Підтримка, що залишає вибір людині: як працює UCT — багатоцільова грошова допомога Карітасу України

Жінці 91 рік, сорок із них вона пропрацювала в «Укртелекомі», і досі сама веде господарство, не дозволяючи віку вирішувати за себе. Та щойно наближаються холоди, у її щоденних підрахунках з’являється болюче питання: від чого відмовитися цього разу – від ліків, від їжі чи від тепла.

У серпні Наталія Федорівна отримала багатоцільову грошову допомогу від Карітасу. Вона вирішила зберегти ці кошти на зиму, щоб мати запас для майбутніх платежів. Самостійно визначити, коли й на що використати підтримку, — важлива можливість для людини, яка звикла ретельно планувати свій бюджет.

До Міжнародного дня боротьби з бідністю, який відзначають 17 жовтня, розповідаємо, як працює багатоцільова грошова допомога UCT Карітасу України, кому вона надається та чому її умови відрізняються залежно від життєвої ситуації.

Що таке UCT і чому допомога має різні формати

Карітас України понад 12 років надає багатоцільову грошову допомогу. Її особливість — люди самі визначають, на які першочергові потреби спрямувати кошти. Для однієї родини це ліки, для іншої — продукти, оренда житла чи речі, яких бракує після евакуації.

З 2026 року Карітас впроваджує грошову допомогу за пріоритетами — UCT, від англійського Unified Cash Transfers. Це багатоцільова допомога, яка, на відміну від цільових грошових виплат, не обмежена однією визначеною потребою. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні»” застосовуються чотири види UCT із різними умовами, сумами та періодами підтримки.

«Людина, яка щойно евакуювалася, і родина, яка тривалий час живе поблизу фронту, потребують різної підтримки. Тому передбачено чотири види UCT: для життя у прифронтових громадах, після евакуації, після обстрілів і для вразливих переселенців, які не отримують державних виплат. Це спільний підхід, розроблений на рівні гуманітарного реагування в Україні. Він спирається на ситуації, визначені у Плані гуманітарних потреб і реагування, та узгоджений Робочою групою з грошової допомоги (Cash Working Group)», — пояснює Тетяна Назаренко, головна експертка напряму UCT.

Багатоцільова грошова допомога підтримує не лише окремі родини, а й громади, у яких вони живуть. Люди купують продукти в місцевих магазинах, ліки в аптеках, оплачують житло та послуги. Ці кошти залишаються в громаді й підтримують місцевий бізнес. До переказу та виплати допомоги залучені банки й поштові відділення. Тож люди отримують можливість придбати потрібне, а громада — додаткові кошти для своєї економіки.

Чотири життєві ситуації, у яких можна отримати підтримку

Життя у прифронтовій громаді — UCT1. Ця допомога призначена для вразливих людей у визначених прифронтових громадах, які відповідають критеріям програми. Це люди, що живуть поблизу лінії фронту, у зоні 0–50 км, де постійна загроза обстрілів і втрата стабільного доходу змушують економити на найнеобхіднішому.

Розмір допомоги становить 10 800 гривень на людину, що розраховані на покриття базових витрат протягом 6 місяців. Така допомога надається на кожного члена сім’ї (домогосподарства). Саме за цим напрямом отримала виплату Наталія Федорівна на Сумщині.

Наталія Федорівна отримала грошову допомогу за пріоритетом UCT1

Пані Світлана зі Слов’янська разом із чоловіком і 80-річною мамою залишається вдома в тій частині міста, де мешкає лише близько п’ятнадцяти людей. Мости там руйнують, дороги обстрілюють, тож їхати по продукти щоразу ризиковано. Свою виплату родина витратила так, як підказало життя: купила продукти тривалого зберігання, одяг і взуття та оплатила комунальні послуги. Тепер у морозилці лежить десять хлібин, у підвалі – овочі, а в коморі засоби гігієни, тобто є запас на випадок перебоїв із постачанням.

Нещодавня евакуація — UCT2. Для людей, які були змушені переміститися через бойові дії, обстріли або рішення про примусову евакуацію, передбачена одноразова виплата 12 300 гривень на особу. Вона розрахована на три місяці забезпечення базових потреб. Зареєструватися можна протягом 45 днів після евакуації.

Після переїзду витрати виникають одразу: потрібно оплатити житло, придбати продукти, одяг або необхідні побутові речі. Грошова підтримка дозволяє родині визначити, що з цього потрібно насамперед.

Пан Іван із Донеччини погодився виїхати лише після сьомого влучання в його будинок, коли від оселі залишилися самі стіни, а разом із нею пропали одяг і документи. Реєструючись на отримання виплат у транзитному центрі, він поділився, на що збирається витратити допомогу: «Нічого не осталось: ні одежі, ні документів… Ото в чому був. Добре, що документи відновив. А гроші витрачу на одяг та продукти, бо пенсії зараз ні на що не вистачає».

Для 75-річної пані Ніни, яка після кількох вимушених переїздів оселилася в Кам’янському, найнагальнішою потребою стало здоров’я. Отриману грошову допомогу вона планує витратити на ліки та візити до лікарів. «Треба і до стоматолога, і до окуліста, потрібні ліки. Навіть не знаю, за що спочатку братися», — говорить жінка. Виплата однакова, а рішення різні, і саме в цьому суть принципу вибору.

Пані Ніна планує спрямувати отримані кошти на лікування, а пан Іван – на одяг та продукти


Наслідки обстрілу — UCT3. Цей вид допомоги передбачений для людей, які постраждали від обстрілів, ракетних ударів та інших атак на цивільне населення  протягом останніх 45 днів, зокрема родин із пошкодженим житлом або пораненими членами сім’ї. Подію підтверджують документами: довідками з Дії чи ЦНАП, актами обстеження житла, довідками ДСНС, поліції або військових адміністрацій. Списки формують разом із місцевою владою. Розмір допомоги — 12 300 гривень на особу, що сплачується разово однією сумою, при цьому допомога розрахована на покриття базових потреб протягом 3-х місяців .

Світлана Павлівна з Миколаївки на Донеччині працювала фельдшеркою на місцевій електростанції й до останнього залишалася з колективом, надаючи допомогу після обстрілів, а коли станція зупинилася, жінка залишилася без роботи. За один місяць вона тричі відновлювала власне житло. Отримавши допомогу, жінка змогла вирішити побутові питання й зберегти стабільність у родині, де вона піклується про доньок і прикутого до ліжка батька.

Підтримка вразливих ВПО без державної виплати — UCT4. Це проміжний захід для людей, які ще не отримують виплату ВПО від держави: він допомагає протриматися до реєстрації в державній системі, а родину супроводжує кейс-менеджер для доступу до державної системи соціальної підтримки. Щомісячна сума допомоги становить 2 000 грн для дорослих або 3 000 грн для дітей та людей з інвалідністю. Допомога може надаватись до 6 місяців при наданні необхідних  підтверджуючих документів про неотримання виплати ВПО від держави 

НапрямКомуРозмір допомоги на особуПеріод покриття
UCT1Вразливі люди в прифронтових громадах (0–50 км)10 800 грн6 місяців
UCT2Евакуйовані протягом останніх 45 днів12 300 грн 3 місяці
UCT3Постраждалі від обстрілів протягом останніх 45 днів12 300 грн3 місяці
UCT4Вразливі переміщені особи (50+ км), які не отримують державну виплату ВПО2 000 грн (дорослі) /  3 000 грн (діти та люди з інвалідністю) на місяцьвід 3 до 6 місяців

Як відбуваються реєстрація, перевірка та виплата

Шлях до виплати складається з трьох кроків. Спершу – реєстрація. Залежно від умов і безпекової ситуації реєстрація може відбуватися в офісі місцевої організації Карітасу, під час виїзду мобільної команди або дистанційно. Команди координують роботу з місцевою владою та гуманітарними партнерами.

Для реєстрації потрібні документи, що посвідчують особу, та інші документи залежно від виду допомоги — наприклад, підтвердження переміщення або пошкодження житла.

Реєстрація може відбуватись дистанційно або на дому, мобільними командами Карітасу


Другий етап – перевірка заявки. Реєстрація не означає автоматичного отримання допомоги: кожну заявку наша команда перевіряє на відповідність умовам конкретного виду UCT. Під час відбору враховують життєві обставини й критерії вразливості.

До вразливих категорій належать, зокрема, люди з інвалідністю й важкими захворюваннями, самотні люди від 55 років, самотні батьки чи опікуни, багатодітні родини, вагітні та матері з дітьми до трьох років. Це не вичерпний перелік — конкретні критерії залежать від виду UCT. 

Також проводиться перевірка на предмет отримання аналогічної грошової допомоги від інших благодійних організацій, з урахуванням періоду її покриття. 

Лише після цього настає третій етап — безпосередня виплата коштів. Гроші можна отримати на банківський рахунок або через Укрпошту: у поштових відділеннях по всій Україні, а за потреби листоноша може доставити виплату додому. Водночас такий переказ може тривати довше, ніж зарахування на картку, тому різний час отримання коштів людьми, зареєстрованими одночасно, не означає відмову у виплаті 

Підтримка, що відповідає реальним потребам

Станом на 1 жовтня 2026 року в межах проєкту на грошову допомогу UCT виплачено понад 416 млн гривень. Підтримку отримали:

  • 17 839 людей у прифронтових громадах — за напрямом UCT1, на загальну суму понад 192,6 млн грн;
  • 13 539 людей після евакуації — за напрямом UCT2, на суму понад 166,5 млн грн;
  • 4 626 людей, які постраждали від обстрілів, — за напрямом UCT3, на суму майже 56,9 млн грн;
  • 9 внутрішньо переміщених людей, які не отримують державної виплати ВПО, — за напрямом UCT4, на загальну суму 66 тис. грн.

Щоб переконатися, що надана допомога відповідає потребам людей, ми постійно збираємо зворотний зв’язок. Так, за даними системи моніторингу й оцінки (MEAL), 97,4% отримувачів вважають виплати своєчасними, 99,2% задоволені формою допомоги, а 94,4% кажуть, що реєстрація була зручною. 

За цими показниками — конкретні рішення людей: оплатити оренду, придбати необхідне після обстрілу, подбати про лікування чи підготуватися до зими. Грошова допомога дає їм ресурс для ухвалення цих рішень.

«Ми бачимо, що потреби людей не зменшуються, а змінюються разом із ситуацією: одні родини залишаються у прифронтових громадах, інші змушені евакуюватися або втрачають житло та доходи через обстріли. Тому важливо зберігати фінансування багатоцільової грошової допомоги — вона дозволяє швидко реагувати на ці зміни та залишає людині можливість самій визначити, що для неї є найнеобхіднішим», — каже Василь Жгун, керівник програми грошової допомоги Карітасу України

Куди звернутися

Актуальні умови допомоги, перелік необхідних документів і статус виплати можна уточнити в місцевій організації Карітасу або за телефоном гарячої лінії  Карітасу України 0 800 336 734. Щодо формування списків після обстрілів у вашій громаді також можна звернутися до місцевої влади.

Будьте уважні: не всі оголошення про грошову допомогу є справжніми. Не поспішайте заповнювати анкети чи передавати особисті дані, якщо не впевнені, хто їх збирає. Карітас не збирає документи через неофіційні Телеграм-канали та ніколи не просить CVV-код картки, PIN чи паролі. Участь у програмі та реєстрація на допомогу є безкоштовними і Карітас не просить оплату за включення до списків чи отримання UCT. 

Звіряйте інформацію з повідомленнями на офіційних сторінках місцевих Карітасів, задіяних у проєкті: Карітас Харків, Карітас Миколаїв, Карітас Кривий Ріг, Карітас Суми, Карітас Краматорськ, Карітас Кам’янське, Карітас Чернігів, Карітас Запоріжжя та Карітас Полтава.

Завдяки багатоцільовій грошовій допомозі UCT Наталія Федорівна із Сумщини має кошти, відкладені на зиму, — і більше впевненості, що зможе оплатити тепло і закрити інші потреби. У Світлани зі Слов’янська — запас продуктів, щоб рідше вирушати небезпечною дорогою до магазину. В Івана — можливість придбати одяг замість згорілого. У цих історіях підтримка набуває різного змісту, бо кожна людина найкраще знає, чого їй бракує. Можливість подбати саме про це допомагає впевненіше планувати найближче майбутнє. 

Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів. 

Кого і як підтримував проєкт МОМ з надання грошової допомоги за пріоритетами

Тому потреби людей у різних регіонах і за різних безпекових умов можуть істотно відрізнятися.  
 
У прифронтових громадах основними залишаються базові потреби: харчування, ліки, оплата житла й комунальних послуг, а також потреби, пов’язані з евакуацією та облаштуванням на новому місці. Тривала війна поглиблює вразливість як ВПО, так і місцевих мешканців: люди вичерпують власні заощадження, втрачають доходи, стикаються з накопиченням стресу та іншими психологічними наслідками війни.

Тому грошова допомога має бути оперативною та гнучкою. Прикладом став проєкт Міжнародної організації з міграції (МОМ) з надання грошової допомоги за пріоритетами, який реалізовувався з травня по серпень 2026 року за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Виконавчим партнером МОМ був благодійний фонд «Карітас України», який працював разом із місцевими організаціями мережі Карітас у Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні та Бериславі. 

«Проєкт став одним із перших масштабних прикладів впровадження підходу Unified Cash Transfers в Україні у партнерстві з МОМ, – наголошує Василь Жгун, керівник програми грошової і ваучерної допомоги Карітасу України. – Було реалізовано усі три типи UCT, що застосовуються в Україні: підтримка людей, які проживають у прифронтових громадах (UCT 1), людей, які були змушені евакуюватися через бойові дії (UCT 2), а також оперативне реагування на раптові надзвичайні події, зокрема масовані обстріли (UCT 3). 

«Підхід Unified Cash Transfers дозволяє адаптувати грошову допомогу до конкретної ситуації кожної людини, – пояснює менеджерка проєкту Анастасія Литвинова. – Розмір і вид підтримки визначалися з урахуванням обставин, у яких опинилося домогосподарство. Допомогу отримували як місцеві жителі, так і внутрішньо переміщені особи. Для людей, чиє звичне життя змінила війна, ця підтримка стала можливістю впоратися з кризою, подбати про найнеобхідніше та відчути, що у складний момент вони не залишилися сам на сам зі своїми труднощами».

Виплати отримали 13 095 людей (7 468 домогосподарств), зокрема:  
12 025 мешканців територій у межах 0–50 км від лінії фронту,  
321 людина, яка пережила евакуацію за 45 днів до реєстрації,  
749 людей, чиє житло постраждало від обстрілів також за 45 днів до реєстрації і які потребували допомоги з його відновленням та із покриттям базових потреб. 

Життя мешканців прифронтових громад півдня України продовжує суттєво змінюватися. Загроза атак дронів, вимушена евакуація родин із дітьми, скорочення роботи інфраструктури та підготовка до чергової важкої зими стали частиною повсякдення для багатьох людей.

Серед них пані Людмила, яка до початку повномасштабного вторгнення мешкала у селі Милове Бериславського району Херсонської області. Людмилі 52 роки, її чоловікові – 55. У сім’ї семеро дітей і троє онучок.

До повномасштабного вторгнення подружжя працювало на агропідприємстві, родині довелося залишити рідний дім і роботу та евакуюватися до селища Кар’єрне. Біда не приходить одна: внаслідок підриву автомобіля загинули двоє дітей пані Людмили. Після переїзду родина також зіткнулася з нестачею продуктів харчування, ліків і дров для опалення оселі.

Про отриману в межах проєкту МОМ грошову допомогу, яку надали через Карітас Берислав, пані Людмила сказала прямо: «Вони були нам дуже потрібні та стали у великій нагоді».  

Підключення інтернету для онлайн-навчання дітей, придбання шкільного приладдя напередодні 1 вересня, а також сезонного одягу й взуття та підготовка до зимування – тепер усе це стало можливим. Діти продовжуть навчатися, а родина готується до зими.

На початку червня команда проєкту від Карітасу України відвідала колег із Карітасу Херсон, які нині працюють у Зеленівці. Селище стало новим домом і для пана Максима та його літніх батьків: вони переїхали з сусіднього Інженерного у будинок товариша чоловіка.

«Селище Інженерне само по собі компактне, на жаль, більшість будинків спалена, решта постійно перебуває під атакою ворожих дронів. Коли батьків вже привіз сюди у двір, видихнув з полегшенням», – розповідає Максим.

Його старенькі тато й мама потребують постійного догляду, тож тож на отриману в межах проєкту МОМ грошову допомогу родина придбала засоби гігієни, ліки та спеціальні збалансовані продукти харчування.

«Без цієї підтримки вижити у цих умовах нам би було складно», – каже Максим. Більше про його історію – у сюжеті за посиланням.

Проєкт з надання грошової допомоги за пріоритетами реалізовувався цього літа в умовах постійних змін безпекової ситуації та обмеженого доступу до окремих громад. З Водночас командам вдалося зберегти безперервність підтримки.

«Команди швидко адаптовували процеси без втрати якості надання допомоги, зокрема використовували дистанційну реєстрацію, що дозволило охопити людей у громадах, де очна реєстрація була неможливою або небезпечною», – розповідає Василь Жгун.

Потреби людей, які постраждали внаслідок війни, можуть бути дуже різними. Пані Любов мешкає у селі Балабине неподалік Запоріжжя. Після виробничої травми пані Любов має інвалідність. Тривалий час вона доглядала за літньою мамою, господарством і городом. Коли Балабине почало потерпати від обстрілів, жінки залишалися вдома. 27 травня 2026 року Запорізькою областю пройшов потужний буревій.  

«Вишня старенька, що росла під вікнами, вилетіла з корінням та ще й вікна зачепила, – розповідає жінка. – Ось так буває: від снарядів хата вбереглася, а природа наздогнала».

На реєстрацію грошової допомоги в межах проєкту МОМ через Карітас Запоріжжя пані Любов прийшла невдовзі після смерті матері. 

«Сьогодні дев’ять днів, як не стало моєї мами. Тепер я зовсім сама», – сказала вона. Але Карітас поряд: отримані кошти пані Любов змогла витратити на ремонт оселі та придбання запасу продуктів. 

Історії людей, які отримали підтримку в межах проєкту МОМ, показують, наскільки різними можуть бути потреби домогосподарств. Грошова допомога дає людям можливість самостійно визначати пріоритетні витрати – від продуктів і ліків до ремонту житла та підготовки до зими.

Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine

«На ліки теж треба, бо пенсія маленька, на все не вистачає. Але дрова – пріоритет». Історії підтримки від проєкту з надання грошової допомоги 

Паркують їх, навантажені продуктами, господарським приладдям, ємностями із водою, біля входу. Займають місця в коридорах: зазвичай доводиться почекати.

Їхні розмови крутяться навколо спеки й посухи, майбутнього врожаю та зими, яка вже зараз лякає морозами. Минула була така сувора, що «топили усім, що горить». Чи привезуть дрова цього року? Скільки коштуватимуть? У мешканців прифронтових громад південних областей України без перебільшення кожна гривня на рахунку: в умовах зниження або повної втрати доходів, житла та інших раптових втрат гуманітарна підтримка залишається ледь не єдиною опорою.  

«Це допомагає нам триматися далі», – каже пані Людмила з села Трифонівка Херсонської області. Жінці літнього віку доводиться дбати не лише про себе, а й свого чоловіка, який переніс інсульт. Пані Людмила не може працювати, адже більшість часу присвячує догляду за чоловіком. Єдиний дохід родини – пенсія. Завдяки грошовій виплаті від Карітасу Берсилав родина змогла частково покрити нагальні потреби.

Літо для малечі – час прогулянок на свіжому повітрі. Але Богдана з Кушугумської громади, Запорізька область, мама відпускати далеко від себе боїться. І небезпідставно: FPV-дрон влучив просто в їхній город і знищив увесь урожай полуниці. В родині пані Олесі окрім Богдана підростає іще двоє дітей. Але через постійні обстріли й проблеми зі зв’язком їм стає дедалі складніше навчатися дистанційно. Завдяки грошовій допомозі від Карітасу Запоріжжя родина зможе покрити нагальні потреби та відкласти кошти на випадок переїзду: обставини можуть погіршитися, хоча і їхати нікуди, бідкається пані Олеся.

Схожі обставини – в Григорія Івановича. Вже понад рік він живе практично у власному підвалі. Розповідає, що страх оселився в ньому після того, як ворожий снаряд впав поруч із будинком. «Випадково я залишився тоді живим, але довелося деякий час лікувати психологічні травми», – згадує мешканець прифронтового селища Зеленівка, що за 4 км від Херсона. Пенсіонер живе сам на краю селища, у місті не був понад 4 роки, а за сусідів має тепер хіба що зайців, фазанів і лисиць. Але виїжджати Григорій Іванович не збирається: каже, їхати нікуди й ні до кого. Грошова допомога від Карітасу Херсон дала йому закрити борги за комунальні послуги та придбати медикаменти.

Проєкт грошової допомоги за пріоритетами, що реалізується у співпраці з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF), впроваджує благодійний фонд Карітас України у співпраці з місцевими організаціями Карітасу Миколаєва, Запоріжжя, Херсону і Берислава.

За травень-червень 2026 року допомогу отримали 810 людей.
Загальна сума виплат склала 914 100, 00 грн.

Проєкт триває. Допомога надається вразливим родинам, які проживають у прифронтових районах (0–50 км від лінії бойових дій), новопереміщеним домогосподарствам, які покинули місце проживання внаслідок бойових дій або евакуації протягом 45 днів, а також сім’ям, які безпосередньо постраждали від обстрілів та інших шокових подій і потребують термінової підтримки.

“Дякую Богу і вам за допогому!” Проєкт Basic Needs підсумовує результати майже трьорічної діяльності

Їм щодня доводиться приймати рішення, які не мають правильної відповіді: залишитися чи виїхати, витратити гроші на ліки чи відкласти на опалення взимку, оплатити комунальні послуги чи купити їжу.

Ці люди стикаються з обмеженим доступом до роботи, медичних послуг, інфраструктури. Їхні доходи переважно недостатні та нестабільні.
Переживати складнощі й невизначеність їм допомагала грошова допомога та медичні гранти, надані за проєктом «Підтримка та забезпечення базових потреб особливо вразливих категорій людей, що постраждали від війни, які проживають у зоні 0–50 км уздовж лінії зіткнення на Півдні та Сході України» (Basic Needs). За майже три роки роботи проєкту допомога надавалася у Запорізькій, Харківській, Донецькії областях. У фокусі були найвразливіші верстви населення, до яких гуманітарна допомога в натуральному виді (речі, продукти, ліки тощо) не добирається.

До тих, хто намагається триматися попри складнощі, належить Віктор Іванович з селища Билбасівка неподалік Слов’янська. Йому 68, й усе життя чоловік покладається на власні сили. Віктор Іванович працював на заводі у Слов’янську, а сьогодні живе на пенсію та шукає можливість підзаробити. Із цим дедалі складніше… Отриману багатоцільову грошову допомогу від Карітасу Краматорськ Віктор Іванович витратив на інверторний генератор. Пристрій розрахований на закриття найнеобхідніших побутових потреб. «Коли світла немає по кілька днів, а іноді й тижнями, дуже цінуєш прості речі», – ділився чоловік.

За період з 1 серпня 2023 року по 30 червня 2026 року у межах проєкту було надано: 

  • 17 835 грантів багатоцільової грошової допомоги (MPC) на загальну суму 190 141 380 грн; 
  • 9 229 медичних грантів на загальну суму 72 637 800 грн. 

Загальна сума наданої підтримки становила 262 779 180 грн. 

Загалом допомогу отримала 27 064 людина.   

Любов Леонідівна з прифронтового Оріхова, Запорізька область, отримала обидва види допомоги: після раптової втрати свого дому вона потребувала термінової медичної допомоги.
Вона прожила у рідному Оріхові всеу воє життя – 74 роки. Працювала у РАГС, реєструвала шлюби. Але її спокійне життя спопелила війна. Оселю зруйнував російський обстріл: «Влучило і в нашу домівку. Пряме попадання – і не стало в нас свого житла: скло полетіло, шифер з хати полетів, зчинилась пожежа. Приїжджали рятівники, гасили. Ми взяли собачку маленьку, сіли і поїхали…», – в сльозах згадувала жінка.
17 травня 2022 року Любов Леонідівна виїхала з Оріхова у село Новоолександрівка Запорізької області. Їй пощастило знайти прихисток в місцевої жительки.

Згодом жінка з’ясувала, що потребує термінової операції на серці. Допоміг Карітас Запоріжжя: надав і багатоцільову грошову допомогу, і медичний грант. «Дуже вдячна, що мені пощастило зустрітися з таким благодійним фондом, як Карітас, і з такими людьми, які в ньому працюють. Карітас для мене був порятунком, і на той момент, і зараз», – дякує Любов Леонідівна.
Де оселилася жінка та її домашній улюбленець після евакуації, дивіться тут:

Проєкт Basic Needs був спрямований на забезпечення найважливіших життєвих та медичних потреб людей, які постраждали від війни або опинилися у складних життєвих обставинах. Метою було не лише допомогти вижити, а й зберегти гідність.

Допомога за цією програмою надавалася у форматах:

  • багатоцільової грошової допомоги у розмірі 10 800 грн на особу на 3 місяці без необхіднсті звітуватися про витрати;
  • медичних грошових грантів – 9 000 грн на важкохвору особу на 3 місяці для покриття витрат на необхідні ліки, обладнання, медичні послуги.

У липні 2025 до проєкту приєднався Карітас Харків. Внаслідок цього на отримання допомоги могли зареєструватися мешканці прифронтових громад Харківщини, зокрема селищ Прелесного та Слобідського Вільхівської громади. Тут живуть люди, які, на жаль, дуже добре знають, що таке обстріли. 79-річний Олексій Іванович разом із дружиною живе на пенсію та займається господарством. На початку війни подружжя виїхало до Тернополя, але згодом повернулися на рідну землю. Оселя зустріла їх вибитими вікнами, зруйнованими дверями, пошкодженим дахом. «Почали все відновлювати власними силами. Дещо сам робив, дещо знайомі допомагали», – згадував чоловік.
Після інфаркту значну частину коштів пан Олексій витрачає на ліки. «Пенсія невелика, а ліки дорогі. Та й продукти, господарство… на все потрібні гроші. Людям зараз дуже важлива така допомога», – ділився Олексій Іванович.

Проєкт Basic Needs завершився. Але мережа Карітас продовжує надавати грошову допомогу за пріоритетами, розуміючи грошову допомогу як системну відповідь на системну проблему.

Проєкт «Підтримка та забезпечення базових потреб особливо вразливих людей, що проживають у зоні 0–50 км уздовж лінії зіткнення на півдні та сході України» був реалізований у співпраці з Caritas Ukraine за підтримки Caritas Deutschland та Міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO).

Коли життя стає легше. Історії тих, кому допомагає проєкт Basic Needs

Люди, які живуть на прифронтових територіях, залишаються одними з найбільш вразливих. Для багатьох із них навіть базові потреби стають щоденним викликом. Долати матеріальну скруту допомагає проєкт Basic Needs. Історії підтримки читайте нижче.

Понад 25 років пані Надія працювала листоношею у селищі Билбасівка. Вона приносила людям новини від рідних, знала, хто запитає про листа від дітей, хто яку газету виписує. А сьогодні сама так чекає на дзвінок від доньки й онуків! Через війну вони не можуть приїхати на Донеччину. Пані Надії 70, її єдина фінансова підтримка – пенсія. Доводиться економити буквально на всьому… але не на дровах взимку!

Замерзнути – найбільший страх пані Надії. Тому готуватися до наступної зими жінка починає вже зараз: відкладає гроші, заощаджує, як може, відмовляє собі у найнеобхіднішому. Цього року допоміг Карітас Краматорськ: на отриману напередодні холодів виплату пані Надія одразу придбала дрова для опалення будинку.

Колись пані Тетяна жила у Донецькій області, але війна вигнала її з рідної домівки. Нині жінка із родиною проживає у Петро-Михайлівській громаді Запорізької області. Вона прийшла на зустріч разом із маленькою дитиною: «Грошова допомога від Карітасу, яку ми отримали, для нас дуже важлива. Треба дитині купити памперси та інші необхідні речі. Тому що ціни постійно зростають і дуже тяжко», – ділиться пані Тетяна.

Понад 40 років тому пані Наталія з селища Слобідське Вільхівської громади оселилася на Харківщині. Обрала цей край з-поміж декількох країн, де жила і працювала до того. Тут вона трудилася на фермі, робота була важкою, але звичною і корисною. Повномасштабну війну Наталія Геннадіївна зустріла вдома у розгубленості й страху. Переїхала у спокійніше місце, але згодом повертатися не стало куди: в будинку жінки сильно постраждав дах: «Заходиш у хату – ввечері видно зорі. Штукатурка обсипалась, під час дощу чи снігу все летить всередину. Стіни сирі, усе руйнується. Добре, що хоча б піч залишилась і її ще ніхто не розібрав»», – каже пані Наталія. Сьогодні 66-річна жінка живе у модульному будинку. Влітку рятується вентилятором, взимку обігрівається двома обігрівачами, їжу готує на електроплитці – витрати на електроенергію значні. Пенсії ледь вистачає на найнеобхідніше. Тому підтримка благодійників для неї є надзвичайно важливою.

Проєкт BasicNeeds («Підтримка та забезпечення базових потреб особливо вразливих людей, які постраждали від війни та проживають у зоні 0–50 км уздовж лінії зіткнення на Півдні та Сході України») реалізується у співпраці з Caritas Ukraine та фінансується Caritas Deutschland(Карітас Німеччини) і Auswärtiges Amt (Міністерством закордонних справ Німеччини).

Там, де надія сильніша за війну. Роздуми після кількох днів на півдні України 

Нещодавно я повернувся з поїздки на південь України. Разом із колегами ми відвідали Запорізьку, Херсонську та Миколаївську області, де зустрічалися з командами Карітас Запоріжжя, Карітас Херсон, Карітас Берислав та Карітас Миколаїв. Метою був запуск нового спільного з МОМ проєкту грошової допомоги за пріоритетами (Unified Сash Transfers) для людей, які найбільше постраждали від війни.

Метою був запуск, за підтримки Гуманітарного фонду для України, нового спільного з МОМ проєкту грошової допомоги для людей, які найбільше постраждали від війни. Ми повернулись із думками про людей. 
 
Південь України сьогодні – це земля контрастів. Тут поруч із безкраїми степами та червоними маками стоять будинки з пробитими стінами та зруйнованими дахами. Тут дрони перетинають яскраве літнє небо. А на дорогах антидронові сітки стають такими ж звичними, як і дорожні знаки. 

Ми бачили школи, лікарні та житлові будинки, які війна залишила без вікон, дахів або навіть цілих стін. Бачили населені пункти, де сліди бойових дій присутні буквально на кожному кроці. І водночас бачили людей, які продовжують садити квіти біля своїх будинків, доглядати городи, зустрічати гостей і планувати майбутнє. 
 
Однією з найбільш емоційних стала поїздка до Великої Олександрівки на Херсонщині. Ми слухали історії людей, які пережили окупацію. Вісім місяців життя без нормального постачання продуктів, ліків, зв’язку із зовнішнім світом. Вісім місяців страху та невизначеності. 
Одна жінка розповідала про той час дуже спокійно, майже без емоцій. І раптом поділилася: «Мені снився хліб» Ця коротка фраза нагадала, наскільки швидко війна може змінити життя людини. Наскільки простими стають мрії, коли доводиться боротися за найнеобхідніше. 

Ми чули історії про втрату рідних. Про евакуацію під обстрілами. Про людей, які ризикували життям, щоб дістатися до магазину чи аптеки. Про тих, хто не дочекався допомоги або можливості виїхати. 
 
І водночас ми бачили неймовірну силу людей. Силу працівників місцевих Карітасів, які щодня працюють у громадах під постійною загрозою обстрілів. Силу волонтерів, які знають майже кожну родину у своєму населеному пункті. Силу самих мешканців, які попри пережите не втратили здатності допомагати сусідам, підтримувати одне одного і знаходити мотивацію рухатися далі. 
 
Під час таких поїздок особливо гостро усвідомлюєш, що гуманітарна допомога –це значно більше, ніж цифри у звітах чи бюджети проєктів. 
За кожною виплатою стоїть конкретна людина. 
Літня жінка, яка може купити необхідні ліки. 
Батьки, які можуть придбати продукти для своїх дітей. 
Родина, яка щойно евакуювалася і починає життя практично з нуля. 
Людина, чий будинок постраждав від обстрілу і яка намагається відновити хоча б частину звичного життя. 

Саме для таких людей створено програму  грошової допомоги за пріоритетами (Unified Сash Transfers), яку ми запускаємо разом із МОМ. Вона спрямована на підтримку мешканців прифронтових громад, новопереміщених родин та домогосподарств, які безпосередньо постраждали від обстрілів. Ця допомога не може усунути наслідки війни. Вона не поверне втрачені домівки і не залікує всі рани. Але вона дає людям можливість самостійно визначити свої найнагальніші потреби та отримати ресурс для того, щоб пережити складний період із гідністю. 
Напевно, найсимволічніший момент цієї поїздки стався дорогою до Великої Олександрівки.  
Ми їхали під антидроновими сітками, які сьогодні стали частиною місцевого пейзажу. Небо було затягнуте хмарами після дощу. І раптом над дорогою з’явилася веселка.  

Вона простягнулася над землею, яка пережила окупацію, обстріли, втрати та біль. 
І в той момент нам здалося, що ця веселка стала дуже точною метафорою всього, що ми побачили за ці кілька днів.
Війна залишила на півдні України глибокі рани. Вона змінила долі тисяч людей. Вона щодня нагадує про себе звуками вибухів, зруйнованими будівлями та історіями втрат. 
Але вона не змогла забрати головне. 
Людяність. 
Взаємну підтримку. 
Віру. 
Надію. 

Cаме тому після цієї поїздки ми повернулися з переконанням, що попри всі випробування південь України тримається не лише завдяки гуманітарній допомозі, міжнародній підтримці чи роботі організацій.
Він тримається завдяки людям.
Людям, для яких надія досі сильніша за війну.

Скинути невидимий тягар. Карітас України підвищив професійну компетентність працівників першої лінії контакту

Щоденна робота із людьми, які переживають стрес, кризу, втрату дому та інші емоційно складні життєві події, важлива і водночас виснажлива. Адже постійний контакт із чужим болем, переживаннями та складними історіями з часом може впливати і на тих, хто поруч і допомагає.

Саме тому в межах проєкту «Підтримка та забезпечення базових потреб особливо вразливих категорій людей, що постраждали від війни, які проживають у зоні 0–50 км уздовж лінії зіткнення на Півдні та Сході України» (Basic Needs) ми підтримуємо не лише потребуючих, а й спеціалістів, які працюють із мешканцями прифронтових громад.

У квітні–травні відбулося 4 лекції з психосоціальної підтримки в кризі. Навчання поєднувало реальні кейси та практичні інструменти, які можна застосовувати у своїй роботі вже наступного дня.

Учасники дізналися, як підтримувати людей у потребі – і водночас самих себе. Тренінг допоміг фахівцям Карітасу опанувати:

  • принципи надання першої психологічної допомоги;
  • техніки стабілізації та протокол ISP (процедура негайної стабілізації) для складних випадків;
  • ознаки вторинної травматизації та вигорання, а також способи їх попередження;
  • навички вибудовування здорових профе сійних меж;
  • практики саморегуляції і самовідновлення;
  • підходи до створення індивідуальної карти відновлення ресурсного стану.

Ті, хто щодня підтримує людей в кризі, самі часто несуть невидимий тягар. Його потрібно вміти позбуватися, аби рівень професійної компетентності та ефективність надання допомоги залишалися високими.

Разом із співробітниками проєкту Basic Needs, участь взяли й психологи проєкту «Сприяння соціальній реформі відповідно до стандартів ЄС для сталого розвитку й надання послуг догляду вдома та роботи з дітьми й молоддю для людей, постраждалих від війни в Україні», який реалізується за підтримки BMZ та Карітасу Німеччини. Спільне навчання дозволяє зміцнювати взаємодію між командами й посилювати ефективність допомоги людям.

Проєкти реалізуються у співпраці з Caritas Ukraine та фінансуються за підтримки Caritas Deutschland (Карітас Німеччини), Auswärtiges Amt (Міністерство закордонних справ Німеччини) та Bundesministerium für wirtschaftliche Zusammenarbeit und Entwicklung (Федеральне міністерство з економічної співпраці та розвитку Німеччини).

«Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні»: Карітас реалізує проєкт за підтримки уряду США

Мобільна бригада Карітасу під час виїзду до прифронтової громади. Фото: Карітас України

Уряд Сполучених Штатів Америки інвестував кошти у допомогу людям, постраждалим від війни в Україні. Карітас України реалізує проєкт у восьми регіонах — одночасно і комплексно, у чотирьох напрямах.

Майже півмільйона людей отримуватимуть підтримку в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», що реалізується Карітасом України за фінансової підтримки Державного департаменту США. Серед них понад 100 тисяч — внутрішньо переміщені особи.

Потреба у такій підтримці залишається критично високою: майже 11 мільйонів людей в Україні все ще залежать від зовнішньої допомоги. Це люди, чиє житло пошкоджене або зруйноване, чиї громади — на лінії вогню або поруч з нею, чиє повсякденне життя вже кілька років будується навколо виживання, а не планування. 

Наразі проєкт охоплює Харківську, Запорізьку, Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську, Сумську, Чернігівську та Полтавську області.

Хто може звернутися

Проєкт орієнтований насамперед на тих, хто постраждав від війни безпосередньо: внутрішньо переміщені особи, мешканці прифронтових і зруйнованих громад, родини, які втратили житло або джерело доходу. Пріоритет — найбільш вразливі категорії: люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї, одинокі батьки.

Що включає підтримка

Проєкт охоплює 34 види допомоги, об’єднаних у чотири напрями. Кожен із них — відповідь на окремий пласт проблем, які війна створює одночасно.

Житло. Ремонт, компенсація оренди, підготовка до опалювального сезону, утеплення, покриття комунальних витрат та екстрені ремонти — як для приватних домогосподарств, так і для об’єктів соціальної інфраструктури. Завдяки цьому напряму 113 000 людей матимуть безпечні умови для проживання.

Вода, санітарія та гігієна. Постачання питної води, відновлення водопровідних систем, підтримка водоканалів, встановлення фільтраційних рішень із резервним живленням. Понад 320 000 людей у прифронтових регіонах матимуть можливість скористатися цим напрямом.

Захист і психосоціальна підтримка. Кейс-менеджмент, юридичні консультації, відновлення документів, психологічний супровід, кризове втручання та заходи соціальної згуртованості для людей, які намагаються вкоренитися на новому місці. Комплексний супровід отримують 83 000 людей.

Підтримка можливостей для відновлення доходів та самозабезпечення. Грошова допомога, насіння та сільськогосподарський інвентар для сільських родин, навчання та технічна підтримка — щоб повернути людям економічну самостійність. 2 700 внутрішньо переміщених осіб зможуть отримати допомогу у відновленні джерел доходу.

Масштаб проєкту у цифрах

  • близько 500 000 людей планується охопити підтримкою
  • понад 100 000 із них — внутрішньо переміщені особи
  • 320 000 людей у прифронтових регіонах матимуть доступ до води та санітарних послуг
  • 113 000 людей матимуть безпечні умови для проживання
  • 83 000 людей отримують комплексний супровід у сфері захисту
  • 2 700 осіб зможуть отримати допомогу у відновленні джерел доходу

“Цей проєкт побудований навколо комплексної підтримки людини. Ми бачимо, що потреби через війну не існують окремо — житло, доступ до води, психологічний стан, втрата доходу часто накладаються одночасно. Тому наше завдання — не просто надати точкову допомогу, а створити систему підтримки, яка дозволяє людям відновлювати базову стабільність і відчуття опори”.

— Катерина Свириденко, головний менеджер проєкту

Як організована робота

Карітас України працює через мережу місцевих організацій — команди, які знають свої громади і розуміють, якої підтримки їм бракує. Проєкт реалізується у 8 регіонах України спільно з Карітас Харків, Карітас Запоріжжя, Карітас Краматорськ, Карітас Кривий Ріг, Карітас Кам’янське, Карітас Миколаїв, Карітас Суми, Карітас Чернігів, Карітас Полтава.

Оцінка потреб, реєстрація, відбір, надання допомоги — усе відбувається на місці. Мобільні бригади виїжджатимуть до прифронтових сіл, до людей з обмеженою мобільністю, до тих, хто ще не знає, куди звернутися. За необхідності проєктом також передбачене швидке реагування — екстрена допомога протягом 48 годин після переміщення: теплі намети, гарячі обіди, предмети першої необхідності 

Комплексність — це не просто перевага проєкту, це його логіка. Потреби людини не існують окремо одна від одної: якщо зруйноване житло і немає доходу, і є психологічна травма — їх не можна вирішувати послідовно.

Як отримати допомогу

Щоб дізнатися про можливість отримати підтримку, можна:

  1. Зателефонувати на гарячу лінію Карітасу України: 0-800-336-734 (безкоштовно)
  2. Звернутися до однієї з дев’яти місцевих організацій Карітас у восьми регіонах
  3. Поспілкуватися з мобільною бригадою під час виїзду у вашу громаду

Партнери проєкту

Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки