Це ініціатива, яку фонд реалізує впродовж 27 років поспіль. До неї долучено більшість з понад 100 благодійних організацій мережі Карітасу по всій Україні.
Другий рік окрім базового набору шкільного приладдя, кожен портфелик міститиме набір психологічної підтримки, які допоможуть дітям справлятися з тривогою, стресом і наслідками життя в умовах війни.
«У Карітасі України ми розуміємо, що підтримка дітей в умовах війни має бути комплексною. Тому “Шкільний портфелик” – це не лише набір для навчання, а й символ турботи про емоційне здоров’я дитини. Ми інтегруємо психологічну складову, аби зменшити рівень тривожності та зміцнити внутрішню стійкість дітей. Це – частина нашого системного підходу до захисту дитинства, гідності та права кожної дитини на безпечний розвиток, попри війну», – зазначає Зоряна Лукавецька, очільниця програми «Освіта, формація і захист дітей» Карітасу України.
Ціль мережі Карітас на 2026 рік: купити та укомплектувати 5000 шкільних портфеликів. На національному рівні буде закуплено 1000 з них, а інші вдасться зорганізувати завдяки місцевим бізнесам та меценатам.
Допомогу отримають учні 2-4 класів з родин внутрішньо переміщених осіб, з прифронтових або деокупованих територій, військовослужбовців та загиблих захисників, багатодітних чи кризових. Реєстрацію здійснюють місцеві організації Карітасу.
Кожен «Шкільний портфелик» міститиме навчальний набір: рюкзак, зошити, олівці, фломастери, фарби, пластилін, ножиці, клей, папір та картон – усе необхідне для навчання в початковій школі.А також психологічний набір: пляшка для води дитяча, флікер, м’яка іграшка браслет Капібара, електронний Pop it, іграшка м’ячик (скранчемс)/сквіш, гра Doobl, наліпки об’ємні, листівка з підтримкою та 10 інструкцій-карток для емоційної саморегуляції.
Ціль на 2026 рік: зібрати 2 500 000 грн (ціна закупівлі та укомплектування одного рюкзака складає приблизно 2500,00 грн – 1900 навчальний набір та 600 психологічний набір).
Карітас України закликає всіх охочих підтримати акцію та допомогти дітям у прагненні до навчання!
Юридичні особи (резиденти України) Р/Р UA883253650000002600407913626 ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365 Призначення платежу: Шкільний портфелик 2025 Міжнародний благодійний фонд «Карітас України», ЄДРПОУ 21695710
Міжнародні партнери та донори Звертайтесь за реквізитами SWIFT: partners@caritas.ua
Довідка:
У 2026 році до акції “Шкільний портфелик” долучились 39 місцевих організацій мережі Карітасу. Вдалося охопити підтримкою 7289 дітей у різних куточках країни.
На національному рівні було закуплено та укомплектовано 1150 портфеликів. Загальна вартість допомоги від міжнародних та комерційних організацій склала майже 1 672 387, 50 гривень.
Зокрема, долучились міжнародні благодійні організації Cordaid, CAFOD, Hrvatski Caritas – Caritas Croatia, а також технологічні корпорації EPAM, UPTech та Wargaming.
Головна цінність літнього табору – не відпочинок. Відпочинок – лише інструмент. Насправді табір є місцем, де дитина безпечно вчиться дорослішати.
У час, коли українські діти змушені дорослішати через війну, важливо, щоб поруч були й інші досвіди – ті, що допомагають ставати самостійнішими без страху, вибухів і постійної тривоги.
Самому скласти валізу, поїхати далеко на потязі без батьків, вживатись з однолітками в одній кімнаті, вирушити в похід, відповідати за свої речі та відчути, що можеш упоратися сам, – ці, на перший погляд, звичайні речі стають важливими кроками до дорослого життя.
Літні табори, які відбулись в рамках проєкту «Готуємо дітей і молодь до майбутнього», – це логічне продовженням роботи, яка тривала протягом року в дитячих центрах організацій Карітасу в дев’яти містах України: Борислав, Броди, Дрогобич (Львівська область), Кам’янське (Дніпропетровська область), Коломия, Івано-Франківськ (Івано-Франківська область), Чернівці, Одеса та Лубни. Кожна локація організувала щонайменше два такі табори, як у себе в дитячому центрі, так і виїзні.
«До табору діти їдуть не з випадковими вожатими, а з соціальними педагогами і психологами, яких вже давно знають, – розповідає Ірина Пухняк, менеджерка проєкту «Готуємо дітей та молодь до майбутнього», який реалізується за фінансової підтримки Карітасу Австрії, Карітасу Іспанії та німецького фондуKindermissionswerk.
Безпечні дорослі – це люди поруч яким можна довіряти, з якими легко взаємодіяти і не соромно просити про допомогу, працювати в команді та підтримувати одне одного. Ця довіра стає фундаментом, на якому навіть коротка літня поїздка може перетворитися на життєвий досвід, що залишиться з дитиною надовго».
Безпечний стрес, який допомагає дорослішати
Нове місце, незнайомий розпорядок, життя без батьків поруч – усе це викликає хвилювання. Але саме такий досвід психологи називають не руйнівним, а корисним стресом – тим, який допомагає людині розвиватися.
«Є стрес, який руйнує здоров’я людини – і фізичне, і емоційне. Саме такого стресу, на жаль, зараз в Україні вдосталь: війна, обстріли, зміна місця проживання, тривога за рідних – це все поганий стрес, – пояснює психологиня дитячого центру Карітасу Одеса Тетяна Пшенична. – А є стрес, який дає поштовх до зростання. Його називають еустресом. Він стає для людини тією землею, від якої можна відштовхнутися і піти далі».
За її словами, перші день-два дитина може переживати: куди вона приїхала, що її чекає, як все складеться чи знайдуться нові друзі. Але поступово тривога змінюється довірою. «Дитина бачить, що все добре. Так, поруч не мама і не тато, але є люди, які піклуються, граються, проводять цікаві заняття, проходять із нею квести та екскурсії», – говорить психологиня.
Діти, які протягом навчального року регулярно відвідують дитячі центри, взаємодіють з педагогами та психологами, вчаться дружити та працювати в команді, у таборі закріплюють свої навички.
«Цього року наш табір був особливим, адже ми працювали з малечею 5-6 років, – розповідає психологиня дитячого центру Карітасу Борислав Людмила Сазонова. – Це діти, які до цього вже ходили до нас на підготовку до школи, тому простір і ми, працівники, були їм знайомі. Як психолог, насамперед я дбала про те, щоб діти познайомилися, згуртувалися і кожен почувався в безпеці.
Упродовж дня я спостерігала за динамікою в групі, аби вчасно помітити, якщо хтось утомився, соромиться або потребує індивідуальної уваги.Коли дитина знає, що її чують і підтримують, вона легко включається в гру та відкривається».
Звісно, у 5-6 років без дрібних конфліктів не обходиться, особливо в командних іграх. Тому завдання Людмили полягало в тому, щоб не просто розборонити дітей, а навчити їх домовлятися. «Ми одразу розбирали такі ситуації: вчилися ділитися, висловлювати свої почуття й чути інших. Це дуже цінний досвід перед школою», – підсумовує фахівчиня.
Спільний літній відпочинок об’єднує дітей, переконані психологині. Вони стають сталим колективом. Навіть після завершення проєкту продовжують спілкуватися та підтримувати один одного.
Історія дванадцятирічної Варвари лише підтверджує ці слова. Після окупації Херсона, евакуації та переїзду до Одеси дівчинка боялася нового колективу, але вже за кілька місяців занять у Карітасі все змінилося. «Педагоги стали улюбленими, вона знайшла друзів. Коли їхали в табір, я навіть не боялася її відпускати. Вона тільки ввечері писала: «Мамо, у мене все добре», – згадує її мама Марія.
Після повернення додому Варвара встигла побути вдома лише годину, як подруга вже покликала її гуляти. Для дитини, яка вчиться у школі дистанційно онлайн і ще недавно майже весь час проводила вдома під обстрілами, це кардинальна зміна її життя.
Дорослішання починається не з великих рішень, а з маленьких справ
Дорослі часто очікують, що дитина одного дня раптом стане відповідальною та спроможною. Але самостійність не з’являється сама по собі – вона формується через досвід. І літній табір зараз в Україні є одним із небагатьох безпечних місць, де діти можуть отримати цей досвід без постійної опіки батьків.
«Табори – це і про покращення соціальних навичок, і про підняття самооцінки та впевненості. Бо дитина розуміє: я зміг сам скласти свою сумку, сам без нагадування піти в душ, почистити зуби, прибрати свої речі. Це про самостійність і незалежність», – переконана Ірина Пухняк.
Особливо цінним такий досвід є для підлітків. Тут поруч завжди є дорослі, які підтримають і допоможуть, але вже немає звичного контролю кожного кроку. Саме в такому середовищі дитина починає відчувати відповідальність за власні рішення, свої речі, свій час і навіть за друзів, які поруч.
На думку психологині Тетяни Пшеничної, сьогодні це особливо важливо. «Ми кажемо, що діти інфантильні, що вони нічого не вміють. Але ж ми самі не даємо їм досролого досвіду. Ми поспішаємо зробити все замість них: “Давай я тобі підігрію, поріжу, допоможу”. А потім дивуємося, чому вони не самостійні», – каже вона. І додає ще одну важливу думку: «Війна теж зробила дітей дорослішими. Але невже ми не могли б готувати їх до дорослого життя гуманнішими шляхами?»
Відгуки, які діти залишають після таборів, об’єднує одне слово – «вперше». «Я вперше була в горах із друзями. Найбільше мені сподобалося, що ми постійно були разом. В Одесі я не маю можливості гуляти такою великою компанією», – розповідає Кіра. Вона вже мріє повернутися сюди самостійно, коли виросте і зможе сама вирішувати, куди подорожувати. Інша учасниця каже, що вперше по-справжньому відкрила для себе Гуцульщину і зрозуміла, наскільки хибними були її уявлення про цей край та людей, які там живуть. А ще одна дівчина зі сміхом згадує, що саме після табору в неї почалися перші серйозні стосунки.
Від такого досвіду змінюються не лише діти. Не меншим випробуванням табори є й для батьків, особливо в країні, де навіть дорога потягом не завжди є безпечною. Дорослим потрібне відчуття довіри – через постійну комунікацію, повідомлення про перебіг дня, фотографії та розуміння того, що їхня дитина перебуває поруч із людьми, яких вона вже знає і яким може довіряти.
«Такі табори – це величезна підтримка для батьків. У нашому місті влітку більшість садочків зачиняються, а батькам потрібно працювати. Запит був колосальний! Для них це чудова нагода віддати дитину в безпечне місце, де вона не просто сидить, а активно та весело проводить час», – додає психологиня дитячого центру Карітасу Борислав Людмила Сазонова.
Найважливіше починається після повернення додому
У таборі зміни не відбуваються миттєво. «Перші два-три дні діти стресують, потім починають формувати базову довіру до людей, які про них піклуються. І тільки вони починають відчувати, як це – жити в такому середовищі, як уже потрібно повертатися додому. Для соціалізації та емоційної підтримки краще було б, щоб такі табори тривали хоча б два тижні», – говорить Тетяна Пшенична.
Та навіть за короткий час зміни відбуваються. Батьки помічають, що діти повертаються впевненішими, відкритішими до спілкування, більш самостійними. «Коли я запитала дитину: “Що ти хотіла б повторити?”, відповідь була лише одна: «Увесь табір», – згадує одна з мам. Інша дякує не лише за відпочинок, а й за «добрих, цікавих, мудрих вихователів» і атмосферу, у якій дитина почувалася в безпеці.
Можливо, саме це і є найважливішим результатом таких поїздок. Не кількість пройдених кілометрів у походах, не майстер-класи і навіть не нові враження. Найцінніше – коли дитина повертається додому з розумінням, що вона впоралася. Що може знайти друзів у новому колективі. Що здатна подбати про себе. Що світ, попри все, залишається місцем, де можна довіряти людям, відкривати нове і будувати плани.
Підлітковий вік у всі часи є періодом пошуку себе, але сьогодні українські діти дорослішають у зовсім інших обставинах, ніж будь-яке покоління до них. Війна, вимушені переїзди, дистанційне навчання, розлука з рідними та друзями, а також втрата звичного життя змінили не лише їхній побут, а й сам процес дорослішання.
У таких умовах важливо не лише здобути академічні знання, а й навчитися розуміти власні емоції, будувати стосунки, ухвалювати рішення, піклуватися про здоров’я, критично сприймати інформацію, планувати майбутнє та не боятися брати на себе відповідальність.
Понад два десятиліття роботи з дітьми дали Карітасу України великий практичний досвід і чітке розуміння того, що поодиноких занять недостатньо для формування знань та навичок у підлітків. «Донедавна у наших фахівців Дитячих центрів та Просторів дружніх до дітей не було єдиної програми, яка охоплювала б усі ключові сфери життя підлітків. Кожен шукав матеріали самостійно: в інтернеті, у різних посібниках, комбінував вправи з багатьох джерел», – розповідає керівниця програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітасу України Зоряна Лукавецька.
«В рамках проєкту «Процвітання крізь шторм» ми вирішили створити єдину методику, яка поєднає найважливіші знання та навички, – додає очільниця програми. – Замість традиційних лекцій учасники навчаються через активну взаємодію: беруть участь у мозкових штурмах, рольових і командних іграх, працюють у парах і малих групах, аналізують життєві ситуації та разом шукають рішення. Коли діти проживають цей досвід і запам’ятовують його значно краще».
Однією з ключових особливостей розробленого курсу є його практична спрямованість. Посібник пропонує формат навчання, у якому тренер виступає не наставником, що дає готові відповіді, а фасилітатором. Він підтримує учасників, допомагає організувати командну роботу, створює безпечний простір для співпраці та заохочує підлітків до самостійного пошуку рішень.
Під час розроблення посібника ми прагнули забезпечити збалансоване поєднання вправ різного формату та спрямованості. Динамічні й рухливі активності чергуються з аналітичними та дослідницькими завданнями, групова робота — з індивідуальною рефлексією, а творчі вправи доповнюють практичні кейси. Такий підхід допомагає підтримувати високу залученість усіх учасників, створює можливості для глибокого занурення в теми, формує позитивну атмосферу відкриття й співтворчості, а відтак сприяє кращому засвоєнню та запам’ятовуванню інформації.
Посібник містить курс із п’яти модулів по 5 тем у кожному, загальною тривалістю 150 годин, які можна пройти протягом приблизно дев’яти місяців – з вересня по травень. Кожен модуль курсу завершується створенням і презентацією власного соціально значущого групового проєкту. Це дає підліткам можливість втілити свої ідеї у реальні ініціативи, відчути відповідальність за спільну справу та зробити перші кроки до активної громадянської участі.
Водночас кожен модуль є самостійним і може використовуватися окремо, залежно від потреб конкретної групи. Зараз програма впроваджується п’ятьма центрами Карітас Волинь, Карітас Львів, Карітас Полтава, Карітас Тернопіль та Карітас Хмельницький.
«Програму створювали насамперед для просторів Карітасу, однак вона універсальна, – зазначає менеджерка проєкту «Процвітання крізь шторм» Ольга Аркуша. – Її можна використовувати у школах, Центрах життєстійкості, закладах неформальної освіти та соціальних службах – усюди, де працюють із підлітками. Це особливо важливо зараз, адже готових сучасних методик для системної роботи саме з цією віковою групою в Україні досі небагато».
Розповідаємо більше про кожен з п’яти модулів програми.
Навичка, якій потрібно навчати: турбота про себе
Багато дорослих досі сприймають здоров’я підлітків вузько: не захворів, займається спортом, нормально харчується – от і добре. Насправді ж здоров’я сучасної дитини значно ширше поняття.
Перший модуль програми присвячений формуванню звички дбати про себе комплексно. У ньому поєднано теми психологічної стійкості, фізичної активності, здорового харчування, догляду за собою та основ першої домедичної допомоги.
Під час дискусій і практичних вправ підлітки мають усвідомити, що турбота про власне здоров’я – це не одноразове рішення і не набір заборон. Це постійний процес самовдосконалення, який дозволяє розпізнавати власні емоції, помічати ознаки перевтоми, знаходити способи самопідтримки та звертатися по допомогу, коли вона необхідна.
Не менш важливою є тема руху – не як спорту заради результату, а як природного способу підтримки енергії, настрою та психічного здоров’я.
Так само розглядаються питання харчування та догляду за собою, очищені від популярних міфів і стереотипів, які підлітки щодня зустрічають у соцмережах.
Завершує модуль тема домедичної допомоги. Її мета – не підготувати професійних рятувальників, а навчити дітей не розгубитися у критичній ситуації, оцінити ризики та зробити перші необхідні кроки до приїзду медиків.
Soft skills визначають успіх
Сучасний роботодавець дедалі рідше запитує про диплом, натомість рекрутери оцінюють вміння працювати в команді, домовлятися, керувати власними емоціями, критично мислити і брати на себе відповідальність. Саме ці компетенції називають м’якими навичками (soft skills), і саме вони стали основою другого модуля програми.
Підлітковий період життя – це часи перших серйозних конфліктів, складних стосунків з батьками, дорослими та ровесниками, пошуком власної ідентичності та бажанням відстояти себе. Модуль не пропонує готових відповідей чи моральних повчань, але пояснює, як робити це конструктивно із залученням мінімальних сил та ресурсів.
У фокусі п’ять взаємопов’язаних тем: розпізнавання та управління емоціями, вирішення конфліктів, розвиток асертивності, командна взаємодія та тайм-менеджмент. Підлітки працюють у групах, виконують рольові вправи, аналізують кейси, дискутують і рефлексують над власним досвідом.
Цей модуль допомагає сформувати навички, які залишаються актуальними незалежно від майбутньої професії чи життєвого шляху.
Знайти не професію, а власний шлях
Колись діти починали задумуватись про вибір майбутньої професії у 16-17 років, сучасні підлітки замислюються про це значно раніше. Технологічний прогрес, поява нових – «модних» – спеціальностей та, будьмо відвертими, потреба у власних коштах змушують молодь досить рано шукати шляхи заробітку.
Саме тому третій модуль курсу присвячений профорієнтації. Програма знайомить учасників із сучасним світом професій, допомагає дослідити власні інтереси та здібності, розібратися, як змінюється ринок праці в Україні та світі, а також зробити перші кроки до підприємництва.
Модуль не дає підліткам готову відповідь на запитання «ким бути», натомість вони аналізують власні сильні сторони, знайомляться з реальними професійними ситуаціями, працюють над ідеями власних проєктів, обговорюють виклики і вчаться оцінювати різні сценарії свого розвитку.
Особливо важливо, що модуль допомагає позбутися поширеного страху зробити «неправильний вибір». Автори посібника показують: професійний шлях не завжди прямий, він може змінюватися на різних етапах життя і вимагати постійного навчання.
Навчитися розпоряджатись грішми ще до першої зарплати
Фінансові рішення підлітки вчаться ухвалювати задовго до повноліття. Починається все з кишенькових витрат і булочки у шкільній їдальні, далі вони переходять на банківські картки і здійснюють покупки в інтернеті, а потім стаються перші спроби підзаробити.
Молоді люди мають розуміти, як працюють гроші, як планувати бюджет і захиститись від шахрайства – про це четвертий модуль програми.
Фінансова грамотність починається з найпростішого – розуміння ролі грошей і принципів відповідального ставлення до них. Підлітки вчаться планувати власні витрати, розрізняти бажання і потреби, безпечно користуватися банківськими картками та цифровими сервісами, захищати власні персональні дані, заощаджувати та ухвалювати зважені фінансові рішення.
Окрема увага приділяється темі першого заробітку: де підліток може легально працювати, як розрізнити сумнівні пропозиції працевлаштування, як перетворити власні захоплення на джерело доходу та чому важливо цінувати свою працю.
Змінювати світ навколо себе не страшно
Саме в юному віці формується ставлення до суспільства, відповідальності та власної ролі в громаді. Чи буде людина готовою допомогти іншому, робити добре діло разом або ініціювати самотужки зміни значною мірою залежить від досвіду, який вона отримує в підлітковому віці.
П’ятий модуль присвячений набуттю громадських компетентностей. Програма охоплює теми людяності та взаємоповаги, лідерства, медіаграмотності, волонтерства і екологічної відповідальності.
Особливе місце займає розвиток критичного мислення. У світі, де підлітки щодня стикаються з величезною кількістю інформації, вони вчаться перевіряти факти, розпізнавати маніпуляції, аналізувати джерела та не піддаватися дезінформації. Це навичка, яка сьогодні є такою ж важливою, ніж уміння читати чи писати.
Не менш важливим є знайомство з волонтерством. Автори посібника прагнуть показати, що допомагати можна незалежно від віку чи ресурсів. Корисна ініціатива не завжди потребує великих коштів – іноді достатньо небайдужості, хорошої ідеї та команди однодумців.
***
Навчально-методичний посібник «Формування життєвих навичок та соціальної активності підлітків» не претендує на універсальну відповідь на всі виклики, з якими стикається молодь. Це практичний інструмент, який допомагає дорослим будувати з підлітками діалог про справді важливі речі.
Посібник результат спільної роботи докторки психологічних наук, професорки Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України Людмили Миколаївни Карамушки, кандидата психологічних наук, доцента кафедри соціальної психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії Тараса Вікторовича Карамушки та команди Карітасу України.
До авторського колективу увійшли: Лукавецька Зоряна, керівниця програми «Освіта, формація та захист дітей»; Аркуша Ольга, менеджерка проєкту «Процвітання крізь шторм»; Михальська Оксана, психологиня проєкту (Львів); Гук Софія, соціальна педагогиня проєкту (Львів); Дем’янчук Іванна, фахівчиня соціальної роботи (Львів); Васюра Наталія, соціальна працівниця (Полтава); Гринишин Наталія, координаторка проєкту (Хмельницький); Кузенко Олеся, координаторка проєкту (Хмельницький); Карась Ірина, соціальна педагогиня (Хмельницький); Назарчук Наталія, психологиня (Хмельницький); Петришин Михайло, соціальний працівник (Хмельницький); Дідур Катерина, фахівчиня соціальної роботи (Хмельницький); Нарольська Світлана, соціальна педагогиня (Нововолинськ); Гавронська Наталія, фахівчиня соціальної роботи (Нововолинськ); Федорович Наталія, психологиня (Нововолинськ); Вергілес Софія, фахівчиня соціальної роботи (Нововолинськ); Голян Герман, тренер (Нововолинськ); Муц Аліна, координаторка проєкту (Тернопіль); Креховець Юлія, соціальна педагогиня (Тернопіль); Ханас Вікторія, психологиня (Тернопіль).
Автори посібника сподіваються, що курс стане корисним не лише для працівників Карітасу. У електронному вигляді він спеціально розміщений у відкритому доступі на сайті організації, аби його могли використовувати педагоги, психологи, соціальні працівники та інші фахівці, які працюють з підлітками.
Посібник «Формування життєвих навичок та соціальної активності підлітків» можна ЗАВАНТАЖИТИ БЕЗКОШТОВНО. Велике прохання зберігати авторство Карітасу та посилання на джерело. Деталі – у ліцензії Карітасу.
Паркують їх, навантажені продуктами, господарським приладдям, ємностями із водою, біля входу. Займають місця в коридорах: зазвичай доводиться почекати.
Їхні розмови крутяться навколо спеки й посухи, майбутнього врожаю та зими, яка вже зараз лякає морозами. Минула була така сувора, що «топили усім, що горить». Чи привезуть дрова цього року? Скільки коштуватимуть? У мешканців прифронтових громад південних областей України без перебільшення кожна гривня на рахунку: в умовах зниження або повної втрати доходів, житла та інших раптових втрат гуманітарна підтримка залишається ледь не єдиною опорою.
«Це допомагає нам триматися далі», – каже пані Людмила з села Трифонівка Херсонської області. Жінці літнього віку доводиться дбати не лише про себе, а й свого чоловіка, який переніс інсульт. Пані Людмила не може працювати, адже більшість часу присвячує догляду за чоловіком. Єдиний дохід родини – пенсія. Завдяки грошовій виплаті від Карітасу Берсилав родина змогла частково покрити нагальні потреби.
Літо для малечі – час прогулянок на свіжому повітрі. Але Богдана з Кушугумської громади, Запорізька область, мама відпускати далеко від себе боїться. І небезпідставно: FPV-дрон влучив просто в їхній город і знищив увесь урожай полуниці. В родині пані Олесі окрім Богдана підростає іще двоє дітей. Але через постійні обстріли й проблеми зі зв’язком їм стає дедалі складніше навчатися дистанційно. Завдяки грошовій допомозі від Карітасу Запоріжжя родина зможе покрити нагальні потреби та відкласти кошти на випадок переїзду: обставини можуть погіршитися, хоча і їхати нікуди, бідкається пані Олеся.
Схожі обставини – в Григорія Івановича. Вже понад рік він живе практично у власному підвалі. Розповідає, що страх оселився в ньому після того, як ворожий снаряд впав поруч із будинком. «Випадково я залишився тоді живим, але довелося деякий час лікувати психологічні травми», – згадує мешканець прифронтового селища Зеленівка, що за 4 км від Херсона. Пенсіонер живе сам на краю селища, у місті не був понад 4 роки, а за сусідів має тепер хіба що зайців, фазанів і лисиць. Але виїжджати Григорій Іванович не збирається: каже, їхати нікуди й ні до кого. Грошова допомога від Карітасу Херсон дала йому закрити борги за комунальні послуги та придбати медикаменти.
Проєкт грошової допомоги за пріоритетами, що реалізується у співпраці з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF), впроваджує благодійний фонд Карітас України у співпраці з місцевими організаціями Карітасу Миколаєва, Запоріжжя, Херсону і Берислава.
За травень-червень 2026 року допомогу отримали 810 людей. Загальна сума виплат склала 914 100, 00 грн.
Проєкт триває. Допомога надається вразливим родинам, які проживають у прифронтових районах (0–50 км від лінії бойових дій), новопереміщеним домогосподарствам, які покинули місце проживання внаслідок бойових дій або евакуації протягом 45 днів, а також сім’ям, які безпосередньо постраждали від обстрілів та інших шокових подій і потребують термінової підтримки.
Після початку повномасштабного вторгнення мешканка Харкова була змушена виїхати з міста. Тим часом суд ухвалив рішення стягнути з її пенсії майже 30 тисяч гривень на користь ОСББ за утримання багатоквартирного будинку, в якому вона вже не жила. Рахунки заблокували, виплати призупинили. Коли жінка звернулася до юристів напряму Protection у Карітасі, ті домоглися скасування рішення про стягнення боргу, розблокували рахунки й повернули їй безпідставно стягнуті кошти.
Ця історія — не виняток. У межах напряму Protection проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас щодня допомагає людям розбиратися в питаннях, які після 2022 року стали масовими: відновлення документів і соціальних виплат, оформлення права власності, компенсація за зруйноване житло.
Безоплатну юридичну допомогу можуть отримати люди, які постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі категорії населення. Юристи консультують, готують звернення, заяви, скарги, позовні заяви — а за потреби супроводжують людину аж до вирішення питання.
За словами Вольги Шейко, юристки напряму Protection, найчастіше по допомогу звертаються жінки старшого віку, одинокі матері та люди з інвалідністю. Серед найпоширеніших запитів — відновлення виплат для ВПО, пенсійне забезпечення, трудові спори, компенсація за зруйноване житло, встановлення права власності на нерухомість, стягнення аліментів та питання соціального захисту. Приблизно дві третини звернень потребують не разової консультації, а тривалішого супроводу: підготовки документів, звернень до державних органів або судового вирішення справи.
Окремо фахівці виділяють питання, які люди роками відкладають “на потім” — насамперед оформлення права власності на нерухоме майно та перевірку страхового стажу для оформлення пенсії. «Будь-яке юридичне питання необхідно вирішувати одразу, а не відкладати в довгий ящик. Це як хвороба, яку потрібно лікувати вчасно, а не чекати, поки вона стане хронічною», — каже Вольга Шейко. Історія жінки з Харкова — якраз приклад того, у що виливається зволікання: без своєчасного втручання борг і надалі стягували б із її пенсії.
Юристи наголошують: навіть якщо людина не впевнена, чи потребує її ситуація правової допомоги, варто прийти хоча б на консультацію. Фахівець оцінить ситуацію, підкаже подальші кроки, а за потреби підготує документи або скерує до відповідних служб.
Отримати консультацію можна в офісі Карітасу чи кризовому центрі, а також за телефоном гарячої лінії свого регіону — контакти є на сайтах і сторінках відповідних організацій Карітасу в соціальних мережах. Для тих, хто не може самостійно дістатися до найближчого офісу, фахівці також виїжджають у віддалені громади — юридична допомога стає доступною там, де вона потрібна найбільше.
Головне — не чекати, поки питання вирішиться саме. Як показує досвід напряму Protection, вчасне звернення часто вирішує те, що роками здавалося безвихідним.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
У таких обставинах навіть простий візит, щира розмова чи допомога в домашніх справах мають особливе значення. Тому підтримка людей старшого віку — один із важливих напрямків нашого служіння. Розповідаємо, як волонтери місцевих організацій мережі Карітасу в Україні допомагають своїм підопічним долати щоденні труднощі та відчувати турботу.
Поруч у щоденних потребах
У служінні людям старшого віку важливе місце посідає допомога в базових повсякденних потребах, від яких залежать якість життя, самопочуття та відчуття гідності. І тут допомога волонтерів має велике значення: вони доставляють гарячі обіди, надають перукарські послуги, допомагають із побутовими й технічними питаннями та забезпечують інші види щоденної підтримки.
Серед таких ініціатив — польова кухня у Карітасі Чернівецької Єпархії. Її започаткували у 2022 році як відповідь на потребу в гарячому харчуванні для внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців, які опинилися у складних життєвих обставинах. З часом ініціатива стала регулярною, а її географія розширилася. Виїзди відбуваються один або два рази на місяць, і за кожен волонтери забезпечують гарячими обідами від 150 до 200 людей. Частину страв доставляють безпосередньо тим, хто не може пересуватися самостійно, зокрема лежачим людям.
Процес організації та роздачі їжі чітко налагоджений, але залишається дуже «живим» та командним. Великі об’єми страв розподіляються у менші ємності, після чого волонтери разом із кухарем і його помічниками формують порції. Меню зазвичай традиційне: гарячий червоний борщ у різних варіаціях, зокрема буковинський та херсонський, адже кухар є внутрішньо переміщеною особою зі Скадовська), печеня з картоплі та тушонки, салати, соління та чай.
Польова кухня, Чернівці
Координаторка волонтерів у Чернівцях Маріяна Бордун зазначає, що участь у спільній справі допомагає людям відчувати власну цінність і потрібність, адже вони долучаються до допомоги «найменшим світу цього». Водночас волонтери мають простір для спілкування, взаємної підтримки та обміну досвідом. За її словами, команда стала дуже згуртованою і фактично перетворилася на дружню спільноту. Важливим результатом такого волонтерства є також залучення нових людей та спільний пошук ресурсів для допомоги.
Гарячими обідами волонтери забезпечують також підопічних Карітасу Тернопіль. Уже 30 років тут працює благодійна їдальня, яка щомісяця годує близько 120 людей. А у межах проєкту «Pro-милосердя» двічі на тиждень гарячі обіди розвозять 65 людям, які не виходять зі своїх домівок.
У Кам’янському завдяки місцевим волонтерам благодійна їдальня підтримує близько 70 людей. Продукти надають місцеві компанії, з якими співпрацює Карітас Камʼянське. Крім того, волонтери забезпечують комплексну побутову підтримку старших людей: допомагають із прибиранням житла, відвідуванням аптек, магазинів і державних установ.
Волонтерська молодь відвідує старших людей, Кам’янське
Ще один спосіб підтримки — безкоштовні перукарські послуги. Така ініціатива діє в Карітас Івано-Франківськ, адже багато потребуючих не можуть регулярно відвідувати перукарню через фінансові труднощі чи стан здоров’я.
Щотижня до місцевого Карітасу приходить волонтерка Олена, яка стриже всіх охочих. Вона зізнається, що не рахує кількість людей, які до неї звернулися, адже для неї важливіші емоції підопічних. «Я тільки запам’ятовую їх задоволені усмішки і міста, з яких вони потрапили», — говорить вона. Саме людська вдячність і прості моменти радості мотивують її продовжувати волонтерство. Люди старшого віку та ВПО дуже емоційно реагують на таку допомогу: після стрижки почуваються впевненіше, ніби «молодшають», і на деякий час забувають про труднощі.
Безкоштовні перукарські послуги, Івано-Франківськ
Волонтери Карітасу розвивають і інші напрями підтримки. У Карітас Миколаїв допомагають старшим людям із технічними питаннями зі смартфонами. У релокованому Карітас Краматорськ допомога охоплює побутовий супровід, доставку продуктів і гігієнічних засобів, а також поступово розширюється, щоб підтримати маломобільних людей під час виходу за межі житла. У Бориславі волонтери доставляють продукти й засоби гігієни та супроводжують підопічних під час закупівель.
Підтримка установ для старших людей та «Домашня опіка»
Одним із напрямків волонтерського служіння є відвідування спеціалізованих установ та участь у проєкті «Домашня опіка». Таке волонтерство здійснюють у Карітасі Кропивницького, Львова та Берислава.
У Кропивницькому волонтери регулярно відвідують будинок для людей поважного віку «Затишна оселя» в селі Аджамка. «Такі зустрічі є важливою складовою нашої місії підтримки та турботи про тих, хто особливо потребує уваги, спілкування та щирого слова», — розповідає Софія Третяк, місцева координаторка волонтерів.
Під час візитів волонтери проводять із мешканцями змістовне дозвілля, спілкуються, діляться досвідом і спогадами. Особливе місце займають духовні бесіди, які допомагають підтримувати внутрішню рівновагу, надію та віру.
Окрім соціальної та психологічної підтримки, волонтери допомагають із прибиранням приміщень, доглядом за територією та її благоустроєм. Спільними зусиллями вони творять затишний і комфортний простір, у якому кожен мешканець може почуватися потрібним та оточеним турботою.
Відвідини бенефіціарів у будинку «Затишна оселя», с. Аджамка, Кіровоградська область
У Карітас Львів волонтери долучаються до ініціатив у Геріатричному пансіонаті. Для його мешканців організовують арт-терапію, паломництва, а також створюють можливості самим ставати волонтерами — зокрема, нарізати тканини для плетіння сіток. Отець Василь Тузяк, який координує працю волонтерів у Геріатричному пансіонаті, розповідає про волонтерку пані Ірину, ВПО із Нововолинська. Під час одного із заходів вона запропонувала людям старшого віку власноруч ліпити вареники, спілкуватися, а на фоні слухати улюблені українські пісні.
Геріатричний пансіонат, м. Львів
Також волонтери у Львові долучаються до проєкту «Домашня опіка». Разом із психологами та соціальними працівниками фонду вони відвідують старших людей у їхніх домівках, допомагають із закупівлею продуктів або показують, як користуватися ґаджетами. Протягом 2026 року до волонтерства тут долучилися вже 38 охочих, найчастіше — студенти. «Вони просто можуть посидіти і послухати наших підопічних. Переглянути із ними старі фото, послухати історії життя. І це дуже цінно», — каже керівниця проєкту Ірина Старовецька.
Волонтери дуже уважні до потреб підопічних. Пані Ірина згадує історію однієї бабусі, яка через стан здоров’я була змушена постійно перебувати вдома. Під час зустрічі з волонтерками вона розповіла, що дуже любить читати і вже двічі перечитала всю домашню бібліотеку. Студентки не просто почули про це, а зібрали та принесли жінці багато нових книжок.
Волонтери разом із підопічною проєкту «Домашня опіка», м. Львів
Під опікою Карітас Берислав перебувають п’ятеро маломобільних одиноких людей. Майже кожні два тижні волонтери разом із працівниками фонду відвідують їх.
«Кожна зустріч — особлива. Наші підопічні діляться спогадами, розповідають про своє життя, згадують молоді роки, — ділиться місцева координаторка волонтерів Тетяна Біжко. — Часто вони зустрічають нас із усмішкою та запрошують на чай або каву. І саме в такі моменти розумієш, наскільки важливою є проста людська присутність».
Волонтери у Бериславі переконані: найважливіше, щоб їхні підопічні відчували себе потрібними та не залишалися наодинці зі своїми труднощами. Тому вони вітають їх зі святами, готують невеликі подарунки, допомагають із придбанням ліків і продуктів, цікавляться самопочуттям, вирішують нагальні потреби та просто проводять час разом.
Спільні події та нові досвіди
Для людей старшого віку особливо важливо залишатися активними, спілкуватися та відчувати себе частиною громади. Саме тому волонтери Карітасу організовують заходи, які об’єднують і допомагають творити спільноту.
У Кривому Розі волонтери проводять творчі майстер-класи, настільні ігри, заняття з рукоділля, тематичні та святкові зустрічі, дружні чаювання. Значення такої роботи особливо помітне у щоденному досвіді людей, які беруть у ній участь. Важливо не лише отримати необхідну допомогу, а й відчувати увагу, підтримку та власну значущість. Спілкування допомагає долати ізоляцію, покращує емоційний стан і дає відчуття приналежності до спільноти, — переконана координаторка волонтерів із Карітас Кривий Рік Дарина Левада.
Майстер-клас для людей старшого віку у Кривому Розі
Подібні заходи для людей старшого віку проводили й у Карітас Суми. Коли кількість охочих перевищила можливості приміщення, виникла ідея створити клуб «Золотий вік», який об’єднав учасників за інтересами:
«Золоті голоси» — для тих, хто любить співати.
«Золоті руки» — для тих, хто бажає створювати щось власноруч.
«Золоті серця» — група екологічного спрямування, яка допомагає птахам і тваринам.
У Сумах також проводять майстер-класи, «Веселі старти» та вікторини, які допомагають людям старшого віку залишатися активними й спілкуватися. А завдяки іноземним волонтерам для них організовують культурні події — концерти, відвідини театру та філармонії. Лише протягом трьох місяців близько сотні учасників клубу побували на таких заходах.
До спільноти долучаються й волонтери з Китаю, які навчаються у педагогічному інституті. Вони співають і грають на гітарі, а також проводять майстер-класи, зокрема з китайської каліграфії, що стало для багатьох учасників новим і незвичним досвідом.
Майстер-клас із китайської каліграфії, Карітас Суми
«Серед наших учасників клубу багато самотніх людей, евакуйованих із прикордонних територій. Вони втратили домівки, звичне життя і часто не мають планів на майбутнє. Їм потрібні підтримка та спільнота, яка допоможе адаптуватися й інтегруватися в нову громаду», — розповідає Ірина Недбай, координаторка волонтерів у Сумах.
У Карітас Броди діє проєкт «Ми поруч», покликаний підтримувати людей, які стали жертвами репресій. Тут також відбуваються зустрічі з людьми старшого віку. Для них це можливість побачитися, поспілкуватися і зробити щось разом. Наприклад, нещодавно підопічні створювали власні фотоальбоми. Допомагає гуртувати людей та організовувати дозвілля волонтерка пані Леся.
Виготовлення фотоальбомів, Карітас Броди
Не менш важливими є психосоціальні заходи. У Карітас Миколаїв такі зустрічі проводять студенти-психологи, які попередньо пройшли практичну підготовку під керівництвом кризового психолога організації. Формат «Кава з психологом» створює теплу атмосферу для обговорення важливих психологічних тем. Учасники говорять про тривогу, стрес, психологічну стійкість, внутрішні ресурси та способи підтримки власного емоційного благополуччя.
Щодня у різних куточках України Карітас об’єднує сотні волонтерів, які готові служити людям старшого віку саме так, як вони найбільше потребують: від допомоги в побуті до спілкування та підтримки. Це присутність поруч, яка робить життя людей радіснішим і менш самотнім.
Щиро дякуємо всім організаціям Карітасу та волонтерам за служіння й відкриті до допомоги серця.
Мар’яна Прокопик, старша юристка Карітасу України, взяла участь у засіданні міжвідомчої робочої групи з питань виявлення, припинення та розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, яке відбулося в Офісі Генерального прокурора.
Зустріч об’єднала представників правоохоронних органів, Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, Національної соціальної сервісної служби та громадського сектору. Учасники обговорили, як сьогодні працює система протидії торгівлі людьми, з якими перешкодами стикаються потерпілі та що необхідно змінити для своєчасного виявлення, захисту й доступу до допомоги.
Тривалий судовий розгляд
За даними Офісу Генпрокурора, станом на липень 2026 року в судах перебуває близько 170 кримінальних проваджень, проте вироки ухвалено лише у 10 справах. Також наголошувалося, що чинний порядок міжвідомчої взаємодії є застарілим, а обмін інформацією між залученими службами потребує оновлення.
Захист дітей у зоні ризику
Фіксується зростання кількості проваджень щодо торгівлі дітьми та їхньої сексуальної експлуатації. Водночас офіційний статус отримують лише поодинокі діти. Процедура ускладнюється коли батьки або законні представники самі причетні до злочину, перебувають в окупації чи за кордоном. Це вимагає від правоохоронців, соцслужб та ГО швидкої й узгодженої взаємодії заради найвищих інтересів дитини.
Нові схеми та цифрові загрози
Національна поліція поінформувала про випадки укладання фіктивних шлюбів військовозобов’язаними з повнолітніми особами з інвалідністю, що можуть містити ознаки експлуатації, а також про відповідальність причетних посадовців. Водночас Кіберполіція висвітлила результати спецоперації «Павутина», наголосивши на зростанні масштабів створення та поширення матеріалів сексуальної експлуатації дітей в Інтернеті.
Ситуація за кордоном
Потенційно постраждалі українці часто не знають про можливість отримати статус і допомогу за кордоном. Крім того, середня тривалість консульського прийому становить близько 12 хвилин, чого зазвичай недостатньо для виявлення ознак експлуатації, оцінки потреб осіб та належного перенаправлення.
Позиція та пропозиції Карітасу України
Під час розроблення Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року Карітас України надав Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України коментарі та пропозиції, сформовані на основі багаторічного практичного досвіду у сфері запобігання торгівлі людьми та надання комплексної допомоги постраждалим особам. Серед них:
уточнення механізмів фінансування Програми, запровадження публічного звітування та сталого фінансування соціальних послуг за принципом «гроші йдуть за людиною»;
покриття витрат на повернення, транспортний супровід і відновлення документів постраждалих осіб;
забезпечення належного захисту персональних даних під час електронного подання заяв, обробки та зберігання даних;
посилення ролі медичних працівників у ранньому виявленні постраждалих та їх перенаправленні до служб допомоги;
залучення до спеціалізованого навчання працівників поштового зв’язку, залізничного транспорту та інших фахівців транспортної й логістичної інфраструктури;
перегляд показників охоплення роботодавців інформаційними заходами щодо запобігання трудовій експлуатації.
В умовах повномасштабної війни ризики торгівлі людьми зростають і набувають нових форм. Тому важливо посилювати взаємодію між державними органами та громадським сектором і розвивати систему допомоги, у центрі якої перебувають потреби, гідність і безпека постраждалої людини.
Шпиталь заснували ще 1903 року з ініціативи лікаря Євгена Озаркевича та за підтримки митрополита Андрея Шептицького як «Народну лічницю» для безкоштовної лікарської допомоги вбогим мешканцям Львова й усієї Галичини – незалежно від віросповідання чи національності.
Гостей прийняли недавно призначений директор о. д-р Ігор Бойко, медична директорка Любов Гасюк та адміністративна і медична команда шпиталю – завідувачка паліативного відділення Марта Рипихович, керівниця Центру психічного здоров’я Марта Головчак, координаторка проєкту Едіт Кісільова, бухгалтер Наталя Олех, керівниця благодійних програм і проєктів Анна Старко, завідувачка відділення реабілітації Христина Гураль та завідувачка поліклінічного відділення Олена Заставська.
Медичний напрям Карітасу України представляли директорка департаменту соціальних програм Наталія Крива, керівниця програми охорони здоров’я Христина Семеген-Бодак, старша експертка програми охорони здоров’я Галина Курницька, менеджерка програми охорони здоров’я та менеджерка проєктів догляду вдома Євгенія Безугла, менеджер проєктів програми охорони здоров’я Юрій Наконечний і провідна експертка з ментального здоров’я Катерина Назарова.
Говорили про виклики, які є спільними для обох організацій, і про можливості співпраці.
Директорка департаменту соціальних програм Карітасу України Наталія Крива зауважила: паліативна допомога, мобільні команди, телемедицина – ці напрямки об’єднують дві організації. А найважливіше те, що спільний і засновник – Церква, і мета – допомагати найбільш вразливим і бути прикладом для інших. Тож варто об’єднувати зусилля, зокрема адвокаційні.
Керівниця медичного напрямку Карітасу України Христина Семеген-Бодак розповіла про діяльність 11 медичних центрів мережі та про проєкти з реабілітації, які втілює організація.
Говорили також про сталість рішень, виклики війни – допомогу ветеранам і внутрішньо переміщеним особам, ментальне здоров’я, брак фахівців і потребу в постійному навчанні для команд.
«Війна, попри всі свої виклики, є часом єдності, тому треба шукати точки перетину і спільності», – підсумував розмову о. Ігор Бойко.
Across the Caritas Ukraine network, there are 50 Child-Friendly Spaces (CFSs). In most places, these are safe locations where children can come after school, meet friends, play, talk to a psychologist, or simply feel secure.
In the Kherson region, things are different. Because of constant danger, shelling, and the ongoing security situation, a Child-Friendly Space cannot operate in the usual way. Instead, the space travels to the children.
Several times a week, a mobile team from Caritas Kherson travels to communities across the region. Their goal is not only to organize educational activities, creative workshops, and games for children, but also to provide comprehensive support for families. The team includes a psychologist, a social worker, an animator, as well as specialists such as a lawyer and crisis support professionals.
Over the 14-month project, from July 2026 to the end of September 2027, the mobile teams will regularly visit the Bilozerska, Daryivska, Muzykivska, and Chornobaivska communities.
The initiative is made possible through the financial support of the Ukraine Crisis Appeal, Rotary Australia World Community Services and Australian Federation of Ukrainian Organisations.
A Safe Space That Comes to Children
The project is expected to support 250 children aged 2 to 17 who need help the most. This includes children from internally displaced families, military families, large and low-income households, children with disabilities or special educational needs, orphans, and children who are now being cared for by relatives because of the war.
For each community, the team will prepare a separate schedule of activities, organize groups based on the children’s age and needs, and offer creative workshops, team games, sessions on emotional resilience and social skills, as well as individual consultations for those who need extra support. Special attention will be given to children with special educational needs by adapting activities to their abilities.
During the project, the team plans to hold at least 1,000 group sessions. Every visit will include several types of activities. Alongside psychological support sessions, children will take part in quests, workshops, and sports activities. In today’s reality, these are more than just entertainment—they help children regain a sense of normal life.
Over the past years, the team has worked as part of the humanitarian response to the challenges of the full-scale war. This experience has given them a clear understanding of the needs of children and adults in the region. Combining games, creative activities, teamwork, and personal interaction helps children open up more easily, build trust, and gradually regain a sense of safety.
Support for the Whole Family
Helping children is not enough if the adults around them are left without support. That is why a Mobile Crisis Centre will work alongside the mobile Child-Friendly Space.
While children take part in creative, educational, and psychological activities, parents, caregivers, and other family members will be able to receive professional support from psychologists, lawyers, crisis specialists, and case managers. This approach allows the entire family to receive help at the same time, because a child’s well-being is closely connected to the emotional well-being of the adults who care for them.
The team will support people facing some of the most difficult life situations, including internally displaced people, single parents, older adults, people with disabilities, families of military personnel, families of missing persons, people who have lost their homes, and survivors of violence, captivity, or other consequences of the war.
For some, this will mean crisis psychological support during the first days after a traumatic event. Others will receive several months of case management support. Some will mainly need legal assistance with restoring documents, applying for social benefits, or resolving issues related to housing, land, or property.
During the project, 180 people will receive crisis intervention services, 160 people will receive longer-term case management support, and 250 beneficiaries will benefit from legal assistance.
The specialists will also organize group psychoeducation sessions and consultations, helping people better understand their emotional well-being, learn practical self-help techniques, and gradually rebuild their inner resilience.
What makes this project unique is its family-centered approach. It does not separate the needs of children from those of adults. Instead, it provides comprehensive support: children receive a safe space to learn, play, and connect with others, while adults receive the tools and professional guidance they need to cope with crisis and regain a sense of control over their lives.
У мережі Карітасу України працюють 50 Просторів дружніх до дитини (ПДД). У більшості випадків це конкретне місце, куди можна прийти після школи, зустріти друзів, погратися, поспілкуватися з психологом чи просто відчути себе у безпеці.
На Херсонщині все інакше. Тут через постійну небезпеку, обстріли та складну безпекову ситуацію такий простір не може працювати у звичному форматі. Тому ПДД сам вирушає до дітей.
Кілька разів на тиждень мобільна команда Карітасу Херсон долатиме маршрути до громад області. Мета виїзду не тільки проведення навчальних і творчих занять чи ігор для дітей, але й комплексна допомога родинам, тому в машині – психолог, соціальний педагог, аніматор, а також вужчі спеціалісти – юрист та кризові спеціалісти.
Проєкт реалізовуватиметься протягом 14 місяців – з липня 2026 року до кінця вересня 2027 року. За цей час мобільні команди регулярно працюватимуть у Білозерській, Дар’ївській, Музиківській, Чорнобаївській громадах Херсонської області.
Ініціатива впроваджується завдяки фінансовій підтримці Ukraine Crisis Appeal, Rotary Australia World Community Services та Australian Federation of Ukrainian Organisations.
Простір, який приїздить до дітей
Заплановано, що проєкт охопить 250 дітей віком від 2 до 17 років, які найбільше потребують допомоги: дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, багатодітних та малозабезпечених родин, дітей з інвалідністю, особливими освітніми потребами, сиріт і тих, хто через війну залишився під опікою родичів.
Для кожної громади команда готуватиме окремий графік занять, формуватиме групи відповідно до віку та потреб дітей, проводитиме творчі майстерні, командні ігри, заняття з розвитку емоційної стійкості та соціальних навичок, а також індивідуальні консультації для тих, хто їх потребує. Окрему увагу приділятимуть дітям з особливими освітніми потребами, адаптуючи заняття до їхніх можливостей.
За 14 місяців команда планує провести щонайменше тисячу групових занять. Кожен виїзд матиме одразу кілька завдань, тому в програмі поруч із психологічними заняттями з’являтимуться квести, майстер-класи, спортивні активності, які в ці часи не є розвагами заради розваги, а радше спосіб повернути дітям відчуття нормального життя.
В попередні роки команда працювала в рамках гуманітарного реагування на виклики повномасштабної війни в країні, тож має досвід і чітко розуміє потреби дітей та дорослих свого регіону. Саме поєднання ігор, спільної діяльності, творчих занять і живого спілкування дозволяє дітям легше відкриватись, вчитись довіряти іншим і поступово відновлювати відчуття безпеки.
Підтримку отримуватиме вся родина
Допомога дітям не може бути повною, якщо поруч залишаються без підтримки дорослі. Саме тому разом із мобільним Простором дружнім до дитини, у громадах працюватиме мобільний Кризовий центр.
Поки діти займатимуться творчістю, навчатимуться чи братимуть участь у психологічних заняттях, батьки, опікуни та інші члени родин зможуть отримати професійну допомогу психолога, юриста, кризового або кейс-менеджера. Такий підхід дозволить одночасно підтримати всю сім’ю, адже від емоційного стану дорослих значною мірою залежить і благополуччя дитини.
Команда працюватиме з людьми, які опинилися у найскладніших життєвих обставинах: внутрішньо переміщеними особами, самотніми батьками, літніми людьми, особами з інвалідністю, сім’ями військовослужбовців, безвісти зниклих, людьми, які втратили житло або пережили насильство, полон чи інші наслідки війни.
Для когось це буде кризова психологічна підтримка у перші дні після травматичної події, для когось – кількамісячний супровід у межах ведення випадку, а комусь насамперед знадобиться юридична допомога у відновленні документів, оформленні соціальних виплат чи вирішенні питань, пов’язаних із житлом, землею та майном.
Загалом протягом реалізації проєкту кризову інтервенцію отримають 180 людей, ще 160 осіб супроводжуватимуть у форматі ведення випадку, а 250 бенефіціарів скористаються правовою допомогою.
Окремо фахівці проводитимуть групові психоедукаційні зустрічі та консультації, допомагаючи людям краще розуміти власний психологічний стан, навчатися технік самодопомоги та поступово відновлювати внутрішню стійкість.
Особливість проєкту полягає саме в тому, що він не розділяє потреби дітей і дорослих. Підтримка надаватиметься родинам комплексно: дитина отримуватиме безпечний простір для розвитку та спілкування, а дорослі – інструменти, які допомагатимуть їм впоратися з кризою та повернути відчуття контролю над власним життям.
