Місяць: Червень 2016

01.07.2016, Європа

Питання ключових прав та свобод переміщених осіб і біженців є надзвичайно актуальним для теперішньої України, яка стикнулась з безпрецедентним у своїй історії потоком вимушено переселених осіб . Соціальні проблеми міграції та допомога ВПО – один з пріоритетів діяльності Карітасу України, принципом якого є допомагати всім потребуючим незалежно раси, статі, віку, політичних, релігійних переконань чи соціального статусу.

Як повноправний член Карітасу Європи, Карітас України підтримує позицію Карітасу Європи стосовно права біженців на притулок. Ця позиція викладена у Меморандумі, який висвітлює позицію всіх європейських організацій Карітасу стосовно біженців, що шукають притулку в Європі. Головна його ідея – признання того факту, що кожен біженець має свою унікальну причину покинути батьківщину, тому при прийнятті рішення щодо надання статусу слід брати до уваги індивідуальний підхід, а не пропагований нині принцип «безпечної країни походження».

У прес-релізі, випущеному з нагоди опублікування даного меморандуму наголошується, що Карітас Європа займає принципову позицію неприйняття ідеї врахування факту громадянства біженців як фільтру, який використовується для відхилення клопотання про надання притулку і закликає Європейський парламент, Європейську Комісію та країни-члени відмовитися від поняття «безпечної країни походження». Замість цього, Європа повинна захищати принцип індивідуального права на отримання притулку, як це передбачено в Конвенції ООН про статус біженців 1951 року.

27 червня, члени Комітету громадянських свобод Європарламенту проведуть голосування щодо звіту за пропозицією Європейської комісії щодо поправок до директиви, що регулює ці питання. «Ми закликаємо всіх членів парламенту засвідчити свою відданість основним цінностям ЄС і захищати у всіх людську гідність і права людини. У нашому програмному документі ми пояснюємо, чому поняття «безпечна країна походження» йде врозріз з Конвенцією ООН про статус біженців», ¬‒ зазначила Шеннон Пфохман, керівник департаменту політики та адвокації Карітасу Європа.

Конвенція про статус біженців 1951 року засвідчує, що питання біженців повинно розглядатись «без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси, релігії або країни походження», що означає, що біженці мають індивідуальне право вимагати притулку, яке не залежить від того, звідки вони прибули і до якої національності належать. Більшу того, деякі з країн, які досі включені у «безпечні списки» не відповідають Копенгагенським критеріям ЄС, які включають демократичні інститути, стабільність, верховенство закону і приєднання до основних міжнародних документів щодо прав людини. Як приклад Карітас Європи наводить країни Африки на південь від Сахари, біженці з яких, як правило, отримують наказ про депортацію після прибуття до ЄС. Разом з тим, ці люди мали кожен свою причину, аби шукати притулку в іншій країні і «безпечність» країни часто стає перешкодою присвоєнню статусу біженця. Карітас глибоко стурбований відновленням даного підходу.

Закликаючи до Європейський парламент відмовитися від концепції безпечних країн походження, Карітас Європа також закликає Європейську Комісію і держави-члени ЄС поставити основні цінності ЄС в центр їхньої роботи з питань міграції та надання притулку.

Ознайомитись з повним текстом Меморандуму можна на сайті Карітасу Європи. 

30.06.2016, Україна

У Карітасі України триває друга хвиля реєстрації на проект “Професія для нового життя. Індивідуальний грант на перепідготовку”, – для вимушених переселенців у Харкові, Запоріжжі, Краматорську, Слов’янську, а також у Дніпропетровську та Маріуполі це можливість пройти навчання, здобути професію та отримати необхідні навички для роботи в новій сфері діяльності. Перепідготовка передбачатиме різний термін навчання та різну спеціалізацію.

“Частина вимушених переселенців не може працевлаштуватись через те, що їх попередній професійний досвід не користується попитом на місцевому ринку праці, саме їм ми пропонуємо скористатися грантами на перепідготовку від Карітасу. Це шанс отримати затребувану професію задля подальшого працевлаштування, яке є важливою умовою для будування нової кар’єри на новому місті” – розповідає керівник проектів з працевлаштування Карітасу України, Наталя Малютіна.

Успіхи першої хвилі показали – грант може змінити відношення до переїзду, замотивувати знайти своє справжнє покликання та роботу, котра приноситиме справжнє задоволення. Історій успіху є безліч і ми хотіли б поділитись історіями Крістіни з Донецька та Сергія з Горлівки.

Крістіна має чимало професійних навичок – вміє встановлювати з клієнтами довірливий і продуктивний контакт, проводити облік та аналіз, організовувати робочі процеси, стежити за їх успішним проведенням, та при цьому завжди залишатися в чудовому настрої, повною сил і ділитися своїм настроєм з оточуючими. У Донецьку Крістіна багато років працювала товарознавцем – оцінка і прийом товарів, переоблік – це були основні обов’язки Крістіни. У роботі завжди було спілкування, в тому числі зі «складними» клієнтами: доводилося розв’язувати конфлікти, приймати відповідальні рішення. Поза тим вона дуже сімейна людина, чудова господиня, дружина і мама. Сім’я для неї є головною цінністю, при цьому вона здатна розвиватися і в професійній сфері.

Переїхавши до Харкова, Крістіна намагалася знайти роботу, але самостійний пошук не дав результатів, саме тому знайшла можливість пройти навчання і отримати знання в галузі бухгалтерії. Крістіна зацікавилася проектом з працевлаштування благодійного фонду Карітас та звернулась за допомогою. І вже через деякий час рекрутери підібрали вакансію, яка відповідала її навичкам та інтересам – зараз Крістіна працює менеджером з організації консультаційних послуг у навчальному центрі «Гравітація», де проходять освітні заняття для дітей. Серед обов’язків Крістіни: прийом заявок на участь у заняттях, організація тренінгів, робота з документами. Їй доводиться постійно спілкуватися з дітьми, що їй насправді до душі.

За освітою Сергій – автослюсар, працював слюсарем-механіком. У 2014 році під час бойових дій в Горлівці Сергій виїхав із сім’єю в пошуках місця, де б вони з дружиною мали можливість знайти відповідну роботу, а для маленької донечки – школу. Оформивши всі документи, чоловік зайнявся пошуком роботи, – сподівався влаштуватися зварювальником,опанувати нову професію та отримати досвід. Проте довго затриматись на новій роботі не вдалось – і Сергієві довелось знову шукати можливість реалізувати себе в професії зварювальника.

Пізніше Сергій дізнався про благодійний фонд Карітас, познайомився з рекрутерами, які побачили його непереборне прагнення знайти роботу. Через деякий час Сергію зателефонував рекрутер Карітас та повідомив про відкриту вакансію. Сергій не роздумуючи вирушив на співбесіду і успішно влаштувався на посаду зварювальника. Це робота, де він отримує не лише знання, досвід, а й підтримку дружнього колективу. Схоже, що це ті складові, які роблять людину успішною в своєму особистому і професійному розвитку. Сергій завжди вважав, що роботу людина повинна любити, і дійсно, улюблена робота дає енергію й сили на втілення нових ідей, реалізацію свого внутрішнього, закладеного в кожному потенціалу.

27.06.2016, Дрогобич

У Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» відкрилася виставка творчих робіт вихованців Центру для молоді з обмеженими можливостями «Дивовижні долоні», що працює при Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Виставка розміщена у двох залах і привертає увагу насамперед щирістю і теплом, яке випромінюють портрети авторів робіт, майстерно виконані відомим фотомитцем Ігорем Фецяком. На виставці представлені картини, вироби з бісеру та інші шедеври.

Впродовж чотирьох місяців в рамках арт-проекту «Створюймо зміни разом – творчі та відкриті» підопічні соціального центру для молоді з особливими потребами «Дивовижні долоні» займалися в художній майстерні. Виставка картин та удосконалення навичок малювання – видимі результати роботи. Найбільші плоди, впевнені організатори, це щирість і доброта, якої молодь з особливими потребами навчила всіх, хто брав у проекті участь.

«Результати занять в художній майстерні перевершили мої очікування, – розповідає Дарина Мисак-Ткач, художній керівник арт-проекту. – Зусилля, які я вклала в підопічних Карітасу, принесли не лише добрі мистецькі плоди. Я навчала молодь з особливими потребами малювати, вони ж вчили мене щирості і доброти. Зізнаюся, я просто летіла на кожне заняття, бо вони дарували мені крила».

«Коли до нас в майстерню приходила пані Дарина, то я відчував любов, а коли малював – радість, – ділиться враженнями Мирон Пігут, підопічний соціального центру. – Відкриття виставки надзвичайно урочистий момент для мене. Я хочу, щоб люди дивилися на наші картини і раділи від того, що ми такі творчі та відкриті.

«Коли ми формували цю виставку, то отримали величезне задоволення. – говорить Любов Васильків, працівник музею. – Адже картини такі ж світлі та радісні, як і підопічні «Дивовижних долонь». Попередні їх роботи були гарними, але ті, які представлені тут, перевершили всі наші очікування».

Сьогодні людям бракує автентичності та вміння говорити один одному приємні слова, вважає отець Ігор Швед, заступник директора Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. «Друзі з соціального центру Карітасу діляться з нами своєю справжністю, – додає отець Ігор. – Їх постава є відвертою і щирою. Ці почуття також проявляються в їх картинах та фотографіях».

«Я дуже вдячна друзям з майстерні за велику любов, яка є в них, – каже Людмила Смолень, координатор «Дивовижних долонь». – Їх талант полягає в тому, щоб зворушити наші серця. Я вірю, що відвідувачі виставки зможуть це відчути, змінитися, щоб стати більш люблячими і справжніми».

21.06.2016, Україна

З червня у Карітасі стартував ІІ етап проекту «Впровадження підходу «кейс-менеджмент» в роботі з ВПО», який реалізується за підтримки Програми розвитку ООН (в межах проекту «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні»). Проект реалізовується у Києві, Одесі, Краматорську, Дніпропетровську та Запоріжжі.

Метою проекту є сприяння забезпеченню комплексного реагування на проблеми та потреби ВПО шляхом впровадження інтегрованого підходу кейс-менеджменту в роботі державних і недержавних організацій, які надають послуги ВПО, а також створення робочих місць для кейс-менеджерів на базі таких організацій у п’яти областях України. «Важливою складовою проекту є залучення спеціаліста з метою лобіювання впровадження посади кейс-менеджера в міських адміністраціях або закупівлі соціальної послуги з кейс-менеджменту в неурядовому секторі», – зазначає соціальний працівник Карітасу Київ, Алла Кочубей.

Протягом часу реалізації проекту послуги з кейс-менеджменту отримають майже 500 родини з числа ВПО. Передбачається, що кожен кейс-менеджер буде супроводжувати щонайменше 15 родин ВПО протягом 5 місяців реалізації проекту. Наприкінці проекту про роботу з кожною родиною ВПО повинен бути підготовлений звіт і рекомендації щодо подальшого супроводу родин.

Основними цілями підходу “кейс-менеджмент” є:
– Розвиток у клієнтів можливостей та спроможності застосовувати різні підходи до вирішення проблем.
– Заохочення клієнтів до участі у житті громади, взаємодії з її членами.
– Налагодження зв’язків клієнтів з соціальними системами для отримання послуг та необхідних ресурсів.
– Отримання клієнтами знань й навичок для вирішення своїх проблем та задоволення потреб у майбутньому.

“Зараз дуже багато людей опинилися в кризовій ситуації і через це вони не знають що робити. Те, що здавалось би зробити простіше простого, їм дається з дуже великою напругою. Ось тут на допомогу приходить “кейс-менеджмент”. Після завершення роботи з клієнтом, він матиме всі необхідні навички для нормального існування в новому суспільстві, в нових обставинах. Тому, я вважаю, що саме зараз це дуже необхідна програма” – наголошує психолог Карітасу Одеса Олексій Тихолаз.

До участі в проекті можуть звертатися вимушені переселенці, що задовольнили свої базові потреби та мають два і більше проблемних запити, що передбачаютьі довгострокову роботу. Кейс-менеджмент внутрішньо переміщених осіб не передбачає надання матеріальної допомоги (грошової чи гуманітарної), а спрямований на соціальний супровід у адаптації до нових умов проживання.

Проект “Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні” реалізується ПРООН за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою.

16.06.2016, Київ

14 червня в Києві відбувся Форум «Соціальне служіння УГКЦ: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку». Метою форуму було проаналізувати і узагальнити весь досвід соціального служіння та використати його для опрацювання проекту стратегічного плану розвитку соціального служіння в УГКЦ, яке працює в таких напрямах як: допомога родинам в кризових обставинах, особам з функціональними обмеженнями, самотнім літнім людям, ув’язненим та людям без постійного місця проживання, вимушеним переселенцям, допомога дітям та молоді, охорона здоров’я та ін.

У форумі взяли участь близько 90 делегатів з різних структур та організацій Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють соціальне служіння. Зокрема – представники духовенства, чернечих згромаджень, Карітасу України та місцевих осередків Карітасу зі всієї України. 

Зі вступним словом на форумі виступив Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, під час якого наголосив, що соціальне служіння – це невід’ємна частина, осердя християнської духовності. Тому важливо проаналізувати сучасний стан соціального служіння в Україні та на всіх континентах і випрацювати спільний план руху вперед бодай на кілька років, адже дияконія буде основною темою обговорення на Синоді єпископів УГКЦ, що відбудеться у вересні у Львові. Також Глава УГКЦ нагородив патріаршими грамотами тих, які особливо відзначились у ділянці соціального служіння.

В свою чергу президент «Карітасу України» Андрій Васькович зазначив, що у соціальній роботі держава має керуватись принципами соціального вчення Церкви, а це – солідарність, субсидіарність, загальне благо і персоналізм.

Після пленарного засідання відбувалась активна праця у групах, де обговорювали такі теми як плекання духу жертовності, координацію, структуризацію, стандартизацію та професіоналізацію соціального служіння УГКЦ, роль УГКЦ у забезпеченні соціальної справедливості. Також кожний учасник форуму заповнив анкету, де виклав своє бачення викликів, проблем і потреб у соціальному служіння та запропонував свої думки щодо активізації та розвитку соціального служіння на особистому, парафіяльному, єпархіальному та загально церковному рівнях.

Наприкінці конференції підбили підсумки робочих груп, відзначивши потребу наступного формування механізмів комунікації, співпраці та координації діяльності широкого спектру місцевих соціальних ініціатив і проектів, які реалізуються під опікою УГКЦ для їх консолідації та підвищення ефективності праці. 

13.06.2016, Україна

1 червня, у Всесвітній день захисту дітей, мережа Карітасу влаштувала свято для дітей по усій Україні, адже допомога дітям завжди була і залишається пріоритетною сферою діяльності Карітасу. Діти – найуразливіші в усіх соціальних потрясіннях, завжди потребують підтримки і допомоги, а особливо у нинішній непростий час. День захисту дітей – це не лише ігри і розваги, а і можливість ще раз заявити про необхідність відстоювання прав дітей і батьків, допомогти нужденним, підтримати родинні цінності.

Не забули у свято і тих, хто його потребує чи не найбільше: дітей, які живуть у так званій «сірій», або буферній зоні. Співробітники Карітасу Краматорськ організували святкові заходи у місті Залізне, що на Донеччині, покликані підтримати і налагодити порозуміння у родинах, які мешкають у буферній зоні. Тут діти взяли участь у цікавих конкурсах та іграх, малювали на асфальті, а дорослі були залучені до заняття з елементами психологічного тренінгу. Потім усі разом запустили у небо різнобарвні «кульки мрій». Завершилось святкування смачним солодким частуванням і подарунками від Карітасу.

Тим часом у Києві співробітники місцевого Карітасу разом з представниками Дніпровської районної адміністрації відвідали дитячий будинок сімейного типу. Вихованцям привезли комплекти постільної білизни і розвиваючі ігри. У гості до вихованців дитячого центру Карітасу Київ, серед яких і діти з потребуючих родин, і переселенці, завітали представники районного осередку “Самопомочі”, які привезли зібрані мешканцями речі: одяг, іграшки, книжки.

1 червня у міському парку Дніпра Карітас Донецьк і обласний осередок ЛЖВ провели спільну акцію для вимушено переміщених дітей, їхніх родин та сімей, що опинились у складних життєвих обставинах. Свято мало символічну назву «Доля в долонях». Діти відвідали концерт за участі музичних та танцювальних колективів, мали нагоду покататись на атракціонах парку і взяли у творчих майстер-класах та різноманітних конкурсах. А малюки з захопленням катались на поні. Саме завдяки таким заходам вдається сприяти інтеграції та адаптації переселенців до нового соціального середовища. Ця акція стала можливою завдяки підтримці партнерів Карітасу України – Уряду Республіки Польща і Уряду Німеччини. Цього ж дня співробітники Карітасу Дніпро провели свято для дітей та батьків у модульному містечку для вимушених переселенців. А наступного дня на вулиці Войцеховича відбулось свято для усіх місцевих жителів – веселі конкурси та змагання для дітей та батьків, а також силове шоу.

Свято для всіх дітей міста організував і Карітас Одеса: у Міському саду пройшов дитячий турнір з настільної гри «Джанга», присвячений Дню захисту дітей. Учасники змагались у двох вікових категоріях: 4-6 і 7-12 років. «На цей турнір ми покликали всіх дітей Одеси і хочемо показати нашим заходом, що дитина ‒ це завжди дитина, незалежно від того, чи довелося їй тікати від війни, боротися з важкою хворобою або залишитися без батьків. Адже діти завжди знаходять спільну мову. Наша мета – сформувати толерантне суспільство, де до людей з обмеженими можливостями будуть ставитися так само як і до всіх інших, де вимушений переселенець зможе винайняти квартиру без перешкод, де дітки з синдромом Дауна зможуть ходити в звичайні школи», ‒ прокоментував подію отець Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса. Окрім турніру, на дітей чекали танці, естафети та творчі майстер-класи, тож кожен зміг знайти розвагу до душі.

У День захисту дітей працівники проекту «Мобільна робота з молоддю» Карітасу Тернопіль розробили та провели квест для своїх підопічних. Цікаві завдання, зокрема, містили теми із попередньо пройдених тренінгів, а також учасникам доводилось долати різноманітні спортивно-розважальні перешкоди та самостійно готувати страви з отриманого набору продуктів. Після попередніх турів кожна команда мала шукати «скарб», для чого їм давалося право вибору ‒ об’єднатися в одну велику команду чи шукати поодинці. Але всі одноголосно вирішили об’єднатись, що допомогло знайти «скарб» завдяки вмінню домовлятися, спільно приймати рішення, висловлювати та відстоювати свою думку. Безліч вражень, позитивні емоції та відгуки, радісні посмішки та голосні вигуки і приємне фізичне виснаження ‒ усе це було доказом ефективно проведеного часу. А закінчилось святкування за солодким частуванням зі смачною випічкою.

Але не тільки своїх безпосередніх підопічних привітав зі святом тернопільський Карітас. Цього дня пройшов заключний семінар вихованців інтернатних закладів «На порозі самостійного життя», проведений спільно з організацією «Майбутнє сиріт». Близько 30 учнів інтернатів області змогли отримати базові знання для перших кроків у самостійному житті. Підтримка сиріт і підготовка їх до дорослого життя за межами інтернату ‒ один з важливих напрямів роботи Карітасу Тернопіль і є важливою складовою соціального супроводу. Найголовніше завдання співробітники вбачають у тому, щоб допомогти їм віднайти та розвинути власний потенціал для подальшої успішної самореалізації.

Тим часом у Івано-Франківську на площі Шептицького Карітас провів свято для своїх підопічних – дітей з особливими потребами та з родин, що опинились у складних життєвих обставинах. На нього завітали і гості з партнерської організації Карітасу з Мекленбургва (Німеччина), які часто привозять на Прикарпаття благодійну допомогу. У програмі свята були майстер-класи із виготовлення браслетів, вітальних листівок, квітів з паперу, ляльок-мотанок, а також конкурс малюнків про права дитини та запуск кульок у небо. Директор Карітасу Івано-Франківськ отець Володимир Чорній розповів, що діти з вулиці і діти з кризових сімей не знають ні своїх прав, ні своїх обов’язків: «Зібравшись тут, ці діти самі виписують свої права і обов’язки. Ми стараємося дати їм ці знання і водночас привернути увагу суспільства до цієї теми. Якщо громадськість, державні органи, журналісти приділятимуть більше уваги цій малечі, вони виростуть щасливими. Якщо дитина виростає, не знаючи ні своїх прав, ні обов’язків, не знаючи і заповідей Божих, вона не буде ні добрим громадянином, ні добрим християнином».

08.06.2016, Стрий

В рамках арт-проекту «Створюймо зміни разом – творчі та відкриті» підопічні соціального центру для молоді з особливими потребами впродовж чотирьох місяців займалися в художній майстерні. Результати проекту – не лише твори доброї мистецької якості, а й нові волонтери та включення людей з інтелектуальною недостатністю в життя міста.

«На початку проекту не всі підопічні вірили, що можуть малювати, дехто навіть не наважувався брати до рук пензля, – розповідає Наталія Пак, координатор Соціального центру для молоді з особливими потребами в місті Стрий. – Але поступово вони усвідомили, що здатні творити. Це додало підопічним впевненості та віри у власні сили. Роботи деяких наших друзів просто вражали – у них була своя манера та художній стиль. Наприклад, Георгій – у житті мовчазний і спокійний хлопець – малював яскраві і виразні картини, які можна було легко впізнати з-поміж інших».

Художній керівник арт-майстерні, член спілки художників України Ігор Мельник до роботи в арт-проекті Карітасу з людьми з особливими потребами не працював. «Однак завдяки відкритості молодих людей вже після першої зустрічі я зрозумів, яке задоволення приносять мені ці заняття, – зізнається пан Ігор. – Впродовж чотирьох місяців проекту підопічні мене дивували та глибоко зворушували. Всі вони для мене – художники, адже саме людина, яка малює від серця, є справжнім митцем».

«Відчувається, що ці роботи намальовані з душею, – підтверджує слова Ігоря Мельника заступник міського голови Роман Волинець, який також завітав на відкриття виставки. – Я тішусь, коли бачу, як ініціативи благодійників змінюють ставлення суспільства до осіб з особливими потребами. Бо ми насправді потребуємо бачити поруч таких людей, вони не дають нашим серцям зачерствіти. У тому, думаю, їх життєва місія у цьому світі».

Завдяки ініціативі художника Ігоря Мельника волонтерами арт-проекту стали студенти та викладачі Стрийського художнього училища. Для більшості з них це був перший досвід спілкування з людьми з інтелектуальною недостатністю. Разом з ними підопічні cоціального центру освоювали техніку писанкарства, декупажу, петриківського розпису, плели вироби з соломи та ліпили з глини. Тобто цей проект був не лише арт-терапією, а також кроком до більшої інклюзії в суспільстві, вважає Наталія Пак.

«Моя донька з нетерпінням чекала кожного наступного заняття, – ділиться враженнями пані Данута Тахіра, мама Марти, підопічної соціального центру. – Від піднесеного і радісного настрою вона почувалася набагато краще фізично. А від того і я ставала щасливішою».

«Арт-проект Карітасу не залишив байдужим жодної людини, яка брала в ньому участь , – підсумовує результати роботи отець Тарас Ляшок, директор Карітасу Стрийської єпархії УГКЦ. – Це і було нашим завданням, аби друзі з особливими потребами розкрили свої таланти, свій внутрішній світ і цим зворушили людей навколо. Ми хочемо, щоб всі, хто дивитиметься на ці малюнки, стали приятелями наших підопічних та приходили до нашого центру вже як волонтери».

В експозиції представлені понад 40 робіт підопічних. Виставка триватиме до 1 липня в приміщенні меморіального комплексу «Борцям за волю України».

03.06.2016, Лурд, Франція

«Об’єднані у братстві для більшої солідарності у Європі» – таким був лозунг Регіональної конференції Карітасу Європи, що відбулась в кінці травня у Лурді (Франція).

Традиційне місце паломництва на цей раз зібрало понад 300 представників Карітасів із 42 європейських країн. Унікальність цієї зустрічі в тому, що вперше у ній брали участь не лише керівники національних організацій Карітасу, а й ті, хто безпосередньо впроваджує програми допомоги нужденним на місцях – соціальні працівники і волонтери, та люди, яким Карітас допоміг у важкий момент, – міґранти і переселенці, люди з особливими потребами. Усі вони зібрались, аби виробити стратегію Карітасу Європи на період до 2020 року, механізми її впровадження, а також сформулювати спільне бачення шляхів подолання бідності, соціальної несправедливості й ізоляції, конфліктів, порушення прав і ксенофобії – проблем, які стали викликом  для всіх країн сучасної Європи.

Україну на конференції представляли працівники Карітасу з Києва, Хмельницького та Дрогобича – Олена Федай, Дмитро Козловський та Людмила Смолень, які приїхали раз зі своїми підопічними – Оксаною Щекою, Марією Букавин та Ервіном Абібулаєвим. Історія кожного з них – приклад того, як самовіддана робота працівників програм допомоги Карітасу змінює життя людей, допомагає повірити в свої сили. Голос цих людей почули і в Європі, і, що особливо важливо, почули голос народу України, яикй зараз дуже потребує підтримки і розуміння.

Для Карітасу дуже важливим є факт залучення «низинної ланки» до процесу прийняття рішень, адже таким чином не лише є можливість розповісти широкому європейському загалу про проблеми потребуючих в Україні, а і залучати до суспільної діяльності і соціальної роботи, формуючи не споживачів, а активних громадян, здатних міняти країну. Ця конференція – приклад практичної реалізації такого підходу.

«Спогади про поїздку до Лурду залишаться у мене на все життя. Завдяки всесвітній мережі благодійних організацій Карітас я отримав можливість поспілкуватися з різними людьми, і мені було дуже важливо дізнатися про їхній досвід. Під час урочистого святкування 70-річчя Карітасу Франції я мав честь нести статую Матері Божої. Саме тоді я зрозумів, що не важливо, якою мовою ти говориш, а важливо, що ми працюємо над однією метою – творити милосердя! Дякую Карітасу України за можливість участі в регіональній конференції, – розповідає про свої враження Ервін Абібулаєв, підопічний Карітасу Хмельницький.

«На конференції я мала можливість відчути силу спільноти Карітасу, пізнати живу історію діяльності та досягнень організації. Кожен з чотирьох днів був для мене великою можливістю налагодити контакти та спільне бачення мінімізації проблем європейського суспільства, подолання бар’єрів мови та традицій. Найбільше мене вразило місце проведення конференції, Лурд ‒ місто славне та повне надії й віри паломників з усього світу і духовно окрилене місце. Структура конференції нагадувала майстерно злагоджений механізм, де кожен учасник мав можливість і духовного обміну в малих братствах; і формування шляхів вирішення проблем в робочих групах; і презентувати свою думку шляхом голосування на загальних блоках. Я щиро дякую всім, хто посприяв наданню мені такої можливості, яка змінила мене, розширила уявлення про те, що я роблю, та сформувала вектор мого подальшого руху», – відзначає соціальний працівник Карітасу Київ Олена Федай.

Конференція справила незабутнє враження і на вихованку Карітасу Київ Олену Щеку: «Завдяки цій поїздці я зрозуміла, що Карітас – це організація, яка займається ключовими питаннями не лише окремого міста чи країни, але й усієї Європи та світу. Для мене це був шанс по-іншому поглянути на цей процес. Я поспілкувалась з багатьма людьми, говорила про свою позицію й усвідомила, що мене не лише слухають, але й чують і прислуховуються. Мої враження важко описати, відчуттів та емоцій дуже багато, я вперше побувала за межами України, вперше на такому масштабному заході, ще й побувала в Парижі та Лурді. Тепер я розумію, що разом ми можемо багато».

Історії учасників конференції від України

Історія Ервіна

Ервін Абібулаєв – кримський татарин, народився в Узбекистані, куди була депортована його родина. На батьківщину повернулись лише наприкінці 80-х, побудував дім коло Керчі. Тут Ервін одружився, тут народились діти – Алан, Рінат та Еміль. У родини було невелике сімейне сільськогосподарське підприємство – вони вирощували худобу і птицю, продавали м’ясо і молоко. Бізнес йшов непогано (у господарстві було 20 корів молочної породи, близько 100 свиней і до 500 курей). Але У 2014 році, після російського вторгнення, Ервін з родиною змушені був покинути півострів і переїхати на материкову частину України, адже він не бажав отримувати російське громадянство. Почалися і телефонні дзвінки з погрозами, і моральний тиск та постійні суперечки з друзями і односельцями… Так родина опинилась у селі Лугове Ярмолинецького району Хмельницької області.

Зараз родина освоюється на новому місці – поки вісім осіб живуть у двох невеликих кімнатах і орендують приміщення, де вже почали розводити худобу і вирощувати жито та бобові. А ще мріють побудувати великий дім для всієї родини. Ервін не опускає руки – не просто відроджує свій бізнес, а й допомагає розвивати село односельцям, які вже висловили йому свою довіру – обрали депутатом сільської ради. Останні два роки родиною опікується Карітас, надаючи допомогу дітям, а також консультуючи і підтримуючи дорослих.

Історія Оксани

Оксані Щеці 20 років. Вперше вона переступила поріг Карітасу Києва 2008 року, відвідувала різноманітні гуртки, через два роки стала активним членом футбольної команди, з якою виграла всеукраїнські змагання з вуличного футболу. Зараз сюди ходять і два її братики. Оксана вже закінчила навчання, але не мислить свого життя без Карітасу – зараз вона тренує футбольну команду і працює як волонтер з підопічними, зокрема з дітьми переселенців зі сходу України.

«Завдяки Карітасу я навчилася жити, знаючи, що відповідаю лише за свої власні дії, а не вчинки своїх батьків. Я переживаю за свою родину. Тому хочу показати моїм братам, що я свого часу навчилась в Карітасі, щоб вони мали таку ж підтримку», – говорить Оксана.

31.05.2016, Запоріжжя

Понад 60 працівників Карітасу України зібралися у Запоріжжі на тижневий вишкіл, котрий передував старту проекту від Карітасу Польщі: «Допомога в суспільній інтеграції внутрішньо-переміщених осіб в Україні», який має на меті створення та функціонування інтеграційних «Центрів Підтримки Сім’ї».

Метою таких Центрів є допомогти виробити своєрідний імунітет на стресові ситуації, вибудувати зрілі стосунки у сім’ях та – завдяки формуванню спільноти інтегруватись у суспільство.

Загальна запланована кількість дорослих бенефіціарів складе близько 20 000, та понад 1 500 дітей. Географія реалізації проекту: Дніпро та Камʼянське, Запоріжжя, Харків, Мелітополь та Кривий Ріг.  Проект спів-фінансований в рамках програми: «Польської співпраці з розвитку Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща».

Кожен з Центрів надаватиму низку психо-соціальних послуг, серед яких: індивідуальні консультації,
групові (психо-соціальні) заняття для дорослих і дітей, телефонне консультування, а також соціальний супровід за методикою Кейс-менеджменту – метою якого є оцінка потреб і детальний аналіз ситуації ВПО. Вироблення індивідуального плану дій для адаптації в новому середовищі, фахове скерування до доступних суспільних закладів. Кінцева мета – успішне вирішення проблем самим бенефіціаром.

Для допомоги в психологічній та соціальній адаптації в новому середовищі психологи, соціальні працівники та аніматори проводитимуть відпочинкові ігри та заняття для дітей, такі, як: спорт, мистецькі і культурологічні заняття, які вестимуться в упорядкований спосіб, щоби повернути бенефіціаріам відчуття передбачуваності та тяглості/постійності; неформальна освіта для дітей та молоді, факультативні заняття та допомога в приготуванні домашнього завдання; спільното-творчі та інтеграційні ігри з метою зменшення ізоляції ВПО; групові сесії для дорослих, базуючись на родинних цінностях, у тому, покращенні батьківських навичок i стосунків у подружжі; а також групові сесії у форматі батьки-діти, спрямовані на укріплення сімейних стосунків.