Карітас України реалізує проєкт «Процвітання крізь шторм: сталi, якісні та орієнтовані на дитину послуги для безпеки, розвитку та добробуту вразливих дітей в Україні».
Від липня 2025 року і до кінця 2026 року проєкт втілюють Карітас Волинь, Карітас Львів, Карітас Полтава, Карітас Тернопіль і Карітас Хмельницький.
«Процвітання крізь шторм» є продовженням проєкту «Діти і війна», який з 2022 року реалізовувався Карітасом за підтримки багаторічних партнерів Карітас Німеччини, у відповідь на безпрецедентні виклики, які війна поставила перед дітьми та молоддю в Україні.
«Проєкт має на меті стандартизувати соціальні, педагогічні, психологічні послуги та послуги у сфері захисту дітей, які надаються в соціальних дитячих центрах п’яти місцевих організацій, – розповідає проєктна менеджерка Карітасу України Ольга Аркуша. – Основна увага буде приділена двом послугам: індивідуальному соціальному супроводу, він же кейс-менеджмент у сфері захисту дітей, та груповим соціально-педагогічним послугам для дітей та їхніх батьків або опікунів».
Ціль проєкту – охопити 450 дівчат і 300 хлопців у віці 7–17 років, з яких 25% – діти 7–11 років, а 75% – 12–17 років.
До цільової групи належать: внутрішньо переміщені діти (40%), діти-сироти та позбавлені батьківського піклування (10%), діти з сімей за межею бідності (30%), а також діти військовослужбовців, ветеранів і загиблих (20%).
Особлива увага приділяється тим, хто має обмежений доступ до послуг через фінансові труднощі, віддаленість або нестачу підтримки громади.
У кожному соціальному дитячому центрі місцевого Карітасу безпосередньо працюють з дітьми четверо спеціалістів: соціальні педагог і працівник, а також психолог і аніматор. «Усі п’ять регіональних команд Карітасу впроваджуватимуть єдині підходи до надання соціальних послуг, які ставлять на перше місце найкращі інтереси дитини», – уточнює Ольга Аркуша.
Соціальний педагог проводить групові та індивідуальні заняття з дітьми та батьками, організовує розвиваючі та освітні заходи для дітей у центрі та під час виїздів. Його основними темами є фінансова грамотність, здоров’я, профорієнтація і м’які навички.
Соціальний працівник відповідає за кейс-менеджмент. Він супроводжує вразливих дітей і їхні сім’ї, надає емоційну підтримку, консультує і координує доступ до психологічної, соціальної та юридичної допомоги, супроводжує на зустрічі з надавачами послуг. Кейс-менеджмент триває від 1 до 3 місяців, при потребі до 6, щоб забезпечити стабілізацію ситуації та інтеграцію дитини.
Психолог працює індивідуально та групами, проводить психокорекційні програми, тренінги з емоційної стійкості та саморегуляції, співпрацює з командою для цілісної підтримки дитини та створення безпечного середовища.
Аніматор організовує ігрові, спортивні та розвиваючі заходи, сприяє емоційній стабілізації, соціалізації та інтеграції дітей у громаду. Співпрацює з психологом і соціальним педагогом, проводить спільні дитячо-батьківські та інтеграційні заходи, денні та стаціонарні табори, походи та виїзди.
У сільській або віддаленій місцевості доступ до соціальних послуг та професійної підтримки забезпечується виїздами мобільних команд. «Ці мобільні виїзди здійснюються в середньому раз на тиждень, – уточнює менеджерка. – Графік є гнучким і якогось тижня є потреба поїхати двічі, а якогось – не поїхати взагалі. Але виїзди є регулярними, саме це забезпечує результат. Одним із яких є безпосереднє залучення дітей до процесу прийняття рішень у громаді та реалізації соціальних ініціатив».
У межах проєкту «Процвітання крізь шторм» Карітас прагне максимально сприяти реалізації Національної стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. Зокрема, серед ключових напрямів роботи є оновлення карти зацікавлених сторін, розвиток партнерств і участь у координаційних радах для вдосконалення механізму перенаправлення до інших організацій і реагування на виклики в інтересах дітей.
«Надаючи послуги соціального супроводу ми бачимо та аналізуємо, як це працює і впливає на дітей. Тож на основі досвіду команд на місцях, успішних практик та скоординованих робочих груп можемо напрацювати рекомендації стандартних операційних процедур (СОП) та навчальних програм по цій послузі, – пояснює Ольга Аркуша. – Аби підсилити цей адвокаційний компонент у громадах також проводяться інформаційно-комунікаційні кампанії для адвокації доступу дітей та сімей до соціальних послуг».
Результатом проєкту є відчутний вплив на життя дітей та їхніх сімей. Попередній досвід Карітасу свідчить, що близько 60% дітей, які отримують психосоціальні послуги у наших центрах, повідомляють про покращення свого психоемоційного стану, а 80% – про зростання рівня основних життєвих навичок.
Серед сімей, які отримують соціальний супровід Карітасу, 70% відзначають покращення взаємин, зниження рівня напруження та підвищення здатності долати повсякденні труднощі.
Загалом 90% бенефіціарів задоволені отриманими послугами, що підтверджує ефективність підходів та методів, які впроваджує Карітас.
На Полтавщині частина зустрічей проходила в офісі Карітасу Полтави, а частина – безпосередньо в громадах, де родини вже розвивають власні господарства завдяки підтримці третій фазі проєкту AGRIS, AGRIS3.
Першою частиною візиту стали зустрічі з родинами, які отримали бізнес-гранти на розвиток власної справи. Такі гранти, розміром до 185 000 грн, надавались для започаткування, відновлення або розвитку бізнесу у сфері сільського господарства.
Серед таких отримувачів – родина Хероїм, яка розвиває власну справу в доволі незвичній для більшості сфері: розведенні трихограми, крихітної комахи-ентомофага, яку використовують як природний біологічний засіб захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Отриманий у межах проєкту AGRIS3 грант родина спрямувала на розвиток свого бізнесу «Біобаланс», що дозволило посилити виробництво та створити кращі умови для подальшого зростання.
Партнери також відвідали Юрія Кушніра, засновника сімейного фермерського господарства «Полуничний рай». За словами Юрія, підтримка в межах проєкту пришвидшила розвиток господарства. Сьогодні воно щороку зміцнюється, забезпечуючи екологічною продукцією місцеві громади та жителів Полтави.
Пані Валентина Шафоростова з чоловіком переїхали на Полтавщину із Соледара. Там вони все життя працювали на аграрному підприємстві. На новому місці оселилися в приватному секторі й вирішили повернутися до справи, яку добре знали, – роботи на землі.
Для розвитку господарства родині бракувало трактора та навісного обладнання. Завдяки підтримці австрійських партнерів вони змогли їх придбати. Тепер Валентина з чоловіком планують збільшувати площі під вирощування картоплі та поступово розширювати власну справу.
Під час візиту партнери також поспілкувалися з отримувачами мікрогрантів. Серед них – родини, які через війну були змушені залишити свої домівки та почати життя на новому місці. Завдяки підтримці вони придбали трактори, культиватори та інший сільськогосподарський інвентар, облаштували господарства, розпочали вирощування овочів і птиці. Для багатьох із них власне господарство стало не лише джерелом продуктів для родини, а й першим кроком до відновлення засобів до існування та фінансової самостійності.
Надія разом із чоловіком і дітьми виїхала із Сумщини, коли обстріли стали надто частими. Прихисток родина знайшла в батьківській хаті на Полтавщині. Невеличкій, але своїй.
Отримавши мікрогрант у межах проєкту AGRIS3, родина засадила город, придбала культиватор, курчат і корми. Роботи в селі майже немає, тому господарство стало для сім’ї способом забезпечувати себе продуктами та поступово ставати на ноги на новому місці.
Світлана переїхала до Полтавської області з Торецька разом із дітьми. Згодом до родини приєднався чоловік, демобілізований військовослужбовець, який захищав Україну з 2014 року. Після важких поранень він завершив службу за станом здоров’я.
За грантові кошти родина облаштувала невелике приміщення для птиці та придбала курчат. Тепер вони ведуть власне господарство і забезпечують себе свіжим м’ясом.
Після двотижневого візиту до України генеральний секретар міжнародних програм Карітасу Австрії Андреас Кнапп в інтерв’ю телеканалу ORF розповів про побачене в Україні та про підтримку людей, які постраждали від війни.
Ведучий у студії:Ви згадали про підтримку дітей, а також про сільськогосподарські проєкти, зокрема AGRIS3, завдяки яким ви, по суті, допомагаєте людям допомогти самим собі. Чому це настільки важливо? Невже зараз в Україні настільки погана ситуація із забезпеченням продовольством?
Андреас Кнапп:Забезпечення продуктами є. Проте головна проблема полягає в тому, що багато людей втратили свої доходи, втратили все своє майно і залишилися буквально ні з чим. Вони змушені будувати своє життя з нуля. Саме тому такі проєкти, що створюють джерела доходу, є надзвичайно важливими.
Ми вдячні партнерам за цей візит і за багаторічну підтримку людей в Україні.
Проєкт #AGRIS3 «Сталий розвиток фермерства та зміцнення засобів до існування для домогосподарств у сільській місцевості» реалізується Карітас Полтава у партнерстві з Caritas Ukraine за фінансової підтримки Caritas Österreich та фонду NACHBAR IN NOT.
Частину цих втрат неможливо швидко відновити. Але їх важливо зафіксувати юридично, щоб вони не залишилися невидимими.
Саме для цього створений Реєстр збитків для України. Це офіційний міжнародний механізм, у якому збираються заяви про шкоду, втрати і збитки, завдані фізичним та юридичним особам, а також державі Україна внаслідок російської агресії.
Важливо розуміти: реєстр сам по собі не виплачує компенсації автоматично. Подання заяви не означає, що людина одразу отримає кошти. Але це перший етап для майбутнього механізму відшкодування за рахунок російських репарацій. Тобто сьогодні людина фіксує свою втрату, формує доказову базу і створює підставу для подальшого розгляду своєї вимоги.
Подати заяву до реєстру може кожен, хто зазнав шкоди внаслідок російської агресії. Це стосується і фізичних, і юридичних осіб. Важливо також, що право на подання заяви не залежить від того, чи людина або організація вже отримувала компенсацію від держави Україна або допомогу від міжнародних фондів.
Один із поширених міфів, який доводиться спростовувати, полягає в тому, що Реєстр стосується лише пошкодженого або зруйнованого житла. Насправді перелік категорій ширший. Наразі можна подавати заяви щодо вимушеного переміщення – як внутрішнього, так і за кордон, смерті або зникнення безвісти близького члена сім’ї, серйозних тілесних ушкоджень, сексуального насильства, катування або нелюдського поводження, позбавлення свободи, примусової праці або служби, насильницького переміщення чи депортації дітей та дорослих.
Окремий блок стосується майна і джерел доходу. Йдеться про пошкодження або знищення житлової і нежитлової нерухомості, втрату житла або місця проживання, втрату оплачуваної роботи, втрату приватного підприємництва, втрату доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях. Також серед відкритих категорій є пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, пошкодження, знищення або втрата активів.
Заява подається онлайн через вебпортал «Дія». Але тут важливо не зводити весь процес лише до технічних кроків. Важливо правильно визначити категорію збитків, зібрати потрібну інформацію, перевірити дані і зафіксувати втрату так, щоб вона могла бути розглянута в межах майбутнього механізму відшкодування.
На практиці труднощі можуть виникати вже на першому етапі. Для частини людей старшого віку бар’єром є діджиталізація, бо не всі мають відповідний гаджет або електронний підпис. Бувають і технічні ситуації, коли під час заповнення заяви з реєстрів підтягується інформація щодо інших об’єктів нерухомості. Саме тому дані потрібно уважно перевіряти, особливо якщо заява стосується майна.
Окрема увага потрібна документам. Залежно від категорії заяви можуть знадобитися різні дані та підтвердження. Якщо йдеться про нерухоме майно, важливими є правовстановлюючі документи, інформація про право власності, а іноді і внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру речових прав. Якщо документи втрачені або право власності не оформлене належним чином, це не означає, що ситуація безвихідна. Але такі питання краще вирішувати якомога раніше.
У роботі з постраждалими людьми ми часто бачимо, що юридичні проблеми відкладають. Особливо це стосується належного оформлення права власності на нерухоме майно. Але у випадку з Реєстром збитків зволікання може ускладнити подальші дії. Якщо є проблема з документами, її варто починати вирішувати зараз, а не чекати моменту, коли всі компенсаційні механізми вже запрацюють.
Чому важливо не чекати? Очікується велика кількість заяв, тому логічно припускати, що їх розгляд потребуватиме часу. Подання заяви вже зараз дозволяє не відкладати фіксацію втрати і не втрачати час на підготовку доказової бази. Крім того, сам Реєстр допомагає міжнародній спільноті бачити масштаб збитків, яких Україна та її люди зазнали через російську агресію.
Юридична допомога у цьому процесі може бути дуже практичною. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» юристи Карітасу України інформують людей про наявність Реєстру, пояснюють відкриті категорії заяв, допомагають визначити правильну категорію збитку, зорієнтуватися з необхідними даними та інформацією.
Юрист може допомогти, якщо у людини втрачені документи на майно або право власності не оформлене належним чином. Наприклад, підказати, як відновити потрібні документи, підтвердити право власності на житло чи інше нерухоме майно, за потреби звернутися до суду або внести дані до державного реєстру. Також юрист може допомогти розібратися з поданням заяви через «Дію».
Реєстр збитків не є швидким способом отримати компенсацію. Але це інструмент, який допомагає зафіксувати втрати офіційно. Для людини це можливість не залишити свою історію лише особистим болем або побутовою проблемою. Для держави і міжнародної спільноти це частина ширшого процесу, у якому шкода, завдана Росією, має бути побачена, задокументована і врахована в майбутньому механізмі відповідальності та відшкодування.
Як зробити адвокацію сильнішою у час стрімких змін?
Саме навколо цього питання наприкінці червня у Римі об’єднався перший Форум з питань політик та адвокації Карітасу Європи, який зібрав представників національних організацій мережі Карітас з усієї Європи. Форум став простором для обміну досвідом, пошуку нових підходів до адвокаційної роботи та спільного напрацювання рішень, які допоможуть ефективніше захищати права людей, що перебувають у складних життєвих обставинах.
Карітас України на Форумі представила фахівчиня з адвокації Олеся Балян. Вона долучилася до професійних дискусій про те, як посилити координацію адвокаційної роботи між національним та європейським рівнями, розвивати партнерства, формувати спільні пріоритети мережі Карітас і знаходити ефективні механізми впливу на процеси ухвалення рішень.
Програма Форуму охопила широкий спектр тем: від викликів, з якими сьогодні стикаються організації громадянського суспільства, та ролі ціннісно орієнтованої адвокації до побудови нових коаліцій, співпраці з державними інституціями й приватним сектором, розвитку інноваційних адвокаційних підходів і зміцнення спроможності національних організацій мережі Карітас. Окрему увагу учасники приділили тому, як зробити адвокацію більш узгодженою на всіх рівнях – від місцевих громад до європейських інституцій.
Однією з ключових тем Форуму стала людиноцентрична адвокація. Під час практичних сесій учасники обговорювали, як перейти від представлення інтересів людей у потребі до їхньої безпосередньої участі у формуванні політик і адвокаційних кампаній. Також були представлені успішні приклади міжсекторального партнерства, розвитку нових наративів міжнародної солідарності, захисту прав людини, протидії торгівлі людьми та посилення інституційної спроможності організацій мережі Карітас у сфері адвокації.
«Ефективна адвокація починається зі співпраці. Лише об’єднуючи зусилля громадянського суспільства, міжнародних партнерів, державних інституцій і місцевих громад, ми можемо досягати системних змін. Водночас надзвичайно важливо, щоб люди, заради яких ми здійснюємо адвокацію, не залишалися лише отримувачами підтримки, а ставали повноцінними учасниками діалогів та адвокаційних кампаній. Саме їхній досвід, голос і бачення мають бути основою рішень і політик, що впливають на їхнє життя», – зазначила Олеся Балян.
Участь у таких професійних майданчиках дає Карітасу України можливість не лише переймати найкращі європейські практики, а й ділитися українським досвідом адвокації в умовах війни, зміцнювати співпрацю в межах європейської мережі Карітас та спільно працювати над рішеннями, які допомагають захищати людську гідність, права та соціальну справедливість.
Триває п’ятий рік широкомасштабної війни, але потреба в екстренному реагуванні не втратила актуальності. Для багатьох людей надзвичайна ситуація триває щодня: через обстріли, втрату житла, повторне переміщення, нестабільний дохід, психологічне виснаження та невизначеність щодо майбутнього.
Водночас досвід Карітасу України показує: щоб справді підтримати людину, недостатньо лише допомогти їй пережити кризу. Поруч із екстреним реагуванням потрібні довгострокові рішення: житло, доступ до соціальних послуг, захист, можливості для працевлаштування, відновлення засобів до існування та інтеграція у громаду.
Саме тому у 2026–2027 роках проєкт Emergency Appeal доповнено новими видами допомоги у Західних областях, зберігаючи при цьому необхідні активності на півдні. Його логіка – не лише закрити нагальні потреби, а допомогти людям поступово перейти від кризового стану до стабільності, самозарадності та сталості.
Проєкт «Реагування на надзвичайні ситуації та інтегрована швидка гуманітарна допомога для забезпечення життєво необхідних потреб постраждалого від війни населення в Україні» реалізується у Миколаївській, Херсонській, Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. У разі критичних гуманітарних потреб механізми швидкого реагування можуть бути розгорнуті й в інших регіонах України.
На місцях проєкт впроваджують організації мережі Карітасу в Україні: Карітас Стрий, Карітас Дрогобич, Карітас Тернопіль, Карітас Коломия, Карітас Херсон, Карітас Берислав та Карітас Миколаїв.
Загалом підтримку в межах проєкту отримають 9 907 людей в потребі.
«Сьогодні гуманітарна допомога – це не лише про те, щоб допомогти людині пережити кризу. Це також про те, щоб підтримати її на шляху до відновлення. Ми бачимо людей не як отримувачів допомоги, а як партнерів у процесі відбудови власного життя. Саме тому проєкт поєднує екстрене реагування з інструментами, які допомагають людям ставати більш незалежними, захищеними та впевненими у завтрашньому дні», – зазначає Оксана Чернявська,проєктна менеджерка Emergency Appeal.
Людина в центрі кожної гуманітарної дії
В основі проєкту – інтегрований мультисекторальний підхід. Це означає, що допомога не обмежується одним видом підтримки. Людина або родина може потребувати одночасно безпечного житла, грошової допомоги, юридичного супроводу, психологічної підтримки, допомоги дитині, доступу до води чи можливості відновити дохід.
Саме тому новий підхід Emergency Appeal об’єднує кілька ключових напрямів: багатоцільову грошову допомогу, житлову підтримку та управління місцями тимчасового проживання, відновлення засобів до існування, гуманітарний захист, захист дітей, воду, санітарію та гігієну, швидке реагування та соціальну згуртованість.
Підтримка спрямована на людей, які постраждали від війни: внутрішньо переміщених осіб, евакуйованих людей, місцевих жителів у постраждалих регіонах, людей, які повертаються до своїх громад, людей старшого віку, людей з інвалідністю, багатодітні сім’ї, домогосподарства без стабільного доходу та інші вразливі категорії.
Херсонська область: грошова допомога, захист і реагування на наслідки обстрілів
У Херсонській області проєкт передбачає надання багатоцільової грошової допомоги домогосподарствам, які проживають у зоні 0–50 км від лінії фронту, а також людям, які постраждали внаслідок обстрілів, пошкодження житла або травмування членів родини.
Ця підтримка дозволяє родинам самостійно визначати найнагальніші потреби: оплатити житло, придбати продукти, ліки, засоби гігієни, базові речі або покрити інші критичні витрати після кризи.
Окремий напрям у Херсонській області – гуманітарний захист. Він включає кейс-менеджмент, психосоціальну підтримку, юридичний супровід та гроші на захист – грошову допомогу для мінімізації індивідуальних ризиків щодо захисту.
Також Херсонська область входить до території реалізації компонента із захисту дітей. Це означає підтримку дітей через мобільні психосоціальні послуги; простори, дружні до дитини; інформаційні заходи щодо захисту дітей та навчання з мінної безпеки.
Миколаївська область: захист дітей і підтримка психоемоційної їх стійкості
У Миколаївській області ключовим напрямом стане захист дітей і психосоціальна підтримка.
Проєкт передбачає роботу просторів, дружніх до дитини; мобільні психосоціальні послуги для дітей; навчання з мінної безпеки, а також заходи з підвищення обізнаності щодо захисту дітей.
Цей компонент особливо важливий для громад, які живуть у постійному впливі війни. Діти потребують не лише безпечного простору, а й стабільності, підтримки дорослих, можливості говорити про пережите та поступово відновлювати відчуття безпеки.
Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області: житло, інтеграція та шлях до самозарадності
У західних областях України – Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській – проєкт зосереджений на підтримці внутрішньо переміщених осіб, розвитку довгострокових житлових рішень, відновленні засобів до існування, гуманітарному захисті та соціальній згуртованості.
Один із ключових напрямів – підтримка місць тимчасового проживання. У межах проєкту передбачено проведення ремонтних робіт, покращення умов проживання, адаптацію приміщень відповідно до стандартів безпеки, доступності та гідності, а також впровадження базових стандартів управління місцями тимчасового проживання.
Важливим компонентом є підтримка переходу внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з колективних центрів до більш сталих житлових рішень через допомогу з орендою житла. Такий підхід допомагає зменшити ризики бездомності, повторного переміщення та негативних стратегій виживання.
Також у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях передбачений ремонт невеличких будинків у власності громад, чи Карітасу з метою розміщення ВПО.
Відновлення засобів до існування: не лише допомога, а можливість діяти
Окремий великий блок проєкту – відновлення засобів до існування у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях.
Цей напрям включає мікрогранти для самозайнятості, гранти на розвиток сільського господарства, для домогосподарств у сільській місцевості, професійне навчання, розвиток бізнес-навичок, програми гроші за роботу, гроші за працевлаштування та підтримку з працевлаштування.
У фокусі – підтримка людей, які проживають у місцях тимчасового перебування. Їм буде надана допомога з орендою житла чи заселенням у невеликі будиночки, що перебувають у власності громад або Карітасу. Поряд із житловими рішеннями проєкт передбачає залучення учасників, у тому числі мешканців МТП, до програм відновлення засобів до існування, що сприятиме їхній економічній самостійності та сталому виходу з кризової ситуації.
Зокрема, Emergency Appeal підтримає 95 осіб через мікрогранти для самозайнятості, забезпечить бізнес-навчання для 100 осіб, сільськогосподарські мікрогранти для 100 домогосподарств, гранти на професійно-технічну освіту для 100 бажаючих, а також короткострокову зайнятість для 75 людей у межах програми «Гроші за роботу».
«Ми переконані, що гуманітарна допомога має не лише допомагати людям долати наслідки війни сьогодні, а й створювати можливості для їхньої економічної самостійності завтра. Саме тому поряд із підтримкою базових потреб ми інвестуємо у відновлення засобів до існування, професійний розвиток, працевлаштування та розвиток громад. Це дозволяє людям поступово переходити від залежності від гуманітарної допомоги до стійкості та самозарадності», – наголошує Вадим Хоменко, директор департаменту економічного відновлення Карітасу України.
Гуманітарний захист: супровід, право, психологічна підтримка
Гуманітарний захист у межах проєкту реалізовуватиметься у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Херсонській областях.
Він включає підтримку кейс-менеджера, психосоціальну допомогу, юридичний супровід і гроші на захист. Для людей, які втратили документи, не мають доступу до соціальних виплат, потребують безпечного житла, медичних послуг або правової підтримки, такий супровід може стати критично важливим.
У межах цього напряму 600 осіб отримають підтримку кейс-менеджера, 60 осіб – грошову допомогу для мінімізації ризиків захисту, 700 осіб – юридичну допомогу або консультації, а 360 дорослих – індивідуальні психологічні консультації. Також передбачено проведення 80 групових психосоціальних сесій.
Швидке реагування: допомога там, де вона потрібна негайно
Окремий компонент – швидке реагування на надзвичайні ситуації. Він може бути розгорнутий по всій території України відповідно до актуальних гуманітарних потреб.
Цей напрям включає багатоцільову грошову допомогу для домогосподарств у зоні 0–50 км від лінії фронту, для новоевакуйованого населення та для родин, які постраждали внаслідок обстрілів і пошкодження житла.
Крім того, швидке реагування передбачає гаряче харчування для постраждалого населення, видачу гігієнічних ваучерів/наборів, забезпечення бутильованою питною водою під час перебоїв водопостачання, непродовольчі набори під час енергетичних чи інших криз, а також підтримку резервного енергозабезпечення для вразливих домогосподарств.
Соціальна згуртованість: громади, які підтримують
У Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях проводитимуться заходи із соціальної згуртованості та розвитку громад.
Йдеться про підтримку інтеграції ВПО у приймаючих громадах, інформаційний супровід новоевакуйованих осіб, залучення, навчання та координацію волонтерів, а також проведення спільних інтеграційних заходів.
Цей напрям допомагає посилювати взаємодію між внутрішньо переміщеними особами, місцевими жителями, органами влади та надавачами послуг. Адже сталість гуманітарної відповіді залежить не лише від обсягу допомоги, а й від того, наскільки громада здатна підтримувати людей у довгостроковій перспективі.
Від екстреної допомоги – до відновлення
«Emergency Appeal 2026–2027 – це відповідь на складну реальність тривалої війни. З одного боку, проєкт зберігає здатність швидко реагувати на кризу. З іншого – розширює підтримку там, де людям потрібні довгострокові рішення: житло, захист, засобів до існування, інтеграція, психологічна стабільність і відчуття приналежності до громади», – переконана Ірина Нога, керівниця програми Housing Карітасу України.
Для Карітасу України гуманітарна дія починається з людини. Його головна мета – підтримати людей, які постраждали від війни, допомогти їм пройти шлях від невідкладної допомоги до стабільності, гідності та самозарадності.
Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 діє завдяки підтримки Caritas Ukraine та Caritas Internationalis
У матеріалі використано фотографії місцевих організацій мережі Карітас: Карітасу Запоріжжя, Карітасу Херсон, Карітасу Берислав, Карітасу Краматорськ та Карітасу Маріуполь, зроблені у 2025 році.
Можливість постригтися. Подивитися на себе в дзеркало. Відчути себе охайним перед важливою зустріччю або просто тому, що хочеться подобатися собі.
Але для людини, яка живе в хоспісі, місці тимчасового перебування, або опинилася у складних життєвих обставинах, навіть така базова річ може бути недоступною. Не тому, що вона не хоче подбати про себе, а тому, що між цією потребою і можливістю її задовольнити часто стоять брак коштів, проблеми з мобільністю чи просто відсутність людини, яка могла б допомогти.
Саме тому в кількох місцевих організаціях Карітасу України працюють соціальні перукарні. Це волонтерські ініціативи, завдяки яким люди можуть безкоштовно скористатися перукарськими послугами, поспілкуватися, відчути увагу й турботу.
Формати роботи соціальних перукарень різняться залежно від потреб громади. Десь волонтери самі вирушають до своїх підопічних, десь облаштовують імпровізовану перукарню в просторі місцевої організації, а десь допомога приїжджає до людей у спеціально обладнаному автомобілі. Але всі ці ініціативи мають спільну мету — зробити звичайні речі доступнішими для тих, хто сьогодні найбільше потребує підтримки.
Соціальні перукарні в усіх місцевих організаціях працюють на волонтерських засадах. У різних громадах їхній розвиток підтримується по-різному: десь завдяки гуманітарним проєктам, які допомагають координувати волонтерську діяльність, зокрема проєктів «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США та проєкту за підтримки Гуманітарного фонду для України, десь — силами самих місцевих організацій, партнерів і громад.
У Карітасі Кам’янське соціальна перукарня працює у виїзному форматі. Професійна перукарка Світлана, яка має власний салон краси, разом із працівниками Карітасу регулярно відвідує хоспіси, де безкоштовно стриже мешканців. Більшість із них — люди поважного віку, які не мають поруч рідних або постійної підтримки. Кожен візит — це не лише можливість привести до ладу зачіску, а й час для спілкування. Світлана часто приїжджає не з порожніми руками, привозячи невеликі гостинці, а її відвідини для багатьох стають справжньою подією.
Пані Світлана допомагає мешканцям хоспісів у Кам’янському почуватися доглянутими та красивми
У Кривому Розі соціальна перукарня стала прикладом того, як професійне волонтерство об’єднує благодійну організацію, освітній заклад і громаду. Майстри й студенти Криворізького Міжрегіонального центру професійної перепідготовки регулярно долучаються до безкоштовних перукарських днів, під час яких обслуговують близько 15–20 людей із вразливих категорій населення.
У Кривому Розі соцперукарня працює у партнерстві з навчальним закладом
«Парафіяльний благодійний фонд “Карітас Кривий Ріг” співпрацює з Криворізьким Міжрегіональним центром професійної перепідготовки вже понад два роки. Студенти та викладачі центру із радістю надають благодійну допомогу людям з різними вразливостями.
І це не просто волонтерство, а дар взаємного збагачення. Адже ми як благодійний фонд можемо закрити потреби людей, для яких похід до перукарні є недосяжним за вартістю. Водночас наші волонтери отримують можливість удосконалювати свою майстерність, а також духовно збагачуватися через співдію та милосердя», — розповідає координаторка проєкту Наталя Сільтєєва.
Ще один формат працює в Івано-Франківську. Тут волонтер-перукар регулярно надає безкоштовні послуги людям поважного віку, які відвідують Центр життєстійкості Карітасу. Для когось це можливість освіжити зачіску, для когось — ще одна нагода вийти з дому, поспілкуватися й провести час у дружній атмосфері. Такі, на перший погляд, прості зустрічі стають ще одним елементом комплексної підтримки, яку Карітас надає своїм підопічним.
Соціальна перукарні у Івано-Францівську працює на базі Центру життєстійкості
У Карітасі Донецьк, який сьогодні працює в Дніпрі, соціальна перукарня має мобільний формат. До місць тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб приїжджає спеціально обладнаний Barber Car — автомобіль, у якому облаштовано повноцінний барбершоп. Волонтери стрижуть дорослих і дітей, допомагаючи зробити доступною послугу, яка для багатьох мешканців МТП через брак коштів, обмежену мобільність чи складну логістику часто відкладається на невизначений час.
Для частини людей це перша стрижка за багато місяців. Не тому, що вони перестали дбати про себе, а тому, що між звичайною потребою і можливістю її реалізувати виникає надто багато перешкод. Саме тому перукар приїжджає туди, де його найбільше потребують.
У Дніпрі барбер-кар працює у виїзному форматі
Соціальні перукарні можуть працювати по-різному, але їх об’єднує одна спільна риса — усі вони існують завдяки людям, які готові ділитися своїми професійними навичками. Перукарі, барбери, викладачі, студенти — кожен із них допомагає не лише своїм часом, а й своєю професією. Саме так професійне волонтерство перетворюється на реальну підтримку для тих, хто її потребує.
Анатолій Григорович з Кривого Рогу радіє, що дружина записала його до перукарні, де можна і зачіску підправити, і поспілкуватися. Родина приїхала з Торецька у 2022 році, коли евакуація була ще не надто небезпечною. Нині їм повертатися вже немає куди.
«Дружина самостійно не пересувається, — каже Анатолій Григорович, — Прочитала про перукарню у соцмережах і записала мене. Мене Ваня стриг, молодець такий, ввічливий. Дуже мені сподобалося, я дуже вдячний».
Не менше подяк на адресу перукарів та майстра лунало й від Ольги Олександрівни. Вона також із Донецької області, з Волновахи.
«Я вперше потрапила до соціальної перукарні. Побачила оголошення у фейсбуці, — каже Ольга Олександрівна, — і записалася. Зачіска сподобалася, все сподобалося. Діти молодці, стараються так. Дуже гарний майстер. Як вона їм допомагає, пояснює! На осінь планую знову прийти. Дякую вашому фонду за підтримку!»
Раніше соціальні перукарні також діяли у Харкові, Запоріжжі, Павлограді та в інших місцевих організаціях Карітасу. Через війну, переміщення людей і скорочення кількості волонтерів частину цих ініціатив довелося призупинити. Водночас досвід тих організацій, де вони працюють сьогодні, доводить: для того щоб започаткувати таку ініціативу, не потрібні великі ресурси. Потрібні люди, готові допомагати своєю професією.
«Не кожен може волонтерити щодня. Але майже кожен може допомагати тим, що вміє найкраще. Для перукаря кілька годин роботи можуть здатися невеликим внеском, але для людини, яка тривалий час не мала можливості подбати про себе, це означає значно більше. Саме тому ми прагнемо розвивати професійне волонтерство в місцевих організаціях Карітасу та запрошуємо долучатися всіх, хто готовий ділитися своїми знаннями й навичками», — говорить Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України.
Якщо ви працюєте у сфері краси й хочете долучитися до професійного волонтерства, зверніться до найближчої місцевої організації Карітасу. Можливо, саме завдяки вам у ще одній громаді з’явиться соціальна перукарня, яка допоможе комусь відчути турботу, увагу й підтримку саме тоді, коли вони найбільше потрібні.
Наприкінці червня Берлін став місцем зустрічі сотень представників мережі Caritas із різних країн світу. VII Caritas Congress об’єднав керівників, фахівців соціальної сфери, представників церковних і благодійних організацій, експертів та партнерів, які щодня працюють задля підтримки людей у найскладніших життєвих обставинах.
Цьогоріч тема конгресу була присвячена силі єдності, солідарності поколінь та пошуку спільних рішень для розвитку соціальних послуг. Протягом кількох днів учасники обговорювали питання довготривалого догляду, підтримки людей старшого віку, розвитку громад, волонтерства, цифровізації соціальної сфери та викликів, які сьогодні постають перед суспільствами різних країн.
Команда Карітасу України за участі Наталії Кривої, директорки Департаменту соціальних програм та Марії Сех, проєктної менеджерки Програми охорони здоров’я, мали честь представити досвід програми «Домашня опіка», яка вже багато років забезпечує комплексний медико-соціальний супровід людей старшого віку, людей з інвалідністю, з важкими хворобами та самотніх ветеранів, які потребують стороннього догляду.
«Послуга догляд вдома залежить майже винятково або від коштів місцевих бюджетів, і ситуація від регіону до регіону може суттєво відрізнятися, або від підтримки міжнародних донорів, що надходить через такі організації, як Caritas. А ця послуга побудована на людських стосунках і потребує постійності та зусиль. Її неможливо забезпечити разовою допомогою чи екстреними заходами. Для її підтримки потрібне стабільне фінансування, щоб зберегти соціальних працівників, координаційну інфраструктуру та довіру бенефіціарів, без якої ця робота просто не існує».
Про це пані Наталія сказала під час міжнародної панельної дискусії «Ukraine – Germany: Displaced and in Need of Care in Old Age», яка стала однією з центральних подій і була присвячена підтримці людей старшого віку та розвитку системи догляду вдома в умовах війни.
Донорська підтримка, яку Карітас України отримує для розвитку догляду вдома з 1998 року, є надзвичайно важливою, а подекуди — єдиною можливістю забезпечити надання цих послуг. Водночас кінцева мета такої підтримки — не постійна залежність від міжнародного фінансування, а створення сталої системи, у якій необхідний обсяг соціальних послуг забезпечується завдяки поєднанню ресурсів громади, держави, бізнесу, міжнародних партнерів і розвитку платних послуг.
Адже, за словами пані Наталії, «короткострокові донорські цикли не можуть забезпечити сталості. Проєкт завершується, і соціальний працівник вже не може приходити. А в багатьох випадках немає відповідної державної системи, яка готова перебрати цю функцію догляду».
Особливу увагу учасників привернула тема безперервності догляду в умовах повномасштабної війни. Йшлося не лише про організацію соціальних і медичних послуг, а й про збереження людської гідності, підтримку ВПО, допомогу сім’ям, які здійснюють догляд, та роль соціальних працівників і медичних сестер, які щодня залишаються поруч із людьми незалежно від обставин.
Наталія Крива разом із Марією Сех представили реальні кейси та практичні шляхи реагування й підтримки в умовах повномасштабної війни.
«Війна для підопічних догляду вдома означає одночасну втрату базових життєвих опор: безпеки, житла, здоров’я, фінансової стабільності та соціальних зв’язків. А одним із найгостріших наслідків війни є поглиблення соціальної ізоляції та самотності, які суттєво впливають на якість життя та відчуття людської гідності», – говорить Марія Сех.
Панель була досить камерною, але представники Caritas Deutschland, Карітасу з Австрії, Швейцарії, Албанії, Франції, Чехії, Бельгії, інших країн, а також неформальні доглядальники – родичі людей у потребі, які її відвідали та за лаштунками, з інтересом розпитували колег з України і висловлювали підтримку українському народу та командам, які продовжують працювати в умовах війни.
У панельної дискусії також брала участь Аліса Бьокельман, інтегрована експертка в Україні від Карітасу Німеччини. Говорячи про свій досвід у соціальних проєктах, вона підкреслювала важливість підтримки України та її людей – передусім людей старшого віку, людей з інвалідністю та тих, хто потребує додаткової підтримки:
«Українські колеги розповіли про людей, які через війну втратили звичну підтримку, залишилися сам на сам зі своїми труднощами й через хвороби чи інвалідність не мають змоги навіть сховатися від обстрілів. Для представників Caritas Німеччини це стало болісним нагадуванням про те, з якими викликами щодня живуть люди старшого віку в Україні. Водночас дискусія була надзвичайно змістовною: учасники обговорили практичні рішення й підходи, які Карітас України напрацював для підтримки людей, які найбільше цього потребують».
Одним із найтепліших моментів конгресу стала передача нашим колегам листівок, створених підопічними програми «Домашня опіка» під час арттерапевтичних занять у місцевих організаціях Карітасу України. Цей щирий знак вдячності та солідарності для партнерів і донорів викликав зворушливі емоції: учасники із зацікавленням розглядали кожну листівку, читали побажання й дякували за можливість отримати частинку підтримки безпосередньо від людей, заради яких вони працюють.
Зрештою, крім професійного обміну думками, це була відверта розмова людей, які знаються на реальних проблемах сфери соціальних послуг і готові спільно шукати рішення навіть для найскладніших викликів. Водночас такі дискусії допомагають утримувати в центрі міжнародної і національної уваги розвиток догляду вдома та соціальних послуг, адже ці виклики є спільними для багатьох країн.
Під час щорічної партнерської зустрічі мережі Карітасу України, яка цього року відбулася у Львові, було підписано договір про продовження ініціативи, що вже стала важливою підтримкою для шкільних спільнот Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей.
Проєкт реалізується за підтримки Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT і продовжує роботу, яка протягом останніх 14 місяців допомагала школам створювати безпечне освітнє середовище, підтримувати психоемоційний стан дітей, долати освітні втрати та зміцнювати економічну спроможність родин.
«Маємо можливість продовжити активності в напрямку підтримки учнів, батьків та педагогічного колективу у 15 школах, – розповідає менеджерка проєкту Анна Кілас. – Проєкт має досить довгу назву, але ми любимо називати його коротко англійською – SUN. Цього року це вже SUN 2».
Проєкт має покращити психосоціальне благополуччя 6300 дітей, батьків, опікунів та педагогів, забезпечити 5000 дітей підтримкою для покращення їхніх освітніх результатів, посилити спроможність 820 учителів і батьків створювати інклюзивне, безпечне та підтримувальне шкільне середовище, а також сприяти економічній стійкості 483 вразливих батьків та опікунів, насамперед жінок, через підтримку засобів до існування та розвиток можливостей для отримання доходу.
Друга фаза SUN, як і попередня, побудована на комплексному підході. Вона поєднує психосоціальну підтримку в школах, послуги з надолуження освітніх втрат і неформальної освіти, програму фінансової грамотності та підприємництва FLEEP, програми інтеграції дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами, грантову підтримку домогосподарств, професійно-технічне навчання й перекваліфікацію, а також новий адвокаційний компонент, який покликаний забезпечити сталість результатів після завершення проєкту.
Команда Карітасу України разом із місцевими організаціями прагне продовжити вже успішні практики, розширити підтримку для дітей, педагогів і сімей, які щодня живуть в умовах повномасштабної війни, а також адвокатувати необхідність реалізації компонентів ініціативи державою та громадами.
«Простори щастя»
Попри те, що проєкт має назву «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN), він є частиною значно ширшої програми Карітасу України «Щасливі МИ», яка розвиває системний підхід до психосоціальної підтримки дітей у школах.
У 83 школах ця програма стала основою для створення середовища, де дитина може не лише навчатися, а й почуватися у безпеці, отримувати підтримку дорослих, навчатися розуміти власні емоції та будувати здорові стосунки з однолітками.
Карітас прагне вибудовувати довготривалу співпрацю зі школами, під час якої команда заходить у навчальний заклад, вибудовує партнерські відносини з адміністрацією, педагогами та батьками, а в самій школі створюється спеціально обладнаний простір для психосоціальної підтримки. Такі місця отримали назву «Простори щастя».
Сьогодні в межах програми «Щасливі МИ» функціонує 51 «Простір щастя» у шести областях України, і саме ця модель продовжує масштабуватися в межах другої фази проєкту SUN.
Основою цієї роботи є структурована програма «Безпечний простір», розроблена фахівцями Києво-Могилянської академії, – за нею безпосередньо працюють соціальні педагоги просторів.
Одним із важливих нововведень другої фази стане впровадження методики «Відкритий діалог». Якщо раніше значна увага приділялася супервізійній підтримці педагогів, то тепер команда переходить до нового формату роботи – інтервізії. Такий підхід дозволяє педагогам створювати професійну спільноту взаємної підтримки. Саме розвиток професійної спільноти педагогів є одним із ключових завдань нового етапу проєкту.
FLEEP
Одним із напрямків, який продовжить розвиватися у другій фазі проєкту SUN, залишається програма фінансової грамотності та підприємництва FLEEP. За час реалізації першої фази вона довела свою ефективність, та в кожній школі було створено соціальне підприємство, однак новий етап враховує досвід, отриманий під час практичної роботи зі школярами.
До програми буде залучено 600 дітей віком від 11 до 17 років. Це будуть як учасники, які вже працювали в попередній фазі проєкту, так і нові школярі – ті, хто раніше не мав можливості долучитися до FLEEP, перейшов до партнерської школи або став старшим і тепер відповідає віковим вимогам програми.
«Ми продовжуємо реалізовувати програму фінансової грамотності та підприємництва FLEEP, але цього року вона дещо видозмінена. Минулого року ми поставили собі досить високий показник і на практиці побачили, що не всі діти є активними учасниками програми протягом її реалізації, хоча інтерес до неї був великий. Насправді ця програма потребує великої залученості, тому зараз діяльність буде зосереджуватися на вужчому колі учнів, які самостійно вирішили розвивати своє шкільне підприємство», – уточнює Анна Кілас.
Попри зміни в кількісних показниках, головна ідея програми залишається незмінною. FLEEP не обмежується лише знайомством із поняттями бюджету, фінансового планування чи підприємництва. Її головне завдання – допомогти підліткам зрозуміти, як знання можна перетворити на реальні навички та гроші. Саме розвиток створених у першій фазі підприємств стане головним акцентом другої фази.
«Учителі не лише викладатимуть теоретичну базу. Їм відводиться особлива роль – фактично бізнес-консультантів, – розповідає асистентка проєкту Світлана Сосновська. – Вони забезпечуватимуть не лише контроль виробництва та якості продукції, а й допомагатимуть будувати партнерські відносини з місцевими установами та бізнесом, щоб сформувати постійні канали збуту».
Для учасників програми будуть передбачені навчальні виїзди на підприємства та виробництва, відвідування лабораторій, участь у презентаціях, виставках і ярмарках продукції. Також школярі матимуть можливість зустрічатися з підприємцями, фахівцями з бізнесу, маркетингу та фінансів, які ділитимуться власним досвідом і допомагатимуть дітям краще зрозуміти, як працює сучасне підприємництво.
Відновлення засобів до існування
Один із важливих напрямків проєкту SUN: допомога вразливим родинам не лише подолати наслідки війни, а й отримати можливість забезпечувати себе самостійно. На новому етапі основний акцент буде зроблено на підтримці самозайнятості та професійному розвитку.
Протягом року проєкт передбачає надання 330 мінігрантів для розвитку або започаткування власної справи, а також 153 грантів на професійно-технічне навчання та перекваліфікацію.
«У попередній фазі ми вже надали гранти батькам із наших партнерських шкіл, які належали до визначених категорій вразливості та виявили бажання долучитися до проєкту, – зазначає Анна Кілас.– Водночас проєкт передбачає важливу умову: отримати грант у другій фазі зможуть лише нові учасники».
Адвокація
Однією з головних новацій SUN 2 стане адвокаційний компонент. Якщо раніше основна увага приділялася впровадженню нових підходів у школах, то тепер команда Карітасу України працюватиме над тим, щоб ці зміни продовжували діяти і після завершення проєкту.
«Новим у цьому році є адвокаційний компонент, оскільки проєкт фінансуватиметься лише вже в цій фазі, а третьої фази не передбачено. Ми будемо працювати над тим, щоб забезпечити сталість надання послуг і після виходу Карітасу з партнерських шкіл», – пояснює Анна Кілас.
Потреба в такому напрямку виникла завдяки самим школам. Під час обласного підсумкового форуму, який відбувся в Кропивницькому, директори навчальних закладів говорили про бажання активніше долучатися до розвитку «Просторів щастя» та продовжувати цю роботу власними силами.
«Ми чули від директорів, що вони теж хочуть бути залучені до проєкту. Вони підтримують роботу “Просторів щастя”, але хотіли б самостійно долучатися до їх розвитку. Саме тому ми хочемо разом із ними напрацювати плани дій, які допоможуть забезпечити роботу цих просторів після завершення проєкту», – уточнює менеджерка.
Для цього Карітас України проведе зустрічі з керівниками партнерських шкіл, а також регіональні адвокаційні заходи за участю громад і відділів освіти. Запланований також національний форум у Києві з представниками вітчизняної та міжнародної спільноти, органів влади та освітніх департаментів, шкіл та команд Карітасу, щоб спільно обговорити подальший розвиток психосоціальної підтримки у школах.
Саме так, жартома, керівник програми «Відновлення засобів до існування» (Livelihood) Карітасу України Василь Мікула відреагував на запрошення на бізнес-сніданок «Сто років уперед: українська ідентичність як фундамент трикутника відновлення», який відбувся напередодні Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську.
«Нас нагодували не тільки смачним сніданком, а й влучними ідеями про те, як нам спільно відновлювати Україну в наступні 100 років. Особливо цінною для мене була можливість поділитись практичним досвідом Карітасу України та реальними історіями людей. Вони допомагають пересвідчитись, наскільки важливо допомагати людині ставати самозарадною, відновлювати власні джерела доходу, планувати майбутнє і робити свій особистий внесок у розвиток економіки місцевих громад. Проєкти програми допомагають повертати людям відчуття власної гідності та стійкість», – додав Василь Мікула.
Бізнес-сніданок, організований Альянсом українських ОГС разом із Mercy Corps Ukraine та ГО «Культ Фуд», зібрав представників громадянського сектору, бізнесу, міжнародних організацій та державних інституцій. Обговорювали відновлення громад, продовольчу безпеку, розвиток локальної економіки та роль громадянського суспільства у цих процесах. Проговорили еволюцію того, як працює громадський сектор в сучасних умовах: від першого рівня «екстреного реагування» до найвищого, четвертого – «відновлення економіки та ідентичності».
На заході організатори презентували дослідження від Civitta, у якому йшлося про необхідність бачити загальну макроархітектуру відновлення: розробляти правові рамки, залучати системні інвестиції, аж до створення консорціумів в форматі «держава + бізнес + ОГС».
Йшлося також про перехід від епізодичної благодійності до сталих бізнес-моделей. Від «роздачі продуктових наборів» – до ОГС як повноцінних інвесторів у громади. Це перегукується з тим, над чим зараз працює Карітас України. Під час цьогорічної партнерської зустрічі Карітасу це було ключовим фокусом: перехід до сталих рішень у кожній програмі: від опису до впровадження і масштабування, із залученням відповідних партнерів.
Василь Мікула представив досвід Карітасу України у сфері відновлення засобів до існування. Йшлося про підтримку людей, які через війну втратили джерело доходу, роботу або бізнес, а також про створення можливостей для працевлаштування та розвитку підприємництва в громадах.
Цьогоріч Карітас України також буде представлений на URC-2026 у Гданську. Такі підготовчі зустрічі дають змогу обмінятися підходами та практичними напрацюваннями і краще підготуватися до міжнародного представлення.
Відбудова України – це не лише про інфраструктуру. Це про людський капітал, нашу експертизу та синергію партнерств.
Дякуємо організаторам за запрошення та можливість долучитися до дискусії про підходи, які вже працюють сьогодні й допомагають людям відновлювати своє життя та сприяти відновленню України.
До участі долучилися представники 28 країн – організацій Карітас, міжнародних інституцій та партнерських благодійних організацій з Африки, Азії, Близького Сходу і Америки. Від Карітас України у конференції взяла участь Христина Семеген-Бодак, керівниця медичного напрямку організації.
На конференцію надійшло письмове послання Папи Лева XIV, яке передав кардинал П’єтро Паролін, державний секретар Ватикану, у якому Святіший Отець закликав учасників продовжувати нести Боже милосердя тим, хто страждає.
Три дні учасники обговорювали теми, які визначають сучасну гуманітарну медицину: штучний інтелект та етика в охороні здоров’я, вплив кліматичних змін на здоров’я вразливих громад, доступ до медичної допомоги в зонах конфліктів, психічне здоров’я як невід’ємна складова допомоги. Окремий акцент було зроблено на спалаху еболи в Конго, де смертність сягає 25 відсотків, ВІЛ серед дітей, що втратили батьків, хронічне недоїдання у Венесуелі та скорочення видатків на охорону здоров’я у багатьох країнах. Окрема увага приділялася партнерству з міжнародними організаціями.
Виступаючи на панелі на тему охорони здоров’я в умовах збройних конфліктів, Христина Семеген-Бодак описала реальність, у якій живе Україна після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни — щоденні повітряні тривоги і постійне відчуття небезпеки.
Вона поділилася враженнями про формат зустрічі. «До однієї зали зібрали фахівців з охорони здоров’я з 28 країн – з різним бекграундом: медичним, юридичним, економічним, політичним. Мета була спільна: говорити про охорону здоров’я як загальну проблему, а не лише про медицину», – зазначила керівниця медичного напряму.
«Фраза, яка звучала кількаразово і яка найточніше передає дух заходу: “Немає здоров’я без ментального здоров’я.” Це не гасло, а підхід, який Карітас закладає в саму модель надання допомоги: інтегровану, яка в основі має духовну підтримку. Для нас, в Карітас України, це було важливим підтвердженням: те, що ми будуємо у сфері сталої охорони здоров’я, відповідає саме такій логіці – де здоров’я охоплює і медичні, і соціальні послуги, і все, що потрібне людині, щоб жити повноцінно», – зазначила Христина Семеген-Бодак.
Ці слова перегукуються зі статистикою, яку вона навела з трибуни. Після понад чотирьох років війни близько 70% населення повідомляють про труднощі з психічним здоров’ям, однак лише кожен десятий має доступ до необхідної підтримки. Понад 2600 медичних закладів пошкоджені або знищені російськими атаками, а понад 300 медичних працівників загинули від початку повномасштабної війни.
У відповідь на ці виклики Карітас України інтегрувала підтримку психічного здоров’я в усі свої медичні програми: спеціалізовані послуги тепер доступні в 11 медичних центрах по всій країні.
Досвід України знайшов відгук серед колег з країн, де Карітас працює в умовах кризи.
За підсумками трьох днів учасники мають виробити Декларацію та Дорожню карту – документ, який визначатиме стратегічний напрямок медичних програм Карітас на майбутнє. Участь Карітас України в цьому процесі – свідчення того, що голос України чують і враховують на найвищих міжнародних майданчиках.
