Їхній дім був наповнений дитячим сміхом, щоденними турботами та звуками скрипки музика була для Наталії не просто професією, а серцем їхньої родини.
Одного весняного дня 8 березня усе змінилося назавжди. Ракетний удар зруйнував їхній будинок. В одну мить зникло місце, де створювалися спогади, де діти почувалися в безпеці, де жила музика.
«Ми всі сиділи разом і чекали, коли це закінчиться. Було страшно, але водночас відчувалося, що ми не самі», – згадує жінка.
Їх врятувала солідарність. Поруч із домом сусіди мали великий підвал, який з перших днів повномасштабного вторгнення став укриттям не лише для родини Наталії, а й для багатьох жителів села. У темряві під землею люди ділилися страхом, надією та силою вижити.
Сьогодні Наталія з дітьми орендує невелику квартиру в Чернігові. Життя далеко не легке, але воно триває. Наталія працює викладачкою скрипки в музичному коледжі. Там же навчаються і її старші сини, продовжуючи свій музичний шлях попри всі пережиті труднощі. Музика залишається їхнім якорем нагадуванням про те, хто вони є і що неможливо зруйнувати.
Наймолодшій доньці Наталії лише п’ять років. У віці, коли дитина повинна почуватися безтурботною і захищеною, їй щодня потрібні тепло, турбота і, передусім, відчуття безпеки.
У пошуках підтримки родина звернулася до Карітасу Чернігів. В рамках проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту та гігієни постраждалого від війни населення прифронтових районів України», який фінансується Європейським Союзом та Карітас Австія. Пані Наталія отримала одяг із соціальної шафи, а також два нові ліжка для родини, оскільки до цього маленька дівчинка навіть не мала власного місця для сну.
Для Наталії цей жест означав значно більше, ніж просто меблі. Це був знак того, що дім можна відбудувати, крок за кроком, навіть після нищівної втрати. Що гідність і комфорт мають значення навіть у найважчі часи.
“Тепер я знаю, що навіть серед руїн можна будувати надію, коли поруч є люди, готові підтримати”.
Наталія також відвідує батьківські зустрічі в Карітасі Чернігів. Ці зустрічі, не лише про практичну допомогу; це простір, де можна поділитися досвідом, відчути розуміння та усвідомити, що ти не один у своїх труднощах. У країні, позначеній війною, такі моменти підтримки допомагають відновлювати внутрішню силу.
Історія Наталії, це історія стійкості та тихої мужності. Вона втратила свій дім, але зберегла найважливіше: своїх дітей, свою музику та віру в майбутнє.
Саме це робить можливою гуманітарна підтримка, не лише виживання, а й шанс відбудувати життя з гідністю, турботою та надією.
Проєкт охоплює 27 000 бенефіціарів у чотирьох локаціях (Чернігів, Суми, Запоріжжя та Краматорськ) і передбачає низку заходів, зокрема послуги захисту, психологічну підтримку, матеріальну допомогу через гігієнічні набори для людей з інвалідністю, а також діяльність для дітей у дружніх до дітей просторах (Child-Friendly Spaces).