Підтримка, що об’єднує: волонтерство Карітасу для людей старшого віку в Україні

У таких обставинах навіть простий візит, щира розмова чи допомога в домашніх справах мають особливе значення. Тому підтримка людей старшого віку — один із важливих напрямків нашого служіння. Розповідаємо, як волонтери місцевих організацій мережі Карітасу в Україні допомагають своїм підопічним долати щоденні труднощі та відчувати турботу.

Поруч у щоденних потребах

У служінні людям старшого віку важливе місце посідає допомога в базових повсякденних потребах, від яких залежать якість життя, самопочуття та відчуття гідності. І тут допомога волонтерів має велике значення: вони доставляють гарячі обіди, надають перукарські послуги, допомагають із побутовими й технічними питаннями та забезпечують інші види щоденної підтримки.

Серед таких ініціатив — польова кухня у Карітасі Чернівецької Єпархії. Її започаткували у 2022 році як відповідь на потребу в гарячому харчуванні для внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців, які опинилися у складних життєвих обставинах. З часом ініціатива стала регулярною, а її географія розширилася. Виїзди відбуваються один або два рази на місяць, і за кожен волонтери забезпечують гарячими обідами від 150 до 200 людей. Частину страв доставляють безпосередньо тим, хто не може пересуватися самостійно, зокрема лежачим людям.

Процес організації та роздачі їжі чітко налагоджений, але залишається дуже «живим» та командним. Великі об’єми страв розподіляються у менші ємності, після чого волонтери разом із кухарем і його помічниками формують порції. Меню зазвичай традиційне: гарячий червоний борщ у різних варіаціях, зокрема буковинський та херсонський, адже кухар є внутрішньо переміщеною особою зі Скадовська), печеня з картоплі та тушонки, салати, соління та чай.

Польова кухня, Чернівці

Координаторка волонтерів у Чернівцях Маріяна Бордун зазначає, що участь у спільній справі допомагає людям відчувати власну цінність і потрібність, адже вони долучаються до допомоги «найменшим світу цього». Водночас волонтери мають простір для спілкування, взаємної підтримки та обміну досвідом. За її словами, команда стала дуже згуртованою і фактично перетворилася на дружню спільноту. Важливим результатом такого волонтерства є також залучення нових людей та спільний пошук ресурсів для допомоги.

Гарячими обідами волонтери забезпечують також підопічних Карітасу Тернопіль. Уже 30 років тут працює благодійна їдальня, яка щомісяця годує близько 120 людей. А у межах проєкту «Pro-милосердя» двічі на тиждень гарячі обіди розвозять 65 людям, які не виходять зі своїх домівок.

У Кам’янському завдяки місцевим волонтерам благодійна їдальня підтримує близько 70 людей. Продукти надають місцеві компанії, з якими співпрацює Карітас Камʼянське. Крім того, волонтери забезпечують комплексну побутову підтримку старших людей: допомагають із прибиранням житла, відвідуванням аптек, магазинів і державних установ.

Волонтерська молодь відвідує старших людей, Кам’янське

Ще один спосіб підтримки — безкоштовні перукарські послуги. Така ініціатива діє в Карітас Івано-Франківськ, адже багато потребуючих не можуть регулярно відвідувати перукарню через фінансові труднощі чи стан здоров’я.

Щотижня до місцевого Карітасу приходить волонтерка Олена, яка стриже всіх охочих. Вона зізнається, що не рахує кількість людей, які до неї звернулися, адже для неї важливіші емоції підопічних. «Я тільки запам’ятовую їх задоволені усмішки і міста, з яких вони потрапили», — говорить вона. Саме людська вдячність і прості моменти радості мотивують її продовжувати волонтерство. Люди старшого віку та ВПО дуже емоційно реагують на таку допомогу: після стрижки почуваються впевненіше, ніби «молодшають», і на деякий час забувають про труднощі.

Безкоштовні перукарські послуги, Івано-Франківськ

Волонтери Карітасу розвивають і інші напрями підтримки. У Карітас Миколаїв допомагають старшим людям із технічними питаннями зі смартфонами. У релокованому Карітас Краматорськ допомога охоплює побутовий супровід, доставку продуктів і гігієнічних засобів, а також поступово розширюється, щоб підтримати маломобільних людей під час виходу за межі житла. У Бориславі волонтери доставляють продукти й засоби гігієни та супроводжують підопічних під час закупівель.

Підтримка установ для старших людей та «Домашня опіка»

Одним із напрямків волонтерського служіння є відвідування спеціалізованих установ та участь у проєкті «Домашня опіка». Таке волонтерство здійснюють у Карітасі Кропивницького, Львова та Берислава.

У Кропивницькому волонтери регулярно відвідують будинок для людей поважного віку «Затишна оселя» в селі Аджамка. «Такі зустрічі є важливою складовою нашої місії підтримки та турботи про тих, хто особливо потребує уваги, спілкування та щирого слова», — розповідає Софія Третяк, місцева координаторка волонтерів.

Під час візитів волонтери проводять із мешканцями змістовне дозвілля, спілкуються, діляться досвідом і спогадами. Особливе місце займають духовні бесіди, які допомагають підтримувати внутрішню рівновагу, надію та віру.

Окрім соціальної та психологічної підтримки, волонтери допомагають із прибиранням приміщень, доглядом за територією та її благоустроєм. Спільними зусиллями вони творять затишний і комфортний простір, у якому кожен мешканець може почуватися потрібним та оточеним турботою.

Відвідини бенефіціарів у будинку «Затишна оселя», с. Аджамка, Кіровоградська область

У Карітас Львів волонтери долучаються до ініціатив у Геріатричному пансіонаті. Для його мешканців організовують арт-терапію, паломництва, а також створюють можливості самим ставати волонтерами — зокрема, нарізати тканини для плетіння сіток. Отець Василь Тузяк, який координує працю волонтерів у Геріатричному пансіонаті, розповідає про волонтерку пані Ірину, ВПО із Нововолинська. Під час одного із заходів вона запропонувала людям старшого віку власноруч ліпити вареники, спілкуватися, а на фоні слухати улюблені українські пісні.

Геріатричний пансіонат, м. Львів

Також волонтери у Львові долучаються до проєкту «Домашня опіка». Разом із психологами та соціальними працівниками фонду вони відвідують старших людей у їхніх домівках, допомагають із закупівлею продуктів або показують, як користуватися ґаджетами. Протягом 2026 року до волонтерства тут долучилися вже 38 охочих, найчастіше — студенти. «Вони просто можуть посидіти і послухати наших підопічних. Переглянути із ними старі фото, послухати історії життя. І це дуже цінно», — каже керівниця проєкту Ірина Старовецька.

Волонтери дуже уважні до потреб підопічних. Пані Ірина згадує історію однієї бабусі, яка через стан здоров’я була змушена постійно перебувати вдома. Під час зустрічі з волонтерками вона розповіла, що дуже любить читати і вже двічі перечитала всю домашню бібліотеку. Студентки не просто почули про це, а зібрали та принесли жінці багато нових книжок.

Волонтери разом із підопічною проєкту «Домашня опіка», м. Львів

Під опікою Карітас Берислав перебувають п’ятеро маломобільних одиноких людей. Майже кожні два тижні волонтери разом із працівниками фонду відвідують їх.

«Кожна зустріч — особлива. Наші підопічні діляться спогадами, розповідають про своє життя, згадують молоді роки, — ділиться місцева координаторка волонтерів Тетяна Біжко. — Часто вони зустрічають нас із усмішкою та запрошують на чай або каву. І саме в такі моменти розумієш, наскільки важливою є проста людська присутність».

Волонтери у Бериславі переконані: найважливіше, щоб їхні підопічні відчували себе потрібними та не залишалися наодинці зі своїми труднощами. Тому вони вітають їх зі святами, готують невеликі подарунки, допомагають із придбанням ліків і продуктів, цікавляться самопочуттям, вирішують нагальні потреби та просто проводять час разом.

Спільні події та нові досвіди

Для людей старшого віку особливо важливо залишатися активними, спілкуватися та відчувати себе частиною громади. Саме тому волонтери Карітасу організовують заходи, які об’єднують і допомагають творити спільноту.

У Кривому Розі волонтери проводять творчі майстер-класи, настільні ігри, заняття з рукоділля, тематичні та святкові зустрічі, дружні чаювання. Значення такої роботи особливо помітне у щоденному досвіді людей, які беруть у ній участь. Важливо не лише отримати необхідну допомогу, а й відчувати увагу, підтримку та власну значущість. Спілкування допомагає долати ізоляцію, покращує емоційний стан і дає відчуття приналежності до спільноти, — переконана координаторка волонтерів  із Карітас Кривий Рік Дарина Левада.

Майстер-клас для людей старшого віку у Кривому Розі

Подібні заходи для людей старшого віку проводили й у Карітас Суми. Коли кількість охочих перевищила можливості приміщення, виникла ідея створити клуб «Золотий вік», який об’єднав учасників за інтересами:

«Золоті голоси» — для тих, хто любить співати.

«Золоті руки» — для тих, хто бажає створювати щось власноруч.

«Золоті серця» — група екологічного спрямування, яка допомагає птахам і тваринам.

У Сумах також проводять майстер-класи, «Веселі старти» та вікторини, які допомагають людям старшого віку залишатися активними й спілкуватися. А завдяки іноземним волонтерам для них організовують культурні події — концерти, відвідини театру та філармонії. Лише протягом трьох місяців близько сотні учасників клубу побували на таких заходах.

До спільноти долучаються й волонтери з Китаю, які навчаються у педагогічному інституті. Вони співають і грають на гітарі, а також проводять майстер-класи, зокрема з китайської каліграфії, що стало для багатьох учасників новим і незвичним досвідом.

Майстер-клас із китайської каліграфії, Карітас Суми

«Серед наших учасників клубу багато самотніх людей, евакуйованих із прикордонних територій. Вони втратили домівки, звичне життя і часто не мають планів на майбутнє. Їм потрібні підтримка та спільнота, яка допоможе адаптуватися й інтегруватися в нову громаду», — розповідає Ірина Недбай, координаторка волонтерів у Сумах.

У Карітас Броди діє проєкт «Ми поруч», покликаний підтримувати людей, які стали жертвами репресій. Тут також відбуваються зустрічі з людьми старшого віку. Для них це можливість побачитися, поспілкуватися і зробити щось разом. Наприклад, нещодавно підопічні створювали власні фотоальбоми. Допомагає гуртувати людей та організовувати дозвілля волонтерка пані Леся.

Виготовлення фотоальбомів, Карітас Броди

Не менш важливими є психосоціальні заходи. У Карітас Миколаїв такі зустрічі проводять студенти-психологи, які попередньо пройшли практичну підготовку під керівництвом кризового психолога організації. Формат «Кава з психологом» створює теплу атмосферу для обговорення важливих психологічних тем. Учасники говорять про тривогу, стрес, психологічну стійкість, внутрішні ресурси та способи підтримки власного емоційного благополуччя.

Щодня у різних куточках України Карітас об’єднує сотні волонтерів, які готові служити людям старшого віку саме так, як вони найбільше потребують: від допомоги в побуті до спілкування та підтримки. Це присутність поруч, яка робить життя людей радіснішим і менш самотнім.

Щиро дякуємо всім організаціям Карітасу та волонтерам за служіння й відкриті до допомоги серця.

Соціальні перукарні Карітасу: як волонтери підстригають людей, що потребують підтримки

Можливість постригтися. Подивитися на себе в дзеркало. Відчути себе охайним перед важливою зустріччю або просто тому, що хочеться подобатися собі. 

Але для людини, яка живе в хоспісі, місці тимчасового перебування, або опинилася у складних життєвих обставинах, навіть така базова річ може бути недоступною. Не тому, що вона не хоче подбати про себе, а тому, що між цією потребою і можливістю її задовольнити часто стоять брак коштів, проблеми з мобільністю чи просто відсутність людини, яка могла б допомогти.

Саме тому в кількох місцевих організаціях Карітасу України працюють соціальні перукарні. Це волонтерські ініціативи, завдяки яким люди можуть безкоштовно скористатися перукарськими послугами, поспілкуватися, відчути увагу й турботу.

Формати роботи соціальних перукарень різняться залежно від потреб громади. Десь волонтери самі вирушають до своїх підопічних, десь облаштовують імпровізовану перукарню в просторі місцевої організації, а десь допомога приїжджає до людей у спеціально обладнаному автомобілі. Але всі ці ініціативи мають спільну мету — зробити звичайні речі доступнішими для тих, хто сьогодні найбільше потребує підтримки.

Соціальні перукарні в усіх місцевих організаціях працюють на волонтерських засадах. У різних громадах їхній розвиток підтримується по-різному: десь завдяки гуманітарним проєктам, які допомагають координувати волонтерську діяльність, зокрема проєктів «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США та проєкту за підтримки Гуманітарного фонду для України, десь — силами самих місцевих організацій, партнерів і громад. 

У Карітасі Кам’янське соціальна перукарня працює у виїзному форматі. Професійна перукарка Світлана, яка має власний салон краси, разом із працівниками Карітасу регулярно відвідує хоспіси, де безкоштовно стриже мешканців. Більшість із них — люди поважного віку, які не мають поруч рідних або постійної підтримки. Кожен візит — це не лише можливість привести до ладу зачіску, а й час для спілкування. Світлана часто приїжджає не з порожніми руками, привозячи невеликі гостинці, а її відвідини для багатьох стають справжньою подією.

Пані Світлана допомагає мешканцям хоспісів у Кам’янському почуватися доглянутими та красивми

У Кривому Розі соціальна перукарня стала прикладом того, як професійне волонтерство об’єднує благодійну організацію, освітній заклад і громаду. Майстри й студенти Криворізького Міжрегіонального центру професійної перепідготовки регулярно долучаються до безкоштовних перукарських днів, під час яких обслуговують близько 15–20 людей із вразливих категорій населення.

У Кривому Розі соцперукарня працює у партнерстві з навчальним закладом

«Парафіяльний благодійний фонд “Карітас Кривий Ріг” співпрацює з Криворізьким Міжрегіональним центром професійної перепідготовки вже понад два роки. Студенти та викладачі центру із радістю надають благодійну допомогу людям з різними вразливостями.

І це не просто волонтерство, а дар взаємного збагачення. Адже ми як благодійний фонд можемо закрити потреби людей, для яких похід до перукарні є недосяжним за вартістю. Водночас наші волонтери отримують можливість удосконалювати свою майстерність, а також духовно збагачуватися через співдію та милосердя», — розповідає координаторка проєкту Наталя Сільтєєва.

Ще один формат працює в Івано-Франківську. Тут волонтер-перукар регулярно надає безкоштовні послуги людям поважного віку, які відвідують Центр життєстійкості Карітасу. Для когось це можливість освіжити зачіску, для когось — ще одна нагода вийти з дому, поспілкуватися й провести час у дружній атмосфері. Такі, на перший погляд, прості зустрічі стають ще одним елементом комплексної підтримки, яку Карітас надає своїм підопічним.

Соціальна перукарні у Івано-Францівську працює на базі Центру життєстійкості

У Карітасі Донецьк, який сьогодні працює в Дніпрі, соціальна перукарня має мобільний формат. До місць тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб приїжджає спеціально обладнаний Barber Car — автомобіль, у якому облаштовано повноцінний барбершоп. Волонтери стрижуть дорослих і дітей, допомагаючи зробити доступною послугу, яка для багатьох мешканців МТП через брак коштів, обмежену мобільність чи складну логістику часто відкладається на невизначений час.

Для частини людей це перша стрижка за багато місяців. Не тому, що вони перестали дбати про себе, а тому, що між звичайною потребою і можливістю її реалізувати виникає надто багато перешкод. Саме тому перукар приїжджає туди, де його найбільше потребують.

У Дніпрі барбер-кар працює у виїзному форматі

Соціальні перукарні можуть працювати по-різному, але їх об’єднує одна спільна риса — усі вони існують завдяки людям, які готові ділитися своїми професійними навичками. Перукарі, барбери, викладачі, студенти — кожен із них допомагає не лише своїм часом, а й своєю професією. Саме так професійне волонтерство перетворюється на реальну підтримку для тих, хто її потребує.

Анатолій Григорович з Кривого Рогу радіє, що дружина записала його до перукарні, де можна і зачіску підправити, і поспілкуватися. Родина приїхала з Торецька у 2022 році, коли евакуація була ще не надто небезпечною. Нині їм повертатися вже немає куди.

«Дружина самостійно не пересувається, — каже Анатолій Григорович, — Прочитала про перукарню у соцмережах і записала мене. Мене Ваня стриг, молодець такий, ввічливий. Дуже мені сподобалося, я дуже вдячний».

Не менше подяк на адресу перукарів та майстра лунало й від Ольги Олександрівни. Вона також із Донецької області, з Волновахи.

«Я вперше потрапила до соціальної перукарні. Побачила оголошення у фейсбуці, — каже Ольга Олександрівна, — і записалася. Зачіска сподобалася, все сподобалося. Діти молодці, стараються так. Дуже гарний майстер. Як вона їм допомагає, пояснює! На осінь планую знову прийти. Дякую вашому фонду за підтримку!»

Раніше соціальні перукарні також діяли у Харкові, Запоріжжі, Павлограді та в інших місцевих організаціях Карітасу. Через війну, переміщення людей і скорочення кількості волонтерів частину цих ініціатив довелося призупинити. Водночас досвід тих організацій, де вони працюють сьогодні, доводить: для того щоб започаткувати таку ініціативу, не потрібні великі ресурси. Потрібні люди, готові допомагати своєю професією.

«Не кожен може волонтерити щодня. Але майже кожен може допомагати тим, що вміє найкраще. Для перукаря кілька годин роботи можуть здатися невеликим внеском, але для людини, яка тривалий час не мала можливості подбати про себе, це означає значно більше. Саме тому ми прагнемо розвивати професійне волонтерство в місцевих організаціях Карітасу та запрошуємо долучатися всіх, хто готовий ділитися своїми знаннями й навичками», — говорить Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України.

Якщо ви працюєте у сфері краси й хочете долучитися до професійного волонтерства, зверніться до найближчої місцевої організації Карітасу. Можливо, саме завдяки вам у ще одній громаді з’явиться соціальна перукарня, яка допоможе комусь відчути турботу, увагу й підтримку саме тоді, коли вони найбільше потрібні.

Не просто речі: як соціальні гардероби Карітасу підтримують людей під час війни

Після евакуації або втрати житла людям часто доводиться відновлювати побут майже з нуля. Одяг, взуття, речі для дітей чи базові предмети для дому стають не менш важливими, ніж інша гуманітарна допомога. Але навіть така підтримка може виглядати по-різному: можна видати готовий пакунок, а можна створити простір, де людина сама обирає необхідне для себе і своєї родини.

Саме так працюють соціальні гардероби Карітасу України — у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Чернігові, Жовкві, Бериславі та інших містах. Частина з них діє в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США, частина — як волонтерська ініціатива місцевих організацій і громад. Формати різні, але суть спільна: людина приходить не лише по допомогу, а й по можливість вибрати.

Соціальний гардероб — не централізована програма з інструкцією зверху. Це ініціатива, яка народжується на місцях — як пряма відповідь на реальні потреби. Координатори волонтерів і місцеві команди Карітасу щодня спілкуються з тими, хто потребує допомоги, бачать запити — і реагують. Оголошують збір, поширюють через знайомих і партнерів, сортують речі разом із волонтерами. Значна кількість таких ініціатив виникає у прифронтових громадах і транзитних пунктах — там, де потік найбільший і де допомога потрібна негайно. 

Конкретний формат — завжди рішення місцевої організації. Десь це стаціонарний простір, десь — виїзди до громад, десь робота повністю тримається на волонтерах і підтримці сусідів. Був досвід співпраці з великими мережами — Sinsay, H&M, Zara, які встановлювали бокси для збору одягу і скеровували речі до місцевих організацій Карітасу. 

Коли десь потреба стає критичною, Карітас України підключається на рівні всієї мережі: оголошує загальний збір і долучає власних працівників. 

«За роботою соціальних гардеробів стоїть щоденна праця волонтерів — і велика кількість невидимих, але дуже важливих процесів. Хтось приходить сортувати речі, хтось допомагає зі збором, хтось просто передає те, що вже не потрібне вдома», — каже Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України. За її словами, саме це і є свідченням готовності українців підтримувати одне одного — тим способом, який є можливим для кожного.

У різних містах ця підтримка виглядає по-своєму.

У Харкові соціальна шафа з’явилася ще у 2023 році, але справжнє масштабування відбулося у травні 2024-го — під час термінової евакуації з Вовчанська. Тоді потік людей різко зріс, і команда розширила роботу як пряму відповідь на гостру потребу. Речі сюди передають мешканці міста, волонтери, працівники Карітасу з інших міст, партнерські організації з Італії та Чехії. Щомісяця гардероб відвідує не менше 100 людей, у періоди нових евакуацій і ударів по житлу — до 140.

«Я зрозуміла, що соціальний гардероб — це щось значно більше, ніж прості речі, коли побачила емоції людей. Часто вони приходять після евакуації чи втрати дому дуже розгубленими й виснаженими, інколи навіть соромляться просити допомогу. І коли людина отримує не просто одяг, а уважне ставлення — це дуже відчувається», — розповідає Марина Корсунова, фахівчиня з волонтерства Карітасу Харків.

У Кривому Розі гардероб починався як виїзна ініціатива — команда їздила до місць тимчасового проживання і громад, куди приїжджали евакуйовані. З часом формат змінився: сьогодні це стаціонарний простір, куди люди приходять самостійно. Поступово він став не лише місцем, де можна отримати необхідне, — а й простором, куди приходять по відчуття підтримки і стабільності у повсякденному житті.

У Запоріжжі пішли далі й почали формувати «пакунки турботи» — підібрані за розміром, віком, потребою. Волонтери сортують і перуть одяг, складають набори для дітей, родин, людей старшого віку. Частину чоловічого одягу передавали до лікарень і госпіталів, інші речі — до прихистків. Згодом пакунки почали передавати через Департамент соціального захисту, а до ініціативи долучився соціально відповідальний бізнес. Окремим треком стала співпраця з поліцією: пакунки отримували сім’ї, евакуйовані із сірої зони, і діти з родин у складних обставинах. Волонтери розповідають, що часто вкладали всередину невеликі побажання чи наліпки — просто щоб допомога була трохи тепліша.

У Чернігові щодня приходить понад 30 людей. У Кропивницькому гардероб працює двічі на тиждень — троє волонтерів допомагають підібрати речі для дорослих і дітей. У Жовкві ініціатива значною мірою тримається на підтримці громади: люди самі приносять речі, допомагають із сортуванням. Тільки у 2025 році через цей простір передали 410 кілограмів одягу та 37 пар взуття. Бериславська команда, окрім стаціонарної роботи, організовує виїзди — мобільний гардероб для людей, які евакуюються з активної зони і приїжджають без нічого.

Попри різні формати, виклики скрізь схожі. Речі треба прийняти, перевірити, випрати, розкласти за сезонами і розмірами, підготувати до передачі — і паралельно координувати волонтерів, комунікувати з партнерами, реагувати на нові запити. Багато хто з них зізнається: ця робота важлива не лише для тих, хто приходить по допомогу. У сортуванні речей, у відчутті, що ти потрібен — люди знаходять власну точку опори.

Долучитися можна по-різному: передати речі у доброму стані, підтримати локальну організацію або прийти волонтерити. Найбільша потреба зараз — сезонний одяг і взуття, дитячий одяг, постіль і ковдри, посуд, валізи і сумки для евакуйованих родин.

Сила солідарності та жива любов: як пройшов перший етап програми побратимства між Карітасом України та Карітасом Італії

Учасники програми побратимства між Карітасом Італії та Карітасом України у травні зустрілися на підсумковій онлайн-зустрічі, щоб підвести підсумки першого етапу спільної роботи та накреслити дорожню карту для майбутньої співпраці. Ця ініціатива, що тривала у своїй найактивнішій фазі з листопада 2025 року, об’єднала дев’ять єпархіальних організацій із обох країн навколо спільної місії — навчання, формація та обмін досвідом для розбудови миру.

Зустріч відкрив о. Марко Паньєлло, президент Карітасу Італії, який наголосив на духовному та символічному значенні цього проєкту в часі війни та великих випробувань для України:

«Дякуємо Господу за цей момент братерства, тому що він дає нам можливість ще раз розділити дружбу, але перш за все — бажання тривалого миру. Для нас це насамперед досвід братерства, досвід зустрічі та побудови стосунків не лише між організаціями Карітас, а й між нашими церквами та громадами двох країн, які хочуть підтримувати одна одну та йти разом. Я розглядаю наші зустрічі як прояв надії, адже останні новини, що надходять із України, зокрема, постійні атаки на цивільних, дуже тривожні. Але ми покликані щораз більше висвітлювати те, що робиться для розбудови миру, для повернення до життя багатьох людей і громад, які зараз страждають від військових дій».

Отець Андрій Нагірняк, віцепрезидент Карітасу України, директор з питань мережі та ідентичності, додав, що ця солідарність відчувається на практиці щодня:

«Для мене особисто дуже зворушливо бачити, як усі учасники з України та Італії вітають одне одного як рідних — це вже свідчення того, що братерство між нами існує. Ми в Україні дійсно живемо в час великих викликів, які повторюються щодня.  І наше братерство та взаємна відкритість до побудови стосунків підтримує нас, допомагає долати виклики та дає сили рухатися вперед. Під час цього побратимства ми відчули, наскільки важливо мати цю духовність зустрічі на практиці».

Географія партнерства: хто став побратимами?

Проєкт побратимства обʼєднує 9 пар місцевих Карітасів України та Італії:

  • Карітас Київ — Карітас Анкона
  • Карітас Одеса — Карітас Генуя
  • Карітас Тернопіль — Карітас Савона
  • Карітас Полтава — Карітас Кальтаніссетта (Сицилія)
  • Карітас Коломия — Карітас Пескара
  • Карітас Івано-Франківськ — Карітас Падуя
  • Карітас Дрогобич — Карітас Гаета
  • Карітас Волинь — Карітас Ріміні
  • Карітас Хмельницький — Карітас Брешія.

Головні висновки та досвід, який вже впроваджується в Україні

Координаторка проєкту Іванна Бойко, менеджерка Карітас України, представила короткий аналіз пройденого шляху, пригадавши, як українські команди здійснили тижневі навчальні візити до Італії і нині активно аналізують і адаптують найкращі італійські практики.

Робота з ВПО та з людьми у потребі: досвід, особливо актуальний в Україні, який українські делегації широко переймали в італійських організаціях Карітасу. Зокрема, всіх вразили центри слухання, де головний фокус зміщується з лише гуманітарної допомоги на саму людину, першопричини її звернення та наступний тривалий супровід.

Розвиток волонтерства: італійський досвід залучення сотень волонтерів надихнув українські команди розвивати парафіяльне та «професійне волонтерство» в мережі Карітас України, яке всі учасники прагнуть масштабувати, використовуючи нові інструменти та програми.Нові медичні моделі та спеціалізована допомога: такі ідеї, як “друге життя” для ліків — благодійний перерозподіл медикаментів найбільш потребуючим, а також досвід безкоштовної стоматологічної допомоги  надихнув українські команди втілювати ці ініціативи у своїх організаціях.

Враження італійських колег: уроки стійкості українців

Італійські партнери підкреслюють, що візити українських побратимів стали для них глибоким уроком нашої стійкості. Колеги створювали для українців простір психологічного перепочинку, нових знайомств та заглиблювали гостей у свій успішний досвід служіння людям в потребі. А самі, натомість, отримали глибоке свідчення віри та мужності від українських груп, які попри постійні сирени й тривогу за родини продовжують усміхатися й працювати. За їх словами, італійські волонтери, місцеві єпископи та представники влади були настільки вражені свідченнями українців, що продовжують переповідати їх досвід ще тривалий час.

Одна із італійських команд, Карітас Кальтаніссетта (Сицилія), вже навіть встигла побувати в Україні з зустрічним візитом і відвідала своїх побратимів у Полтаві. Цей досвід особливо вразив і надихнув усі інші делегації, які вже планують свої наступні візити.

Перспективи та другий етап програми

Перший етап довів: побратимство — це не просто формальний обмін делегаціями, а дієвий інструмент солідарності та розбудови миру в часі війни. Організатори зазначають, що успішне завершення першої фази лише підвищує очікування для майбутнього.

Підбиваючи підсумки, Лаура Стоппоні, керівниця проєктів Карітасу Італії в Україні, зазначила:

«На початку підготовки виникало дуже багато запитань щодо найкращої реалізації нашої ідеї побратимства. Але іноді речі, які залишають простір для живої зустрічі та креативності, дають найкращий результат. І ми це побачили через ваш досвід. Зараз ми збираємо найкращі ідеї та пропозиції щодо волонтерства, центрів слухання та спеціалізованих соціальних послуг. Вони стосуватимуться теми навчання та професійного зростання в межах партнерства, паралельно з підготовкою майбутніх візитів у відповідь. Ми опрацьовуємо ці запити разом, щоб вибудувати другий етап нашого спільного шляху».

Програма побратимства триває, міцно об’єднуючи серця, парафії та громади України й Італії у прагненні підтримувати одне одного, переймати найкращий досвід та спільно наближати справедливий мир.

СОВА: від ідеї до всеукраїнської освітньої платформи для волонтерів

СОВА – Соціально-освітня волонтерська академія сьогодні обєднує сотні людей по всій Україні, які прагнуть навчитися робити добро професійно. Історія СОВИ розпочалась у Карітасі Києва, а згодом масштабувалась на всю мережу Карітасу України.

Як усе почалося?

Ідея створення СОВИ виникла у 2019 році. Ідейною натхненницею та авторкою програми стала Наталя Сиротич, психолог Карітасу Києва.

Усе розпочалося з того, що до Карітасу почали приходити люди, які хотіли стати волонтерами. З кожним із них команда спілкувалася, цікавилася їхніми навичками, досвідом і тим, що їм близьке, а також давала можливість спробувати себе в різних напрямах діяльності.

«Ми бачили, що вони всі дуже різні, але їх об’єднує одна спільна ідея – отримувати знання і розуміти більше», — згадує Наталія Сиротич. — «У нас усіх є потреба в ясності. І коли вона є, то зникають страхи та з’являється відчуття безпеки». Саме тоді з’явилося розуміння, наскільки волонтерам важливо мати простір для навчання та пошуку ясності. Цим простором стала СОВА.

Для учасників розробили програму із 12 модулів. «Перший був більш мотиваційним, — пригадує отець Роман Сиротич, директор благодійного фонду «Карітас Київ». — Ми говорили про те, хто такий волонтер, волонтерство та лідерство, чому потрібно волонтерство і що це дає людині».

Наступні модулі були вже більш тематичними – на них детально вивчали вікову психологію волонтерства, навчалися розуміти потреби дітей, підлітків, дорослих та літніх людей, людей з інвалідністю. Окрім цього, були модулі, присвячені медичному й військовому волонтерству, екологічному, волонтерству у ЗМІ та волонтерській допомозі у проживанні горя.

Початок СОВИ припав на початок епідемії коронавірусу, тож навчання відбувалося у змішаному форматі – частина зустрічей була наживо, решта ж відбувалася онлайн. Та навіть попри ці виклики, лише за рік СОВА виросла з 30 до близько 100 учасників. У першій СОВІ брали участь волонтери із 5 областей України.

Так, СОВА набувала все більшої популярності, а кількість охочих навчатися волонтерству зростала. За духом це була спільнота людей, які горіли бажанням знати і краще розуміти себе та інших. Організатори називають академію школою людяності, адже під час навчання завжди багато говорили про любов до людей. Як зазначає Наталія Сиротич: «Говорячи про соціальну та вікову категорію, ми передусім ставили на перше місце людину і усвідомлення того, що її поведінка має причини».

У 2020 році СОВА отримала нагороду за успішну співпрацю в реалізації громадських ініціатив у вирішенні питань місцевого значення, увійшовши в «ТОП-100». Організатором конкурсу був Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Чому СОВА?

Засновники СОВИ заховали в цю абревіатуру чотири важливі слова, які відображають її суть та покликання. Насамперед її завдання – підсвічувати соціальні питання суспільства, у яких залученість волонтерів має велике значення. Освітня та академія – слова, якими підкреслили високий рівень знань, який отримують учасники. «Для нас було важливо опиратися на науку та наукові факти, але водночас доносити інформацію учасникам дуже доступною і простою мовою», — розповідає Наталія Сиротич.

Спікерами СОВИ завжди є професійні викладачі, а що найважливіше – вони є водночас практиками. Відтак про медичне, дитяче, еко- та волонтерство в’язницях у СОВІ розповідають люди, які безпосередньо працюють у цих сферах і добре знають їхні виклики та потреби. Завдяки цьому учасники академії отримують живий практичний досвід від тих, хто щодня змінює суспільство.

Як СОВА масштабувалась

Із початком повномасштабного вторгнення потреба у волонтерах стрімко зростала. Наталія Стецьків, менеджерка по роботі з волонтерами Карітас України, розповідає, як у відповідь на ці виклики Карітас України почав системно розвивати волонтерський напрямок та посилювати координацію мережі. Відбувалися формаційні зустрічі для координаторів волонтерів, під час яких обговорювали виклики, тенденції та досягнення, а також вивчали актуальні потреби волонтерів і громад.

«Формуючи волонтерський простір у кожній місцевій організації, команда прагнула не лише реагувати на кризу, а й закладати основу для довгострокової стійкості громад. Через спільну роботу та координацію ми посилювали спроможність громад відповідати на виклики повномасштабного вторгнення, розвиваючи практику волонтерського служіння та взаємної підтримки», — пригадує Наталія.

Восени 2022 року у межах проєкту «Розвиток соціального служіння на парафіях» розпочала діяти на всеукраїнському рівні започаткована Карітасом Києва СОВА. Розуміючи, що при парафіях гуртується багато молоді, яка по-різному долучається до служіння, але не має змоги поглибити свої знання, команда створила таку можливість. «Відтак СОВА стала простором підтримки та розвитку молодих лідерів на парафіях 12 місцевих організацій Карітасу», — зазначає Олена Карнаух, менеджерка проєкту розвитку соціального служіння на парафіях.

Другим етапом після СОВИ було проведення Школи соціального служіння. Її проводили для священників парафій-учасників та сформованих команд активних волонтерів.

У чому сила СОВИ?

Те, що СОВА продовжує активно розвиватися, лише підтверджує її актуальність і потребу у такому просторі. «Особливу цінність СОВИ я вбачаю в тому, що люди, які хочуть бути волонтерами, мають можливість покращити свій рівень. Відтак волонтерство стає не лише покликом серця, а й справою, яку людина робить професійно та ефективно», — каже о. Роман Сиротич. Відтак учасники отримують знання та інструменти для того, щоб їхня діяльність була системною та сталою. Водночас СОВА – це більше, ніж навчання. Вона стає майданчиком для обміну досвідом, ділення живими історіями і простором, де народжуються ініціативи та формується спільнота людей, об’єднаних бажанням служити ближньому

Що не менш важливо – СОВУ реалізовують при парафіях. Проєкт націлений, щоб при парафіях сформувати активні команди волонтерів, які розвиватимуть соціальне служіння. Саме парафії залишаються простором, де зосереджуються люди, їхні бажання, потреби та потенціал. Через них спільноти можна краще побачити потреби людей і зреагувати на багато проблем в громаді, спільно шукати вирішення. «Найбільша цінність у тому, що тут люди, об’єднані вірою, — ділиться Олена Карнаух. — Через віру бажання людини послужити ближньому несе інше, дещо глибше забарвлення. І в такий спосіб можна послужити якнайбільше».

СОВА сьогодні

Цієї весни у мережі Карітас України стартував новий цикл програми СОВА. Проєкт реалізують у 11 місцевих організаціях – у Львові, Тернополі, Бучачі, Івано-Франківську, Коломиї, Жовкві, Дрогобичі, Стрию, Києві, Хмельницькому та на Волині. На учасників чекають 5 обов’язкових модулів з наступних тем:

  • Християнське волонтерство (Культура волонтерства);
  • Ефективна комунікація та фандрейзинг;
  • Волонтерський менеджмент;
  • Основи волонтерського служіння з дітьми, людьми літнього віку та особами з інвалідністю;
  • Волонтер і його особистість: мотивація, ресурси та турбота про себе.

Після проходження усіх модулів учасники презентують ідеї своїх соціальних ініціатив, спрямованих на розвиток власних громад, а також зможуть отримати невелику підтримку для реалізації найкращих із них. Презентація ініціатив відбудеться вже на початку наступного року.

Розвиток СОВИ вбачають у сталості і масштабуванні напрацьованого досвіду. Олена Карнаух розповідає, що серед цілей – напрацювати методологію СОВИ як практичний інструмент для роботи з волонтерами, яку зможуть використовувати місцеві організації Карітасу України. Окрім цього, команда роздумує над створенням постійно діючої школи волонтерів із гнучким форматом зустрічей.

СОВА продовжує зростати, об’єднуючи людей, які прагнуть служити ближньому професійно, відповідально й з любов’ю до людини. Від невеликої ініціативи у Карітасі Києва вона перетворилася на всеукраїнську платформу, що формує нову культуру волонтерства – усвідомленого, компетентного та людяного.

Дякуємо всім, хто творить цю історію: місцевим командам Карітасу, спікерам, координаторам волонтерів, партнерам і, насамперед, волонтерам, які прагнуть робити добро професійно.

СОВА продовжує свій шлях – попереду ще багато людей, яким вона допоможе знайти себе у служінні іншим.

Розвиток волонтерства в Карітас Полтави: досвід, партнерство та ініціативи

Нещодавно команда соціальної згуртованості Карітасу України відвідали Карітас Полтава з дружнім візитом. Звідти вони повернулися з великим натхненням, побачивши зблизька їхнє служіння, зокрема, великий обʼєм роботи місцевих волонтерів. «Такі приклади дуже надихають нас самих, тож ми хочемо поділитися цим досвідом із усією мережею Карітас», – зазначає менеджерка по роботі з волонтерами в Карітасі України Наталя Стецьків.

Сьогодні Карітас Полтави обєднує 95 активних волонтерів, які долучаються до усіх напрямків діяльності фонду. Команда активно розвиває волонтерське служіння у місті через співпрацю з університетами, громадськими і державними організаціями та місцевим бізнесом.

Дружній візит

Зустріч команд Національного офісу та Карітасу Полтави стала чудовою можливістю для обміну досвідом, ідеями та практиками у сфері розвитку волонтерства.

Під час візиту фахівці Карітасу України долучилися до тренінгу волонтерської спільноти, де разом розмірковували над розвитком волонтерства, його роллю у підтримці громад та значенням людської взаємодопомоги. Менеджерка по роботі з волонтерами Іляна Гайдук ділиться, що особливо цінно було бачити активне залучення молоді, студентів та багатьох небайдужих людей, які готові бути частиною позитивних змін.

В часі візиту відбулась зустріч із директором Карітасу Полтава Володимиром Раковецьким, пані Аллою Раковецькою та фахівчинею з волонтерства Анною Ткаченко. Це був дуже практичний, корисний і конструктивний час для спілкування, під час якого команда поділилася своїм баченням розвитку волонтерства, планами та викликами, із якими стикаються у своїй діяльності.

Школа Волонтерського Служіння

На початку березня в Карітас Полтави стартувала «Школа Волонтерського Служіння». До неї вже долучилися близько 25 нових учасників. Координаторка волонтерів Анна Ткаченко каже: головна мета проєкту – професійно підготувати волонтерів до роботи, познайомити їх із правами та обов’язками, а також допомогти краще зрозуміти виклики й процеси, з якими вони матимуть справу під час волонтерства.

«Завдяки Школі волонтери вже краще ознайомлені з Карітасом, його політиками Убезпечення, розуміють, до якої організації долучилися та знають її цінності», – розповідає Анна Ткаченко. Школа є багатокомпонентною та міжгалузевою. Для учасників організовують групові зустрічі з психологом і юристом, арт-терапевтичні заняття, а також зустрічі із запрошеними гостями. Спікерами були представники студентських рад і координаторка волонтерського руху в Полтаві. Під час таких зустрічей учасники обговорювали розвиток волонтерства на рівні міста та більше дізналися про можливості громадської активності.

Після навчання волонтери долучаються до ініціатив фонду або реалізовують власні мікропроєкти – допомагають людям із вразливих груп, організовують локальні заходи та беруть участь у гуманітарних акціях.

«Це не просто навчання, а простір формування відповідальної, підготовленої та вмотивованої волонтерської спільноти», – каже Наталя Стецьків.

Важливим напрямом «Школи Волонтерського Служіння» є неформальна освіта, побудована на поєднанні теоретичних знань із практичним досвідом. Програма включає інтерактивні лекції, воркшопи та роботу з конкретними кейсами.

Співпраця з університетами

Активно долучається до волонтерських ініціатив Карітасу Полтави і студентська молодь. Серед освітніх закладів-партнерів – Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г Короленка, Аграрний університет, Політехнічний університет, Юридичний коледж та Медичний університет.

Шлях волонтера Карітасу Полтава для студентів розпочинається зі знайомства ще в стінах їхніх коледжів та університетів. Там команда Карітасу проводить презентаційні зустрічі та воркшопи. Розмовляють про мотивацію, ресурси та відновлення. Під час таких зустрічей розповідають про можливості волонтерства в Карітас. Ті, кому відгукується, – продовжують знайомство на практиці.

«Для нас важливо знайти ту активність, яка буде найближча майбутньому волонтеру. Тому на початку кожен заповнює анкету, де зазначає свої зацікавлення та напрям, до якого хоче долучитися», – розповідає Анна Ткаченко. Відтак хтось долучається до праці з дітьми, хтось – до медіа відділу, хтось – до гуманітарного центру, хтось проводить заходи для людей старшого віку, а хтось опікується допомогою тваринам.

16-річна студентка Юридичного коледжу Тамара Кансібе — одна із волонтерок Карітасу Полтави. Дівчина обрала для себе гуманітарний напрям допомоги і долучалась до щорічної акції «Великодній кошик». Найбільша цінність волонтерства для неї – допомогти тим, хто має у цьому потребу.

Молодіжне волонтерство тут – це те місце, де молодь не лише бере участь у заходах, а й сама проявляє ініціативу, організовує активності та формує середовище взаємопідтримки.

Співпраця з бізнесом

Підсилює діяльність Карітас Полтави партнерство з місцевим бізнесом, яке базується на принципах соціальної відповідальності та взаємної підтримки. Сьогодні фонд співпрацює близько з 20 компаніями. Залучають партнерів до реалізації благодійних ініціатив через:

  • підтримку продукцією або послугами;
  • участь у спільних акціях;
  • довгострокові партнерські формати.

Важливий напрям співпраці – професійне та корпоративне волонтерство. П’ять компаній не лише підтримують фонд ресурсами, а й залучають свої команди до спільних ініціатив, допомагаючи, до прикладу, із сортуванням гуманітарної допомоги чи її передачею людям у потребі. Така допомога дуже цінна, адже дозволяє компаніям не лише допомагати ресурсами, а й особисто долучати своїх працівників до добрих справ, об’єднуючи команду всередині самої компанії та розвиваючи громаду.

Співпраця з громадськими та державними організаціями

Карітас Полтави розширює можливості для волонтерів і створює міжорганізаційні ініціативи, що підсилює якість програм і розвиток активного громадянського середовища. Вже проводили спільні акції у співпраці з організаціями «БУР» та «ПЛАСТ». У співдії з волонтерами цих організацій вдалося цьогоріч реалізувати масштабну екологічну акцію до Всесвітнього дня водних ресурсів.

Співпрацюють у Карітасі Полтави також з місцевим Центром життєстійкості. Волонтери є мобільними, тож команда Центру може звернутись із запитом про допомогу – і в Карітасі знайдуть охочих.

Волонтер і майбутнє волонтерства: бачення Карітасу Полтави

Як зазначає координаторка Анна Ткаченко, їхня ціль – розвивати волонтерство як усвідомлену та сталу практику: формувати культуру служіння в громаді, розбудовувати системні навчальні програми для волонтерів і створювати простір, де люди можуть реалізувати своє бажання допомагати.

У перспективі, за її словами, волонтерство має стати невід’ємною частиною громадянського суспільства, де кожен зможе знайти свою роль і вплив.

Сьогодні волонтер Карітас Полтави – це людина, яка діє свідомо, відповідально та з повагою до гідності інших. Це не лише про бажання допомагати, а й про готовність навчатися, працювати в команді, дотримуватися етичних принципів і бути стійким у складних ситуаціях. Та передусім – це людина, яка обирає бути поруч.

«Для мене дуже цінно, що керівництво Карітасу Полтава бачить у волонтерстві велику силу та створює справжню спільноту взаємопідтримки. Такі зустрічі надихають і мотивують, адже показують, що волонтерство – це не лише про допомогу тут і зараз, а про формування сильної, небайдужої спільноти людей, які готові діяти разом навіть у непрості часи», – каже Іляна Гайдук.

Дякуємо вам, волонтери Карітас Полтави, за натхненний приклад вашого служіння!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/