У межах житлової ініціативи PROSTIR Карітас України у партнерстві з Catholic Relief Services (CRS), за підтримки Карітасу Полтава та Інституту житла, допомагає внутрішньо переміщеним сім’ям і родинам, які постраждали від війни, отримати доступ до безпечного, гідного та доступного житла. Водночас ініціатива спрямована на зміцнення місцевих житлових систем в Україні.
Ініціатива передбачає підтримку оренди житла, реалізацію механізму «ремонт в обмін на оренду», а також заходи з підвищення енергоефективності для задоволення нагальних житлових та енергетичних потреб.
Паралельно Карітас та партнери працюють над посиленням спроможності органів місцевого самоврядування. Зокрема, допомагають громадам оцінювати житлові потреби та наявні можливості, створювати інформаційні системи у сфері житла, центри й комітети житлової підтримки, проводити інвентаризацію житлового фонду та готувати інвестиційні плани для пріоритетних об’єктів.
Окремий напрям роботи — розроблення місцевих житлових стратегій, які дадуть змогу системно розширювати можливості довгострокового забезпечення житлом, зокрема соціальним.
Підхід також враховує міжнародний досвід CRS
У межах ініціативи PROSTIR було організовано навчальний візит української делегації до Боснії і Герцеговини. Представники українських органів влади та житлового сектору ознайомилися з досвідом країни, яка внаслідок війни зіткнулася із масштабним вимушеним переміщенням населення та руйнуванням житлового фонду, а згодом розробила довгострокові підходи до розвитку соціального житла.
Цей досвід підтверджує просту, але важливу думку:
«Стале житлове забезпечення — це не лише будівництво. Це створення систем, які допомагають людям відновлювати своє життя».
Це означає, що житлові рішення мають бути пов’язані з можливостями для працевлаштування та забезпечення засобів до існування, доступом до соціальних послуг і ширшою інтеграцією людей у життя громад. Водночас необхідно зміцнювати інституції, відповідальні за довгострокову сталість таких рішень.
Україні не потрібно чекати завершення війни, щоб розпочати створення цих систем.
Дивіться відео, щоб дізнатися, як Карітас та партнери вже сьогодні допомагають українським громадам впроваджувати сталі житлові рішення.
Завдяки проєкту BRIDGE, який започаткував Карітас України, реабілітація виходить за стіни лікарень і приходить до людей додому. Мобільні мультидисциплінарні команди медичних центрів Карітасу Полтава і Карітасу Івано-Франківськ відвідують ветеранів, постраждалих від війни цивільних, дітей, а також старших людей і людей з інвалідністю, які не можуть виходити з дому.
Проєкт фінансує Ukraine Crisis Appeal (Австралія) з пожертв української діаспори та ширшої австралійської спільноти. Ініціатива діє за сприяння Rotary Australia World Community Service (RAWCS) і за підтримки Австралійської федерації українських організацій (АФУО).
Що відбувається після виписки
Українське законодавство дозволяє надавати допомогу вдома, але на практиці в багатьох громадах немає мобільних реабілітаційних команд, а сімейним лікарям бракує часу та засобів, щоб координувати подальший супровід. Після лікарні чи реабілітаційного центру люди часто повертаються в пошкоджене житло, переповнені громади або села, де немає системної підтримки. Ветерани й цивільні з воєнними травмами втрачають досягнутий прогрес, а старші люди опиняються прикутими до дому, з контрактурами, пролежнями та хронічним болем, яким можна було б запобігти.
Є й географічна проблема, пояснює Христина Семеген-Бодак, керівниця програми охорони здоров’я Карітасу України. Великі медичні центри зосереджені в містах-мільйонниках, а більшість людей, які потребують реабілітації, живуть деінде, чимало з них у сільській місцевості. Візити додому дешевші за лікування в комунальних лікарнях чи приватних клініках, а люди, яким служить Карітас, не мають змоги оплачувати приватні послуги. «Величезна кількість людей потребує послуг реабілітації вдома», — каже вона.
Саме цю прогалину має закрити BRIDGE. «Я думаю, що цим проєктом ми маємо побудувати маленький місток, закрити прогалину, щоб пацієнти, які отримали реабілітаційну допомогу, продовжували займатися, щоб не було регресу, щоб люди відчували, що вони потрібні. Мости — дорогі споруди, але вони вкрай необхідні», — пояснює задум Христина Семеген-Бодак.
Як працює BRIDGE
Кожна команда надає в одному скоординованому пакеті фізичну терапію, елементи ерготерапії та терапії мовлення, психологічну підтримку й соціальне консультування. Курс триває близько восьми тижнів, по два одногодинні заняття на тиждень, і за потреби його коригують. Члени родини та доглядальники вчаться безпечно переміщати пацієнтів і змінювати їхнє положення, запобігати пролежням, контрактурам і падінням, а також дбати про власне емоційне здоров’я. Консультування доглядальників передбачене в кожному плані.
Допомогу отримують:
ветерани та військовослужбовці у тривалій відпустці для лікування, з ампутаціями, травмами головного чи спинного мозку або опіками, яким важко дістатися до клінік;
цивільні, зареєстровані в медичних центрах Карітасу, зокрема внутрішньо переміщені особи та мешканці громад, які зазнали вибухових поранень чи інших воєнних травм;
діти різного віку з травмами внаслідок війни, затримками розвитку або психологічною травмою, яким потрібна окрема терапевтична підтримка вдома;
маломобільні старші люди та люди з інвалідністю, яким потрібен спеціалізований догляд удома, щоб зберегти рухливість і запобігти ускладненням.
Чому Полтавщина та Івано-Франківщина
Регіони обрали не випадково: так Карітас може перевірити свої припущення в різних умовах і порівняти результати. Полтавщина прийняла багатьох внутрішньо переміщених осіб із Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей, тут також живе багато старших людей і людей із хронічними хворобами. Івано-Франківщина — відносно безпечніший регіон, який приймає переселенців і ветеранів, зокрема тих, хто переїжджає сюди після лікування в національних центрах.
Кожен регіон має свої виклики. На Полтавщині повітряні тривоги ускладнюють візити додому, тому працівників навчають безпечно працювати в таких умовах. Поблизу Івано-Франківська безпекова ситуація краща, але ризики є по всій Україні.
Досвід, на який спирається проєкт
BRIDGE ґрунтується на послугах, які Карітас України вже надає. Його медичні центри мають ліцензії та договори з державою, а до мережі входить Реабілітаційний центр «Назарет» на Львівщині, який працює з ветеранами. Мобільні команди Карітасу надавали допомогу вдома в Харкові, Кам’янському, Полтаві, Кривому Розі та Миколаєві. 1 січня 2026 року в Хмельницькому почала роботу перша окрема мобільна реабілітаційна команда в межах проєкту M.O.V.E., який фінансує нідерландська організація Cordaid. Тепер BRIDGE переносить цей досвід на Полтавщину та Івано-Франківщину.
Партнерство, яке триває з 2015 року
BRIDGE — важливий етап багаторічного гуманітарного партнерства Карітасу України та Ukraine Crisis Appeal (Австралія). UCA стала однією з головних опор загальнонаціональної мережі Карітасу України і постійно фінансує кілька пріоритетних напрямів. Окрім мобільної реабілітації, це:
загальнонаціональні екстрені збори, щоб швидко забезпечити людей продуктами, чистою водою та засобами гігієни;
зимові збори, кошти з яких спрямовують на генератори, резервне пальне, печі на твердому паливі та ремонт опалення під час критичних блекаутів;
підтримка відновлення після травм і подолання залежностей у Реабілітаційному центрі «Назарет»;
прихисток для постраждалих від війни в «Безпечному домі» у Дрогобичі;
дружній до дитини простір у Бердичеві для дітей, які постраждали від війни;
мобільні команди соціальної та психологічної підтримки на Херсонщині.
Діана (Дарка) Сенько, голова Ukraine Crisis Appeal (Австралія) та директорка з гуманітарної і медичної допомоги Австралійської федерації українських організацій (АФУО), наголошує:
«Проєкт BRIDGE — одне з найважливіших стратегічних зобов’язань, які взяла на себе Ukraine Crisis Appeal (Австралія). Хоча заклади світового рівня та клінічні центри, як-от UNBROKEN і „Назарет“, надають надзвичайну допомогу в гострій фазі, справжнє зцілення не може закінчуватися на виході з лікарні.
Відвідуючи наші партнерські центри по всій Україні, я на власні очі побачила, що одужання — це тривалий марафон. У регіонах України, коли пацієнта — пораненого захисника, травмовану дитину будь-якого віку чи літню людину — виписують, він часто повертається туди, де спеціалізованого медичного супроводу просто немає. Без системної допомоги в громаді здобуте фізичне відновлення може звестися нанівець за кілька тижнів. BRIDGE безпосередньо долає цю нерівність: виводить мультидисциплінарну допомогу за межі централізованих установ і доставляє її до людей.
Щоразу, коли мобільна команда стукає в двері родини, вона приносить набагато більше, ніж терапію. Вона несе теплі людські обійми й дає людям відчути, що їх ніколи не забудуть, що вони ніколи не залишаться самі і що Австралія стоїть з Україною всім серцем і реальними діями, сподіваючись змінити та покращити їхнє життя.
З 2015 року Ukraine Crisis Appeal (Австралія) непохитно стоїть поруч із Карітасом України. BRIDGE — природний і необхідний розвиток нашої місії: від негайного виживання в гострій фазі до побудови сталого, вкоріненого в громадах безперервного циклу допомоги. Довести успішність цієї мобільної моделі на Полтавщині та Івано-Франківщині — ключ до її довгострокового майбутнього. Це покаже, що співчутлива, фахова клінічна допомога може і мусить сягати кожного куточка України».
Шлях до сталої національної моделі
Проєкт розраховано на довгу перспективу. Карітас збирає клінічні відгуки та дані про результати від пацієнтів і їхніх родин на Полтавщині та Івано-Франківщині. Так організація вдосконалює модель і формує доказову базу, потрібну державі та місцевій владі, щоб у майбутньому співфінансувати реабілітацію вдома. Тоді така допомога вже не залежатиме лише від гуманітарного фінансування.
Довідка
Про Ukraine Crisis Appeal (Австралія)
Ukraine Crisis Appeal (Австралія) — найбільша в Австралії громадська гуманітарна ініціатива зі збору коштів для України. Пожертви на її користь не оподатковуються. Ініціатива діє на базі Rotary Australia World Community Service (RAWCS), яка забезпечує інституційне врядування, відповідність вимогам, прозорість і податкові пільги. Її підтримує Австралійська федерація українських організацій (АФУО) — головна організація, що представляє громадські організації українців по всій Австралії.
Ukraine Crisis Appeal (Австралія) на 100% працює силами волонтерів і має мінімальні адміністративні витрати. Ініціатива співпрацює з акредитованими партнерами-виконавцями в Україні, які проходять аудит, зокрема з Карітасом України, Національним реабілітаційним центром UNBROKEN, Реабілітаційним центром «Назарет», Ротарі та «Таблеточками». Фінансування UCA охоплює екстрену евакуацію з прифронтових територій, мобільні медичні клініки, енергетичну та опалювальну допомогу взимку, хірургічні пристрої для лікування травм, фільтрацію питної води, педіатричну допомогу, дружні до дитини центри подолання травми, безпечні притулки для переселенців, як-от «Безпечний дім» у Дрогобичі, мобільну психосоціальну підтримку в прифронтових регіонах і нейрореабілітацію в громадах.
Про Карітас України
Карітас України, заснований 1994 року, має одну з найбільших у країні недержавних мереж медичних і соціальних послуг у громадах. Організація співпрацює з Міністерством охорони здоров’я, Національною службою здоров’я України, Міністерством у справах ветеранів і місцевою владою, щоб надавати постраждалим від війни людям по всій Україні екстрену допомогу та ліцензовану медичну допомогу.
Україна: Мар’яна Карапінка Комунікаційна менеджерка Карітасу України (напрям охорони здоров’я) Ел. пошта: mkarapinka@caritas.ua Львів / Київ, Україна Вебсайт: www.caritas.ua
Для одних українських родин підготовка до зими починається із закупівлі дров, для інших — із заміни старих вікон. А тим, хто вирощує овочі чи утримує птицю та худобу, потрібно ще й подбати про господарство, яке допомагає забезпечувати родину продуктами.
У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас України допомагає родинам і громадам підготуватися до холодного сезону. Зимова підтримка поєднує грошові виплати, утеплення й модернізацію житла, гранти для сільських домогосподарств та допомогу соціальним закладам.
Кошти на опалення: родини самі визначають свої потреби
Пані Альона разом із шістьма дітьми живе в селі Кудашівка на Дніпропетровщині. Чотири роки тому родина була змушена залишити Торецьк на Донеччині. Будинок, у якому вони оселилися, погано зберігає тепло: із вікон дме, а піч не працює. Тому взимку доводиться опалювати оселю газом.
«Найменше я платила 3200 гривень на місяць, а за весь сезон виходить близько 30 тисяч. І це при тому, що в домі шестеро маленьких дітей», — розповіла жінка під час реєстрації на зимову допомогу від Карітасу у Кам’янському.
Для родин, які постраждали від війни та відповідають визначеним критеріям вразливості, проєкт передбачає грошову допомогу в розмірі 19 400 гривень на домогосподарство. Ці кошти можна використати на оплату комунальних послуг або придбання твердого палива — залежно від того, як опалюється житло та чого найбільше потребує родина.
Допомога спрямована насамперед на родини, яким складно самостійно покрити витрати на опалення: зокрема, багатодітні сім’ї, одиноких батьків, людей з інвалідністю, серйозними захворюваннями та самотніх людей похилого віку. Конкретні умови залежать від виду допомоги й території реалізації програми.
Грошову допомогу на підготовку до зими надають у семи областях України: Полтавській, Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Дніпропетровській та Сумській.
Виплату можна отримати на банківський рахунок, адресною доставкою Укрпошти або через стаціонарне або мобільне відділення, і від реєстрації до виплати зазвичай проходить близько двох тижнів.
Важлива особливість такої підтримки — можливість самостійно розпоряджатися отриманими коштами.
«Ми залишаємо родинам максимальну гнучкість: людина може купити дрова і ще, скажімо, пилку, щоб порізати дерева на своїй ділянці. Що потрібно для зимування, найкраще знають самі люди», — каже Євгенія Пушкінська, експертка із житла Карітасу України.
Станом на 15 листопада, грошову допомогу в межах зимової підтримки отримали вже 6019 домогосподарств із запланованих 7951.
Утеплення житла: щоб тепло залишалося вдома
Пані Олена з трьома неповнолітніми дітьми виїхала з Мілуватки на Луганщині й орендує будинок у Кривому Розі. Старі дерев’яні вікна не тримали тепла, а користуватися електромережею було небезпечно. За підтримки Карітасу Кривий Ріг у будинку замінили всі вікна та електропроводку. Пані Галина з Осокорівки на Херсонщині, яка теж орендує житло в Кривому Розі, отримала нові вікна й вхідні двері.
У межах зимової підтримки Карітас України проводить утеплення та ремонт житла для внутрішньо переміщених родин із визначеними категоріями вразливості.
Йдеться не про відновлення будинків, пошкоджених війною, а про покращення умов у житлі після переїзду. Пріоритет мають родини, що придбали власне житло, адже досить часто це недорогі будинки чи квартири в поганому стані. Але програма охоплює й орендоване житло: у такому разі власник помешкання має погодитися на безоплатне проживання родини щонайменше протягом 12 місяців.
У межах цього напряму всі роботи виконує підрядна організація. Це може бути заміна вікон і дверей, утеплення даху чи підлоги, за потреби — облаштування доступного санвузла, встановлення поручнів або розширення дверних прорізів для людей з інвалідністю.
Утеплення житла здійснюють шість місцевих організацій Карітасу: Миколаїв, Кам’янське, Полтава, Суми, Кривий Ріг і Харків.
На сьогодні ремонтні роботи тривають у 245 домогосподарствах, ще 267 пройшли верифікацію та очікують початку робіт.
Агрогранти на зимування: зберегти врожай і господарство
Підготовка до зими не обмежується утепленням житла. Для багатьох родин, які проживають в сільській місцевості, важливо також відремонтувати господарські споруди, підготувати приміщення для птиці та худоби або облаштувати місце для зберігання врожаю.
Пані Тетяна з чоловіком виїхали з окупованого селища поблизу Куп’янська на Харківщині. На новому місці подружжя займається городництвом: вирощує овочі для власних потреб і робить запаси на зиму. Однак погріб, у якому родина зберігає врожай, потребує ремонту: через пошкоджені конструкції всередину потрапляє вода, а дах необхідно укріпити. Завдяки зимовому агрогранту від Карітасу подружжя планує відремонтувати й утеплити погріб, щоб мати належні умови для зберігання городини та домашніх заготівель.
Пані Тетяна планує за допомогою агрогранта від Карітасу утеплити погріб
Пані Марія із села Березнегувате на Миколаївщині тримає близько 50 курей і 30 качок-мулардів. Щоб підготувати господарство до холодів, жінка планує облаштувати приміщення для птиці.
«Хочу зробити нормальний сарай, придбати утеплювач, дошки, зацементувати підлогу і підготувати стіни, щоб узимку курям було тепло», — розповідає пані Марія.
Пані Марія спрямує отримані кошти на утеплення сараю для птахів
Зимові агрогранти — новий вид підтримки в межах напряму Livelihood, який доповнює програму допомоги невеликим сільським господарствам. Родини можуть отримати до 15 000 гривень, щоб підготуватися до холодів: утеплити сарай чи курник, відремонтувати приміщення для утримання тварин, облаштувати місце для зберігання врожаю або придбати корми для птиці та худоби.
На відміну від грошової допомоги на опалення, ці гранти мають цільове призначення. Родини заздалегідь погоджують, на що витратять кошти, а після покупок підтверджують витрати відповідними документами.
Програму зимових агрогрантів реалізують шість місцевих організацій Карітасу: Чернігів, Полтава, Харків, Кривий Ріг, Кам’янське та Миколаїв. Загалом заплановано надати 600 грантів, і станом на 15 листопада більш ніж половину з них уже виплачено.
Отримати гранти на зимування можуть сільські домогосподарства, які постраждали від війни та відповідають визначеним критеріям вразливості. Серед них — багатодітні родини з трьома й більше неповнолітніми дітьми, одинокі батьки або опікуни, домогосподарства з людьми з інвалідністю чи серйозними або хронічними захворюваннями, вагітними жінками або дітьми до трьох років. Також допомога доступна домогосподарствам людей віком від 60 років і безробітним людям віком від 50 років.
«Для багатьох людей, особливо старшого віку, ця підтримка означає значно більше, ніж можливість щось придбати чи відремонтувати. Люди, які через війну втратили свої домівки й звичне життя, знову можуть працювати на землі, вирощувати овочі, доглядати за птицею чи худобою. Це дає відчуття опори, стабільності та можливість планувати майбутнє», — розповідає Катерина Людвік, менеджерка напряму Livelihood.
Тепло для соціальних закладів
Зимова підтримка охоплює не лише приватні оселі, а й заклади, від роботи яких залежить повсякденне життя громад: лікарні, амбулаторії, школи, заклади соціального догляду, місця тимчасового проживання тощо. Карітас України допомагає таким установам підготувати приміщення до холодного сезону.
«Для нас було важливо підтримати заклади, від роботи яких залежить життя громади. Тому ми співпрацювали з місцевою владою та проводили моніторингові візити, щоб визначити, де наша допомога буде найбільш потрібною», — розповідає Євгенія Пушкінська
Зокрема, в одній із поліклінік Харкова замінюють пошкоджені вікна, щоб відновити тепловий контур будівлі та зменшити втрати тепла. В інших громадах підтримка передбачає забезпечення соціальних закладів вугільними брикетами для опалення. Наприклад, на Чернігівщині паливо вже передали відділенню стаціонарного догляду в селі Нехаївка та установам Березнянської громади.На Дніпропетровщині тривають ремонтно-відновлювальні роботи в медичних закладах Жовтих Вод і Лихівки.
Окрім підготовки до опалювального сезону, Карітас України допомагає громадам забезпечувати роботу критично важливих об’єктів під час відключень електроенергії. У межах напряму WASH проєкт передає генератори для медичних і соціальних закладів, а також об’єктів водопостачання та водовідведення у прифронтових громадах. А на Київщині вже працюють встановлені за підтримки проєкту сонячні електростанції, які забезпечують електроживлення об’єктів водної інфраструктури.
Цієї зими тепло для українських родин — це не лише градуси в оселі. Це можливість залишатися вдома з дітьми, зберегти вирощений урожай, отримати необхідну допомогу в лікарні чи соціальному закладі. І за цією підтримкою стоїть солідарність, яка долає тисячі кілометрів, але відчувається зовсім поруч — у теплій оселі, збереженому господарстві та можливості впевненіше зустріти ще одну воєнну зиму.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
Вона зібрала представників уряду, бізнесу, громадянського суспільства та міжнародних партнерів з 33 країн, а також понад 150 українських громад. Карітас України взяв участь у панельній дискусії про фінансування водоканалів, представив ініціативу WASHinWAR і проєкт «Дім, я повернусь», а також підписав меморандум про співпрацю з Кривим Рогом.
ReBuild Ukraine – одна з найбільших міжнародних платформ, присвячених відбудові України. Цьогоріч у центрі уваги були інвестиції та партнерства в енергетиці, інфраструктурі й будівництві. Карітас України представив на виставці програми WASH (водопостачання, санітарія та гігієна) і Shelter (з питань житла), які реалізує, зокрема, в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Уряду США. Ці напрями поєднують допомогу людям і відновлення критично важливої інфраструктури.
Стійке водопостачання: від відновлення до довгострокових рішень
Під час панельної дискусії про фінансування водоканалів віцепрезидент Карітасу України Григорій Селещук розповів, що цього року програма WASH підтримала 62 водоканали та комунальні підприємства, від великих обласних до невеликих місцевих. Програма відновлює свердловини й водонапірні вежі, встановлює станції очищення води та резервні джерела живлення. Водночас, за словами Григорія Селещука, самого ремонту недостатньо. Понад 40 % громад відмовляються від відновлення, бо не мають коштів на подальше обслуговування інфраструктури. Тому про утримання об’єктів варто думати ще на етапі планування.
Окремо Карітас України представив адвокаційну ініціативу WASHinWAR. Вона показує міжнародній спільноті, як війна руйнує водну інфраструктуру, забруднює водні ресурси та завдає шкоди довкіллю і як це позначається на житті людей.
«Масштаби руйнувань водної інфраструктури України настільки значні, що подолати їхні наслідки можна лише спільними зусиллями. Наше завдання не лише у відновленні доступу до води сьогодні, а й у тому, щоб знаходити довгострокові рішення, які зроблять водну інфраструктуру стійкішою до воєнних загроз і майбутніх викликів», – наголосила керівниця програми WASH Карітасу України Тетяна Яцюк.
Відновлення житла як передумова збереження громад
Житло – одна з галузей, яких війна торкнулася найбільше. 14 % житлового фонду України пошкоджено або зруйновано, про що свідчать RDNA5. І це зачепило понад три мільйони домогосподарств. Тому відновлення житла стало однією з ключових тем ReBuild Ukraine поряд з енергетикою та інфраструктурою.
У Варшаві програма Shelter ділилася досвідом роботи в прифронтових громадах. Відвідувачі також побачили матеріали проєкту «Дім, я повернусь», створеного разом з УВКБ ООН: книгу історій і фотовиставку про людей, які через війну втратили домівки.
«Для Карітасу України важливо, щоб на міжнародних майданчиках звучав практичний досвід фахівців, які щодня відновлюють житло, пошкоджене внаслідок російських обстрілів. Працюючи безпосередньо в прифронтових громадах, вони бачать реальний стан житлового фонду та розуміють потреби людей, які залишаються у своїх домівках. Саме цей досвід має лягти в основу рішень щодо відбудови», – зазначила керівниця програми з питань житла Карітасу України Романа Маколович.
Меморандум про співпрацю з Криворізькою міською радою
12 листопада Карітас України, Карітас Кривий Ріг УГКЦ та виконавчий комітет Криворізької міської ради домовилися про спільну роботу. Серед пріоритетів – водопостачання, водовідведення, санітарія та гігієна, енергетична стійкість і підтримка людей, які найбільше потребують допомоги. Сторони окремо працюватимуть над резервним та автономним живленням для водопостачання й інших критичних систем міста, щоб вони не зупинялися під час відключень світла. Меморандум також передбачає спільну підготовку проєктів, пошук фінансування та залучення міжнародних партнерів.
Спільна відповідальність за відновлення
Доступ до безпечної води та житла визначає, чи зможуть люди залишатися у своїх громадах і повертатися додому. Дискусії на ReBuild Ukraine 2026 вкотре показали, що відновлення цих базових умов життя потребує узгодженої роботи держави, місцевої влади, бізнесу, міжнародних партнерів і гуманітарних організацій. Для Карітасу України участь у заході стала нагодою показати, як щоденна гуманітарна робота в громадах може стати частиною ширшої розмови про відбудову країни.
Тепер жінка живе в соціальному містечку «Назарет» у Добрівлянах – місці тимчасового проживання, яке підтримує Карітас Дрогобич. Наталя прагне самостійно дбати про себе й облаштовувати своє життя на новому місці.
У містечку їй виділили земельну ділянку, на якій жінка вирощує продукти для власних потреб. Наталя охоче господарює, однак обробляти землю вручну складно. Завдяки аграрному мікрогранту в межах проєкту Emergency Appeal 2026-2027 вона змогла придбати мотоблок із необхідними насадками. Тепер має техніку, яка полегшує обробіток землі та дозволяє їй самостійно доглядати за ділянкою.
Чому навіть невелика земельна ділянка може мати вагоме значення для родини? Як визначити, яка підтримка буде найбільш доцільною? І що потрібно, аби придбане обладнання допомагало господарювати й надалі? Про це говоримо з Юлією Самойлик, провідною експерткою Департаменту економічного відновлення Карітасу України, докторкою економічних наук, професоркою Полтавського державного аграрного університету.
– Пані Юліє, війна змінила економічні можливості багатьох українців. Що ви бачите, працюючи з людьми, які змушені були залишити свої домівки та почати життя в нових громадах??
– Дуже різні ситуації. Серед внутрішньо переміщених людей є вчителі, лікарі, банківські працівники, викладачі, які до війни мали роботу та професійний досвід. Після переїзду до сільської місцевості їм нерідко складно знайти роботу, яка відповідала б їхній кваліфікації. У невеликій громаді може не бути відповідних вакансій, а переїзд до міста чи оренда житла потребують додаткових коштів.
Тому для частини родин сільське господарство стає одним зі способів забезпечувати свої потреби. Водночас людина, яка ніколи раніше не займалася вирощуванням овочів чи утриманням птиці, потребує відповідних знань і підтримки.
Є й інша категорія людей – ті, хто до війни професійно займався сільським господарством. Вони мали власну техніку, великі земельні ділянки, налагоджене виробництво та ринки збуту. Наприклад, вирощували кавуни й полуницю на Херсонщині, розвивали тепличне господарство на Луганщині, займалися тваринництвом на Донеччині або декоративним рослинництвом у Бахмуті.
Деякі з цих виробників були добре відомі далеко за межами своїх громад. Але після вимушеного переїзду їхні можливості суттєво змінилися. Людина, яка раніше обробляла гектари землі, тепер може мати лише кілька соток. Важливо розуміти, що йдеться про людей із різним досвідом і різними потребами. Одним необхідно навчитися нової справи, іншим – знайти спосіб застосувати вже набуті знання в нових умовах.
– У межах Emergency Appeal аграрну підтримку надають у західних областях. Чим особливі потреби родин, які оселилися саме тут?
– Насамперед потрібно враховувати доступність землі та регіональні особливості господарювання. Наприклад, на Полтавщині десять соток можуть сприйматися як невелика присадибна ділянка. Натомість поблизу Львова, де доступ до сільськогосподарських земель обмеженіший, така площа вже може мати значний потенціал для родини.
Тому ми оцінюємо можливості кожного господарства окремо. Важливо розуміти, що людина планує вирощувати, які ресурси має та наскільки її плани відповідають місцевим умовам.
Ще один суттєвий чинник – житло. Багато переселенців досі не мають стабільного місця проживання, а сільськогосподарська діяльність потребує часу. Потрібно підготувати ґрунт, посадити культури, доглядати за ними та зібрати врожай.
Тому ми враховуємо, чи матиме родина можливість користуватися земельною ділянкою протягом необхідного періоду. Це важливо і для самої людини, адже господарювання передбачає планування та відповідальність за результати своєї праці.
– Яка мета аграрних грантів? Ви очікуєте, що люди відкриють бізнес?
– Ні. Передусім ми говоримо про продовольчу самозабезпеченість. Кластер продовольчої безпеки та засобів до існування розрізняє три рівні домогосподарств. Перше – вирощує для власного споживання, друге – вирощує для себе й продає частину, отримуючи додатковий дохід. Третє – це вже агробізнес.
У Emergency Appeal ми працюємо з першою категорією. Наше завдання – допомогти родині забезпечити себе продуктами. Для сім’ї з дітьми, людей старшого віку чи членів родини, які потребують догляду, це суттєва економія. Якщо з’являються надлишки й людина їх продає, чудово, але вимагати від усіх стати підприємцями ми не збираємося.
– Які запити сьогодні найпоширеніші? На що люди прагнуть спрямувати грантові кошти?
– Орієнтовна сума аграрного мікрогранту становить 40 тисяч гривень. Остаточний розмір допомоги визначаємо відповідно до обґрунтованих потреб домогосподарства.
Один із найчастіших запитів – малогабаритна сільськогосподарська техніка, зокрема мотоблоки. Для людей, яким складно фізично обробляти землю вручну, таке обладнання може значно полегшити роботу.
Також бачимо значний інтерес до теплиць. Люди хочуть встановлювати нові конструкції, облаштовувати полив, покращувати умови для вирощування продукції. Є запити й на розвиток птахівництва.
Однак наше завдання – оцінити, наскільки запропоновані покупки відповідають можливостям господарства.
Наприклад, людина хоче придбати потужний мотоблок, але має лише 4 чи 6 соток землі. Ми аналізуємо, чи справді потрібна техніка такої потужності. Можливо, для обробітку цієї площі достатньо простішого обладнання.
Якщо родина планує розводити курей, необхідно з’ясувати, чи є належні приміщення для їхнього утримання, чи зможуть люди забезпечити догляд і відповідні санітарні умови.
Пригадується історія пані Ганни з Херсона, яка зараз мешкає у місці тимчасового проживання в селі Добрівляни, яке діє за підтримки БФ «Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ». Пані Ганна любить доглядати за квітами. Вона висаджує їх на території прихистку, поливає та дбає про те, щоб навколо було затишно. Згодом, спілкуючись із фахівцями Карітасу, жінка почала замислюватися і про власне господарство. За підтримки кейс-менеджера, мотиваційного психолога та фахівця напряму Livelihood вона визначилася зі справою, якою хотіла б займатися, – птахівництвом.
Завдяки аграрному мікрогранту пані Ганна придбала 153 курки-несучки, а також обладнання та матеріали для їх утримання, годування й напування. Нині вона облаштовує господарство та готується розвивати обрану справу. Для жінки це можливість використати свою працьовитість і любов до господарювання, щоб поступово забезпечувати власні потреби та ставати економічно самостійнішою.
– Як відбувається відбір учасників? Що потрібно зробити, щоб отримати аграрну підтримку?
– Перший етап – звернення до місцевої організації Карітасу та реєстрація. Фахівці перевіряють відповідність критеріям проєкту, зокрема статус внутрішньо переміщеної особи та інші обставини, які впливають на становище родини.
Після цього разом із місцевою командою людина готує виробничий план. У ньому зазначає, якою діяльністю хоче займатися, які ресурси вже має, що необхідно придбати та як планує використовувати отриману підтримку.
Наступний етап – експертний аналіз виробничого плану: оцінюємо доцільність запланованих витрат, відповідність техніки чи обладнання масштабам господарства та його ресурсним можливостям.
Після погодження людина отримує кошти, купує необхідні товари й обладнання та надає документи, які підтверджують витрати.
Згодом фахівці проводять моніторинговий візит, щоб оцінити, як використовуються придбані ресурси та чи вдалося реалізувати заплановане.
– Пані Юліє, ви багато років досліджуєте аграрний сектор і маєте міжнародний досвід. Які підходи, на вашу думку, особливо важливо розвивати сьогодні на рівні невеликих домогосподарств?
– Я переконана, що українські аграрії мають значний досвід і можуть багато чого запропонувати міжнародним колегам. Водночас є питання, яким потрібно приділяти більше уваги.
Одне з них – екологічність виробництва. Важливо не лише отримати врожай сьогодні, а й зберегти родючість ґрунту та природні ресурси для майбутнього.
Тому ми звертаємо увагу на раціональне використання добрив, правильне поводження з рослинними рештками, компостування, мінімізацію необґрунтованого застосування гербіцидів.
Ці принципи однаково важливі для великих аграрних підприємств і невеликих присадибних господарств. Адже йдеться про якість харчових продуктів, здоров’я людей та довгострокову стійкість виробництва.
– Ми почали розмову з людей, які після переїзду опинилися в нових для себе обставинах. Чи може спільна господарська діяльність допомагати їм адаптуватися в приймаючих громадах?
– Переконана, що так. І тут дуже важливе спілкування. Для багатьох внутрішньо переміщених людей адаптація в новій громаді є непростим процесом. Потрібно знайомитися із сусідами, розуміти місцеві особливості, дізнаватися про доступні можливості.
Сільське господарство часто стає приводом для такої взаємодії. Люди радяться щодо вирощування культур, обмінюються досвідом, допомагають одне одному знаходити практичні рішення.
Я завжди раджу не боятися ставити запитання. Сьогодні інформації дуже багато, але досвід людини, яка вже займалася певною діяльністю в конкретних умовах, може бути особливо цінним.
Такі контакти допомагають не лише в господарюванні. Вони можуть поступово розширювати коло знайомств і сприяти тому, щоб людина почувалася впевненіше в новому середовищі.
– Що б ви порадили людям, які хочуть розпочати сільськогосподарську діяльність, але сумніваються у своїх силах?
– Насамперед вірте у власні сили й не бійтеся пробувати. Сільське господарство потребує знань, дисципліни та наполегливості, і навіть досвідченим господарям не завжди все вдається з першого разу. Помилки – теж частина досвіду, головне – робити висновки й рухатися далі.
Пам’ятайте, що ваші знання, досвід і вміння залишаються з вами, навіть якщо через війну довелося починати все спочатку. Не бійтеся ставити перед собою нові цілі та звертатися по підтримку. А ми в Карітасі України готові допомагати вам на цьому шляху.
Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 реалізується Карітасом України завдяки підтримці Caritas Internationalis
«Соціальна допомога для всієї родини». «Реєстрація на додаткові продуктові набори». «Вам доступна грошова допомога у розмірі 6 500 грн від міжнародного благодійного фонду». «Щоб підтвердити заявку на допомогу, натисніть «+», і наш представник зв’яжеться з вами». «Для зарахування коштів введіть: номер банківської картки, термін її дії, CVV-код, PIN-код, логін і пароль до інтернет-банкінгу та код підтвердження з SMS»…
Такі повідомлення за останні роки бачили у своєму месенджері й чули зі слухавки свого телефону, певно, вже всі.
Війна та спричинена нею гуманітарна криза призвели до зростання кібершахрайства та кіберзлочинності. За даними Нацбанку, з 2022 року ці прояви почастішали. Приміром, сума збитків банків, торговців й їхніх клієнтів у 2022 році становила понад 480 мільйонів гривень, що на 46% більше, ніж у довоєнному 2021 році. Українська міжбанківська Асоціація членів платіжних систем ЄМА разом із Кіберполіцією регулярно попереджає, що схеми з фейковими виплатами є однією з найпопулярніших і найнебезпечніших приманок кібершахраїв. Зловмисники масово створюють фішингові (підроблені) сайти та ботів у месенджерах (Telegram, Viber), паразитуючи саме на темах фінансової допомоги під час війни.
Інакше кажучи, шахраї користаються вразливим становищем людей, які переживають кризу або перебувають у стресі. Через постійний потік інформації та необхідність швидко вирішувати безліч нагальних проблем внутрішньо переміщені особи (ВПО), люди у складних життєвих обставинах, люди, які потерпіли від раптових шокових подій, можуть легко піддаватися введенню в оману.
Як і люди у потребі, команди мережі фондів Карітас також регулярно дізнаються про те, що «роздають гуманітарну допомогу» в якийсь інший, окрім як в офіційно встановлений спосіб.
З якими видами шахрайських схем найчастіше стикаються отримувачі допомоги?
Фейкові повідомлення про видачу допомоги від благодійних організацій зазвичай виглядають дуже переконливо. Логотипи, назви, кольори – злочинці навчилися імітувати навіть стиль комунікації відомих благодійних фондів.
У своїй роботі фонди мережі Карітас здебільшого стикаються з такими видами схем:
повідомлення про отримання грошової допомоги;
заклики отримати продуктовий, гігієнічний набір;
запрошення отримати «подарунок до свята» – новорічний, різдвяний, пасхальний тощо;
інформацію про надання компенсацій на гостроактуальні потреби (світло, паливо, воду тощо) або про те, що допоможе закрити гостроактуальні потреби (дрова, паливні брикети, зарядні станції тощо).
Як правило, фейкові оголошення розповсюджуються через Viber, Telegram. Люди бачать їх на псевдоінформаційних сайтах із клікбейтними заголовками, створеними лише для збору переглядів. А також на сторінках у Facebook різноманітних груп, які маскуються під новинні, культурні або патріотичні.
Основні ознаки шахрайства за даними Кіберполіції та Центру протидії дезінформації.
Допомогу обіцяють усім без винятку. Наприклад, Вам повідомляють, що отримати виплату від ООН, ЄС або відомого благодійного фонду може кожен.
Тиснуть і кваплять. Вимагають подати заявку негайно, інакше виплата «згорить»; іноді можуть наполягати на повторних повідомленнях.
Просять перейти за стороннім посиланням. Лінк може вести на сайт, який майже повністю копіює офіційний ресурс організації.
Вимагають банківські дані. Просять вказати CVV, PIN, пароль до банкінгу або код із SMS.
Просять заплатити невеликі гроші: комісію, податок на виплату, зробити «тестовий переказ» для підтвердження картки.
Використовують фальшиві відео й документи. Можуть показувати підроблені посвідчення, документи про виплати або відео з відомими людьми, створені за допомогою штучного інтелекту, які запевняють, що це оголошення — правда.
Як протистояти шахрайству?
Знайте, як відрізнити справжню допомогу.
Завжди перевіряйте джерело. Звідки надійшла інформація про «допомогу»? Хто вам про неї розповів? Хто саме вам її надіслав?
Кожен фонд, банк, державна установа має офіційний сайт, номери телефонів та акаунти в соцмережах. Довіряти слід інформації, опублікованій саме там. Офіційними ресурсами Карітасу України є сайт https://caritas.ua та офіційні сторінки у Facebook, Instagram, LinkedIn, X та YouTube.
Увага! Карітас України не має офіційних акаунтів уTelegramіTikTok.
Мережа Карітас налічує близько 100 фондів, і кожен із них має власні офіційні інформаційні ресурси. Хтось веде Facebook та Instagram, хтось публікує новини у Telegram. Тож якщо йдеться про допомогу у вашому місті чи громаді, перевірте інформацію на офіційному інформресурсі місцевої організації Карітасу, яка працює саме у вашому регіоні. Знайти її контакти можна тут.
Карітас України не збирає персональні дані через анкети у сторонніх Telegram-каналах, «патріотичних» і «новинних» Facebook-групах та на сумнівних сайтах.
Залишаються сумніви? Зателефонуйте на гарячу лінію Карітасу України: 0 800 336 734 (лінія працює пн-пт з 09:30 до 16:00) і перепитайте, чи дійсно надається такий вид допомоги та чи це тією організацією, про яку написано у повідомленні.
Вивчіть базові способи захисту і застосовуйте їх.
Кіберзлочинці не стоять на місці. Окрім відомих і старих схем, які, на жаль, все іще працюють, вони вигадують нові, граючи на страху, поспіху, довірливості та недостатній обізнаності.
На щастя, існує багато безкоштовних ресурсів, які навчать захищатися.
1. Безкоштовний онлайн-курс “Безпечно про небезпечне” створений для фахівців, які працюють або контактують з дітьми: педагогів, соціальних працівників, психологів, волонтерів, а також батьків та усіх, хто прагне стати безпечним дорослим для дитини.
Курс базується на однойменній книзі, написаній Анастасією Набоковою, менеджеркою з впровадження політик та системи з захисту дітей Карітасу України, стосується викликів, з якими сьогодні стикаються діти та підлітки (від булінгу й кіберзагрози до складних міжособистісних ситуацій), та пояснює як дорослий може правильно реагувати і підтримувати їх у різних випадках.
2. #ШахрайГудбай – це інформаційна кампанія, спрямована на підвищення обізнаності українців про безпеку безготівкових розрахунків та способи захисту від платіжного шахрайства в інтернеті.
Організували її Національний банк України, Департамент кіберполіції Національної поліції України та Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.
3.Дія.Овіта пропонує безкоштовні, короткі, зрозумілі освітні серіали, гайди та симулятори з кібергігієни й онлайн-безпеки для усіх – від дітей і їхніх батьків до держслужбовців і війскових.
Практична книга від проєктувальниці інженерних систем для банків розповідає про телефонне та онлайн-шахрайство. Тут можна дізнатися, як влаштований шахрайський дзвінок, звідки в чужих людей потрапляють ваше імʼя й номер, і чому найнадійніший захист — це покласти слухавку.
Якщо на читання знадобиться час, то скачати роздруківки і повісити їх на холодильник набагато швидше. Людина старшого віку знатиме, як діяти у разі підозрілого дзвінка. А соціальний працівник матиме чіткий алгоритм дій і зможе вчасно надати допомогу.
Шахрайство від імені благодійного фонду завдає його репутації серйозної шкоди. Люди не завжди можуть відрізнити справжню комунікацію від підробки, і негативний досвід взаємодії з шахраями часто підсвідомо переносять на сам фонд. Тому ми намагаємося оперативно реагувати на фейкові повідомлення та публікувати спростування на наших офіційних інформресурсах.
Але це лише наша частина відповідальності. Ваша залишається з вами: будьте пильні, уважні й поінформовані. Бережіть себе та свої персональні дані.
Тут зможуть проживати понад 200 людей, які через війну були змушені залишити свої домівки. Проєкт реалізував Карітас України за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) у співпраці з державною, обласною та місцевою владою.
Ще торік п’ятиповерховий будинок у Соборному потребував комплексного відновлення. Сьогодні це повноцінний житловий простір із відремонтованими квартирами, необхідними меблями та побутовою технікою.
Роботи розпочалися 1 серпня 2025 року. За їх виконання відповідала команда БФ «Карітас Одеса УГКЦ», яка провела масштабну реконструкцію будівлі. Відновили покрівлю, входи та під’їзди, замінили вікна й інженерні системи, відремонтували місця загального користування та всі 70 квартир.
Важливою частиною проєкту стало облаштування необхідної інфраструктури. За сприяння місцевої влади будинок під’єднали до зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення. УВКБ ООН забезпечило помешкання меблями й основною побутовою технікою, щоб родини могли заселятися без необхідності самостійно фінансувати облаштування житла.
Під час реконструкції врахували й потреби людей з інвалідністю. У третьому та четвертому під’їздах на перших поверхах облаштували чотири адаптовані квартири – по дві в кожному. Входи до цих під’їздів обладнали пандусами, покращивши доступність будинку для людей із порушеннями мобільності.
Перші мешканці почали заселятися ще до офіційного відкриття. Переважно це внутрішньо переміщені родини з регіонів, які найбільше постраждали від бойових дій та окупації.
Житло надається безоплатно строком до одного року з можливістю продовження проживання відповідно до чинного законодавства. Мешканці оплачуватимуть лише комунальні послуги. Частину квартир громада зможе надати фахівцям, яких потребує для свого розвитку.
Житло як основа для відновлення самостійності
У разі вимушеного переміщення житло відіграє особливу роль. Без відносної стабільності у питанні проживання людям складніше знайти постійну роботу, забезпечити безперервне навчання дітей, отримувати необхідні послуги та інтегруватися в нову громаду.
Саме тому для Карітасу України розвиток соціального житла є важливою складовою комплексної підтримки людей, які постраждали внаслідок війни.
«Понад 30 років Карітас України служить людям, які потребують підтримки. За цей час ми пройшли через різні виклики й переконалися: справжня допомога не закінчується відповіддю на нагальну потребу. Вона має створювати умови, за яких людина зможе відновити самостійність і більше не залежати від допомоги», – наголосила Тетяна Ставничи, президентка Карітасу України.
Відкриття житла в Соборному стало результатом об’єднання ресурсів і компетенцій міжнародних гуманітарних організацій, державних установ і місцевого самоврядування.
Участь у заході взяли Представниця УВКБ ООН в Україні Бернадетт Кастель-Голлінгсворт, президентка Карітасу України Тетяна Ставнича, директор БФ «Карітас Одеса УГКЦ» отець Василь Колодчин, голова Одеської обласної державної адміністрації Олег Кіпер, заступник Міністра розвитку громад та територій України Віталій Бєлобров, голова Бессарабської громади Сава Чернєв та представники партнерських організацій.
Чому Україні потрібні довгострокові житлові рішення
Масштаби руйнування житлового фонду України свідчать про те, що відновлення доступу до житла залишатиметься одним із пріоритетних напрямів гуманітарної допомоги та відбудови країни.
За даними п’ятої Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), внаслідок війни пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду України. Це вплинуло на понад три мільйони домогосподарств.
Однак проблема не обмежується фізичними руйнуваннями. Значна кількість внутрішньо переміщених людей продовжує проживати в орендованих помешканнях, місцях тимчасового розміщення або в родичів і знайомих. Для багатьох родин витрати на оренду становлять суттєве фінансове навантаження, а відсутність стабільних житлових умов ускладнює відновлення звичного способу життя.
За таких обставин важливо не лише ремонтувати пошкоджені оселі, а й розвивати різні моделі доступного житла, зокрема шляхом відновлення будівель, які тривалий час не використовувалися.
Проєкт у Соборному демонструє практичну можливість такого підходу: замість нового будівництва громада отримала відновлений житловий об’єкт, який можна використовувати протягом багатьох років.
«Доступ до доступного за вартістю житла є необхідним для того, щоб люди, які були змушені залишити свої домівки, могли повернути відчуття стабільності та відбудовувати своє життя. Ця ініціатива демонструє, чого можна досягти, коли гуманітарні організації та місцева влада об’єднують свої ресурси й експертизу. Ці 70 квартир не лише стануть домівками для переміщених родин, а й залишаться частиною житлового фонду громади, створюючи довгостроковий ресурс для людей, які потребують доступного житла», — зазначила Бернадетт Кастель-Голлінгсворт, Представниця УВКБ ООН в Україні.
Особливе значення має те, що житло в Соборному залишатиметься ресурсом громади й після завершення нинішнього етапу гуманітарного реагування. Якщо з часом частина родин зможе повернутися до своїх домівок, квартири будуть доступні для інших людей, які потребуватимуть житлової підтримки.
Таким чином, кошти, спрямовані на реконструкцію будинку, забезпечують не лише допомогу нинішнім мешканцям, а й формування довгострокової житлової інфраструктури.
Соборне – приклад того, як партнерство працює на майбутнє
Для Бессарабської громади відкриття соціального житла означає появу важливого інфраструктурного об’єкта. Для Карітасу України та УВКБ ООН – ще один практичний результат багаторічного партнерства. А для людей, які отримують квартири, – можливість мати стабільніші житлові умови після вимушеного переміщення.
Символічно, що проєкт реалізували саме в Соборному. Назва населеного пункту перегукується з поняттям соборності – єдності, яка виявляється не лише у спільних переконаннях, а й у готовності брати відповідальність і діяти разом. Саме ця готовність зробила можливим відновлення будинку, який тепер служитиме громаді.
«Ми розуміємо, скільки людей в Україні ще потребують допомоги. Тому Соборне має стати не винятком, а прикладом того, як спільними зусиллями можна розвивати доступне соціальне житло в українських громадах. Наше завдання – не зупинятися. Зберігати солідарність, зміцнювати партнерства й знаходити можливості допомагати далі», – підкреслила Тетяна Ставничи.
Під час відкриття біля будинку висадили молоді каштани. Це стало символічним завершенням події, присвяченої не лише відновленню будівлі, а й розвитку громади, яка приймає нових мешканців.
В Соборному створено 70 квартир. Але значення цього проєкту виходить за межі одного будинку та однієї громади. Він показує, що доступне соціальне житло можна розвивати через співпрацю гуманітарних організацій, міжнародних партнерів і місцевої влади, використовуючи наявну інфраструктуру.
Для України, де мільйони людей постраждали від втрати або пошкодження житла, такі рішення мають стати частиною системної відбудови. Адже відновлення країни – це і створення умов, за яких люди зможуть залишатися в громадах, працювати, виховувати дітей і самостійно будувати своє майбутнє.
Грант BLOOM допоміг йому придбати необхідне обладнання для полегшення догляду за садом.
«Ви знаєте, сад – це живий організм, якому потрібна постійна увага. Сад для мене – це моя праця, моє життя. Я люблю цю справу і мрію, щоб вона перейшла в спадок моїм онукам», – розповідає пан Валерій із села Бритівка на Одещині.
Усе почалося в дитинстві
Малим Валерій любив годинами гуляти в родинному саду в селі Удобне й уважно розглядати, як переплітаються гілки вишень та черешень. Захоплення садівництвом почалося ще в сім років, коли хлопчик узявся потроху допомагати батькові доглядати за деревами. Інтернету тоді не було, тож фахову літературу він шукав у місцевій бібліотеці. Вичитані в книжках поради одразу перевіряв на практиці, а згодом почав самостійно випробовувати різні технології догляду.
За плечима у пана Валерія вже понад 40 років досвіду. Він охоче допомагає односельцям із кронуванням та обрізкою дерев, за що його жартома прозвали «Людиною-ножицями». Не менш щедро садівник ділиться й професійними порадами.
Від яблунь і винограду до персиків та абрикосів
Нинішній сад для пана Валерія вже другий, який він власноруч висадив і сформував. У першому колись росли 135 яблунь 25 сортів та виноградник із 23 сортами лози. Та згодом від виноградарства довелося відмовитися: витрати на догляд значно перевищували прибуток.
Тепер у господарстві близько 300 дерев: персики, абрикоси та сливи, зокрема колекційні й високоврожайні сорти. Серед них – канадська «Фіделія» з мускатним присмаком, «Кардинал», «Редхейвен» і «Чорний принц», а також абрикоси американської, французької та чеської селекції. Обираючи саджанці, господар зважає на самоплідність дерев і на те, чи витримають плоди дорогу до покупця.
Від ринків – до замовлень із дому
З часом змінилися й канали збуту. Сім років до повномасштабного вторгнення пан Валерій возив урожай на ринки в Сергіївку та Білгород-Дністровський. Тепер покупці приїжджають безпосередньо до господарства й беруть одразу по 30–40 кілограмів фруктів.
Крім того, родина повністю забезпечує себе домашніми заготовками на зиму: урожай заморожують, сушать, варять із нього компоти та джеми, готують пастилу.
Грант на садову техніку
Щоб полегшити роботу в саду, пан Валерій подав заявку на грантову підтримку в межах програми BLOOM від Карітасу Одеси. За отримані 60 тисяч гривень він придбав бензиновий обприскувач і подрібнювач гілок. Нова техніка дозволяє оперативно обробляти насадження та переробляти зрізане гілля.
Серед причин, чому підтримали заявку пана Валерія, керівниця проєкту BLOOM з Карітасу Одеси Оксана Юрчік називає його багаторічний досвід в садівництві, вирощування унікальних сортів і чітке бачення подальшого розвитку господарства, відображене в грантовій заявці. За її словами, такі самозайняті люди забезпечують власний добробут і пропонують якісну продукцію місцевому ринку.
Історія пана Валерія показує, як грантова підтримка на певному етапі допомагає підприємцю розвивати справу, яку він створював десятиліттями.
Про програму BLOOM
BLOOM підтримує джерела доходу, самозайнятість і розвиток мікробізнесу в громадах, що постраждали від війни.
Фінансова підтримка становить:
від 1 000 до 3 000 доларів США – на започаткування бізнесу або самозайнятості;
від 1 000 до 5 000 доларів США – на розвиток уже зареєстрованого бізнесу.
Програма передбачає підтримку для визначених категорій учасників у таких громадах і районах:
Карітас Берислав – Великоолександрівська, Калинівська та Борозенська громади Херсонської області;
Карітас Миколаїв – Миколаївський район Миколаївської області;
Карітас Одеса – Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Болградський та Березівський райони Одеської області.
Наразі прийом заявок не проводиться.
Інформацію про наступні хвилі грантової підтримки та умови участі публікуватимуть на офіційних інформаційних ресурсах Карітасу України й місцевих організацій мережі.
Програма BLOOM реалізується Caritas Ukraine спільно з місцевими організаціями мережі Карітасу (Карітас Берислав УГКЦ, Карітас Миколаїв УГКЦ та Caritas Odesa UGCC) за підтримки уряду Великої Британії через UK aid. Програму впроваджує консорціум BLOOM, до якого входять Prosper Global (Prosper Global Ukraine), Swisscontact та «Право на захист» (R2P).
Після обстрілу людина часто опиняється перед кількома проблемами одночасно: потрібно переконатися, що рідні в безпеці, зафіксувати руйнування, знайти матеріали, аби в будинок не потрапляли холод і дощ, та зрозуміти, хто допоможе з ремонтом. Особливо складно тим, хто живе сам, має інвалідність, невеликий дохід або не може самостійно організувати відновлювальні роботи.
Про те, як діє допомога Карітасу в таких ситуаціях, 12 листопада в етері Українського радіорозповілиВалентин Бебік, директор департаменту дистрибуції гуманітарної допомоги Карітасу України, та Анна Торіна, координаторка проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні»Карітасу Запоріжжя. Після етеру вони уточнили практичні аспекти цієї роботи.
«У багатьох запоріжців ситуація, коли після чергового обстрілу у квартирі немає вікон, пошкоджений балкон, дах або стіни, стала страшною реальністю. Зараз, напередодні зими, проблема набуває особливої гостроти. Якщо влітку пошкоджене вікно – це передусім питання безпеки та комфорту, то з настанням холодів, дощів і морозів воно стає питанням збереження житла та здоров’я людей. Тому наше завдання – не залишити людину сам на сам із бідою, а допомогти їй пройти перші, найскладніші етапи після руйнування», – розповідає Анна Торіна.
Що робити насамперед, якщо житло постраждало?
Перший пріоритет – життя і здоров’я, а не пошкоджені речі. Потрібно переконатися, що ви й близькі в безпеці, та за потреби звернутися по екстрену допомогу. Після удару залишається ризик повторних атак, обвалу конструкцій і небезпечних уламків. Тому не варто самовільно повертатися до пошкодженої будівлі: дочекайтеся дозволу рятувальників або інших відповідальних служб і дотримуйтеся їхніх вказівок. Не наближайтеся до підозрілих предметів чи уламків ракет і дронів.
Коли місце стане безпечним, важливо зафіксувати пошкодження – зробити фотографії та опис того, що сталося. Мешканцям багатоквартирних будинків слід зв’язатися з ОСББ або управителем, а також із місцевими службами. Про пошкодження житла необхідно повідомити через застосунок або портал «Дія» чи звернутися до ЦНАПу. Після цього можна подати заяву на отримання державної компенсації за програмою «єВідновлення». Це державна програма компенсації за пошкоджене або знищене житло, яка діє незалежно від допомоги благодійних організацій.
Якщо після дозволу відповідних служб невеликі пошкодження можна тимчасово закрити, важливо убезпечити помешкання від дощу, вітру й холоду. Для громад, які живуть під постійною загрозою обстрілів, така підготовка особливо актуальна. Однак працювати біля пошкоджених конструкцій слід лише тоді, коли це безпечно.
«За нашою статистикою, 82% пошкоджень – це невеликі ушкодження, які потребують малих ремонтів. До цього можна підготуватися. Найбільше страждають вікна. Тому вдома варто мати плівку та скотч. Це допоможе в перші години дати собі раду: закрити протяги, щоб тепло не виходило з дому. Адже допомога – чи то від держави, чи то від благодійних організацій – може затримуватися, а людям треба жити сьогодні», – пояснює Валентин Бебік.
Решта 18% пошкоджень, за статистикою, потребують середніх і ґрунтовних ремонтів.
Як Карітас допомагає одразу після обстрілу?
У Запоріжжі та інших громадах, де працюють команди швидкого реагування, Карітас координує дії з місцевою владою, комунальними службами й гуманітарними партнерами. Це допомагає не дублювати підтримку та першочергово дістатися тих, хто найбільше її потребує.
Одразу після обстрілу постраждалим нерідко доводиться чекати, поки працюють аварійні служби та оформлюють документи. Тому команди швидкого реагування організовують поруч із місцями уражень пункти першої підтримки – простір, де люди можуть відновити сили й отримати інформацію про подальші дії.
Для тимчасового захисту пошкоджених приватних будинків, квартир і спільних просторів багатоквартирних будівель фахівці напряму Shelter застосовують набори матеріалів для екстреного закриття отворів (ESK). Вони дають змогу тимчасово закрити пошкоджені зовнішні конструкції, зменшити вплив негоди та запобігти подальшому руйнуванню житла. Це ще не повноцінний ремонт, але важливий перший крок до нього.
«Після удару люди можуть годинами чекати оформлення документів та роботи служб. Тому команда напряму RapidResponse має чіткий алгоритм, як підтримати людей після надзвичайної події: забезпечити найнеобхіднішим, надати інформаційну та соціально-психологічну підтримку, допомогти зорієнтуватися в подальших діях. У наметі Карітасу можна зігрітися, випити води чи чаю, перекусити, зарядити телефон та відновити зв’язок», – розповідає Анна Торіна.
Куди звертатися по допомогу з ремонтом?
Якщо ваш будинок або квартира постраждали через війну, зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію Карітасу України: 0 800 336 734. Вона працює з понеділка до п’ятниці, з 9:30 до 16:00. Фахівці уточнять місце проживання, характер пошкоджень і обставини домогосподарства та підкажуть, яка з чинних програм може відповідати вашій ситуації.
Звернення не означає автоматичного схвалення допомоги. Якщо випадок підпадає під умови відповідного проєкту, працівники зв’яжуться з людиною, узгодять подальші дії та, за потреби, організують візит соціального працівника й інженера. Спеціалісти оцінять технічний стан житла, обсяг необхідних робіт і соціальні обставини родини. Після перевірки документів та результатів оцінювання повідомлять рішення.
Перед візитом команда пояснить, які документи потрібно підготувати та як забезпечити доступ до помешкання. Важливо зберегти можливість задокументувати руйнування; водночас заради фіксації пошкоджень не можна ризикувати власною безпекою або залишати небезпечні уламки там, де їх мають прибрати спеціальні служби.
Хто має пріоритет і від чого залежать строки?
Звернутися за консультацією може кожен, чиє житло постраждало. Проте можливості програм обмежені, тому першочергово підтримують домогосподарства, які не мають достатніх фінансових чи фізичних ресурсів для самостійного ремонту. Серед них – люди старшого віку, люди з інвалідністю, самотні батьки й матері, багатодітні родини та інші люди у складних життєвих обставинах. Точні критерії залежать від конкретного проєкту.
Форма допомоги також може бути різною. В одних випадках роботи виконує залучений підрядник, в інших – за умовами проєкту людина може отримати фінансування на самостійну організацію ремонту. Строки залежать від масштабу пошкоджень, результатів оцінювання, доступності матеріалів і фахівців, безпекової ситуації та способу виконання робіт. Саме тому універсального терміну від подання заявки до ремонту немає.
«Ми є підзвітною, прозорою організацією, тому нам потрібно пройти всі етапи – від ухвалення рішення про допомогу до звітування – і підтвердити, що людина не просто отримала гроші й залишилася без даху над головою, а що ремонтні роботи зроблено і вона відновила так званий тепловий периметр житла. Це дуже важливо. Якщо ми даємо гроші на ремонт, нам потрібно, щоб ремонт було зроблено», – підкреслює Валентин Бебік.
Брак будівельних фахівців також впливає на строки відновлення. Карітас залучає до ремонтів професійних підрядників: така робота пов’язана з технічними ризиками, потребує належної якості та звітності. Якщо людина за умовами проєкту може самостійно організувати ремонт за фінансової підтримки, процес іноді відбувається швидше, ніж залучення підрядної організації.
За якими програмами Карітас допомагає відновлювати житло?
Нині діють кілька напрямів підтримки, і вони відрізняються географією, видами робіт та умовами участі. Зокрема, допомога з ремонтом житла передбачена в таких проєктах:
«Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки уряду США. Проєкт охоплює Запорізьку, Дніпропетровську, Полтавську, Донецьку, Харківську, Сумську, Чернігівську та Миколаївську області. Поряд із житловою підтримкою він передбачає допомогу з водопостачанням, санітарією та гігієною, захистом, засобами до існування, евакуацією та швидким реагуванням. У житловому напрямі йдеться, зокрема, про невідкладний захист пошкоджених осель і легкі ремонти.
«Житло для вразливих домогосподарствV» у партнерстві з Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН). У 2026 році проєкт працює в Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Одеській та Житомирській областях. Він підтримує малі й середні ремонти – заміну пошкоджених вікон і дверей, ремонт покрівель та інші відновлювальні роботи. Також передбачені покращення житлових умов, а в окремих регіонах – допомога з орендою житла. Важливою складовою житлової підтримки є також відновлення та облаштування тимчасового соціального житла для внутрішньо переміщених людей.
Конкретна доступність підтримки визначається поточними можливостями й умовами кожного проєкту. Зателефонувавши на гарячу лінію, людина може уточнити, який варіант допомоги діє саме в її громаді.
Від екстреної допомоги – до довгострокових житлових рішень
Відновити вибиті вікна чи пошкоджений дах – нагальне завдання після обстрілу. Але житлові проблеми, спричинені війною, не вичерпуються ремонтом. Людям, які втратили домівки або не можуть дозволити собі безпечне житло, потрібні рішення на роки. Саме для цього Карітас України розвиває Програму житлових рішень (HousingPathways). Її мета – розширити доступ до безпечного, гідного й фінансово доступного житла та допомогти громадам створювати сталі механізми розв’язання житлових проблем.
Програма поєднує розвиток доступного й соціального житла – зокрема реконструкцію та пристосування наявних будівель, підтримку орендних моделей – із перетворенням тимчасових колективних центрів на житло для тривалого проживання або заклади соціальних послуг. Ще один напрям – відновлення соціальної інфраструктури, підвищення її доступності та енергоефективності й підтримка економічної самостійності вразливих людей.
Один із прикладів такого підходу – проєкт «Людиноцентричні житлові рішення та зміцнення систем для сталого відновлення» (ПРОСТІР /PROSTIR). Із квітня 2026 року Карітас України реалізує його разом із Католицькою службою допомоги (CRS), Карітасом Полтава та Інститутом житла у Котелевській і Скороходівській громадах Полтавської області, де загалом проживають близько 22 тисяч людей.
У цих громадах оцінюють житлові потреби мешканців та наявний житловий фонд, готують місцеві житлові стратегії й плани дій. Також працюють над підтримкою оренди, підвищенням енергоефективності та інвестиційними проєктами для залучення фінансування. Ідеться не лише про допомогу окремим родинам: важливо, щоб самі громади могли планувати житлову політику, управляти ресурсами й знаходити довгострокові рішення. Так від реагування на руйнування можна поступово переходити до сталого відновлення.
Важливо не лише зачинити вікно, а й повернути людям можливість жити вдома
Коли на вулиці холоднішає, пошкоджене вікно чи дах – це вже не тільки питання комфорту. Це ризик для здоров’я людей і подальшого стану будівлі. Для родини з дітьми, людини старшого віку чи людини з інвалідністю самостійно впоратися з наслідками удару може бути особливо складно.
Тому допомога з відновленням житла починається з безпеки та швидкого захисту оселі, але не закінчується ними. Вона потребує узгодженої роботи рятувальників, місцевої влади, гуманітарних організацій і ремонтних команд – щоб людина не залишилася сама між пошкодженим житлом, документами й очікуванням на допомогу.
Гаряча лінія Карітасу України: 0 800 336 734 (безоплатно).
Але чи справді вони роблять місто доступним? Для людини з порушенням зору відповідь залежить від багатьох деталей: куди веде тактильна смуга, чи оголошують зупинки в транспорті, наскільки читабельний інформаційний стенд і чи можна самостійно скористатися банкоматом.
Експерт програми Інклюзія Карітасу України Петро Поліщук вже багато років займається питаннями безбар’єрності — про бар’єри для людей з порушенням зору він знає з власного досвіду. Ці перешкоди ховаються практично в будь-якій повсякденній ситуації: дорогою на роботу, під час користування громадським транспортом, отримання адміністративної послуги чи оплати покупок. Часто це не одна велика проблема, а сукупність невеликих недоліків, які разом обмежують самостійність.
Ми розпитали пана Петра, чому наявність елементів доступності не завжди означає безбар’єрність і як свідоме ставлення може покращити ситуацію без додаткових фінансових вливань.
Тактильна плитка має не просто бути, а допомагати орієнтуватися
«Якщо орієнтуватися за цією плиткою (тактильною смугою), -– починає пан Петро, демонструючи приклади. — Вріжетеся в обмежувальний стовпчик. А ці тактильні смуги ведуть до дерева, електроопори або направляють незрячого пішохода до переходу небезпечним шляхом. Ця – виконує функцію підніжки для всіх перехожих, бо встановлена вище рівня основного покриття, а ця – просто марна, бо не має відповідних рифлень».
В колекції Петра Поліщука десятки прикладів фіктивної безбар’єрності з багатьох українських міст. Він активно демонструє їх, консультуючи місцеві громади, як насправді має виглядати безбар’єрність і для чого вона потрібна.
«Тактильні індикатори — одні з важливих елементів фізичної доступності міського середовища. Вони допомагають незрячим і слабозорим людям орієнтуватися на вулицях, визначати напрямок руху та завчасно помічати потенційну небезпеку. Не менш важливими є контрастне маркування першої та останньої сходинок сходового маршу, позначення прозорих скляних дверей, а також усунення перешкод на рівні голови. Низько розташовані вивіски, конструкції чи зовнішні блоки кондиціонерів можуть стати причиною травмування людини, яка орієнтується за допомогою тростини» — нагадує експерт.
Тому доступність не можна оцінювати лише за наявністю відповідних елементів. Важливо, чи правильно вони розташовані, чи відповідають нормативам і чи справді допомагають людині безпечно пересуватися.
Громадський транспорт: сісти в автобус складно, вийти — ще складніше
Уявімо ситуацію: на зупинку одночасно під’їжджають кілька автобусів. Людина з порушенням зору не завжди може визначити, який із них їй потрібен. У такому випадку допомогло б зовнішнє голосове оголошення номера маршруту та його кінцевої зупинки під час відкриття дверей. Однак таке обладнання є не на всіх транспортних засобах.
Інша проблема — відсутність автоматичного оголошення поточної та наступної зупинок. Це стосується, зокрема, частини маршрутних таксі, застарілих тролейбусів і трамваїв.
Для людей із залишковим зором ситуацію ускладнюють темний час доби, дощ, сніг та інші несприятливі погодні умови. У таких обставинах візуально визначити потрібну зупинку буває особливо складно.
«Тому голосове інформування в транспорті — це не додаткова зручність, а один із важливих інструментів самостійного пересування» — наголошує Петро Поліщук.
Інформація та її доступність
В лікарнях, ЦНАПах, банках або аптеках часто можна побачити таку картину: жовта табличка шрифтом Брайля є, але під склом, іноді — навіть розташована вище рівня очей. Незрячій людині прочитати її тактильно — неможливо. Окрема історія із захисним склом або пластиком — для людини із залишковим зором перешкодою стануть відблиски, які унеможливлюють читання.
«Я часто бачу такі сюжети. Але виправити їх просто – використовувати шрифти без засічок, належного розміру і контрастності, прибрати скло, а таблички шрифтом Брайля розмістити біля дверей, а не над ними. Головне усвідомити, чому це потрібно зробити» — каже Петро Поліщук.
Самостійність vs залежність від сторонньої допомоги
Електронні черги, інфобокси, банкомати й платіжні термінали спрощують отримання послуг. Але якщо їхній інтерфейс не адаптований, людина із порушенням зору не зможе ними належно скористатися. Подібні ситуації виникають у ЦНАПах, реєстратурах медичних закладів та установах Пенсійного фонду. В деяких установах біля автомату стоїть працівник, що допомагає отримати талон, в деяких — його нема.
Окреме питання — доступність банкоматів і платіжних терміналів. Для самостійного користування ними важливі голосовий супровід операцій, фізичні кнопки або інші доступні способи керування, а також аудіовихід, наприклад, стандартний роз’єм 3,5 мм для навушників.
Коли таких можливостей немає, людина змушена просити когось про допомогу. У випадку з банківськими операціями це створює ще й ризик розголошення конфіденційної інформації — зокрема PIN-коду чи персональних даних.
Доступність таких пристроїв має забезпечувати не просто можливість виконати операцію, а й право людини зробити це самостійно та з дотриманням приватності.
Від доступності на папері до реальних змін
В Україні затверджені державні будівельні норми, зокрема ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд». Але чому фізичні, інформаційні та цифрові бар’єри продовжують виникати навіть там, де вже існують відповідні стандарти?
Одна з важливих причин — недостатня увага до якості впровадження та контролю за дотриманням вимог доступності.На думку Петра Поліщука це проявляється на кількох рівнях.
Якість будівельних робіт і відповідальність за результат. Якщо під час облаштування вулиці чи будівлі не залучають фахівців із доступності та людей із порушеннями зору, навіть формально виконані роботи можуть виявитися непридатними для користування. Важливо не лише перевіряти наявність елементів доступності, а й оцінювати правильність їхнього облаштування та відповідність будівельним нормам.
Формальний підхід до моніторингу. Звітність і візуальна перевірка не завжди дозволяють оцінити, наскільки простір справді зручний для людини. Практичне тестування за участю людей з інвалідністю та профільних експертів допомагає виявити проблеми, які можуть залишитися непомітними під час звичайного огляду.
Важливо також, щоб виявлені порушення не залишалися без належного реагування. Контроль, чіткий розподіл відповідальності та дієві механізми виправлення недоліків мають бути невіддільною частиною політики безбар’єрності, вважає Петро Поліщук.
Безбар’єрність починається з можливості діяти самостійно
Чи може людина самостійно знайти потрібний кабінет у лікарні? Дізнатися, який автобус під’їхав до зупинки? Отримати талон в електронній черзі, скористатися банкоматом або підтвердити особу в державному застосунку?
Ці питання допомагають оцінити безбар’єрність значно точніше, ніж кількість встановлених пандусів, тактильних смуг чи запущених цифрових сервісів.
Справді доступне середовище — не набір окремих технічних рішень, а цілісна система, у якій людина може вільно пересуватися, отримувати інформацію, користуватися послугами та ухвалювати рішення без постійної залежності від сторонньої допомоги.
Для цього важливо залучати людей із порушеннями зору та експертів із доступності на всіх етапах: від проєктування вулиць і громадських будівель до розробки цифрових продуктів та оцінювання їхньої якості. Адже саме люди, які щодня користуються цими просторами й сервісами, можуть найточніше показати, які рішення працюють.
«У нас всіх ще дуже багато роботи попереду — треба разом будувати світ рівних можливостей!» — підсумовує Петро Поліщук.