«Я хочу показати вас не як жертв», – комунікаційник Caritas Canada відвідав учасників AGRIS3 на Хмельниччині

Міназ Керавала, менеджер із комунікацій Development and Peace – Caritas Canada, приїхав в Україну, щоб особисто поспілкуватися з учасниками проєкту AGRIS3, побачити, як вони облаштовують життя після вимушеного переїзду, та розповісти про їхній досвід канадійцям.

Краще один раз побачити

AGRIS3 на Хмельниччині став першим проєктом програми Livelihood (Відновлення засобів до існування), який Карітас України реалізує за підтримки канадських партнерів. Його втілює Карітас Хмельницький за фінансової підтримки Development and Peace – Caritas Canada.

Проєкт наближається до завершення, і Міназ Керавала приїхав в Україну, щоб записати історії учасників та передати їх канадській аудиторії. Разом із керівником програми Livelihood Карітасу України Василем Мікулою та координаторкою AGRIS3 Марією Омелянчук він два дні їздив Хмельниччиною, знайомився з родинами, слухав їхні історії, фотографував і записував інтерв’ю.

На запитання, чи не страшно було їхати в країну, де триває війна, Міназ відповів: якщо тут живуть люди, то чому він має боятися? Це його перший візит до України, і ми віримо, що не останній.

Шість родин, які відновлюють господарства

За ці два дні вони побували у шести різних родинах. Усі родини були змушені залишити свої домівки та переїхати на Хмельниччину. Чотири з них отримали від проєкту мінігранти, дві родини отримали бізнес-гранти.

Олена з Луганщини разом із сином переїхала невдовзі після початку тимчасової окупації у 2014 році. Будинок, у якому поселили родину, мало був схожий на житловий: стояв без вікон і дверей, а всередині гніздилися птахи. За ці роки родина власними силами облаштувала його й зробила затишним.

Дідусь і бабуся з Чорнобаївки були змушені виїхати заради онуків. Сьогодні вони садять город, тримають поросят, роблять заготовки. Вирощеного вистачає і для власної родини, і для того, щоб ділитися із сусідами та забезпечувати потреби волонтерів.

Багатодітна родина з Миколаївщини завдяки підтримці AGRIS3 отримала добрива та кошти на препарат від колорадського жука. Вони виростили хороший урожай картоплі: частину передали маминій сім’ї, частину продали, а за виручені гроші купили дітям одяг та канцелярське приладдя до 1 вересня.

Наступного дня Міназ зустрівся з двома родинами з Херсонщини, які ще до повномасштабної війни розвивали там тепличний бізнес. Вони втратили все і на новому місці мусили починати з нуля. Цього року вже зібрали й продали близько семи тонн огірків. Теплиця стала основним джерелом доходу: за зароблені гроші родини забезпечують дітей усім необхідним, облаштовують своє житло, а частину огірків обмінюють на яйця та молоко.

Що дає грантова підтримка

Міназ планує розповісти канадійцям, як українці живуть під час війни, долають втрати, але продовжують жити й працювати. Під час зустрічей родини розповідали йому про свій досвід, плани та справи, а також про те, як допомога від Карітасу дає їм змогу облаштуватися на новому місці.

«Я хочу показати вас не як жертв, а як сильний народ, який, незважаючи ні на що, знову і знову встає на ноги, активно працює і зрештою повноцінно живе», – сказав Міназ.

За словами Василя Мікули, грантова підтримка допомогла людям повернутися до справи, яку вони знали й якою займалися раніше. Після вимушеного переїзду багато хто з них мав невеликі заощадження, але не наважувався вкладати їх у господарство через невизначеність і ризик знову все втратити.

«Грант дав можливість не боятися, ризикнути, розвинутися, стати на ноги», – розповідає Василь Мікула.

За його спостереженнями, більшість відвіданих родин змогли окупити вкладення вже за перший сезон. Для них це означало, що власна справа може знову приносити дохід, а вкладені зусилля давати результат.

Не лише фінансова допомога

Під час візиту Василь Мікула звернув увагу й на те, що підтримка для цих людей має ще й інше, не менш важливе значення.

«Фінансова допомога – це добре. Але разом із нею люди отримували розуміння, що вони не одні, що поруч є добрі люди, готові допомогти. Ця моральна підтримка була для них не менш важливою за фінансову. Вона допомагала не здаватися», – зазначив він.

Після вимушеного переїзду людям доводиться заново облаштовувати побут, шукати джерела доходу й вирішувати, у що вкладати обмежені кошти. За таких обставин підтримка від Карітасу дає їм змогу покладатися не лише на власні ресурси, а й наважитися на кроки, які без неї здавалися занадто ризикованими.

Дім і речі, які зберігають спогади

Ще одне спостереження Василя Мікули стосувалося того, як родини говорили про втрачені домівки.

Люди хочуть повернутися до місць, які пов’язані зі значною частиною їхнього життя, де залишилися родинні фотографії, вишиті образи й картини, створені власноруч або рідними. Такі речі зберігають спогади, які неможливо відтворити чи замінити.

«Багато чого можна відновити: хату, машину, бізнес. Але є речі, які не повернеш. Вони пов’язані з місцем, спогадами, з тим, що справді важливе для людини», – підсумовує Василь Мікула.

Під час зустрічей кілька родин згадували роки, коли будували будинки, розвивали теплиці й багато працювали. Тепер вони сприймають той період як один із найкращих у своєму житті.

Побажання українських родин канадійцям

Під час кожної зустрічі Міназ запитував учасників, що вони хотіли б передати людям у Канаді. Найчастіше родини бажали, щоб канадійцям ніколи не довелося дізнатися, що таке війна. Також вони дякували за допомогу та за те, що про них пам’ятають.

Міназ приїхав до України, щоб розповісти вдома про побачене й почуте. До Канади він повезе історії вимушеного переїзду, втрат і невизначеності, але також і щоденної праці людей, які відновлюють господарства, забезпечують родини й облаштовуються на новому місці.

Проєкт AGRIS3 реалізує Карітас Хмельницький УГКЦ у партнерстві з Карітасом України за фінансової підтримки Development and Peace – Caritas Canada.

Знання і навички, яких немає в шкільних підручниках: Карітас змінює підхід до роботи з підлітками

Підлітковий вік у всі часи є періодом пошуку себе, але сьогодні українські діти дорослішають у зовсім інших обставинах, ніж будь-яке покоління до них. Війна, вимушені переїзди, дистанційне навчання, розлука з рідними та друзями, а також втрата звичного життя змінили не лише їхній побут, а й сам процес дорослішання.

У таких умовах важливо не лише здобути академічні знання, а й навчитися розуміти власні емоції, будувати стосунки, ухвалювати рішення, піклуватися про здоров’я, критично сприймати інформацію, планувати майбутнє та не боятися брати на себе відповідальність.

Понад два десятиліття роботи з дітьми дали Карітасу України великий практичний досвід і чітке розуміння того, що поодиноких занять недостатньо для формування знань та навичок у підлітків. «Донедавна у наших фахівців Дитячих центрів та Просторів дружніх до дітей не було єдиної програми, яка охоплювала б усі ключові сфери життя підлітків. Кожен шукав матеріали самостійно: в інтернеті, у різних посібниках, комбінував вправи з багатьох джерел», – розповідає керівниця програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітасу України Зоряна Лукавецька. 

«В рамках проєкту «Процвітання крізь шторм» ми вирішили створити єдину методику, яка поєднає найважливіші знання та навички, – додає очільниця програми. – Замість традиційних лекцій учасники навчаються через активну взаємодію: беруть участь у мозкових штурмах, рольових і командних іграх, працюють у парах і малих групах, аналізують життєві ситуації та разом шукають рішення. Коли діти проживають цей досвід і запам’ятовують його значно краще». 

Однією з ключових особливостей розробленого курсу є його практична спрямованість. Посібник пропонує формат навчання, у якому тренер виступає не наставником, що дає готові відповіді, а фасилітатором. Він підтримує учасників, допомагає організувати командну роботу, створює безпечний простір для співпраці та заохочує підлітків до самостійного пошуку рішень.

Під час розроблення посібника ми прагнули забезпечити збалансоване поєднання вправ різного формату та спрямованості. Динамічні й рухливі активності чергуються з аналітичними та дослідницькими завданнями, групова робота — з індивідуальною рефлексією, а творчі вправи доповнюють практичні кейси. Такий підхід допомагає підтримувати високу залученість усіх учасників, створює можливості для глибокого занурення в теми, формує позитивну атмосферу відкриття й співтворчості, а відтак сприяє кращому засвоєнню та запам’ятовуванню інформації.

Посібник містить курс із п’яти модулів по 5 тем у кожному, загальною тривалістю 150 годин, які можна пройти протягом приблизно дев’яти місяців – з вересня по травень.  Кожен модуль курсу завершується створенням і презентацією власного соціально значущого групового проєкту. Це дає підліткам можливість втілити свої ідеї у реальні ініціативи, відчути відповідальність за спільну справу та зробити перші кроки до активної громадянської участі.

Водночас кожен модуль є самостійним і може використовуватися окремо, залежно від потреб конкретної групи. Зараз програма впроваджується п’ятьма центрами Карітас Волинь, Карітас Львів, Карітас Полтава, Карітас Тернопіль та Карітас Хмельницький. 

«Програму створювали насамперед для просторів Карітасу, однак вона універсальна, – зазначає менеджерка проєкту «Процвітання крізь шторм» Ольга Аркуша. – Її можна використовувати у школах, Центрах життєстійкості, закладах неформальної освіти та соціальних службах – усюди, де працюють із підлітками. Це особливо важливо зараз, адже готових сучасних методик для системної роботи саме з цією віковою групою в Україні досі небагато».

Розповідаємо більше про кожен з п’яти модулів програми.

Навичка, якій потрібно навчати: турбота про себе

Багато дорослих досі сприймають здоров’я підлітків вузько: не захворів, займається спортом, нормально харчується – от і добре. Насправді ж здоров’я сучасної дитини значно ширше поняття.

Перший модуль програми присвячений формуванню звички дбати про себе комплексно. У ньому поєднано теми психологічної стійкості, фізичної активності, здорового харчування, догляду за собою та основ першої домедичної допомоги. 

Під час дискусій і практичних вправ підлітки мають усвідомити, що турбота про власне здоров’я – це не одноразове рішення і не набір заборон. Це постійний процес самовдосконалення, який дозволяє розпізнавати власні емоції, помічати ознаки перевтоми, знаходити способи самопідтримки та звертатися по допомогу, коли вона необхідна. 

Не менш важливою є тема руху – не як спорту заради результату, а як природного способу підтримки енергії, настрою та психічного здоров’я. 

Так само розглядаються питання харчування та догляду за собою, очищені від популярних міфів і стереотипів, які підлітки щодня зустрічають у соцмережах.

Завершує модуль тема домедичної допомоги. Її мета – не підготувати професійних рятувальників, а навчити дітей не розгубитися у критичній ситуації, оцінити ризики та зробити перші необхідні кроки до приїзду медиків.

Soft skills визначають успіх

Сучасний роботодавець дедалі рідше запитує про диплом, натомість рекрутери оцінюють вміння працювати в команді, домовлятися, керувати власними емоціями, критично мислити і брати на себе відповідальність. Саме ці компетенції називають м’якими навичками (soft skills), і саме вони стали основою другого модуля програми.

Підлітковий період життя – це часи перших серйозних конфліктів, складних стосунків з батьками, дорослими та ровесниками, пошуком власної ідентичності та бажанням відстояти себе. Модуль не пропонує готових відповідей чи моральних повчань, але пояснює, як робити це конструктивно із залученням мінімальних сил та ресурсів. 

У фокусі п’ять взаємопов’язаних тем: розпізнавання та управління емоціями, вирішення конфліктів, розвиток асертивності, командна взаємодія та тайм-менеджмент. Підлітки працюють у групах, виконують рольові вправи, аналізують кейси, дискутують і рефлексують над власним досвідом. 

Цей модуль допомагає сформувати навички, які залишаються актуальними незалежно від майбутньої професії чи життєвого шляху.

Знайти не професію, а власний шлях

Колись діти починали задумуватись про вибір майбутньої професії у 16-17 років, сучасні підлітки замислюються про це значно раніше. Технологічний прогрес, поява нових – «модних» – спеціальностей та, будьмо відвертими, потреба у власних коштах змушують молодь досить рано шукати шляхи заробітку.

Саме тому третій модуль курсу присвячений профорієнтації. Програма знайомить учасників із сучасним світом професій, допомагає дослідити власні інтереси та здібності, розібратися, як змінюється ринок праці в Україні та світі, а також зробити перші кроки до підприємництва. 

Модуль не дає підліткам готову відповідь на запитання «ким бути», натомість вони аналізують власні сильні сторони, знайомляться з реальними професійними ситуаціями, працюють над ідеями власних проєктів, обговорюють виклики і вчаться оцінювати різні сценарії свого розвитку. 

Особливо важливо, що модуль допомагає позбутися поширеного страху зробити «неправильний вибір». Автори посібника показують: професійний шлях не завжди прямий, він може змінюватися на різних етапах життя і вимагати постійного навчання. 

Навчитися розпоряджатись грішми ще до першої зарплати

Фінансові рішення підлітки вчаться ухвалювати задовго до повноліття. Починається все з кишенькових витрат і булочки у шкільній їдальні, далі вони переходять на банківські картки і здійснюють покупки в інтернеті, а потім стаються перші спроби підзаробити.

Молоді люди мають розуміти, як працюють гроші, як планувати бюджет і захиститись від шахрайства – про це четвертий модуль програми.

Фінансова грамотність починається з найпростішого – розуміння ролі грошей і принципів відповідального ставлення до них. Підлітки вчаться планувати власні витрати, розрізняти бажання і потреби, безпечно користуватися банківськими картками та цифровими сервісами, захищати власні персональні дані, заощаджувати та ухвалювати зважені фінансові рішення. 

Окрема увага приділяється темі першого заробітку: де підліток може легально працювати, як розрізнити сумнівні пропозиції працевлаштування, як перетворити власні захоплення на джерело доходу та чому важливо цінувати свою працю.

Змінювати світ навколо себе не страшно

Саме в юному віці формується ставлення до суспільства, відповідальності та власної ролі в громаді. Чи буде людина готовою допомогти іншому, робити добре діло разом або ініціювати самотужки зміни значною мірою залежить від досвіду, який вона отримує в підлітковому віці.

П’ятий модуль присвячений набуттю громадських компетентностей. Програма охоплює теми людяності та взаємоповаги, лідерства, медіаграмотності, волонтерства і екологічної відповідальності. 

Особливе місце займає розвиток критичного мислення. У світі, де підлітки щодня стикаються з величезною кількістю інформації, вони вчаться перевіряти факти, розпізнавати маніпуляції, аналізувати джерела та не піддаватися дезінформації. Це навичка, яка сьогодні є такою ж важливою, ніж уміння читати чи писати.

Не менш важливим є знайомство з волонтерством. Автори посібника прагнуть показати, що допомагати можна незалежно від віку чи ресурсів. Корисна ініціатива не завжди потребує великих коштів – іноді достатньо небайдужості, хорошої ідеї та команди однодумців.

***

Навчально-методичний посібник «Формування життєвих навичок та соціальної активності підлітків» не претендує на універсальну відповідь на всі виклики, з якими стикається молодь. Це практичний інструмент, який допомагає дорослим будувати з підлітками діалог про справді важливі речі. 

Посібник результат спільної роботи докторки психологічних наук, професорки Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України Людмили Миколаївни Карамушки, кандидата психологічних наук, доцента кафедри соціальної психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії Тараса Вікторовича Карамушки та команди Карітасу України.

До авторського колективу увійшли: Лукавецька Зоряна, керівниця програми «Освіта, формація та захист дітей»; Аркуша Ольга, менеджерка проєкту «Процвітання крізь шторм»; Михальська Оксана, психологиня проєкту (Львів); Гук Софія, соціальна педагогиня проєкту (Львів); Дем’янчук Іванна, фахівчиня соціальної роботи (Львів); Васюра Наталія, соціальна працівниця (Полтава); Гринишин Наталія, координаторка проєкту (Хмельницький); Кузенко Олеся, координаторка проєкту (Хмельницький); Карась Ірина, соціальна педагогиня (Хмельницький); Назарчук Наталія, психологиня (Хмельницький); Петришин Михайло, соціальний працівник (Хмельницький); Дідур Катерина, фахівчиня соціальної роботи (Хмельницький); Нарольська Світлана, соціальна педагогиня (Нововолинськ); Гавронська Наталія, фахівчиня соціальної роботи (Нововолинськ); Федорович Наталія, психологиня (Нововолинськ); Вергілес Софія, фахівчиня соціальної роботи (Нововолинськ); Голян Герман, тренер (Нововолинськ); Муц Аліна, координаторка проєкту (Тернопіль); Креховець Юлія, соціальна педагогиня (Тернопіль); Ханас Вікторія, психологиня (Тернопіль).

Автори посібника сподіваються, що курс стане корисним не лише для працівників Карітасу. У електронному вигляді він спеціально розміщений у відкритому доступі на сайті організації, аби його могли використовувати педагоги, психологи, соціальні працівники та інші фахівці, які працюють з підлітками.

Посібник «Формування життєвих навичок та соціальної активності підлітків» можна ЗАВАНТАЖИТИ БЕЗКОШТОВНО. Велике прохання зберігати авторство Карітасу та посилання на джерело. Деталі – у ліцензії Карітасу.

Як працює “Простір дружній до дітей” в Хмельницькому

Впоратися із психологічними травмами і відволіктися від негативних новин допомагають дітям та підліткам у благодійному фонді “Карітас Хмельницький”. Там реалізовують проєкт “Простір, дружній до дітей”.

З відвідувачами працюють психологи та аніматори. За три місяці надали допомогу більш ніж сотні вимушених переселенців. Ця ініціатива — частина проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні 2022”.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Соціальне таксі для мешканців Хмельницького

Вимушені переселенці в Хмельницькому, яким важко самостійно пересуватися, можуть скористатися соціальним таксі. Автівка забирає людей з-під будинку, везе до місця призначення і повертає додому. Послуга — безкоштовна, її надає благодійний фонд “Карітас” у рамках проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні 2022”.

Наразі соціальним таксі користують близько 300 хмельничан і 20 переселенців.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Заняття для дітей з особливими освітніми потребами в Хмельницькому

Психологи й соціальні педагоги Хмельницького благодійного фонду «Карітас» відновлюють роботу в центрі, де досі був хостел для переселенців. Водночас працівники запровадили заняття для дітей з особливими освітніми потребами внутрішньо переміщених осіб.

Шестирічна Єлизавета Житник з іншими дітьми з особливими освітніми потребами виконує руханку в Хмельницькому благодійному фонді «Карітас». Тут з дітьми з розладами аутичного спектра, синдромом Дауна, дитячим церебральним паралічем чи епілепсією працюють психологи, реабілітологи, соціальні працівники. Як розповіла її мама Олена, у Хмельницький приїхали з зони активних бойових дій.

«Прилетіла ракета до нас у двір, ми зібрались за 15 хвилин і поїхали», – говорить Олена Житник.

За її словами, Єлизавета має розлади аутичного спектра, дівчинка три тижні просиділа з родичами в підвалі, коли їхній район поблизу столиці обстрілювали й бомбардували. Тепер дівчинка може заснути лише в укритті. За словами матері, війна дитину дуже налякала та відкинула в розвитку приблизно на рік. Згадує, як Єлизавета реагувала на тероборонівця на блокпосту на виїзді зі столиці.

«Вона кричала: «Вони прийшли нас вбивати?». Він каже: «Господи». І ми йому дуже вдячні, тому що він передав на всі блокпости, і нас уже не зупиняли, махали – їдьте», – розповідає Олена.

Як розповіла психологиня центру фонду «Карітас» Марина Фетісова, діти з особливими освітніми потребами через війну й переїзди перебувають у стані стресу.

«Коли ти переїжджаєш зовсім в інше місце, ти не маєш свого кутка. Багато з них після підвалів, вони бояться. Коли повітряна тривога, вони кричать, ховаються під стіл, їм дуже важко. Наше завдання – повернути дітей хоча б до того стану, який у них був до війни», – каже психологиня.

Працівники центру відновлюють заняття, аби допомогти заспокоїтися дітям переселенців і місцевих.

«Ми переобладнали наш центр в хостел для зустрічі людей, які їхали зі східних областей України. Поступово, бачачи це певне затишшя, ми відновлюємо роботу нашого центру, особливо групові заняття, наші фахівці продовжують роботу», – розповідає директор Хмельницького благодійного фонду «Карітас», отець Іван Данкевич.

За його словами, заняття можуть відвідувати не тільки греко-католики, до церкви якої належить фонд «Карітас».

«Ми не звертаємо увагу на конфесійну приналежність дітей, батьків, ми відкриті для всіх. Ми завдячуємо нашій опікунській раді, яка є до сьогоднішнього дня, і старається допомагати нашому центру», – каже Іван Данкевич.

Як розповіла психологиня, наразі на такі заняття ходять тринадцятеро дошкільнят, та їх може бути й більше.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Як хмельницький Карітас допомагає переселенцям

У Ружичанці Розсошанської громади в колишньому гуртожитку дорожників тимчасово мешкають внутрішні переселенці.

 “На цей момент у нас проживає 77 осіб з різних областей України,” – розповідає волонтер, власник хостелу Олександр Гулевський.

Сьогодні, 5 травня, благодійники з “Карітас” забезпечили всі 26 родин мешканців хостелу пакунками з продуктами й побутовою хімією. 

У продуктовому наборі: тушонка, овочеві консерви, цукерки, печиво, сушені фрукти. 

У пакунку з побутовою хімією: миючі засоби, пральний порошок, мило, гелі для душу, шампуні. 

Про це йдеться в відеосюжеті телекомпанії Суспільне. Поділля.

Переселенка з Києва Яна Кравченко мешкає у Ружичанці понад місяць. Благодійна допомога для родини з чотирьох осіб дуже необхідна.

«Нас живе тут троє дівчат, у всіх довге волосся, шампуні зникають дуже швидко. Також потрібні прокладки, гелі для душу. Ми просили хімію – це те, чого дійсно не вистачає. А продукти ми вже отримали», – розповіла жінка.

За словами соціальної працівниці фонду Лілії Белінської, вартість обох пакунків – понад тисячу гривень.

«Ми привозимо продуктові набори, питну воду, засоби гігієни, також підгузки. В нас були ковдри, які ми надавали. Допомагають нам благодійники з-за кордону і місцеві», – каже Лілія Белінська.

Далі автівка благодійного фонду вирушила в мікрорайон Ружична, що у Хмельницькому. Тут військовий психолог Олександр Дарморос надав безкоштовне житло восьми переселенцям. Всі вони також отримали допомогу від “Карітас”.

Детальніше про візит благодійників до переселенців дізнавайтесь з  відео:


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Працівники Карітасу Хмельницький роздали великодні кошики нужденним

Акція “Кошик Великодньої любові” відбулась в Хмельницькому.

Великдень – одне з найбажаніших свят. Щороку ми чекаємо того дня, коли потрібно пекти пасочки, робити крашанки, збирати Великодній кошик ще звечора, щоб зранку всією сім’ю піти до церкви, помолитись та подякувати за прийдешніх рік. І з радістю нести освячені продукти до святкового спільного сніданку.

Напередодні Великодня єпископ Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ Іван Кулик освятив пасхальні продуктові набори для підопічних Карітасу Хмельницький.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Карітас Хмельницький: допомагаємо людям, які постраждали від війни

Під час цієї війни ми стаємо сильнішими, згуртованішими та ріднішими.

Карітас Хмельницький працює, щоб люди, які приїхали з регіонів, де ведуться активні бойові дії, мали найнеобхідніші речі для життя.

У фонді приймають гуманітарну допомогу, розвантажують авто, сотрують отримане, формють набори (продукти та засоби гігієни), працюють на кухні, виконють роботу з документами, здійснюють перевезення внутрішньо переміщених осіб, підтримують психологічно, та роблять багато-багато іншої роботи.

“Від початку війни в Україні до нас звернулось більше 3500 внутрішньо переміщених осіб для того, щоб ми надали їм різні послуги. Це і тимчасове перебування у нас, гаряче харчування, надання протуктових та гігієнічних наборів, також послуги перевезення та «дитячого простору», – каже Олеся Кузенко, соціальна працівниця Карітасу Хмельницький.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

«Коли вибухом зруйнувало сусідній магазин, ми зрозуміли – час тікати» – інтервʼю з родиною вимушених переселенців

В одній з просторих кімнат Соціального центру Карітасу Хмельницький ми зустрічаємо родину з двох дорослих та двох дітей, які очікують свого від’їзду до селища приймаючої ВПО громади, недалеко від міста Хмельницького. Вони і розгублені, і зібрані водночас, в їх очах можна побачити втому та надію. Тікаючи від бомбардувань рідного міста Лисичанськ, батьки фактично змогли забрати найголовніше – своїх двох діточок. З етичних міркувань ми не публікуємо їх імен.

Коли Ви вирішили, що треба виїжджати, і Ви більше не можете знаходитись в своєму рідному Лисичанську?

Тоді, коли в будинку почали трястись стіни. По сусідству з нашим багатоквартирним будинком було зруйновано магазин прямим попаданням. Це було 27го березня ввечері, а виїхали ми 28го.

Як Швидко Ви доїхали у Хмельницький?

Виїхали ми об 11 ранку на евакуаційному автобусі. Їхали до станції Новозолотарівка. Там о 14:00 збирались люди із різних навколишніх селищ та містечок: Привілля, Рубіжного. Людей евакуювали та привозили на станцію Новозолотарівка. Ця станція не для пасажирських, а для вантажних перевезень. На станції ми чекали до другої години, потім туди прибув «дизель». На цьому «дизелі» ми доїхали до Слов’янська, це була третя чи четверта година. Там нам вже сказали, що будуть евакуаційні потяги на Львів та Хмельницький. Більшість людей поїхали на Львів,  а ми залишились, щоб їхати на Хмельницький.

Приблизно скільки людей того дня було евакуйовано з Вами із Лисичанська?

Мені важко сказати. Ось у нас був автобус, розрахований на 40 чоловік, але люди стояли ще у проходах. Діти сиділи і по троє. Я думаю, що того дня евакуювали чоловік 200-250.

У Вас був сумнів щодо того, чи потрібно виїжджати?

Ні, сумніву в мене вже не було. Розумієте, коли воно «там десь» далеко, то це одне. А коли влучило в магазин, що був у сусідньому будинку і він згорів вщент, то це зовсім інше.

Які Ваші плани? Що Ви будете робити зараз?

Зараз, я так розумію, нас привезуть у село. Там, мабуть, школи немає, то будемо навчати дітей дистанційно. Хотілося б там знайти якусь роботу. Ми хотіли поближче до Хмельницького, бо тут роботи побільше. Роботу треба шукати, бо ми не знаємо на який ми тут термін, а дітей треба годувати. Квартири в нас ще немає, хоч ми вже розпочали пошуки житла.

А Ви отримали від держави допомогу?

Так, чоловіку я раніше оформила і 6500 грн йому вже прийшло. А я ще чекаю, бо мій банк не є банком-партнером «ДІЇ».

В Лисичанську Ви працювали за фахом?

Так, працювала за фахом. Я економіст з праці.

Як думаєте, коли Ви зможете повернутись додому?

Хотілось би повернутись до Великодня.

Який тип допомоги для Вас зараз найактуальніший?

Звичайно, житло для моїх дітей та щоб була школа. Щоб діти жили в належних умовах.

Чи є у Вас техніка для навчання дітей?

У нас є лише два телефони.

Яку допомогу Ви отримали від Карітасу окрім тимчасового притулку?

Нас прихистили. Нас зареєстрували тут і дуже швидко оформили в Управлінні праці та соціального захисту населення. Я дуже вдячна за те, що нам у цьому допомогли!

Діти, про що ви мрієте?

Я мрію про свій дім.

Після нашої розмови, родина взяли свої два наплічники та одну торбинку, в які вмістилося все їх життя та рушила до виходу з соціального центру Карітасу Хмельницький. Там на них вже чекала автівка соціального таксі Карітасу. За півгодини, вони вже будуть в гарному селищі недалеко від обласного центру, де їх з розумінням та бажанням допомогти прийматиме місцева громада. Щиро віримо у те, що випробування цієї прекрасної родини тимчасові, і до Великодня вони повернуться у свою вцілілу квартиру. А за декілька років родина зможе переїхати у власний будинок, як про це мріє їх маленька донечка. Адже мрії обовʼязково мають здійснюватись, особливо після таких випробувань.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Центр гарячого харчування в Карітасі Хмельницький

Повноцінні сніданки, обіди та вечері готують для вимушених переселенців хмельницькі волонтери.

У Карітасі Хмельницький з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів запрацював Центр гарячого харчування. Щодня тут годують близько пів сотні людей.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/