Місяць: Березень 2017

28 березня у Запоріжжі представники Мальтійської служби допомоги, які прибули із Івано-Франківська, урочисто передали Карітасу України три польові кухні для використання у буферній зоні, комплектація для функціонування яких (паливо, продукти) здійснюється в рамках Акції «Папа для України».

Після урочистої передачі мультифункціональних польових кухонь, їх освятили екзарх Донецький УГКЦ єпископ Степан (Меньок), єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ, голова Технічного комітету «Папа для України» єпископ Ян Собіло та отець Андрій Бухвак, директор Карітасу Запоріжжя. Пізніше протягом дня волонтери Мальтійської Служби провели інструктаж з роботи на польових кухнях для працівників Карітасу, а також разом приготували перший обід, скуштувати якого запросили присутніх.

«Після недавніх викликів в Авдіївці, коли місто було ізольоване від струму, газо- і водопостачання, тисячі людей опинилися на вулиці при мінусовій температурі, і виявилося, що вони зовсім беззахисні та незабезпечені. За ініціативи Карітасу виникла ідея сформувати мобільні групи швидкого реагування, для цього наші партнери з Німеччини передали нам ці три польові кухні. Буде сформовано мобільні групи з працівників Карітасу, які відповідатимуть за Маріупольський напрямок, Авдіївський та Краматорський, і після відповідного інструктажу будуть готові до роботи», розповів Роман Яручик, голова Мальтійської служби допомоги в Івано-Франківську.
 «На жаль, зараз ми є свідками того, що допомога Україні скорочується. В минулому році програми ООН були профінансовані лише на 20%, – багато організацій на цьому тлі згортає свою діяльність, особливо, коли мова йде про міжнародні організації. Натомість Карітас навпаки розширює свої можливості для роботи, і ми докладаємо максимум зусиль для того, щоби помагати людям там, де вони потребують цього найбільше», зазначив Григорій Селещук, керівник гуманітарних проектів Карітасу України. Він висловив вдячність ініціативі «Папа для України» та Мальтійській службі допомоги, які надають Карітасу можливість поглибити та розширити засоби для надання допомоги постраждалим від воєнних дій на Сході Україні. «В буферній зоні зараз проживає за різними оцінками понад 400 тис. осіб і близько 70% з них – це старші люди, котрі чи не найбільше потребують допомоги, тому навіть гарячий обід для них є значною підтримкою та нагадуванням того, що вони не забуті, не покинуті» – додав Григорій Селещук.

Комерційна ціна польових кухонь, які Мальтійська служба передала Карітасу, становить близько 10 тисяч євро кожна. Вони обладнані таким чином, що можуть обслуговуватись твердим паливом, а також газом і дизпаливом.
За словами директора Карітасу Запоріжжя отця Андрія Бухвака, протягом дня на одній польовій кухні можна приготувати обід з двох страв для 2 000 осіб. «Нас дуже тішить те, що отримали додатковий ресурс для допомоги потребуючим у буферній зоні, адже ми чудово розуміємо, що гарячий обід допоможе зігріти не тільки тіло, але й душу».

В Карітасі України стартував проект «Гранти на підтримку приватного сільського господарства» в Донецькій області. Проект «Гранти на підтримку приватного сільського господарства» – це фінансова допомога на відновлення джерела існування внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення, які проживають в сільській місцевості шляхом розвитку приватного сільського господарства, проект реалізовується за підтримки Catholic Relief Services.

Для участі в проекті запрошуються внутрішньо переміщені особи та місцеві мешканці віком від 18 до 60 років, які проживають в сільській місцевості Покровського, Олександрівського, Слов’янського, Костянтинівського, Добропільського, Великоновосілківського районів Донецької області.

Як зазначає Геннадій Якубов, експерт Карітасу України, з початку конфлікту у 2014 році понад 60% людей, що мешкають у Донецькій області втратили основне джерело доходу. Для багатьох з них стратегією виживання стало сільське господарство – невелике приватне сільське господарство, як запорука продуктової безпеки. Головною метою проекту є відновлення основних джерел існування внутрішньо переміщених осіб та населення, що мешкає у сільській місцевості. Це також гарна можливість сформувати харчову незалежність для всієї родини.

В рамках проекту на одне домогосподарство виділяється сума від 7 500 до 25 000 грн на відновлення або розвиток власного сільського господарства з метою забезпечення себе необхідними продуктами харчування на тривалий період. Грант може бути витрачений на закупівлю тварин, птахів, насіння, обладнання для ведення сільського господарства, матеріали для тепличного господарства або господарських будівель, необхідних для сільськогосподарської діяльності. (У зв’язку з небезпекою поширення в Донецькій області Африканської свинячої чуми грант не видається на закупівлю і розведення свиней).

Для участі в проекті необхідно заповнити заявку до 31 березня 2017 р. Заявку можна завантажити за посиланням https://goo.gl/Hdk2ok або надіславши порожній лист на адресу caritasagro2017@gmail.com. отримати бланк заявки в електронній формі.

Варто зазначити, що буквально за кілька днів від моменту старту проекту отримано понад 100 заявок від потенційних учасників.

22 березня у Женеві, на 34-й черговій сесії Ради ООН з прав людини Карітас Інтернаціоналіс виступив із заявою з приводу тривожної ситуації в Україні. Ця заява, підготована Карітасом України, застерігає про зниження уваги міжнародної спільноти до кризи, незважаючи на  щоденні грубі порушення прав людини.  У  присутності Верховного комісара з прав людини Зейда Раада аль-Хусейна були також зацитовані і слова Президента Карітасу України Андрія Васьковича.

*****

Протягом майже трьох років тривалий конфлікт на сході України спричиняє гуманітарну кризу і призвів до порушення основних прав людини. Незважаючи на різке зниження уваги з боку міжнародної спільноти, війна триває, а 2017 рік характеризується небаченим з початку конфлікту зростанням ескалації.

«В Україні ми зіткнулися феноменом забутої війни і невидимої гуманітарної кризи, ‒ повідомив Андрій Васькович. ‒ Ця криза привела до зубожіння мільйонів українців і позбавила їх можливості забезпечити базові потреби і захисту основних прав. Найбільш вразливими є літні люди, інваліди та діти, які щодня стикаються з суворою реальністю війни. Міжнародна спільнота повинна допомогти покласти край цій війні і змінити фокус своїх інтересів, переорієнтувавшись на невидиму гуманітарну кризу, що є єдиною перспективою дати надію людям, які постраждали від війни в Україні».

Війна забрала більше 10 тисяч життів,  поранення отримали 23 000 людей. Серед загиблих – 2 000 мирних жителів, більшість з яких загинули в результаті невибіркового обстрілу цивільних районів.

Починаючи з кінця січня 2017 року ситуація різко загострилася біля Авдіївки, прифронтового міста на північ від Донецька. Цивільне населення, в першу чергу діти, були евакуйовані, а сотні будівель були пошкоджені або зруйновані. Подібні випадки ескалації бойових дій мали місце біля декількох населених пунктів уздовж лінії зіткнення. За даними ОБСЄ кількість випадків використання важкої зброї і порушень режиму припинення вогню у 2017 році різко збільшилася, що загрожує ще більше ускладнити і так непросту гуманітарну ситуацію.

У результаті війни понад 1,7 мільйона осіб отримали статус переселенців а ще приблизно 1,1 мільйона змушені були  виїхати у сусідні країни. За оцінками експертів, понад 3,8 мільйона людей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Населення, що залишилося жити по обидва боки від лінії зіткнення, так само як і внутрішньо переміщені особи не в змозі задовольнити свої основні потреби для виживання.

Ті, хто продовжує жити в безпосередній близькості від лінії зіткнення, не мають фізичної можливості чи фінансів для переїзду в менш небезпечні регіони. Люди похилого віку, інваліди, економічно неблагополучні сім’ї становлять більшість тих, хто залишився у прифронтових населених пунктах. У всіх, хто живе в безпосередній близькості до зони бойових дій, особливо у дітей, є гостра потреба у психосоціальній допомозі. Пошкодження цивільної інфраструктури – будинків, шкіл, лікарень,-  а також жорсткі обмеження пересування регіоном призвели до відсутності доступу до освіти, продуктів харчування, води, медичної допомоги, а також створили перешкоди у забезпеченні належним житлом з опаленням.

Карітас та інші гуманітарні організації активно працюють над забезпеченням потреб постраждалих від конфлікту. Однак ситуацію ускладнює обмежений доступ до територій, неконтрольованих урядом, а доступ до населених пунктів, які знаходяться у безпосередній близькості від лінії зіткнення, періодично ускладнений через постійні бойові дії.

Ми закликаємо міжнародне співтовариство використати свій вплив, аби гарантувати, що всі гуманітарні організації зможуть отримати доступ до неконтрольованих територій, де проживає 2,3 мільйона людей, включаючи і 700 000 дітей, які потребують нагальної допомоги. По-друге, ми закликаємо сторони поважати основні права цивільних осіб, які проживають у зоні конфлікту, як це сформульовано в Женевських конвенціях. Міжнародна спільнота не повинна зменшувати свою увагу до кризи в Україні, адже зараз  гуманітарні проблеми і порушення основних прав людини фіксуються частіше, аніж будь-коли. Необхідно вжити термінових заходів для захисту вразливих груп населення та забезпечити доставку гуманітарної допомоги тим, хто її потребує.

Карітас України – провідна українська благодійна організація, яка допомагає всім потребуючим,  незалежно від національної приналежності, віку, статі чи віросповідання. За більше ніж 20 років  нашої діяльності в Україні сотні тисяч українців отримали матеріальну, соціальну, психологічну та  юридичну допомогу в рамках наших численних проектів.

З початку гуманітарної кризи в Україні різного роду підтримку отримали більш ніж 380 000 осіб. Кошти на гуманітарні проекти Карітасу надають благодійники з усього світу – серед яких як урядові структури різних країн, так і міжнародні благодійні фонди та організації, релігійні громади чи просто приватні жертводавці. За три роки конфлікту були залучені значні кошти, які в сотні разів перевищують фінансування Карітасу до кризи, з 2014 року ми розширили свою географію, відкрили нові осередки на сході України, серед яких Запоріжжя, Маріуполь, Кам’янське, Полтава, Кремінна, Мелітополь, Кривий Ріг.

Разом з тим, Карітас України свідомий того, що залучених коштів недостатньо аби покрити потреби всіх людей, які зазнали впливу кризи, адже за оцінками ООН таких в Україні майже  чотири мільйони. Будучи одним з членів Національної робочої групи з гуманітарних питань, яка координується ООН, Карітас України дотримується загальних принципів надання гуманітарної допомоги постраждали, зокрема це стосується і критеріїв відбору бенефіціарів наших проектів. Ми намагаємось покрити потреби найвразливіших категорій населення, тому керуємось певними критеріями відбору, які базуються на принципах, розроблених робочою групою, зафіксованих у «Огляді гуманітарних потреб», а також виходячи зі специфіки кожної конкретної програми. Карітас України намагається зробити критерії відбору максимально прозорими і, розуміючи, що наша допомога не може прийти до кожного, прагнемо простягнути руку допомогу найбільш нужденним і тим, які не можуть самостійно себе забезпечити.

В першу чергу матеріальну та грошову допомогу від Карітасу отримують:

• родини, що постійно проживають в буферній зоні, особливо з населених пунктів, які знаходяться під регулярними обстрілами;
• родини, які мають тільки одного годувальника;
• вагітні жінки та матері з немовлятами до року;
• багатодітні родини;
• родини з непрацездатними членами або особами, що мають особливі потреби;
• родини з хронічно хворими особами;
• родини, які не мають жодного джерела доходів.

Підтримку в рамках проектів підготовки до зими в першу чергу отримують родини, що мають не підготоване до холодів житло. Отримати матеріальну допомогу на відновлення житла мають домогосподарства, які відповідають наступним умовам:

• житло розташоване у буферній зоні;
• житло було пошкоджене внаслідок збройного конфлікту;
• житло є основним для родини, де вона регулярно проживає.

Карітасом України розроблений спеціальний механізм відбору отримувачів грошових грантів, який використовують всі регіональні осередки. Він складається з двох етапів:

Реєстрація всіх охочих для подальшої участі в відборі. На цьому етапі відбору не передбачено надання підтверджуючих документів, заповнення форми відбувається зі слів бенефіціарів. Соціальні працівники ставлять оцінку рівня вразливості (за шкалою від 1 до 5), при потребі залишаючи коментарі про необхідність додаткового розгляду.

Відбір бенефіціарів відповідно до критеріїв.

Таблиця підрахунку балів виглядає наступним чином:

 

	Кількість балів у відповідності до градації
Багатодітні родини (3 та більше дітей )	При наявності – 1 бал
Наявність хронічних захворювань	При наявності – 1 бал
Одинокі батьки	При наявності – 1 бал
Наявність в родині вагітних жінок та немовлят	При наявності – 1 бал
Наявність в родині людей з обмеженими можливостями	При наявності – 1 бал
Наявність статусу ВПО	+ 0,5 балів
Рівень підготовки житла до холодів	0	0,5 балів	1 бал	2 бали
	Добре підготоване	Майже підготоване	Погано підготоване	Взагалі не підготоване
Дохід на одного члена родини	0	1 бал	2 бали	3 бали
	Дохід більше 1500 грн.	Дохід 1000 – 1499 грн.	Дохід 500 – 999 грн.	Дохід 0 – 499 грн.

Відбір здійснюється спеціальною програмою способом на підставі підсумування балів (наявність трьох та більше критеріїв) і оцінки соціального працівника.

Щоб уникнути повторної видачі грошових грантів здійснюється звірка зі спеціальною базою даних Карітасу.

При відсутності необхідної кількості балів, але при наявності коментарів соціальних працівників про те, що особа перебуває в скрутному становищі (наприклад, потребує дорогого лікування), ситуація виноситься на обговорення спеціальної комісії.

На другому етапі реєстрації відібрані бенефіціари мусять надати необхідні документи, включаючи довідку переселенця, медичні документи, що підтверджують діагнози тощо.

Різні програми мають різні вимоги – за деякими бенефіціари мають право на декілька грантів впродовж визначеного терміну, за деякими допомога надається одноразово. У такому випадку проводиться перевірка з метою уникнення повторів, щоб не допустити видачу кількох грантів на одне домогосподарство. Соціальний працівник обов’язково поінформує щодо умов грантової програми.
Разом з тим, Карітас України впроваджує низку проектів, які не надають матеріальну підтримку, але спрямовані на покращення психологічного стану осіб, які зазнали впливу гуманітарної кризи чи на розвиток навичок підприємництва, працевлаштування та кращу інтеграцію переселенців зі Сходу на нових місцях проживання. Інформація про такі проекти регулярно оприлюднюється. Всі охочі можуть звернутись до одного з офісів Карітасу, які знаходяться найближче і отримати необхідні консультації  та підтримку.

Життя Ольги було непростим – доводилось жити в одному помешканні з колишнім чоловіком-алкоголіком, нерідко ставати жертвою насилля з його боку. Тому пропозиція знайомої поїхати на заробітки до Росії виглядала дуже доречною – Ольга вирішила, що це її шанс заробити грошей і нарешті почати жити окремо від чоловіка. Залишила сина у матері і поїхала. Знайома, яка запропонувала їй роботу, розповіла, що в обов’язки входитиме догляд за трьома дітьми в заможній родині, заробітну плату обіцяли 1000 доларів, а оскільки працедавці потребували ще однієї помічниці, то з Ольгою поїхала подруга. В лютому жінки приїхали до Москви, але реальність виявилась не такою безхмарною, як обіцяли. Їх привезли в особняк у Підмосков’ї, забрали паспорти, а потім звинуватили у крадіжці цінних речей. Господар будинку сказав, що тепер вони працюватимуть безплатно – відробляти борг за вкрадене. А коли жінки відмовились – їх сильно побили та закрили на два дні у підвалі. А ще й налякали, що якщо не погодяться на такі умови, то їм доведеться працювати у нічному клубі. Ольга з подругою, працювали по 18 годин на день, але можливості втекти не мали – фактично, вони були рабинями у шикарному особняку. Далі була майже детективна історія, коли вдалося передати записку українцю, який також працював у будинку, зробити з його допомогою підкоп та нарешті вирватись до Москви, де жінкам довелося ще 2 тижні, працювати посудомийками в кафе на вокзалі, аби заробити на квиток до Одеси.

Історія здається взятою або з позаминулого століття, або з якогось пригодницького фільму, але, на жаль, – це реальність. Співробітники проекту «Підтримка діяльності консультативних центрів для людей, що  потерпіли від торгівлі людьми», який Карітас України впроваджує у п’яти областях України стикаються з такими людськими долями регулярно. Їхнє завдання – забезпечити багатопланову допомогу постраждалим, в першу чергу психологічну, і сприяти реінтеграції в  суспільство. Окрім того важливе завдання проекту – виявити таких людей, адже далеко не кожен постраждалий готовий звернутись за допомогою, зробити все можливе, аби мінімізувати негативний вплив торгівлі людьми, у співпраці з іншими спеціалізованими державними структурами визначити її основні тенденції та інформувати населення про загрози, які часто несуть такі багатообіцяючі пропозиції.

В рамках проекту проводиться превентивна діяльність серед потенційних мігрантів, які можуть стати жертвами торгівлі людьми у Київській, Харківській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях, особливо, серед уразливих категорій населення, таких як внутрішньо переміщені особи, молодь, діти, сім’ї у складних життєвих ситуаціях, малозабезпечені тощо. Було виявлено 68 людей, що потерпіли від торгівлі людьми, а також 18 потенційних жертв. Перші 9 місяців роботи проекту показали цікаві тенденції, які є дуже важливі для вивчення цього явища в Україні, яке, як виявляється, дуже багатопланове.

Більшість з виявлених постраждалих (75%) стали жертвою трудової експлуатації, 10 % були втягнені у збройний конфлікт (будувати фортифікаційні споруди, бліндажі, збирати боєприпаси), хоча є і випадки вилучення органів, продажу немовлят, втягнення в злочинну діяльність. Серед потерпілих є ВПО  (26 %), молоді жінки, в тому числі  громадянка Конго, а також багатодітні, інваліди, бездомні та пенсіонери. Наймолодшій жертві 6 місяців, найстаршій – 64. 7 осіб уже отримали офіційний державний статус особи, що постраждала від торгівлі людьми і оформляють державну допомогу, 4  визнані потерпілими у кримінальному провадженні. Більшість випадків торгівлі людьми сталися у Росії (35%), а 32 % – безпосередньо на території України.

Кожен з постраждалих, які звернулись до консультаційних центрів отримав різнопланову підтримку, адже робота ведеться за індивідуальним планом реінтеграційної допомоги, до виконання якого залучені соціальні працівники, психологи, залучені спеціалісти (психотерапевти, юристи, медики та інші), кожен потерпілий отримує допомогу у придбанні найнеобхідніших речей (продуктів харчування, гігієнічних та миючих засобів, предметів побуту, дров для опалення), медикаментів, оплату лікування та медичних послуг, юридичний супровід тощо. Саме завдяки такому комплексному підходу стан постраждалих покращується. А пережити їм довелося немало. Співробітники центрів збирають такі історії, аби вони служили нагадуванням ти, хто в пошуках кращої долі в умовах кризи, купується на сумнівні пропозиції нечесних людей.

Однією таких історій є розповідь про Іванну.  Дівчина з багатодітної родини  завжди допомагала матері-інваліду та бабусі доглядати за молодшими братами та сестрами. Але сталося так, що занедужала, родина витратила на її лікування всі заощадження, та ще взяли кредит та в борг у родичів та сусідів. Дівчині довелося замість реабілітації після важкої хвороби йти на тимчасові підробітки, аби заробити хоч якісь гроші, але через стан здоров’я не могла працювати на повну силу. Безгрошів’я, борги, які тільки росли – все це спричинило великий відчай Іванни. Тому прочитавши в Інтернеті оголошення про запит на купівлю нирок, вона зважилась на відчайдушний крок – зголосилась на продаж своєї нирки. Іванні зателефонував чоловік, розпитав про її родину, матеріальне становище, друзів, найближче оточення та запропонував приїхати в Москву, пообіцявши оплатити проїзд. Посередники зустріли Іванну в Сумах, а звідти на приватному авто вирушили в Москву, де мали зустрітись з реципієнтом. Але в готелі на них чекали поліцейські, які затримали посередників, а Іванну направили у Центр адаптації «Теплый дом», після чого фахівці МОМ Росії купили дівчині квитки до України. Вона повернулась додому з глибокою психологічною травмою, в депресивному стані і лише допомога фахівців консультативного центру допомогла їй справитись з проблемою.

Ніколи не думала, що доживуся до такого жебрацтва… Я 51 рік працювала листоношею. Дуже маленька зарплатня в нас була. Пенсія зараз мінімальна. Я одинока. Єдина дочка померла, дітей в неї не було. Змушує нужда сюди ходити… якби пенсія була нормальна, я б не ходила…

73-річна Галина Дмитрівна стримує сльози, але голос тремтить. Така скрута, що доводиться їсти у соціальній їдальні – це не те, про що люди розповідають з радістю.

Що можна купити на 25 гривень? Стільки коштує впевненість однієї людини, що вона сьогодні не залишиться голодною. 25 гривень – собівартість обіду на одну людину  в благодійній їдальні в Маріуполі аби безкоштовно нагодувати нужденних маріупольців та переселенців.

Знаєте, мене так добре ніколи в житті не обслуговували. Все, як в ресторані. І все дуже смачне. А до Нового року ще дали набори продуктові – зелений горошок, млинці, сметана, ковбаска, солодкий рулетик – це справжнє свято було, просто не передати… Знаєте, більш за все приємна увага, те що не забули нас, розповідає пенсіонерка, що назвалася просто Ніною.

На стійці адміністраторки лежить купка карамельок.

Це що? – питаю адміністраторку Ларису.

Та носить тут один вдячний клієнт, років 70 йому… залицяльник, – сміється вона.

Окрім Лариси, в їдальні працюють і мають змогу годувати свої родини переселенка Олена та багатодітна мати-одиначка Ірина.

Залом бігають двоє хлопців. Максиму 6 років, йому тут подобається – «смачненьке» все, а ще йому подобається допомагати працівникам їдальні – він несе сміття до смітника.

Я багатодітний батько-одинак, ще й середній син – з інвалідністю,– розповідає, Олександр – батько маленького Максима,– їх троє в мене, Макс – наймолодший, Даня – середній, 11 років виповнилося кілька днів тому, а ще є старший син, якому 16 років. Мати позбавлена батьківських прав, не живе з нами.

У чотирнадцятому, при обстрілі терористами селища Сартана, загинула мати Олександра – тоді «гради» влучили у похоронну процесію. Бабуся хлопчиків була у тій ході, і Олександру довелося звільнитися, бо нікому було доглядати середнього Данила з першою групою інвалідності.

Ніби невеликі гроші – 25 гривень, але нас четверо і приготувати на чотирьох хоча б борщу – то вже для нас серйозні витрати. Діти тут з’їдають не все – порції немаленькі, то ж ще беремо додому – ввечері їх нагодувати вистачає. Для нас це велика допомога.

Максим дикуватий був спочатку, але зараз вже звик до нас, – посміхається адміністраторка Лариса. –  Максе, ти зі мною дружиш? – запитує вона малого та дає йому цукерку. Максим мовчки киває головою, посміхається і бере цукерку.

За проектом абонемент до їдальні отримують пенсіонери з мінімальною пенсією, багатодітні сім’ї, одинокі батьки та інваліди. 90 відсотків відвідувачів все ж таки  пенсіонери.

Спостерігати за людьми, що прийшли пообідати насправді непросто:

Ось прийшов дивний чоловік років 60-ти: дуже стара подряпана шкіряна куртка на ньому, коричневі страшні штани, сам неголений, кошлатий, рухи в нього різкі, очі стурбовані, щось сам до себе постійно промовляє. Розмовляти зі мною відмовився. В нього дружина – інвалід, прикута до ліжка, іноді в неї ще бувають приступи епілепсії. Зазвичай він її вдома саму не залишає, але сьогодні не було кому з нею посидіти, доки він побіг сюди за їжею. Тож він дуже поспішає. Зібрав їжу у скляні банки та пішов. Вже дивлячись йому услід, помітила що в нього проблеми з ногами, – сильно кульгає.

На сьогодні їдальня годує 130 осіб 6 днів на тиждень.

Люди приходять  сюди не тільки по обід – часто єдину їхню їжу за день, –  а й у пошуках підтримки, небайдужості та зрештою надії на те, що завтра все зміниться на краще.

_____________

З 1991 року Благодійна їдальня працює при Карітасі Івано-Франківська, де щодня гарячі обіди отримує 150 осіб. Понад 10 років працює благодійна їдальня при Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії. Серед іншого отримати гарячий обід підопічні Карітасу мають можливість у Карітасі Києва, Надвірної, Тернополя, Хмельницького, а також Соціального центру Карітасу Донецьк у Дніпрі.

 

День Христового Воскресіння, Великдень – одне з найбільших українських свят, яке символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, весняного тепла над зимовим холодом. В цей день родина збирається за столом, традиційно освятивши перед цим великодні кошики. І навряд чи багато хто, з любов’ю складаючи продукти до красивого кошика, задумувався, що далеко не вcі мають змогу поставити на стіл традиційні великодні страви, і, що для багатьох родин навіть паска з крашанками є розкішшю…

Великодню передує Великий піст, який в християнській традиції є періодом очищення перед святом Воскресінням, коли варто замислитись над своїми вчинками, провести цей час з особливою духовною користю. В наш модерний час не так легко строго дотримуватись всіх канонів, та й сама ідея Посту, часто зводиться до банального утримання від м’ясних страв, відсуваючи на задній план ідею очищення, милосердя і підтримки. А практика чеснот і добрих діл завжди була однією зі складових Великого посту. Обмежуючи себе в чомусь, ми можемо віддати це ближньому, якому вкрай потрібна допомога. І наше милосердя повернеться сторицею.

З початком Великого посту Карітас України розпочав благодійну акцію «Великодня пожертва». Взявши скриньку для благодійних пожертв на час посту, ви можете долучитись до допомоги потребуючим і одночасно з тим, вповні підготуватись до Світлого празника Христового Воскресіння. Відмовившись від зайвих розваг чи витрат на час посту ми можемо зробити відчутний вклад у створення свята для тих, хто цього дійсно потребує. Кошти «зекономлені» на поході в кіно, придбанні попкорну чи кави, додаткової шоколадки чи можливо пляшки алкоголю зібрані протягом посту та передані до осередку Карітасу стануть чудовим прикладного справжнього християнського милосердя.

Суть Великого посту – хоч трошки в діяннях своїх наблизитись до Христа і кожен сам має вирішувати, як це робити. А нести іншим добро і милосердя – це той крок, який принесе внутрішнє задоволення нашій душі і допоможе ближньому. Можна просто дати милостиню жебракові, втім не варто забувати, що багато хто не вийде сам просити, але від цього не менше потребує допомоги. Такими людьми опікується Карітас – сиротами, неповносправними, самотніми пенсіонерами, переселенцями, що змушені були залишити рідний дім чи дітьми з родин, чий батько віддав своє життя, захищаючи Україну. І напередодні великого свята ми звертаємось до всіх небайдужих людей з проханням допомогти поставити на столи цих родин великодні кошики, які стануть тим промінчиком добра, який освітить їхнє нелегке життя.

І спільними діями ми створимо диво – навіть невелика пожертва зможе допомогти у цьому і святкові смачні паски зможуть покуштувати всі наші підопічні. За кошти, зібрані під час акції, регіональні представництва Карітасу будуть закуповувати набори продуктів, що традиційно входять до великоднього кошика, котрі будуть передані потребуючим – скрізь, де люди потребують тепла, добра, підтримки та трошечки дива. А небайдужі люди зможуть відчути свою причетність до добрих справ, аби справді гідно зустріти світлий празник Христового Воскресіння.

Всім нам знайома радість родини, котра сідає до великоднього сніданку, які щасливі діти, які безтурботно змагаються, чия крашанка сильніша, як міняється обличчя стареньких, які отримують бажаний, але неочікуваний подарунок. Наш спільний навіть невеликий внесок зможе зробити цю радість реальністю для тих, про кого більше нема кому потурбуватись, окрім нас – будьмо ближніми одне для одного, поділімося світлом!