У ньому взяли участь 28 фахівців Карітасу України та дев’яти місцевих організацій мережі.
У навчанні взяли участь представники Карітасу України та місцевих організацій із Кам’янського, Кривого Рогу, Краматорська, Запоріжжя, Полтави, Миколаєва, Сум, Харкова та Чернігова. Усі учасники отримали сертифікати про проходження навчання.
Навчання було присвячене тому, як застосовувати міжнародні гуманітарні стандарти у щоденній роботі та підвищувати якість допомоги
Що таке «Сфера» і навіщо вона потрібна
«Сфера» — це міжнародні гуманітарні стандарти, які допомагають організаціям визначати, якою має бути якісна гуманітарна допомога та як забезпечити права, безпеку й гідність людей, які її отримують.
Стандарти охоплюють не лише безпосереднє надання допомоги. Вони також допомагають організаціям оцінювати потреби, планувати роботу, відстежувати її результати та враховувати досвід і відгуки людей.
MEAL — це підхід до управління якістю гуманітарних програм. Він охоплює моніторинг, оцінювання, підзвітність перед людьми, які отримують допомогу, та вивчення уроків на основі отриманих даних. Його завдання — допомогти організації розуміти, чи відповідає її робота реальним потребам людей і що можна змінити, щоб зробити допомогу ефективнішою.
«У гуманітарній роботі недостатньо просто зробити те, що ми запланували. Потрібно постійно дивитися на результат очима людини, якій ми допомагаємо: чи відповідає ця допомога її потребам, чи зручно нею користуватися, чи відчуває людина себе почутою. Саме в цьому для мене суть MEAL — слухати, перевіряти, вчитися і змінювати свою роботу там, де це потрібно», — відзначила Марія Теслюк, менеджерка з впровадження стандартів якості моніторингу, оцінки, підзвітності та вивчення уроків (MEAL) Карітасу України.
Від міжнародних принципів — до робочих рішень
Учасники розглядали шість тематичних блоків: від структури та принципів «Сфери» до конкретних напрямів гуманітарної роботи — продовольчої безпеки, житла, здоров’я, водопостачання та санітарії. Окремо працювали з оцінюванням потреб, аналізом і моніторингом, а також із питаннями запобігання сексуальній експлуатації та насильству (PSEA).
Важливою частиною навчання була практична робота. Учасники працювали в малих групах, розбирали реальні робочі ситуації, шукали рішення для конкретних кейсів та брали участь у рольовій вправі «Гуманітарна дилема».
Також команда Національного офісу представила «Регламент роботи зі складними та непрофільними дзвінками». Це дало змогу пов’язати міжнародні стандарти з конкретними робочими процесами, з якими фахівці стикаються щодня.
Що показали результати навчання
Знання учасників перевіряли до та після навчання. Середній результат до початку тренінгу становив 7,8 бала з 15 можливих, після завершення — 13,4 бала. Таким чином, середній результат зріс на 5,6 бала.
24 із 26 учасників, які пройшли обидва тестування, продемонстрували покращення технічних знань. Загалом 92% учасників зазначили, що їхні знання щодо стандартів і практичних інструментів покращилися.
Найбільш помітні зміни стосувалися базових понять «Сфери». Наприклад, до навчання лише двоє учасників правильно визначили структуру довідника «Сфера», після навчання — 25. Кількість учасників, які правильно назвали чотири основні напрями стандартів, зросла з 10 до 26.
Але результат навчання — не лише цифри тестування. Під час роботи учасники також визначали, як застосовуватимуть отримані знання у своїй роботі, обмінювалися досвідом із колегами з різних регіонів та формували професійні контакти всередині мережі Карітас.
Навчання організував Департамент якості програм Карітасу України в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні». Проєкт реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.
Після удару починається відлік. Інформація ще надходить, на місці вже працюють екстрені служби, а команда швидкого реагування, яка фізично ще нікуди не виїхала, має відповісти на кілька конкретних питань: що сталося, чи безпечна локація, де найближче укриття, скільки людей можуть потребувати підтримки і яке обладнання знадобиться.
Хто бере на себе відповідальність? Що означає служити суспільству? І, зрештою, що кожен із нас готовий зробити в межах власних можливостей? Про те, як працює швидке реагування і що стоїть за рішенням допомагати іншим, розповідає Станіслав Федорчук, провідний експерт з швидкого реагування Карітасу України.
Станіслав Федорчук з командою швидкого реагування Карітасу Запоріжжя.
Швидке реагування діє в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», який реалізується Карітасом України та місцевими організаціями мережі за підтримки Уряду США. Протягом липня–серпня 2026 рокупонад 600 людей отримали допомогу від місцевих команд після авіаударів.
Крок перший: сповіщення. Хто повідомляє про необхідність реагування?
Коли напрям запускали навесні 2026 року, одним із перших завдань було вибудувати механізм обміну інформацією з державними службами. Місцеві організації Карітасу укладали меморандуми з підрозділами ДСНС, повідомляли про склад команд, наявні ресурси та можливості реагування.
Практика швидко показала, що одного каналу сповіщення про необхідність швидкого реагування виявилося недостатньо.
Інформація про подію може надходити від ДСНС, органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, антикризових штабів або визначених відповідальних осіб. Головна умова — команда має працювати з підтвердженою інформацією з офіційного джерела.
— Ми очікували, що основним каналом буде ДСНС. Але побачили, наскільки важливими є самі громади. Державне реагування значною мірою пов’язане з місцевим самоврядуванням, тому робочі контакти потрібно вибудовувати з усіма сторонами, — пояснює Станіслав.
Механізми при цьому можуть відрізнятися залежно від регіону.
Команда Карітасу Кам’янське розробила окремий покроковий алгоритм оповіщення: відповідальні служби мають контакт координаторки, яка після отримання повідомлення запускає внутрішню координацію.
Карітас Чернігів до постійної неформальної комунікації з відповідальними структурами вирішили додати офіційний механізм інформування через листи.
— Ми зрозуміли важливу річ: не можна чекати, що інформація завжди прийде однаковим шляхом. Треба заздалегідь знати людей, які відповідають за реагування у конкретній громаді, і зробити так, щоб вони знали нас.
Важливо враховувати й географію допомоги. Великі гуманітарні організації концентрують значні ресурси у великих містах, тоді як у менших громадах після удару можливостей отримати підтримку може бути значно менше. Швидке реагування Карітас бачить й ті місця, де після удару вибір підтримки значно менший.
Крок другий: інформація надійшла – що стоїть за рішенням вирушити на місце удару?
— Перше рішення стосується безпеки. Бажання допомогти не дає нам права нехтувати ризиком для людей, яких ми відправляємо на локацію.
Локальний менеджер із безпеки оцінює ситуацію: характер події, поточні загрози, можливий маршрут, об’єкти поблизу, наявність укриття та можливість безпечної роботи команди. По кожному окремому реагуванню формується коротка оперативна інформація. Вона має містити факти, необхідні для ухвалення рішення, без припущень і зайвих деталей.
— Спочатку оцінюємо ризики, перевіряємо умови роботи й погоджуємо реагування. У кризі швидкість важлива, але швидкість без дисципліни може створити ще одну кризу.
Швидке реагування передбачає надання екстреної допомоги протягом 48 годин після надзвичайної події. Однак швидкість не може досягатися ціною безпеки: команда вирушає лише після оцінювання ризиків, перевірки готовності та погодження виїзду.
Крок третій: як визначають, що саме брати із собою?
— Ми повинні приблизно розуміти масштаб. Якщо маємо інформацію, що пошкоджено п’ять багатоповерхівок, там потенційно можуть бути сотні людей. Тоді зовсім інакше розраховуємо ресурси. Команда заповнює чек-лист і визначає, що має бути в автомобілі.
У комплекті швидкого реагування можуть бути:
питна вода;
гарячі напої та готове до вживання легке харчування;
мобільний намет;
генератор;
освітлення;
павербанки та обладнання для заряджання телефонів;
обладнання для доступу до інтернету та зв’язку;
аптечки й засоби першої допомоги;
засоби індивідуального захисту;
обладнання для роботи в холодний період.
Крок четвертий: прибуття.
Після прибуття координатор починає з безпеки: визначає місце для мобільного пункту і перевіряє, де укриття.
Оскільки реагування нерідко відбувається, коли загроза повторних ударів залишається, команда заздалегідь узгоджує місце роботи з відповідальними службами на локації. Лише після цього вона розгортає мобільний пункт допомоги.
Теплий мобільний намет можна підготувати до роботи приблизно за 5-7 хвилин.
Влітку люди можуть годинами чекати оформлення документів під сонцем. Взимку ті самі години проходять на холоді. Телефон розряджається саме тоді, коли потрібно подзвонити родині, сфотографувати пошкодження, знайти документи чи отримати повідомлення від служби. Тому вода, тепло, електрика і зв’язок у перші години після удару мають дуже практичну цінність.
Наприклад, у Запоріжжі після російських обстрілів команда Карітасу розгортала мобільний пункт, де постраждалі могли отримати гарячі напої та перекус, зарядити телефони, а також дізнатися, до яких служб і організацій звернутися по подальшу допомогу.
За потреби мобільним пунктом можуть користуватися й ті, хто годинами працює після удару: рятувальники, медики, комунальні служби, поліція, представники гуманітарних та волонтерських організацій.
Крок п’ятий: підтримка. Чому швидке реагування — не про чай, їжу та намети?
Матеріальна допомога — найбільш видима частина мобільного пункту. Але функція напряму швидкого реагування значно ширша.
— Я кажу команді: наше головне завдання — не налити чашку чаю. Чай ми наллємо. Якщо холодно — зігріємо. Якщо людина кілька годин нічого не їла — їжу дамо. Але якщо після цього вона залишається з тією самою розгубленістю і не розуміє, куди звертатися зі своєю конкретною проблемою, ми виконали тільки частину роботи.
2 липня 2026 року в Кривому Розі, після ракетного удару по житловому району, команда місцевого Карітасу працювала біля міського штабу. Через спеку та значну кількість постраждалих люди годинами чекали в чергах. Дехто вже знав загальний порядок оформлення пошкоджень, але після чергового удару все одно потребував підтримки.
Швидке реагування має інформаційно-консультаційну і соціально-психологічну підтримку. Працівники пояснюють алгоритм дій у випадку пошкодження або руйнування житла, інформують про державні й недержавні програми, допомагають визначити, до якої служби чи програми звернутися.
За потреби людину можуть перенаправити до:
кризового центру Карітасу;
юридичної допомоги;
психологічної чи соціальної підтримки;
програм грошової допомоги;
інших організацій або державних служб відповідно до конкретної потреби.
— Мені принципово важлива персоналізація. Не абстрактні «постраждалі», яким ми однаково роздали інформацію, а конкретна людина. Чи розуміє вона зараз, що їй потрібно? Чи здатна сама зробити необхідний дзвінок? Чи може пояснити свою ситуацію? Кому саме ми її передаємо? Оце вже соціальна робота.
Крок шостий: психологічна допомога. А якщо сама людина в цей момент не може сформулювати, чого вона потребує?
— Перше — слухати. Не приходити зі своєю готовою відповіддю. Через розмову потрібно зрозуміти стан людини: що вона зараз може зробити сама, а де вже потребує підтримки.
Команди Карітасу застосовують підходи першої психологічної допомоги, для чого працівники проходять спеціальну підготовку. Їхнє завдання — не замінити психолога, а встановити контакт із постраждалою людиною, вислухати її, визначити першочергові потреби та за необхідності скерувати до профільного фахівця.
За словами Станіслава, реакції після кризових подій можуть суттєво відрізнятися. Одна людина швидко збирається і починає організовувати інших. Інша завмирає. Хтось повторює одну й ту саму дію або не може прийняти просте рішення. Універсального сценарію немає.
— У кожного з цих людей була своя ситуація. Одному потрібна інформація. Іншому — кризова консультація. Третьому треба зарядити телефон, бо він не може зв’язатися з родиною. І це все відбувається одночасно.
Хто витримує таку роботу?
— Найбільше надбання цього напряму — люди. Для мене це абсолютно однозначно.
У локальній команді передбачено близько п’яти людей на чолі з координатором. До роботи залучаються соціальні працівники, координатор, водій, а залежно від ситуації — психолог та інші фахівці. Частина працівників має значний волонтерський досвід. Є також ветерани й колишні військові. Зокрема у командах Чернігова, Харкова, Кам’янського, Сум та Миколаєва працюють люди з досвідом військової служби.
Однак сам досвід недостатній без регулярної підготовки.
Команди проходять навчання з:
першої психологічної допомоги;
домедичної допомоги;
безпеки;
роботи в умовах підвищених ризиків;
взаємодії з дітьми;
роботи з ветеранами;
підтримки інших груп людей, які можуть потребувати додаткової уваги під час кризової ситуації.
Окремі команди вже пройшли шість-сім навчань. Станіслав особисто знайомився з командами та проводив практичні симуляції, під час яких розгортали намети, перевіряли обладнання й відпрацьовували сценарії реагування.
Тестування мобільного намету швидкого реагування.
— Мене особливо радують додаткові запитання. Коли людина питає не «що мені сказано зробити?», а «а що буде, якщо умови зміняться?», «а як ми допоможемо ось у такому випадку?», я розумію, що вона включена в цю роботу. Інструкцію можна вивчити. Вмотивованість наказом не створиш.
Сам Станіслав не відокремлює експертність від практики:
— Для мене лід-експерт — це не просто людина, якій дали назву посади. Авторитет з’являється, коли ти знаєш предмет і проходиш його практично разом із командою. Мені важлива ця взаємодія, бо тоді ми говоримо однією мовою.
Команда швидкого реагування виїжджає тільки після обстрілів?
— Ми вже дивимося ширше — на реагування на наслідки. Наприклад, тривале відключення електроенергії чи центрального опалення взимку. Там може не бути моменту вибуху безпосередньо перед тобою, але є громада, яка годинами або днями залишається без тепла, і виникає гостра потреба.
Напрям готується працювати не тільки безпосередньо після авіаударів. Саме тому до холодного сезону команди готують теплі мобільні намети, обігрівачі, автономне живлення та персональні засоби для зігрівання.
Швидке реагування поступово виходить за межі одного сценарію «удар — виїзд». Його завдання — мати готовий інструмент підтримки громади у період гострого порушення її нормального функціонування.
Війна створює накопичувальний ефект. Після років атак навантаження лягає одночасно на державні служби, місцеву владу, медиків, рятувальників, комунальні підприємства, гуманітарний сектор і самих мешканців.
— Держава та державні служби фізично не можуть бути єдиними надавачами всіх видів підтримки. Тут важливо не дублювати одне одного, а розуміти власну функцію. Для мене швидке реагування — одна з форм суспільно важливої роботи, де ми додаємо те, що можемо дати саме ми.
То що для вас швидке реагування у двох словах? —Форма служіння.
Не кожен має їхати на місце удару — для цього потрібні підготовка, координація та погодження фахівців із безпеки. Та розмова зі Станіславом виводить за межі швидкого реагування — до питання, яке війна по-своєму ставить перед кожним із нас: що ми готові взяти на себе в межах власних можливостей?
Ми не обирали обставин, у яких доводиться шукати відповідь. Але можемо обирати, як діяти. І, зрештою, саме в цих діях проявляється те, заради чого ми живемо.
Після початку повномасштабного вторгнення мешканка Харкова була змушена виїхати з міста. Тим часом суд ухвалив рішення стягнути з її пенсії майже 30 тисяч гривень на користь ОСББ за утримання багатоквартирного будинку, в якому вона вже не жила. Рахунки заблокували, виплати призупинили. Коли жінка звернулася до юристів напряму Protection у Карітасі, ті домоглися скасування рішення про стягнення боргу, розблокували рахунки й повернули їй безпідставно стягнуті кошти.
Ця історія — не виняток. У межах напряму Protection проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас щодня допомагає людям розбиратися в питаннях, які після 2022 року стали масовими: відновлення документів і соціальних виплат, оформлення права власності, компенсація за зруйноване житло.
Безоплатну юридичну допомогу можуть отримати люди, які постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі категорії населення. Юристи консультують, готують звернення, заяви, скарги, позовні заяви — а за потреби супроводжують людину аж до вирішення питання.
За словами Вольги Шейко, юристки напряму Protection, найчастіше по допомогу звертаються жінки старшого віку, одинокі матері та люди з інвалідністю. Серед найпоширеніших запитів — відновлення виплат для ВПО, пенсійне забезпечення, трудові спори, компенсація за зруйноване житло, встановлення права власності на нерухомість, стягнення аліментів та питання соціального захисту. Приблизно дві третини звернень потребують не разової консультації, а тривалішого супроводу: підготовки документів, звернень до державних органів або судового вирішення справи.
Окремо фахівці виділяють питання, які люди роками відкладають “на потім” — насамперед оформлення права власності на нерухоме майно та перевірку страхового стажу для оформлення пенсії. «Будь-яке юридичне питання необхідно вирішувати одразу, а не відкладати в довгий ящик. Це як хвороба, яку потрібно лікувати вчасно, а не чекати, поки вона стане хронічною», — каже Вольга Шейко. Історія жінки з Харкова — якраз приклад того, у що виливається зволікання: без своєчасного втручання борг і надалі стягували б із її пенсії.
Юристи наголошують: навіть якщо людина не впевнена, чи потребує її ситуація правової допомоги, варто прийти хоча б на консультацію. Фахівець оцінить ситуацію, підкаже подальші кроки, а за потреби підготує документи або скерує до відповідних служб.
Отримати консультацію можна в офісі Карітасу чи кризовому центрі, а також за телефоном гарячої лінії свого регіону — контакти є на сайтах і сторінках відповідних організацій Карітасу в соціальних мережах. Для тих, хто не може самостійно дістатися до найближчого офісу, фахівці також виїжджають у віддалені громади — юридична допомога стає доступною там, де вона потрібна найбільше.
Головне — не чекати, поки питання вирішиться саме. Як показує досвід напряму Protection, вчасне звернення часто вирішує те, що роками здавалося безвихідним.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
Саме тому співробітники центрального офісу та місцевих організацій Карітасу регулярно проходять практичні навчання, які допомагають діяти безпечно та впевнено навіть у найскладніших умовах.
У липні працівники Карітасу України, залучені до реалізації проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», взяли участь у триденному практичному тренінгу з безпеки, домедичної допомоги та реагування на загрози в умовах війни.
Навчання поєднувало теоретичні та практичні модулі, спрямовані на підготовку учасників до роботи в прифронтових громадах і під час службових відряджень.
«Я часто кажу учасникам: наше завдання — зробити з вас трохи параноїків. Бо, як то кажуть, параноїки помирають останніми. Насправді ми вчимо не боятися, а постійно оцінювати ризики й діяти відповідно до ситуації, завжди ставлячи особисту безпеку на перше місце», — розповів Андрій Лукашенко, заступник директора SmartRiskSolutions Ukraine, інструктор тренінгу.
Під час практичних занять учасники відпрацьовували накладання турнікетів собі та постраждалим, тампонування ран, зупинку критичних кровотеч, огляд постраждалих, забезпечення прохідності дихальних шляхів і надання домедичної допомоги до прибуття медиків. Окрему увагу приділили правилам роботи в червоній, жовтій та зеленій безпекових зонах, а також алгоритмам евакуації постраждалих.
Одним із важливих блоків стала підготовка до дій у разі атак безпілотників. Співробітники відпрацювали на практиці евакуацію з автомобіля під час небезпеки, алгоритми допомоги пораненим, способи транспортування постраждалих із небезпечної зони, а також порядок дій у ситуації, коли водій транспортного засобу втратив свідомість. Кожен учасник мав можливість самостійно виконати всі практичні вправи під керівництвом інструкторів.
«Гуманітарна допомога починається з безпеки тих, хто її надає. Коли наші співробітники впевнено володіють алгоритмами дій у критичних ситуаціях, вони можуть ефективніше виконувати свою роботу й залишатися надійною опорою для людей, які постраждали від війни. Саме тому такі навчання є невід’ємною складовою розвитку наших команд і важливою інвестицією в сталість гуманітарної місії Карітасу України», — коментує Катерина Свириденко, головна менеджерка проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни» Карітасу України.
Окремий модуль був присвячений мінній безпеці. Інструктори ознайомили учасників із найпоширенішими вибухонебезпечними предметами, які використовує росія, їхніми особливостями та правилами безпечної поведінки у разі виявлення. На полігоні співробітники пройшли навчальне мінне поле, вчилися виявляти потенційні загрози, правильно пересуватися замінованою місцевістю, взаємодіяти між собою та діяти у разі виникнення небезпеки.
Завершилося навчання комплексною практичною вправою, під час якої учасники застосували набуті знання та навички в умовах, максимально наближених до реальних.
Такі тренінги є важливою складовою підготовки співробітників Карітасу України, які працюють у прифронтових регіонах і регулярно здійснюють відрядження до громад, що постраждали від війни.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України у партнерстві із дев’ятьма місцевими організаціями Карітасу завдяки підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зокрема, допомога надається у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Полтавській, Харківській, Чернігівській, Сумській та Миколаївській областях.
Частину цих втрат неможливо швидко відновити. Але їх важливо зафіксувати юридично, щоб вони не залишилися невидимими.
Саме для цього створений Реєстр збитків для України. Це офіційний міжнародний механізм, у якому збираються заяви про шкоду, втрати і збитки, завдані фізичним та юридичним особам, а також державі Україна внаслідок російської агресії.
Важливо розуміти: реєстр сам по собі не виплачує компенсації автоматично. Подання заяви не означає, що людина одразу отримає кошти. Але це перший етап для майбутнього механізму відшкодування за рахунок російських репарацій. Тобто сьогодні людина фіксує свою втрату, формує доказову базу і створює підставу для подальшого розгляду своєї вимоги.
Подати заяву до реєстру може кожен, хто зазнав шкоди внаслідок російської агресії. Це стосується і фізичних, і юридичних осіб. Важливо також, що право на подання заяви не залежить від того, чи людина або організація вже отримувала компенсацію від держави Україна або допомогу від міжнародних фондів.
Один із поширених міфів, який доводиться спростовувати, полягає в тому, що Реєстр стосується лише пошкодженого або зруйнованого житла. Насправді перелік категорій ширший. Наразі можна подавати заяви щодо вимушеного переміщення – як внутрішнього, так і за кордон, смерті або зникнення безвісти близького члена сім’ї, серйозних тілесних ушкоджень, сексуального насильства, катування або нелюдського поводження, позбавлення свободи, примусової праці або служби, насильницького переміщення чи депортації дітей та дорослих.
Окремий блок стосується майна і джерел доходу. Йдеться про пошкодження або знищення житлової і нежитлової нерухомості, втрату житла або місця проживання, втрату оплачуваної роботи, втрату приватного підприємництва, втрату доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях. Також серед відкритих категорій є пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, пошкодження, знищення або втрата активів.
Заява подається онлайн через вебпортал «Дія». Але тут важливо не зводити весь процес лише до технічних кроків. Важливо правильно визначити категорію збитків, зібрати потрібну інформацію, перевірити дані і зафіксувати втрату так, щоб вона могла бути розглянута в межах майбутнього механізму відшкодування.
На практиці труднощі можуть виникати вже на першому етапі. Для частини людей старшого віку бар’єром є діджиталізація, бо не всі мають відповідний гаджет або електронний підпис. Бувають і технічні ситуації, коли під час заповнення заяви з реєстрів підтягується інформація щодо інших об’єктів нерухомості. Саме тому дані потрібно уважно перевіряти, особливо якщо заява стосується майна.
Окрема увага потрібна документам. Залежно від категорії заяви можуть знадобитися різні дані та підтвердження. Якщо йдеться про нерухоме майно, важливими є правовстановлюючі документи, інформація про право власності, а іноді і внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру речових прав. Якщо документи втрачені або право власності не оформлене належним чином, це не означає, що ситуація безвихідна. Але такі питання краще вирішувати якомога раніше.
У роботі з постраждалими людьми ми часто бачимо, що юридичні проблеми відкладають. Особливо це стосується належного оформлення права власності на нерухоме майно. Але у випадку з Реєстром збитків зволікання може ускладнити подальші дії. Якщо є проблема з документами, її варто починати вирішувати зараз, а не чекати моменту, коли всі компенсаційні механізми вже запрацюють.
Чому важливо не чекати? Очікується велика кількість заяв, тому логічно припускати, що їх розгляд потребуватиме часу. Подання заяви вже зараз дозволяє не відкладати фіксацію втрати і не втрачати час на підготовку доказової бази. Крім того, сам Реєстр допомагає міжнародній спільноті бачити масштаб збитків, яких Україна та її люди зазнали через російську агресію.
Юридична допомога у цьому процесі може бути дуже практичною. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» юристи Карітасу України інформують людей про наявність Реєстру, пояснюють відкриті категорії заяв, допомагають визначити правильну категорію збитку, зорієнтуватися з необхідними даними та інформацією.
Юрист може допомогти, якщо у людини втрачені документи на майно або право власності не оформлене належним чином. Наприклад, підказати, як відновити потрібні документи, підтвердити право власності на житло чи інше нерухоме майно, за потреби звернутися до суду або внести дані до державного реєстру. Також юрист може допомогти розібратися з поданням заяви через «Дію».
Реєстр збитків не є швидким способом отримати компенсацію. Але це інструмент, який допомагає зафіксувати втрати офіційно. Для людини це можливість не залишити свою історію лише особистим болем або побутовою проблемою. Для держави і міжнародної спільноти це частина ширшого процесу, у якому шкода, завдана Росією, має бути побачена, задокументована і врахована в майбутньому механізмі відповідальності та відшкодування.
Благодійний фонд «Карітас України» продовжує допомагати людям і громадам, які постраждали внаслідок війни. Один із ключових напрямів підтримки — житло, безпечні умови проживання та підготовка родин до зимового періоду.
Допомога передбачена для внутрішньо переміщених осіб, місцевих жителів постраждалих громад, а також родин, які втратили житло, були змушені евакуюватися або потребують підтримки для проживання в безпечних і гідних умовах.
Програма реалізовується в межах проекту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки уряду Сполучених Штатів Америки. Вона охоплює громади Миколаєва, Запоріжжя, Кам’янського, Кривого Рогу, Краматорська, Полтави, Харкова, Сум і Чернігова.
Підтримка від Карітасу включає:
• легкі ремонти пошкодженого житла; • модернізацію та утеплення будинків для внутрішньо переміщених осіб; • допомогу з орендою житла; • зимову підтримку домогосподарств; • забезпечення твердим паливом; • встановлення аварійного та сталого енергетичного обладнання; • доремонтні набори для пошкодженого житла; • ремонт пошкодженої інфраструктури та забезпечення її енергетичним обладнанням; • тверде паливо для соціальної інфраструктури та місць тимчасового проживання ВПО.
Загалом у межах запланованої підтримки передбачено, що:
• понад 3000 домогосподарств отримають грошову допомогу на тверде паливо; • 1750 родин отримають зимові виплати на комунальні послуги; • буде виконано 600 легких ремонтів житла; • 640 будинків для внутрішньо переміщених осіб буде відремонтовано або утеплено; • 400 домогосподарств отримають допомогу з орендою житла.
«Ми часто говоримо про ремонти пошкодженого війною житла чи підготовку до зими, але за кожною цифрою у звіті — конкретні родини. Це люди, які хочуть залишитися у своєму домі, пережити зиму в теплі й мати гідні умови проживання, де можна знову відчути себе в безпеці», — наголошує головна експертка програми з питань житла у рамках проєкту Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні Євгенія Пушкінська.
У прифронтових і постраждалих регіонах потреба в такій допомозі залишається особливо гострою.
У Харківській області передбачені зимові грошові виплати, легкі ремонти житла, ремонти для внутрішньо переміщених осіб, забезпечення твердим паливом та передача доремонтних наборів.
У Сумській області підтримка включатиме утеплення житла для ВПО, легкі ремонти, тверде паливо для соціальних об’єктів та доремонтні набори.
У Полтавській області окрему увагу приділятимуть внутрішньо переміщеним особам: ремонтам житла, допомозі з орендою, а також грошовій підтримці на оплату комунальних послуг або закупівлю твердого палива.
У Миколаївській області програма охоплює зимову підтримку, легкі ремонти, ремонти житла для ВПО та гуманітарний ремонт соціальної інфраструктури.
У Запорізькій області передбачена зимова грошова підтримка домогосподарств, забезпечення твердим паливом соціальних об’єктів і місць тимчасового проживання ВПО, а також передача наборів для екстреної підтримки житла.
У Дніпропетровській області програма охоплює легкі ремонти житла, ремонт, утеплення або модернізацію житла для ВПО, допомогу з орендою, підготовку домогосподарств до зими, а також підтримку соціальної інфраструктури й забезпечення енергетичним обладнанням.
У Донецькій області передбачена передача наборів для екстреної підтримки пошкодженого житла.
У Чернігівській області програма включає зимові виплати, підтримку твердим паливом, допомогу соціальній інфраструктурі та встановлення аварійного й сталого енергетичного обладнання.
Підтримка у сфері житла сьогодні є критично важливою для тисяч родин, які живуть в умовах постійної небезпеки, евакуацій або втрати дому. Йдеться не лише про ремонт стін чи забезпечення теплом. Йдеться про можливість для людей зберегти відчуття безпеки, стабільності й гідності навіть під час війни.
Дізнатися більше про участь у програмі та подати заявку можна через місцеві організації Карітасу в регіонах реалізації проекту. Вони співпрацюють з органами місцевої влади та публікують інформацію про старт реєстрації, умови участі й контакти для подачі заявок на своїх офіційних сторінках у Facebook та на сайті.
Для допомоги людям у прифронтових громадах та регіонах, постраждалих від війни, уряд США інвестував кошти у межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».
Він реалізується Карітасом України разом із дев’ятьма місцевими організаціями Карітас у восьми регіонах країни — комплексно, у кількох напрямах одночасно. За час роботи діяльністю проєкту планується охопити майже 500 тисяч людей, серед яких понад 100 тисяч — внутрішньо переміщені особи.
Потреба у такій підтримці залишається критично високою: майже 11 мільйонів людей в Україні досі залежать від зовнішньої допомоги. Це люди, чиє житло пошкоджене або зруйноване, чиї громади — на лінії вогню або поруч з нею, чиє повсякденне життя вже кілька років будується навколо виживання, а не планування.
Наразі триває другий етап — з розширеним охопленням і новими населеними пунктами. Загалом географія включає Харківську, Запорізьку, Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області.
Хто може звернутися
Проєкт орієнтований насамперед на тих, хто постраждав від війни безпосередньо: внутрішньо переміщені особи, мешканці прифронтових і зруйнованих громад, родини, які втратили житло або джерело доходу. Пріоритет — найбільш вразливі категорії: люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї, одинокі батьки.
Щоб дізнатися про можливість отримати допомогу, можна звернутися до однієї з дев’яти місцевих організацій Карітас у восьми регіонах або поспілкуватися з мобільною бригадою під час виїзду у конкретну громаду.
Що включає підтримка
Проєкт охоплює 34 види допомоги, об’єднаних у чотири напрями. Кожен із них — відповідь на окремий пласт проблем, які війна створює одночасно і які рідко вдається вирішити окремо.
Житло. Війна пошкодила або зруйнувала тисячі будинків і змусила сотні тисяч людей шукати нове місце для життя. Для одних це вибиті вікна і пошкоджений дах, для інших — необхідність знімати житло в чужому місті. Проєкт покриває ремонт, компенсацію оренди, підготовку до опалювального сезону, утеплення, комунальні витрати та екстрені ремонти — як для приватних домогосподарств, так і для об’єктів соціальної інфраструктури. Відтак, завдяки проєкту 113 тисяч людей вже отримають безпечні умови для проживання.
Вода, санітарія та гігієна. У прифронтових містах доступ до чистої води давно перестав бути звичною для всіх нормою. Обстріли виводять із ладу водопроводи, насосні станції зупиняються через відключення електрики, цілі квартали місяцями живуть на підвозі. Проєкт постачає питну воду, відновлює водопровідні системи, підтримує водоканали, встановлює фільтраційні рішення з резервним живленням — щоб вода не зникала щоразу, коли гасне світло. Понад 320 тисяч людей у прифронтових регіонах матимуть можливість скористалися цим напрямом.
Захист і психосоціальна підтримка. Евакуація — це не кінець кризи, а її початок у новій формі. Люди, які виїхали з-під обстрілів, часто опиняються без документів, без розуміння своїх прав, без психологічного ресурсу на те, щоб впоратися з тим, що пережили і розуміння, куди рухатися далі. Транзитні центри з гарячою їжею, кейс-менеджмент, юридичні консультації, відновлення документів, психологічний супровід, кризове втручання — і заходи соціальної згуртованості для тих, хто намагається вкоренитися на новому місці. 83 тисячі людей отримують комплексний супровід у межах цього напряму.
Підтримка можливостей для відновлення доходів та самозабезпечення. Гуманітарна допомога — це важливо, але ціль — щоб людина перестала її потребувати. Грошова підтримка для покриття базових потреб родинам, що проживають у сільській місцевості, зокрема, для придбання насіння, сільськогосподарського інвентаря, а також навчання, технічна підтримка — усе це покликане повернути людям економічну самостійність. 2 700 внутрішньо переміщених осіб зможуть отримати допомогу у відновленні джерел доходу.
Як це організовано
Карітас України працює через мережу місцевих організацій — це команди, які знають свої громади і якої підтримки їм бракує. Оцінка потреб, реєстрація, відбір, надання допомоги — усе відбувається на місці. Мобільні бригади виїжджають до людей, які не можуть самостійно добратися до точок допомоги: до прифронтових сіл, до людей із обмеженою мобільністю, до тих, хто ще не знає, куди звернутися. Крім того, аби отримати детальну інформацію щодо допомоги та підтримки, можна звертатися на гарячої лінії Карітасу України за номером телефону 0-800-336-734.
Комплексність — це не просто перевага проєкту, це його логіка. Потреби людини не існують окремо одна від одної: якщо зруйноване житло і немає доходу, і є психологічна травма — їх не можна вирішувати послідовно, наголошує Головний менеджер проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Катерина Свириденко:
«Цей проєкт побудований навколо комплексної підтримки людини. Ми бачимо, що потреби через війну не існують окремо — житло, доступ до води, психологічний стан, втрата доходу часто накладаються одночасно. Тому наше завдання — не просто надати точкову допомогу, а створити систему підтримки, яка дозволяє людям відновлювати базову стабільність і відчуття опори».
Поточний етап — не перезапуск проєкту, а його природне продовження. Змінюється масштаб: більше населених пунктів, повний перелік із 34 видів допомоги і суттєво більший бюджет. Те, що міжнародні партнери не лише продовжили, а й збільшили фінансування — підтвердження ефективності підходу і довіри до Карітасу , як до партнера
Потреби не зменшуються. Вони змінюються — від гострої кризи до тривалої невизначеності. І саме тому проєкт продовжується — щоб відповідати на ці зміни вчасно і системно, забезпечуючи людям необхідну опору.
