Місяць: Березень 2018

В рамках Акції «Папа для України» працівники Карітасу Запоріжжя відвідали селище Новомихайлівка, Мар’їнського району, Донецької області. Привезли паливні брикети у будинок милосердя, що відкритий при храмі Чудо Архистратига Михаїла. Живуть там малозабезпечені люди, які мають потребу у догляді.
Будинок милосердя приймає знедолених, переважно похилого віку, людей з різних сіл та міст області. Більшість з них не мають родичів або рідні відмовилися від догляду. За цей час під крилом храму Архистратига Михаїла знайшли прихисток понад 120 осіб. Зараз тут стаціонарно перебуває 34 особи похилого віку, 15 з яких – лежачі та важкохворі.

30-річний Ігор Чеботок з Волновахи вже чотири роки живе у будинку милосердя. Лікарі з дитинства діагностували в нього важку форму ДЦП. Колись у дитинстві він вмів ходити, але після отримання серйозних травм не може вставати в повний зріст. Ноги Ігоря не розгинаються – навприсядки, він знаходиться постійно, навіть коли спить.
«Він не винен, що так сталося. Приїжджали психологи, намагалися працювати з ним, але він зовсім не йде на контакт, не довіряє людям. Але ми не втрачаємо надії поставити його на ноги, аби хоч на ходунках пересувався», – пояснює дружина священика Олександра.

Свій Дім знайшов тут і 48-річний Ігор Бойко. Незважаючи на роки, в нього розвиток 11-річної дитини та епілепсія. Опікувалася ним мати, але після її смерті Ігор потрапив сюди. Чоловік має потребу в ліках, на які витрачається щомісяця більше 1000 гривень.

Майже рік тут живе Михайло. Протягом багатьох років він страждає на цукровий діабет та навіть втратив ногу. Протез коштує від 15 до 35 тисяч гривень. Нажаль, цих грошей немає ані в Михайла, ані в будинку милосердя. До того ж хвороба загострюється, і найближчим часом чоловік знову буде знаходитися в лікарні.

У притулку прагнуть створити для підопічних домашні умови. Вони живуть у кімнатах по 3-4 особи, отримують чотириразове дієтичне збалансоване харчування. Цілодобово мають догляд, дуже важливий для літніх людей – при потребі навіть вночі приходить чергова медсестра. Кожного дня медичні фахівці роблять огляд, вимірюють тиск, призначають лікування. Вільний час підопічні проводять за переглядом улюблених телепрограм, настільними іграми та спілкуванням між собою.

Через обстріли у 2014 році будинок милосердя постраждав – були вибиті вікна та частково зруйнована сама будівля. Коштом жертводавців будівлю було відновлено.

Цей притулок при храмі Архистратига Михаїла існує завдяки добрим і небайдужим людям, які серцем вболівають за справу милосердя. Бабусі, дідусі, люди з інвалідністю мають можливість гідно жити, отримують догляд та медичну допомогу. А найважливіше те, що вони не покинуті сам на сам у скруті зі своїми проблемами, а відчувають тепло та турботу.

Підопічні і працівники будинку милосердя в Новомихайлівці щиро зраділи приїзду команди Карітасу Запоріжжя, бо допомога ніколи не зайва. А паливні брикети від Акції «Папа для України» зігріватимуть їх у прохолодні дні.

27-28 березня 2018 року у Києві відбувся Всеукраїнський форум «Вирішення соціальних питань: Простір взаємодії чи зіткнень?», присвячений обговоренню комплексу питань пов’язаних з активізацією громад.

Захід було організовано в рамках проекту «Створення багатофункціональних соціальних центрів з питань подолання кризи та самодопомоги для осіб та громад, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні». Проект реалізується Карітасом України за підтримки Карітасу Німеччини та Міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

В перший день форуму відбулась панельна дискусія на тему: «Механізми взаємодії місцевої влади та громадськості у вирішенні соціальних питань». Головними спікерами заходу виступили:

– Тарас Стецьків, народний депутат України I-IV, VI скликання, політик, громадський діяч;

– Маріанна Онуфрик, керівник національного офісу з реформи деінституціалізації при Уповноваженому президента України з прав дитини,

– Дзвенислава Чайківська, Генеральний секретар Карітасу України;

– Юлія Гайдаржи, генеральний директор Директорату соціальних послуг та інтеграції;

– Ольга Ставицька, заступник голови з соціальних питань Широківської ОТГ.;

Модератором дискусії був Григорій Селещук, директор департаменту допомоги постраждалим від конфлікту на Сході України Карітасу України.

[layerslider id=”11″]

З привітальним словом перед гостями заходу виступив президент Карітасу України Андрій Васькович: «Сьогодні Карітас є найбільшою неурядовою організацією-надавачем соціальних послуг в Україні. Для нас ця конференція має важливе значення, тому що ми маємо на меті розглянути можливості посилення громадянського суспільства у вирішенні соціальних питань. Карітас України вже багато років дотримується основної позиції – запровадження і чіткого закріплення у суспільстві розуміння принципу соціальної діяльності».

Він також зазначив, що не повинно бути розподілу між владою і суспільством: суспільство обирає владу, влада – працює для суспільства. «Ми маємо взяти свою долю у власні руки та змінювати суспільство в тому напрямку, як ми це бачимо», – підсумував пан Васькович.

Під час дискусії, пані Дзвенислава Чайківська підтримала думку, що не можна розглядати проблему надання соціальних послуг в Україні, як проблему тільки державної чи місцевої влади, бо це є спільне завдання.

Закінчився перший день конференції роботою в групах: учасники форуму ближче познайомилися, обмінялися власним досвідом й обговорили ефективність механізмів взаємодії місцевої влади та громадськості.

 

В другий день форуму присутні дискутували на тему «Активізація населення у вирішенні соціальних питань».

Головними спікерами заходу виступили:

– Ігор Коліушко, народний депутат України II та III скликання, голова правління Центру політико-правових реформ;

– Володимир Купрій, перший заступник Голови Національного агентства України з питань державної служби;

– Олег Березюк, народний депутат України, голова депутатської фракції «Самопоміч», член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування;

– Сергій Шаповалов, ветеран АТО, ведучий групи самодопомоги для ветеранів АТО;

– Андрій Васькович, президент Карітасу України.

 

Розпочав засідання пан Ігор Коліушко, експерт з публічного права, який підготував презентацію та розказав про стратегічну мету розвитку України. Під час свого виступу він озвучив думку, що в ефективному суспільстві велика кількість питань вирішується самоорганізованими та активними громадянами, а те, що вони не можуть зробити – делегується органам місцевого самоврядування та органам державної влади.

Серед інших, обговорювалось питання, чи варто йти в політику представникам громадських організацій. Народний депутат України, Олег Березюк відповів на це, що влада і є формою самоорганізації: «Влада – це не якась надбудова, це не ворог, а такі самі люди, які створюють і бережуть обставини, щоб вони не порушувались». Він також додав, що у владу треба йти з глибокими знаннями і бути при цьому готовим до відповідальності.

Після пленарного засідання розпочалась активна робота в малих групах у процесі якої відбувались обговорення кращих практик активізації населення. Учасники спілкувались та обмінюватись досвідом. Кожен міг оцінити власну роботу у контексті інших соціальних організацій та активностей.

 

Відеозапис форуму можна переглянути на сторінці Карітасу України в FB.

22 березня 2018 року у колонній залі Київської міської державної адміністрації відбулась церемонія нагородження переможців Національного конкурсу «Благодійна Україна – 2017».

Серед учасників конкурсу «Благодійна Україна – 2017» – бізнес, громадські, волонтерські та благодійні організації і спільноти, фізичні особи, дитячі і молодіжні колективи, навчальні заклади, гуртки, об`єднання громадян, засоби масової інформації з усіх куточків України та світу.

В цьому році на загальнодержавному рівні переможців визначали у 21-й номінації, які у свою чергу поділилися на 15 основних, 3 індивідуальних та 3 спеціальні. Найбільша кількість заявок надійшла у номінації: молодіжна та дитяча благодійність – 149 заявок, благодійність у соціальній сфері – 136 заявок, благодійна акція – 122 заявки.

Ведучими заходу виступили Президент Асоціації благодійників України, Голова Оргкомітету конкурсу Олександр Максимчук та співачка, мисткиня, журналіст, волонтер, громадський діяч Анжеліка Рудницька.

«Мені дуже приємно, що з кожним роком більше благодійників зі всіх регіонів України беруть участь у нашому конкурсі і представляють дуже креативні проекти. Я дуже рада, що серед учасників ми бачимо багато молодих людей. Дійсно, єдине, що врятує Україну – це коли люди почнуть думати не тільки про себе, але й про своїх сусідів, суспільство і взагалі про Україну», – прокоментувала подію пані Катерина Ющенко, голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».

Пишаємось, що значиму нагороду в номінації «Благодійність в соціальній сфері» в цьому році отримав Карітас України. Це доводить, що робота фонду у напрямку соціального захисту, соціального забезпечення, подолання бідності, опіки і піклування помітна й високо цінується суспільством.

Під час отримання нагороди, президент Карітасу України Андрій Васькович зазначив, що ми, як суспільство, мусимо працювати над тим, щоб кожна людина отримувала допомогу, яка їй належить. «Благодійність не може замінити державу, не може замінити соціальну сферу держави – ми маємо це розуміти. Ми як благодійники маємо працювати разом із державою, щоб всі люди були забезпечені і могли жити добрим життям», – сказав він, додавши: «Благодійність має виконувати дві функції: допомагати напряму людям, які цього потребують, а також боротись за справедливе суспільство, щоб побороти в ньому бідність».

Бурштинового «Ангела добра» переможцю номінації вручила Заступник Міністра соціальної політики України Олександра Чуркіна.

«Велика подяка організаторам конкурсу, котрий рік вони визначають найкращих серед найкращих. На мою думку, людина, яка робить добру справу та іноді турбується трохи більше, ніж держава, яка має турбуватися –  це дуже важливо. Сьогодні було надзвичайне свято. До речі, коли я побачила Карітас серед номінантів, то дуже зраділа, як людина, яка багато років знає діяльність Карітасу з інших своїх місць роботи. Це надзвичайно, що ми можемо зустрічатися і після завершення конкурсу додатково спілкуватися, адже саме в такій комунікації народжуються нові ідеї та спільні проекти. Благодійний рух продовжує поширюватись – а це саме те, що нам потрібно», – прокоментувала пані Чуркіна.

Варто зазначити, що в номінації «Регіональна благодійність» третє почесне місце здобув Карітас Харків.

В рамках Національного конкурсу також проходили і регіональні його етапи. В регіональному конкурсі «Благодійна Київщина – 2017» в номінації «Благодійність в соціальній сфері» перемогу здобув Карітас Київ. Тим часом, Карітас Одеса виступили організаторами регіонального конкурсу «Благодійна Україна – 2017».

Історія: Національний конкурс «Благодійна Україна» –  щорічний всеукраїнський конкурс, заснований Всеукраїнською благодійною організацією «Асоціація благодійників України» з метою розвитку ефективного соціально-орієнтованого благодійництва, меценатства та волонтерства в Україні шляхом публічного стимулювання кращих благодійників, меценатів та волонтерів, їхніх організацій та практик. Конкурс розпочав свою історію у 2007 році, а в форматі «Благодійна Україна» – проводиться з 2012 року.

14 березня 2018 року у столичному Українському домі розпочав свою роботу Всеукраїнський Форум Сім’ї «Щаслива родина – міцна Україна». Мета Форуму – привернення уваги до проблем сім’ї та дітей в Україні, консолідація зусиль представників органів влади і громадськості, у тому числі церкви, для формування державної сімейної політики заснованої на українських традиційних цінностях.

До участі у Форумі було запрошено керівництво держави, урядовців, парламентарів, науковців, журналістів, освітян, представників громадськості, місцевого самоврядування, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з усіх областей України.

«Сім’я – колиска людства, середовище плекання любові та тих фундаментальних чеснот, які мають вплив на усе подальше життя людини. З огляду на її важливість для народу і усього людства, сім’я потребує уваги, піклування, підтримки та захисту», – сказав у своєму привітальному слові владика Богдан (Дзюрах), секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

На Форумі делегацію від УГКЦ представили: Владика Дмитро (Григорак), Голова Синодального комітету подружжя і сім’ї УГКЦ, Комісія УГКЦ у справах Родини разом із головами єпархіальних комісій Сокальсько-Жовківської та Бучацької єпархії, Одеського екзархату. Також були присутні делегати Карітасу України та місцевих осередків на чолі з Віце-президентом фонду о. Андрієм Нагірняком.

Максим Бондаренко, координатор мережі Центрів Підтримки Сімей Карітасу України виступив одним з модераторів Форуму. В групі «Відповідальне Батьківство» він представив досвід Карітасу щодо даної теми.

«Українській родині сьогодні, як ніколи потрібна присутність батька. Родзинкою діяльності наших Центрів є супровід усієї сім’ї та те, що ми заохочуємо чоловіків до спільного перебування зі своїми дітьми. Ми спонукаємо їх до відновлення контакту та вміння бути разом з родиною на самому базовому рівні. Вірю, що асистуючи родинам, ми вносимо свою лепту у формування культури відповідального батьківства. Не варто боятись пережити цю пригоду батьківства – найважливішу кар’єру чоловіка», – зазначив Максим Бондаренко.

На Форумі була прийнята Резолюція та представлений календарний план про сімейних заходів на 2018 рік, пов’язаний з розвитком інституту сім’ї в Україні.

____

«Створення Центрів підтримки сім’ї в якості моделі для інтеграції ВПО і приймаючих громад в Україні» спів-фінансовано в рамках Програми співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційна позиція Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

На початку березня у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва відбулось відкриття фотовиставки «Особливі історії особливої молоді». На виставці були представлені фотографії відвідувачів «Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами» Карітасу Львова.

Разом із вихованцями соціального центру Карітасу, проект створювала фотограф Катерина Птаха – мама, яка виховує особливого хлопчика Влада та невтомно інформує про аутизм. У своєму відеозверненні фотомитець Катерина Птаха розповіла, що під час фотосесії намагалась аби молодь відчула тепло, радість і свою надзвичайність. Фотографії, які тепер може побачити кожен охочий, показують внутрішній світ людей з особливими потребами та випромінюють радість, любов і мир.

Відкриття виставки благословив Архієпископ і Митрополит Львівський владика Ігор (Возьняк). У своїй промові він підкреслив особливу місію кожної людини на землі. Позитивний проект приїхала підтримати п. Леся Корнат із департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА. З вітальним словом виступили заступник директора Карітасу Львова Ольга Момот й керівник бібліотеки Тетяна Прокопець.

На тематичному заході керівник «Центру дозвілля» Марія Чучман та соціальний педагог Наталя Загайко презентували понад 16-літню діяльність проекту: працетерапія (виготовлення намиста, вишивання картин бісером і нитками, ткацтво, оздоблення різдвяних свічок, листівок), цікаве дозвілля (відвідування ковзанки, цирку, театру), оздоровлення у літніх таборах в горах і на морі, арт-терапія.

Чудовим завершенням вечора став виступ плейбек-театру «Всі свої», які у формі перформансу спонтанно розіграли історії, які прозвучали від друзів, батьків та особливої молоді. Присутні побачили живу історію Насті, котра вперше побувала в горах і була захоплена їх красою; Юлі, яка взяла участь у кастингу на роль Дюймовочки; Назара, який нерозлучний зі своїми кольоровими стрічками і ділиться щирою любов’ю з усіма ближніми; Галі на прізвище Жук, яка зіграла роль жука. Було гаряче, неймовірно, особливо. Окрім незабутніх емоцій, гості отримали чудові солодкі подарунки, до виготовлення яких долучились зірки проекту «Особливі історії особливої молоді».

Оглянути фотовиставку портретів особливих героїв можна буде впродовж двох тижнів у Львівській обласній юнацькій бібліотеці на пл. Ринок, 9.

Пошук роботи – один з найбільших викликів, які стоять перед переселенцями. Відсутність роботи і, відповідно, регулярного прибутку – це основне, що стоїть на перешкоді на шляху до інтеграції та облаштування життя. За оцінкою експертів ООН, рівень безробіття серед переселенців складає до 23% (при загальноукраїнському показнику в 10%).

Проект Карітасу України «Працевлаштування для переселенців» покликаний допомогти внутрішньо переміщеним особам працевлаштуватись чи розпочати власний бізнес. Він включає в себе і професійне навчання, і консультації з ведення бізнесу, і надання індивідуальних грантів на навчання та початок бізнесу, а також створення робочого простору і співпрацю з роботодавцям. Невід’ємною його складовою є сайт «Кар’єра для нового життя»  http://careerfornewlife.com, – соціальний портал допомоги переселенцям у працевлаштуванні.

Втім, за сухими цифрами програмних звітів, які фіксують кількість учасників професійних тренінгів, працевлаштованих переселенців, створених робочих місць – людські долі, цікавий досвід, історії внутрішньої боротьби та перемог, а також – нові цікаві проекти, які не просто стають для переселенців джерелом прибутку, а й корисними та потрібними жителям міст та сіл, які стали їхнім новим домом. І мова йде не лише про відкриття нового магазину чи перукарні, а також і про високотехнологічні, інноваційні чи консалтингові проекти.

За словами керівника проектів з працевлаштування Карітасу України Валерії Бєлавкіної, кожна історія успіху в межах наших проектів є щоденним доказом того, що ми робимо правильні речі, змінюючи життя людей на краще. «На тлі кризових ситуацій і подій які відбулись в країні, практично кожен з нас поніс кризу в собі, кожен відчув страх та стрес, і для того, щоб почати життя заново потрібна сміливість і розуміння того, що ми хочемо змін. Такі історії дозволяють змінюватись не тільки бенефіціарам, але і нам, – ми перестаємо боятись і починаємо вірити в те що ми робимо. Для нас дуже важливо, що в рамках своєї роботи Карітас надає не тільки гроші чи продуктові набори, але й перспективу, віру в себе, можливість розвиватись як професіонал, адже інколи знання та підтримка є важливішими за гроші», пояснює Валерія Бєлавкіна.

Історія перша. Сонячний кримчанин

Олександр – переселенець з Криму, який зараз мешкає у Полтаві. Переїхали всією родиною – він, дружина й двоє дітей. Олександр з тих людей, про яких кажуть «майстер на всі руки», за фахом електромонтер і радіомеханік, та і бізнес у нього був відповідний  – невелика фірма з ремонту комп’ютерів. А оскільки Крим – край сонячний, то для дому  своїми руками він побудував автономну сонячну електростанцію, яка давала енергію будинку.

Переїхавши, почав будувати таку електростанцію і у новому домі – спершу просто, аби скоротити витрати родини на електроенергію, а коли у 2015 році Рада спростила процес продажу електроенергії,  з’явилась можливість перевести ресурси сонячної електростанції з автономного забезпечення будинку на комерційний продаж енергоресурсу, проте проект потребував серйозних фінансових вкладень, а Олександру потрібно було забезпечувати родину. Само тому інформація про бізнес-гранти, які можна було отримати у Карітасі, йому дуже пригодилась. Написав заявку, бізнес-план, – отримав грант. Справа почала швидко розвиватись  –  42 сонячні панелі дають йому можливість не лише бути енергонезалежним, а й заробляти на цьому. За словами Олександра, за місяць сонце допомагає виробити йому близько 1500 кіловат електроенергії, третина йде на потреби домашнього господарства, а решту він продає “Полтаваобленерго”.

Зараз Олександр – популярний у Полтаві, – про нього знімає сюжети місцеве телебачення, приїжджають люди за консультаціями – каже, що вже семеро інших полтавчан запустили власні сонячні електростанції за його прикладом. Поки його електростанція ще не самоокупна, але за пару років вийде на задану потужність і приноситиме непоганий прибуток. Але гроші – не головна мотивація Олександра. Він займається улюбленою справою, яка до того ж, допомагає енергонезалежності України.

Історія друга. Соціально відповідальні меблярі

Початок історії Ольги і Дмитра мало чим відрізняється від історій тисяч інших переселенців. Жили в Луганську, обоє працювали на науково-виробничому підприємстві. А потім у рідне місто прийшла війна і родина опинилась у Харкові. Пошук житла, роботи, перші невдачі, то Ольга і Дмитро не ті, хто опускає руки і впадає в апатію.

Зараз вони вже і не згадають, звідки виникла ідея виробництва меблів, але випадково знайдена на Facebook інформація про програму підтримки бізнесу виявилась дуже доречною. Знайомі відраджували, але Ольга з Дмитром ризикнули – і не прогадали. Отримали кошти, закупили обладнання, орендували приміщення на одному з місцевих заводів – і почали працювати.

За виробництво та збірку меблів відповідає Дмитро, – у нього справді золоті руки. Ольга займається адміністративними питаннями, продажами, маркетингом, закупівлею матеріалів. Разом вони – добра згуртована команда, яка виробляє якісну продукцію, яка дуже швидко стала популярною у місті.

Ольга любить повторювати, що не треба боятися рости, а що успіх складається з маленьких кроків. Навколо багато можливостей і безліч хороших людей, треба просто навчитися все це помічати.

Повністю віддаючись бізнесу, родина не забуває про те звідки вони. Аби допомогти іншим переселенцям піднятися на ноги, вони з впровадили постійно діючу акцію, за умовами якої  переселенці можуть купувати їхні меблі за собівартістю, без націнки. Ця ідея народилася в подружжя, тому що, коли вони лише приїхали до Харкова, їм допомагало дуже багато людей, тепер вони хочуть також допомагати іншим.

Історія третя. Продавчиня, що об’єднує людей

Катерина з родиною у 2014 році переїхали у невелике село Полтавської області. Як і часто у сільській місцевості з роботою було складно, але родина все ж залишилась у селі – тут була можливість мати житло, яке власник здавав просто за догляд, почали обживатися на новому місці та планувати майбутнє. Оскільки до переїзду обоє мали невеликий бізнес, спробували оцінити, чого село потребує найбільше, аби розпочати свою справу. І відповідь прийшла дуже швидко – на декілька навколишніх був лише один продовольчий магазин, з не дуже доброю репутацією : ціни височенні, продукти часто зіпсовані.  А розвернутись з торгівлею було де – центральною вулицею йде великий потік машин до обласного центру, недалеко розташована агрофірма, а поруч – села, у яких немає магазинів.

Катерина з чоловіком вирішили пристосувати під магазин прибудову коло свого будинку, розпочали ремонт… але тут закінчились гроші. І тому у нагоді стала можливість  тримати бізнес-грант від Карітасу у сумі 25 000 грн. На ці гроші придбали будматеріали для завершення ремонту й холодильну камеру.

І ось магазин запрацював, зразу ставши своєрідним центром села. Люди сюди приходять і скупитись, і порозмовляти, а Катерина з усіма у хороших стосунках – інколи і у борг дати може, як на селі заведено, і після закриття, при потребі, виручить. Люди її поважають, адже товари у неї якісні, а сама вона все робить на совість. Зараза Катерина мріє розширити магазин, озеленити й прикрасити територію навколо. «Зараз я можу сказати впевнено сказати, – постукай – і тобі відчинять. Кожен день кажу спасибі Карітасу, адже вони допомогли нам зробити перший крок».

Історія четверта. Від цифр до людей

У 2014 році Олена з родиною переїхала з Горлівки до Запоріжжя. У рідному місті жінка працювала фахівцем з оцінювання нерухомості. На новому місці знайти роботу за фахом не вдавалось – велика конкуренція і відсутність зв’язків давались взнаки.

В пошуках підтримки Олена звернулася до Карітасу, де працівники проекту працевлаштування порадили їй взяти участь у заході «Успішна мама» для жінок з числа внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово не мають роботи. Метою заходу було допомогти таким жінкам психологічно адаптуватися, відчувати себе більш впевнено під час пошуку роботи. Під час нього Олена пройшла тест, який допоміг їй  відкрити в собі нові якості та визначитися з вектором пошуку роботи. «Раніше моя діяльність була пов`язана з розрахунками, технічною документацією, – розповідає жінка. – А тест показав, що в мене є потенціал для роботи з людьми, у команді і я зможу працювати адміністратором або соціальним працівником. Тому я вирішила спробувати себе в цьому напрямку».

Зараз Олена працює адміністратором Соціального бізнес-центру, що діє в рамках проекту «Забезпечення основних потреб постраждалих від конфлікту на сході України» благодійного фонду Карітас Запоріжжя. Окрім того, вона допомагає на «гарячій лінії» фонду.

«Ця робота мені дуже подобається, я відчуваю себе як риба в воді, – ділиться вона враженнями. – Метою нашого центру є підтримка переселенців у розвитку або започаткуванні своєї справи. Ми надаємо їм безкоштовні юридичні та бухгалтерські консультації. Я бачу, що це справді моє покликання».

Історія п’ята. Кози і робочі місця

Ельвіра – успішний юрист, Ян – інженер механік. До 2014 року родина жила в Макіївці. Зараз вони власники козиної ферми з трьома сотням кіз у селі Студенок – на кордоні Харківської та Донецької областей. А ще – виготовляють елітний сир. І не просто виготовляють, їхні сири вже встигли  побували на виставках у Франції та Італії, де український продукт назвали шедевром сироваріння.

Звичайно впоратись з господарством самим нелегко, треба було шукати працівників. І тут пригодилась інформація, знайдена у соцмережах – про гранти Карітасу на створення робочих місць. Родина отримала підтримку на створення п’яти робочих місць. На ферму купили обладнання та створили робочі місця для доярок, тваринника та менеджера зі збуту. Взяли на роботу таких же переселенців, для яких у невеликому селі роботи практично не було. Додатково отримали допомогу від держави: півроку їм відшкодовували відрахування з фонду заробітної плати цих п’яти осіб. Таким чином спільні зусилля бізнесу, благодійного фонду й держави дозволили людям отримати нову роботу й нові можливості.