У травні їхній будинок зазнав пошкоджень через падіння уламків ворожого безпілотника. Після звернення до Карітасу Кам’янське родина отримала комплексну підтримку: необхідні побутові речі, грошову допомогу, соціальний супровід та координацію з медичними установами.
Наступним етапом стане відновлення житла – ремонт покрівлі, вікон та дверей. Це допоможе повернути родині відчуття безпеки та забезпечити гідні умови проживання.
Історія пана Миколи та його дружини – лише одна з багатьох, які сьогодні відбуваються в межах проєкту «Грошова допомога та стійкість для України. Фаза 4». Вона вкотре підтверджує, що люди, які проживають у прифронтових громадах, продовжують потребувати підтримки, захисту та доступу до соціальних послуг.
«Ми продовжуємо надавати людям допомогу, але такождля нас було важливозупинитися та відверто обговорити з фахівцями, що працює добре, а що потребуєпокращення, особливо зважаючи на непростий старт проєкту», – розповідає менеджерка проєкту Діана Хандій.
Саме це стало метою для триденної зустрічі «Рух проєкту: синхронізація зусиль та досвіду», яка об’єднала понад 40 фахівців Карітасу України, Карітасу Харків та Карітасу Кам’янське.
Незважаючи на регулярні онлайн-зустрічі, особисте спілкування залишається важливим та ефективним для працівників. Місцевим організаціям важливо бути почутими, оскільки саме вони є безпосередніми надавачами допомоги у громадах, де майже кожен день відбуваються обстріли, через що важче надавати допомогу.
Протягом трьох днів учасники аналізували результати роботи проєкту, обмінювалися досвідом та спільно шукали рішення для актуальних викликів. Психологи підіймали питання оптимізації документації та звітності, інженери акцентували увагу на нестачі фахівців, а кейс-менеджери говорили про зростання кількості звернень і потребу в додаткових ресурсах для якісного супроводу людей.
«Мені, як менеджерці проєкту, було приємно бачити злагоджену роботу команди, але ще важливіше було почути їхні щирі думки та пропозиції. Коли ми відкрито говоримо про труднощі, то краще розуміємо, де саме потрібні додаткові ресурси та підтримка, – зазначає Діана Хандій, – Окрім цього, робота в групах дозволила нам одразу напрацювати конкретні кроки для подолання наявних викликів».
Окрему увагу учасники приділили плануванню подальших кроків. За результатами роботи були визначені пріоритетні напрями на найближчі місяці, серед яких посилення окремих компонентів проєкту, створення інклюзивної стратегії в комунікаціях та залучення зовнішніх експертів для оцінки й вдосконалення наявних процесів і стратегій на місцевому рівні.
В умовах тривалої війни та постійних безпекових ризиків такі зустрічі мають особливу цінність. Вони допомагають не лише координувати роботу та покращувати якість допомоги, а й підтримувати фахівців, яких об’єднує спільна мета – бути поруч із людьми у найскладніші моменти їхнього життя.
Проєкт «Грошова допомога та стійкість для України, фаза 4» реалізується за підтримки Карітасу Швейцарії та Швейцарської солідарності.
Так починаються зв’язки, з яких поступово складається громада — здатна чути різний досвід, підтримувати своїх мешканців і разом шукати рішення.
Після інтеграційного заходу у Софіївській громаді дві жінки ще кілька хвилин стояли біля виходу. До цього дня вони не були знайомі: пані Наталя живе у Софіївці, а пані Ганна переїхала сюди через війну.
«Як чудово, дівчатка, що ми тут зустрілися й обмінялися номерами телефонів. Тепер будемо домовлятися, щоб разом усюди ходити», — сказала пані Наталя.
«Так, недарма прийшли», — відповіла пані Ганна.
Програма заходу вже закінчилася, однак саме тоді проявився його головний результат. Жінки знайшли одна одну і вирішили продовжити спілкування самостійно. Де б вони познайомилися, якби у громаді не з’явився простір, у якому можна без поспіху заговорити з незнайомою людиною?
Війна змінила склад і повсякденне життя українських громад. Люди виїжджають із небезпечних територій, оселяються в нових місцях, повертаються додому, а іноді знову змушені їхати. Поруч живуть місцеві мешканці й внутрішньо переміщені люди, ветерани й цивільні, ті, хто залишався в окупації, і ті, хто тривалий час був далеко від дому. Їхній досвід різниться. Через втрати, виснаження та тривалу небезпеку між людьми можуть виникати дистанція, недовіра, взаємні упередження й поділ на «своїх» і «чужих».
Грошова допомога, ремонт житла, продукти й необхідні речі допомагають відновити побут. Водночас людина може й надалі почуватися самотньою, не знати сусідів і не розуміти, як долучитися до життя громади. Особливо гостро це відчувається у невеликих і віддалених населених пунктах, де бракує постійних просторів для спілкування та спільної діяльності. Ідеться не про нестачу розваг, а про потребу в просторі, де можна бути почутим, познайомитися з іншими, обговорити спільну проблему і разом визначити, що робити далі.
Соціальна інтеграція починається у момент, коли люди з різним досвідом перестають бути просто мешканцями одного населеного пункту: знайомляться, чують одне одного, знаходять спільні інтереси й беруться за справи, важливі для всіх. Різниця між ними нікуди не зникає. Вона перестає бути причиною для дистанції.
Саме для цього Карітас України разом із місцевими організаціями проводить інтеграційні заходи. Їхні формати різняться: «Жива бібліотека», фасилітований діалог, клуб за інтересами, толока або кулінарний захід. Але сам формат ще не робить захід інтеграційним. Важливо, хто долучається, чи взаємодіють люди між собою, чи мають можливість висловитися і чи продовжується спільна дія після зустрічі.
У Карітасі Миколаїв спільне приготування їжі стало приводом познайомитися, поспілкуватися та провести час разом
Звичайний майстер-клас зазвичай завершується готовою річчю. Під час інтеграційного заходу спільна творчість, приготування їжі чи інша діяльність стає приводом для взаємодії. За спільною справою люди починають розмовляти, знайомитися й відкривати одне одного — іноді з тими, з ким за інших обставин могли б ніколи не заговорити.
Тому інтеграційні заходи мають продуману логіку: знайомство, спільну діяльність, розмову та рефлексію, під час яких кожен має можливість висловитися і бути почутим. Важливо, щоб цей процес організовували навчені працівники, які розуміють мету таких заходів. У мережі організацій Карітасу України цю роль виконують фасилітатори громад.
Фасилітатори організовують групову взаємодію, допомагають учасникам почути одне одного і побачити за різним життєвим досвідом спільні інтереси, потреби та можливості. Якщо під час заходу виникає спільна ідея — наприклад, створити клуб за інтересами, організувати нову активність чи разом вирішити певну проблему громади, — фасилітатор допомагає визначити наступні кроки, знайти партнерів, ресурси та можливості для її реалізації. Тому справжнім результатом інтеграційного заходу стають нові зв’язки між людьми та їхня здатність діяти разом.
Команда Карітасу та учасники інтеграційного заходу в Лихівці, присвяченого самопідтримці та емоційному відновленню
Інтеграційні заходи відбуваються в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», який Карітас України реалізує за підтримки уряду США. Фасилітаторки працюють у громадах Дніпропетровської, Полтавської, Харківської та Миколаївської областей — у великих містах, селищах і віддалених селах. Лише у Криворізькому районі робота охоплює всі 15 громад.
Цей напрям працює поруч із грошовою допомогою, ремонтом житла та іншими видами підтримки. Матеріальна допомога дає людям ресурси, щоб відновити повсякденне життя. Інтеграційні заходи повертають зв’язки, завдяки яким мешканці можуть підтримувати одне одного і разом відповідати на наступні виклики.
«Відбудову легко помітити, коли відремонтовано будинок, школу чи лікарню. Довіру між людьми побачити складніше, але саме вона визначає, чи зможе громада користуватися цими можливостями разом і діяти після завершення проєкту», — пояснює Анна Чудовська, менеджерка з роботи з громадами Карітасу України.
У Софіївській громаді фасилітаторка Карітасу Кривий Ріг побудувала зустріч навколо розмови про стереотипи, роль жінки у сучасному суспільстві та упередження, які заважають людям налагоджувати зв’язки. Для дітей організували окреме творче заняття. Завдяки цьому мами змогли спокійно долучитися до обговорення, почути досвід інших жінок і говорити про те, що зазвичай залишається поза щоденними розмовами. Саме тут зустрілися пані Наталя і пані Ганна. Їхній обмін контактами став простим і точним показником: створений простір спрацював, а спілкування вже не потребувало фасилітаторки.
Учасниці інтеграційного заходу в Софіївській громаді під час розмови з фасилітаторкою про роль жінки в сучасному суспільстві
Ще далі — від знайомства до власної ініціативи — пішли мешканці Лихівки на Дніпропетровщині. Після одного з інтеграційних заходів група людей старшого віку звернулася до фасилітаторки: «Чи можете допомогти нам знайти палиці для скандинавської ходьби? Ми дуже хочемо створити клуб, готові навчатися, але самі не можемо їх придбати».
Проєкт не передбачав закупівлі такого інвентарю. Фасилітаторка не мала змоги придбати палиці, але допомогла учасникам шукати інший шлях. Разом вони обговорювали благодійний ярмарок, звернення до місцевих мешканців і тематичних спільнот. За кілька місяців відгукнувся пан Ігор, один із засновників руху скандинавської ходи в Україні. Він запропонував передати кілька пар палиць, провести онлайн-навчання і поділитися досвідом.
Головним результатом стали не палиці. Люди сформулювали власну ідею, об’єдналися навколо неї, шукали можливості й створили клуб, який зможе працювати після завершення проєкту. Інтеграційний захід дав початок громадській ініціативі, а фасилітаторка допомогла учасникам пройти шлях від «ми хотіли б» до «ми робимо».
Учасниця клубу скандинавської ходи в Лихівці
Такі історії показують різні рівні однієї роботи. Спочатку люди отримують привід вийти з дому й заговорити. Потім знаходять тих, кому можуть довіряти. Далі з’являється спільна справа.
Інтеграція не завершується разом із програмою заходу. Її результат видно згодом: у телефонному дзвінку новій знайомій, у клубі, який збирається без команди проєкту, у готовності допомогти сусіду або запропонувати рішення для села. У цей момент люди вже не чекають наступного заходу — вони самі підтримують зв’язки й створюють можливості для інших.
«Гуманітарна допомога дає людям можливість відновити життя, а інтеграційні заходи допомагають відновити громаду, — говорить Анна Чудовська, менеджерка з роботи з громадами Карітасу України. — Коли люди знають одне одного, співпрацюють і довіряють, громада стає стійкішою до криз і здатною самостійно відповідати на майбутні виклики».
Якщо у вашій громаді людям бракує простору для знайомства, розмови або спільної дії, почати можна з простої речі — запропонувати тему, заради якої вони готові зібратися. Щоб дізнатися, чи відбуваються інтеграційні заходи у вашій громаді, ви можете звернутися до найближчої місцевої організації Карітасу України. Іноді нове коло спілкування починається з одного заходу — спільної справи, щирої розмови або знайомства, яке хочеться продовжити.
Після початку повномасштабного вторгнення мешканка Харкова була змушена виїхати з міста. Тим часом суд ухвалив рішення стягнути з її пенсії майже 30 тисяч гривень на користь ОСББ за утримання багатоквартирного будинку, в якому вона вже не жила. Рахунки заблокували, виплати призупинили. Коли жінка звернулася до юристів напряму Protection у Карітасі, ті домоглися скасування рішення про стягнення боргу, розблокували рахунки й повернули їй безпідставно стягнуті кошти.
Ця історія — не виняток. У межах напряму Protection проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Карітас щодня допомагає людям розбиратися в питаннях, які після 2022 року стали масовими: відновлення документів і соціальних виплат, оформлення права власності, компенсація за зруйноване житло.
Безоплатну юридичну допомогу можуть отримати люди, які постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі категорії населення. Юристи консультують, готують звернення, заяви, скарги, позовні заяви — а за потреби супроводжують людину аж до вирішення питання.
За словами Вольги Шейко, юристки напряму Protection, найчастіше по допомогу звертаються жінки старшого віку, одинокі матері та люди з інвалідністю. Серед найпоширеніших запитів — відновлення виплат для ВПО, пенсійне забезпечення, трудові спори, компенсація за зруйноване житло, встановлення права власності на нерухомість, стягнення аліментів та питання соціального захисту. Приблизно дві третини звернень потребують не разової консультації, а тривалішого супроводу: підготовки документів, звернень до державних органів або судового вирішення справи.
Окремо фахівці виділяють питання, які люди роками відкладають “на потім” — насамперед оформлення права власності на нерухоме майно та перевірку страхового стажу для оформлення пенсії. «Будь-яке юридичне питання необхідно вирішувати одразу, а не відкладати в довгий ящик. Це як хвороба, яку потрібно лікувати вчасно, а не чекати, поки вона стане хронічною», — каже Вольга Шейко. Історія жінки з Харкова — якраз приклад того, у що виливається зволікання: без своєчасного втручання борг і надалі стягували б із її пенсії.
Юристи наголошують: навіть якщо людина не впевнена, чи потребує її ситуація правової допомоги, варто прийти хоча б на консультацію. Фахівець оцінить ситуацію, підкаже подальші кроки, а за потреби підготує документи або скерує до відповідних служб.
Отримати консультацію можна в офісі Карітасу чи кризовому центрі, а також за телефоном гарячої лінії свого регіону — контакти є на сайтах і сторінках відповідних організацій Карітасу в соціальних мережах. Для тих, хто не може самостійно дістатися до найближчого офісу, фахівці також виїжджають у віддалені громади — юридична допомога стає доступною там, де вона потрібна найбільше.
Головне — не чекати, поки питання вирішиться саме. Як показує досвід напряму Protection, вчасне звернення часто вирішує те, що роками здавалося безвихідним.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
Саме тому співробітники центрального офісу та місцевих організацій Карітасу регулярно проходять практичні навчання, які допомагають діяти безпечно та впевнено навіть у найскладніших умовах.
У липні працівники Карітасу України, залучені до реалізації проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», взяли участь у триденному практичному тренінгу з безпеки, домедичної допомоги та реагування на загрози в умовах війни.
Навчання поєднувало теоретичні та практичні модулі, спрямовані на підготовку учасників до роботи в прифронтових громадах і під час службових відряджень.
«Я часто кажу учасникам: наше завдання — зробити з вас трохи параноїків. Бо, як то кажуть, параноїки помирають останніми. Насправді ми вчимо не боятися, а постійно оцінювати ризики й діяти відповідно до ситуації, завжди ставлячи особисту безпеку на перше місце», — розповів Андрій Лукашенко, заступник директора SmartRiskSolutions Ukraine, інструктор тренінгу.
Під час практичних занять учасники відпрацьовували накладання турнікетів собі та постраждалим, тампонування ран, зупинку критичних кровотеч, огляд постраждалих, забезпечення прохідності дихальних шляхів і надання домедичної допомоги до прибуття медиків. Окрему увагу приділили правилам роботи в червоній, жовтій та зеленій безпекових зонах, а також алгоритмам евакуації постраждалих.
Одним із важливих блоків стала підготовка до дій у разі атак безпілотників. Співробітники відпрацювали на практиці евакуацію з автомобіля під час небезпеки, алгоритми допомоги пораненим, способи транспортування постраждалих із небезпечної зони, а також порядок дій у ситуації, коли водій транспортного засобу втратив свідомість. Кожен учасник мав можливість самостійно виконати всі практичні вправи під керівництвом інструкторів.
«Гуманітарна допомога починається з безпеки тих, хто її надає. Коли наші співробітники впевнено володіють алгоритмами дій у критичних ситуаціях, вони можуть ефективніше виконувати свою роботу й залишатися надійною опорою для людей, які постраждали від війни. Саме тому такі навчання є невід’ємною складовою розвитку наших команд і важливою інвестицією в сталість гуманітарної місії Карітасу України», — коментує Катерина Свириденко, головна менеджерка проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни» Карітасу України.
Окремий модуль був присвячений мінній безпеці. Інструктори ознайомили учасників із найпоширенішими вибухонебезпечними предметами, які використовує росія, їхніми особливостями та правилами безпечної поведінки у разі виявлення. На полігоні співробітники пройшли навчальне мінне поле, вчилися виявляти потенційні загрози, правильно пересуватися замінованою місцевістю, взаємодіяти між собою та діяти у разі виникнення небезпеки.
Завершилося навчання комплексною практичною вправою, під час якої учасники застосували набуті знання та навички в умовах, максимально наближених до реальних.
Такі тренінги є важливою складовою підготовки співробітників Карітасу України, які працюють у прифронтових регіонах і регулярно здійснюють відрядження до громад, що постраждали від війни.
Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовується Карітасом України у партнерстві із дев’ятьма місцевими організаціями Карітасу завдяки підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зокрема, допомога надається у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Полтавській, Харківській, Чернігівській, Сумській та Миколаївській областях.
Понад 50 років Австрія вибудовує ефективну державну систему з навчання, інтеграції та працевлаштування людей:
які перебувають у групі ризику через труднощі в навчанні, поведінкові виклики та шкідливі способи подолання стресу;
з вродженою та набутою інвалідністю, тощо.
«Цей досвід надзвичайно необхідний нам як країні, де на сьогодні налічується майже 2 мільйони ветеранів. Багато з них мають набуту інвалідність і внаслідок цього стикаються з труднощами під час адаптації до цивільного життя та працевлаштування. Робота з цією аудиторією потребує виключно травмочутливого підходу. Ми маємо вчитися на найкращих міжнародних практиках, щоби якісно його забезпечити» – зазначає Анастасія Стеценко, керівниця програми “Соціальний захист та захист прав людини” Карітасу України.
Власне і сам проєкт GEN-CARE створений для покращення економічного становища українських ветеранів і ветеранок, членів їхніх сімей, зокрема внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю, через надання підтримки для подальшої професійної реінтеграції.
«Людина має знати, що робити далі – це основна ідея нашого проєкту, – каже координаторка проєкту в Карітасі Івано-Франківськ Алла Гончарова. – Ми побачили шлях від відновлення впевненості у власних силах до успішного працевлаштування. Ми прагнемо адаптувати ці практики в Україні, щоб наші учасники отримували якісну підтримку на кожному етапі професійної реінтеграції».
Серед учасників обміну була і президентка Карітасу України пані Тетяна Ставничи – вона провела прес-конференцію про сучасний стан справ в Україні. Окрім цього наші спеціалісти збудували подальші робочі плани з австрійською стороною, дізналися про виклики, які також існують в австрійських реаліях, та відвідали виробничі цехи, в яких люди навчаються і працюють.
Цілісний підхід системи NEBA реалізується на практиці через мережу соціально-інтеграційних підприємств та інтеграційних компаній, які працюють у конкурентних секторах ринку: від клінінгу, ремонту та кейтерингу до поліграфії та IT-технологій. У таких компаніях люди з інвалідністю або хронічними захворюваннями отримують офіційне працевлаштування, професійне навчання та ринкову заробітну плату в захищених, але повністю інтегрованих умовах.
«Великим відкриттям під час візиту стало те, що виробничі цехи цих соціальних бізнесів нічим не відрізняються від звичайних комерційних підприємств — вони так само технологічні, динамічні та орієнтовані на результат. Саме цей фактор ринкової реалістичності в поєднанні з професійним супроводом трудових асистентів (джоб-коучів) дає змогу людині згодом виходити на відкритий ринок праці максимально адаптованою та безболісно», — ділиться Анастасія Стеценко.
В Австрії працює Мережа професійного асистування (Netzwerk Berufliche Assistenz) або скорочено – NEBA. Це масштабна національна програма, яка фінансується Федеральним міністерством соціальних справ, охорони здоров’я та захисту прав споживачів Австрії (через Sozialministeriumservice). NEBA працює як офіційна державна система, яка фінансує різні організації, щоб вони надавали безкоштовні послуги з інтеграції людей з інвалідністю та молоді з вразливих груп на ринок праці.
Концепція NEBA в Австрії складається з різних рівнів, залежно від потреб людини:
Ювенальний коучинг (Jugendcoaching): працює з підлітками та молоддю, які мають труднощі в навчанні або інвалідність, щоб допомогти їм визначитися з професією та не випасти з системи освіти чи ринку праці.
Асистування у професійному навчанні (Berufsausbildungsassistenz): забезпечує супровід під час здобуття професійної освіти, щоб людина могла успішно скласти іспити та опанувати фах.
Трудове асистування (Arbeitsassistenz): фахівці допомагають знайти роботу на відкритому ринку праці, супроводжують процес співбесід, а також допомагають зберегти робоче місце, якщо у працівника виникають труднощі через стан здоров’я.
Джоб-коучинг (Jobcoaching): Безпосередня підтримка прямо на робочому місці. Коуч приходить на підприємство і разом із працівником розбирає його завдання, допомагає адаптуватися до темпу та команди.
Подібний розподіл забезпечує якнайповніше покриття потреб бенефіціарів і їхню активність на ринку праці. Взяти з системи окремі компоненти реально, але наскільки можливо імплементувати цей досвід в українські реалії загалом — роздумує Анастасія Стеценко, керівниця програми Соціального захисту та захисту прав людини Карітасу України.
«Війна в Україні ставить перед нами нагальні питання. З одного боку, держава має всебічно піклуватися про своїх громадян, зокрема про тих, кого війна торкнулася найбільше. З іншого — активні бойові дії тривають, і це спрямовує наші зусилля як суспільства насамперед на захист самої державності. Ми розуміємо, що Австрія вибудовувала свою систему протягом десятків років, і так само розуміємо, що не маємо стільки часу. На мою думку, ми вже робимо гігантський поступ у сфері захисту прав постраждалих осіб, і переконана: настане час, коли наші системи також стануть прикладом для інших країн».
Саме для того, щоб допомогти людям пройти цей шлях, Карітас України спільно з Карітас Одеса за підтримки Карітасу Німеччини розпочинають новий проєкт із відновлення пошкодженого житла та юридичної підтримки мешканців півдня Одеської області.
Упродовж найближчих місяців команда працюватиме в Ізмаїлі та громадах південної частини Одеської області, допомагаючи людям повернутися до безпечних і гідних умов проживання.
У межах проєкту передбачено два формати гуманітарної допомоги. Частина домогосподарств зможе отримати грошові гранти для самостійного проведення ремонту, інші — підтримку через залучення підрядних організацій, які виконають необхідні ремонтні роботи. Остаточний формат допомоги визначатиметься відповідно до потреб конкретної родини та умов проєкту.
Водночас підтримка не обмежується лише відновленням житла. Команда також надаватиме юридичні консультації з питань житла, землі та майна, допомагатиме розібратися з документами та державними програмами компенсації, зокрема «єВідновлення». Адже нерідко саме юридичні чи адміністративні труднощі стають причиною того, що люди роками не можуть скористатися передбаченою державою підтримкою.
«Південь Одеської області не завжди опиняється в центрі уваги, коли йдеться про програми відновлення. Але війна залишила свій слід і тут. Саме тому ми хочемо бути поруч із громадами українського Придунав’я, допомагаючи людям не лише відновити пошкоджене житло, а й пройти весь шлях до відновлення — від юридичних консультацій до доступу до державних програм підтримки. Для нас це проєкт насамперед про людей. Про можливість повернути їм відчуття безпеки, впевненості та дому», — говорить менеджерка проєкту Олександра Ягодка.
Проєкт насамперед орієнтований на найбільш вразливі категорії населення, чиє житло постраждало внаслідок війни. Відбір учасників здійснюватиметься відповідно до визначених критеріїв після оцінки потреб кожного домогосподарства.
Якщо ви проживаєте в Ізмаїлі або громадах півдня Одеської області та вважаєте, що можете відповідати умовам участі у проєкті, закликаємо звернутися до команди Карітас.
Гаряча лінія: 0 800 336 734
Також ви можете залишити свої контактні дані, заповнивши коротку анкету за посиланням:
Частину цих втрат неможливо швидко відновити. Але їх важливо зафіксувати юридично, щоб вони не залишилися невидимими.
Саме для цього створений Реєстр збитків для України. Це офіційний міжнародний механізм, у якому збираються заяви про шкоду, втрати і збитки, завдані фізичним та юридичним особам, а також державі Україна внаслідок російської агресії.
Важливо розуміти: реєстр сам по собі не виплачує компенсації автоматично. Подання заяви не означає, що людина одразу отримає кошти. Але це перший етап для майбутнього механізму відшкодування за рахунок російських репарацій. Тобто сьогодні людина фіксує свою втрату, формує доказову базу і створює підставу для подальшого розгляду своєї вимоги.
Подати заяву до реєстру може кожен, хто зазнав шкоди внаслідок російської агресії. Це стосується і фізичних, і юридичних осіб. Важливо також, що право на подання заяви не залежить від того, чи людина або організація вже отримувала компенсацію від держави Україна або допомогу від міжнародних фондів.
Один із поширених міфів, який доводиться спростовувати, полягає в тому, що Реєстр стосується лише пошкодженого або зруйнованого житла. Насправді перелік категорій ширший. Наразі можна подавати заяви щодо вимушеного переміщення – як внутрішнього, так і за кордон, смерті або зникнення безвісти близького члена сім’ї, серйозних тілесних ушкоджень, сексуального насильства, катування або нелюдського поводження, позбавлення свободи, примусової праці або служби, насильницького переміщення чи депортації дітей та дорослих.
Окремий блок стосується майна і джерел доходу. Йдеться про пошкодження або знищення житлової і нежитлової нерухомості, втрату житла або місця проживання, втрату оплачуваної роботи, втрату приватного підприємництва, втрату доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях. Також серед відкритих категорій є пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, пошкодження, знищення або втрата активів.
Заява подається онлайн через вебпортал «Дія». Але тут важливо не зводити весь процес лише до технічних кроків. Важливо правильно визначити категорію збитків, зібрати потрібну інформацію, перевірити дані і зафіксувати втрату так, щоб вона могла бути розглянута в межах майбутнього механізму відшкодування.
На практиці труднощі можуть виникати вже на першому етапі. Для частини людей старшого віку бар’єром є діджиталізація, бо не всі мають відповідний гаджет або електронний підпис. Бувають і технічні ситуації, коли під час заповнення заяви з реєстрів підтягується інформація щодо інших об’єктів нерухомості. Саме тому дані потрібно уважно перевіряти, особливо якщо заява стосується майна.
Окрема увага потрібна документам. Залежно від категорії заяви можуть знадобитися різні дані та підтвердження. Якщо йдеться про нерухоме майно, важливими є правовстановлюючі документи, інформація про право власності, а іноді і внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру речових прав. Якщо документи втрачені або право власності не оформлене належним чином, це не означає, що ситуація безвихідна. Але такі питання краще вирішувати якомога раніше.
У роботі з постраждалими людьми ми часто бачимо, що юридичні проблеми відкладають. Особливо це стосується належного оформлення права власності на нерухоме майно. Але у випадку з Реєстром збитків зволікання може ускладнити подальші дії. Якщо є проблема з документами, її варто починати вирішувати зараз, а не чекати моменту, коли всі компенсаційні механізми вже запрацюють.
Чому важливо не чекати? Очікується велика кількість заяв, тому логічно припускати, що їх розгляд потребуватиме часу. Подання заяви вже зараз дозволяє не відкладати фіксацію втрати і не втрачати час на підготовку доказової бази. Крім того, сам Реєстр допомагає міжнародній спільноті бачити масштаб збитків, яких Україна та її люди зазнали через російську агресію.
Юридична допомога у цьому процесі може бути дуже практичною. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» юристи Карітасу України інформують людей про наявність Реєстру, пояснюють відкриті категорії заяв, допомагають визначити правильну категорію збитку, зорієнтуватися з необхідними даними та інформацією.
Юрист може допомогти, якщо у людини втрачені документи на майно або право власності не оформлене належним чином. Наприклад, підказати, як відновити потрібні документи, підтвердити право власності на житло чи інше нерухоме майно, за потреби звернутися до суду або внести дані до державного реєстру. Також юрист може допомогти розібратися з поданням заяви через «Дію».
Реєстр збитків не є швидким способом отримати компенсацію. Але це інструмент, який допомагає зафіксувати втрати офіційно. Для людини це можливість не залишити свою історію лише особистим болем або побутовою проблемою. Для держави і міжнародної спільноти це частина ширшого процесу, у якому шкода, завдана Росією, має бути побачена, задокументована і врахована в майбутньому механізмі відповідальності та відшкодування.
Знайомство учасників зі сталими рішеннями програми Соціального захисту та захисту прав людини розпочалося з презентації Центрів життєстійкості, яку провів директор Карітасу Чернігів о. Роман Пушка.
Маючи практичний досвід відкриття центрів в Чернігівській області, отець Роман розповідав про переваги та виклики із яким доводиться стикатись під час роботи.
«Було цікаво спостерігати, з якою зацікавленістю партнери підійшли до концепції сталих рішень, які реалізує Карітас України, зокрема до Центрів Життєстійкості. Вони не очікували, що серед наявних 368 центрів, 82 з них – реалізують саме місцеві організації Карітасу. Це 22% серед всіх центрів по всій Україні, що є знаковим показником, нашої спроможності,» – ділиться своїми спостереженнями керівниця програми Соціального захисту та захисту прав людини Анастасія Стеценко.
Нагадаємо, Центри життєстійкості – це дружні, безбар’єрні простори, куди може звернутися кожен житель громади і безкоштовно отримати індивідуальну консультацію психолога, супровід фахівця з соціальної роботи, або долучитися до групових занять, спрямованих на психологічне розвантаження та психоедукацію.
Цінність зустрічі з партнерами вимірювалась і тим, що вдалось поговорити не тільки про успіхи, але і зауважити на моментах, які поки не працюють.
«Є певні виклики із закупівлею палива, комунікацією в громадах, а деякі прогалини державних послуг пробуємо перекривати за рахунок гуманітарних проєктів. – ділиться Анастасія Стеценко. – Але ситуація швидко змінюється, і відкритий діалог допомагає вдосконалити систему» – додає вона.
Відкриттям для партнерів став і досвід взаємозв’язку між Кризовими центрами та Центрами життєстійкості (різницю між якими наочно пояснив о. Роман Пушка). Кризові центри Карітасу свого часу заклали міцні підвалини для відкриття Центрів життєстійкості, доклалися до спроможності місцевого персоналу в реалізації активностей. Нині багато спеціалістів, які раніше працювали, наприклад, в кризових центрах Карітасу Волинь, є соціальними менеджерами/працівниками центрів життєстійкості.
Окрім цього підняли питання концентрації кризових центрів переважно на території Східного півмісяця – чи є можливою та актуальною побудова схожої системи і на західній частині країни?
«Партнери ставили доволі гарні запитання, особливо в темі адвокації та надання послуг у віддалених громадах, бо саме з цим над цим нам треба буде працювати в наступні два-три роки – говорить Анастасія Стеценко – Такі зустрічі завжди додають нових ідей, ми можемо відкрито проговорити про те, що не працює, а партнери мають змогу відвідати місцеві організації та доторкнутись до того, про що вони читають у звітах.»
Такий обмін досвідом допомагає зробити послугу видимою. Партнери говорять про свої пріоритети, а також починають краще розуміти нюанси надання послуг, та виклики з якими доводиться стикатись на місцях.
Після вимушеного переїзду він опинився далеко від звичного життя та людей, на підтримку яких міг розраховувати раніше. Як внутрішньо переміщена особа, чоловік був змушений не лише адаптуватися до нової громади, а й заново облаштовувати свій побут.
З віком повсякденні справи ставали дедалі складнішими. Особливо чоловіка турбували проблеми із зором і слухом, через які навіть звичні домашні клопоти вимагали значно більше сил та часу. Під час одного з виїздів мобільної команди Карітас Суми, пан Володимир звернувся по допомогу.
«Із зором стало складніше, самому важко вирішувати багато питань. Тому й звернувся», – розповідає пан Володимир.
Після оцінки потреб фахівці фонду надали чоловіку базову гуманітарну підтримку: продуктові набори, засоби гігієни, одяг та постільну білизну. Однак під час подальшого спілкування стало зрозуміло, що ситуація потребує більш комплексного супроводу.
Проблеми зі здоров’ям суттєво впливали на якість життя чоловіка. Через порушення зору та слуху йому було складно самостійно відвідувати державні установи, звертатися до лікарів та вирішувати юридичні питання.
«Пан Володимир має порушення зору та слуху, тому потребує супроводу в повсякденних справах. Ми організували для нього візит до лікаря та допомогли з юридичними питаннями», – розповідає соціальна працівниця Карітас Суми Інна Кіхтенко.
У межах супроводу чоловіка організували доїзд та візит до офтальмолога. Також його скерували до юриста, який допоміг розпочати процес оформлення спадщини та впорядкування документів на будинок. Для людини, яка через стан здоров’я має обмежені можливості самостійно вирішувати такі питання, ця підтримка стала важливим кроком до відновлення стабільності та впевненості у завтрашньому дні.
Під час роботи фахівці звернули увагу ще на одну проблему. Після медичного обстеження пану Володимиру призначили ліки, які потребували належних умов зберігання. Однак необхідної техніки в будинку не було.
«Я тримав ліки в коридорі, але вони псувалися. Іншого варіанту не було», – згадує чоловік.
Щоб забезпечити безпечне зберігання медикаментів, у межах компонента «Гроші на захист» спеціалісти Кризового центру придбали для нього холодильник. Підтримку надали в межах проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту постраждалого від війни населення прифронтових районів України», який реалізується за підтримки Європейського Союзу та Карітасу Австрії.
Згодом під час моніторингового візиту команда виявила ще одну нагальну потребу. Через недостатнє опалення в оселі взимку було холодно, що створювало додаткові ризики для здоров’я чоловіка.
«Ми намагаємося реагувати на потреби людини комплексно. Тому додатково забезпечили пана Володимира обігрівачем», – зазначає соціальна працівниця.
Обігрівач чоловік отримав за сприяння релігійної місії Caritas-Spes.
Сьогодні пан Володимир продовжує жити самостійно. Час від часу його навідують двоюрідні сестри, які допомагають із домашніми справами та підтримують спілкування. Водночас завдяки супроводу фахівців чоловік отримав не лише необхідні речі, а й допомогу у вирішенні проблем, з якими тривалий час залишався наодинці.
Історія пана Володимира демонструє, наскільки важливою є комплексна підтримка людей, які постраждали внаслідок війни. Іноді навіть одна вчасно надана послуга або необхідна річ можуть суттєво покращити повсякденне життя людини та допомогти їй зберегти самостійність.
Володимир – лише один із понад 27 000 людей, які зможуть отримати підтримку в межах цього проєкту. Допомогу надають спеціалісти Карітасу у Чернігові, Сумах, Запоріжжі та Краматорську.
Проєкт передбачає не лише забезпечення продуктовими та гігієнічними наборами. Люди, які постраждали від війни, можуть отримати послуги захисту, психологічну підтримку, соціальний супровід, юридичні консультації, а також допомогу у спеціалізованих просторах, дружніх до дітей. Завдяки підтримці Європейського Союзу та Карітасу Австрії тисячі людей у прифронтових регіонах України отримують можливість долати щоденні труднощі та відновлювати відчуття безпеки й стабільності.
Для допомоги людям у прифронтових громадах та регіонах, постраждалих від війни, уряд США інвестував кошти у межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».
Він реалізується Карітасом України разом із дев’ятьма місцевими організаціями Карітас у восьми регіонах країни — комплексно, у кількох напрямах одночасно. За час роботи діяльністю проєкту планується охопити майже 500 тисяч людей, серед яких понад 100 тисяч — внутрішньо переміщені особи.
Потреба у такій підтримці залишається критично високою: майже 11 мільйонів людей в Україні досі залежать від зовнішньої допомоги. Це люди, чиє житло пошкоджене або зруйноване, чиї громади — на лінії вогню або поруч з нею, чиє повсякденне життя вже кілька років будується навколо виживання, а не планування.
Наразі триває другий етап — з розширеним охопленням і новими населеними пунктами. Загалом географія включає Харківську, Запорізьку, Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області.
Хто може звернутися
Проєкт орієнтований насамперед на тих, хто постраждав від війни безпосередньо: внутрішньо переміщені особи, мешканці прифронтових і зруйнованих громад, родини, які втратили житло або джерело доходу. Пріоритет — найбільш вразливі категорії: люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї, одинокі батьки.
Щоб дізнатися про можливість отримати допомогу, можна звернутися до однієї з дев’яти місцевих організацій Карітас у восьми регіонах або поспілкуватися з мобільною бригадою під час виїзду у конкретну громаду.
Що включає підтримка
Проєкт охоплює 34 види допомоги, об’єднаних у чотири напрями. Кожен із них — відповідь на окремий пласт проблем, які війна створює одночасно і які рідко вдається вирішити окремо.
Житло. Війна пошкодила або зруйнувала тисячі будинків і змусила сотні тисяч людей шукати нове місце для життя. Для одних це вибиті вікна і пошкоджений дах, для інших — необхідність знімати житло в чужому місті. Проєкт покриває ремонт, компенсацію оренди, підготовку до опалювального сезону, утеплення, комунальні витрати та екстрені ремонти — як для приватних домогосподарств, так і для об’єктів соціальної інфраструктури. Відтак, завдяки проєкту 113 тисяч людей вже отримають безпечні умови для проживання.
Вода, санітарія та гігієна. У прифронтових містах доступ до чистої води давно перестав бути звичною для всіх нормою. Обстріли виводять із ладу водопроводи, насосні станції зупиняються через відключення електрики, цілі квартали місяцями живуть на підвозі. Проєкт постачає питну воду, відновлює водопровідні системи, підтримує водоканали, встановлює фільтраційні рішення з резервним живленням — щоб вода не зникала щоразу, коли гасне світло. Понад 320 тисяч людей у прифронтових регіонах матимуть можливість скористалися цим напрямом.
Захист і психосоціальна підтримка. Евакуація — це не кінець кризи, а її початок у новій формі. Люди, які виїхали з-під обстрілів, часто опиняються без документів, без розуміння своїх прав, без психологічного ресурсу на те, щоб впоратися з тим, що пережили і розуміння, куди рухатися далі. Транзитні центри з гарячою їжею, кейс-менеджмент, юридичні консультації, відновлення документів, психологічний супровід, кризове втручання — і заходи соціальної згуртованості для тих, хто намагається вкоренитися на новому місці. 83 тисячі людей отримують комплексний супровід у межах цього напряму.
Підтримка можливостей для відновлення доходів та самозабезпечення. Гуманітарна допомога — це важливо, але ціль — щоб людина перестала її потребувати. Грошова підтримка для покриття базових потреб родинам, що проживають у сільській місцевості, зокрема, для придбання насіння, сільськогосподарського інвентаря, а також навчання, технічна підтримка — усе це покликане повернути людям економічну самостійність. 2 700 внутрішньо переміщених осіб зможуть отримати допомогу у відновленні джерел доходу.
Як це організовано
Карітас України працює через мережу місцевих організацій — це команди, які знають свої громади і якої підтримки їм бракує. Оцінка потреб, реєстрація, відбір, надання допомоги — усе відбувається на місці. Мобільні бригади виїжджають до людей, які не можуть самостійно добратися до точок допомоги: до прифронтових сіл, до людей із обмеженою мобільністю, до тих, хто ще не знає, куди звернутися. Крім того, аби отримати детальну інформацію щодо допомоги та підтримки, можна звертатися на гарячої лінії Карітасу України за номером телефону 0-800-336-734.
Комплексність — це не просто перевага проєкту, це його логіка. Потреби людини не існують окремо одна від одної: якщо зруйноване житло і немає доходу, і є психологічна травма — їх не можна вирішувати послідовно, наголошує Головний менеджер проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» Катерина Свириденко:
«Цей проєкт побудований навколо комплексної підтримки людини. Ми бачимо, що потреби через війну не існують окремо — житло, доступ до води, психологічний стан, втрата доходу часто накладаються одночасно. Тому наше завдання — не просто надати точкову допомогу, а створити систему підтримки, яка дозволяє людям відновлювати базову стабільність і відчуття опори».
Поточний етап — не перезапуск проєкту, а його природне продовження. Змінюється масштаб: більше населених пунктів, повний перелік із 34 видів допомоги і суттєво більший бюджет. Те, що міжнародні партнери не лише продовжили, а й збільшили фінансування — підтвердження ефективності підходу і довіри до Карітасу , як до партнера
Потреби не зменшуються. Вони змінюються — від гострої кризи до тривалої невизначеності. І саме тому проєкт продовжується — щоб відповідати на ці зміни вчасно і системно, забезпечуючи людям необхідну опору.
