Місяць: Квітень 2009

Українці за кордоном стають на захист своїх законних інтересів. Останній тиждень спостерігається зародження масового протесту. Протягом кількох днів акція охопила усі основні регіони Італії. До неї включилися переважна

більшість громадських організацій мігрантів. Після помаранчевої революції – це другий за масштабами вияв активності. Обурення людей викликали дебати українських політиків щодо планів додаткового оподаткування мігрантів. Зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N236, що стосується оподаткування фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України. Ця постанова була сприйнята як перший крок до реалізації таких планів.

 

На разі протест набрав форми збору підписів під спільною заявою, ініційованою Християнським Товариством Українців в Італії. До заяви уже приєдналося 20 українських громадських організацій, які представляють усі регіони Італії та тисячі простих українців.

 

8 березня у Києві відбулася прес-конференція, на якій були оприлюднені ці вимоги. У ній  взяли участь Олесь Городецький (голова Християнського Товариства Українців в Італії) Григорій Селещук (голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів), Михайло Ратушний (перший заступник голови Української Всесвітньої Координаційної Ради). “Завдання Церкви – мужньо ставати на захист скривджених та проти несправедливості. Ми повинні сприяти, щоб голос мігрантів був почутий, незважаючи на кордони.” – зазначив Григорій Селещук. Олесь Городецький наголосив, що останнім часом почастішали спроби фіскальних органів України оподатковувати заощадження трудових мігрантів, що порушує норму про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, між Україною та Італією підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, і українці, які легально працюють в Італії, сплачують податки в цій країні. “Вважаю, що немає абсолютно ніяких правових підстав вимагати, щоб люди, які працюють за кордоном, платили ще якісь податки”, – сказав він.

 

“Незважаючи на масштабність феномену трудової еміграції з України, він не отримав належної уваги з боку політичних еліт, а значить, і державних структур” – відзначив Григорій Селещук. Попри високу зацікавленість майже ніхто з політиків не заходив далі загальних заяв та PR-заходів у вигляді подорожей, фільмів чи круглих столів. Брак належної уваги до цього феномену можна пояснювати принаймні трьома причинами:
1) Слабка політична воля стати на захист українських емігрантів за кордоном;
2) Брак готовності широко залучати до вирішення проблем українські громадські організації;
3) Відсутність чіткого розуміння еміграційного процесу та зосередженість на окремих його етапах, на відміну від комплексного підходу, який би охоплював усі складові еміграції та цільові групи.

 

Вищенаведені причини випливають одна з одної і утворюють “замкнуте коло”. Зрушення ситуації з “мертвої точки” вимагає затвердження базових нормативно-правових документів, зокрема, щодо правового статусу трудового емігранта, державних пріоритетів та повноважень державних органів (включає і відповідальність) у сфері міграції, що ляжуть в основу активної міграційної політики. Вона повинна служити інструментом у переговорах із урядами країн перебування українських емігрантів і зміщувати акценти із питань економічної доцільності на питання забезпечення прав людини та захисту законних інтересів.

 

З цією метою ініційовано незалежну групу експертів, покликану розробити комплексні пропозиції по врегулюванню міграційних процесів. Група діятиме при Комісії УГКЦ у справах мігрантів. Усіх зацікавлених просимо надсилати свої ідеї за адресою: migration@ugcc.org.ua
 
При написанні статті використовувалися матеріали з сайту Української Греко-Католицької церкви (http://ugcc.org.ua), де також можна ознайомитися з додатковою інформацією щодо даної теми.