Більше ніж будівництво: розвиток сталих житлових рішень і систем в Україні

У межах житлової ініціативи PROSTIR  Карітас України у партнерстві з Catholic Relief Services (CRS), за підтримки Карітасу Полтава та Інституту житла, допомагає внутрішньо переміщеним сім’ям і родинам, які постраждали від війни, отримати доступ до безпечного, гідного та доступного житла. Водночас ініціатива спрямована на зміцнення місцевих житлових систем в Україні.

Ініціатива передбачає підтримку оренди житла, реалізацію механізму «ремонт в обмін на оренду», а також заходи з підвищення енергоефективності для задоволення нагальних житлових та енергетичних потреб.

Паралельно Карітас та партнери працюють над посиленням спроможності органів місцевого самоврядування. Зокрема, допомагають громадам оцінювати житлові потреби та наявні можливості, створювати інформаційні системи у сфері житла, центри й комітети житлової підтримки, проводити інвентаризацію житлового фонду та готувати інвестиційні плани для пріоритетних об’єктів.

Окремий напрям роботи — розроблення місцевих житлових стратегій, які дадуть змогу системно розширювати можливості довгострокового забезпечення житлом, зокрема соціальним.

Підхід також враховує міжнародний досвід CRS

У межах ініціативи PROSTIR було організовано навчальний візит української делегації до Боснії і Герцеговини. Представники українських органів влади та житлового сектору ознайомилися з досвідом країни, яка внаслідок війни зіткнулася із масштабним вимушеним переміщенням населення та руйнуванням житлового фонду, а згодом розробила довгострокові підходи до розвитку соціального житла.

Цей досвід підтверджує просту, але важливу думку:

«Стале житлове забезпечення — це не лише будівництво. Це створення систем, які допомагають людям відновлювати своє життя».

Це означає, що житлові рішення мають бути пов’язані з можливостями для працевлаштування та забезпечення засобів до існування, доступом до соціальних послуг і ширшою інтеграцією людей у життя громад. Водночас необхідно зміцнювати інституції, відповідальні за довгострокову сталість таких рішень.

Україні не потрібно чекати завершення війни, щоб розпочати створення цих систем.

Дивіться відео, щоб дізнатися, як Карітас та партнери вже сьогодні допомагають українським громадам впроваджувати сталі житлові рішення.

Реабілітація приходить додому: Карітас України та Ukraine Crisis Appeal (Австралія) започатковують проєкт BRIDGE 

Завдяки проєкту BRIDGE, який започаткував Карітас України, реабілітація виходить за стіни лікарень і приходить до людей додому. Мобільні мультидисциплінарні команди медичних центрів Карітасу Полтава і Карітасу Івано-Франківськ відвідують ветеранів, постраждалих від війни цивільних, дітей, а також старших людей і людей з інвалідністю, які не можуть виходити з дому.

Проєкт фінансує Ukraine Crisis Appeal (Австралія) з пожертв української діаспори та ширшої австралійської спільноти. Ініціатива діє за сприяння Rotary Australia World Community Service (RAWCS) і за підтримки Австралійської федерації українських організацій (АФУО).

Що відбувається після виписки

Українське законодавство дозволяє надавати допомогу вдома, але на практиці в багатьох громадах немає мобільних реабілітаційних команд, а сімейним лікарям бракує часу та засобів, щоб координувати подальший супровід. Після лікарні чи реабілітаційного центру люди часто повертаються в пошкоджене житло, переповнені громади або села, де немає системної підтримки. Ветерани й цивільні з воєнними травмами втрачають досягнутий прогрес, а старші люди опиняються прикутими до дому, з контрактурами, пролежнями та хронічним болем, яким можна було б запобігти.

Є й географічна проблема, пояснює Христина Семеген-Бодак, керівниця програми охорони здоров’я Карітасу України. Великі медичні центри зосереджені в містах-мільйонниках, а більшість людей, які потребують реабілітації, живуть деінде, чимало з них у сільській місцевості. Візити додому дешевші за лікування в комунальних лікарнях чи приватних клініках, а люди, яким служить Карітас, не мають змоги оплачувати приватні послуги. «Величезна кількість людей потребує послуг реабілітації вдома», — каже вона.

Саме цю прогалину має закрити BRIDGE. «Я думаю, що цим проєктом ми маємо побудувати маленький місток, закрити прогалину, щоб пацієнти, які отримали реабілітаційну допомогу, продовжували займатися, щоб не було регресу, щоб люди відчували, що вони потрібні. Мости — дорогі споруди, але вони вкрай необхідні», — пояснює задум Христина Семеген-Бодак.

Як працює BRIDGE

Кожна команда надає в одному скоординованому пакеті фізичну терапію, елементи ерготерапії та терапії мовлення, психологічну підтримку й соціальне консультування. Курс триває близько восьми тижнів, по два одногодинні заняття на тиждень, і за потреби його коригують. Члени родини та доглядальники вчаться безпечно переміщати пацієнтів і змінювати їхнє положення, запобігати пролежням, контрактурам і падінням, а також дбати про власне емоційне здоров’я. Консультування доглядальників передбачене в кожному плані.

Допомогу отримують:

  • ветерани та військовослужбовці у тривалій відпустці для лікування, з ампутаціями, травмами головного чи спинного мозку або опіками, яким важко дістатися до клінік;
  • цивільні, зареєстровані в медичних центрах Карітасу, зокрема внутрішньо переміщені особи та мешканці громад, які зазнали вибухових поранень чи інших воєнних травм;
  • діти різного віку з травмами внаслідок війни, затримками розвитку або психологічною травмою, яким потрібна окрема терапевтична підтримка вдома;
  • маломобільні старші люди та люди з інвалідністю, яким потрібен спеціалізований догляд удома, щоб зберегти рухливість і запобігти ускладненням.

Чому Полтавщина та Івано-Франківщина

Регіони обрали не випадково: так Карітас може перевірити свої припущення в різних умовах і порівняти результати. Полтавщина прийняла багатьох внутрішньо переміщених осіб із Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей, тут також живе багато старших людей і людей із хронічними хворобами. Івано-Франківщина — відносно безпечніший регіон, який приймає переселенців і ветеранів, зокрема тих, хто переїжджає сюди після лікування в національних центрах.

Кожен регіон має свої виклики. На Полтавщині повітряні тривоги ускладнюють візити додому, тому працівників навчають безпечно працювати в таких умовах. Поблизу Івано-Франківська безпекова ситуація краща, але ризики є по всій Україні.

Досвід, на який спирається проєкт

BRIDGE ґрунтується на послугах, які Карітас України вже надає. Його медичні центри мають ліцензії та договори з державою, а до мережі входить Реабілітаційний центр «Назарет» на Львівщині, який працює з ветеранами. Мобільні команди Карітасу надавали допомогу вдома в Харкові, Кам’янському, Полтаві, Кривому Розі та Миколаєві. 1 січня 2026 року в Хмельницькому почала роботу перша окрема мобільна реабілітаційна команда в межах проєкту M.O.V.E., який фінансує нідерландська організація Cordaid. Тепер BRIDGE переносить цей досвід на Полтавщину та Івано-Франківщину.

Партнерство, яке триває з 2015 року

BRIDGE — важливий етап багаторічного гуманітарного партнерства Карітасу України та Ukraine Crisis Appeal (Австралія). UCA стала однією з головних опор загальнонаціональної мережі Карітасу України і постійно фінансує кілька пріоритетних напрямів. Окрім мобільної реабілітації, це:

  • загальнонаціональні екстрені збори, щоб швидко забезпечити людей продуктами, чистою водою та засобами гігієни;
  • зимові збори, кошти з яких спрямовують на генератори, резервне пальне, печі на твердому паливі та ремонт опалення під час критичних блекаутів;
  • підтримка відновлення після травм і подолання залежностей у Реабілітаційному центрі «Назарет»;
  • прихисток для постраждалих від війни в «Безпечному домі» у Дрогобичі;
  • дружній до дитини простір у Бердичеві для дітей, які постраждали від війни;
  • мобільні команди соціальної та психологічної підтримки на Херсонщині.

Діана (Дарка) Сенько, голова Ukraine Crisis Appeal (Австралія) та директорка з гуманітарної і медичної допомоги Австралійської федерації українських організацій (АФУО), наголошує:

«Проєкт BRIDGE — одне з найважливіших стратегічних зобов’язань, які взяла на себе Ukraine Crisis Appeal (Австралія). Хоча заклади світового рівня та клінічні центри, як-от UNBROKEN і „Назарет“, надають надзвичайну допомогу в гострій фазі, справжнє зцілення не може закінчуватися на виході з лікарні.

Відвідуючи наші партнерські центри по всій Україні, я на власні очі побачила, що одужання — це тривалий марафон. У регіонах України, коли пацієнта — пораненого захисника, травмовану дитину будь-якого віку чи літню людину — виписують, він часто повертається туди, де спеціалізованого медичного супроводу просто немає. Без системної допомоги в громаді здобуте фізичне відновлення може звестися нанівець за кілька тижнів. BRIDGE безпосередньо долає цю нерівність: виводить мультидисциплінарну допомогу за межі централізованих установ і доставляє її до людей.

Щоразу, коли мобільна команда стукає в двері родини, вона приносить набагато більше, ніж терапію. Вона несе теплі людські обійми й дає людям відчути, що їх ніколи не забудуть, що вони ніколи не залишаться самі і що Австралія стоїть з Україною всім серцем і реальними діями, сподіваючись змінити та покращити їхнє життя.

З 2015 року Ukraine Crisis Appeal (Австралія) непохитно стоїть поруч із Карітасом України. BRIDGE — природний і необхідний розвиток нашої місії: від негайного виживання в гострій фазі до побудови сталого, вкоріненого в громадах безперервного циклу допомоги. Довести успішність цієї мобільної моделі на Полтавщині та Івано-Франківщині — ключ до її довгострокового майбутнього. Це покаже, що співчутлива, фахова клінічна допомога може і мусить сягати кожного куточка України».

Шлях до сталої національної моделі

Проєкт розраховано на довгу перспективу. Карітас збирає клінічні відгуки та дані про результати від пацієнтів і їхніх родин на Полтавщині та Івано-Франківщині. Так організація вдосконалює модель і формує доказову базу, потрібну державі та місцевій владі, щоб у майбутньому співфінансувати реабілітацію вдома. Тоді така допомога вже не залежатиме лише від гуманітарного фінансування.

Довідка

Про Ukraine Crisis Appeal (Австралія)

Ukraine Crisis Appeal (Австралія) — найбільша в Австралії громадська гуманітарна ініціатива зі збору коштів для України. Пожертви на її користь не оподатковуються. Ініціатива діє на базі Rotary Australia World Community Service (RAWCS), яка забезпечує інституційне врядування, відповідність вимогам, прозорість і податкові пільги. Її підтримує Австралійська федерація українських організацій (АФУО) — головна організація, що представляє громадські організації українців по всій Австралії.

Ukraine Crisis Appeal (Австралія) на 100% працює силами волонтерів і має мінімальні адміністративні витрати. Ініціатива співпрацює з акредитованими партнерами-виконавцями в Україні, які проходять аудит, зокрема з Карітасом України, Національним реабілітаційним центром UNBROKEN, Реабілітаційним центром «Назарет», Ротарі та «Таблеточками». Фінансування UCA охоплює екстрену евакуацію з прифронтових територій, мобільні медичні клініки, енергетичну та опалювальну допомогу взимку, хірургічні пристрої для лікування травм, фільтрацію питної води, педіатричну допомогу, дружні до дитини центри подолання травми, безпечні притулки для переселенців, як-от «Безпечний дім» у Дрогобичі, мобільну психосоціальну підтримку в прифронтових регіонах і нейрореабілітацію в громадах.

Про Карітас України

Карітас України, заснований 1994 року, має одну з найбільших у країні недержавних мереж медичних і соціальних послуг у громадах. Організація співпрацює з Міністерством охорони здоров’я, Національною службою здоров’я України, Міністерством у справах ветеранів і місцевою владою, щоб надавати постраждалим від війни людям по всій Україні екстрену допомогу та ліцензовану медичну допомогу.

Контакти для медіа:

Австралія:
Діана (Дарка) Сенько
Голова, Ukraine Crisis Appeal (Австралія)
Директорка з гуманітарної та медичної допомоги, АФУО
Ел. пошта: ukrainecrisisappealaus@gmail.com, dsenko@gmail.com
Вебсайт: www.ukrainecrisisappeal.org

Україна:
Мар’яна Карапінка
Комунікаційна менеджерка Карітасу України (напрям охорони здоров’я)
Ел. пошта: mkarapinka@caritas.ua
Львів / Київ, Україна
Вебсайт: www.caritas.ua

Зимова підтримка від Карітасу України: тепло для осель і громад

Для одних українських родин підготовка до зими починається із закупівлі дров, для інших — із заміни старих вікон. А тим, хто вирощує овочі чи утримує птицю та худобу, потрібно ще й подбати про господарство, яке допомагає забезпечувати родину продуктами.

У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас України допомагає родинам і громадам підготуватися до холодного сезону. Зимова підтримка поєднує грошові виплати, утеплення й модернізацію житла, гранти для сільських домогосподарств та допомогу соціальним закладам.

Кошти на опалення: родини самі визначають свої потреби

Пані Альона разом із шістьма дітьми живе в селі Кудашівка на Дніпропетровщині. Чотири роки тому родина була змушена залишити Торецьк на Донеччині. Будинок, у якому вони оселилися, погано зберігає тепло: із вікон дме, а піч не працює. Тому взимку доводиться опалювати оселю газом.

«Найменше я платила 3200 гривень на місяць, а за весь сезон виходить близько 30 тисяч. І це при тому, що в домі шестеро маленьких дітей», — розповіла жінка під час реєстрації на зимову допомогу від Карітасу у Кам’янському.

Для родин, які постраждали від війни та відповідають визначеним критеріям вразливості, проєкт передбачає грошову допомогу в розмірі 19 400 гривень на домогосподарство. Ці кошти можна використати на оплату комунальних послуг або придбання твердого палива — залежно від того, як опалюється житло та чого найбільше потребує родина. 

Допомога спрямована насамперед на родини, яким складно самостійно покрити витрати на опалення: зокрема, багатодітні сім’ї, одиноких батьків, людей з інвалідністю, серйозними захворюваннями та самотніх людей похилого віку. Конкретні умови залежать від виду допомоги й території реалізації програми.

Грошову допомогу на підготовку до зими надають у семи областях України: Полтавській, Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Дніпропетровській та Сумській.

Виплату можна отримати на банківський рахунок, адресною доставкою Укрпошти або через стаціонарне або мобільне відділення, і від реєстрації до виплати зазвичай проходить близько двох тижнів. 

Важлива особливість такої підтримки — можливість самостійно розпоряджатися отриманими коштами.

«Ми залишаємо родинам максимальну гнучкість: людина може купити дрова і ще, скажімо, пилку, щоб порізати дерева на своїй ділянці. Що потрібно для зимування, найкраще знають самі люди», — каже Євгенія Пушкінська, експертка із житла Карітасу України. 

Станом на 15 листопада, грошову допомогу в межах зимової підтримки отримали вже 6019 домогосподарств із запланованих 7951.

Утеплення житла: щоб тепло залишалося вдома

Пані Олена з трьома неповнолітніми дітьми виїхала з Мілуватки на Луганщині й орендує будинок у Кривому Розі. Старі дерев’яні вікна не тримали тепла, а користуватися електромережею було небезпечно. За підтримки Карітасу Кривий Ріг у будинку замінили всі вікна та електропроводку. Пані Галина з Осокорівки на Херсонщині, яка теж орендує житло в Кривому Розі, отримала нові вікна й вхідні двері.

У межах зимової підтримки Карітас України проводить утеплення та ремонт житла для внутрішньо переміщених родин із визначеними категоріями вразливості. 

Йдеться не про відновлення будинків, пошкоджених війною, а про покращення умов у житлі після переїзду. Пріоритет мають родини, що придбали власне житло, адже досить часто це недорогі будинки чи квартири в поганому стані. Але програма охоплює й орендоване житло: у такому разі власник помешкання має погодитися на безоплатне проживання родини щонайменше протягом 12 місяців.

У межах цього напряму всі роботи виконує підрядна організація. Це може бути заміна вікон і дверей, утеплення даху чи підлоги, за потреби — облаштування доступного санвузла, встановлення поручнів або розширення дверних прорізів для людей з інвалідністю. 

Утеплення житла здійснюють шість місцевих організацій Карітасу: Миколаїв, Кам’янське, Полтава, Суми, Кривий Ріг і Харків.

На сьогодні ремонтні роботи тривають у 245 домогосподарствах, ще 267 пройшли верифікацію та очікують початку робіт.

Агрогранти на зимування: зберегти врожай і господарство

Підготовка до зими не обмежується утепленням житла. Для багатьох родин, які проживають в сільській місцевості, важливо також відремонтувати господарські споруди, підготувати приміщення для птиці та худоби або облаштувати місце для зберігання врожаю.

Пані Тетяна з чоловіком виїхали з окупованого селища поблизу Куп’янська на Харківщині. На новому місці подружжя займається городництвом: вирощує овочі для власних потреб і робить запаси на зиму. Однак погріб, у якому родина зберігає врожай, потребує ремонту: через пошкоджені конструкції всередину потрапляє вода, а дах необхідно укріпити. Завдяки зимовому агрогранту від Карітасу подружжя планує відремонтувати й утеплити погріб, щоб мати належні умови для зберігання городини та домашніх заготівель.

Пані Тетяна планує за допомогою агрогранта від Карітасу утеплити погріб


Пані Марія із села Березнегувате на Миколаївщині тримає близько 50 курей і 30 качок-мулардів. Щоб підготувати господарство до холодів, жінка планує облаштувати приміщення для птиці.

«Хочу зробити нормальний сарай, придбати утеплювач, дошки, зацементувати підлогу і підготувати стіни, щоб узимку курям було тепло», — розповідає пані Марія.

Пані Марія спрямує отримані кошти на утеплення сараю для птахів


Зимові агрогранти — новий вид підтримки в межах напряму Livelihood, який доповнює програму допомоги невеликим сільським господарствам. Родини можуть отримати до 15 000 гривень, щоб підготуватися до холодів: утеплити сарай чи курник, відремонтувати приміщення для утримання тварин, облаштувати місце для зберігання врожаю або придбати корми для птиці та худоби.

На відміну від грошової допомоги на опалення, ці гранти мають цільове призначення. Родини заздалегідь погоджують, на що витратять кошти, а після покупок підтверджують витрати відповідними документами.

Програму зимових агрогрантів реалізують шість місцевих організацій Карітасу: Чернігів, Полтава, Харків, Кривий Ріг, Кам’янське та Миколаїв. Загалом заплановано надати 600 грантів, і станом на 15 листопада більш ніж половину з них уже виплачено.

Отримати гранти на зимування можуть сільські домогосподарства, які постраждали від війни та відповідають визначеним критеріям вразливості. Серед них — багатодітні родини з трьома й більше неповнолітніми дітьми, одинокі батьки або опікуни, домогосподарства з людьми з інвалідністю чи серйозними або хронічними захворюваннями, вагітними жінками або дітьми до трьох років. Також допомога доступна домогосподарствам людей віком від 60 років і безробітним людям віком від 50 років.

«Для багатьох людей, особливо старшого віку, ця підтримка означає значно більше, ніж можливість щось придбати чи відремонтувати. Люди, які через війну втратили свої домівки й звичне життя, знову можуть працювати на землі, вирощувати овочі, доглядати за птицею чи худобою. Це дає відчуття опори, стабільності та можливість планувати майбутнє», — розповідає Катерина Людвік, менеджерка напряму Livelihood. 

Тепло для соціальних закладів

Зимова підтримка охоплює не лише приватні оселі, а й заклади, від роботи яких залежить повсякденне життя громад: лікарні, амбулаторії, школи, заклади соціального догляду, місця тимчасового проживання тощо. Карітас України допомагає таким установам підготувати приміщення до холодного сезону.

«Для нас було важливо підтримати заклади, від роботи яких залежить життя громади. Тому ми співпрацювали з місцевою владою та проводили моніторингові візити, щоб визначити, де наша допомога буде найбільш потрібною», — розповідає Євгенія Пушкінська

Зокрема, в одній із поліклінік Харкова замінюють пошкоджені вікна, щоб відновити тепловий контур будівлі та зменшити втрати тепла. В інших громадах підтримка передбачає забезпечення соціальних закладів вугільними брикетами для опалення. Наприклад, на Чернігівщині паливо вже передали відділенню стаціонарного догляду в селі Нехаївка та установам Березнянської громади.На Дніпропетровщині тривають ремонтно-відновлювальні роботи в медичних закладах Жовтих Вод і Лихівки.

Окрім підготовки до опалювального сезону, Карітас України допомагає громадам забезпечувати роботу критично важливих об’єктів під час відключень електроенергії. У межах напряму WASH проєкт передає генератори для медичних і соціальних закладів, а також об’єктів водопостачання та водовідведення у прифронтових громадах. А на Київщині вже працюють встановлені за підтримки проєкту сонячні електростанції, які забезпечують електроживлення об’єктів водної інфраструктури.

Цієї зими тепло для українських родин — це не лише градуси в оселі. Це можливість залишатися вдома з дітьми, зберегти вирощений урожай, отримати необхідну допомогу в лікарні чи соціальному закладі. І за цією підтримкою стоїть солідарність, яка долає тисячі кілометрів, але відчувається зовсім поруч — у теплій оселі, збереженому господарстві та можливості впевненіше зустріти ще одну воєнну зиму.

Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.  Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.

ReBuild Ukraine 2026: Карітас України поділився досвідом забезпечення стійкого водопостачання та відновлення житла в постраждалих від війни громадах 

Вона зібрала представників уряду, бізнесу, громадянського суспільства та міжнародних партнерів з 33 країн, а також понад 150 українських громад. Карітас України взяв участь у панельній дискусії про фінансування водоканалів, представив ініціативу WASHinWAR і проєкт «Дім, я повернусь», а також підписав меморандум про співпрацю з Кривим Рогом.

ReBuild Ukraine – одна з найбільших міжнародних платформ, присвячених відбудові України. Цьогоріч у центрі уваги були інвестиції та партнерства в енергетиці, інфраструктурі й будівництві. Карітас України представив на виставці програми WASH (водопостачання, санітарія та гігієна) і Shelter (з питань житла), які реалізує, зокрема, в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Уряду США. Ці напрями поєднують допомогу людям і відновлення критично важливої інфраструктури.

Стійке водопостачання: від відновлення до довгострокових рішень

Під час панельної дискусії про фінансування водоканалів віцепрезидент Карітасу України Григорій Селещук розповів, що цього року програма WASH підтримала 62 водоканали та комунальні підприємства, від великих обласних до невеликих місцевих. Програма відновлює свердловини й водонапірні вежі, встановлює станції очищення води та резервні джерела живлення. Водночас, за словами Григорія Селещука, самого ремонту недостатньо. Понад 40 % громад відмовляються від відновлення, бо не мають коштів на подальше обслуговування інфраструктури. Тому про утримання об’єктів варто думати ще на етапі планування.

Окремо Карітас України представив адвокаційну ініціативу WASHinWAR. Вона показує міжнародній спільноті, як війна руйнує водну інфраструктуру, забруднює водні ресурси та завдає шкоди довкіллю і як це позначається на житті людей.

«Масштаби руйнувань водної інфраструктури України настільки значні, що подолати їхні наслідки можна лише спільними зусиллями. Наше завдання не лише у відновленні доступу до води сьогодні, а й у тому, щоб знаходити довгострокові рішення, які зроблять водну інфраструктуру стійкішою до воєнних загроз і майбутніх викликів», – наголосила керівниця програми WASH Карітасу України Тетяна Яцюк.

Відновлення житла як передумова збереження громад

Житло – одна з галузей, яких війна торкнулася найбільше. 14 % житлового фонду України пошкоджено або зруйновано, про що свідчать RDNA5. І це зачепило понад три мільйони домогосподарств. Тому відновлення житла стало однією з ключових тем ReBuild Ukraine поряд з енергетикою та інфраструктурою. 

У Варшаві програма Shelter ділилася досвідом роботи в прифронтових громадах. Відвідувачі також побачили матеріали проєкту «Дім, я повернусь», створеного разом з УВКБ ООН: книгу історій і фотовиставку про людей, які через війну втратили домівки.

«Для Карітасу України важливо, щоб на міжнародних майданчиках звучав практичний досвід фахівців, які щодня відновлюють житло, пошкоджене внаслідок російських обстрілів. Працюючи безпосередньо в прифронтових громадах, вони бачать реальний стан житлового фонду та розуміють потреби людей, які залишаються у своїх домівках. Саме цей досвід має лягти в основу рішень щодо відбудови», – зазначила керівниця програми з питань житла Карітасу України Романа Маколович.

Меморандум про співпрацю з Криворізькою міською радою

12 листопада Карітас України, Карітас Кривий Ріг УГКЦ та виконавчий комітет Криворізької міської ради домовилися про спільну роботу. Серед пріоритетів – водопостачання, водовідведення, санітарія та гігієна, енергетична стійкість і підтримка людей, які найбільше потребують допомоги. Сторони окремо працюватимуть над резервним та автономним живленням для водопостачання й інших критичних систем міста, щоб вони не зупинялися під час відключень світла. Меморандум також передбачає спільну підготовку проєктів, пошук фінансування та залучення міжнародних партнерів.

Спільна відповідальність за відновлення

Доступ до безпечної води та житла визначає, чи зможуть люди залишатися у своїх громадах і повертатися додому. Дискусії на ReBuild Ukraine 2026 вкотре показали, що відновлення цих базових умов життя потребує узгодженої роботи держави, місцевої влади, бізнесу, міжнародних партнерів і гуманітарних організацій. Для Карітасу України участь у заході стала нагодою показати, як щоденна гуманітарна робота в громадах може стати частиною ширшої розмови про відбудову країни.

Відновити господарство, забезпечити родину, знайти своє місце: як агрогранти Карітасу України допомагають переселенцям 

Тепер жінка живе в соціальному містечку «Назарет» у Добрівлянах – місці тимчасового проживання, яке підтримує Карітас Дрогобич. Наталя прагне самостійно дбати про себе й облаштовувати своє життя на новому місці. 

У містечку їй виділили земельну ділянку, на якій жінка вирощує продукти для власних потреб. Наталя охоче господарює, однак обробляти землю вручну складно. Завдяки аграрному мікрогранту в межах проєкту Emergency Appeal 2026-2027 вона змогла придбати мотоблок із необхідними насадками. Тепер має техніку, яка полегшує обробіток землі та дозволяє їй самостійно доглядати за ділянкою. 

Чому навіть невелика земельна ділянка може мати вагоме значення для родини? Як визначити, яка підтримка буде найбільш доцільною? І що потрібно, аби придбане обладнання допомагало господарювати й надалі? Про це говоримо з Юлією Самойлик, провідною експерткою Департаменту економічного відновлення Карітасу України, докторкою економічних наук, професоркою Полтавського державного аграрного університету. 

– Пані Юліє, війна змінила економічні можливості багатьох українців. Що ви бачите, працюючи з людьми, які змушені були залишити свої домівки та почати життя в нових громадах?? 

– Дуже різні ситуації. Серед внутрішньо переміщених людей є вчителі, лікарі, банківські працівники, викладачі, які до війни мали роботу та професійний досвід. Після переїзду до сільської місцевості їм нерідко складно знайти роботу, яка відповідала б їхній кваліфікації. У невеликій громаді може не бути відповідних вакансій, а переїзд до міста чи оренда житла потребують додаткових коштів. 

Тому для частини родин сільське господарство стає одним зі способів забезпечувати свої потреби. Водночас людина, яка ніколи раніше не займалася вирощуванням овочів чи утриманням птиці, потребує відповідних знань і підтримки. 

Є й інша категорія людей – ті, хто до війни професійно займався сільським господарством. Вони мали власну техніку, великі земельні ділянки, налагоджене виробництво та ринки збуту. Наприклад, вирощували кавуни й полуницю на Херсонщині, розвивали тепличне господарство на Луганщині, займалися тваринництвом на Донеччині або декоративним рослинництвом у Бахмуті. 

Деякі з цих виробників були добре відомі далеко за межами своїх громад. Але після вимушеного переїзду їхні можливості суттєво змінилися. Людина, яка раніше обробляла гектари землі, тепер може мати лише кілька соток. Важливо розуміти, що йдеться про людей із різним досвідом і різними потребами. Одним необхідно навчитися нової справи, іншим – знайти спосіб застосувати вже набуті знання в нових умовах. 

– У межах Emergency Appeal аграрну підтримку надають у західних областях. Чим особливі потреби родин, які оселилися саме тут? 

– Насамперед потрібно враховувати доступність землі та регіональні особливості господарювання. Наприклад, на Полтавщині десять соток можуть сприйматися як невелика присадибна ділянка. Натомість поблизу Львова, де доступ до сільськогосподарських земель обмеженіший, така площа вже може мати значний потенціал для родини. 

Тому ми оцінюємо можливості кожного господарства окремо. Важливо розуміти, що людина планує вирощувати, які ресурси має та наскільки її плани відповідають місцевим умовам. 

Ще один суттєвий чинник – житло. Багато переселенців досі не мають стабільного місця проживання, а сільськогосподарська діяльність потребує часу. Потрібно підготувати ґрунт, посадити культури, доглядати за ними та зібрати врожай. 

Тому ми враховуємо, чи матиме родина можливість користуватися земельною ділянкою протягом необхідного періоду. Це важливо і для самої людини, адже господарювання передбачає планування та відповідальність за результати своєї праці. 

– Яка мета аграрних грантів? Ви очікуєте, що люди відкриють бізнес? 

– Ні. Передусім ми говоримо про продовольчу самозабезпеченість. Кластер продовольчої безпеки та засобів до існування розрізняє три рівні домогосподарств. Перше – вирощує для власного споживання, друге – вирощує для себе й продає частину, отримуючи додатковий дохід. Третє – це вже агробізнес. 

У Emergency Appeal ми працюємо з першою категорією. Наше завдання – допомогти родині забезпечити себе продуктами. Для сім’ї з дітьми, людей старшого віку чи членів родини, які потребують догляду, це суттєва економія. Якщо з’являються надлишки й людина їх продає, чудово, але вимагати від усіх стати підприємцями ми не збираємося. 

– Які запити сьогодні найпоширеніші? На що люди прагнуть спрямувати грантові кошти? 

– Орієнтовна сума аграрного мікрогранту становить 40 тисяч гривень. Остаточний розмір допомоги визначаємо відповідно до обґрунтованих потреб домогосподарства. 

Один із найчастіших запитів – малогабаритна сільськогосподарська техніка, зокрема мотоблоки. Для людей, яким складно фізично обробляти землю вручну, таке обладнання може значно полегшити роботу. 

Також бачимо значний інтерес до теплиць. Люди хочуть встановлювати нові конструкції, облаштовувати полив, покращувати умови для вирощування продукції. Є запити й на розвиток птахівництва. 

Однак наше завдання – оцінити, наскільки запропоновані покупки відповідають можливостям господарства. 

Наприклад, людина хоче придбати потужний мотоблок, але має лише 4 чи 6 соток землі. Ми аналізуємо, чи справді потрібна техніка такої потужності. Можливо, для обробітку цієї площі достатньо простішого обладнання. 

Якщо родина планує розводити курей, необхідно з’ясувати, чи є належні приміщення для їхнього утримання, чи зможуть люди забезпечити догляд і відповідні санітарні умови.  

Пригадується історія пані Ганни з Херсона, яка зараз мешкає у місці тимчасового проживання в селі Добрівляни, яке діє за підтримки БФ «Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ». Пані Ганна любить доглядати за квітами. Вона висаджує їх на території прихистку, поливає та дбає про те, щоб навколо було затишно. Згодом, спілкуючись із фахівцями Карітасу, жінка почала замислюватися і про власне господарство. За підтримки кейс-менеджера, мотиваційного психолога та фахівця напряму Livelihood вона визначилася зі справою, якою хотіла б займатися, – птахівництвом. 

Завдяки аграрному мікрогранту пані Ганна придбала 153 курки-несучки, а також обладнання та матеріали для їх утримання, годування й напування. Нині вона облаштовує господарство та готується розвивати обрану справу. Для жінки це можливість використати свою працьовитість і любов до господарювання, щоб поступово забезпечувати власні потреби та ставати економічно самостійнішою. 

– Як відбувається відбір учасників? Що потрібно зробити, щоб отримати аграрну підтримку? 

– Перший етап – звернення до місцевої організації Карітасу та реєстрація. Фахівці перевіряють відповідність критеріям проєкту, зокрема статус внутрішньо переміщеної особи та інші обставини, які впливають на становище родини. 

Після цього разом із місцевою командою людина готує виробничий план. У ньому зазначає, якою діяльністю хоче займатися, які ресурси вже має, що необхідно придбати та як планує використовувати отриману підтримку. 

Наступний етап – експертний аналіз виробничого плану: оцінюємо доцільність запланованих витрат, відповідність техніки чи обладнання масштабам господарства та його ресурсним можливостям. 

Після погодження людина отримує кошти, купує необхідні товари й обладнання та надає документи, які підтверджують витрати. 

Згодом фахівці проводять моніторинговий візит, щоб оцінити, як використовуються придбані ресурси та чи вдалося реалізувати заплановане. 

– Пані Юліє, ви багато років досліджуєте аграрний сектор і маєте міжнародний досвід. Які підходи, на вашу думку, особливо важливо розвивати сьогодні на рівні невеликих домогосподарств? 

– Я переконана, що українські аграрії мають значний досвід і можуть багато чого запропонувати міжнародним колегам. Водночас є питання, яким потрібно приділяти більше уваги. 

Одне з них – екологічність виробництва. Важливо не лише отримати врожай сьогодні, а й зберегти родючість ґрунту та природні ресурси для майбутнього. 

Тому ми звертаємо увагу на раціональне використання добрив, правильне поводження з рослинними рештками, компостування, мінімізацію необґрунтованого застосування гербіцидів. 

Ці принципи однаково важливі для великих аграрних підприємств і невеликих присадибних господарств. Адже йдеться про якість харчових продуктів, здоров’я людей та довгострокову стійкість виробництва. 

– Ми почали розмову з людей, які після переїзду опинилися в нових для себе обставинах. Чи може спільна господарська діяльність допомагати їм адаптуватися в приймаючих громадах? 

– Переконана, що так. І тут дуже важливе спілкування. Для багатьох внутрішньо переміщених людей адаптація в новій громаді є непростим процесом. Потрібно знайомитися із сусідами, розуміти місцеві особливості, дізнаватися про доступні можливості. 

Сільське господарство часто стає приводом для такої взаємодії. Люди радяться щодо вирощування культур, обмінюються досвідом, допомагають одне одному знаходити практичні рішення. 

Я завжди раджу не боятися ставити запитання. Сьогодні інформації дуже багато, але досвід людини, яка вже займалася певною діяльністю в конкретних умовах, може бути особливо цінним. 

Такі контакти допомагають не лише в господарюванні. Вони можуть поступово розширювати коло знайомств і сприяти тому, щоб людина почувалася впевненіше в новому середовищі. 

– Що б ви порадили людям, які хочуть розпочати сільськогосподарську діяльність, але сумніваються у своїх силах? 

– Насамперед вірте у власні сили й не бійтеся пробувати. Сільське господарство потребує знань, дисципліни та наполегливості, і навіть досвідченим господарям не завжди все вдається з першого разу. Помилки – теж частина досвіду, головне – робити висновки й рухатися далі. 

Пам’ятайте, що ваші знання, досвід і вміння залишаються з вами, навіть якщо через війну довелося починати все спочатку. Не бійтеся ставити перед собою нові цілі та звертатися по підтримку. А ми в Карітасі України готові допомагати вам на цьому шляху.


Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 реалізується Карітасом України завдяки підтримці Caritas Internationalis  

Садівник на прізвисько «Людина-ножиці» з Одещини: 40 років в любові до саду

Грант BLOOM допоміг йому придбати необхідне обладнання для полегшення догляду за садом.

«Ви знаєте, сад – це живий організм, якому потрібна постійна увага. Сад для мене – це моя праця, моє життя. Я люблю цю справу і мрію, щоб вона перейшла в спадок моїм онукам», – розповідає пан Валерій із села Бритівка на Одещині.

Усе почалося в дитинстві

Малим Валерій любив годинами гуляти в родинному саду в селі Удобне й уважно розглядати, як переплітаються гілки вишень та черешень. Захоплення садівництвом почалося ще в сім років, коли хлопчик узявся потроху допомагати батькові доглядати за деревами. Інтернету тоді не було, тож фахову літературу він шукав у місцевій бібліотеці. Вичитані в книжках поради одразу перевіряв на практиці, а згодом почав самостійно випробовувати різні технології догляду.

За плечима у пана Валерія вже понад 40 років досвіду. Він охоче допомагає односельцям із кронуванням та обрізкою дерев, за що його жартома прозвали «Людиною-ножицями». Не менш щедро садівник ділиться й професійними порадами.

Від яблунь і винограду до персиків та абрикосів

Нинішній сад для пана Валерія вже другий, який він власноруч висадив і сформував. У першому колись росли 135 яблунь 25 сортів та виноградник із 23 сортами лози. Та згодом від виноградарства довелося відмовитися: витрати на догляд значно перевищували прибуток.

Тепер у господарстві близько 300 дерев: персики, абрикоси та сливи, зокрема колекційні й високоврожайні сорти. Серед них – канадська «Фіделія» з мускатним присмаком, «Кардинал», «Редхейвен» і «Чорний принц», а також абрикоси американської, французької та чеської селекції. Обираючи саджанці, господар зважає на самоплідність дерев і на те, чи витримають плоди дорогу до покупця.

Від ринків – до замовлень із дому

З часом змінилися й канали збуту. Сім років до повномасштабного вторгнення пан Валерій возив урожай на ринки в Сергіївку та Білгород-Дністровський. Тепер покупці приїжджають безпосередньо до господарства й беруть одразу по 30–40 кілограмів фруктів.

Крім того, родина повністю забезпечує себе домашніми заготовками на зиму: урожай заморожують, сушать, варять із нього компоти та джеми, готують пастилу.

Грант на садову техніку

Щоб полегшити роботу в саду, пан Валерій подав заявку на грантову підтримку в межах програми BLOOM від Карітасу Одеси. За отримані 60 тисяч гривень він придбав бензиновий обприскувач і подрібнювач гілок. Нова техніка дозволяє оперативно обробляти насадження та переробляти зрізане гілля.

Серед причин, чому підтримали заявку пана Валерія, керівниця проєкту BLOOM з Карітасу Одеси Оксана Юрчік називає його багаторічний досвід в садівництві, вирощування унікальних сортів і чітке бачення подальшого розвитку господарства, відображене в грантовій заявці. За її словами, такі самозайняті люди забезпечують власний добробут і пропонують якісну продукцію місцевому ринку.

Історія пана Валерія показує, як грантова підтримка на певному етапі допомагає підприємцю розвивати справу, яку він створював десятиліттями.

Про програму BLOOM

BLOOM підтримує джерела доходу, самозайнятість і розвиток мікробізнесу в громадах, що постраждали від війни.

Фінансова підтримка становить:

  • від 1 000 до 3 000 доларів США – на започаткування бізнесу або самозайнятості;
  • від 1 000 до 5 000 доларів США – на розвиток уже зареєстрованого бізнесу.

Програма передбачає підтримку для визначених категорій учасників у таких громадах і районах:

  • Карітас Берислав – Великоолександрівська, Калинівська та Борозенська громади Херсонської області;
  • Карітас Миколаїв – Миколаївський район Миколаївської області;
  • Карітас Одеса – Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Болградський та Березівський райони Одеської області.

Наразі прийом заявок не проводиться.

Інформацію про наступні хвилі грантової підтримки та умови участі публікуватимуть на офіційних інформаційних ресурсах Карітасу України й місцевих організацій мережі.

Програма BLOOM реалізується Caritas Ukraine спільно з місцевими організаціями мережі Карітасу (Карітас Берислав УГКЦ, Карітас Миколаїв УГКЦ та Caritas Odesa UGCC) за підтримки уряду Великої Британії через UK aid. Програму впроваджує консорціум BLOOM, до якого входять Prosper Global (Prosper Global Ukraine), Swisscontact та «Право на захист» (R2P).

Фото: Карітас Одеса та Суспільне Одеса.

Коли місто не бачить твоїх потреб: з якими бар’єрами стикаються люди з порушеннями зору?

Але чи справді вони роблять місто доступним? Для людини з порушенням зору відповідь залежить від багатьох деталей: куди веде тактильна смуга, чи оголошують зупинки в транспорті, наскільки читабельний інформаційний стенд і чи можна самостійно скористатися банкоматом.

Експерт програми Інклюзія Карітасу України Петро Поліщук вже багато років займається питаннями безбар’єрності — про бар’єри для людей з порушенням зору він знає з власного досвіду. Ці перешкоди ховаються практично в будь-якій повсякденній ситуації: дорогою на роботу, під час користування громадським транспортом, отримання адміністративної послуги чи оплати покупок. Часто це не одна велика проблема, а сукупність невеликих недоліків, які разом обмежують самостійність.

Ми розпитали пана Петра, чому наявність елементів доступності не завжди означає безбар’єрність і як свідоме ставлення може покращити ситуацію без додаткових фінансових вливань. 

Тактильна плитка має не просто бути, а допомагати орієнтуватися

«Якщо орієнтуватися за цією плиткою (тактильною смугою), -– починає пан Петро, демонструючи приклади. — Вріжетеся в обмежувальний стовпчик. А ці тактильні смуги ведуть до дерева, електроопори або направляють незрячого пішохода до переходу небезпечним шляхом. Ця – виконує функцію підніжки для всіх перехожих, бо встановлена вище рівня основного покриття, а ця – просто марна, бо не має відповідних рифлень».

В колекції Петра Поліщука десятки прикладів фіктивної безбар’єрності з багатьох українських міст. Він активно демонструє їх, консультуючи місцеві громади, як насправді має виглядати безбар’єрність і для чого вона потрібна.

«Тактильні індикатори — одні з важливих елементів фізичної доступності міського середовища. Вони допомагають незрячим і слабозорим людям орієнтуватися на вулицях, визначати напрямок руху та завчасно помічати потенційну небезпеку. Не менш важливими є контрастне маркування першої та останньої сходинок сходового маршу, позначення прозорих скляних дверей, а також усунення перешкод на рівні голови. Низько розташовані вивіски, конструкції чи зовнішні блоки кондиціонерів можуть стати причиною травмування людини, яка орієнтується за допомогою тростини» — нагадує експерт.

Тому доступність не можна оцінювати лише за наявністю відповідних елементів. Важливо, чи правильно вони розташовані, чи відповідають нормативам і чи справді допомагають людині безпечно пересуватися.

Громадський транспорт: сісти в автобус складно, вийти — ще складніше

Уявімо ситуацію: на зупинку одночасно під’їжджають кілька автобусів. Людина з порушенням зору не завжди може визначити, який із них їй потрібен. У такому випадку допомогло б зовнішнє голосове оголошення номера маршруту та його кінцевої зупинки під час відкриття дверей. Однак таке обладнання є не на всіх транспортних засобах.

Інша проблема — відсутність автоматичного оголошення поточної та наступної зупинок. Це стосується, зокрема, частини маршрутних таксі, застарілих тролейбусів і трамваїв.

Для людей із залишковим зором ситуацію ускладнюють темний час доби, дощ, сніг та інші несприятливі погодні умови. У таких обставинах візуально визначити потрібну зупинку буває особливо складно.

«Тому голосове інформування в транспорті — це не додаткова зручність, а один із важливих інструментів самостійного пересування» — наголошує Петро Поліщук.

Інформація та її доступність

В лікарнях, ЦНАПах, банках або аптеках часто можна побачити таку картину: жовта табличка шрифтом Брайля є, але під склом, іноді — навіть розташована вище рівня очей. Незрячій людині прочитати її тактильно — неможливо. Окрема історія із захисним склом або пластиком — для людини із залишковим зором перешкодою стануть відблиски, які унеможливлюють читання.

«Я часто бачу такі сюжети. Але виправити їх просто – використовувати шрифти без засічок, належного розміру і контрастності, прибрати скло, а таблички шрифтом Брайля розмістити біля дверей, а не над ними. Головне усвідомити, чому це потрібно зробити» — каже Петро Поліщук.

Самостійність vs залежність від сторонньої допомоги

Електронні черги, інфобокси, банкомати й платіжні термінали спрощують отримання послуг. Але якщо їхній інтерфейс не адаптований, людина із порушенням зору не зможе ними належно скористатися. Подібні ситуації виникають у ЦНАПах, реєстратурах медичних закладів та установах Пенсійного фонду. В деяких установах біля автомату стоїть працівник, що допомагає отримати талон, в деяких — його нема.

Окреме питання — доступність банкоматів і платіжних терміналів. Для самостійного користування ними важливі голосовий супровід операцій, фізичні кнопки або інші доступні способи керування, а також аудіовихід, наприклад, стандартний роз’єм 3,5 мм для навушників.

Коли таких можливостей немає, людина змушена просити когось про допомогу. У випадку з банківськими операціями це створює ще й ризик розголошення конфіденційної інформації — зокрема PIN-коду чи персональних даних.

Доступність таких пристроїв має забезпечувати не просто можливість виконати операцію, а й право людини зробити це самостійно та з дотриманням приватності.

Від доступності на папері до реальних змін

В Україні затверджені державні будівельні норми, зокрема ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд». Але чому фізичні, інформаційні та цифрові бар’єри продовжують виникати навіть там, де вже існують відповідні стандарти?

Одна з важливих причин — недостатня увага до якості впровадження та контролю за дотриманням вимог доступності.На думку Петра Поліщука це проявляється на кількох рівнях.

Якість будівельних робіт і відповідальність за результат. Якщо під час облаштування вулиці чи будівлі не залучають фахівців із доступності та людей із порушеннями зору, навіть формально виконані роботи можуть виявитися непридатними для користування. Важливо не лише перевіряти наявність елементів доступності, а й оцінювати правильність їхнього облаштування та відповідність будівельним нормам.

Формальний підхід до моніторингу. Звітність і візуальна перевірка не завжди дозволяють оцінити, наскільки простір справді зручний для людини. Практичне тестування за участю людей з інвалідністю та профільних експертів допомагає виявити проблеми, які можуть залишитися непомітними під час звичайного огляду.

Важливо також, щоб виявлені порушення не залишалися без належного реагування. Контроль, чіткий розподіл відповідальності та дієві механізми виправлення недоліків мають бути невіддільною частиною політики безбар’єрності, вважає Петро Поліщук.

Безбар’єрність починається з можливості діяти самостійно

Чи може людина самостійно знайти потрібний кабінет у лікарні? Дізнатися, який автобус під’їхав до зупинки? Отримати талон в електронній черзі, скористатися банкоматом або підтвердити особу в державному застосунку?

Ці питання допомагають оцінити безбар’єрність значно точніше, ніж кількість встановлених пандусів, тактильних смуг чи запущених цифрових сервісів.

Справді доступне середовище — не набір окремих технічних рішень, а цілісна система, у якій людина може вільно пересуватися, отримувати інформацію, користуватися послугами та ухвалювати рішення без постійної залежності від сторонньої допомоги.

Для цього важливо залучати людей із порушеннями зору та експертів із доступності на всіх етапах: від проєктування вулиць і громадських будівель до розробки цифрових продуктів та оцінювання їхньої якості. Адже саме люди, які щодня користуються цими просторами й сервісами, можуть найточніше показати, які рішення працюють.

 «У нас всіх ще дуже багато роботи попереду — треба разом будувати світ рівних можливостей!» — підсумовує Петро Поліщук. 

Карітас України встановив сонячні панелі на 9-ти локаціях Київщини

Коли зникає електрика, це впливає не лише на освітлення в будинках, а й на водопостачання та роботу каналізації. Без живлення можуть зупинитися насоси, свердловини та очисні споруди. Щоб ці системи діяли навіть під час відключень, Карітас України допоміг громадам Київщини встановити сонячні електростанції. Вони вже працюють на дев’яти об’єктах водної інфраструктури.

У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» станції встановили в комунальних установах у Білоцерківському, Броварському та Вишгородському районах Київської області. Додаткове живлення отримали очисні споруди, резервуари чистої води, свердловини та каналізаційні насосні станції.

«Енергетична стійкість об’єктів водопостачання та водовідведення — це питання не лише безперебійних комунальних послуг, а й здоров’я та безпеки людей. Тому важливо було подбати про ці об’єкти заздалегідь, не чекаючи нових масштабних відключень електроенергії», — розповідає Євгенія Пушкінська, експертка із житла Карітасу України.

На одному з об’єктів водовідведення Київщини встановили сонячну електростанцію потужністю 20 кВт, яка додатково живить обладнання. Разом із системою резервування води місткістю 450 м³ це дозволяє підтримувати безперебійну роботу обладнання до восьми годин.

«Наше підприємство забезпечує водою близько 2 тисяч мешканців. Щодня вони споживають приблизно 300–350 кубометрів. Тому безперебійна робота систем водопостачання та водовідведення для нас надзвичайно важлива», — каже Оксана, директорка комунального підприємства на Київщині.

Для громад важлива й економія. Утримання водної інфраструктури потребує значних коштів, а місцеві бюджети мають фінансувати ще й освіту, медицину та інші сфери. Сонячні станції зменшують залежність від централізованої електромережі та витрати на електроенергію.

Стабільне електропостачання важливе і для роботи очисних споруд —  від безперервного очищення стічних вод залежить стан довкілля, зокрема безпека місцевих водойм.

«Уже другий рік поспіль ми спостерігаємо, як на водоймі качки виводять потомство. Для нас це добрий знак, що стан води покращується. Сподіваємося, що стабільна робота очисних споруд допоможе й надалі зберігати та покращувати екологічний стан водойм», — ділиться Віктор Іванович, представник комунального господарства громади на Київщині.

Підготовка до встановлення сонячних електростанцій розпочалася ще навесні. Громади самі пропонували об’єкти, яким першочергово потрібне додаткове живлення. Фахівці Карітасу України оцінювали ці пропозиції та визначали, де станції потрібні першочергово. Враховували чисельність населення, гостроту потреби, доступ громад до донорського фінансування та їхні власні фінансові можливості. Перевагу мали громади з обмеженими коштами, які раніше отримували менше допомоги від міжнародних донорів.

Кожен об’єкт обстежували разом із представниками громад і підрядниками. Визначали, яке обладнання потрібно живити, скільки енергії для цього необхідно та яке навантаження має витримувати майбутня система. На основі цих даних розробляли індивідуальне технічне рішення, адже потреби насосної станції, свердловини чи очисних споруд суттєво відрізняються.

Тепер комунальні підприємства мають додаткове джерело електроенергії, яке залишиться в їхньому розпорядженні й надалі. Це особливо важливо для об’єктів, де навіть короткочасне припинення роботи обладнання може порушити водопостачання та водовідведення, створити санітарні ризики для мешканців. В умовах тривалих і регулярних відключень електроенергії забезпечення їхньої безперебійної роботи стає критично важливим для громад.

Проєкт реалізується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.

Велика справа для малих міст. Відбулися зустрічі громадських груп у проєкті ACCESS 

Важливо, аби ці простори розглядалися не як суто інфраструктурний, а як інфраструктурно-соціальний об’єкт. Тобто були не лише відремонтованими, а й належно обладнаними та доступними для усіх мешканців громади, зокрема дітей, людей старшого віку та людей з інвалідністю. Над цим у рамках гуманітарного проєкту ACCESS («Сприяння розвитку громадського захисту та рівноправних безпечних систем укриття в Україні») продовжують працювати команди Карітасу України спільно з Карітасом Черкаси та Карітасом Миколаїв УГКЦ.  

У партнерстві з Карітас Австрії та за підтримки Австрійського агентства з розвитку передбачається ремонт та оснащення чотирьох укриттів у Миколаївській та Черкаській областях загальною місткістю приблизно 680 людей.   
 
До початку ремонтних робіт важливо врахувати усі можливі потреби людей, які будуть користуватися укриттями. Тож на Черкащині та Миколаївщині тривають зустрічі консультативних груп щодо їх облаштування та доступності. 

Зокрема, 30 жовтня у Христинівці на Черкащині БФ Карітас Черкаси організував першу така зустріч. Тут ремонтуватимуть укриття місцевої багатопрофільної лікарні. 

До складу групи входить 15 представників громади. Серед учасників – представник місцевої влади, директорка медзакладу, пацієнти, медперсонал, а також члени громадських організацій та місцеві мешканці. На першій зустрічі група не лише ознайомилася із запланованими роботами, а й обговорила, що важливо врахувати при облаштуванні укриття з погляду зручності, доступності та потреб різних користувачів. 

«Без громадськості нам ніяк, адже неможливо зробити щось для людей, не спитавши при цьому їхньої думки», – коментує координаторка проєкту Людмила Чичера. – «Місцева влада дуже швидко пішла назустріч, за що ми дуже вдячні. Адже для маленької громади Христинівки це велика справа: ми відпрацюємо і підемо, а укриття слугуватиме людям іще довгі роки».   

Як зазначає перший заступник міського голови Христинівки Володимир Валюк, для невеликої громади самостійно реалізувати такий масштабний інфраструктурний проєкт було б надзвичайно складно. Водночас відсутність належного укриття створювала реальний ризик для подальшої роботи лікарні. 

«Завдяки цьому проєкту ми фактично отримали можливість зберегти роботу важливого для громади закладу. Питання якісного укриття сьогодні – це вже не просто питання комфорту, а можливість установи продовжувати працювати й надавати людям необхідні послуги. Для невеликої громади це дуже вагома підтримка», — зазначив пан Валюк. 

Зараз результати консультації та заповнених анкет опрацьовує фахівець проєкту з моніторингу. Це дозволить систематизувати пропозиції громади  і визначити, які з них можуть бути враховані під час подальшого облаштування простору. 

До кінця року у Христинівці планується друга зустріч консультативної групи. На ній команді важливо повернутися до людей уже з конкретним зворотним зв’язком: які пропозиції враховано, які потребують додаткового опрацювання, а які не можуть бути реалізовані через технічні або нормативні обмеження.  

У Миколаївській області обсяг робіт дещо більший — тут облаштовуватимуть укриття у дитячих садочках трьох сіл Коблівської громади. Тож у жовтні фахівці БФ «Карітас Миколаїв УГКЦ» вже втретє відвідали ці заклади, поспілкувалися з дирекцією та батьками дошкільнят.  

Зустріч відбулася за участю першого заступника сільського голови Вадима Безсонова, а також Оксани Вербик — начальниці відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради.  

«Для нас було дуже важливо поспілкуватися з батьками, аби почути від них про потреби дітей і вислухати їхні побажання. Ми хочемо, щоб у подальшому вони також могли бачити роботу, яка відбуватиметься не лише ззовні, а й зсередини, адже роботи попереду багато», — зазначає проєктний менеджер Сергій Маяцький.


Важлива частина підходу проєкту ACCESS — не лише створити безпечне укриття, а зробити так, щоб громада була залучена до процесу і бачила, як її думка впливає на рішення. 

Саме участь громади в ухваленні рішень допомагає створювати простори, які будуть потрібними та корисними для людей — тих, для кого вони й розбудовуються. А Карітас готовий ці зусилля системно об’єднувати, підтримувати та підсилювати.  

Від гуманітарної катастрофи до евакуації: як Карітас України допомагав мешканцям Олешків

Карітас України разом із місцевими організаціями мережі долучився до підготовки евакуації, зустрічі людей та забезпечення їхніх першочергових потреб.

Гуманітарна катастрофа, що розвивалася роками

Олешки перебувають під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Розташоване поблизу лінії фронту місто поступово втрачало доступ до базових послуг, необхідних для життя.

Після підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року Олешки зазнали масштабного затоплення. Багато мешканців втратили житло, майно та документи, а значна частина міста залишилася без стабільного електро-, водо- та теплопостачання.

Наприкінці грудня 2025 року ситуація різко погіршилася через фактичну блокаду міста. Заміновані дороги, атаки безпілотників та обмеження пересування практично унеможливили постачання продовольства й медикаментів. За наявними повідомленнями, останній автомобіль із продуктами зміг дістатися Олешків 7 січня 2026 року.

Люди були змушені виживати завдяки залишкам продовольчих запасів і продуктам, вирощеним самостійно. Деякі мешканці долали до 20 кілометрів небезпечними маршрутами, щоб придбати їжу. Для літніх людей та осіб з обмеженою мобільністю така можливість була практично недоступною.

Відсутність медичної допомоги, питної води, електроенергії та зв’язку ще більше поглиблювала гуманітарну кризу. Надходили повідомлення про загибель цивільних через голод, холод, поранення та неможливість отримати необхідне лікування.

Гуманітарна місія та евакуація

Критична гуманітарна ситуація в Олешках привернула увагу міжнародної спільноти та Святого Престолу.

16 жовтня 2026 року Папа Римський Лев XIV провів телефонну розмову з Владіміром Путіним, під час якої закликав до гуманітарного перемир’я, необхідного для доставки продовольства й медикаментів, а також забезпечення добровільної та безпечної евакуації цивільного населення Олешків.

19 жовтня Папа Лев XIV обговорив ситуацію з Президентом України Володимиром Зеленським, наголосивши на необхідності співпраці сторін задля захисту цивільних і забезпечення гуманітарного доступу.

23 жовтня 2026 року за посередництва Першої леді США Меланії Трамп було офіційно підтверджено домовленості щодо проведення гуманітарної місії та тимчасового припинення вогню в Олешках.

27 жовтня оголосили режим тиші, а 29 жовтня розпочали підготовку маршрутів і гуманітарного вантажу. 30 жовтня українська делегація прибула до міста, доставила критично необхідні продукти й медикаменти та розпочала евакуацію цивільного населення.

31 жовтня евакуйованих мешканців доставили до Києва. Режим тиші завершився 1 листопада.

Операція, організована за участю Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відбувалася в надзвичайно стислі терміни. Для повернення людей використовувався маршрут через білоруський кордон у Чернігівській області.

З міркувань безпеки точна кількість евакуйованих не оприлюднюється. Частина мешканців залишається в Олешках, де гуманітарна ситуація продовжує бути критичною.

Як Карітас України долучився до допомоги

Карітас України працював у тісній координації з Офісом Омбудсмана. До гуманітарного реагування долучилися Національний офіс Карітасу України, Карітас Чернігів та Карітас Київ.

Підготовка до евакуації. Працівники Карітасу України приймали й опрацьовували звернення мешканців Олешків та їхніх родичів щодо можливості виїзду. Робота тривала практично цілодобово, адже на організацію гуманітарної місії було лише кілька днів.

Возз’єднання родин. Карітас Київ організував перевезення родичів евакуйованих із Києва до кордону та їхнє повернення. Для багатьох сімей це стала перша зустріч після тривалої розлуки.

Допомога на кордоні. Карітас Чернігів розгорнув теплий намет, де люди могли зігрітися, випити гарячих напоїв, перекусити та скористатися інтернетом. Тут також працював психолог, було облаштовано дитячу зону та організовано видачу стартових пакетів українського мобільного оператора.

«Це був нетиповий виїзд для нашої команди, адже зазвичай наші мобільні теплі намети працюють безпосередньо на місцях обстрілів, де допомагають людям одразу після прильотів. Для нас це був дуже трепетний і важливий момент. Люди пройшли непростий шлях евакуації, залишивши свої домівки, і нам хотілося, щоб після всього пережитого вони могли бодай трохи зігрітися, випити гарячого чаю, перекусити й відчути турботу та підтримку», — зазначає Станіслав Федорчук, менеджер проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».

Завдяки співпраці з оператором мобільного зв’язку lifecell Карітас України отримав 500 стартових пакетів для підтримки людей, які повертаються з окупації.

Підтримка після евакуації. Багато людей прибували виснаженими, схудлими, хворими та травмованими. Серед них були люди на інвалідних візках і з милицями. Після перетину кордону евакуйованих доправили до медичних закладів.

Карітас забезпечив людей гігієнічними наборами, подушками, постільною білизною та гарячим харчуванням. Протягом чотирьох днів перебування в лікарні евакуйовані отримували дворазове харчування, адаптоване до їхнього стану здоров’я відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України.

У межах допомоги евакуйованим мешканцям Олешків Карітас забезпечив:

  • Близько 600 комплектів постільної білизни;
  • Приблизно 1 300 наборів гарячого харчування;
  • Близько 500 базових гігієнічних наборів;
  • Близько 2 000 спеціалізованих транзитних гігієнічних наборів.

Гуманітарне реагування триває. Серед актуальних потреб — забезпечення питною водою через перебої в роботі систем очищення, спричинені атаками на енергетичну інфраструктуру.

«Для нас гуманітарна допомога — це не лише забезпечення базових потреб. Це також турбота про людську гідність, можливість возз’єднатися з рідними та відчути, що ти не залишився наодинці зі своїм досвідом. Саме так міжнародна солідарність перетворюється на конкретні дії, які допомагають людям відновлювати відчуття безпеки та опори», — зазначає Іванна Улей, менеджерка проєкту «Гуманітарна допомога та відновлення життєзабезпечення 2026. Фаза 2».

Підтримка людей після повернення

Допомога мешканцям Олешків є частиною ширшої роботи Карітасу України з підтримки людей, які повертаються з тимчасово окупованих територій.

З лютого 2025 року у Волинській області реалізується проєкт «Екстрена гуманітарна підтримка вимушено переміщених та постраждалих від військової агресії українців». Важливою складовою цієї роботи є співпраця з Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

«Співпраця Карітасу України з Офісом Омбудсмена є важливою складовою підтримки українців, які повертаються з тимчасово окупованих територій. Така взаємодія дозволяє поєднати координаційні можливості державної інституції з досвідом Карітасу в наданні гуманітарної допомоги, забезпечуючи комплексний підхід до потреб людей на всіх етапах повернення. Завдяки тісній координації, оперативному обміну інформацією та спільному плануванню вдається ефективніше організовувати допомогу, своєчасно реагувати на потреби евакуйованих і забезпечувати їхню подальшу підтримку. Особливе значення така співпраця має для людей, які пережили тривалу ізоляцію та потребують допомоги у відновленні звичного життя», — зазначає Гайк Степанян, менеджер проєкту.

Карітас Волинь допомагає людям, які повертаються через пункт пропуску «Доманове» на українсько-білоруському кордоні. Підтримка включає забезпечення мобільним зв’язком, грошову допомогу, придбання квитків до місця призначення, трансфер до залізничного вокзалу, тимчасове проживання у прихистку, гаряче харчування та супровід кризових менеджерів.

Таким чином, допомога не завершується перетином кордону, а продовжується на наступних етапах повернення людей до безпечного життя.

Міжнародне партнерство та підтримка

Гуманітарна допомога надавалася в межах кількох проєктів, що реалізуються за підтримки міжнародних партнерів:

  • Уряду Сполучених Штатів Америки через Державний департамент США — проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».
  • Caritas Norge — проєкт «Гуманітарна допомога та відновлення життєзабезпечення 2026. Фаза 2».
  • Catholic Relief Services (CRS) — проєкт «Екстрена гуманітарна підтримка вимушено переміщених та постраждалих від військової агресії українців».
  • Caritas Österreich та Європейського Союзу — проєкт «Забезпечення повноцінного доступу до захисту та гігієни постраждалого від війни населення прифронтових районів України (ECHO4)».