У травні їхній будинок зазнав пошкоджень через падіння уламків ворожого безпілотника. Після звернення до Карітасу Кам’янське родина отримала комплексну підтримку: необхідні побутові речі, грошову допомогу, соціальний супровід та координацію з медичними установами.
Наступним етапом стане відновлення житла – ремонт покрівлі, вікон та дверей. Це допоможе повернути родині відчуття безпеки та забезпечити гідні умови проживання.
Історія пана Миколи та його дружини – лише одна з багатьох, які сьогодні відбуваються в межах проєкту «Грошова допомога та стійкість для України. Фаза 4». Вона вкотре підтверджує, що люди, які проживають у прифронтових громадах, продовжують потребувати підтримки, захисту та доступу до соціальних послуг.
«Ми продовжуємо надавати людям допомогу, але такождля нас було важливозупинитися та відверто обговорити з фахівцями, що працює добре, а що потребуєпокращення, особливо зважаючи на непростий старт проєкту», – розповідає менеджерка проєкту Діана Хандій.
Саме це стало метою для триденної зустрічі «Рух проєкту: синхронізація зусиль та досвіду», яка об’єднала понад 40 фахівців Карітасу України, Карітасу Харків та Карітасу Кам’янське.
Незважаючи на регулярні онлайн-зустрічі, особисте спілкування залишається важливим та ефективним для працівників. Місцевим організаціям важливо бути почутими, оскільки саме вони є безпосередніми надавачами допомоги у громадах, де майже кожен день відбуваються обстріли, через що важче надавати допомогу.
Протягом трьох днів учасники аналізували результати роботи проєкту, обмінювалися досвідом та спільно шукали рішення для актуальних викликів. Психологи підіймали питання оптимізації документації та звітності, інженери акцентували увагу на нестачі фахівців, а кейс-менеджери говорили про зростання кількості звернень і потребу в додаткових ресурсах для якісного супроводу людей.
«Мені, як менеджерці проєкту, було приємно бачити злагоджену роботу команди, але ще важливіше було почути їхні щирі думки та пропозиції. Коли ми відкрито говоримо про труднощі, то краще розуміємо, де саме потрібні додаткові ресурси та підтримка, – зазначає Діана Хандій, – Окрім цього, робота в групах дозволила нам одразу напрацювати конкретні кроки для подолання наявних викликів».
Окрему увагу учасники приділили плануванню подальших кроків. За результатами роботи були визначені пріоритетні напрями на найближчі місяці, серед яких посилення окремих компонентів проєкту, створення інклюзивної стратегії в комунікаціях та залучення зовнішніх експертів для оцінки й вдосконалення наявних процесів і стратегій на місцевому рівні.
В умовах тривалої війни та постійних безпекових ризиків такі зустрічі мають особливу цінність. Вони допомагають не лише координувати роботу та покращувати якість допомоги, а й підтримувати фахівців, яких об’єднує спільна мета – бути поруч із людьми у найскладніші моменти їхнього життя.
Проєкт «Грошова допомога та стійкість для України, фаза 4» реалізується за підтримки Карітасу Швейцарії та Швейцарської солідарності.
Так починаються зв’язки, з яких поступово складається громада — здатна чути різний досвід, підтримувати своїх мешканців і разом шукати рішення.
Після інтеграційного заходу у Софіївській громаді дві жінки ще кілька хвилин стояли біля виходу. До цього дня вони не були знайомі: пані Наталя живе у Софіївці, а пані Ганна переїхала сюди через війну.
«Як чудово, дівчатка, що ми тут зустрілися й обмінялися номерами телефонів. Тепер будемо домовлятися, щоб разом усюди ходити», — сказала пані Наталя.
«Так, недарма прийшли», — відповіла пані Ганна.
Програма заходу вже закінчилася, однак саме тоді проявився його головний результат. Жінки знайшли одна одну і вирішили продовжити спілкування самостійно. Де б вони познайомилися, якби у громаді не з’явився простір, у якому можна без поспіху заговорити з незнайомою людиною?
Війна змінила склад і повсякденне життя українських громад. Люди виїжджають із небезпечних територій, оселяються в нових місцях, повертаються додому, а іноді знову змушені їхати. Поруч живуть місцеві мешканці й внутрішньо переміщені люди, ветерани й цивільні, ті, хто залишався в окупації, і ті, хто тривалий час був далеко від дому. Їхній досвід різниться. Через втрати, виснаження та тривалу небезпеку між людьми можуть виникати дистанція, недовіра, взаємні упередження й поділ на «своїх» і «чужих».
Грошова допомога, ремонт житла, продукти й необхідні речі допомагають відновити побут. Водночас людина може й надалі почуватися самотньою, не знати сусідів і не розуміти, як долучитися до життя громади. Особливо гостро це відчувається у невеликих і віддалених населених пунктах, де бракує постійних просторів для спілкування та спільної діяльності. Ідеться не про нестачу розваг, а про потребу в просторі, де можна бути почутим, познайомитися з іншими, обговорити спільну проблему і разом визначити, що робити далі.
Соціальна інтеграція починається у момент, коли люди з різним досвідом перестають бути просто мешканцями одного населеного пункту: знайомляться, чують одне одного, знаходять спільні інтереси й беруться за справи, важливі для всіх. Різниця між ними нікуди не зникає. Вона перестає бути причиною для дистанції.
Саме для цього Карітас України разом із місцевими організаціями проводить інтеграційні заходи. Їхні формати різняться: «Жива бібліотека», фасилітований діалог, клуб за інтересами, толока або кулінарний захід. Але сам формат ще не робить захід інтеграційним. Важливо, хто долучається, чи взаємодіють люди між собою, чи мають можливість висловитися і чи продовжується спільна дія після зустрічі.
У Карітасі Миколаїв спільне приготування їжі стало приводом познайомитися, поспілкуватися та провести час разом
Звичайний майстер-клас зазвичай завершується готовою річчю. Під час інтеграційного заходу спільна творчість, приготування їжі чи інша діяльність стає приводом для взаємодії. За спільною справою люди починають розмовляти, знайомитися й відкривати одне одного — іноді з тими, з ким за інших обставин могли б ніколи не заговорити.
Тому інтеграційні заходи мають продуману логіку: знайомство, спільну діяльність, розмову та рефлексію, під час яких кожен має можливість висловитися і бути почутим. Важливо, щоб цей процес організовували навчені працівники, які розуміють мету таких заходів. У мережі організацій Карітасу України цю роль виконують фасилітатори громад.
Фасилітатори організовують групову взаємодію, допомагають учасникам почути одне одного і побачити за різним життєвим досвідом спільні інтереси, потреби та можливості. Якщо під час заходу виникає спільна ідея — наприклад, створити клуб за інтересами, організувати нову активність чи разом вирішити певну проблему громади, — фасилітатор допомагає визначити наступні кроки, знайти партнерів, ресурси та можливості для її реалізації. Тому справжнім результатом інтеграційного заходу стають нові зв’язки між людьми та їхня здатність діяти разом.
Команда Карітасу та учасники інтеграційного заходу в Лихівці, присвяченого самопідтримці та емоційному відновленню
Інтеграційні заходи відбуваються в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», який Карітас України реалізує за підтримки уряду США. Фасилітаторки працюють у громадах Дніпропетровської, Полтавської, Харківської та Миколаївської областей — у великих містах, селищах і віддалених селах. Лише у Криворізькому районі робота охоплює всі 15 громад.
Цей напрям працює поруч із грошовою допомогою, ремонтом житла та іншими видами підтримки. Матеріальна допомога дає людям ресурси, щоб відновити повсякденне життя. Інтеграційні заходи повертають зв’язки, завдяки яким мешканці можуть підтримувати одне одного і разом відповідати на наступні виклики.
«Відбудову легко помітити, коли відремонтовано будинок, школу чи лікарню. Довіру між людьми побачити складніше, але саме вона визначає, чи зможе громада користуватися цими можливостями разом і діяти після завершення проєкту», — пояснює Анна Чудовська, менеджерка з роботи з громадами Карітасу України.
У Софіївській громаді фасилітаторка Карітасу Кривий Ріг побудувала зустріч навколо розмови про стереотипи, роль жінки у сучасному суспільстві та упередження, які заважають людям налагоджувати зв’язки. Для дітей організували окреме творче заняття. Завдяки цьому мами змогли спокійно долучитися до обговорення, почути досвід інших жінок і говорити про те, що зазвичай залишається поза щоденними розмовами. Саме тут зустрілися пані Наталя і пані Ганна. Їхній обмін контактами став простим і точним показником: створений простір спрацював, а спілкування вже не потребувало фасилітаторки.
Учасниці інтеграційного заходу в Софіївській громаді під час розмови з фасилітаторкою про роль жінки в сучасному суспільстві
Ще далі — від знайомства до власної ініціативи — пішли мешканці Лихівки на Дніпропетровщині. Після одного з інтеграційних заходів група людей старшого віку звернулася до фасилітаторки: «Чи можете допомогти нам знайти палиці для скандинавської ходьби? Ми дуже хочемо створити клуб, готові навчатися, але самі не можемо їх придбати».
Проєкт не передбачав закупівлі такого інвентарю. Фасилітаторка не мала змоги придбати палиці, але допомогла учасникам шукати інший шлях. Разом вони обговорювали благодійний ярмарок, звернення до місцевих мешканців і тематичних спільнот. За кілька місяців відгукнувся пан Ігор, один із засновників руху скандинавської ходи в Україні. Він запропонував передати кілька пар палиць, провести онлайн-навчання і поділитися досвідом.
Головним результатом стали не палиці. Люди сформулювали власну ідею, об’єдналися навколо неї, шукали можливості й створили клуб, який зможе працювати після завершення проєкту. Інтеграційний захід дав початок громадській ініціативі, а фасилітаторка допомогла учасникам пройти шлях від «ми хотіли б» до «ми робимо».
Учасниця клубу скандинавської ходи в Лихівці
Такі історії показують різні рівні однієї роботи. Спочатку люди отримують привід вийти з дому й заговорити. Потім знаходять тих, кому можуть довіряти. Далі з’являється спільна справа.
Інтеграція не завершується разом із програмою заходу. Її результат видно згодом: у телефонному дзвінку новій знайомій, у клубі, який збирається без команди проєкту, у готовності допомогти сусіду або запропонувати рішення для села. У цей момент люди вже не чекають наступного заходу — вони самі підтримують зв’язки й створюють можливості для інших.
«Гуманітарна допомога дає людям можливість відновити життя, а інтеграційні заходи допомагають відновити громаду, — говорить Анна Чудовська, менеджерка з роботи з громадами Карітасу України. — Коли люди знають одне одного, співпрацюють і довіряють, громада стає стійкішою до криз і здатною самостійно відповідати на майбутні виклики».
Якщо у вашій громаді людям бракує простору для знайомства, розмови або спільної дії, почати можна з простої речі — запропонувати тему, заради якої вони готові зібратися. Щоб дізнатися, чи відбуваються інтеграційні заходи у вашій громаді, ви можете звернутися до найближчої місцевої організації Карітасу України. Іноді нове коло спілкування починається з одного заходу — спільної справи, щирої розмови або знайомства, яке хочеться продовжити.
Після початку повномасштабного вторгнення мешканка Харкова була змушена виїхати з міста. Тим часом суд ухвалив рішення стягнути з її пенсії майже 30 тисяч гривень на користь ОСББ за утримання багатоквартирного будинку, в якому вона вже не жила. Рахунки заблокували, виплати призупинили. Коли жінка звернулася до юристів напряму Protection у Карітасі, ті домоглися скасування рішення про стягнення боргу, розблокували рахунки й повернули їй безпідставно стягнуті кошти.
Ця історія — не виняток. У межах напряму Protection проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас щодня допомагає людям розбиратися в питаннях, які після 2022 року стали масовими: відновлення документів і соціальних виплат, оформлення права власності, компенсація за зруйноване житло.
Безоплатну юридичну допомогу можуть отримати люди, які постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі категорії населення. Юристи консультують, готують звернення, заяви, скарги, позовні заяви — а за потреби супроводжують людину аж до вирішення питання.
За словами Вольги Шейко, юристки напряму Protection, найчастіше по допомогу звертаються жінки старшого віку, одинокі матері та люди з інвалідністю. Серед найпоширеніших запитів — відновлення виплат для ВПО, пенсійне забезпечення, трудові спори, компенсація за зруйноване житло, встановлення права власності на нерухомість, стягнення аліментів та питання соціального захисту. Приблизно дві третини звернень потребують не разової консультації, а тривалішого супроводу: підготовки документів, звернень до державних органів або судового вирішення справи.
Окремо фахівці виділяють питання, які люди роками відкладають “на потім” — насамперед оформлення права власності на нерухоме майно та перевірку страхового стажу для оформлення пенсії. «Будь-яке юридичне питання необхідно вирішувати одразу, а не відкладати в довгий ящик. Це як хвороба, яку потрібно лікувати вчасно, а не чекати, поки вона стане хронічною», — каже Вольга Шейко. Історія жінки з Харкова — якраз приклад того, у що виливається зволікання: без своєчасного втручання борг і надалі стягували б із її пенсії.
Юристи наголошують: навіть якщо людина не впевнена, чи потребує її ситуація правової допомоги, варто прийти хоча б на консультацію. Фахівець оцінить ситуацію, підкаже подальші кроки, а за потреби підготує документи або скерує до відповідних служб.
Отримати консультацію можна в офісі Карітасу чи кризовому центрі, а також за телефоном гарячої лінії свого регіону — контакти є на сайтах і сторінках відповідних організацій Карітасу в соціальних мережах. Для тих, хто не може самостійно дістатися до найближчого офісу, фахівці також виїжджають у віддалені громади — юридична допомога стає доступною там, де вона потрібна найбільше.
Головне — не чекати, поки питання вирішиться саме. Як показує досвід напряму Protection, вчасне звернення часто вирішує те, що роками здавалося безвихідним.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
Понад 50 років Австрія вибудовує ефективну державну систему з навчання, інтеграції та працевлаштування людей:
які перебувають у групі ризику через труднощі в навчанні, поведінкові виклики та шкідливі способи подолання стресу;
з вродженою та набутою інвалідністю, тощо.
«Цей досвід надзвичайно необхідний нам як країні, де на сьогодні налічується майже 2 мільйони ветеранів. Багато з них мають набуту інвалідність і внаслідок цього стикаються з труднощами під час адаптації до цивільного життя та працевлаштування. Робота з цією аудиторією потребує виключно травмочутливого підходу. Ми маємо вчитися на найкращих міжнародних практиках, щоби якісно його забезпечити» – зазначає Анастасія Стеценко, керівниця програми “Соціальний захист та захист прав людини” Карітасу України.
Власне і сам проєкт GEN-CARE створений для покращення економічного становища українських ветеранів і ветеранок, членів їхніх сімей, зокрема внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю, через надання підтримки для подальшої професійної реінтеграції.
«Людина має знати, що робити далі – це основна ідея нашого проєкту, – каже координаторка проєкту в Карітасі Івано-Франківськ Алла Гончарова. – Ми побачили шлях від відновлення впевненості у власних силах до успішного працевлаштування. Ми прагнемо адаптувати ці практики в Україні, щоб наші учасники отримували якісну підтримку на кожному етапі професійної реінтеграції».
Серед учасників обміну була і президентка Карітасу України пані Тетяна Ставничи – вона провела прес-конференцію про сучасний стан справ в Україні. Окрім цього наші спеціалісти збудували подальші робочі плани з австрійською стороною, дізналися про виклики, які також існують в австрійських реаліях, та відвідали виробничі цехи, в яких люди навчаються і працюють.
Цілісний підхід системи NEBA реалізується на практиці через мережу соціально-інтеграційних підприємств та інтеграційних компаній, які працюють у конкурентних секторах ринку: від клінінгу, ремонту та кейтерингу до поліграфії та IT-технологій. У таких компаніях люди з інвалідністю або хронічними захворюваннями отримують офіційне працевлаштування, професійне навчання та ринкову заробітну плату в захищених, але повністю інтегрованих умовах.
«Великим відкриттям під час візиту стало те, що виробничі цехи цих соціальних бізнесів нічим не відрізняються від звичайних комерційних підприємств — вони так само технологічні, динамічні та орієнтовані на результат. Саме цей фактор ринкової реалістичності в поєднанні з професійним супроводом трудових асистентів (джоб-коучів) дає змогу людині згодом виходити на відкритий ринок праці максимально адаптованою та безболісно», — ділиться Анастасія Стеценко.
В Австрії працює Мережа професійного асистування (Netzwerk Berufliche Assistenz) або скорочено – NEBA. Це масштабна національна програма, яка фінансується Федеральним міністерством соціальних справ, охорони здоров’я та захисту прав споживачів Австрії (через Sozialministeriumservice). NEBA працює як офіційна державна система, яка фінансує різні організації, щоб вони надавали безкоштовні послуги з інтеграції людей з інвалідністю та молоді з вразливих груп на ринок праці.
Концепція NEBA в Австрії складається з різних рівнів, залежно від потреб людини:
Ювенальний коучинг (Jugendcoaching): працює з підлітками та молоддю, які мають труднощі в навчанні або інвалідність, щоб допомогти їм визначитися з професією та не випасти з системи освіти чи ринку праці.
Асистування у професійному навчанні (Berufsausbildungsassistenz): забезпечує супровід під час здобуття професійної освіти, щоб людина могла успішно скласти іспити та опанувати фах.
Трудове асистування (Arbeitsassistenz): фахівці допомагають знайти роботу на відкритому ринку праці, супроводжують процес співбесід, а також допомагають зберегти робоче місце, якщо у працівника виникають труднощі через стан здоров’я.
Джоб-коучинг (Jobcoaching): Безпосередня підтримка прямо на робочому місці. Коуч приходить на підприємство і разом із працівником розбирає його завдання, допомагає адаптуватися до темпу та команди.
Подібний розподіл забезпечує якнайповніше покриття потреб бенефіціарів і їхню активність на ринку праці. Взяти з системи окремі компоненти реально, але наскільки можливо імплементувати цей досвід в українські реалії загалом — роздумує Анастасія Стеценко, керівниця програми Соціального захисту та захисту прав людини Карітасу України.
«Війна в Україні ставить перед нами нагальні питання. З одного боку, держава має всебічно піклуватися про своїх громадян, зокрема про тих, кого війна торкнулася найбільше. З іншого — активні бойові дії тривають, і це спрямовує наші зусилля як суспільства насамперед на захист самої державності. Ми розуміємо, що Австрія вибудовувала свою систему протягом десятків років, і так само розуміємо, що не маємо стільки часу. На мою думку, ми вже робимо гігантський поступ у сфері захисту прав постраждалих осіб, і переконана: настане час, коли наші системи також стануть прикладом для інших країн».
Після вимушеного переїзду він опинився далеко від звичного життя та людей, на підтримку яких міг розраховувати раніше. Як внутрішньо переміщена особа, чоловік був змушений не лише адаптуватися до нової громади, а й заново облаштовувати свій побут.
З віком повсякденні справи ставали дедалі складнішими. Особливо чоловіка турбували проблеми із зором і слухом, через які навіть звичні домашні клопоти вимагали значно більше сил та часу. Під час одного з виїздів мобільної команди Карітас Суми, пан Володимир звернувся по допомогу.
«Із зором стало складніше, самому важко вирішувати багато питань. Тому й звернувся», – розповідає пан Володимир.
Після оцінки потреб фахівці фонду надали чоловіку базову гуманітарну підтримку: продуктові набори, засоби гігієни, одяг та постільну білизну. Однак під час подальшого спілкування стало зрозуміло, що ситуація потребує більш комплексного супроводу.
Проблеми зі здоров’ям суттєво впливали на якість життя чоловіка. Через порушення зору та слуху йому було складно самостійно відвідувати державні установи, звертатися до лікарів та вирішувати юридичні питання.
«Пан Володимир має порушення зору та слуху, тому потребує супроводу в повсякденних справах. Ми організували для нього візит до лікаря та допомогли з юридичними питаннями», – розповідає соціальна працівниця Карітас Суми Інна Кіхтенко.
У межах супроводу чоловіка організували доїзд та візит до офтальмолога. Також його скерували до юриста, який допоміг розпочати процес оформлення спадщини та впорядкування документів на будинок. Для людини, яка через стан здоров’я має обмежені можливості самостійно вирішувати такі питання, ця підтримка стала важливим кроком до відновлення стабільності та впевненості у завтрашньому дні.
Під час роботи фахівці звернули увагу ще на одну проблему. Після медичного обстеження пану Володимиру призначили ліки, які потребували належних умов зберігання. Однак необхідної техніки в будинку не було.
«Я тримав ліки в коридорі, але вони псувалися. Іншого варіанту не було», – згадує чоловік.
Щоб забезпечити безпечне зберігання медикаментів, у межах компонента «Гроші на захист» спеціалісти Кризового центру придбали для нього холодильник. Підтримку надали в межах проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту постраждалого від війни населення прифронтових районів України», який реалізується за підтримки Європейського Союзу та Карітасу Австрії.
Згодом під час моніторингового візиту команда виявила ще одну нагальну потребу. Через недостатнє опалення в оселі взимку було холодно, що створювало додаткові ризики для здоров’я чоловіка.
«Ми намагаємося реагувати на потреби людини комплексно. Тому додатково забезпечили пана Володимира обігрівачем», – зазначає соціальна працівниця.
Обігрівач чоловік отримав за сприяння релігійної місії Caritas-Spes.
Сьогодні пан Володимир продовжує жити самостійно. Час від часу його навідують двоюрідні сестри, які допомагають із домашніми справами та підтримують спілкування. Водночас завдяки супроводу фахівців чоловік отримав не лише необхідні речі, а й допомогу у вирішенні проблем, з якими тривалий час залишався наодинці.
Історія пана Володимира демонструє, наскільки важливою є комплексна підтримка людей, які постраждали внаслідок війни. Іноді навіть одна вчасно надана послуга або необхідна річ можуть суттєво покращити повсякденне життя людини та допомогти їй зберегти самостійність.
Володимир – лише один із понад 27 000 людей, які зможуть отримати підтримку в межах цього проєкту. Допомогу надають спеціалісти Карітасу у Чернігові, Сумах, Запоріжжі та Краматорську.
Проєкт передбачає не лише забезпечення продуктовими та гігієнічними наборами. Люди, які постраждали від війни, можуть отримати послуги захисту, психологічну підтримку, соціальний супровід, юридичні консультації, а також допомогу у спеціалізованих просторах, дружніх до дітей. Завдяки підтримці Європейського Союзу та Карітасу Австрії тисячі людей у прифронтових регіонах України отримують можливість долати щоденні труднощі та відновлювати відчуття безпеки й стабільності.
В мережі Карітас діє вже 49 організацій і кожна приділила увагу підготовці тематичних заходів до Всесвітнього дня ментального здоров’я. Спеціалісти різних проєктів і програм завжди об’єднані спільним розумінням важливості дбати про себе, особливо в умовах війни.
До тематичних заходів доєдналися і психологи проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту та гігієни постраждалого від війни населення прифронтових районів України» (ECHO4), що діє в 4 місцевих організаціях Карітасу: Чернігову, Сумах, Запоріжжі та Краматорську.
Каріне Арутюнян, психологиня з Запоріжжя, нагадала – іноді нам здається що наша психіка вже звикла до страшних обстрілів. Але насправді кожна така ніч, як і кожна хвилююча новина залишає довгий слід на нашому ментальному здоров’ї. Каріне ділиться порадами із власної “аптечки” самодопомоги, що підтримають та допоможуть у боротьбі з щоденним стресом:
Виходьте на прогулянки за будь-якої погоди – хоча б на 20 хвилин. Слідкуйте за харчуванням: не забувайте їсти, але й не переїдайте. Пийте достатньо чистої води. Звертайте увагу на дихання – спостерігайте за вдихом і видихом. Відчувайте своє тіло: поступово напружуйте й розслабляйте різні його частини. Зменшуйте контакти, якщо вони виснажують. Під час прогулянок не відволікайтеся на телефон – помічайте красу природи. Відвідуйте заходи, що приносять радість. Займайтеся творчістю. Займайтеся спортом – він допомагає зменшити рівень стресу і виробляє “гормони радості”. Не забувайте про силу обіймів. Намагайтеся налагодити режим сну – навіть у складні часи. І головне – якщо вам важко впоратися самостійно, попросіть допомоги. Є люди, які розуміють і готові підтримати.
Світлана Непийвода, психологиня кризового центру Карітасу Чернігів, в свою чергу, нагадала про важливість розвинення емоційного інтелекту. Він дозволяє нам краще розуміти себе і людей поруч, ефективно спілкуватися і зменшити кількість конфліктів, спокійніше реагувати на виклики і приймати зважені рішення у складних ситуаціях. Емоційний інтелект також грає важливу роль в нашому вмінні адаптуватися та не втрачати оптимізм – нагадала пані Світлана.
А дитяча психологиня Карітасу Краматорськ Неля Гончарова провела особливу зустріч, присвячену турботі про себе та збереженню внутрішнього балансу. Особливо зворушливою частиною стали спогади з дитинства, які нагадали про важливість місця для гри навіть у дорослому житті.
Про ментальне здоров’я – дітям
Інструменти для подолання стресу необхідні як дорослим, так і дітям. Заходи, спрямовані на дітей пройшли майже у всіх дитячих просторах мережі Карітас, зокрема у Херсоні, Миколаєві, Чернівцях та Лубнах, тощо. Дитяча психологиня Карітасу Суми Любов Сухомлин навіть склала поради для батьків, які хочуть підтримати своїх дітей у непрості часи.
Підтримкою дітей та підлітків Херсонщини займається команда фахівців Простору дружнього до дитини «Херсонські кавунчики». Впродовж цілого тижня з дітьми та підлітками проводились різноманітні інтерактивні заняття, ігри та бесіди. Ціль одна – розповісти їм про саме поняття ментального здоров’я та його важливість, щоб кожен повернувся додому із думкою: «Я важливий. Я можу піклуватися про себе». А ще корисним було знайомство з простими техніками саморегуляції: дихальними вправами, рахуванням до десяти, вправами на розслаблення та розтяжку. Це дало дітям практичні інструменти, які вони можуть використовувати у стресових ситуаціях. На завершення кожна дитина отримала спеціально розроблений буклет із практичними вправами та корисною інформацією про підтримку ментального здоров’я. Звісно, підтримка власного емоційного стану завжди йде у парі з додатковими фізичними вправами та навантаженнями – без руху не обійшлася жодна зустріч центру.
Долучилися своїми заходами і психологи проєкту Пліч -о- Пліч, що допомагає ветеранам і їх родинам і діє на Івано-Франківщині, Тернопільщині та Житомирщині. В безпечних просторах діти вчилисяназивати і нормалізувати емоції, підлітки освоювали техніки заспокоєння, а об’єднана батьківсько-дитяча група через гру та арттерапевтичні практики говорила про важливість помічати свої емоції та ділитися ними в просторі родини, а також про важливість взаємопідтримки та турботи один про одного.
Психологи наголошують – найкраще, коли поруч з дитиною є стабільний дорослий, який може показати приклад здорового піклування про себе. Саме тому частина тематичних заходів була також орієнтована на дорослих і людей старшого віку.
Про ментальне здоров’я – дорослим, а також людям з інвалідністю та їх родинам.
Для матерей та дружин полеглих військовослужбовців організовано постійну підтримку і надання інформації про механізми відновлення, діє спеціальна група психологічної підтримки для рідних зниклих безвісти Захисників. Для ветеранів високо ефективними виявляються групи рівний -рівному, які сприяють покращенню їх ментального здоров’я. Приділено увагу і волонтерам – на заходах вони вчилися не вигорати допомагаючи іншим.
Піклуватися про свій емоційний стан, розпізнавати настрій і ділитися власними почуттями важливо для всіх. Через ігри, вправи на релаксацію та спільну творчість наші відвідувачі знаходили внутрішню рівновагу й відчуття підтримки в колі спільноти. Багато говорили про важливість турботи про себе, емоційне вигорання та способи відновлення ресурсу. Учасники виконували вправи на усвідомлення власного стану, практикували техніки релаксації та обмінювалися досвідом, як зберігати внутрішню рівновагу у щоденному житті. В основі практик та занять – допомогти глибше зрозуміти важливість включення в суспільство кожної людини. Під час зустрічей учасники не лише знайомилися з ідеями інклюзії, а й грали, малювали, ділилися власними історіями та створювали атмосферу довіри й підтримки. А подекуди і долучилися до створення спільного малюнка.
Чудові заходи пройшли в Києві, Жовкві, Кривому Розі, Тернополі. Також в Карітасі Одеса відбулися майстер-класи для матусь від місцевої художниці. Мами занурилися в творчий процес, переключили увагу з тривожних думок на кольори, форми й рухи руки. Такі практики заспокоюють нервову систему, уповільнюють дихання й серцебиття, а ще допомагають зменшити напругу – наголошують спеціалісти. До того ж батьки дітей з інвалідністю, рівно як і самі люди з інвалідністю часто потребують особливої підтримки.
В Центрах життєстійкості, надавачем послуг в яких є Карітас, також пройшли тематичні заходи. Зокрема в ЦЖ Снятинської громади. Проведені бесіди та арттерапевтичні вправи допомогли відшукати внутрішні ресурси й відкрили прості секрети психоемоційного благополуччя. У процесі заняття кожен присутній зрозумів: найкращими ліками для нашого розуму, душі і серця є повернення до власних місць сили. А ще – добра справа, волонтерство, цікава книжка, музика.
У Львові та Харкові багато уваги приділили проблеміемоційного вигорання у людей старшого віку, а також важливості сну. Розглянули прості техніки відновлення через дихальні вправи та м’язову релаксацію. Учасники дарувати одне одному щирі слова підтримки, а згодом і створені власноруч листівки. Зустріч стала нагадуванням, що турбота, доброта й спільність – це те, що зберігає наше ментальне здоров’я щодня. Такі заняття мають глибокий психологічний ефект: вони допомагають відчути власну цінність, підвищують настрій, знижують рівень тривоги та створюють простір довіри й емоційної підтримки.
Розуміючи, що не кожен може прийти на заняття в простір Карітасу, місцеві організації організовували також і виїзні команди, зокрема в Карітасі Берислав.
Не забули психологині мережі і за своїх колег – співробітників Карітасу. Зокрема запропонували подивитись на конфлікт як точку росту і кращого розуміння одне одного. Учасники змогли глибше розібратися в природі конфліктів, зрозуміти, чому вони виникають і яку роль відіграють у міжособистісних стосунках. Вони також вчилися замінювати різкі фрази на конструктивні, зберігаючи повагу до співрозмовника.
«Такі зустрічі допомагають колективу ставати згуртованішим, вчать комунікувати спокійно, з розумінням і емпатією. – зауважили психологи. – Адже турбота про ментальне здоров’я починається з уміння слухати, приймати і підтримувати одне одного.»
Через обстріли в рідному місці Запорізької області та проблеми зі здоров’ям вона не могла самостійно евакуюватися, а родині бракувало ресурсів, щоб організувати переїзд. Ситуація змінилася після звернення до кризового центру Карітасу Запоріжжя. Фахівці організували повний супровід жінки до потяга, а після прибуття на заході України її зустріли та підтримали в адаптації.
Ця історія є лише однією із тисячі інших, які розгортались в рамках проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту постраждалого від війни населення прифронтових районів України (ECHO-3)».
Попри завершення попереднього проєкту, потреба в його продовженні залишається актуальною. Війна й надалі створює нові виклики для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та місцевих жителів, які втратили житло, засоби до існування та відчуття безпеки. З огляду на це, завдяки підтримці Європейського Союзу та Карітасу Австрії, даний проєкт має своє логічне продовження в 4 фазі проєкту (ECHO-4).
Як і в попередні роки цей проєкт спрямований на забезпечення доступу до соціального захисту, гуманітарної допомоги та базових життєвих потреб. Люди в потребі зможуть отримати допомогу в місцевих організаціях, таких як: Карітас Суми, Карітас Чернігів, Карітас Запоріжжя та Карітас Краматорськ.
Окрім старих компонентів послуг, фахівці також розроблятимуть нові, спрямовані на доступність та системність вчасно отримувати необхідні соціальні, правові й гуманітарні послуги. 27 000 отримуваліч – саме стільком людям в межах проєкту зможуть надати допомогу спеціалісти Карітасу в 4 містах України – Чернігові, Сумах, Запоріжжі та Краматорську. Проєктом передбачені не тільки видача продуктових та гігієнічних наборів, але і послуги захисту, психологічної підтримки, а також діяльність у дружніх до дітей просторів.
