Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.
За даними досліджень МОМ (Міжнародна організація з міграції), понад 300 000 українців та українок постраждали від цього злочину з 1991 року. Але найстрашніше те, що майже кожна друга людина сьогодні готова прийняти бодай одну сумнівну пропозицію, яка може призвести до експлуатації.
Як захистити себе та тих, кого любиш?
Експерти з протидії торгівлі людьми Карітасу України створили безплатний та життєво важливий онлайн-курс: «Торгівля людьми: як захистити себе та близьких», який доступний на освітній платформі Prometheus.
Від запуску курсу минуло 2 роки. Більше 25 000 осіб його завершили. Цей курс для вас, якщо ви хочете:
дізнатися про реальні форми торгівлі людьми (трудову, сексуальну експлуатацію офлайн та онлайн, втягнення в злочинну діяльність);
вивчити 5 головних маркерів особистої безпеки;
навчитися розпізнавати пастки шахраїв під час пошуку роботи або оренди житла;
знати чіткий алгоритм дій та контакти, куди звертатися по допомогу в критичній ситуації.
Курс повністю безкоштовний, містить короткі корисні відео, інтерактивні завдання та підходить абсолютно всім: підліткам, батькам, освітянам, волонтерам і кожному, хто дбає про власну безпеку.
Результати та враження від навчання
Ефективність та практичну цінність курсу вже підтвердили сотні слухачів, серед яких — соціальні працівники, кейс-менеджери, рятувальники ДСНС, педагоги, водії та представники інших професій, які безпосередньо працюють з людьми або перебувають у зоні додаткового ризику.
Аналіз зворотного зв’язку та анкет слухачів дозволив виділити ключові переваги програми:
Висока актуальність та унікальність теми. Більшість слухачів обрали цей курс саме через гостру необхідність розуміння маркерів безпеки в сучасних умовах. Матеріал змушує глибоко замислитися та переосмислити буденні ситуації.
Доступність та стислість викладу. Користувачі особливо відзначають легку подачу складної інформації, лаконічність відеолекцій та відсутність «води». Навчання проходить у комфортному темпі, що дозволяє поєднувати його з роботою чи іншою діяльністю.
Чітка логіка та візуалізація. Матеріали структуровані послідовно, а якісне візуальне оформлення лекцій допомагає швидко й легко засвоювати ключові правила безпеки. Практична цінність. Слухачі (зокрема фахівці з соціальної роботи та кейс-менеджменту) наголошують, що здобуті знання розкривають тему на реальних життєвих випадках та є безцінними для професійної діяльності й повсякденного захисту.
Загальне враження випускників курсу
Абсолютна більшість опитаних повністю виправдала свої очікування від навчання та активно рекомендує курс своїм колегам і близьким, наголошуючи: «Цей матеріал пізнавальний, чіткий і потрібен кожному для власної обізнаності».
«Курс надзвичайно корисний та логічно структурований. Відеолекції, конспекти та візуальні матеріали допомагають легко засвоїти тему й закріпити знання на практиці. Рекомендую всім, хто прагне здобути практичні навички», – відзначають слухачі.
Знання — це наш головний захист. Переходьте за посиланням у першому коментарі, реєструйтеся та поділіться цим дописом із друзями. Ваша обізнаність може врятувати життя.
Карітас України спільно з Карітас Херсон за підтримки Карітасу Данії запустив новий гуманітарний проєкт для підтримки мешканців прифронтових громад Херсонської області, які продовжують жити в умовах постійних обстрілів, руйнування інфраструктури та обмеженого доступу до базових послуг.
Діяльність спрямована на підтримку найбільш вразливих категорій населення: людей похилого віку, осіб з інвалідністю, багатодітних родин, домогосподарств із пошкодженим житлом, евакуйованих людей та місцевих мешканців, які залишаються поблизу лінії бойових дій.
У межах проєкту:
Щонайменше 200 вразливих домогосподарств, які проживають поблизу лінії фронту, отримають грошову допомогу за стратегічними пріоритетами
150 домогосподарств отримають альтернативні енергетичні системи для підвищення стійкості до перебоїв електропостачання;
У трьох населених пунктах буде відновлено децентралізовані системи водопостачання, що дозволить повернути доступ до безпечної води для понад 1500 людей.
«Для мешканців прифронтової Херсонщини доступ до води, електроенергії та опалення залишається критичною потребою. У громадах, розташованих у межах 0–50 км від лінії бойового зіткнення, через постійні обстріли та пошкодження інфраструктури люди регулярно залишаються без світла, тепла й безпечної питної води. Наше завдання: підтримати людей у цей складний період і допомогти їм зберегти відчуття безпеки та стабільності», — зазначає менеджерка проєкту Любов Савка.
Допомогу планують отримати близько 2000 мешканців Херсонщини.
Проєкт «Життєво-необхідна підтримка та базові послуги для вразливих домогосподарств у прифронтових районах Херсонської області» є продовженням гуманітарного реагування Карітасу Данії в Україні, яке триває з березня 2022 року у відповідь на наслідки повномасштабної війни.
Перші результати, перші власноруч створені вироби і перший вихід на імпровізований подіум – учасниці напряму TVET у межах проєкту REMARKET представили результати свого навчання. Ця подія стала прикладом того, як професійне навчання допомагає людям здобувати нові навички, відновлювати впевненість у власних силах та відкривати нові можливості для працевлаштування і самозайнятості.
Команда проєкту REMARKET активно розвиває компонент короткострокового професійного навчання TVET (Technical and Vocational Education and Training) у пріоритетних сферах: швейній справі, пекарстві та бджільництві. Головна мета ініціативи – допомогти людям здобути практичні навички, опанувати нову професію або зробити перший крок до працевлаштування чи розвитку власної справи у межах програми відновлення засобів до існування (Livelihood).
Швейна справа у Львові: від навчання до першої презентації власних робіт
Першими свої результати презентували учасниці курсу зі швейної справи, який проходив на базі Львівського центру професійно-технічної освіти ДСЗ. Протягом інтенсивного навчання жінки опановували як базові, так і практичні навички: від роботи з кроєм до комп’ютерної машинної вишивки та створення готових виробів.
Для багатьох учасниць це стало першим досвідом самостійного пошиття одягу та можливістю вперше представити власну роботу публічно. Викладачі заохочували майбутніх кравчинь не лише відпрацьовувати технічні навички, а й розвивати креативність та втілювати власні ідеї.
Особливе місце серед робіт посів виріб пані Ділари – кримської татарки, яка вимушено виїхала з тимчасово окупованого Криму, проте продовжує плекати та розвивати рідну культуру. На створеній нею спідниці зображено традиційний орнамент орнек у вигляді граната – знак «берекет», що символізує добробут і достаток.
Цей випуск став прикладом того, як професійне навчання може поєднувати практичні навички, творчість та особисті історії людей.
Навчання пекарів у Хмельницькому: нові навички та нові можливості
Ще одним прикладом розвитку компонента TVET став старт навчання першої групи учасників за спеціальністю «Пекар» у ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг».
20 учасників розпочали навчання у сучасному кулінарному хабі, обладнаному для практичної підготовки майбутніх фахівців. Учасники знайомляться з основами професії, отримують практичний досвід та навички, які можуть стати основою для подальшого працевлаштування або професійного розвитку.
Навчання у межах компонента TVET орієнтоване насамперед на практику та реальні потреби ринку праці. Саме тому програма поєднує короткострокові курси, практичну підготовку та співпрацю із закладами професійно-технічної освіти.
Що дає участь у програмі TVET
здобуття нової професії або підвищення кваліфікації,
практичні навички, орієнтовані на потреби ринку праці,
більше можливостей для працевлаштування або самозайнятості,
офіційний сертифікат або диплом після завершення навчання.
Напрямки навчання
Програма охоплює такі сфери:
швейне виробництво;
пекарство;
бджільництво.
Також навчання може стосуватися суміжних галузей: харчової, легкої, меблевої промисловості, сільського господарства та будівництва.
Хто може взяти участь
Подати заявку можуть:
внутрішньо переміщені особи (ВПО),
люди, які повернулися до постійного місця проживання,
місцеві жителі громад, які приймають ВПО.
Пріоритет надається представникам соціально вразливих категорій населення. Відбір учасників є конкурсним, а кількість місць обмежена.
Формати та тривалість навчання
Програма передбачає:
індивідуальні курси з частковим співфінансуванням від учасника (від 25%);
групові курси у співпраці із закладами професійно-технічної освіти.
Тривалість навчання залежить від обраного напрямку – від 10 годин до 6 місяців.
Формат навчання – офлайн або змішаний, з обов’язковою практичною складовою.
Як подати заявку на участь у програмі TVET
Учасники, які проживають у межах діяльності партнерських організацій REMARKET, можуть зареєструватися за посиланнями:
Детально ознайомитися з умовами участі та відповідями на поширені питання можна в офіційному документі про програму TVET.
Участь у програмі не гарантує автоматичного працевлаштування або отримання фінансової підтримки.
Попереду – нові групи, нові навички та нові історії професійного розвитку людей, які прагнуть відновити засоби до існування та побудувати більш стійке майбутнє.
Довідкова інформація
REMARKET – трирічна ініціатива, яку реалізує Caritas Ukraine у партнерстві з Caritas Schweiz, Caritas-Spes Ukraine та SPARK. Фінансування здійснюється Швейцарським агентством з розвитку та співробітництва (SDC — Swiss Development and Cooperation) та фондом If! Foundation (IF), а також за підтримки міжнародних партнерів мережі Caritas: Caritas Österreich, Cordaid та Trócaire.
Гнучкість сьогодні є основою медичної допомоги, якої потребує Схід України. У прифронтових громадах ситуація змінюється щодня: обстріли, переміщення населення, пошкодження інфраструктури, обмежений доступ до медичних і соціальних послуг. У таких умовах стаціонарні формати не можуть повною мірою забезпечити швидке реагування на потреби. Саме тому для Програми охорони здоров’я Карітасу України одним із ключових напрямів стає розвиток мобільної мультидисциплінарної допомоги: догляду вдома, мобільної реабілітації та паліативної допомоги, телемедицини, психосоціального супроводу.
У середині травня команда Програми охорони здоров’я Карітасу України здійснила партнерський моніторинговий візит до місцевих організацій у Харкові, Кам’янському, Дніпрі та Полтаві.
До складу команди Карітасу України увійшли:
Христина Семеген-Бодак – керівниця Програми охорони здоров’я Карітасу України;
Галина Курницька – старша експертка програми;
Марія Сех – менеджерка проєкту H.O.P.E. WELL;
Юрій Наконечний – менеджер проєкту C.A.R.E.S.;
Катерина Назарова – провідна експертка з ментального здоров’я;
Василь Мікула – керівник Програми Livelihood;
Василь Шумер – провідний експерт з економічного відновлення.
В Карітасі Кам’янськеВ Карітасі Кам’янське
Команда зустрілася з місцевими фахівцями й керівництвом організацій, обговорила якість послуг, виклики в роботі, потреби громад і подальші рішення для розвитку програм. Йшлося про догляд вдома, мобільну реабілітацію, телемедичне консультування, грошову допомогу, адвокацію соціальних послуг в громадах та інші напрями допомоги людям, які постраждали від війни.
Окремою частиною візиту стали виїзди до учасників ініціатив Карітасу. Це можливість побачити не лише цифри у звітах, а реальне життя людей: як працює підтримка, чого бракує, які рішення справді допомагають, а які потрібно змінювати.
«Головний висновок поїздки полягає в тому, що східні області сьогодні найбільше потребують саме мобільної мультидисциплінарної допомоги. Наразі йдеться передусім не про створення стаціонарних центрів, а про мобільні формати підтримки – принаймні до стабілізації безпекової ситуації. Саме вони сьогодні є швидшими, доцільнішими, економічно ефективнішими та найбільш адаптованими до реалій війни», – говорить Христина Семеген-Бодак, керівниця Програми охорони здоров’я Карітасу України.
За словами пані Христини, це стало помітно ще в межах пілотного проєкту S.U.P.E.R., де телемедичні послуги були поєднані з класичною соціальною послугою догляду вдома:
«Спочатку людям було непросто подолати бар’єр довіри до консультацій через телекомунікаційні та діагностичні засоби, але практика показала, що саме такий формат дає можливість забезпечити доступ до медичної допомоги найбільш вразливим категоріям населення — маломобільним людям старшого віку та людям з інвалідністю. Тепер телемедичні консультації доступні завдяки проєкту V.I.T.A.L».
Такий підхід дозволяє мінімізувати економічні витрати, не потребує організації транспорту до медичних закладів, зменшує фінансове навантаження на систему охорони здоров’я та допомагає знижувати рівень госпіталізацій завдяки профілактиці хронічних захворювань і швидшому виявленню ускладнень. Пацієнти при цьому отримують супровід у часі.
Важливим результатом візиту стало також розуміння, наскільки необхідною є інтеграція різних проєктів і команд у межах однієї організації. Для програмного розвитку ці проєкти можуть існувати паралельно, але на рівні локацій послуги мають бути пов’язаними та взаємодоповнювати одна одну.
«Наприклад, у проєкті догляду вдома може працювати психолог, який надає індивідуальні та групові консультації бенефіціарам, тоді як в іншому проєкті такого спеціаліста немає. Водночас, якщо є потреба, психолог може працювати і з бенефіціарами інших проєктів. Саме така взаємодія, співдія та обмін досвідом між командами дозволяють забезпечувати більш комплексну підтримку людей. Окремий акцент під час зустрічей робився на тому, що працівники різних напрямів мають діяти узгоджено, допомагати одне одному та спільно реагувати на складні випадки чи потребу в додатковому догляді або медичних консультаціях. І ця співпраця вже діє на практиці», – підсумовує Христина Семеген-Бодак.
Під час візитів до місцевих організацій, зокрема, у Дніпрі та Харкові, команда Карітасу України побачила, що сьогодні послуга догляду вдома виходить далеко за межі побутової допомоги. Вона дедалі більше стає точкою опори для людей, які живуть в умовах тривалої невизначеності та наслідків війни.
«На четвертому році повномасштабної війни ми бачимо системну зміну запиту підопічних у межах проєкту “Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей”. Йдеться вже не лише про базовий догляд чи побутову підтримку, а про критичну потребу в безперервній, комплексній присутності поруч із людиною, яка живе з хронічними захворюваннями, самотністю, втратами та тривалим стресом війни», – говорить Марія Сех, менеджерка проєкту «Домашня опіка» Карітасу України.
Відповідно трансформувалась і робота команди, говорить проєктна менеджерка:
«Соціальні працівники сьогодні є щоденною опорою в домі людини – вони забезпечують не лише базовий догляд і супровід, а й відчуття стабільності у середовищі постійної невизначеності. Психологи стали невід’ємною частиною мультидисциплінарної моделі підтримки, допомагаючи людині відновлювати внутрішній ресурс, справлятися з тривожністю та зберігати здатність рухатися далі».
Разом з тим, результати моніторингового візиту показали, що розвиток послуги догляду вдома потребує не лише професійної роботи локальних команд, а й системних рішень на рівні держави та громад. Саме тому одним із ключових завдань стало документування практичного досвіду, виявлення бар’єрів і напрацювання рекомендацій для подальшої адвокаційної роботи.
«Локальні команди сьогодні не просто надають послуги — вони забезпечують стійкість громад у надзвичайно складних умовах. Наше завдання як національної команди — допомогти зробити їхній досвід видимим, підсилити його через адвокацію та сприяти тому, щоб успішні практики ставали частиною системних рішень. Саме так формується сильна мережа Home Care, здатна відповідати на виклики сьогодення та майбутнього», — наголошує Юрій Наконечний, менеджер проєкту C.A.R.E.S. Карітасу України.
Перші місяці роботи проєкту мобільної реабілітації засвідчили високу потребу в послугах, які можна надавати безпосередньо за місцем проживання людини. Такий формат допомоги дозволяє охопити тих, хто раніше часто залишався поза системою підтримки, а також забезпечити більш комплексний супровід у громаді.
«Ми бачимо, що для багатьох людей проблема полягає не лише в доступі до окремої послуги. Дуже часто через стан здоров’я, обмежену мобільність або безпекові ризики вони просто не можуть самостійно звернутися по допомогу. Саме тому комплексний підхід є таким важливим. Коли соціальні працівники, психологи, медичні та реабілітаційні фахівці працюють разом, ми можемо краще зрозуміти реальні потреби людини та надати підтримку, яка враховує всі аспекти її життя. Це дозволяє не лише реагувати на наявні труднощі, а й бачити, де підтримку потрібно посилювати надалі», — зазначає Катерина Назарова, провідна експертка з ментального здоров’я Карітасу України.
З командою Карітас ХарківЗ командою Карітас Донецьк у м. Дніпро
Зустрічі з командами та підопічними ще раз довели: в умовах війни людям дедалі частіше потрібна не окрема послуга, а комплексна підтримка, яку можна отримати поруч із домом. Саме тому Карітас України розвиває мобільні формати допомоги, що поєднують соціальний супровід, психологічну підтримку, медичні консультації та реабілітацію. Досвід східних громад підтверджує: така модель дозволяє швидше реагувати на потреби людей і забезпечувати безперервність допомоги навіть у складних безпекових умовах.
Проєкт «H. O. P. E. WELL – Догляд вдома для розвитку можливостей та добробуту людей 2026» реалізується за підтримки Caritas Ukraine та Caritas Deutschland.
Проєкт «Ініціатива телемедичної допомоги та підтримки життєдіяльності. VITAL» / V.I.T.A.L. – Vital initiative for Telemedicine Aid and Livelihood реалізується Caritas Ukraine за фінансування Італійського співробітництва/ Funded by the Italian Cooperation (AICS AID 24/UCR/013157).
Проєкт «C.A.R.E.S. – Community Advocacy and Resilient Mobile Care Services / Адвокація в громадах та стійкі соціальні послуги з догляду вдома» реалізується Caritas Ukraine, фінансується Федеральним міністерством соціальної політики, охорони здоров’я, догляду та захисту прав споживачів Австрії – Sozialministerium Österreich, за підтримки Caritas Österreich.
У Полтавській області зареєстровано близько 185 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Більшість із них орендує житло. Половина витрачає на оренду понад 30% свого доходу. Частина живе без письмового договору, а отже, без жодних гарантій, що завтра їх не попросять звільнити квартиру чи дім.
Саме з розуміння цієї проблеми починається проєкт PROSTIR: «Людиноцентричні житлові рішення та посилені системи для сталого відновлення».
Одним із ключових його принципів є локалізація – громади беруть безпосередню участь у формуванні житлових рішень відповідно до своїх потреб і ресурсів.
PROSTIR – відповідь на реальні потреби громад
Проєкт сформувався з аналізу ситуації безпосередньо в громадах. Для пілотування обрали Полтавську область, яка входить до топ-5 регіонів України за кількістю ВПО.
Важливим фактором стала і наявність сильної локальної команди: Карітас Полтава щоденно взаємодіє з громадами, місцевою владою та обласною військовою адміністрацією, тому добре розуміє реальні виклики на місцях.
У межах підготовчого етапу у двох пілотних громадах опитали близько 600 домогосподарств. Соціальні працівники виїжджали безпосередньо до людей, оцінювали житлові умови, фіксували потреби та бар’єри, з якими стикаються родини і громади.
Дослідження підтвердило кілька системних проблем. Частина власників житла не готова здавати помешкання людям, які були змушені переїхати через війну, навіть за наявності державних програм підтримки. Водночас громади мають будівлі або земельні ділянки, які потенційно можна використовувати для житлових рішень, але часто не мають достатньо даних, ресурсів чи інструментів для планування. Інформація про потреби людей і доступне житло залишається розпорошеною між різними структурами, що ускладнює формування комплексних рішень.
«Запуску проєкту передував тривалий етап підготовки, аналізу потреб і спільного планування з громадами та партнерами. Я вдячний командам за цю роботу та за прагнення діяти у найкращий спосіб для людей, які сьогодні потребують підтримки», – Бахер Фахмі, керівник представництва CRS в Україні, операційний директор, Catholic Relief Services.
Проєкт PROSTIR триватиме 18 місяців і складатиметься з двох взаємопов’язаних етапів
Фаза І: зробити невидиме видимим. Перша і найважливіша річ, якої бракує громадам, – це дані. Є будівлі, є земля, є потреби, але немає системного розуміння, хто саме потребує допомоги, яке житло є в наявності і що з ним можна зробити. Тому перша фаза відповідає на запитання: хто? де? в яких умовах?
«Коли людина не має стабільного житла, жодне інше рішення не працює повноцінно – ні працевлаштування, ні освіта, ні інтеграція в громаду. Саме тому важливо не лише реагувати на житлову кризу, а тестувати моделі, які громади зможуть масштабувати й використовувати у довгостроковій перспективі», – Вадим Хоменко, директор департаменту економічного відновлення Карітасу України.
Команда проєкту створить Реєстр житлових потреб, щоб по кожному домогосподарству зафіксувати демографію, доходи, ризик виселення. Паралельно відбувається картографування активів: приватна оренда, вільні будівлі, земельні ділянки, об’єкти, які потребують ремонту чи реконструкції.
Запрацює житловий комітет при громаді – постійна координаційна платформа, де разом засідають місцева влада, соціальні служби, представники ВПО та партнери, представники органів місцевого самоврядування пройдуть сертифіковану програму «Відновлення житлово-будівельної екосистеми України».
«Громади часто ухвалюють житлові рішення в умовах нестачі даних і системного планування. Тому наше завдання – допомогти їм побачити повну картину потреб і ресурсів та перейти до довгострокових рішень. Багато підходів у межах PROSTIR в Україні впроваджуватимуться вперше, і для нас важливо, щоб вони працювали насамперед для людей», – Аліна Москаленко, директорка Housing Institute.
«Ремонт житла в обмін на проживання»: модель спільної відповідальності, а не тимчасового рішення
Одним із практичних інструментів першої фази є модель repair-for-tenure – «ремонт житла в обмін на проживання». Її суть полягає у партнерстві між власником житла, родиною та організацією, яка підтримує процес.
У межах програми команда визначить домогосподарства, які потребують підтримки, оцінить стан житла, домовиться з власником про умови співпраці та проведе ремонт із фокусом на безпеку, енергоефективність і доступність. Натомість власник надасть житло для проживання без оплати або за зниженою вартістю на узгоджений термін.
Цей підхід створює цінність для всіх сторін. Власник отримує відновлене житло, люди – більш стабільні та гідні умови проживання, а громада – додаткові доступні варіанти житла і менше навантаження на систему тимчасового розміщення.
«Коли ми говоримо з громадами про житло, стає зрозуміло: люди готові шукати рішення і брати відповідальність, якщо мають із ким проходити цей шлях. Дуже часто потрібні не лише кошти, а й підтримка у плануванні, координації та розумінні, як рухатися далі. Саме так і народжується довіра, без якої жодні зміни не будуть тривалими», – отець Володимир Раковецький, директор Карітасу Полтави.
Друга фаза спирається на фундамент, закладений у першій. Її мета – розширити доступ до житла за межі приватного ринку.
Це означає розробку та впровадження моделей соціального житла, підтриманого проживання для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, доступного житла. Але найважливіше – не самі об’єкти, а відпрацьовані моделі, які потім можна відтворити в інших громадах.
Житлова стратегія – новаторський підхід
Одним із ключових і новаторських компонентів проєкту стане розробка локальних житлових стратегій для пілотних громад з планом впровадження. Це дозволить перейти від точкових рішень до системного управління житловою сферою та сформує основу для сталого розвитку громад у довгостроковій перспективі.
«Для нас важливо, щоб рішення, які тестуються в громадах, були узгодженими між собою та спиралися на реальні потреби людей. Саме так локальні ініціативи можуть ставати частиною більш системних підходів у житловій сфері», – Джеймі Річардсон, технічний радник Catholic Relief Services.
Нові підходи до житлової політики потребують рішень на рівні громад
Проєкт стартує в період, коли в Україні формується новий підхід до житлової політики. Закон «Про основні засади житлової політики» закріплює право людини на житло, передбачає створення цифрових систем обліку та нові механізми управління у житловій сфері. Водночас для громад ключовим викликом залишається практичне впровадження цих змін.
«Ми не ставимо за мету вирішити всі житлові виклики одразу. Але цей проєкт допоможе громадам Полтавщини отримати практичні інструменти, яких сьогодні бракує: прозорі механізми оренди, дані про житлові потреби, локальні житлові стратегії та моделі, які можна буде масштабувати й в інших громадах», – Ірина Нога, керівниця житлової програми.
Стежте за оновленнями PROSTIR – ми ділитимемося історіями громад, новими підходами та рішеннями, які команда проєкту впроваджуватиме разом із партнерами.
Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Catholic Relief Services у партнерстві з Карітас України, Карітас Полтава та Housing Institute.
Втрата роботи, вимушені переїзди, зруйновані джерела доходу — для багатьох людей війна змінила не лише місце життя, а й можливість забезпечувати себе та свої родини.
Карітас України реалізує напрямок Livelihood, спрямований на підтримку людей, які постраждали від війни. Через грантову допомогу, навчання та розвиток практичних навичок, вона допомагає відновлювати засоби до існування та посилювати економічну стійкість домогосподарств.
Програма Livelihood у рамках проєкту “Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні” за підтримки уряду Сполучених Штатів Америки, працює у Чернігівській, Полтавській, Харківській, Миколаївській та Дніпропетровській областях, зокрема у Кривому Розі та Кам’янському. Допомогу можуть отримати внутрішньо переміщені особи та постраждалі від війни місцеві жителі, які мають соціальну та економічну вразливість. Це, зокрема, самотні батьки, багатодітні родини, люди з інвалідністю, люди старшого віку, вагітні жінки та родини з низьким рівнем доходу.
Серед основних активностей напрямку — агрогранти, навчання з ведення сільськогосподарської діяльності, зустрічі для обміну досвідом, а також гранти на зимування.
У травні у межах програми вже зареєстровано понад 750 домогосподарств, а близько 500 із них отримали допомогу. Кампанія з надання агрогрантів триває у всіх визначених регіонах, а кількість учасників постійно зростає.
І йдеться не лише про тимчасову підтримку, а про повернення людям можливості самостійно забезпечувати себе та свої родини, наголошує головна експертка проєкту Катерина Людвік:
«Наш підхід поєднує гуманітарну підтримку з довгостроковим економічним відновленням. Ми не просто надаємо гранти, а й допомагаємо людям відновити спроможність самостійно забезпечувати себе через навчання, розвиток навичок та супровід».
Міжнародний гуманітарний сектор дедалі більше переходить від короткострокових рішень до підходів, які допомагають людям відновлювати економічну стійкість та зменшувати залежність від гуманітарної допомоги.
Саме тому у фокусі напрямку — не лише фінансова підтримка, а й практичні знання, розвиток навичок та довгострокове посилення спроможності людей адаптуватися до нових умов життя.
Дізнатися більше про участь у програмі та подати заявку можна через місцеві організації Карітасу у регіонах реалізації проєкту. Інформацію про реєстрацію, умови участі та контакти для подачі заявки організації публікують на своїх офіційних сторінках у Facebook.
В середині травня відбувся партнерський моніторинговий візит команди Програми охорони здоров’я Карітасу України в організації Харкова, Кам’янського, Дніпра та Полтави. В його рамках Марія Сех, національна координаторка проєкту «Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей 2026», відвідала «Карітас Донецьк у м. Дніпро» та «Карітас Харків».
Під час візиту до Дніпра команда проєкту детально обговорила, як на місцевому рівні організована послуга «Догляд вдома». Йшлося про ведення документації, безпекову ситуацію, щоденні виклики у роботі, взаємодію між фахівцями, супровід бенефіціарів та практичні аспекти щоденної роботи соціальних працівників у межах проєкту.
Окрему увагу приділили роботі бази випозичання допоміжних засобів реабілітації. Для багатьох підопічних вона стала важливою підтримкою, адже допомагає зберігати мобільність, полегшує щоденне життя та дозволяє швидше реагувати на індивідуальні потреби людей у догляді.
Команда Програми охорони здоров’я Карітасу України з колегами «Карітас Донецьк у м. Дніпро»
Сфокусувались також на мультидисциплінарному підході в роботі команди. Сьогодні «Домашня опіка» — це комплексна модель підтримки, де соціальні працівники та психологи працюють разом, допомагаючи людям не лише з побутовими потребами та доглядом, а й підтримуючи їхній внутрішній стан, відчуття безпеки та стабільності у складних життєвих обставинах.
Важливою є і співпраця між напрямом «Домашня опіка» та іншими проєктами Програми охорони здоров’я на місцевому рівні. Така взаємодія допомагає вибудовувати цілісну систему підтримки для людей, які одночасно потребують і соціальної, і медичної допомоги.
Торкнулися також питання розвитку та адвокації сталих соціальних послуг у громадах. В умовах війни й постійного зростання кількості внутрішньо переміщених людей особливо важливо розвивати гнучкі й доступні послуги, здатні швидко реагувати на нові виклики та забезпечувати безперервну підтримку тим, хто її потребує найбільше.
З колегами «Карітас Харків»
Перебуваючи у Харкові, команда також поспілкувалася з фахівцями та бенефіціарами проєкту. Це дало змогу побачити, як послуги працюють у реальних умовах життя людей, а також почути їхні враження, потреби та відгуки про отриману підтримку.
Окремо відзначили залученість і професійність місцевих команд, які щодня працюють у складних умовах війни, щоб люди безперервно отримували необхідну допомогу та увагу до своїх потреб.
«На четвертому році повномасштабної війни ми бачимо системну зміну запиту підопічних у межах проєкту “Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей”. Йдеться вже не лише про базовий догляд чи побутову підтримку, а про критичну потребу в безперервній, комплексній присутності поруч із людиною, яка живе з хронічними захворюваннями, самотністю, втратами та тривалим стресом війни», – говорить Марія Сех, менеджерка проєкту «Домашня опіка» Карітасу України.
Відповідно трансформувалась і робота команди, говорить проєктна менеджерка:
«Соціальні працівники сьогодні є щоденною опорою в домі людини – вони забезпечують не лише базовий догляд і супровід, а й відчуття стабільності у середовищі постійної невизначеності. Психологи стали невід’ємною частиною мультидисциплінарної моделі підтримки, допомагаючи людині відновлювати внутрішній ресурс, справлятися з тривожністю та зберігати здатність рухатися далі».
Національній команді вдалося також побувати на арттерапевтичному заході, де підопічні «Домашньої опіки» «Карітас Донецьк» декорували дерев’яні тарілки у техніці декупаж.
Здавалося б – фарби, серветки, клей, тихі розмови за столом. Утім для пані Надія (ім’я змінено), переселенки з Авдіївки, це стало чимось значно більшим. Минулого року жінка втратила онука, який служив у лавах Збройних Сил України, і нині живе сама.
«Такі заходи наче ковток повітря та гарна нагода поспілкуватись у колі однодумців. Для мене це зараз найцінніше у житті», – ділиться після майстерки жінка.
А фахівці пересвідчуються: арттерапія – не лише про творчість. Вона про підтримку людей поруч, про можливість хоча б ненадовго відчути тепло й спокій у непрості часи.
«Живий контакт із людьми та підтримка ініціатив, які повертають людям відчуття спільності й внутрішньої опори, дозволяють глибше розуміти потреби наших підопічних», – підсумовує Марія Сех, яка відвідала захід.
Догляд вдома під час війни – це значно більше, ніж соціальна послуга. Це простір довіри, підтримки та людської присутності, де людина не залишається наодинці зі своїм болем, страхом чи безпорадністю. У таких щоденних взаєминах зберігається людська гідність, формується відчуття безпеки та народжується життєстійкість, яка допомагає людям проходити через найскладніші періоди життя.
Проєкт «H. O. P. E. WELL – Догляд вдома для розвитку можливостей та добробуту людей 2026» реалізується за підтримки Caritas Ukraine та Caritas Deutschland.
Учасники програми побратимства між Карітасом Італії та Карітасом України у травні зустрілися на підсумковій онлайн-зустрічі, щоб підвести підсумки першого етапу спільної роботи та накреслити дорожню карту для майбутньої співпраці. Ця ініціатива, що тривала у своїй найактивнішій фазі з листопада 2025 року, об’єднала дев’ять єпархіальних організацій із обох країн навколо спільної місії — навчання, формація та обмін досвідом для розбудови миру.
Зустріч відкрив о. Марко Паньєлло, президент Карітасу Італії, який наголосив на духовному та символічному значенні цього проєкту в часі війни та великих випробувань для України:
«Дякуємо Господу за цей момент братерства, тому що він дає нам можливість ще раз розділити дружбу, але перш за все — бажання тривалого миру. Для нас це насамперед досвід братерства, досвід зустрічі та побудови стосунків не лише між організаціями Карітас, а й між нашими церквами та громадами двох країн, які хочуть підтримувати одна одну та йти разом. Я розглядаю наші зустрічі як прояв надії, адже останні новини, що надходять із України, зокрема, постійні атаки на цивільних, дуже тривожні. Але ми покликані щораз більше висвітлювати те, що робиться для розбудови миру, для повернення до життя багатьох людей і громад, які зараз страждають від військових дій».
Отець Андрій Нагірняк, віцепрезидент Карітасу України, директор з питань мережі та ідентичності, додав, що ця солідарність відчувається на практиці щодня:
«Для мене особисто дуже зворушливо бачити, як усі учасники з України та Італії вітають одне одного як рідних — це вже свідчення того, що братерство між нами існує. Ми в Україні дійсно живемо в час великих викликів, які повторюються щодня. І наше братерство та взаємна відкритість до побудови стосунків підтримує нас, допомагає долати виклики та дає сили рухатися вперед. Під час цього побратимства ми відчули, наскільки важливо мати цю духовність зустрічі на практиці».
Географія партнерства: хто став побратимами?
Проєкт побратимства обʼєднує 9 пар місцевих Карітасів України та Італії:
Головні висновки та досвід, який вже впроваджується в Україні
Координаторка проєкту Іванна Бойко, менеджерка Карітас України, представила короткий аналіз пройденого шляху, пригадавши, як українські команди здійснили тижневі навчальні візити до Італії і нині активно аналізують і адаптують найкращі італійські практики.
Робота з ВПО та з людьми у потребі: досвід, особливо актуальний в Україні, який українські делегації широко переймали в італійських організаціях Карітасу. Зокрема, всіх вразили центри слухання, де головний фокус зміщується з лише гуманітарної допомоги на саму людину, першопричини її звернення та наступний тривалий супровід.
Розвиток волонтерства: італійський досвід залучення сотень волонтерів надихнув українські команди розвивати парафіяльне та «професійне волонтерство» в мережі Карітас України, яке всі учасники прагнуть масштабувати, використовуючи нові інструменти та програми.Нові медичні моделі та спеціалізована допомога: такі ідеї, як “друге життя” для ліків — благодійний перерозподіл медикаментів найбільш потребуючим, а також досвід безкоштовної стоматологічної допомоги надихнув українські команди втілювати ці ініціативи у своїх організаціях.
Враження італійських колег: уроки стійкості українців
Італійські партнери підкреслюють, що візити українських побратимів стали для них глибоким уроком нашої стійкості. Колеги створювали для українців простір психологічного перепочинку, нових знайомств та заглиблювали гостей у свій успішний досвід служіння людям в потребі. А самі, натомість, отримали глибоке свідчення віри та мужності від українських груп, які попри постійні сирени й тривогу за родини продовжують усміхатися й працювати. За їх словами, італійські волонтери, місцеві єпископи та представники влади були настільки вражені свідченнями українців, що продовжують переповідати їх досвід ще тривалий час.
Одна із італійських команд, Карітас Кальтаніссетта (Сицилія), вже навіть встигла побувати в Україні з зустрічним візитом і відвідала своїх побратимів у Полтаві. Цей досвід особливо вразив і надихнув усі інші делегації, які вже планують свої наступні візити.
Перспективи та другий етап програми
Перший етап довів: побратимство — це не просто формальний обмін делегаціями, а дієвий інструмент солідарності та розбудови миру в часі війни. Організатори зазначають, що успішне завершення першої фази лише підвищує очікування для майбутнього.
Підбиваючи підсумки, Лаура Стоппоні, керівниця проєктів Карітасу Італії в Україні, зазначила:
«На початку підготовки виникало дуже багато запитань щодо найкращої реалізації нашої ідеї побратимства. Але іноді речі, які залишають простір для живої зустрічі та креативності, дають найкращий результат. І ми це побачили через ваш досвід. Зараз ми збираємо найкращі ідеї та пропозиції щодо волонтерства, центрів слухання та спеціалізованих соціальних послуг. Вони стосуватимуться теми навчання та професійного зростання в межах партнерства, паралельно з підготовкою майбутніх візитів у відповідь. Ми опрацьовуємо ці запити разом, щоб вибудувати другий етап нашого спільного шляху».
Програма побратимства триває, міцно об’єднуючи серця, парафії та громади України й Італії у прагненні підтримувати одне одного, переймати найкращий досвід та спільно наближати справедливий мир.
Понад 4,6 мільйона українців сьогодні мають статус внутрішньо переміщених осіб, а більше як 75 тисяч із них живуть у місцях тимчасового проживання. Для багатьох це вже не кілька місяців очікування, а роки життя в одній кімнаті з валізою під ліжком.
Карітас України працює з місцями тимчасового проживання як із частиною системної підтримки людей, які втратили дім. У межах проєкту «Комплексна підтримка евакуйованих, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни громад у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях», що реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України, команди Карітасу спільно з громадами впроваджують рішення, спрямовані на покращення умов проживання у МТП.
Що отримують люди
Результатом цих змін є не лише оновлені приміщення, а конкретні можливості для людей:
більш безпечне середовище проживання;
простір, у якому можна організовувати повсякденне життя;
умови для більшої самостійності, зокрема для людей з обмеженою мобільністю .
Ці рішення не замінюють довгострокове житло, але дозволяють людям жити в більш передбачуваних і гідних умовах уже зараз.
Карітас Запоріжжя: безпечний простір і можливість організувати побут
У Запоріжжі три місця тимчасового проживання – на вулицях Поштовій, Сарматській та Героїв 55-ї бригади – отримали те, чого давно потребували: ремонт, зроблений під конкретні потреби людей, які там живуть.
У кожному МТП зміни були свої. Десь найважливішим виявилася кухня – місце, де можна самому зварити обід, поставити чайник, посидіти разом за столом. Здавалося б, дрібниця, але саме це повертає відчуття звичного побуту. Подбали і про безпеку: облаштували зручні входи, щоб люди могли почуватися спокійніше вдома. У частині будівель відремонтували кімнати та санвузли, замінили вікна, щоб узимку в приміщеннях було тепло, а влітку не задушливо.
Це зміни, які на перший погляд здаються незначними. Але саме вони дозволяють людям готувати, відпочивати, відчувати стабільність і трохи більше опори щодня.
Пані Тетяна евакуювалася з Донецької області. Через війну жінка втратила дім і вже понад рік вона мешкає у шелтері для людей з інвалідністю та по-сусідськи підтримує інших мешканців: прибирає, допомагає з гігієною чи покупкою ліків, а то й просто людською турботою. Також вона часто готує для всіх на спільній кухні.
«Людяність – це те, що надає сенсу в житті. А як по-іншому? Раз так склалося, що ми всі живемо під одним дахом, треба підтримувати одне одного. І я тут не одна така: всі, хто можуть, допомагають», – говорить пані Тетяна.
Карітас Кривий Ріг: щоб кожен міг почуватися вдома
Команда Карітасу Кривий Ріг провела ремонтні роботи в кількох місцях тимчасового проживання у Дніпропетровській області – на вулицях Калнишевського та Федора Караманця у Кривому Розі, а також у місті Покров.
У межах робіт відремонтували житлові кімнати та кухні – простори, де люди зможуть готувати, приймати їжу, спілкуватися та проводити час разом. Також облаштували спільні зони для відпочинку й повсякденного користування, щоб проживання у місцях тимчасового розміщення було більш комфортним та зручним.
Окрему увагу приділили людям, яким складніше пересуватися. У деяких МТП адаптували санвузли та входи, щоб люди з обмеженою мобільністю могли самостійно зайти, дістатися потрібного місця та скористатися всім необхідним без сторонньої допомоги. На перший погляд, це прості речі, але насправді вони – про повагу, гідність і право кожної людини на комфорт.
«Ми робили ремонт як для себе. І це справді видно: наскільки якісно все виконано, які меблі та ліжка встановлено, як продумано простір для людей. Ми дуже сподіваємося, що тим, хто тут проживатиме, буде комфортно, зручно і по-справжньому затишно», – зазначила координаторка проєкту Людмила Волинець.
Карітас Кам’янське: рішення, які забезпечують придатність до життя
У Дніпропетровській області роботи проводилися у Жовтих Водах та у місті Кам’янське (вулиця Чарівна).
У Жовтих Водах одним із ключових рішень став ремонт покрівлі, який дозволив зберегти приміщення від подальших пошкоджень і зробити інші зміни ефективними. Паралельно оновили житлові кімнати, облаштували санітарні приміщення та створили кухонні простори.
У Кам’янському роботи включають ремонт приміщень і облаштування кухні в умовах, коли люди продовжують проживати у будівлі. Це дозволяє не переривати повсякденне життя мешканців і водночас покращувати умови.
Про те, як змінився простір, найкраще говорять емоції тих, для кого цей колективний центр став новим прихистком.
Пані Світлана переїхала до Кам’янського з Торецька на Донеччині.
«У мене завжди навертаються сльози, коли розповідаю звідки я. Моє рідне місто… При мені згоріло 7 домівок, зокрема і моя хата…».
Спочатку жінка проживала у модульному містечку, а згодом переїхала сюди. Вона добре пам’ятає, якими були умови життя до ремонтних робіт:
«Не було навіть де сісти… Стеля і дах. Але було опалення, гаряча вода та світло, ми раділи і цьому. Один душ на 45 людей, треба було стояти в черзі, так само і з санвузлом».
Сьогодні Світлана Миколаївна говорить про зміни вже з теплом:
«Зараз наше життя стало на рівень комфортнішим і затишнішим. Кухня – це взагалі найголовніше, адже для мене це «сімейне вогнище»
Карітас Миколаїв: простір, зручний для кожного
Ремонтні роботи охопили одразу три локації Миколаївської області – місто Миколаїв, а також села Мішково-Погорілове та Весняне.
У житлових кімнатах і санвузлах оновили те, що зношувалося роками. Але є й інший вимір цих змін – доступність. Частина рішень розроблена спеціально для людей з обмеженою мобільністю: щоб вони могли самостійно пересуватися приміщенням, не просити допомоги щоразу, коли треба дійти до душу чи виходу. Це не просто зручність – це можливість зберегти незалежність у щоденному житті.
“Роботи з модернізації МТП у Мішково-Погорілому стартували восени 2025 року. Повністю відремонтували 18 житлових кімнат: “освіжили” стіни, замінили старі підвіконня, пофарбували батареї, встановили сучасні рекуператори”, – розповідає інженер “Карітас Миколаїв УГКЦ” Віталій Робу.
Директор благодійного фонду отець Тарас Павлюс вважає метою проєкту забезпечити людям прихисток у комфортних умовах проживання:
“Ми розуміємо гірку реальність: не кожна людина, яка опинилася в скруті через війну, має фінансову спроможність орендувати житло. Тому колективні місця проживання повинні мати достойні умови проживання. Наше завдання – забезпечити людям не просто прихисток, а простір, де є тепло, свіже повітря та сучасна гігієна“.
Пані Тетяна – з Херсона. Зараз вона живе у прихистку разом із мамою, яка має обмежену мобільність. Їхній будинок розташований біля річки, й через постійні обстріли та численні руйнування залишатися там стало небезпечно.
“У якому він стані? У жахливому. Вікна – то нічого, а скільки там прильотів було поруч… Сусіди кажуть, що вибуховою хвилею навіть залізні подвійні двері вигнуло так, що тільки з ломом можна зайти. Їхати мені нікуди. Серце стискається, хочеться поїхати хоча б подивитися, але там дрони, там не підпускають. А мамин будинок – на лівому березі, там зараз окупанти живуть“, – каже жінка.
Тетяна не знає, коли зможе повернутися додому, і чи буде куди повертатися. Поки що її дім тут: у кімнаті, де поруч мама, де є тепло і де про них дбають.
На жаль, таких історій – тисячі. Саме тому ми продовжуємо працювати, щоб місця тимчасового проживання були не просто дахом над головою, а простором, де люди можуть жити з гідністю та відчувати, що про них піклуються.
Допомога стала можливою завдяки Гуманітарному фонду для України.
СОВА – Соціально-освітня волонтерська академія сьогодні об’єднує сотні людей по всій Україні, які прагнуть навчитися робити добро професійно. Історія СОВИ розпочалась у Карітасі Києва, а згодом масштабувалась на всю мережу Карітасу України.
Як усе почалося?
Ідея створення СОВИ виникла у 2019 році. Ідейною натхненницею та авторкою програми стала Наталя Сиротич, психолог Карітасу Києва.
Усе розпочалося з того, що до Карітасу почали приходити люди, які хотіли стати волонтерами. З кожним із них команда спілкувалася, цікавилася їхніми навичками, досвідом і тим, що їм близьке, а також давала можливість спробувати себе в різних напрямах діяльності.
«Ми бачили, що вони всі дуже різні, але їх об’єднує одна спільна ідея – отримувати знання і розуміти більше», — згадує Наталія Сиротич. — «У нас усіх є потреба в ясності. І коли вона є, то зникають страхи та з’являється відчуття безпеки». Саме тоді з’явилося розуміння, наскільки волонтерам важливо мати простір для навчання та пошуку ясності. Цим простором стала СОВА.
Для учасників розробили програму із 12 модулів. «Перший був більш мотиваційним, — пригадує отець Роман Сиротич, директор благодійного фонду «Карітас Київ». — Ми говорили про те, хто такий волонтер, волонтерство та лідерство, чому потрібно волонтерство і що це дає людині».
Наступні модулі були вже більш тематичними – на них детально вивчали вікову психологію волонтерства, навчалися розуміти потреби дітей, підлітків, дорослих та літніх людей, людей з інвалідністю. Окрім цього, були модулі, присвячені медичному й військовому волонтерству, екологічному, волонтерству у ЗМІ та волонтерській допомозі у проживанні горя.
Початок СОВИ припав на початок епідемії коронавірусу, тож навчання відбувалося у змішаному форматі – частина зустрічей була наживо, решта ж відбувалася онлайн. Та навіть попри ці виклики, лише за рік СОВА виросла з 30 до близько 100 учасників. У першій СОВІ брали участь волонтери із 5 областей України.
Так, СОВА набувала все більшої популярності, а кількість охочих навчатися волонтерству зростала. За духом це була спільнота людей, які горіли бажанням знати і краще розуміти себе та інших. Організатори називають академію школою людяності, адже під час навчання завжди багато говорили про любов до людей. Як зазначає Наталія Сиротич: «Говорячи про соціальну та вікову категорію, ми передусім ставили на перше місце людину і усвідомлення того, що її поведінка має причини».
У 2020 році СОВА отримала нагороду за успішну співпрацю в реалізації громадських ініціатив у вирішенні питань місцевого значення, увійшовши в «ТОП-100». Організатором конкурсу був Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Чому СОВА?
Засновники СОВИ заховали в цю абревіатуру чотири важливі слова, які відображають її суть та покликання. Насамперед її завдання – підсвічувати соціальні питання суспільства, у яких залученість волонтерів має велике значення. Освітня та академія – слова, якими підкреслили високий рівень знань, який отримують учасники. «Для нас було важливо опиратися на науку та наукові факти, але водночас доносити інформацію учасникам дуже доступною і простою мовою», — розповідає Наталія Сиротич.
Спікерами СОВИ завжди є професійні викладачі, а що найважливіше – вони є водночас практиками. Відтак про медичне, дитяче, еко- та волонтерство в’язницях у СОВІ розповідають люди, які безпосередньо працюють у цих сферах і добре знають їхні виклики та потреби. Завдяки цьому учасники академії отримують живий практичний досвід від тих, хто щодня змінює суспільство.
Як СОВА масштабувалась
Із початком повномасштабного вторгнення потреба у волонтерах стрімко зростала. Наталія Стецьків, менеджерка по роботі з волонтерами Карітас України, розповідає, як у відповідь на ці виклики Карітас України почав системно розвивати волонтерський напрямок та посилювати координацію мережі. Відбувалися формаційні зустрічі для координаторів волонтерів, під час яких обговорювали виклики, тенденції та досягнення, а також вивчали актуальні потреби волонтерів і громад.
«Формуючи волонтерський простір у кожній місцевій організації, команда прагнула не лише реагувати на кризу, а й закладати основу для довгострокової стійкості громад. Через спільну роботу та координацію ми посилювали спроможність громад відповідати на виклики повномасштабного вторгнення, розвиваючи практику волонтерського служіння та взаємної підтримки», — пригадує Наталія.
Восени 2022 року у межах проєкту «Розвиток соціального служіння на парафіях» розпочала діяти на всеукраїнському рівні започаткована Карітасом Києва СОВА. Розуміючи, що при парафіях гуртується багато молоді, яка по-різному долучається до служіння, але не має змоги поглибити свої знання, команда створила таку можливість. «Відтак СОВА стала простором підтримки та розвитку молодих лідерів на парафіях 12 місцевих організацій Карітасу», — зазначає Олена Карнаух, менеджерка проєкту розвитку соціального служіння на парафіях.
Другим етапом після СОВИ було проведення Школи соціального служіння. Її проводили для священників парафій-учасників та сформованих команд активних волонтерів.
У чому сила СОВИ?
Те, що СОВА продовжує активно розвиватися, лише підтверджує її актуальність і потребу у такому просторі. «Особливу цінність СОВИ я вбачаю в тому, що люди, які хочуть бути волонтерами, мають можливість покращити свій рівень. Відтак волонтерство стає не лише покликом серця, а й справою, яку людина робить професійно та ефективно», — каже о. Роман Сиротич. Відтак учасники отримують знання та інструменти для того, щоб їхня діяльність була системною та сталою. Водночас СОВА – це більше, ніж навчання. Вона стає майданчиком для обміну досвідом, ділення живими історіями і простором, де народжуються ініціативи та формується спільнота людей, об’єднаних бажанням служити ближньому
Що не менш важливо – СОВУ реалізовують при парафіях. Проєкт націлений, щоб при парафіях сформувати активні команди волонтерів, які розвиватимуть соціальне служіння. Саме парафії залишаються простором, де зосереджуються люди, їхні бажання, потреби та потенціал. Через них спільноти можна краще побачити потреби людей і зреагувати на багато проблем в громаді, спільно шукати вирішення. «Найбільша цінність у тому, що тут люди, об’єднані вірою, — ділиться Олена Карнаух. — Через віру бажання людини послужити ближньому несе інше, дещо глибше забарвлення. І в такий спосіб можна послужити якнайбільше».
СОВА сьогодні
Цієї весни у мережі Карітас України стартував новий цикл програми СОВА. Проєкт реалізують у 11 місцевих організаціях – у Львові, Тернополі, Бучачі, Івано-Франківську, Коломиї, Жовкві, Дрогобичі, Стрию, Києві, Хмельницькому та на Волині. На учасників чекають 5 обов’язкових модулів з наступних тем:
Основи волонтерського служіння з дітьми, людьми літнього віку та особами з інвалідністю;
Волонтер і його особистість: мотивація, ресурси та турбота про себе.
Після проходження усіх модулів учасники презентують ідеї своїх соціальних ініціатив, спрямованих на розвиток власних громад, а також зможуть отримати невелику підтримку для реалізації найкращих із них. Презентація ініціатив відбудеться вже на початку наступного року.
Розвиток СОВИ вбачають у сталості і масштабуванні напрацьованого досвіду. Олена Карнаух розповідає, що серед цілей – напрацювати методологію СОВИ як практичний інструмент для роботи з волонтерами, яку зможуть використовувати місцеві організації Карітасу України. Окрім цього, команда роздумує над створенням постійно діючої школи волонтерів із гнучким форматом зустрічей.
СОВА продовжує зростати, об’єднуючи людей, які прагнуть служити ближньому професійно, відповідально й з любов’ю до людини. Від невеликої ініціативи у Карітасі Києва вона перетворилася на всеукраїнську платформу, що формує нову культуру волонтерства – усвідомленого, компетентного та людяного.
Дякуємо всім, хто творить цю історію: місцевим командам Карітасу, спікерам, координаторам волонтерів, партнерам і, насамперед, волонтерам, які прагнуть робити добро професійно.
СОВА продовжує свій шлях – попереду ще багато людей, яким вона допоможе знайти себе у служінні іншим.
