У Дрогобичі відбувся круглий стіл про особливу молодь – досвід і перспективи надання їй допомоги

31.10.13, Львівщина
Нещодавно в Карітасі Самбірсько Дрогобицької Єпархії УГКЦ був проведений круглий стіл на тему «Особлива молодь. Досвід і перспективи». Ініціаторами проведення круглого столу стали соціальний  центр денного перебування неповносправних молодих людей «Дивовижні долоні» при Карітасі Самбірсько Дрогобицької Єпархії  та соціальний центр для людей з особливими потребами при Карітасі Стрийської Єпархії у співпраці із Львівським обласним департаментом соціального захисту населення.

Опіка неповносправними людьми у Карітасі України системно і комплексно розпочалась з 2008 року завдяки партнерам і донорам з Франції та Іспанії. Мережа центрів для неповносправних молодих людей об’єднує роботу  4 спеціалізованих соціальних центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Роботою на стаціонарній основі   охоплено понад 100 неповносправних осіб, також їх батьки і рідні.

Для людей, що мають особливі потреби, забезпечується навчання, працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню і здобуттю соціально-побутових навичок, зустрічі з молоддю з інших установ та осередків, дозвілля, рекреаційні ігри, долучення до фестивалів, ярмарків, участь в літніх таборах, екскурсіях тощо.  Для батьків неповносправних осіб забезпечено соціальний і психологічний супровід, інформаційну і юридичну підтримку, вони долучаються до участі у заходах Карітасу, поїздках і таборах, зустрічаються на спільних зустрічах та семінарах.

До участі в круглому столі у Дрогобичі були запрошені  представники соціальних служб м. Дрогобича та м. Стрия, депутати Дрогобицької  міської ради, представники громадськості та ЗМІ, батьки неповносправних дітей.  На порядок денний було винесено такі питання, як передання досвіду праці з особливою молоддю, залучення добровольців до діяльності із людьми з особливими потребами, накреслення перспектив розвитку.

Під час дискусії представник Карітасу Іспанії Августін Гутієрес поділився досвідом надання реабілітаційних послуг людям з особливими потребами в Іспанії. Проблемами і потребами неповносправних осіб в їх країні займається  і координує роботу держава в співпраці з громадськими організаціями, які долучаються до виконання таких проектів і надання послуг. «Проблема неповносправних людей – це проблема цілого суспільства, тому потрібен комплексний підхід до цієї теми», – стверджував Августін, підкреслюючи також і аспект фінансування такої роботи з неповносправними українцями, за який відповідальні держава і коженз громадян, а не іноземці.

Представники соціальних служб, а саме начальник Управління  праці та соціального захисту населення м. Дрогобича Терлецький Іван Миколайович  звернув увагу на те, що  держава  надає матеріальну допомогу і підтримку людям з неповносправністю та поділився досвідом своєї роботи. Директор обласного центру соціальної реабілітації дітей інвалідів «Сонечко»  м.Трускавця Герасим’як Микола Григорович ознайомив із роботою свого центру, розповів про свої плани для подальшого розвитку та надання послуг реабілітації дітям віком від 3 до 18 років.

Цікаву дискусію викликало питання  про залучення волонтерів до роботи з неповносправними особами. Директор Карітасу Самбірсько–Дрогобицької Єпархії о. Ігор Козанкевич  вірить в розвиток волонтерської праці в Карітасі, а саме його надихає вчинок добровольця Петра Кузьмина: «Петро присвятив цей рік свого життя для потребуючих. З вересня він живе і працює в місцевому Карітасі і з усією відповідальністю виконує всю роботу, яку йому доручать. В Карітас його привела проблема пошуку роботи, попрацювавши деякий час добровольцем, Петро – як він сам говорить – відчув потребу бути тут, і допомагати іншим».

В свою чергу голова соціальної комісії  Дрогобицької міської ради п. Яцків Юрій дав декілька практичних порад щодо залучення добровольців, а саме через рекламу  волонтерського руху, використовуючи ресурси міських інтернет-сайтів та рекламних щитів.

«Нині важливим є питання про перспективу розвитку  роботи з  молоддю з особливими потребами, а саме про подальшу долю  нашої молоді. З часом, коли дитина виростає, а батьки старіють, постає питання подальшого повноцінного життя неповносправної особи і, якщо вона не може самостійно проживати, надання можливості проживання в громаді з підтримкою. В Україні все ще не звичними залишаються спроби організувати проживання людей з особливими потребами не в інтернатах, а в громаді. Недоліки інтернатного проживання відомі – це ізоляція, замкнутість, відсутність у виборі проведення часу, у спілкуванні, обмеження пересування. Дітей з вадами розвитку переводять з дитячих інтернатів безпосередньо у старечі доми в супереч їхнім бажанням.

Тож, ми мусимо іти далі і думати не лише про соціалізацію молоді тут і зараз, а їх подальше життя – на що хочемо акцентувати свої сили, наших закордонних донорів і партнерів в Україні. Як казав п. Августин з іспанського Карітасу – аби всі ми були солідарні і небайдужі до ближніх, що мають особливі потреби!», – цими словами завершив круглий стіл о. Ігор Козанкевич.

Карітас Волинь запроваджує систему виїзної паліативної допомоги невиліковним хворим

28.10.13, Волинь
У Волинській області протягом року паліативної допомоги потребують близько 10 тисяч осіб. В районних лікарнях області відсутні паліативні ліжка, так само відсутні повноцінні служби для надання паліативної допомоги, які б піклувались про хворих за місцем їх проживання. Немає і спеціально обладнаних автомобілів, якими б можна було дістатися до пацієнтів або транспортувати їх до лікарень на стаціонарне лікування чи обстеження. Більшість невиліковно хворих людей працездатного віку та людей похилого віку не можуть дозволити собі найняти доглядальницю, тому досить часто такі люди помирають вдома в тяжких фізичних і психологічних муках чи на самоті.

До Карітасу, що діє у Нововолиньку, регулярно звертаються родичі таких невиліковно хворих людей з проханням надати інформацію про наявність закладів паліативної допомоги в області  або допомогти з витратними матеріалами (памперси, одноразові пелюшки, постільна білизна, рушники) та обладнанням (функціональні ліжка, інвалідні візки, підкладні судна, милиці, ходунки) для паліативних хворих, які у важкому стані знаходяться під опікою родичів вдома. Відтак дослідивши  проблему необхідності системи виїзної паліативної допомоги в регіоні, Карітас Волинь поставив за мету вирішити дане болюче питання шляхом створення служби мобільного хоспісу.

Це стало можливим завдяки реалізації проекту «Право на гідне життя» (Впровадження у м. Нововолинськ системи виїзної паліативної допомоги невиліковним хворим) за фінансової підтримки Міжнародного благодійного фонду «Відродження» у співпраці з Нововолинською центральною міською лікарнею. Допомагати важкохворим за місцем їх проживання буде кваліфікована команда для надання виїзної паліативної допомоги до складу якої входять: лікар, медичні сестри, соціальний працівник, психолог, священик УГКЦ та керівник проекту. Завдяки цьому невиліковно хворі люди, які проживають у Нововолинську, матимуть змогу отримати у комфортних (домашніх) умовах належне лікування, сестринський догляд, соціальну, психологічну та духовну підтримку.

«В сучасному світі значних обертів набуло поширення невиліковних захворювань – онкопатології, ВІЛ/СНІДу, деякі неврологічні недуги. І в суспільстві другої половини ХХ століття склалося тверде переконання, що смерть – це поразка медицини, яку потрібно замовчувати. Хворому не слід було говорити, що він помре. Безнадійних хворих, як правило, виписували з лікарень і далі їм та їхнім родичам доводилося покладатися на власні сили. Але людина в період вмирання, як і протягом усього життя, залишається особистістю!

Тому такі люди потребують паліативної допомоги – забезпечення максимальної якості життя, шляхом запобігання і полегшення страждань і душпастирської опіки. Надання паліативної допомоги є одним з вищих проявів милосердя до ближнього і свідчить про цивілізованість суспільства. Наданням такого виду допомоги займаються стаціонарні хоспіси та виїзні служби, які опікуються пацієнтами вдома. А відтепер таким людям служитимемо і ми», – розповідає о. Володимир Кметь, директор Карітасу Волинь.

Протягом останніх років з’являється все більше об’єктивних наукових даних, що   свідчать – близько 75% паліативних хворих хотіли б завершити своє життя вдома. Для забезпечення кваліфікованої паліативної допомоги пацієнтам за місцем їх проживання створюються професійні виїзні бригади фахівців (мобільний хоспіс), що включають лікаря, медичних сестер, соціального працівника, психолога і духівника. Дані мультидисциплінарні бригади функціонують у Львові, Івано-Франківську, Києві, Чорткові (Тернопільська обл.), Виноградові (Закарпатська обл.), Донецьку, Луганську. Завдяки роботі як стаціонарних, так і мобільних хоспісів пацієнти не залишаються наодинці з болем, стражданнями і самотністю, а свої останні дні проживають без страху і смутку.

Для підвищення своєї кваліфікації працівники мобільного хоспісу Карітасу Волинь вже взяли нещодавно участь в тренінгу з циклу тематичного удосконалення з основ паліативної допомоги невиліковним хворим. Навчання проводилось на базі навчально-методичного центру Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги. В тренінгу приймали участь медичні та соціальні працівники Севастополя, Алушти, Харкова та Вінниці.

Навчальна програма була побудована на найкращих світових зразках та охоплювала всі аспекти надання допомоги невиліковним хворим. У рамках тренінгу лікарі місцевого хоспісу читали лекції та проводили практичні заняття в хоспісі. По закінченню навчання усі учасники пройшли символічне прийняття у члени паліативників України та отримали сертифікати встановленого зразка.

Завдяки реалізації проекту «Право на гідне життя» – стверджують у місцевому Карітасі – стане можливим надання медичної, соціальної допомоги, психологічної та духовної підтримки хворим та їхнім родичам вдома. Пацієнт зможе залишатися у звичних для нього домашніх умовах як можна довше, зменшиться кількість непрофільних пацієнтів у стаціонарі. Команда мобільного хоспісу буде безпосередньо опікуватися хворими, надавати поради, передавати свій досвід у терапії болю і психосоціальному супроводі. Важливим фактором у розвитку паліативної допомоги надалі у м. Нововолинськ є запровадження волонтерського руху та груп самодопомоги рідних.

«Так простіше: думати, що цих дітей або немає, або у них все гаразд» – соціальна працівниця Карітасу у Дрогобичі

24.10.2013, Україна
Лист від Ірини Гнатів, працівниці Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ

«Дорогий читачу, хочу поставити тобі одне просте запитання: як часто ти купуєш нові шкарпетки? Щотижня? Чудово. Щомісяця? Добре. Щороку? Розумію, зараз не найкращі часи. Кожні три роки? Я знаю хто ти, ти – дитина, про яку нікому було подбати і яка  опинилася в місці несвободи. З твого дозволу я розповім про тебе в цій статті усім небайдужим людям.

Ти знаходишся в місці несвободи. Байдуже, чи це інтернат, чи колонія, чи дитячий будинок. Люди тебе майже не бачать. Твій заклад розміщений далеко від наших очей. Це змушує людей забувати, що ти існуєш. Так простіше: думати, що тебе або немає, або в тебе все гаразд. А що з тобою відбувається насправді? Це правда, що в тебе, дитини, не має улюбленої фотографії, м’якої іграшки та інших особистих речей? Якого розміру твій одяг, точніше наскільки розмірів він більший за твій власний розмір? Хто про тебе дбає, коли ти хворієш? Як часто і за що тебе карають? Дорога Оксанко, Віталік, Наталочко, Павле, я, хоч і ставлю вам ці запитання, проте, добре розумію, що вашої щирої відповіді не отримаю. Тому що, ваш зв’язок із зовнішнім світом цілком і повністю контролюється, і до мене не дійде жодного поганого слова про ваше життя.

Не хочу вам нічого обіцяти, але мені здається, що зовсім скоро ви з кожним днем все більше і більше відчуватимете себе дітьми! Зараз я їду в поїзді додому, в Дрогобич. Ці рядки пишу таки в дорозі, щоб, як тільки приїду, розмістити їх в Інтернеті. А сказати мені є дійсно багато чого.

Нещодавно мені випала нагода взяти участь у тренінгу з вивчення мінімальних стандартів поводження з дітьми в місцях несвободи, який організував Харківський інститут соціальних досліджень за підтримки Посольства США в Україні, Представництва Дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Щоб тобі було зрозуміліше, скажу, що цей світ не такий вже жорстокий, як ти, мабуть, думаєш. Насправді дуже багато людей сьогодні прикладають значні зусилля, щоби тобі допомогти і розказати громадськості про твоє існування! З кількома з них я провела чотири останні дні і переконалась, що саме такі люди змінюють цей світ на краще.

Ці люди і я – ми не принесемо вам завтра нових шкарпеток, ми зробимо так, щоб через декілька років усі діти мали достатньо шкарпеток без стороннього нагляду, контролю чи тиску, а просто тому, що вони діти і мають на це право.

Я щиро вірю в те, що зовсім незабаром, про нашу діяльність дізнається дуже багато людей з різних куточків країни, а ви – дорогі діти, які перебуваєте в місцях несвободи, – відчуєте нашу дісйну щиру підтримку в своєму щоденному житті, нашу стратегію по зміні вашого майбутнього.

P.S.
Ми з вами добре розуміємо, що цей лист не дійде до дітей, які перебувають в місцях несвободи. Він написаний для нас з вами, маленьких людей, які своєю небайдужістю можуть змінити і змінюють цей світ. Єдиного стандарту для цього не має. Шлях допомоги і підтримки кожен обирає сам (Більше про Національний Превентивний Механізм, інформація на Вікіпедії)”.

А також заохочуємо Вас долучатись до роботи Карітасу України по опіці над потребуючими дітьми і молоддю. Щоби дізнатись більше – читайте тут, щоби переглянути нашу карту і діючі проекти в різних регіонах України – читайте тут.

Івано-Франківський Карітас розпочав 2-гу фандрайзингову кампанію для підтримки роботи з неповносправною молоддю

21.10.2013, Івано-Франківськ
Івано-Франківський Карітас розпочав нещодавно акцію «Майбутнє доброї справи у твоїх руках!» з метою збору коштів для роботи з неповносправною молоддю. Минулоріч завдяки аналогічній фандрайзинговій кампанії вдалось залучити за підтримки місцевої громади і приватних благодійників майже 107 тисяч гривень на соціальну адаптацію дітей і молоді з вадами розумового розвитку. Минув рік активної роботи, кошти ефективно використано і попереду нові плани, досягнення і  обсяг необхідних завдань в служінні неповносправним потребуючим – кажуть у місцевому Карітасі.

Під опікою Карітасу в Івано-Франківську впродовж декількох років перебувають більше 60 потребуючих молодих людей, що мають особливі потреби, з них третина – вихованці Івано-Франківського геріатричного пансіонату.

Перебуваючи в Центрі дозвілля та соціальної адаптації молоді з особливими потребами отримують кваліфіковану допомогу та підтримку від соціальних працівників. На заняттях в творчих майстернях з ними займаються інструктори,  соціальний педагог і психолог, проводяться індивідуальні заняття та тренінги, забезпечено дозвілля та відпочинок, літнє оздоровлення. В рамках програми “Допоможи іншому – стань приятелем” волонтери дарують радість живого спілкування для молоді, що має особливі потреби.

Під керівництвом соціальних працівників та волонтерів неповносправна молодь засвоює елементарні навички самообслуговування – навчаються самостійно одягатись, готувати прості страви, прасувати одяг, користуватись громадським транспортом, робити дрібні закупи, вести домашнє господарство. Дії, які нам видаються надзвичайно простими, для людей з вадами розвитку є неабиякою проблемою. Також в Карітасі особлива увага приділяється роботі з батьками та опікунами молоді, що має особливі потреби, – адже саме від комплексних зусиль залежить успішна інтеграція та реабілітація цих молодих людей.

Акцію «Майбутнє доброї справи у твоїх руках!» було розпочато 14 жовтня і вже наступного дня відбувся перший вагомий внесок в збір коштів. В день храмового свята місцевої громади УГКЦ було зібрано 1976,50 грн. для продовження роботи з неповносправною молоддю в 2014 році. Діти, батьки та працівники Карітасу  розділили з парафіянами спільну  молитву, а після Святої Літургії  організували  благодійну виставку-ярмарок  виробів, виготовлених їхніми руками.

Розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу: «Ми не притримуємось в своїй роботі думки, що ніхто і ніколи нам не бажає допомогти в соціальній роботі – просто до людей треба знаходити відповідні стежки і повідомлення, і тоді кожен по своїх можливостях відкритий до допомоги потребуючому ближньому! Саме тому ми вдруге розпочинаємо цю акцію і переконані в її важливості і результативності. Також, що для нас цінно – це благословення і підтримка архієпископа  митрополита Івано-Франківського д-р Володимира Війтишина».

Організатори акції просять про 3 види допомоги: волонтерство, допомога в поширенні інформації і проведенні фандрайзингової акції та безпосередньо фінансова підтримка. Підтримати роботу Івано-Франківського Карітасу для людей з особливими потребами можна, зробивши благочинний внесок на р/р2600805250617, ПАТ «Кредобанк», МФО325365, код 13652164.

Якщо Ви бажаєте передати пожертву особисто – чекаємо на Вас за адресою:
– м. Івано-Франківськ, вул. Л. Українки, 1, телефон для довідок  50 25 46
– м. Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул Крихівецька,102,  телефон для довідок  77 99 89.

Підопічні Тернопільського Карітасу стали благодійниками для хворих новонароджених дітей

17.10.2013, Тернопіль
Нещодавно Тернопільський Карітас долучився до благодійного пробігу “Біг заради життя”. Щоб врятувати життя тернопільським новонародженим, учасники долали 3 кілометри. Взяти участь у пробігу організатори заходу запрошували всіх, незалежно від віку та рівня фізичної підготовки – відтак до акції долучились підопічні і працівники Карітасу.

Розповідає Оля Хілько, соціальний працівник місцевого Карітасу: «У нашому місті діє проект «Здорові діти – щаслива Україна». Це ініціативна група 50-ти людей, які поставили собі за ціль покращити медичне обслуговування новонароджених дітей у Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні. Активісти працюють в підгрупах і кожна самостійно докладає зусиль для придбання якогось медичного обладнання: чи інфузоматів, чи кисневих апаратів тощо. Іноді вони проводять благодійні концерти, іноді спортивні змагання.  Інформація про проведення акцій розміщається у соцмережах, до неї може долучитися кожен бажаючий.

Нещодавно якраз ми з нашими підопічними дітьми говорили про те, чим хотіли би займатися, і більшість з них висловили пропозиції: хочуть робити щось хороше для людей у нашому місті!».

Почувши про даний захід, підопічні проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» – діти і молодь з кризових  сімей – з радістю погодилися долучитися до благодійної акції і заздалегідь почали відкладати бодай незначні кошти, які згодом планували пожертвувати для доброї справи.

На старті учасники або ж глядачі мали змогу зробити добровільний грошовий внесок за участь у забігу, розмір якого визначали самостійно. Зібрані під час акції кошти спрямовано на купівлю кисневого апарату для Відділу інтенсивної терапії новонароджених дітей “КУТОР” Обласної дитячої клінічної лікарні. Подібні акції не вартують ані великих затрат, ані часу, ані  особливих зусиль, проте вони вчать, що мала добра справа, зроблена сьогодні, в майбутньому може врятувати чиєсь людське життя, – стверджують організатори благодійного пробігу “Біг заради життя”.

«Особливою втіхою було те, що 2 наших підопічних отримали грамоти за перше місце у своїх вікових категоріях! Узагалі наші підопічні дуже амбіційні і дисципліновані, – приходять до нас одними, а стають зовсім іншими і це найкраща оцінка нашій роботі», – з неприхованим задоволенням каже Оля Хілько.

Робота з кризовими дітьми і молоддю у місцевому Карітасі розпочалась в 2001 році. Протягом років цілі, активності, користувачі, підхід до роботи та назва проекту змінювалися відповідно до вимог і професійного зросту команди соціальних працівників. Якщо на початку основним завданням роботи з потребуючими дітьми і молоддю було задоволення в основному матеріальних потреб підопічних, то з плином часу послуги Карітасу у Тернополі набули соціально-психологічного характеру.

Зараз підопічні діти Тернопільського Карітасу готуються до відвідин геріатричного будинку – спечені своїми руками солодощі вони віднесуть людям похилого віку і цим самим знайдуть нагоду поспілкуватись і розрадити самотність тамтешніх жителів. Також діти чекають нових акцій від проекту «Здорові діти – щаслива Україна», бо цим самим відчувають, що вони потрібні і важливі для когось.

«Світ повний добрих людей і з цією думкою ми долаємо різні виклики», – Дзвенислава Чайківська про роботу паліативу в Шпиталі Шептицького

14.10.2013, Львів
12 жовтня у всьому світі відзначається День паліативної опіки. В Україні щороку близько 500 тисяч хворих потребують паліативної допомоги,  зокрема, дорослі і діти в термінальних стадіях онкологічних і серцево-судинних захворювань,  СНІДу і туберкульозу, хворі з важкими травматичними і дегенеративними ураженнями центральної нервової системи, периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, інваліди та люди похилого віку тощо. Однак зараз в Україні тільки 5% хворих помирають в медичних закладах, де отримують необхідну спеціалізовану медичну допомогу, адекватне знеболення і професійний догляд.

Вітчизняна система охорони здоров’я  поки що не може забезпечити доступність паліативної допомоги для більшості хворих, які її потребують. Причин цьому багато, але однією з найбільш значимих є відсутність кваліфікованого медичного персоналу, який пройшов відповідне навчання. В Україні сьогодні функціонує близько 10 хоспісів, найбільші з яких знаходяться в Івано-Франківську, Харкові, Львові. Також у деяких регіонах при онкологічних диспансерах відкриті відділення паліативної допомоги і в них наявні ліжка для паліативних хворих.

За останні 10 років у Львові більше 1500 невиліковно хворих людей отримали хоспісну допомогу, це близько 100-120 осіб на рік, які  проходили стаціонарне лікування. Перший в Україні хоспіс було  відкрито у Львові в 1997 році – це комунальний заклад, у якому почали надавати медичну та психологічну допомогу людям з невиліковними захворюваннями. Згідно з державними нормами, на 10 тис. осіб населення потрібно 10 ліжок у хоспісі. Наразі Львів має мінімально потрібну кількість – 75 ліжок на 800 тис. осіб населення: частина з них – у комунальному хоспісі, частина – при двох поліклінічних  відділеннях міста, ще близько 25-30 таких ліжок – у Шпиталі Шептицького.

Благодійна установа «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького», яку традиційно називають «народна лічниця», засновано у 1902 році з ініціативи Митрополита  Шептицького. З 2003 року на базі цієї благодійної установи функціонує відділ паліативної та госпісної допомоги. Працівники Шпиталю намагаються полегшити фізичні і духовні страждання, допомагають гідно завершити земне життя недужим у термінальній стадії. Основні зусилля медичного персоналу спрямовані на створення саме психологічного комфорту хворим.

Розповідає Вікторія Каганяк, завідувач відділення паліативного лікування в Шпиталі Шептицького: «У нас бувають дуже різні пацієнти та історії відносин, але особливо запам’ятовуються ті, для кого

перебування у Шпиталі було приємним етапом в житті. Наприклад, пан Ігор (з етичних міркувань ім’я змінено) – інвалід від народження, який мав генетичну аномалію, що почала проявлятись після 16-го року життя.

У нього в підлітковому віці, власне, різко почало віднімати руки і ноги, виникли серйозні проблеми із серцем, набряки і порушення водного балансу в тілі, постійна задишка. Рідні Ігора витрачали величезні суми коштів на постійні обстеження, лікування і пов’язані з тим подорожі. А потім батьків не стало – і що дуже приємно і знаково – молодив чоловіком почали опікуватись колишні однокласники. Вони щодня надавали йому необхідну опіку, фінансово забезпечували, психологічно підтримували. Доки не стало зовсім складно…

До нас Ігор потрапив, коли йому було 33 роки. Неймовірно позитивний чоловік, що мав чітку мету – одужати, щоби відвідати рідного брата у Москві, а потім сестру в Ліберії. Щоправда довелось докласти чимало зусиль для цього, Ігор тричі лягав у наше відділення і в кінці-кінців мав настільки гарні показники здоров’я, що лікарі дозволити йому вирушити у мандрівку до найрідніших людей!».

Також в Шпиталі Шептицького надається якісне медичне обслуговування та соціальні послуги, амбулаторна і консультативна допомога різноманітних профілів для широкого кола людей і особливо потребуючих, діє проект «Домашня опіка» для самотніх людей похилого віку. Щомісяця послугами закладу користуються сотні людей.

У 2007 році Шпиталь Шептицького став переможцем національного конкурсу і отримав звання «Благодійник року». У березні 2010 року Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич нагородив керівника установи Дзвениславу Чайківську заохочувальною відзнакою в галузі охорони здоров’я – орденом святого Пантелеймона. У 2010 році Блаженніший Любомир (Гузар), глава Української Греко-Католицької Церкви, відзначив директорку Шпиталю грамотою за значний вклад у розвиток соціальних програм охорони здоров’я в Україні, розбудову Карітасу України і Шпиталю Шептицького.

Шпиталь Шептицького фінансується з благодійних внесків місцевих добродійників і пожертв з-за кордону, від держави допомоги не отримують. Свого часу мали забезпечення від Львівської міської ради, але воно було нетривалим і конкретно на людей, яких відбирали спеціальні державні соціальні служби, – кажуть у Шпиталі.

«Бувають періоди, коли економічне становище нашої установи вкрай складне, але ми ніколи не нарікаємо. Світ повний добрих людей і з цією думкою ми долаємо різні виклики. Фінансова чи матеріально-технічна підтримка Шпиталю – найкраща подяка і визнання для нас, до яких ми завжди відкриті», – з щирою посмішкою на обличчі стверджує  Дзвенислава Чайківська.

Якщо і Ви нині маєте змогу допомогти Шпиталеві Шептицького певними ресурсами – звертайтесь за контактами:
+38 032 235 22 66 (9), м. Львів, вул. Озаркевича, 4, 79016

Відео про Шпиталь Ви можете переглянути тут.

Міжнародний день людей похилого віку як привід для роздумів щодо подальшої долі людства

11.10.2013, Тернопіль
Щорічно на початку жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку. Свято виникло  з ініціативи Генеральної асамблеї ООН 14 грудня 1990 року. Одним з головних поштовхів до офіційного затвердження цього свята стало стрімке старіння населення.  За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досягнув 65 років. Таких людей у світі нині 269 мільйонів, майже кожна десята людина на Землі. В Україні кожен п’ятий мешканець – це людина похилого віку, 16 з них – самотні люди.

«Ми у Карітасі ведемо опіку людьми похилого віку впродовж 14 років і не воліємо прив’язувати повагу і милосердя до певної групи потребуючих людей відносно календарних дат. Міжнародний день людей похилого віку – це лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими до найповажнішої частини суспільства, це лише дзвіночок, так би мовити. Такий собі привід для роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь», – вважає о. Андрій Марчук, директор Тернопільського Карітасу.

Саме з метою привернення уваги громадськості до потреб людей похилого віку у Тернопільському Карітасі працівники проекту «Домашня опіка» влаштували нещодавно спеціальний обід. На заході були присутні як підопічні проекту, так і позапроектні потребуючі. Дійство розпочалося з молитви та благословення, а супроводжувалось щирою домашньою атмосферою і активним спілкуванням.

Звісно, не всі старенькі підопічні мали можливість побувати на святі, адже багато з них прикуті до ліжок. Але соціальні працівники та волонтери акції подбали про те, щоби усі учасники проекту отримали подарунки – продуктові набори. При сьогоднішній встановленій урядом мінімальній пенсії розміром у приблизно 900 гpн. люди похилого віку  в Україні потребують дуже базових речей – їжі, одягу і взуття, ліків, – кажуть з досвід опіки таким людьми працівники Карітасу.

Проект “Домашня опіка” у Тернополі функціонує з грудня 1999 року. Зараз під постійною опікою є близько 80 потребуючих людей. Метою проекту є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги.  Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів тощо.

У центрі уваги «Домашньої опіки» є не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і середовище, що її оточує. Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми людини. Задіяні у проекті працівники забезпечують супровід підопічних до кінця їхнього життєвого шляху, допомагають уникнути інституалізації у старечі будинки-інтернати.

Наприкінці цього року фінансування діяльності Карітасу України по домашній опіці за людьми похилого віку буде припинено. Зокрема, Тернопільський Карітас перебуває в процесі пошуку джерел фінансування для подальшого здійснення такої роботи. Адміністрація місцевого Карітасу каже, що для невеличких заходів – як і цей обід в рамках Міжнародного дня людей похилого віку – можливо знайти фінансування серед місцевих донорів, але заручитись підтримкою для комплексної проектної діяльності їм не вдається. Причиною цього є і відсутність державних механізмів фінансування організацій, що по суті здійснюють функції держави в сфері соціально політики, і відсутність практики корпоративної  соціальної відповідальності.

«Що можливо з нашої сторони – ми робимо. До прикладу, активно залучаємо ЗМІ до висвітлення нашої роботи і тим самим зміни ставлення пересічних тернопільчан  до участі в благодійності, до культури ділитись і підтримувати слабших», – зазначає Наталя Масник, координатора «Домашньої опіки» у Тернополі.

Львівський Карітас змінює долі сотень неповносправних молодих людей

09.10.2013, Україна
Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року. Всесвітня організація охорони здоров’я заявляє, що в наші дні на планеті живуть більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. За даними епідеміологічних досліджень в більшості країн світу від 5 до 7% населення страждає психічними захворюваннями та 15-23% пограничними психічними розладами.

До найбільш розповсюджених психічних та поведінкових розладів відносяться: депресії, самогубства, шизофренія, епілепсія, алкоголізм. За прогнозами ВООЗ кількість психічних захворювань буде збільшуватись і до 2020 року їх доля серед усіх захворювань може досягти 50%. Лікарі стверджують, що кожна третя людина в Україні має психічні розлади.

Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості. Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси. Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, соціальному, негаразди на роботі, в особистому житті. Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх, – вважають медики.

Станом психічного здоров’я прийнято вважати певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати стреси або утруднення, які виникають у виняткових обставинах. Психічне здоров’я та психічне благополуччя розглядають як аспект здоров’я людини. Міжнародний стандарт психічного здоров’я включає 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральні якості, соціальна поведінка, особливості харчування, емоційність, відношення до свого здоров’я, сексуальність. Розвиток нервово-психічних захворювань обумовлюється генетичними, соціальними факторами, соматичними захворюваннями. Загальновідомий факт, що 70% усіх хронічних захворювань мають психосоматичну основу.

Львівський Карітас розпочав свою діяльність для людей з особливими потребачи у 2001 році і був основою для створення інших таких осередків мережі Карітасу України.  За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

«Анастасія Олексюк відвідує соціальний центр для молоді з особливими потребами при Карітасі Львів УГКЦ з 2005 року. Дівчинка народилась із синдромом Дауна, зараз їй 28 років.

Спочатку, коли Настя стала частинкою нашої сім’ї, вона була доволі замкнутою. Часто згадувала про школу і те, як її там ображали та дражнили, вигадуючи найрізноманітніші  клички. Але з плином часу в колі нових друзів та прийняття вона почала нам відкриватися, почала писати поезію і прозу. Згодом ми видали збірники “Вогники любові”, що для неї стало справжнім святом, це дуже піднесло її самооцінку, а батьки серй
озніше почали ставитися до її творчості.

Також в Карітасі Настя навчилася працювати за комп’ютером, з бісером, вишивати листівки. А відвідини дитячої бібліотеки врази збільшили кількість прочитаних нею книг і розширило коло її друзів, що позитивно, звісно, позначилося на її самооцінці та емоційному стані».

Загалом ж мережа центрів для неповносправних молодих людей  Карітасу України об’єднує роботу  4 спеціалізованих соціальних центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Роботою на стаціонарній основі   охоплено понад 100 неповносправних осіб, також їх батьки і рідні. Для людей, що мають особливі потреби, забезпечується навчання, працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню і здобуттю соціально-побутових навичок, зустрічі з молоддю з інших установ та осередків, дозвілля, рекреаційні ігри, долучення до фестивалів, ярмарків, участь в літніх таборах, екскурсіях тощо. 

Для батьків неповносправних осіб забезпечено соціальний і психологічний супровід, інформаційну і юридичну підтримку, вони долучаються до участі у заходах Карітасу, поїздках і таборах, зустрічаються на спільних зустрічах та семінарах.

Експерти заявляють, що понад 350 млн осіб на планеті сьогодні страждають від депресії. Для збереження психічного здоров’я  медики радять уникати скупості, мстивості, заздрощів, лицемірства, гордині, хворобливого самолюбства. Від себе додамо, що найкращими ліками від депресії і стресів є служіння потребуючим ближнім. Добрим бути добре! Бережіть себе і піклуйтеся про своїх ближніх.

Карітас України оптимізує шлях надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям

07.10.2013, Україна
За недавніми дослідженнями
ООН зараз в Україні за межею бідності перебувають близько 70% людей. Майже 5 мільйонів українців за оцінками експертів є безробітними. Доходи громадян України останніми роками знижуються і відповідно зростає кількість малозабезпечених людей. Дедалі більше людей звертаються до держави по допомогу та субсидії, в той час розміри соціальних виплат скорочуються.

Такі обставини ускладнюють для чималої кількості українців доступ до якісних медико-соціальних послуг і особливо це стосується людей, що перебувають у кризових умовах життя. Тому сьогодні є гостра необхідність оптимізації співпраці між державними установами, громадськими організаціями та іноземними благодійниками задля подолання такої проблеми. Для цього з початку 2013 року регіональні організації Карітасу України в Одесі, Коломиї та Нововолинську впроваджують проект для створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України.

Мета такої діяльності – скорочення шляху надання  необхідної допомоги до конкретних індивідуальних споживачів, які  дійсно цього потребують. Також передбачено створення єдиної бази даних одержувачів, їх потреб і спонсорів, що допоможе забезпечити адвокативну і громадську діяльність в містах, які були практично відкинуті  міжнародними спонсорами, але безумовно потребують такої підтримки. Крім того, успішна реалізація проекту покликана покращити партнерство Карітасу України та її регіональних організацій у здійсненні інших важливих гуманітарних проектів, а також реалізації місцевих соціальних програм, що діють протягом багатьох років, перенісши їх на більш високий рівень – рівень спільних проектів, які здійснюватимуться за підтримки місцевої влади та у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і соціальними інститутами.

Проект розрахований на річну тривалість і передбачає продовження, фінансово ініціатива підтримана Фондом Рози Люксембург (Берлін, Німеччина). Донори проекту стверджують, що для них важливо показати місцевій владі відкритість з боку громадських організацій і міжнародної спільноти до кооперації, яка базуватиметься на висококваліфікованому менеджменті і конструктивному діалозі.

Щоби дізнатись, в чому практично полягає проект і як розвивається, кореспондент Карітасу України побувала на круглому столі в Одесі. Учасниками заходу були Віктор Гойдик, завідувач Одеського обласного стаціонару «СНІД-центру», Володимир Кравчук, головний лікар Одеської обласної психічної  лікарні, Меліда Елісейдіс, заступник головного лікаря Одеської обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, о. Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса УГКЦ, Олександр Радіонов, координатор проекту, Олександр Славський, юрист, правозахисник і громадський діяч.

З чого розпочинався проект «Створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України» в Одесі?
Олександр Радіонов:
Спочатку перед нами стояло завдання здійснити збір інформації серед різних вразливих груп населення (неповносправні, постраждалі від епідемії ВІЛСНІДу, безпритульні, малозабезпечені люди) щодо їх потреб у медико-соціальних послугах. Ми мали спеціально розроблені анкети на 11 сторінок, 50 ретельно відібраних респондентів –  це як підопічні нашого Карітасу, так й інших громадських організацій і держустанов.

Надалі це дослідження має  перерости в комплексне узагальнення, а також  регулярний моніторинг якості надання соціальних послуг населенню. Це так званий «банк потреб в допомозі», в якому  відображатимуться потреби установ, організацій та фізичних осіб. Така річ допоможе іноземним чи національним організаціям з надання допомоги організовувати більш точні схеми надання соціальних послуг. Такі дані стануть також основоположними в процесі лобізму та адвокації в нашому регіоні, і не лише тут.  

Що таке якісні медико-соціальні послуги в Україні та Одесі сьогодні?
Олександр Радіонов:
Якісні медико-соціальні послуги – це ті послуги, які потребуюча людина може отримати вчасно, в повному обсязі  і на належному рівні. Це забезпечення лікувальними препаратами, інформаційні, соціальні і юридичні консультації, медичне тестування, побутові послуги, психологічна підтримка і навіть дещо більше, – скажімо, логістика довід закладів, де потребуюча людина це все може отримати.

Як Ви оцінюєте сьогоднішній стан забезпечення медичними препаратами і матеріально-технічними ресурсами у медико-соціальних установах Одещини?
Віктор Гойдик:
Звісно, якщо говорити назагал, очевидно є брак ліків, є потреба в обновленні матеріально-технічної бази. Але говорячи конкретно про Одеський обласний стаціонар «СНІД-центр» – наша установа на 100% забезпечена всім необхідним. Хоча далеко не всім забезпечена від держави. Ми є держустановою, яка співпричетна з соціальними проблемами, а отже ситуація більш-менш врегульовується втручанням через громадські і благодійні організації міжнародної спільноти і Глобального Фонду  по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Володимир Кравчук:
Дехто боїться озвучувати це вголос, але я скажу: це не забезпечення, а виживання. Якщо говорити про психлікарні, то в нас державне забезпечення десь на 30%, а зацікавлення від приватних благодійників чи громадських організацій мізерне.

Олександр Радіонов:
Забезпечення районних лікарень Одещини подекуди просто жахливе і якщо щось змінюється, то не на краще. Я кажу «подекуди», бо, скажімо, медичні установи в м. Южне забезпечені на 105%, а в смт. Ширяєво чи  м. Котовськ – на 20% від потрібного.

Яким є кількісне відображення потреба-послуга у медико-соціальних послуг конкретно на Одещині?
Олександр Славський:
Як на мене, співвідношення виражатиметься  як 2:5 – потреби значно більші, звісно. І велика проблема є з саме інформуванням громадян про їх права та можливості.

Олександр Радіонов:
Важливим є аспект інформування громадян про їх права і соціальний захист згідно українського законодавства. До прикладу, серед наших підопічних мало хто знає, що коли людина хворіє на туберкульоз, живе з ВІЛСНІДом чи має гепатит і скерована на лікування, – члени сім’ї хворого повинні отримувати соціальну допомогу у розмірі 50% від заробітку хворого.

Чи розвивається в Україні медицина? І зокрема галузь, в якій ви працюєте?
Віктор Гойдик:
Очевидним є брак інвестування на освіту і розвиток медицини. Але потенціал і кадри чудові.
Говорячи за СНІД-центр, з 2009 року через наш заклад пройшли 7000 пацієнтів, якість та масштаби роботи щораз покращуються. Скажімо, такий факт: в 2005 році диспансер приймав приблизно 180 осіб. В 2012 році диспансер приймав вже 750 осіб, хоча стаціонар розрахований лише на 50 хворих. При тому на кожній зміні в нас перебувають лише 5 працівників – 2 санітарки, 2 медсестри і 1 лікар. За 8 місяців 2013 року ми надали понад 300 консультацій поза нашим стаціонаром – завдяки виїзним оглядам на дому, гарячій телефонній лінії, он-лайн допомозі.

Меліда Елісейдіс:
Якщо говорити про систему охорони здоров’я в Україні, то вона непогана – важливо тільки, аби вона працювала. Щоби дійсно був насамперед для бідних людей доступ до потрібних обстежень і послуг, щоби кваліфіковані спеціалісти мали гідну заробітну плату і не тікали за кордон, аби діяла страхова медицина. Бо всім ж очевидно, що лікарська кваліфікація в Україні нині падає – старі кадри не адаптуються до сучасних умов, викликів, потреб, а молоді кадри або недовчені, або втікають з країни.

Чи Україна і Одещина готові подолати епідемію ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту? Чи є вдосталь ресурсів?
Віктор Гойдик:
Так, може – і у випадку Одеської області, і у випадку України назагал! В нас є достатньо і фінансових ресурсів, і кваліфікованих спеціалістів, і капітал знань, і необхідний досвід, і підтримка міжнародної спільноти. Мусимо просто мудро і комплексно підходити до вирішення проблеми, – об’єднуючи зусилля державних і громадських організацій, також бізнесу. Слід і зміцнити, розширити профілактичні міри, і покращувати матеріально-технічну базу, і удосконалити лікування, і оптимізувати якість життя тих, кого торкається епідемія ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту.

Якими є статистичні дані епідемії ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту у Вашому регіоні?
Олександр Радіонов:
Україна займає перше місце в Європі по темпам поширення вірусних гепатитів. На початку 2013 року на Одещині на диспансерному обліку перебували 32.401 осіб, вперше виявлені ще 3.045 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 1,5-2 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Якщо говорити про туберкульоз, то в Одеській області станом на 14.08.2013року було 6.910 вражених епідемією осіб.

Щодо ВІЛ-інфекції, то станом на 01.08.2013 в Одеській області осіб, що перебувають на диспансерному  обліку з діагнозом ВІЛ-інфекції, було 15.094, з них з діагнозом СНІДу – 3.179 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 3 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Це третє місце по Україні «в рейтингу» після Донецької і Дніпропетровської області.

Щомісяця в нашій країні уражається ВІЛ-інфекцією близько 1.500-2.000 людей. З 1987 року по 01.08.2013 було інфіковано 236.047 наших співвітчизників, з них статевим шляхом – 88.358 осіб, парентеральним шляхом – 103.714 осіб.

Якими є Ваші очікування від проекту, який ініціював Фонд Рози Люксембург?
Володимир Кравчук:
Найважливіше – аби така ініціатива була не разовою. Роботи і питань, які треба реформувати в нашій системі надання медико-соціальних послуг, дуже багато. Це прекрасно, що є люди в Німеччині, які готові і досвідом поділитись, і схеми наші спростити, і допомогти фінансово, і навчити необхідним навикам та методикам.

Задля захисту прав дітей в Івано-Франківську об’єдналися Карітас, міська влада та німецькі колеги

04.10.2013, Івано-Франківськ
«Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Ми всі добре розуміємо, що бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тому активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на  розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм», – переконана Наталія Козакевич, виконавчий директор Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Впродовж двох днів наприкінці вересня в Івано-Франківську відбувався семінар «Реалізація положень Конвенції ООН про права дитини. Соціально-правова підтримка сімей та попередження насильства над дітьми». Ця подія ознаменувала початок проекту «Кожна дитина має право на піклування батьків, громади і держави». Таку соціальну ініціативу реалізує Івано-Франківський Карітас за підтримки Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

У місцевому Карітасі кажуть, що метою спільного з міською владою проекту є забезпечення дотримання прав дитини в діяльності суспільних інституцій шляхом підвищення рівня правової обізнаності громадськості в царині захисту прав дітей. Завданням нового проекту є підвищення правової освіти педагогічних працівників в галузі сучасної концепції прав людини та дитини, ознайомлення підлітків з основами чинного законодавства щодо забезпечення прав дітей та механізмів їх реалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей дітей, формування практичних навичок виходу з кризових ситуацій. Усі заплановані заходи мають відбутись до кінця 2013-го року.

В ході семінару, що відбувся нещодавно в Карітасі Івано-Франківськ, УГКЦ учасники з числа громадських інспекторів з охорони дитинства дитячих навчальних закладів і педагогічних працівників центрів по роботі за місцем проживання об’єднали свої зусилля і ресурси для вироблення спільних переконань щодо здійснення захисту прав дітей, визначення пріоритетних методів роботи, що засвідчуватимуть повагу до дитини.

До участі у семінарі були запрошені досвідчені тренери, які допомагали учасникам розібратись у  тонкощах правових та нормативних актів стосовно захисту прав дитини. Ольга Ганкевич, викладач кафедри судочинства юридичного інституту Прикарпатського університету, познайомила з основними механізмами захисту прав дитини. Спільно учасники визначили основні ознаки понять «дитина-сирота», «дитина, позбавлена батьківської опіки», «права дитини», «представництво інтересів дитини», «захист прав дитини». Також тренерка ознайомила  з міжнародними документами у сфері захисту прав дітей, зокрема з реалізацією положень Конвенції ООН про права дитини в національному законодавстві.

Про правову допомогу щодо захисту прав дітей та про права дітей в кримінальному  провадженні  поінформував директор обласного  центру з надання вторинної правової допомоги, Михайло Євчук. Про немайнові права та обов’язки батьків, інших родичів стосовно дітей та правові підстави житлових і майнових прав дітей – завідувач сектору з питань усиновлення опіки і піклування служби у справах дітей Івано-Франківської обласної державної адміністрації   Марія Євчук.

Також педагогічні працівники, громадські інспектори мали можливість на зустрічі у Карітасі перейняти практичний досвід роботи відстоювання пріоритетності прав дітей, лобіювання та захисту їх інтересів, зокрема, від заступника начальника служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Ірини Дутчак.

Зважаючи на зростання тенденцій до втягнення неповнолітніх до злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, до участі у семінарі  було залучено фахівців Карітасу з надання реінтеграційної допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Вони надали інформацію про те, що кількісні і якісні факти щодо злочину торгівлі людьми конкретно на Прикарпатті. Важливою передумовою протидії втягнення дітей в злочини торгівлі людьми є проведення превентивних та профілактичних заходів в учнівському середовищі, – переконані експерти. Учасників семінару ознайомили також з механізмами застосування інтерактивних методик та арт-технологій, які ефективно застосовуються Карітасом при організації заходів з запобігання торгівлі людьми  з дітьми та молоддю.

Розповідає Наталя Козакевич: «Ми у своїй роботі приділяємо велику увагу правовій освіті серед дітей та молоді, організовуючи різноманітні заходи, які спрямовані на забезпечення дотримання захисту прав дітей, соціальну підтримку дітей та їхніх родин. Реалізація нового проекту допоможе нам у цьому, адже спрямований він саме на підвищення правової компетентності дитини, і особливо тих, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ми раді такій співпраці з Івано-Франківською міською радою і вдячні фундації „Люди в потребі” м. Трір (Німеччина) за їх підтримку! В ході реалізації проекту планується до інформаційно-просвітницької  діяльності залучити  близько 125 дітей віком від 14-16 років для  проведення навчальних тренінгів на правову тематику, будуть задіяні 5 підліткових клубів. Щоби забезпечити  життєздатність  проекту та  перетворити дітей з пасивних спостерігачів та слухачів у  соціально – активних  молодих людей, ми будемо застосовувати інтерактивні методики: правовий турнір, квести та конкурси соціальної реклами”.