Тому потреби людей у різних регіонах і за різних безпекових умов можуть істотно відрізнятися.
У прифронтових громадах основними залишаються базові потреби: харчування, ліки, оплата житла й комунальних послуг, а також потреби, пов’язані з евакуацією та облаштуванням на новому місці. Тривала війна поглиблює вразливість як ВПО, так і місцевих мешканців: люди вичерпують власні заощадження, втрачають доходи, стикаються з накопиченням стресу та іншими психологічними наслідками війни.
Тому грошова допомога має бути оперативною та гнучкою. Прикладом став проєкт Міжнародної організації з міграції (МОМ) з надання грошової допомоги за пріоритетами, який реалізовувався з травня по серпень 2026 року за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Виконавчим партнером МОМ був благодійний фонд «Карітас України», який працював разом із місцевими організаціями мережі Карітас у Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні та Бериславі.
«Проєкт став одним із перших масштабних прикладів впровадження підходу Unified Cash Transfers в Україні у партнерстві з МОМ, – наголошує Василь Жгун, керівник програми грошової і ваучерної допомоги Карітасу України. – Було реалізовано усі три типи UCT, що застосовуються в Україні: підтримка людей, які проживають у прифронтових громадах (UCT 1), людей, які були змушені евакуюватися через бойові дії (UCT 2), а також оперативне реагування на раптові надзвичайні події, зокрема масовані обстріли (UCT 3).
«Підхід Unified Cash Transfers дозволяє адаптувати грошову допомогу до конкретної ситуації кожної людини, – пояснює менеджерка проєкту Анастасія Литвинова. – Розмір і вид підтримки визначалися з урахуванням обставин, у яких опинилося домогосподарство. Допомогу отримували як місцеві жителі, так і внутрішньо переміщені особи. Для людей, чиє звичне життя змінила війна, ця підтримка стала можливістю впоратися з кризою, подбати про найнеобхідніше та відчути, що у складний момент вони не залишилися сам на сам зі своїми труднощами».
Виплати отримали 13 095 людей (7 468 домогосподарств), зокрема:
12 025 мешканців територій у межах 0–50 км від лінії фронту,
321 людина, яка пережила евакуацію за 45 днів до реєстрації,
749 людей, чиє житло постраждало від обстрілів також за 45 днів до реєстрації і які потребували допомоги з його відновленням та із покриттям базових потреб.
Життя мешканців прифронтових громад півдня України продовжує суттєво змінюватися. Загроза атак дронів, вимушена евакуація родин із дітьми, скорочення роботи інфраструктури та підготовка до чергової важкої зими стали частиною повсякдення для багатьох людей.
Серед них пані Людмила, яка до початку повномасштабного вторгнення мешкала у селі Милове Бериславського району Херсонської області. Людмилі 52 роки, її чоловікові – 55. У сім’ї семеро дітей і троє онучок.
До повномасштабного вторгнення подружжя працювало на агропідприємстві, родині довелося залишити рідний дім і роботу та евакуюватися до селища Кар’єрне. Біда не приходить одна: внаслідок підриву автомобіля загинули двоє дітей пані Людмили. Після переїзду родина також зіткнулася з нестачею продуктів харчування, ліків і дров для опалення оселі.
Про отриману в межах проєкту МОМ грошову допомогу, яку надали через Карітас Берислав, пані Людмила сказала прямо: «Вони були нам дуже потрібні та стали у великій нагоді».
Підключення інтернету для онлайн-навчання дітей, придбання шкільного приладдя напередодні 1 вересня, а також сезонного одягу й взуття та підготовка до зимування – тепер усе це стало можливим. Діти продовжуть навчатися, а родина готується до зими.
На початку червня команда проєкту від Карітасу України відвідала колег із Карітасу Херсон, які нині працюють у Зеленівці. Селище стало новим домом і для пана Максима та його літніх батьків: вони переїхали з сусіднього Інженерного у будинок товариша чоловіка.
«Селище Інженерне само по собі компактне, на жаль, більшість будинків спалена, решта постійно перебуває під атакою ворожих дронів. Коли батьків вже привіз сюди у двір, видихнув з полегшенням», – розповідає Максим.
Його старенькі тато й мама потребують постійного догляду, тож тож на отриману в межах проєкту МОМ грошову допомогу родина придбала засоби гігієни, ліки та спеціальні збалансовані продукти харчування.
«Без цієї підтримки вижити у цих умовах нам би було складно», – каже Максим. Більше про його історію – у сюжеті за посиланням.
Проєкт з надання грошової допомоги за пріоритетами реалізовувався цього літа в умовах постійних змін безпекової ситуації та обмеженого доступу до окремих громад. З Водночас командам вдалося зберегти безперервність підтримки.
«Команди швидко адаптовували процеси без втрати якості надання допомоги, зокрема використовували дистанційну реєстрацію, що дозволило охопити людей у громадах, де очна реєстрація була неможливою або небезпечною», – розповідає Василь Жгун.
Потреби людей, які постраждали внаслідок війни, можуть бути дуже різними. Пані Любов мешкає у селі Балабине неподалік Запоріжжя. Після виробничої травми пані Любов має інвалідність. Тривалий час вона доглядала за літньою мамою, господарством і городом. Коли Балабине почало потерпати від обстрілів, жінки залишалися вдома. 27 травня 2026 року Запорізькою областю пройшов потужний буревій.
«Вишня старенька, що росла під вікнами, вилетіла з корінням та ще й вікна зачепила, – розповідає жінка. – Ось так буває: від снарядів хата вбереглася, а природа наздогнала».
На реєстрацію грошової допомоги в межах проєкту МОМ через Карітас Запоріжжя пані Любов прийшла невдовзі після смерті матері.
«Сьогодні дев’ять днів, як не стало моєї мами. Тепер я зовсім сама», – сказала вона. Але Карітас поряд: отримані кошти пані Любов змогла витратити на ремонт оселі та придбання запасу продуктів.
Історії людей, які отримали підтримку в межах проєкту МОМ, показують, наскільки різними можуть бути потреби домогосподарств. Грошова допомога дає людям можливість самостійно визначати пріоритетні витрати – від продуктів і ліків до ремонту житла та підготовки до зими.
Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine
