Вітаємо Вас з новим роком і Різдвом Христовим!

30.12.13, Україна
Сьогодні, коли розпочинається святкування новорічних та різдвяних свят, Карітас України висловлює побажання, аби всі негаразди і труднощі залишилися у минулому, а успіх та щастя не залишали Вас протягом наступного року. Зичимо  Вам здоров’я, радості, злагоди, сімейного затишку і добробуту.

Лише тоді, коли у Вас – дорогі наші жертводавці, партнери, співробітники і прихильники роботи Карітасу України –  все добре, ми можемо продовжувати будувати кращий та людяніший світ!

Карітас України перебуває сьогодні на особливому етапі змін, в транзитному періоді. Ми як представництво однієї з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій зі 115-річним досвідом переживаємо чимало і приємних перемог, і хвилюючих викликів. Цей рік був особливим, містив багато і викликів, і здобутків.

Вважаємо боротьбу з бідністю одним із своїх першочергових завдань. Несправедливість – соціальна, економічна, політична, правова – деформує соціальний устрій, підриває сутність держави, призводить до втрати гідності людини, відчужує людей між собою. Карітас України спрямовує свою роботу на захист прав людей, встановлення соціальної рівності, розвиток громадянського суспільства і зміцнення традицій доброчинної діяльності в Україні.

Український бізнес, держава і пересічні громадяни повинні відчути відповідальність за потребуючих ближніх і проявити солідарність, підтримку слабших за себе. Це стане каталізатором суспільних, політичних,  економічних і культурних змін в нашій країні, сприятиме євроінтеграції України.

Ми переконані, що новий рік принесе лише найкраще – процвітання українській державі, зміцнення громадянського суспільства, розвиток української культури, популяризацію благодійності.

Нехай новорічні і різдвяні свята будуть для Вас
і Ваших родин часом духовного натхнення та великої радості!

Нехай милостивий Господь нас усіх у цьому році благословить!

Хмельницький Карітас допомагає в соціальній адаптації неповнолітнім молодим людям, які перебувають на обліку в органах кримінальної міліції у справах дітей

27.12.13, Хмельницький
З метою посилення співпраці в напрямку соціальної адаптації неповнолітніх і зокрема тих, які перебувають на обліку в органах кримінальної міліції у справах дітей, на базі Хмельницького міського центру зайнятості відбувся День відкритих дверей центру зайнятості.  До цієї події долучився Хмельницький Карітас. День відкритих дверей центру зайнятості посприяв професійному самовизначенню та професійному становленню неповнолітньої кризової молоді, а також запобігає правопорушенням серед неповнолітніх – переконані організатори заходу.

Подія розпочалася з презентації роботи центру зайнятості та екскурсії по інформаційно-просторових секторах центру, де учасники ознайомилися з інформацією про вільні робочі місця, з описами професій, паспортами підприємств, установ і організацій міста. Також фахівці міського центру зайнятості інформували неповнолітніх про ситуацію на ринку праці міста, послуги служби зайнятості, соціальні гарантії у сфері працевлаштування для молоді, легалізації працевлаштування.

Після чого молоді учасники заходу взяли участь у мотиваційному семінарі-тренінгу «Повір у себе», що був організований тренера Хмельницького Карітасу Дмитра Лисого. Під час заняття діти з захопленням виконували різні ролі, спостерігали за виконавцями, коментували побачене та давали свою оцінку. Тренер допомагав учасникам правильно розставити свої життєві цінності, відбулося обговорення питання професійного самовизначення, був опрацьований роздатковий матеріал.

«Неповнолітнім молодим людям, які перебувають на обліку в органах кримінальної міліції у справах дітей, я запропонував для перегляду фільм «Українська альтернатива». Це кіно чудово демонструє варіанти успішної професійної самореалізації в нашій державі на прикладі молодих людей – однолітків учасників заходу. Це привернуло увагу учасників тренінгу і ще краще відкрило нашу дискусію», – розповідає Дмитро Лисий.

По закінченню Дня відкритих дверей діти отримали роздатковий матеріал та контактні телефони служб допомоги, також місцевого Карітасу. Старший оперуповноважений служби кримінальної міліції у справах дітей Хмельницького міського відділу майор міліції О. Столяр, яка супроводжувала дітей, зазначила, що подібні заходи для даної категорії є актуальними, потрібними та мають певний результат і висловила думку про подальшу співпрацю.

Робота Хмельницького Карітасу з кризовими дітьми і молоддю є частиною  всеукраїнського проекту, що здійснюється також в Києві, Донецьку, Львові і Тернополі. Така мережа соціальних центрів щорічно бере під свою опіку сотні підопічних, які потребують допомоги у подоланні власних життєвих труднощів, зокрема звертаються по консультаційну чи адресну допомогу.

В усіх центрах Карітасу наявна достатня технічна і методологічна база для кваліфікованої соціально-психологічної роботи з дітьми і молоддю. Створено міцні кваліфіковані команди в складі 44 соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, які не лише мають високопрофесійні знання та навики роботи, але і духовну харизму.

В соціальних центрах для допомоги кризовим дітям і молоді, сім’ям передбачено забезпечення базових потреб, інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію, створено умови для духовного і креативного розвитку підопічних. Використовується як груповий підхід до соціальної роботи, так і індивідуальний.

Ціль такої роботи – відкриття позитивних ресурсів потребуючої молодої людини, подолання психологічних труднощів, отримання знань, вмінь і навичок, що сприяють соціальному включенню, здоровому способу життя, раціональному управлінню часом, ресурсами і можливостями, професійній реалізації. Діти і молодь долучаються до навчальних, розважальних, спортивних, культурних, туристичних заходів в соціальних центрах Карітасу та поза ними.

150 тисяч людей доброї волі об’єднаються цьогоріч в акції «Різдвяна свічка» задля допомоги кризовим дітям і молоді

ВАЖЛИВO

25.12.13, Україна
За експертними даними сьогодні  в Україні проживає майже 100 тисяч сиріт і дітей, що позбавлені батьківського піклування, близько 60% з них – в інтернатних закладах. Майже 90% дітей-сиріт можна віднести до соціальних сиріт, оскільки у них є чи були на момент отримання сирітства живі батьки. Ще понад 100 тисяч українських дітей виховуються в неблагополучних сім’ях.  

Більше 60% дітей у віці 2-14 років потерпають від різних форм насильства. 30% сімей з дітьми в Україні живуть за межею бідності. Сьогодні на вулицях нашої країни живе і працює близько ще 100 тисяч дітей.

Кожен другий безпритульний регулярно вживає алкоголь і наркотики, багато бездомних дітей заробляють собі на життя крадіжками, розбоєм і проституцією, велика частина з них є неписьменні. Кількість дітей, яких торкнулася епідемія СНІДу, сягає десятків тисяч і продовжує зростати в Україні, щороку на 20-30% збільшується і кількість ВІЛ-інфікованих жінок.

Приголомшливою за таких умов є бездіяльність уряду і профільних державних інституцій. Протягом багатьох років ведеться діалог про реформування  сфери надання соціальних послуг населенню, однак досі немає змін на законодавчому і фінансовому рівні. Видатки місцевих бюджетів України на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема дітей, у 2013 році визначено у сумі 5,4 млрд. грн. В той же час видатки держбюджету на утримання апарату Міністерства внутрішніх справ України складають 11,7 млрд. грн.*

Субвенції з державного бюджету на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною” – 486,8 млн. грн. В той же час, скажімо, видатки на утримання апарату Верховної Ради України складають у 2013 році 849,7 млн. грн.

В умовах державної, політичної і економічної нестабільності проблеми соціального характеру лягають на так званий «третій сектор» в Україні. При нелояльному законодавстві і застарілій схемі надання державних соціальних послуг, несприятливих економічних обставинах і системі оподаткування, високому рівні бюрократії, рудиментах радянського менталітету неучасті в громадському житті саме неурядові організації виконують нині в Україні функції держави по опіці дітьми і молоддю, що опинились у кризових умовах життя.

Карітас України, що об’єднує мережу неприбуткових благодійних організацій у 8 областях України і є частиною міжнародної спільноти благодійних організацій по всьому світу (165 країн-учасниць, щороку допомога надається  більше, як 25 мільйонам людей), впродовж понад 20 років провадить комплексну роботу для допомоги дітям і молоді, що опинились у кризових умовах життя.

Реалізовуються проекти мобільної роботи із кризовими дітьми і молоддю, реабілітації і соціалізації неповносправної молоді, соціально-психологічної допомоги дітям трудових мігрантів, надається адресна матеріальна допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, також фінансова допомога у лікуванні онкохворих дітей.

Щорічно протягом останніх років Карітас України витрачає на програми опіки дітьми і молоддю близько 3,5-5 млн. грн. При цьому близько 97% фінансування на свою роботу отримує з-за кордону – здебільшого з Німеччини, Франції, Іспанії, Щвейцарії, Бельгії.

Задля долучення саме українців до вирішення українських соціальних проблем протягом останніх 11 років Карітас України організовує благодійну акцію «Різдвяна свічка». Метою акції є розповсюдження виготовлених руками неповносправної молоді різдвяних свічок і збір коштів для допомоги соціально незахищеним дітям.

Останніми роками до акції долучається 130.000-150.000 людей доброї волі, що свідчить про грандіозну підтримку роботи Карітасу України.

Результати цієї акції є вагомим внеском українців до опіки дітьми-сиротами, дітьми з неблагополучних і малозабезпечених родин, неповносправною молоддю, дітьми трудових мігрантів. Кожного року завдяки роботі Карітасу України сотні таких дітей мають можливість брати участь у літніх таборах, долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків в дитячих соціальних центрах, організовувати особливі свята, відвідувати екскурсії і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

«Різдвяна свічка» має подвійну мету: не лише зібрати кошти для допомоги потребуючим дітям, але й звернути увагу кожного з нас до проблем дітей і молоді, які перебувають у кризових обставинах життя.

Відеоролик про акцію Ви можете переглянути тут.


*Апарат Державного управління справами – 11, 3 млрд. грн., Апарат Державної судової адміністрації України – 3,4 млрд грн.

Карітас у Тернополі залучає до волонтерства неповнолітніх осіб з умовним засудженням

23.12.13, Тернопіль
Тернопільський Карітас вже не один рік опікується людьми, які опинилися в складній життєвій ситуації. Один із проектів фонду – а саме «Мобільна робота з молоддю» – спрямований на надання соціальної та психологічної підтримки молодим особам, які мають в цьому потребу. Діяльність здійснюється як в приміщенні фонду на базі спеціального соціального центру, так і поза ним – задля ефективного безпосереднього зв’язку з тими, хто потребує допомоги.

Розповідає Наталя Коцюба, місцевий координатор проекту: «Користувачами мобільної роботи з молоддю є ті, хто самостійно звертаються за опікою, а також ті, котрих ми знаходимо через співпрацю із громадськими та державними установами. Серед даних установ: навчальні заклади міста, міська соціальна служба для дітей, сімей і молоді, соціальний гуртожиток, притулки для тимчасового перебування, інтернатні заклади».

Зовсім нещодавно була розпочата співпраця між Тернопільським Карітасом та Тернопільською кримінально-виконавчою інспекцією. На обліку інспекції перебувають неповнолітні особи, що вчинили правопорушення і за це отримали умовне засудження. Працівники внутрішніх органів проводять певну роботу із даними особами, як цього вимагає законодавство, але також вони позитивно сприйняли і пропозицію щодо співпраці з Карітасом.  Працівники проекту «Мобільна робота з молоддю» запропонували залучити молодих кризових людей до діяльностей, що здійснюються у благодійному фонді і стати не лише отримувачами допомоги, але й учасниками, надавачами.

«Проводячи різноманітні просвітницькі, розвиваючі та ігрові заходи для дітей та молоді, ми часто маємо потребу у волонтерах. Тому виникла ідея залучити молодих осіб до деяких діяльностей, а також делегувати їм відповідальність у визначених сферах – що сприяло б їхній соціалізації, навчило самостійно вирішувати щоденні труднощі в ефективний та соціально прийнятний спосіб», – каже Оля Хілько, соціальний працівник Карітасу у Тернополі.

Нещодавно було здійснено одразу декілька спільних акцій, і серед них особливим було проведення розважально-пізнавального квесту на військову тематику для дітей із багатодітних і малозабезпечених родин. 24 учасники було поділено на дві команди і діти у супроводі волонтерів виконували певні завдання, блукали лісом, змагалися у спритності та швидкості, вчилися бути однією командою, підтримувати та підбадьорювати один одного і все заради того, аби знайти захований скарб. Після цього дійства – відзначають працівники Тернопільського Карітасу – вони знову переконалися, що іноді розмови біля вогнища бувають більш відкриті, продуктивні та дієві, аніж в стінах кабінетів чи будь-яких приміщеннях впродовж довгих місяців цілеспрямованої роботи з підопічними.

Також днями працівники місцевого Карітасу та молоді волонтери із кримінально-виконавчої інспекції організували Андріївські вечорниці для потребуючих родин. Завдання хлопців полягало у тому, аби провести ігри для дітей. Вони творчо підходили до вирішення будь-яких завдань, чим зуміли захопити увагу всіх присутніх на даному святі.

Наталя Коцюба каже: «Звісно, не всі серед неповнолітніх засуджених виявляють бажання до співпраці. Зі свого боку ми теж наголошуємо на добровільній участі у даних акціях. Проте позитивом вважаємо те, що двоє молодих хлопців самостійно зголосилися допомогти в організації свята Миколая. Одному з них дісталася найважливіша роль – бути саме св. Миколаєм. Для людини, яка має проблеми з порядком, відповідальністю та послідовністю намірів – це важлива річ, і хлопці з нею впорались чудово».

Це і є одна з тих цілей, яку організації Карітасу України намагаються досягнути у своїй праці: мотивувати молодь до прийняття самостійних рішень, брати відповідальність на себе і не очікувати, що завжди хтось вказуватиме, що вони повинні робити. 

Лобістська група Карітасу України реформує нормативно-правову базу надання соціальних послуг для вразливих категорій населення

20.12.13, Україна
Дзвенислава Чайківська з 1999 року є частиною команди Карітасу України. У минулому вона була лікарем функціональної діагностики і головним лікарем однієї з львівських міських поліклінік. Пані Дзвенислава зініціювала, розвинула та координувала  впродовж багатьох років проект «Домашня опіка», а останні 1,5 роки  вона очолює лобістську групу Карітасу України.

Про лобізм та адвокацію інтересів вразливих категорій населення України і зміну системи надання соціальних послуг для таких людей – читайте в інтерв’ю з Дзвениславою Чайківською.

Пані Дзвениславо, розкажіть, будь ласка, про розвиток лобістського проекту і в чому саме він полягає зараз?
Наш лобістський проект діє з червня 2012 року і складався з кількох етапів.

І-етап тривав три місяці і був спрямований на те, що б оцінити ситуацію в Україні щодо надання медико-соціальних послуг в Україні, а саме: яка є потреба, як ця потреба задовольняється і хто працює на цьому ринку послуг. Іншим питанням, яке стояло перед нами – це оцінка нормативно-правової бази для надання послуг в Україні. На цьому етапі було проведено аналіз медико-соціального і юридичного поля  діяльності  і визначені завдання для наступної діяльності лобістської групи.

ІІ етап триває 9 місяців, за цей лобістська група здійснювала роботу у трьох основних площинах:

  • презентація «Домашньої опіки», як моделі Карітасу України на різних рівнях (місцевих, національному, міжнародному) та розширення спектру діяльності у сфери паліативної допомоги, роботи з неповносправними, кризовими дітьми тощо;
  • налагодження співпраці з громадськими організаціями та державними інституціями, що мала за мету сформувати потужну впливову силу громадянського суспільства для подальшого впливу на владні структури;
  • формування нормативно-правової бази для досягнення основної цілі проекту.

Що в кінцевому результаті повинна досягти ця робота?

Кінцевим результатом має стати зміна і вдосконалення вітчизняної системи надання соціальних послуг для вразливих категорій населення.

Ціль дуже амбітна, але наскільки вдається видозмінювати національну систему надання соціальних послуг? Чи не легше починати такі зміни з регіонів?
Ні, не легше і почасти навіть неможливо. На регіональному рівні наші організації (примітка – Карітас України налічує близько 20 регіональних організацій у 8 областях України) досягли у діалозі з владою всього, що могли в міру своєї відмінної репутації та професійності. Прийшов час змінювати систему «згори», зокрема, задля фінансування соціальних послуг громадянам України, які перебувають у кризі, саме відповідальною за них державою.

І Вам вдається бути почутими міністерствами, відомствами, комітетами Верховної Ради України?
Так, Карітас України очолив Координаційно-експертну раду (КЕР) з питань соціальної політики при Центрі перспективних соціальних досліджень Мінсоцполітики та Національній академії України, також ми входимо в  Підкомітет з реформування системи соціальних послуг при Комітеті з питань формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціально вразливим верствам населення.

Тісно співпрацємо з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством соціальної політики, Академією медичних наук України, Інститутом післядипломної освіти ім. Шупика, Інститутом стратегічних досліджень.

Нещодавно от, 11 жовтня, підписано Меморандум про спільну діяльність у сфері паліативної і хоспісної допомоги з ВГО «Ліга сприяння розвитку паліативної і хоспісної допомоги» та з Громадським Об’єднанням «Червоний Хрест». А 1 листопада міжвідомча робоча група «Гідне старіння» за ініціативи Карітасу України, до якої увійшли представники Міністерство соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство економіки, Міністерство освіти, Адміністрація президента, Профільного комітету Верховної Ради, Комітету Ветеранів України.

Які конкретно зміни до нормативно-правової бази запропоновано і внесено Карітасом України?

1. Участь у розробці «ідеальної» моделі системи надання соціальних послуг, як альтернатива існуючій системі. Запропонована модель передбачає необхідність внесення змін до низки нормативних актів, зокрема Закону України «Про соціальні послуги» та Бюджетного Кодексу України.

Результатом стало те, що Міністерство соціальної політики України схвально оцінило подану модель та на основі рекомендацій КЕР і внесло зміни у законопроект «Про соціальні послуги» та зміни до Бюджетного Кодексу. Були враховані та закріплені наступні рекомендації:

– благодійні організації отримають право на пряме фінансування з державного бюджету України, що на даний час є навіть теоретично неможливим;
– нова редакція Закону України «Про соціальні послуги» закріплює принцип добровільності вибору надавача соціальних послуг, гнучкості системи відповідно до потреб споживачів соціальних послуг, передбачає створення реєстру суб’єктів соціальних послуг, застосування диференційованого підходу щодо оплати соціальних послуг та інше.

2. Критичний аналіз з метою усунення недоліків постанови Кабміну від 29 квітня 2013 року №324 «Про затвердження Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів», який був представлений на круглому столі 16 травня за участю неурядових організацій та представників міністерств і відомств.

3. Створення концепції Єдиного соціального Реєстру України, який би вмістив повні відомості про одержувачів та надавачів соціальних послуг, їхні потреби та територіальну приналежність, а також спектр послуг, які надають акредитовані надавані послуг.

Нашу концепцію взято до уваги та Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення єдиного інформаційного середовища соціальної сфери та забезпечення обміну інформацією між центральними органами виконавчої влади» від 11 вересня 2013 р. № 718 та запроваджено експериментально в 2 областях України (Київській та Вінницькій) по апробації Реєстру.

4. Внесено пропозиції до МОЗ про необхідність закріплення на законодавчому рівні спеціальності «Паліативна допомога» та опрацювати термінологію і основні положення, – що вже зареєстровано, як Наказ МОЗ України №41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні» від 21.01.2013.

5. Проведена велика робота на національному рівні та на рівні громад щодо запровадження таблетованих форм морфіну та забезпечення доступності до знеболення. І вже  прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 2013р. № 333 «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів».

Цей список можна продовжувати і надалі, але основна думка  така: коли спеціалісти з громадського та державного сектору об’єднуються з метою вдосконалення дійсної системи надання соціальних послуг – успішність, звісно, є!

У Нововолинську Карітас надав допомогу 20-ом молодим матерям

18.12.13, Волинь
Напередодні Різдвяних свят в Україні стало доброю традицією святкувати День Благодійника. Цей день в Україні відзначають з 2007 року в другу неділю грудня з метою утвердження принципів гуманізму і милосердя, сприяння розвитку благодійної діяльності та на підтримку ініціативи громадських організацій.

«Цілком справедливим є твердження про те, що благодійність є найбільшим виявом гуманності. Гуманність — це здатність однієї людини ставитися по-людськи до іншої. Ця здатність виявляється багато в чому, наприклад, у чуйності, повазі, любові до інших, умінні співпереживати їм, прощати їхні людські недоліки й вади. Благодійник — це не професія, а поклик душі. І те, що день благодійника відзначають на всеукраїнському рівні, можливо, допоможе залучити до цієї приємної та потрібної справи якомога більше небайдужих людей», — переконаний о. Володимир Кметь, директор волинського Карітасу.

В Нововолинську Карітас Волинь долучився до Дня благодійника нещодавно добрими справами. Завдяки допомозі Карітасу України та Карітасу Швейцарії працівники нашої регіональної організації роздали  подарунки породіллям Нововолинського пологового будинку та іншим потребуючим. У святкові подарунки увійшли комплекти одягу для немовлят, засоби гігієни та книжечки.

Розпочався День Благодійника місцевого Карітасу в Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який від початку діяльності фонду виступає партнером в наданні соціальних послуг особам, які опинилися в складних життєвих обставинах. Фахівці  соціального центру запросили п’ятеро членів сімей, які мають новонароджених дітей або мають народжувати. Директор Карітасу Волинь о. Володимир Кметь розповів коротко про мету фонду, соціальні проекти, які реалізовуються, та вручив подарункові комплекти молодим та майбутнім мамам. Також він побажав породіллям, щоби їх дітки були здоровими та росли на радість своїм батькам і найважливіше: щоб батьки пам’ятали про молитву своїх дітей та молилися за їхнє майбутнє.

Наступним благодійним кроком було вручення подарункових комплектів молодим мамам в пологовому будинку. Загалом було вручено 13 комплектів. Для присутніх молодих мам і жінок, що очікують малят отримані подарунки стали справжньою приємною несподіванкою. Вони щиро дякували працівникам благодійного фонду і бажали сил та натхнення для здійснення майбутніх добрих справ.

Розповідає Вікторія Скриннікова, координатор дитячих програм у Карітасі Волинь: «Благодійність передбачає дієве ставлення людей одне до одного, спрямоване на підтримку і допомогу тим, хто цього потребує. Таке розуміння сутності благодійності й стверджує в думці, що саме ця здатність людської натури є найвищим виявом людського в цій натурі. Не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а відкинувши власні інтереси й проблеми поспішати на допомогу іншим!

Ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобувають щиру шану й пам’ять».

У Львові молоді митці творять різдвяне свято спільно з неповносправною молоддю

16.12.13, Львів
Карітас України заручився підтримкою Львівської міської ради для реалізації цьогорічного арт-проекту, що об’єднує майже 100 молодих людей з особливими потребами і відомих львівських митців. Мета їх співпраці – створення святкових подарунків, які розповсюджуватимуться серед громадськості і привертатимуть увагу до проблем соціалізації неповносправних людей.  

Допомогли виконати спеціальні різдвяні подарунки, вклавши у роботи власні стиль і манеру відомі митці: Остап Лозинський, Оля Кравченко, Мар’ян Пиріг, Євгенія Рябчун, Мар’яна Квятковська. Вони кажуть, що такий проект і соціально важливий, і створює альтернативу експортованим подарункам. На спільних з неповносправною молоддю майстер-класах вони цьогоріч створили ялинкові прикраси – різнобарвні та веселі коники. Невдовзі цими різдвяними дарунками буде оформлено святкову ялинку та представлено її у фойє Львівської міської ради.

В рамках арт-проекту наприкінці 2011-го року і 2012-го року різноманітні події – виставки, майстер-класи, різдвяна ярмарка, акції в галереях і кав’ярнях, музичний концерт – охопили захід України, також столицю. Учасники арт-проекту презентували ікону на склі, сучасну ікону на дошці, кераміку, текстиль,  живопис на полотні, цікаві тематичні подарунки та іграшки. Митці дуже стоваришувались за 2 роки із молодими людьми, що мають особливі потреби, тому з радістю продовжили співпрацю і цієї осені.

Мар’ян Пиріг, художник, власник «Ремісницької Родини Пирожків», соліст гурту «Гич-Оркестр» і активіст арт-проекту розповідає: «Коли минулого року мене запросили взяти участь у майстер-класах з молоддю, що має особливі потреби, я був дещо заскочений. До вчителювання не хотів мати ніякого відношення – вважаю це за щось нав’язливе, що суперечить свободі вибору людини. Але конкретно до цього запрошення я віднісся дещо інтимно-делікатно, ніби тебе просять бути за хресного у дитини – від таких речей негоже відмовлятися.

І вже згодом, побувавши на заняттях, які проводили інші митці, і почавши вести свої, я докорінно змінив свою думку. Я був, як ніколи, вражений абсолютною відкритістю молодих неповносправних людей. В голові не вкладалось, що поєднує цих надзвичайних світлих особистостей зі словом “неповносправний”! Біля них радше я себе відчуваю в чомусь обмеженим. Вони так просто і повністю віддаються справі, пускають у власний незабруднений стереотипами і брехнею простір. Їх любов до добра, до кольорів і творчої сили змушує тебе без будь-яких вагань відчути себе в повній мірі щасливим, радісним.  

Я дуже вдячний долі за те, що звела мене з такими надзвичайними людьми. Глибоко поважатиму і захоплюватимусь до кінця своїх днів людьми з особливими потребами, а також людьми, які працюють із ними!».

В нашій країні щороку зростає кількість людей з особливими потребами: на сьогоднішній день приблизно 10% населення України – неповносправні особи, 6% із них – це люди з вадами інтелектуального розвитку. Неповносправні люди в Україні відчувають негативний вплив багатьох соціальних проблем, пов’язаних з освітою, працевлаштуванням, медичним обслуговуванням, матеріально-технічним та інформаційним забезпеченням повноцінної інтеграції у суспільне життя, стигматизацією.

Людмила Сухарєва, координатор Карітасу України по роботі із людьми, що мають особливі потреби, каже: «Цієї осені митці провели із неповносправною молоддю близько 15-ти професійних майстер-класів у Львові, Стрию, Дрогобичі та Івано-Франківську.

Молоді люди з особливими потребами почуваються щасливими, бо залучені до виконання мистецьких робіт. Перш за все – це створення  особливого настрою, покращення їх психологічного стану, комунікативних навичок і загальний розвиток особистості. Також цей арт-проект допомагає краще інтегрувати та соціалізувати неповносправних осіб в місцеві громади, вплинути на зміну свідомості стосовно сприйняття людини з особливими потребами в суспільстві».

Організатори благодійної ініціативи вірять, що арт-проект щороку розширюватиме свою географію і масштаби, стане ще однією невід’ємною частинкою різдвяного настрою для українців. Підтримати продовжуваність арт-проекту і роботи Карітасу України для молоді, що має особливі потреби, та отримати особливі різдвяні вироби Ви можете:
А) у Львові з 18 грудня у холі Львівської міської ради (пл. Ринок, 1)
Б) зробивши благодійну пожертву на р/р 2600801913626 в Центральна Філія ПАТ “КРЕДОБАНК”, МФО: 325365, Міжнародний Благодійний Фонд «Карітас України», ЄДРПОУ 21695710 (вкажіть призначення платежу: благодійний внесок на арт-проект для молоді, що має особливі потреби).

«Проблема слабкої динаміки змін у благодійності насамперед пов’язана зі страхом змін», – о. Василь Колодчин

13.12.13, Одеса
о. Василь Колодчин працює в благодійності понад 15 років – з 1998 року, коли співпрацював з безпритульними і сирітськими дітьми у благодійній організації «Світлий дім» в Одесі.  Останні 8 років він очолює Карітас Одеса УГКЦ, який здійснює медсестринський догляд і соціально-психологічну підтримку для людей, що живуть із ВІЛСНІДом і їх близького оточення, запобігає торгівлі людьми, надає домашню опіку для інвалідів та одиноких людей похилого віку, підтримує роботу інформаційно-консультативного центру із спеціалізованим навчанням по домашній опіці для доглядальників важкохворих людей та соціальних працівників, також реалізовує ряд інших соціальних ініціатив та акцій.

У 2013 році Карітас Одеси (також Карітас в Коломиї і Карітас у Нововолинську) реалізовує інноваційний проект, що спрямований на оптимізацію шляху надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям. Фінансово проект підтриманий Фондом Рози Люксембург (Берлін, Німеччина).

Успішна реалізація проекту покликана покращити партнерство Карітасу України та її регіональних організацій у здійсненні важливих гуманітарних проектів, а також реалізації місцевих соціальних програм, що діють протягом багатьох років, перенісши їх на більш високий рівень – рівень спільних проектів, які здійснюватимуться за підтримки місцевої влади та у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і соціальними інститутами з метою забезпечення соціально незахищених українців якісними і швидкими медико-соціальними послугами.

Спонсори такої діяльності стверджують, що для них важливо показати місцевій владі відкритість з боку громадських організацій і міжнародної спільноти до кооперації, яка базуватиметься на висококваліфікованому менеджменті і конструктивному діалозі.

Більше про проект та його підґрунтя, соціальну ситуацію і благодійність на Одещині, менеджмент і ефективні комунікації ми спитали о. Василя Колодчина.

о. Василю, найперше питання: що таке якісні медико-соціальні послуги в Україні та Одесі сьогодні?
Передусім це – скорочення шляху надання необхідної допомоги до конкретних індивідуальних споживачів, які дійсно цього потребують. Сьогодні є гостра необхідність оптимізації співпраці між державними установами, громадськими організаціями та іноземними благодійниками задля подолання такої проблеми.

Тільки так ми можемо подолати ті проблеми, що стоять перед суспільством сьогодні:  профілактика та боротьба з ВІЛСНІДом, туберкульозом, гепатитом та іншими проблемами, подолання бідності і соціальної незахищеності дітей, покращення законодавчих і податкових засад надання соціальних послуг.

Але якісні послуги – це також послуги, які надаються не лише технічно правильно, але і з душею, увагою і турботою про наших клієнтів, з особливим ставленням до них. Бо ці люди доволі часто почуваються розгубленими і залишенними.

Чому, як і коли розпочався проект оптимізації надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям на Одещині?

Виконання проекту «Створення механізмів ефективної підтримки вразлих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України» було розпочато навесні цього року. Згідно плану заходів було сформовано команду фахівців, консультантів та експертів проекту, з якими був узгоджений робочий план та завдання.

Діяльність по проекту була розпочата зі створення бази медичних та соціальних інституцій (установи та організації різних форм власності, що надають подібний спектр послуг).  Надалі ми будемо провадити моніторінг ситуації, розбудовувати мережу партнерів, проводити підвищення кваліфікації усіх тих, хто бере участь у наданні таких послуг, прививаючи їм високі світові стандарти праці в цій сфері.

Проект передбачає співпрацю з іншими неприбутковими та державними організаціями – яка Ваша успішність в цьому і як така співпраця виглядає?
Ряд організацій дали згоду на взаємодію та співпрацю у проекті: Южненський міський благодійний фонд «Час молоді», Європейський інститут соціальних комунікацій , Комунальне підприємство «Одеська обласна туберкульозна клінічна лікарня», Одеський обласний центр з профілактики і боротьби зі СНІДом, ГО «Віра, Надія, Любов», Об’єднання неурядових  організацій «Разом за життя», БФ “Дорога до дому”, Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня.

В рамках робочих зустрічей та індивідуальних консультацій був розроблений алгоритм співпраці та взаємодії, підготовлені програми круглих столів, запрошені учасники. Станом на сьогодні можу сказати, що наші цілі на цей рік майже у 100% співвідношенні досягнуті!

У нас є чудові колеги, скажімо, з «Дорога додому» чи «Віра. Надія. Любов» – я завжди радий співпраці з ними, можливості повчитись у них. Спільно ми утворюємо довкола себе спільноти кваліфікованих однодумців, з якими розвиваємо багатогранний діалог  з владою, бізнесом, молоддю, навіть тими самими потребуючими українцями. Це найважливіше: мати бачення, посвячених працівників і чітку мету – спільно заповнювати прогалини в існуючій системі надання медико-соціальних послуг потребуючим одеситам.

Як би Ви охарактеризували динаміку української і, зокрема, одеської благодійності за останні 5 і 20 років?
Змінилось: втручання міжнародних спільнот, служіння церкви, оновлення матеріально-технічної бази, обмін досвідом і кваліфікація працівників соціальної сфери. В певному значенні змінилась на краще практика корпоративної соціальної відповідальності, також приватної, але воно ще перебуває на зародкові стадії у нас.

Проблема слабкої динаміки змін у сфері благодійності насамперед пов’язана із пострадянською свідомістю, страхом  перемін, як таких. Це стосується щодо державних інституцій, щодо кожного з нас буквально на своєму робочому місці чи в сім’ї щодня.

Охарактеризуйте, будь ласка, Ваші стосунки з владою – це співпраця чи опозиція?
Останніми роками знизилась ефективність такої співпраці і адвокації, але вони все рівно є непоганими І різняться залежно від районів Одещини, самого міста і різних підрозділів влади. Якщо 5 років тому діалог з владою можна було оцінити на 8 балів за 10-бальною шкалою, нині це 6 балів.

Є, звісно, проблема з бюрократичними процедурами – до прикладу, коли мова про прийом і роздачу гуманітарної допомоги. Умовно я знаю, що ми витратимо величезний відрізок часу, ресурсів, людських зусиль, аби отримати і надати цю допомогу, а за той час могли би зробити значно більше для цієї самої категорій потребуючих людей через інші методи чи структури.

Назагал в країні та області є кошти, є людські ресурси, є поле для діяльності, але немає ефективних механізмів реалізації цих бюджетів. І Карітас у цьому плані є однозначним зразком – ми вміємо за прийнятні бюджети і невеликою кількістю людських ресурсів здійснювати відмінну соціальну роботи і надавати найвищого стандарту соціальні, юридичні, інформаційні, психологічні і медико-соціальні послуги потребуючим людям!

«Бог закликає до справ благодійних по-іншому кожну окрему особу, і це не завжди зрозуміле для інших», ? інтерв’ю з о. Юрієм Вишневським

11.12.13, Україна-Канада
З осені минулого року до благодійної акції «Різдвяна Свічка» Карітасу України долучились добровольці з Канади. Вони здійснили збір коштів для допомоги соціально незахищеним дітям в Україні завдяки розповсюдженню спеціальних різдвяних свічок.

Задля долучення саме українців до вирішення українських соціальних проблем протягом останніх 11 років Карітас України організовує акцію «Різдвяна свічка». Її метою є розповсюдження виготовлених руками неповносправної молоді різдвяних свічок і збір коштів для допомоги дітям і молоді, що перебувають у кризових умовах життя.

Кожного року тисячі таких дітей мають можливість долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків в дитячих соціальних центрах Карітасу України, брати участь у проведенні літніх таборів і відвідувати екскурсії, організовувати особливі свята і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

З благословення Преосвященного Владики Кена Новаківського (Єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ) цьогоріч  Богдана Корень-Лупиніс, яка очолює роботу  Української Школи Пресвятої Євхаристіі у Ванкувері, зініціювала реалізацію благодійної акції у Канаді. Спів-керівник та наставник Української Школи о. Юрій Вишневський допоміг їй у цьому.

– отче Юрію, чому Ви та Ваші парафіяни, колеги, друзі долучились до акції “Різдвяна Свічка” у Канаді? Що Вас мотивувало?
Коли минулого року ми вперше долучилися до акції “Різдвяна Свічка”, то мало хто в парафії та й назагал в єпархії знав, що подібна практика вже протягом багатьох років існує в Україні та інших країнах Європи (найвідоміші ? 1 Millon Star, 1 Million Sterne, 10 Millions d’etoiles, Un million de stele).

Незважаючи на короткі терміни підготовки до минулорічної акції, вона відбулась досить успішно і це не в останню чергу заохотило нас до того, щоби прийняти  участь в акції і цього року. Думка про те, що наш внесок в “Різдвяну Свічку” справді комусь допоміг, не могла залишити нікого байдужим.

– Які благодійні проекти Ваша церковна громада вже реалізовувала або реалізовує?
Назагал по парафіях не існує якогось одного напрямку благодійності, тому дуже часто все  залежить від потреб, що існують в певній місцевості. Наприклад, досить поширеною є практика збирання їжі для потребуючих в часі Різдвяних і Великодніх свят. Пізніше уся зібрана їжа звозиться до якогось централізованого місця, що тут називають “банком їжі”.

–    А що вважаєте пріоритетним у благодійності вКанаді і наскільки ці пріоритети відрізняються від українських?
Незалежно від того, де ми живемо – в Україні чи в Канаді – пріоритети повинні залишатися однаковими: це допомога тим, хто її найбільше потребує.

На моє переконання, важливим моментом у пропагуванні благодійності, особливо серед християн, повинен бути наголос на тому, що ми не можемо бути вповні християнською спільнотою, якщо ми не допомагатимемо своїм ближнім і особливо тим, хто перебуває у кризових умовах життя. Іншими словами – виконувати на ділі гасло “Віра без діл мертва”. Служіння ближньому в окремий і чудовий спосіб виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія.

–    отче Юрію, чим визначається, на Вашу думку, участь в благодійних справах: ментальністю, економічним становищем, добрим прикладом чи звичкою, власним досвідом перебування у складних життєвих обставинах, рівнем духовного розвитку?
Думаю, що всім, що Ви перерахували плюс ще щось, що промовить Бог доНа фото: Богдана Корень-Лупиніс з доньками ? Наталією і Емілією кожної окремої особи, і це не завжди буде зрозуміле для інших. Навколо нас існує стільки болю і страждання, що все це стає наче запрошенням творити добро та піклуватися про найменших світу цього.

Протягом останніх двох років по усіх наших парафіях ми читаємо та роздумуємо над Пастирським Листом Блаженнішого Святослава “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”. В одному з розділів, де йдеться саме про служіння ближньому є досить цікаві слова: “Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, а наші парафіі? стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими”. Важливо, щоб ми хотіли бути тими “живими християнами”, а Бог вкаже нам в який саме спосіб нам цього досягнути!

Запрошуємо на прес-тур для ознайомлення з роботою по опіці одинокими людьми похилого віку та тими, хто потребує стороннього догляду!

ВАЖЛИВО!
Близько 30грн*  – такою є сума коштів, яку українська держава визначає достатньою для одного дня життя і здоров’я людини похилого віку чи особи, яка втратила працездатність. Звісно, цих коштів заледве вистачає на харчування, медикаменти та оплату комунальних послуг, не кажучи вже про придбання засобів гігієни, одягу, взуття чи інших звичних для українців побутових речей.

Тим часом у віковій структурі населення світу та України відбуваються глибокі зміни – стрімко збільшується кількість людей похилого віку – тих, хто досягнув  65 років. Таких людей у світі нині 269 мільйонів, тобто майже кожен 110, в Україні ж 15 – людина похилого віку, кожен 16 із них є самотнім.

За останніх 12 років на базі своїх організацій у 8 областях України  завдяки проектові «Домашня опіка» Карітас України здійснив опіку над 7 тисячами ** людей **похилого віку, інвалідами, людьми, які живуть з ВІЛСНІДом, паліативними хворими, жертвами тоталітарних режимів, остарбайтерами. Лише за останні 5  років ***Карітас України витратив на опіку людьми, що потребують сторонньої опіки, більше 20 млн. грн.

Що таке «Домашня опіка»?

Карітас України вважає одним з пріоритетних напрямків своєї роботи діяльність, спрямовану на опіку станом здоров’я та якістю життя людей похилого віку та тих, хто потребує стороннього догляду. Метою «Домашньої опіки» є медико-соціальний догляд і покращення обставин життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової опіки.

Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг:

•    догляд за тілом хворих і немічних – переодягання, заміна постільної білизни, гігієнічні послуги;
•    медичні послуги – вимірювання тиску, пульсу і температури тіла, надання ліків, обробка ран, масажі та розтирання тіла, лікувальна фізкультура та інші;
•    ведення домашнього господарства – покупки в магазині, приготування їжі, годування, миття посуду, прибирання в помешканні, прання та прасування;
•    вирішення юридичних питань – реєстрація для отримання субсидій, документів, сплата комунальних послуг;
•    організація дозвілля – спілкування, читання книг, прогулянки;
•    консультації підопічних та їхніх родичів тощо.

При 8 центрах «Домашньої опіки» діють інформаційно-консультаційні центри, де надаються консультації по догляду за хворими і збереженню їх здоров’я для членів сімей, родичів і сусідів, спеціалістів з домашньої опіки. Також проводяться навчальні тематичні тренінги для волонтерів і соціальних працівників. Щороку такою допомогою охоплено тисячі потребуючих людей.

При 6 центрах «Домашньої опіки» діє випозичальня реабілітаційного обладнання, де сотням потребуючих українців щороку надаються протипролежневі комірчасті матраци і подушки, пневматичні чаші для миття голови, подушки для підтримки шиї, туалетні крісла, інвалідні візки, ходунці двоколісні складні, палиці чотирьохопорні тощо.

У 6 центрах «Домашньої опіки» діють соціальні пральні, завдяки добре налагодженій роботі яких понад 200 осіб з числа набувачів проекту «Домашня опіка» регулярно отримують послуги прання брудної білизни, яка пройшовши етапи прання та прасування, доставляється їм додому у готовому для користування вигляді.

Усі центри «Домашньої опіки» обладнані необхідним медичним і реабілітаційним обладнанням, мають підготовлений  кваліфікований персонал і посвячених  місцевих керівників. Регіональні адміністрації «Домашньої опіки»  співпрацюють  з місцевими відділеннями соціального захисту для людей похилого віку та одиноких, управліннями Пенсійного фонду, з відділами субсидій,  лікарями  поліклінік і лікарень з метою перенаправлення та консультування підопічних, також з освітніми закладами. 

Раніше проект «Домашня опіка» реалізовувався у 13 містах України: у Києві, Одесі, Донецьку, Львові, Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську, Коломиї, Стрию, Бродах, Соснівці, Жовкві, Бориславі. Протягом останніх 2 років географія проекту звужена до 8 міст (Київ, Донецьк, Одеса, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Коломия, Борислав) і охоплює 500-600 підопічних.

Впродовж багатьох років проект фінансувався різними спонсорами із Німеччини, Франції, Австрії. З січня 2012 року цей проект фінансують  Фундація “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” і Карітас Німеччини.

Ми пропонуємо учасникам прес-туру:

  • відвідати центри «Домашньої опіки» Карітасу України у Львові та Бориславі Тернополі;
  • завітати до помешкань підопічних проекту «Домашня опіка» і побачити, якими є їх життя, побут, щоденні труднощі та умови для їх вирішення;
  • порівняти наочно послуги, які отримують одинокі люди похилого віку від Львівського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)  і Карітасу України;
  • дізнатись, чому і скільки років триває лобіювання системи надання соціальних послуг для вразливих категорій населення і державного централізованого фінансування надання соціальних послуг благодійними громадськими організаціями;
  • ознайомитись з роботою національного офісу Карітасу України та регіональних організацій;
  • задати найнезручніші та найінтригуючі питання про особливості здійснення соціальної політики благодійними громадськими організаціями в Україні, специфіку співпраці із державою, фінансування такої роботи і подальші перспективи, виклики, тенденції;
  • ознайомитись також з іншими напрямками роботи регіональних організацій Карітасу України ? роботою з потребуючими дітьми і молоддю, неповносправними людьми, дітьми трудових мігрантів, благодійними їдальнями, пунктами гуманітарної допомоги тощо.

До участі в прес-турі запрошуються журналісти друкованих та Інтернет-видань, телебачення і радіо.  
Для акредитації прохання звертатись до Надії Чорної, менеджера із зовнішніх зв’язків Карітасу України, за e-mail  pr@caritas-ua.org   або тел.  099 090 23 55.

У заявці слід вказати:
1. Ваше ім’я і прізвище.
2. Назву ЗМІ, посаду.
3. Контактний телефон та електронну адресу.  
4. Зручний для Вас час проведення прес-туру та який формат для Вас зручніший:
А) 1-денний (пропонується відвідати організації Карітасу у Львові та Бориславі) чи
Б) 2-денний (пропонується відвідати організації Карітасу у Львові та Тернополі; передбачається ночівля у Тернополі, покриття витрат забезпечує МБФ «Карітас України»).

Пропоновані дати прес-туру:
А) 9-10 грудня  В) 16-17 грудня  C) 23-24 грудня

NB!  Усі витрати, пов’язані із транспортом, проживанням і харчуванням, покриває МБФ «Карітас України».

* місячний прожитковий мінімум і мінімальна пенсія в Україні, визначена на період 1 січня-1 грудня 2013 року у розмірі 894 грн.
** це приблизна цифра, оскільки протягом 12 років у зв’язку зі змінами у фінансуванні проекту змінювались і кількість центрів «Домашньої опіки», і кількість підопічних; середня кількість користувачів цього проекту щороку становила приблизно 500 осіб
*** мається на увазі 2008-2013 роки