Після початку повномасштабного вторгнення мешканка Харкова була змушена виїхати з міста. Тим часом суд ухвалив рішення стягнути з її пенсії майже 30 тисяч гривень на користь ОСББ за утримання багатоквартирного будинку, в якому вона вже не жила. Рахунки заблокували, виплати призупинили. Коли жінка звернулася до юристів напряму Protection у Карітасі, ті домоглися скасування рішення про стягнення боргу, розблокували рахунки й повернули їй безпідставно стягнуті кошти.
Ця історія — не виняток. У межах напряму Protection проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас щодня допомагає людям розбиратися в питаннях, які після 2022 року стали масовими: відновлення документів і соціальних виплат, оформлення права власності, компенсація за зруйноване житло.
Безоплатну юридичну допомогу можуть отримати люди, які постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі категорії населення. Юристи консультують, готують звернення, заяви, скарги, позовні заяви — а за потреби супроводжують людину аж до вирішення питання.
За словами Вольги Шейко, юристки напряму Protection, найчастіше по допомогу звертаються жінки старшого віку, одинокі матері та люди з інвалідністю. Серед найпоширеніших запитів — відновлення виплат для ВПО, пенсійне забезпечення, трудові спори, компенсація за зруйноване житло, встановлення права власності на нерухомість, стягнення аліментів та питання соціального захисту. Приблизно дві третини звернень потребують не разової консультації, а тривалішого супроводу: підготовки документів, звернень до державних органів або судового вирішення справи.
Окремо фахівці виділяють питання, які люди роками відкладають “на потім” — насамперед оформлення права власності на нерухоме майно та перевірку страхового стажу для оформлення пенсії. «Будь-яке юридичне питання необхідно вирішувати одразу, а не відкладати в довгий ящик. Це як хвороба, яку потрібно лікувати вчасно, а не чекати, поки вона стане хронічною», — каже Вольга Шейко. Історія жінки з Харкова — якраз приклад того, у що виливається зволікання: без своєчасного втручання борг і надалі стягували б із її пенсії.
Юристи наголошують: навіть якщо людина не впевнена, чи потребує її ситуація правової допомоги, варто прийти хоча б на консультацію. Фахівець оцінить ситуацію, підкаже подальші кроки, а за потреби підготує документи або скерує до відповідних служб.
Отримати консультацію можна в офісі Карітасу чи кризовому центрі, а також за телефоном гарячої лінії свого регіону — контакти є на сайтах і сторінках відповідних організацій Карітасу в соціальних мережах. Для тих, хто не може самостійно дістатися до найближчого офісу, фахівці також виїжджають у віддалені громади — юридична допомога стає доступною там, де вона потрібна найбільше.
Головне — не чекати, поки питання вирішиться саме. Як показує досвід напряму Protection, вчасне звернення часто вирішує те, що роками здавалося безвихідним.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
У таких обставинах навіть простий візит, щира розмова чи допомога в домашніх справах мають особливе значення. Тому підтримка людей старшого віку — один із важливих напрямків нашого служіння. Розповідаємо, як волонтери місцевих організацій мережі Карітасу в Україні допомагають своїм підопічним долати щоденні труднощі та відчувати турботу.
Поруч у щоденних потребах
У служінні людям старшого віку важливе місце посідає допомога в базових повсякденних потребах, від яких залежать якість життя, самопочуття та відчуття гідності. І тут допомога волонтерів має велике значення: вони доставляють гарячі обіди, надають перукарські послуги, допомагають із побутовими й технічними питаннями та забезпечують інші види щоденної підтримки.
Серед таких ініціатив — польова кухня у Карітасі Чернівецької Єпархії. Її започаткували у 2022 році як відповідь на потребу в гарячому харчуванні для внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців, які опинилися у складних життєвих обставинах. З часом ініціатива стала регулярною, а її географія розширилася. Виїзди відбуваються один або два рази на місяць, і за кожен волонтери забезпечують гарячими обідами від 150 до 200 людей. Частину страв доставляють безпосередньо тим, хто не може пересуватися самостійно, зокрема лежачим людям.
Процес організації та роздачі їжі чітко налагоджений, але залишається дуже «живим» та командним. Великі об’єми страв розподіляються у менші ємності, після чого волонтери разом із кухарем і його помічниками формують порції. Меню зазвичай традиційне: гарячий червоний борщ у різних варіаціях, зокрема буковинський та херсонський, адже кухар є внутрішньо переміщеною особою зі Скадовська), печеня з картоплі та тушонки, салати, соління та чай.
Польова кухня, Чернівці
Координаторка волонтерів у Чернівцях Маріяна Бордун зазначає, що участь у спільній справі допомагає людям відчувати власну цінність і потрібність, адже вони долучаються до допомоги «найменшим світу цього». Водночас волонтери мають простір для спілкування, взаємної підтримки та обміну досвідом. За її словами, команда стала дуже згуртованою і фактично перетворилася на дружню спільноту. Важливим результатом такого волонтерства є також залучення нових людей та спільний пошук ресурсів для допомоги.
Гарячими обідами волонтери забезпечують також підопічних Карітасу Тернопіль. Уже 30 років тут працює благодійна їдальня, яка щомісяця годує близько 120 людей. А у межах проєкту «Pro-милосердя» двічі на тиждень гарячі обіди розвозять 65 людям, які не виходять зі своїх домівок.
У Кам’янському завдяки місцевим волонтерам благодійна їдальня підтримує близько 70 людей. Продукти надають місцеві компанії, з якими співпрацює Карітас Камʼянське. Крім того, волонтери забезпечують комплексну побутову підтримку старших людей: допомагають із прибиранням житла, відвідуванням аптек, магазинів і державних установ.
Волонтерська молодь відвідує старших людей, Кам’янське
Ще один спосіб підтримки — безкоштовні перукарські послуги. Така ініціатива діє в Карітас Івано-Франківськ, адже багато потребуючих не можуть регулярно відвідувати перукарню через фінансові труднощі чи стан здоров’я.
Щотижня до місцевого Карітасу приходить волонтерка Олена, яка стриже всіх охочих. Вона зізнається, що не рахує кількість людей, які до неї звернулися, адже для неї важливіші емоції підопічних. «Я тільки запам’ятовую їх задоволені усмішки і міста, з яких вони потрапили», — говорить вона. Саме людська вдячність і прості моменти радості мотивують її продовжувати волонтерство. Люди старшого віку та ВПО дуже емоційно реагують на таку допомогу: після стрижки почуваються впевненіше, ніби «молодшають», і на деякий час забувають про труднощі.
Безкоштовні перукарські послуги, Івано-Франківськ
Волонтери Карітасу розвивають і інші напрями підтримки. У Карітас Миколаїв допомагають старшим людям із технічними питаннями зі смартфонами. У релокованому Карітас Краматорськ допомога охоплює побутовий супровід, доставку продуктів і гігієнічних засобів, а також поступово розширюється, щоб підтримати маломобільних людей під час виходу за межі житла. У Бориславі волонтери доставляють продукти й засоби гігієни та супроводжують підопічних під час закупівель.
Підтримка установ для старших людей та «Домашня опіка»
Одним із напрямків волонтерського служіння є відвідування спеціалізованих установ та участь у проєкті «Домашня опіка». Таке волонтерство здійснюють у Карітасі Кропивницького, Львова та Берислава.
У Кропивницькому волонтери регулярно відвідують будинок для людей поважного віку «Затишна оселя» в селі Аджамка. «Такі зустрічі є важливою складовою нашої місії підтримки та турботи про тих, хто особливо потребує уваги, спілкування та щирого слова», — розповідає Софія Третяк, місцева координаторка волонтерів.
Під час візитів волонтери проводять із мешканцями змістовне дозвілля, спілкуються, діляться досвідом і спогадами. Особливе місце займають духовні бесіди, які допомагають підтримувати внутрішню рівновагу, надію та віру.
Окрім соціальної та психологічної підтримки, волонтери допомагають із прибиранням приміщень, доглядом за територією та її благоустроєм. Спільними зусиллями вони творять затишний і комфортний простір, у якому кожен мешканець може почуватися потрібним та оточеним турботою.
Відвідини бенефіціарів у будинку «Затишна оселя», с. Аджамка, Кіровоградська область
У Карітас Львів волонтери долучаються до ініціатив у Геріатричному пансіонаті. Для його мешканців організовують арт-терапію, паломництва, а також створюють можливості самим ставати волонтерами — зокрема, нарізати тканини для плетіння сіток. Отець Василь Тузяк, який координує працю волонтерів у Геріатричному пансіонаті, розповідає про волонтерку пані Ірину, ВПО із Нововолинська. Під час одного із заходів вона запропонувала людям старшого віку власноруч ліпити вареники, спілкуватися, а на фоні слухати улюблені українські пісні.
Геріатричний пансіонат, м. Львів
Також волонтери у Львові долучаються до проєкту «Домашня опіка». Разом із психологами та соціальними працівниками фонду вони відвідують старших людей у їхніх домівках, допомагають із закупівлею продуктів або показують, як користуватися ґаджетами. Протягом 2026 року до волонтерства тут долучилися вже 38 охочих, найчастіше — студенти. «Вони просто можуть посидіти і послухати наших підопічних. Переглянути із ними старі фото, послухати історії життя. І це дуже цінно», — каже керівниця проєкту Ірина Старовецька.
Волонтери дуже уважні до потреб підопічних. Пані Ірина згадує історію однієї бабусі, яка через стан здоров’я була змушена постійно перебувати вдома. Під час зустрічі з волонтерками вона розповіла, що дуже любить читати і вже двічі перечитала всю домашню бібліотеку. Студентки не просто почули про це, а зібрали та принесли жінці багато нових книжок.
Волонтери разом із підопічною проєкту «Домашня опіка», м. Львів
Під опікою Карітас Берислав перебувають п’ятеро маломобільних одиноких людей. Майже кожні два тижні волонтери разом із працівниками фонду відвідують їх.
«Кожна зустріч — особлива. Наші підопічні діляться спогадами, розповідають про своє життя, згадують молоді роки, — ділиться місцева координаторка волонтерів Тетяна Біжко. — Часто вони зустрічають нас із усмішкою та запрошують на чай або каву. І саме в такі моменти розумієш, наскільки важливою є проста людська присутність».
Волонтери у Бериславі переконані: найважливіше, щоб їхні підопічні відчували себе потрібними та не залишалися наодинці зі своїми труднощами. Тому вони вітають їх зі святами, готують невеликі подарунки, допомагають із придбанням ліків і продуктів, цікавляться самопочуттям, вирішують нагальні потреби та просто проводять час разом.
Спільні події та нові досвіди
Для людей старшого віку особливо важливо залишатися активними, спілкуватися та відчувати себе частиною громади. Саме тому волонтери Карітасу організовують заходи, які об’єднують і допомагають творити спільноту.
У Кривому Розі волонтери проводять творчі майстер-класи, настільні ігри, заняття з рукоділля, тематичні та святкові зустрічі, дружні чаювання. Значення такої роботи особливо помітне у щоденному досвіді людей, які беруть у ній участь. Важливо не лише отримати необхідну допомогу, а й відчувати увагу, підтримку та власну значущість. Спілкування допомагає долати ізоляцію, покращує емоційний стан і дає відчуття приналежності до спільноти, — переконана координаторка волонтерів із Карітас Кривий Рік Дарина Левада.
Майстер-клас для людей старшого віку у Кривому Розі
Подібні заходи для людей старшого віку проводили й у Карітас Суми. Коли кількість охочих перевищила можливості приміщення, виникла ідея створити клуб «Золотий вік», який об’єднав учасників за інтересами:
«Золоті голоси» — для тих, хто любить співати.
«Золоті руки» — для тих, хто бажає створювати щось власноруч.
«Золоті серця» — група екологічного спрямування, яка допомагає птахам і тваринам.
У Сумах також проводять майстер-класи, «Веселі старти» та вікторини, які допомагають людям старшого віку залишатися активними й спілкуватися. А завдяки іноземним волонтерам для них організовують культурні події — концерти, відвідини театру та філармонії. Лише протягом трьох місяців близько сотні учасників клубу побували на таких заходах.
До спільноти долучаються й волонтери з Китаю, які навчаються у педагогічному інституті. Вони співають і грають на гітарі, а також проводять майстер-класи, зокрема з китайської каліграфії, що стало для багатьох учасників новим і незвичним досвідом.
Майстер-клас із китайської каліграфії, Карітас Суми
«Серед наших учасників клубу багато самотніх людей, евакуйованих із прикордонних територій. Вони втратили домівки, звичне життя і часто не мають планів на майбутнє. Їм потрібні підтримка та спільнота, яка допоможе адаптуватися й інтегруватися в нову громаду», — розповідає Ірина Недбай, координаторка волонтерів у Сумах.
У Карітас Броди діє проєкт «Ми поруч», покликаний підтримувати людей, які стали жертвами репресій. Тут також відбуваються зустрічі з людьми старшого віку. Для них це можливість побачитися, поспілкуватися і зробити щось разом. Наприклад, нещодавно підопічні створювали власні фотоальбоми. Допомагає гуртувати людей та організовувати дозвілля волонтерка пані Леся.
Виготовлення фотоальбомів, Карітас Броди
Не менш важливими є психосоціальні заходи. У Карітас Миколаїв такі зустрічі проводять студенти-психологи, які попередньо пройшли практичну підготовку під керівництвом кризового психолога організації. Формат «Кава з психологом» створює теплу атмосферу для обговорення важливих психологічних тем. Учасники говорять про тривогу, стрес, психологічну стійкість, внутрішні ресурси та способи підтримки власного емоційного благополуччя.
Щодня у різних куточках України Карітас об’єднує сотні волонтерів, які готові служити людям старшого віку саме так, як вони найбільше потребують: від допомоги в побуті до спілкування та підтримки. Це присутність поруч, яка робить життя людей радіснішим і менш самотнім.
Щиро дякуємо всім організаціям Карітасу та волонтерам за служіння й відкриті до допомоги серця.
Мар’яна Прокопик, старша юристка Карітасу України, взяла участь у засіданні міжвідомчої робочої групи з питань виявлення, припинення та розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, яке відбулося в Офісі Генерального прокурора.
Зустріч об’єднала представників правоохоронних органів, Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, Національної соціальної сервісної служби та громадського сектору. Учасники обговорили, як сьогодні працює система протидії торгівлі людьми, з якими перешкодами стикаються потерпілі та що необхідно змінити для своєчасного виявлення, захисту й доступу до допомоги.
Тривалий судовий розгляд
За даними Офісу Генпрокурора, станом на липень 2026 року в судах перебуває близько 170 кримінальних проваджень, проте вироки ухвалено лише у 10 справах. Також наголошувалося, що чинний порядок міжвідомчої взаємодії є застарілим, а обмін інформацією між залученими службами потребує оновлення.
Захист дітей у зоні ризику
Фіксується зростання кількості проваджень щодо торгівлі дітьми та їхньої сексуальної експлуатації. Водночас офіційний статус отримують лише поодинокі діти. Процедура ускладнюється коли батьки або законні представники самі причетні до злочину, перебувають в окупації чи за кордоном. Це вимагає від правоохоронців, соцслужб та ГО швидкої й узгодженої взаємодії заради найвищих інтересів дитини.
Нові схеми та цифрові загрози
Національна поліція поінформувала про випадки укладання фіктивних шлюбів військовозобов’язаними з повнолітніми особами з інвалідністю, що можуть містити ознаки експлуатації, а також про відповідальність причетних посадовців. Водночас Кіберполіція висвітлила результати спецоперації «Павутина», наголосивши на зростанні масштабів створення та поширення матеріалів сексуальної експлуатації дітей в Інтернеті.
Ситуація за кордоном
Потенційно постраждалі українці часто не знають про можливість отримати статус і допомогу за кордоном. Крім того, середня тривалість консульського прийому становить близько 12 хвилин, чого зазвичай недостатньо для виявлення ознак експлуатації, оцінки потреб осіб та належного перенаправлення.
Позиція та пропозиції Карітасу України
Під час розроблення Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2030 року Карітас України надав Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України коментарі та пропозиції, сформовані на основі багаторічного практичного досвіду у сфері запобігання торгівлі людьми та надання комплексної допомоги постраждалим особам. Серед них:
уточнення механізмів фінансування Програми, запровадження публічного звітування та сталого фінансування соціальних послуг за принципом «гроші йдуть за людиною»;
покриття витрат на повернення, транспортний супровід і відновлення документів постраждалих осіб;
забезпечення належного захисту персональних даних під час електронного подання заяв, обробки та зберігання даних;
посилення ролі медичних працівників у ранньому виявленні постраждалих та їх перенаправленні до служб допомоги;
залучення до спеціалізованого навчання працівників поштового зв’язку, залізничного транспорту та інших фахівців транспортної й логістичної інфраструктури;
перегляд показників охоплення роботодавців інформаційними заходами щодо запобігання трудовій експлуатації.
В умовах повномасштабної війни ризики торгівлі людьми зростають і набувають нових форм. Тому важливо посилювати взаємодію між державними органами та громадським сектором і розвивати систему допомоги, у центрі якої перебувають потреби, гідність і безпека постраждалої людини.
Шпиталь заснували ще 1903 року з ініціативи лікаря Євгена Озаркевича та за підтримки митрополита Андрея Шептицького як «Народну лічницю» для безкоштовної лікарської допомоги вбогим мешканцям Львова й усієї Галичини – незалежно від віросповідання чи національності.
Гостей прийняли недавно призначений директор о. д-р Ігор Бойко, медична директорка Любов Гасюк та адміністративна і медична команда шпиталю – завідувачка паліативного відділення Марта Рипихович, керівниця Центру психічного здоров’я Марта Головчак, координаторка проєкту Едіт Кісільова, бухгалтер Наталя Олех, керівниця благодійних програм і проєктів Анна Старко, завідувачка відділення реабілітації Христина Гураль та завідувачка поліклінічного відділення Олена Заставська.
Медичний напрям Карітасу України представляли директорка департаменту соціальних програм Наталія Крива, керівниця програми охорони здоров’я Христина Семеген-Бодак, старша експертка програми охорони здоров’я Галина Курницька, менеджерка програми охорони здоров’я та менеджерка проєктів догляду вдома Євгенія Безугла, менеджер проєктів програми охорони здоров’я Юрій Наконечний і провідна експертка з ментального здоров’я Катерина Назарова.
Говорили про виклики, які є спільними для обох організацій, і про можливості співпраці.
Директорка департаменту соціальних програм Карітасу України Наталія Крива зауважила: паліативна допомога, мобільні команди, телемедицина – ці напрямки об’єднують дві організації. А найважливіше те, що спільний і засновник – Церква, і мета – допомагати найбільш вразливим і бути прикладом для інших. Тож варто об’єднувати зусилля, зокрема адвокаційні.
Керівниця медичного напрямку Карітасу України Христина Семеген-Бодак розповіла про діяльність 11 медичних центрів мережі та про проєкти з реабілітації, які втілює організація.
Говорили також про сталість рішень, виклики війни – допомогу ветеранам і внутрішньо переміщеним особам, ментальне здоров’я, брак фахівців і потребу в постійному навчанні для команд.
«Війна, попри всі свої виклики, є часом єдності, тому треба шукати точки перетину і спільності», – підсумував розмову о. Ігор Бойко.
Across the Caritas Ukraine network, there are 50 Child-Friendly Spaces (CFSs). In most places, these are safe locations where children can come after school, meet friends, play, talk to a psychologist, or simply feel secure.
In the Kherson region, things are different. Because of constant danger, shelling, and the ongoing security situation, a Child-Friendly Space cannot operate in the usual way. Instead, the space travels to the children.
Several times a week, a mobile team from Caritas Kherson travels to communities across the region. Their goal is not only to organize educational activities, creative workshops, and games for children, but also to provide comprehensive support for families. The team includes a psychologist, a social worker, an animator, as well as specialists such as a lawyer and crisis support professionals.
Over the 14-month project, from July 2026 to the end of September 2027, the mobile teams will regularly visit the Bilozerska, Daryivska, Muzykivska, and Chornobaivska communities.
The initiative is made possible through the financial support of the Ukraine Crisis Appeal, Rotary Australia World Community Services and Australian Federation of Ukrainian Organisations.
A Safe Space That Comes to Children
The project is expected to support 250 children aged 2 to 17 who need help the most. This includes children from internally displaced families, military families, large and low-income households, children with disabilities or special educational needs, orphans, and children who are now being cared for by relatives because of the war.
For each community, the team will prepare a separate schedule of activities, organize groups based on the children’s age and needs, and offer creative workshops, team games, sessions on emotional resilience and social skills, as well as individual consultations for those who need extra support. Special attention will be given to children with special educational needs by adapting activities to their abilities.
During the project, the team plans to hold at least 1,000 group sessions. Every visit will include several types of activities. Alongside psychological support sessions, children will take part in quests, workshops, and sports activities. In today’s reality, these are more than just entertainment—they help children regain a sense of normal life.
Over the past years, the team has worked as part of the humanitarian response to the challenges of the full-scale war. This experience has given them a clear understanding of the needs of children and adults in the region. Combining games, creative activities, teamwork, and personal interaction helps children open up more easily, build trust, and gradually regain a sense of safety.
Support for the Whole Family
Helping children is not enough if the adults around them are left without support. That is why a Mobile Crisis Centre will work alongside the mobile Child-Friendly Space.
While children take part in creative, educational, and psychological activities, parents, caregivers, and other family members will be able to receive professional support from psychologists, lawyers, crisis specialists, and case managers. This approach allows the entire family to receive help at the same time, because a child’s well-being is closely connected to the emotional well-being of the adults who care for them.
The team will support people facing some of the most difficult life situations, including internally displaced people, single parents, older adults, people with disabilities, families of military personnel, families of missing persons, people who have lost their homes, and survivors of violence, captivity, or other consequences of the war.
For some, this will mean crisis psychological support during the first days after a traumatic event. Others will receive several months of case management support. Some will mainly need legal assistance with restoring documents, applying for social benefits, or resolving issues related to housing, land, or property.
During the project, 180 people will receive crisis intervention services, 160 people will receive longer-term case management support, and 250 beneficiaries will benefit from legal assistance.
The specialists will also organize group psychoeducation sessions and consultations, helping people better understand their emotional well-being, learn practical self-help techniques, and gradually rebuild their inner resilience.
What makes this project unique is its family-centered approach. It does not separate the needs of children from those of adults. Instead, it provides comprehensive support: children receive a safe space to learn, play, and connect with others, while adults receive the tools and professional guidance they need to cope with crisis and regain a sense of control over their lives.
У мережі Карітасу України працюють 50 Просторів дружніх до дитини (ПДД). У більшості випадків це конкретне місце, куди можна прийти після школи, зустріти друзів, погратися, поспілкуватися з психологом чи просто відчути себе у безпеці.
На Херсонщині все інакше. Тут через постійну небезпеку, обстріли та складну безпекову ситуацію такий простір не може працювати у звичному форматі. Тому ПДД сам вирушає до дітей.
Кілька разів на тиждень мобільна команда Карітасу Херсон долатиме маршрути до громад області. Мета виїзду не тільки проведення навчальних і творчих занять чи ігор для дітей, але й комплексна допомога родинам, тому в машині – психолог, соціальний педагог, аніматор, а також вужчі спеціалісти – юрист та кризові спеціалісти.
Проєкт реалізовуватиметься протягом 14 місяців – з липня 2026 року до кінця вересня 2027 року. За цей час мобільні команди регулярно працюватимуть у Білозерській, Дар’ївській, Музиківській, Чорнобаївській громадах Херсонської області.
Ініціатива впроваджується завдяки фінансовій підтримці Ukraine Crisis Appeal, Rotary Australia World Community Services та Australian Federation of Ukrainian Organisations.
Простір, який приїздить до дітей
Заплановано, що проєкт охопить 250 дітей віком від 2 до 17 років, які найбільше потребують допомоги: дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, багатодітних та малозабезпечених родин, дітей з інвалідністю, особливими освітніми потребами, сиріт і тих, хто через війну залишився під опікою родичів.
Для кожної громади команда готуватиме окремий графік занять, формуватиме групи відповідно до віку та потреб дітей, проводитиме творчі майстерні, командні ігри, заняття з розвитку емоційної стійкості та соціальних навичок, а також індивідуальні консультації для тих, хто їх потребує. Окрему увагу приділятимуть дітям з особливими освітніми потребами, адаптуючи заняття до їхніх можливостей.
За 14 місяців команда планує провести щонайменше тисячу групових занять. Кожен виїзд матиме одразу кілька завдань, тому в програмі поруч із психологічними заняттями з’являтимуться квести, майстер-класи, спортивні активності, які в ці часи не є розвагами заради розваги, а радше спосіб повернути дітям відчуття нормального життя.
В попередні роки команда працювала в рамках гуманітарного реагування на виклики повномасштабної війни в країні, тож має досвід і чітко розуміє потреби дітей та дорослих свого регіону. Саме поєднання ігор, спільної діяльності, творчих занять і живого спілкування дозволяє дітям легше відкриватись, вчитись довіряти іншим і поступово відновлювати відчуття безпеки.
Підтримку отримуватиме вся родина
Допомога дітям не може бути повною, якщо поруч залишаються без підтримки дорослі. Саме тому разом із мобільним Простором дружнім до дитини, у громадах працюватиме мобільний Кризовий центр.
Поки діти займатимуться творчістю, навчатимуться чи братимуть участь у психологічних заняттях, батьки, опікуни та інші члени родин зможуть отримати професійну допомогу психолога, юриста, кризового або кейс-менеджера. Такий підхід дозволить одночасно підтримати всю сім’ю, адже від емоційного стану дорослих значною мірою залежить і благополуччя дитини.
Команда працюватиме з людьми, які опинилися у найскладніших життєвих обставинах: внутрішньо переміщеними особами, самотніми батьками, літніми людьми, особами з інвалідністю, сім’ями військовослужбовців, безвісти зниклих, людьми, які втратили житло або пережили насильство, полон чи інші наслідки війни.
Для когось це буде кризова психологічна підтримка у перші дні після травматичної події, для когось – кількамісячний супровід у межах ведення випадку, а комусь насамперед знадобиться юридична допомога у відновленні документів, оформленні соціальних виплат чи вирішенні питань, пов’язаних із житлом, землею та майном.
Загалом протягом реалізації проєкту кризову інтервенцію отримають 180 людей, ще 160 осіб супроводжуватимуть у форматі ведення випадку, а 250 бенефіціарів скористаються правовою допомогою.
Окремо фахівці проводитимуть групові психоедукаційні зустрічі та консультації, допомагаючи людям краще розуміти власний психологічний стан, навчатися технік самодопомоги та поступово відновлювати внутрішню стійкість.
Особливість проєкту полягає саме в тому, що він не розділяє потреби дітей і дорослих. Підтримка надаватиметься родинам комплексно: дитина отримуватиме безпечний простір для розвитку та спілкування, а дорослі – інструменти, які допомагатимуть їм впоратися з кризою та повернути відчуття контролю над власним життям.
Саме тому співробітники центрального офісу та місцевих організацій Карітасу регулярно проходять практичні навчання, які допомагають діяти безпечно та впевнено навіть у найскладніших умовах.
У липні працівники Карітасу України, залучені до реалізації проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», взяли участь у триденному практичному тренінгу з безпеки, домедичної допомоги та реагування на загрози в умовах війни.
Навчання поєднувало теоретичні та практичні модулі, спрямовані на підготовку учасників до роботи в прифронтових громадах і під час службових відряджень.
«Я часто кажу учасникам: наше завдання — зробити з вас трохи параноїків. Бо, як то кажуть, параноїки помирають останніми. Насправді ми вчимо не боятися, а постійно оцінювати ризики й діяти відповідно до ситуації, завжди ставлячи особисту безпеку на перше місце», — розповів Андрій Лукашенко, заступник директора SmartRiskSolutions Ukraine, інструктор тренінгу.
Під час практичних занять учасники відпрацьовували накладання турнікетів собі та постраждалим, тампонування ран, зупинку критичних кровотеч, огляд постраждалих, забезпечення прохідності дихальних шляхів і надання домедичної допомоги до прибуття медиків. Окрему увагу приділили правилам роботи в червоній, жовтій та зеленій безпекових зонах, а також алгоритмам евакуації постраждалих.
Одним із важливих блоків стала підготовка до дій у разі атак безпілотників. Співробітники відпрацювали на практиці евакуацію з автомобіля під час небезпеки, алгоритми допомоги пораненим, способи транспортування постраждалих із небезпечної зони, а також порядок дій у ситуації, коли водій транспортного засобу втратив свідомість. Кожен учасник мав можливість самостійно виконати всі практичні вправи під керівництвом інструкторів.
«Гуманітарна допомога починається з безпеки тих, хто її надає. Коли наші співробітники впевнено володіють алгоритмами дій у критичних ситуаціях, вони можуть ефективніше виконувати свою роботу й залишатися надійною опорою для людей, які постраждали від війни. Саме тому такі навчання є невід’ємною складовою розвитку наших команд і важливою інвестицією в сталість гуманітарної місії Карітасу України», — коментує Катерина Свириденко, головна менеджерка проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни» Карітасу України.
Окремий модуль був присвячений мінній безпеці. Інструктори ознайомили учасників із найпоширенішими вибухонебезпечними предметами, які використовує росія, їхніми особливостями та правилами безпечної поведінки у разі виявлення. На полігоні співробітники пройшли навчальне мінне поле, вчилися виявляти потенційні загрози, правильно пересуватися замінованою місцевістю, взаємодіяти між собою та діяти у разі виникнення небезпеки.
Завершилося навчання комплексною практичною вправою, під час якої учасники застосували набуті знання та навички в умовах, максимально наближених до реальних.
Такі тренінги є важливою складовою підготовки співробітників Карітасу України, які працюють у прифронтових регіонах і регулярно здійснюють відрядження до громад, що постраждали від війни.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України у партнерстві із дев’ятьма місцевими організаціями Карітасу завдяки підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зокрема, допомога надається у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Полтавській, Харківській, Чернігівській, Сумській та Миколаївській областях.
Це рішення, яке прийшло на зміну попередньому ліміту до березня 2027 року, забезпечує юридичну ясність та передбачуваність для понад 4 мільйонів біженців, які знайшли притулок у ЄС з початку повномасштабного вторгнення.
Водночас разом із продовженням термінів з’являються нові вимоги. Зважаючи на оборонні потреби нашої держави, країни ЄС погодилися, що надалі тимчасовий захист надаватиметься лише тим новим заявникам, які виконали свої військові зобов’язання в Україні. Для отримання статусу їм необхідно буде документально підтвердити легальність виїзду (наприклад, пред’явивши паспорт із виїзним штампом, виданим українськими органами влади, що підтверджує, що вони виїхали з України на законних підставах) або факт звільнення від військової служби. Хоча ці обмеження не стосуватимуться тих, хто вже користується захистом у ЄС або ж отримають такий до 4 березня 2027 року, загальний контекст перебування за кордоном трансформується, актуалізуючи питання майбутнього повернення та реінтеграції.
Економічний підхід країн ЄС загрожує найвразливішим
Сучасні європейські стратегії здебільшого орієнтовані на інтеграцію економічно активного населення. Натомість поза увагою ризикують залишитися ті, хто через об’єктивні обставини не має можливості сприяти ані розвитку країни, що надала притулок, ані швидкому відновленню України. Керівниця програми Карітасу України «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми» Ірина Маєвська висловлює стурбованість долею таких вразливих категорій осіб, як одинокі матері, люди похилого віку, особи з важкими захворюваннями та люди з інвалідністю.
«Їм надзвичайно складно знайти легальний шлях до постійного проживання за кордоном, оскільки вони не можуть отримати дозвіл на роботу чи студентські візи, – підкреслює Ірина Маєвська. – Водночас країни, що приймають, послідовно скорочують соціальну допомогу ще до завершення терміну дії тимчасового захисту».
Змушені скрутним становищем та обмеженою підтримкою, ці люди часто повертаються в Україну не через усвідомлене бажання, а від безвиході. Вони знову потрапляють в небезпечні умови та стикаються з серйозними труднощами у доступі до житла, медичної й соціальної допомоги та працевлаштування. Відсутність належного супроводу під час репатріації лише поглиблює їхню вразливість. Саме тому надзвичайно важливо, щоб рішення про повернення в Україну було добровільним і поінформованим, а самі репатріанти отримували надійну підтримку на обох етапах своєї подорожі — як у країні перебування, так і вдома.
Як працює модель допомоги від Карітасу
Карітас України веде активну діяльність у сфері протидії торгівлі людьми та захисту прав мігрантів ще з 2004 року. Починаючи з 2005 року, у співпраці з «Карітас Інтернешнл Бельгія» організація допомагає українцям безпечно повертатися додому та успішно адаптуватися до життя в суспільстві.
«Наша модель базується на міжнародному індивідуальному супроводі, – зазначає Ірина Маєвська. — Репатріант отримує вичерпну інформацію про умови повернення ще під час перебування за кордоном, супровід безпосередньо в дорозі та комплексний пакет реінтеграційних послуг уже після приїзду».
Цей пакет індивідуальної підтримки включає соціальну і медичну допомогу, юридичний супровід, сприяння у працевлаштуванні чи відновленні пошкодженого бойовими діями житла. Щоб посилити допомогу у найскладніших випадках, у 2025 році Карітас розпочав транскордонну співпрацю з партнерами з Румунії та Молдови, а наразі працює над налагодженням аналогічної взаємодії з «Карітасом Польщі».
Фахівці організації послідовно дотримуються позиції, що європейське фінансування має приносити користь громадам у цілому. Це дозволить не лише ефективно інтегрувати репатріантів і внутрішньо переміщених осіб, а й підтримає соціальну згуртованість із місцевими мешканцями, які ніколи не залишали своїх домівок. Водночас для найбільш комплексних життєвих випадків залишається критично необхідним виділення персональних пакетів реінтеграції.
Державне партнерство та координація дій
Ефективна та безпечна реінтеграція громадян є системним викликом, який неможливо подолати без скоординованого планування між країнами перебування, державними інституціями України та неурядовим сектором.
Варто відзначити, що уряд України реалізує важливі кроки для інформування громадян України, що перебувають за кордоном щодо шляхів та можливостей повернення в Україну через інформаційний портал Додому – https://dodomu.unity.gov.ua/ . Важливо, що громади самостійно вносять дані про наявні програми, послуги, свою інфраструктуру, що в свою чергу допомагатиме приймати зважене рішення щодо повернення для громадян України, які розглядають цю перспективу для себе.
«Спираючись на наш багаторічний практичний досвід, мережа “Карітасу” готова брати активну участь у цих процесах на всіх рівнях, – наголошує Ірина Маєвська.
Ми переконані, що коли людина відчуває реальну інституційну та людську опору вдома, її шлях до відновлення стабільного, самостійного життя стає значно коротшим і безпечнішим.
Документ визначає напрями співпраці, зокрема напрацювання нормативно-правової бази, проведення консультацій із залученням міжнародних партнерів та впровадження фінансових, навчальних і консультаційних механізмів підтримки господарств і сільськогосподарських товаровиробників.
Президентка Карітасу України Тетяна Ставничи наголосила, що організація вже кілька років розвиває програму Livelihood (Відновлення засобів до існування) та підтримує людей, які втратили джерела доходу через війну:
«Цього року ми плануємо надати близько 3 тисяч грантів для підтримки сільських домогосподарств – від мікрогрантів, які допоможуть людям задовольняти власні потреби, до грантів, спрямованих на розвиток малого агробізнесу. Карітас працює насамперед із вразливими категоріями населення, допомагаючи людям виходити з кризи, відновлювати джерела доходу та ставати на ноги. Ми намагаємося додавати в усі проєкти компонент MHPSS – психосоціальну підтримку та супровід ментального здоров’я наших людей. Цей напрям ми інтегруємо в усі проєкти з економічного відновлення. Ми працюємо за двома принципами: Карітас – це про людей і про громади».
«Наша команда давно співпрацює з Карітасом на технічному рівні. Цей меморандум формалізує взаємодію та відкриває новий етап роботи. Як Міністерство, що формує політику продовольчої безпеки на прифронтових територіях, ми готові бути надійним партнером – допомагати визначати потреби, надавати доступ до інформаційних систем, ідентифікувати проблеми фермерів, які постраждали від війни. Ми тут для того, щоб підтримувати вас».
За словами проєктного менеджера програми AGRIS3 Карітасу України Ярослава Кириленка, меморандум створює основу для поглиблення співпраці під час розробки нових ініціатив:
«Для нас важливо, щоб майбутні проєкти відповідали державній політиці та враховували потреби громад. Уже сьогодні Карітас України підтримує трансформацію фермерських господарств у малі бізнеси на селі, сприяючи розвитку підприємництва та економічній стійкості громад».
Метою меморандуму є збільшення частки сільськогосподарської продукції з доданою вартістю, підтримка засобів до існування в сільській місцевості та збільшення кількості сільськогосподарських товаровиробників, зокрема через трансформацію особистих селянських господарств.
Меморандум укладено на п’ять років із можливістю продовження.
“Ми їхали командою — одним бусом, багато годин у дорозі, багато розмов, спостережень, нотаток і щоденних рефлексій. І, мабуть, саме цей формат дозволив побачити не лише німецьку систему соціальної підтримки, а й краще зрозуміти власну українську реальність: її біль, силу, потенціал і ті рішення, які нам потрібно розвивати далі” – каже Наталія Гарбуз, керівниця програми Інклюзія Карітасу України.
Програма візиту охоплювала кілька ключових напрямів: підтримане проживання, медичний супровід та психіатричну допомогу людям з інвалідністю, підготовку фахівців, шкільну освіту, денну зайнятість, професійну реабілітацію, майстерні, систему правового супроводу, опіки, інклюзивного працевлаштування та міжвідомчої взаємодії.
В місті Урсберг команда наочно побачила важливість інфраструктури, вибудуваної навколо людини: її проживання, денної зайнятості, медичного супроводу, побуту, духовного та соціального життя. Навколо людини створюється ціла державна система. Водночас ця система не завжди виглядає так, як ми уявляли собі «ідеальну інклюзію». Вона має і сильні сторони, і суперечності.
В Берліні вдалося краще зрозуміти державну рамку: як формуються соціальні політики, які міністерства й інституції відповідають за підтримку людей з інвалідністю, як виглядає розподіл відповідальності між державою, надавачами послуг і громадським сектором. Для українського досвіду це надзвичайно важливо, бо значну частину інновацій у соціальній сфері досі несуть саме громадські та благодійні організації.
В місті Варбург вдалося познайомитися ближче з денними та житловими формами підтримки, терапевтичними напрямами та роботою з дітьми і дорослими з комплексними потребами. Особливо важливою була зустріч із українською групою дітей та молоді, які були евакуйовані з інтернатних закладів України.
В Реґенсбурґе, Тегернгаймі та Абенсберге фокус змістився до раннього втручання, соціально-педіатричної діагностики, професійної підготовки, майстерень, інклюзивного працевлаштування, роботи з роботодавцями, психіатричної допомоги для людей з інтелектуальними порушеннями та механізмів визначення потреб у послугах.
Особливо вразила спеціалістів увага до професійної підготовки персоналу. Вони побачили дуальну модель навчання, де теорія поєднується з практикою. Для України це дуже цінний досвід, адже ми постійно стикаємося з потребою готувати соціальних працівників, асистентів, фахівців інклюзивних просторів, працівників підтриманого проживання не лише через короткі тренінги, а через системну практичну освіту. Водночас команда одразу зазначила що, повністю переносити тривалу німецьку модель навчання в Україну неможливо. Але можна взяти її принцип — поєднання навчання, практики, супервізії, наставництва і професійної етики.
Сильне враження справили майстерні та професійна зайнятість людей з інвалідністю. Команда відзначила, що праця дає людям не лише дохід чи зайнятість, а й відчуття потрібності, гідності та експертності. Це дуже близько до нашого досвіду розвитку інклюзивних майстерень і маркетплейсу «Дари», де вироби, створені людьми з інвалідністю, стають не просто продукцією, а способом видимості, участі та визнання.
Окремо ми звернули увагу на співпрацю майстерень із бізнесом. Ідея договорів із фабриками чи підприємствами, які можуть передавати частину завдань майстерням для людей з інвалідністю, є потенційно корисною для України. Вона може допомогти розвивати сталі моделі трудової інтеграції, особливо для людей з інтелектуальними порушеннями.
Однією з найзмістовніших зустрічей навчального візиту стало відвідування Федерального міністерства освіти, сім’ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини (BMBFSFJ). Українська делегація ознайомилися з підходами держави до реалізації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, реформування системи підтримки людей з інвалідністю та розвитку інклюзивних соціальних послуг. Представники Міністерства презентували Національний план дій із впровадження Конвенції, а також розповіли про принципи побудови сучасної системи інтеграційної допомоги, що базується на індивідуальній оцінці потреб, забезпеченні права людини на самостійне життя та активну участь у суспільстві.
Під час зустрічі особливу увагу було приділено моделі фінансування соціальних послуг, у якій держава гарантує право людини на підтримку та фінансує її, а безпосередніми надавачами виступають незалежні організації. Також обговорювалися питання розвитку підтриманого проживання, професійної інтеграції, деінституціалізації, персонального бюджету для людей з інвалідністю та взаємодії між державою, громадами й громадським сектором.
Водночас навіть у добре профінансованій системі є рішення, які потребують критичного осмислення. Частину команди здивувало, що люди з інвалідністю в багатьох випадках залишаються в окремих просторах: окремі школи, окремі поселення, окремі групи, окремі майстерні. З одного боку, це забезпечує спеціалізовану підтримку. З іншого — ставить питання: де межа між підтримкою і відокремленням?
“Ми очікували побачити більше соціальної інклюзії, а побачили багато юридично, медично й організаційно сильних рішень, але не завжди достатньо включення в ширше суспільство” -каже одна з учасниць візиту.
Ми також чесно говорили про те, що перенести німецьку модель в Україну не вдасться. З одного боку вона спирається на іншу страхову, правову та адміністративну модель, з іншого – для України сьогодні дуже важливо не лише покращувати якість догляду, а й не допустити нової інституціалізації під виглядом сучасної послуги.
“Не можна забувати і про голос самої людини з інвалідністю.– наголошує Наталія Гарбуз. – Під час візиту ми неодноразово поверталися до питання: наскільки сама людина бере участь у рішеннях про своє життя? Чи справді з нею радяться – чи лише захищають? Право на вибір є дуже важливим, навіть якщо людина потребує високого рівня підтримки”
І додає:
“Цей візит став нагодою подивитися на власну роботу ширше. Наші інклюзивні простори, підтримане проживання, мобільні команди, робота з громадами, підтримка родин, соціальне таксі, міні-гранти та адвокація — це не окремі активності, а елементи майбутньої системи підтримки людей з інвалідністю в громаді.”
Візит вкотре поставив перед Карітасом важливі запитання:
Як зробити так, щоб людина з інвалідністю в Україні не була залежною від випадкової допомоги? Як забезпечити родині підтримку до того, як вона виснажиться? Як створити послуги, які не ізолюють, а відкривають шлях до участі? Як навчати фахівців не лише доглядати, а підтримувати самостійність? Як зробити так, щоб держава, громада і громадський сектор працювали не паралельно, а разом?
