Те, що для більшості людей здається звичайною справою – вийти з кімнати, приготувати їжу чи дістатися до хвіртки, – для них перетворилося на щоденний виклик.

Жінки мешкають у громаді неподалік лінії фронту. Тут звуки вибухів давно стали частиною повсякденного життя, а обстріли змушують людей якомога рідше залишати свої домівки. У таких умовах доступ до медичних послуг, засобів реабілітації та іншої необхідної підтримки є вкрай обмеженим. Особливо складно доводиться людям старшого віку, які через стан здоров’я не можуть самостійно подолати навіть невеликі відстані.

З часом світ пані Надії та пані Світлани звузився до меж власних осель. Кожен крок вимагав обережності та значних зусиль. Через відсутність необхідних засобів підтримки пересування ставало дедалі небезпечнішим, а звичні домашні справи – майже недосяжними.

Про їхню ситуацію дізналася місцева парамедикиня, яка добре знала про труднощі, з якими стикаються жінки. Саме вона звернулася до фахівців Кризового центру Карітасу Краматорськ та розповіла про їхню потребу в допомозі. Дістатися до них було непросто через безпекову ситуацію та близькість до зони бойових дій, проте команда зробила все можливе, щоб підтримка надійшла вчасно.

Завдяки проєкту, який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу, пані Надія та пані Світлана отримали необхідні засоби для пересування, а також набори засобів гігієни. Крім матеріальної допомоги, фахівці надали їм психосоціальну підтримку, яка допомагає впоратися зі стресом, тривогою та постійною невизначеністю, спричиненою життям поблизу лінії фронту.

Для пані Надії ця підтримка від стала справжнім полегшенням.

«Раніше я боялася навіть зробити крок по хаті, бо не мала на що спертися. Тепер ці милиці стали моїми ногами. Але найважливіше для мене те, що про мене не забули й привезли допомогу аж сюди», – ділиться жінка.

Після отримання допомоги життя обох жінок поступово почало змінюватися. Пересуватися домом стало безпечніше, а повсякденні справи, які раніше здавалися надто складними, знову стали можливими. Вони отримали не лише необхідні речі, а й відчуття впевненості та підтримки.

Втім, найціннішим для них стала не лише практична допомога. Візит фахівців приніс важливе усвідомлення: навіть у віддалених населених пунктах, які щодня живуть під загрозою обстрілів, люди не залишаються наодинці зі своїми труднощами.

Історія пані Надії та пані Світлани – одна з багатьох історій мешканців прифронтових громад України. Вона нагадує, що інколи навіть невелика, але своєчасна підтримка здатна повернути людині не лише можливість вільніше рухатися, а й відчуття гідності, турботи та зв’язку з іншими людьми.

Завдяки підтримці Європейського Союзу фахівці Карітасу надають допомогу людям, які найбільше постраждали від війни. У межах проєкту близько 27 тисяч мешканців чотирьох міст України отримають продовольчу та гігієнічну допомогу, послуги із захисту, психосоціальну підтримку, а також можливість долучатися до заходів у Дружніх до дитини просторах. Для багатьох із них ця підтримка стає важливим кроком до відновлення відчуття безпеки, стабільності та надії на майбутнє.

Війна змусила залишити все й шукати безпечніше місце. Таким місцем для неї стали Суми.

Евакуація відбувалася поспіхом. Пані Марія взяла лише найнеобхідніше, залишивши вдома майже всі свої речі та запаси консервації, які збирала роками. Каже, часу на збори практично не було – разом із сусідкою їх під обстрілами евакуював спецпідрозділ «Білий янгол».

«Було шкода все залишати… Але там постійно літали дрони, половину села розбили. Ми нічого не взяли – тільки те, що могли швидко винести», – згадує жінка.

Останні роки стали для пані Марії справжнім випробуванням. Окрім наслідків війни, вона пережила кілька інсультів. Після кожного доводилося заново відновлювати сили, вчитися звичних речей і пристосовуватися до нових обставин.

Після евакуації жінка оселилася у родичів. Вона щиро вдячна їм за прихисток, проте мріє про власний простір, де зможе жити самостійно та поступово облаштовувати побут заново.

Згодом пані Марія звернулася по допомогу до Карітасу Суми. У межах проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту постраждалого від війни населення прифронтових районів України», що реалізується за підтримки Європейського Союзу та Карітасу Австрії, фахівці Кризового центру надали жінці необхідний одяг і продуктовий набір. Також у межах компонента «Гроші на захист» для неї придбали мобільний телефон, адже старий кнопковий вже не працював.

Втім, підтримка не обмежилася лише передачею допомоги. Фахівці допомогли пані Марії розібратися з новим телефоном: показали, як ним користуватися, телефонувати та залишатися на зв’язку з рідними. Крім того, вони пояснили алгоритм подачі документів на поселення в модульне житло. Сьогодні жінка вже перебуває на етапі заселення та сподівається незабаром отримати власну кімнату.

«Якби не війна, все було б нормально, – каже вона. – А так… війна змінила все».

Попри пережите, пані Марія не втрачає віри в людей. Вона ділиться, що підтримка, яку отримала, допомагає відчувати опору та знаходити сили рухатися вперед. Адже навіть після найважчих випробувань життя можна відновлювати крок за кроком.

Історія пані Марії – не виняток. Війна й надалі створює нові виклики для внутрішньо переміщених осіб та жителів прифронтових громад, які втратили житло, засоби до існування й відчуття безпеки. Загалом у межах проєкту допомогу зможуть отримати близько 27 000 людей у Чернігові, Сумах, Запоріжжі та Краматорську.

Проєкт передбачає не лише надання продуктових і гігієнічних наборів. Люди можуть отримати послуги захисту, психологічну підтримку, а діти – долучитися до активностей у Просторах, дружніх до дітей. Така допомога дозволяє не лише задовольнити базові потреби, а й повернути відчуття безпеки, стабільності та людської гідності.

Водночас команди Карітасу постійно вдосконалюють підходи до роботи, розробляючи нові рішення, які допомагають людям своєчасно отримувати необхідні соціальні, правові та гуманітарні послуги.

У Кризових центрах фахівці супроводжують людину від моменту звернення й до вирішення її проблеми, допомагаючи подолати кризу та повернути відчуття контролю над власним життям. Тут можна отримати комплексну підтримку – психологічну, юридичну, соціальну та фінансову.

Простори, дружні до дітей, своєю чергою, створюють безпечне середовище для розвитку, навчання та психологічного відновлення дітей. Підтримку можуть отримати й батьки – через консультації психологів та допомогу у вирішенні сімейних труднощів. Завдяки цьому підтримка охоплює всю родину, допомагаючи їй адаптуватися до нових умов життя та відновлювати внутрішні ресурси.