Місяць: Січень 2013

01.02.13, Донецьк
З січня 2013 року Карітас України розпочав у Донецьку проект роботи соціальної квартири для дівчат і молодих жінок, які у зв’язку із складними життєвими обставинами не мають житла. Цей проект Карітасу є пілотним і розрахований на  3 роки. Проект фінансується з-за кордону, благодійниками з Австралії  (Australian Catholic Mission).

Подібні проекти у Києві та Донецьку майже в один і той саме час розпочали такі фонди як «Розвиток України» та «Право на здоров’я» (Healthright International), які так само велику увагу приділяють темі бездоглядності, безпритульності дітей та молоді в Україні. Це підтверджує, що проблема відсутності можливостей забезпечити своє гарантоване конституцією право на житло для молодої людини з інтернату або соціально вразливої родини є надзвичайно актуальною в Україні саме сьогодні.

За різними оцінками експертів, на сьогоднішній день в Україні налічується від 30 до 100 тис. вуличних дітей та молоді, які живуть переважно у великих містах. Це ті, хто, проживає на вулиці, хто знаходиться на вулиці весь час або час від часу, не має батьків, рідко підтримує стосунки з батьками, або взагалі втратили зв’язок з родичами тощо.

Звичними явищами для вуличних дітей та молоді є переохолодження і недоїдання, туберкульоз, насильство, депресія, злочинність, неграмотність та інше. Окрім того, вживання алкоголю та наркотиків, залучення в ризиковані сексуальні стосунки роблять вуличну молодь надзвичайно вразливою до ВІЛ, ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом) та ранньої вагітності. (дані взято із *дослідження UNICEF)

На превеликий жаль на сьогодні самі соціальні працівники визнають неадекватність діяльності державних соціальних служб, в тому числі і соціальних гуртожитків – їх не лише є замало для молоді, але й взагалі відсутні якісні реабілітаційні програми та належний професійний супровід молодих людей, що опинились  у кризових життєвих обставинах. Термін проживання в соціальному гуртожитку є обмежений, і при відсутності щоденної індивідуальної соціальної роботи з молодою людиною, це не дає їй більших шансів знайти собі житло і вести самостійне життя.

«Ідея соціальної квартири Карітасу має переваги в тому, що умови проживання наближені до звичайних умов проживання сім’ї, молоді люди проживаючи у такій квартирі, вчаться самостійно себе обслуговувати, вести домашнє господарство, виконувати побутові обов’язки як у будь-якій звичайній сім’ї, вони вчаться готувати, прибирати, купляти продукти, вести свій бюджет та планувати витрати таким чином. Проживаючи із іншими мешканцями під супроводом соціального працівника, молоді люди вчаться взаємодіяти з іншими, знаходити спільну мову, вирішувати конфліктні ситуації у мирний спосіб, вчаться поводитись так, щоб  не порушувати права інших людей.

Велику увагу у процесі соціального супроводу приділяється тому, щоб молоді люди планували своє життя – ставили собі самі життєві цілі, визначали малі кроки до цих цілей та самостійно ці кроки робили», – розповідає Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі з дітьми і молоддю Карітасу України.

Термін проживання мешканців соціальної квартири визначається індивідуально і триватиме в середньому до 6-12 місяців. Отримати житло в соціальній квартирі можуть ті молоді люди, які пройшли попередній соціальний супровід у денному центрі, мають добрі шанси подолати кризову ситуацію, вмотивовані та активні у вирішенні своїх побутових і фінансових проблем.  

У проекті соціальної квартири зайняті працівники Карітасу, які ведуть постійний супровід підопічних, надають при потребі консультації, разом з молодими людьми розробляють індивідуальні плани і контролюють їх виконання. Це стосується як побутових питань, так і юридичних, психологічної підтримки та інших аспектів соціалізації.

Соціальні працівники   мають налагоджену співпрацю з державними службами, навчальними закладами, роботодавцями – це дає можливість працювати не лише із самою молодою людиною, але також і з її соціальним оточенням, комплексно підходити до зміни життя людини, що опинилась у кризових умовах життя.

Соціальні квартири – нове для України явище. Вони вже довели свою ефективність в Європі. «Важливим є не створення соціальних квартир, а впровадження в роботу цих закладів сучасних і ефективних методик надання допомоги клієнтам. Необхідно далекоглядно завдяки соціальній реабілітації дітей і молоді, що опинились у кризових життєвих обставинах, системно протидіяти соціальному сирітству в Україні, використовувати і мультидисциплінарний підхід в роботі, і співпрацю державних і недержавних установ», – коментує впровадження проекту Зоряна Лукавецька.  

*Бідність та нерівні можливості дітей в Україні /  [Черенько Л.М., Полякова С.В., Реут А.Г. та ін.]; за ред. Е.М.Лібанової. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Український центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.

30.01.13, Україна
Минулого року завдяки допомозі благодійників із Німеччини та Відня організації Карітасу в Україні забезпечували 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1,5 тис. потребуючих осіб. Цього року Карітас України також створює мережу пунктів обігріву з благодійними їдальнями для опіки над безпритульними і малозабепеченими людьми. Мета такої акції – забезпечити гарячим харчуванням, медикаментами і теплим одягом осіб, які потерпають від холоду, попередити випадки переохолодження, надати першу медичну допомогу постраждалим, також психологічну підтримку.

За даними Міністерства охорони здоров’я України і Державної служби України з надзвичайних ситуацій кількість смертельних жертв від переохолодження та обморожень сягає близько 200 осіб, постраждалих  від холоду ? тисячі українців. Міністерство з надзвичайних ситуацій заявляє про розміщення майже 3.000 наметів обігріву  в різних регіонах України, однак чимала кількість з них задекларована лише на папері.

Внаслідок дуже низьких температур і снігопадів у багатьох містах України виникають проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випадає на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Відтак Карітас України розпочав роботу 11 пунктів обігріву і харчування на базі своїх регіональних організацій в різних областях України ? Київській, Донецькій, Хмельницькій, Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській. Пункти обігріву будуть як стаціонарні, так і мобільні. Всі регіональні організації Карітасу України мають багатий досвід функціонування благодійних їдалень і пунктів видачі гуманітарної допомоги, тому для їх малозабезпечених і безпритульних підопічних робота пунктів обігріву  дуже важлива і вчасна.

В пунктах обігріву Карітасу потребуючі люди зможуть отримати можливість відігрітись, гарячий обід і напої,  також при потребі одяг і взуття, медичну допомогу. Передбачається і доставка їжі в місця концентрації безпритульних людей ? вокзали, автобусні станції, біля храмів тощо. Загалом передбачається надавати допомогу щодня близько 700 осіб.

«Карітас України висловлює щиру і подяку донорам, волонтерам, партнерам за їх небайдужість до чужого горя, милосердя, турботу й увагу до нужденних. Єдине бажання ? аби врешті саме українське суспільство, заможні добродії, успішні підприємства, люди доброї волі об’єднувались довкола наших соціальних проблем. Бо з кожним роком фінансування з-за кордону зменшується», ? зауважує Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

28.01.13, Україна
У рамках спільної програми БлагоLAB, заснованої Українським форумом благодійників і фондом «Розвиток України», 23 січня відбулась панельна дискусія, присвячена новим тенденціям в європейській благодійності. Серед запрошених на дискусію гостей були представники Асоціацій фондів Нідерландів, Франції та Іспанії, а серед українських експертів у заході взяв участь, зокрема, президент Карітасу України Андрій Васькович.

Перша сесія панельної дискусії розпочалась з виступу Рози Галлего, Голови Європейської мережі донорських асоціацій. Основна теза її виступу полягала в тому, що для того, щоб бути конкурентоспроможними в секторі благодійництва, європейські благодійні організації потребують кооперації. «Благодійництво – це сфера, в якій працює 1 мільйон осіб, це сфера у фінансовому розпорядженні якої знаходиться 1 мільярд євро», ? зазначила Роза. –  Тому без кооперації ефективність в її роботі є неможливою».

На цьому ж принципі наголосила Ханна Сурмац, яка є керівником юридичних проектів Європейського центру фундацій. «Донори сьогодні більш глобалістично налаштовані, тому такою важливою стала міждержавна активність в рамках європейського співтовариства. Якщо в минулому більшість благодійних інституцій просували свою власну ідентичність і були більш індивідуалістичні, то зараз здійснювати свої функції вони можуть тільки об’єднавшись в мережу. Кооперація надає багато переваг для благодійного сектору: по-перше, вони можуть створювати власні стандарти і принципи роботи, а по-друге, проводити більше власних досліджень. Іншими словами, кооперуючись вони стають більш свідомі!», ? наголосила Ханна.

У своєму коментарі до озвучених виступів Андрій Васькович підтримав ідею кооперації як важливого тренду в майбутньому і також зазначив, що 100 мільярдів, які мають у своєму активі європейські фонди, зобов’язують їх до більшої професійності. А та ? в свою чергу ? неможлива без консолідації зусиль.

Розповідає Ольга Гриб, журналіст-волонтер Карітасу України: «Велика частина дискусії була присвячена проблемі політично-економічної кризи, як основному зовнішньому виклику європейської благодійності. У цьому розрізі європейські фахівці говорили про переозначення філантропії в умовах кризи. Про те, що криза сповільнила розвиток економіки, однак вона не паралізувала амбіції, які мають працівники благодійного сектору. Серед негативних наслідків було виділено тиск, який чиниться на приватні фонди, як правило, урядами. Криза означає для європейської спільноти також і скорочення фінансування на наступні 50 років».

У другій секції панельної дискусії Бєатриса де Дюрфорт, виконавчий директор Асоціації фондів Франції, розповіла про особливості філантропічного сектору країни, яку вона представляла. Вона наголосила, що французьке законодавство створило певні бар’єри для кооперації французьких фондів з фондами сусідніх країн. «Однак ми намагаємось знаходити шляхи для покращення цієї ситуації і здійснювати міжнародних благодійних проектів», ? пояснила спікер. Що цікаво, пані Дюрфорт серед особливостей благодійництва у Франції виділила нестабільність відносин між прибутковим і неприбутковим сектором, а серед позитивних змін ? тенденцію до розвитку корпоративної соціальної відповідальності бізнесу.

Також на заході йшла мова про збільшення гравців на європейському ринку благодійних послуг протягом останніх 10-15 років, взаємодію урядів і благодійного сектору та методи вимірювання ефективності благодійної діяльності.

Ольга Гриб повідомляє, що панельна дискусія була дуже інформативною і динамічною. Фахівці Західної Європи, України і Росії мали змогу обмінятися думками та ідеями, висловити свої погляди на ті або інші проблеми. Проведений захід, без сумніву, став відмінним публічним майданчиком для артикуляції не тільки трендів європейського благодійництва, а й тих позитивних і негативних тенденцій, які існують в українській благодійності сьогодні.

25.01.13, Україна
З жовтня 2011 року Карітас України реалізує проект надання медичної допомоги дітям, які мають онкологічні захворювання. Донором проекту виступає Українська католицька церква в Австралії. Бюджет проекту станом на 21.01.2013 становив понад 1,545 млн. грн., допомога надається близько 35 дітям.

За даними ВООЗ, Національного Інституту раку за останні 100 років по рівню захворюваності і смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи.

Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року. По темпах поширення раку Україна знаходиться на другому місці в Європі.

Щороку більше 160 тис. дорослих осіб і більше 1 тис. дітей дізнаються, що вони онкохворі. 70% хворих на рак дітей мають усі шанси одужати, але третина з них помирають протягом першого року життя, – констатують фахівці.

“Хвороба спіткала мого племінника і нашу родину в січні цього року. У Михайлика збільшився лімфавузол. Лікарі не могли знайти причину таких змін в організмі, робили комп’ютерну томографію та пункцію вузла. Після чого діагноз був жахливий ? лімфома Беркітта з ураженням кісткового мозку, Михайлові визначили 2-гу терапевтичну групу.

Це стало великим випробуванням для нашої сім?ї ? така непередбачувана біда, непосильні фінансові витрати, великий стрес і психологічне напруження.

Після останнього курсу хімії Михайло отримав грибок на легенях, тому вживає антибіотики зараз, а відтак дуже ослаблений, знесилений. Дитині з одного боку важко зрозуміти, чому це спіткало саме його і чому він не може насолоджуватись життям, як решта його однолітків, чому стільки часу проводить серед лікарів. А з іншого боку ми дивуємось його витривалості, терпінню, смиренності.

Зараз у нас є ремісія, перебуваємо на лікуванні в Івано-Франківську. На даний момент ми забезпечені ліками від держави, але надалі маємо брати таблетовану хімію за свої гроші, яких в нас вже немає.

Михайлик почуває себе чудово, хоча й ослаблений. Він передавав особисто від себе величезну подяку і захоплення людьми, які йому допомогли долати хворобу! Шкода, звісно, що в такому ранньому віці наш племінник вже усвідомлює складні життєві труднощі і несправедливість хвороби…

Але Бог добрий, ? Він точно допоможе! Через таких людей, які працюють в Карітасі і які підтримують фінансово роботу благодійних організацій.  Дякуємо Вам щиро”.
Оля Клапчук, тітка 9-річного Михайла (Коломия)

«Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Зрозуміло, що не кожна сім’я має такі суми грошей і тому, якби не благодійники, ? ми б масово втрачали наших діточок.

Дякуємо щиро за щедрість і солідарність з українськими потребуючими сім’ями благодійникам з Австралії», ? каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

 

23.01.13, Київ
У надвечір’я свята Богоявлення Карітас у Києві традиційно організував вечерю для потребуючих осіб, серед яких  діти і молодь, які проживають на вулиці, діти із кризових та малозабезпечених сімей, діти інваліди, діти позбавлені батьківського піклування, діти із багатодітних родин. Цьогоріч на вечері були присутніми понад 80 осіб, а це значно більше ніж минулими роками.

Свято розпочалося дитячою ляльковою виставою, яку представили студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені  І.Карпенка-Карого. Після цього підопічні діти і молодь Карітасу Київ поставили вертеп про новонародженого Христа.

Вечерю благословив спільною молитвою та привітальним словом директор київського Карітасу о. Роман Сиротич.

 

Він побажав усім Божої благодаті, миру, любові, висловив велику радість від того, що в цей день усі разом мають можливість розділити загальну трапезу та відчути дух Різдва.

Після цього гості приступили до споживання традиційних для українського свят-вечірнього столу страв – куті, пампушків, вареників і голубців, борщу і капусти, риби та інших страв.  Панувала тепла родинна атмосфера, якої діти, що перебувають у кризових обставинах життя, не мають вдома. Це саме те, що їм найбільше не вистачає, – любові і домашнього затишку.

«Зворушливо було спостерігати за дітьми, багато з яких чи не вперше були на такому свят-вечорі. Вони не знають, як поводитися, про що говорити, чого не пасує робити ? все незнайоме. Але навіть попри це вони відчувають любов та ласку, яку проявляють до них. Діти і молодь з кризових сімей дуже вдячні, хоча, можливо, не завжди вміють висловити цієї вдячності. І це закономірно ? їм ніхто ніколи не дякує за те, що вони просто є», ? говорить о. Роман.

На завершення усім дітям було роздано подарунки, солодощі та книги, а дехто ще і поніс із собою страви із Святої Вечері. Із повними руками, зігрітими серцями, усміхненими обличчями та словами вдячності усі нехотячи розходились, покидаючи соціальний центр Карітасу, де впродовж кількох годин їм було добре, радісно та родинно.

«Від свого імені та імені всіх дітей хочу висловити щиру подяку всім людям доброї волі, які спричинилися, щоб ця вечеря відбулася. Усіх бажаючих запрошую до діл милосердя, які спільними зусиллями можемо втілювати у нашому суспільстві серед бідних, хворих та потребуючих.

Для цього можна звернутися до мене чи у наш благодійний фонд за телефоном 097-1945911 і вияснити, в який саме спосіб Ви зможете стати благодійником», ? звертається директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

 

21.01.13, Україна
Цими днями добігла до свого кінця ювілейна «Різдвяна свічка». Організатори відзначають, що збільшились масштаби розповсюдження свічок і збору коштів для допомоги дітям і молоді, які живуть і кризових обставинах. Так само досягнуто більшого рівня поінформованості громадськості щодо цілі і суті акції.

«Ця благодійна ініціатива – можливість для кожного навіть незаможного українця внести свою лепту до опіки потребуючими дітьми!», ? вважає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

В рамках «Різдвяної свічки» неповносправна молодь долучається до виготовлення спеціальних різдвяних свічок, що згодом розповсюджуються через спільноти Української Греко-Католицької Церкви, корпоративних донорів і приватних благодійників. Цьогоріч до акції долучились благодійники і з Канади.  Загалом було поширено близько 150 тис. свічок.

Кожного року завдяки проведенню акції «Різдвяна свічка» соціальні центри Карітасу у різних регіонах України надають можливість тисячам потребуючих дітей і молоді брати участь у проведенні літніх таборів, відвідувати екскурсії, долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків, організовувати особливі свята і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві, і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

Анатолій Козак розповідає: «Карітас України впродовж більше, як 12 років провадить комплексну роботу для допомоги потребуючим дітям і молоді. Реалізовуються проекти мобільної роботи із кризовими дітьми і молоддю, соціально-психологічної допомоги дітям трудових мігрантів, реабілітації і соціалізації неповносправної молоді, надається адресна матеріальна допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, також дофінансування лікування онкохворих дітей».

Згідно нашого недавнього дослідження, Карітас в Україні щорічно протягом останніх років витрачає на програми опіки дітьми близько 350-400 тис. євро, що в 10-12 разів більше за відповідні витрати українського уряду. І це не єдина неурядова організація, що опікується потребуючими дітьми і молоддю в Україні.

Така ситуація свідчить про необхідність підтримки роботи громадських і благодійних організацій в сучасному українському суспільстві задля здійснення ефективної соціальної роботи у необхідному обсязі.

Адже за умов нелояльного законодавства і застарілої схеми надання державних соціальних послуг, несприятливих економічних обставин і системи оподаткування, високого рівня бюрократії і рудиментів радянського менталітету неучасті в громадському житті саме неурядові організації виконують нині в Україні функції держави по опіці дітьми і молоддю, що опинились у кризових умовах життя.

Дякуємо усім людям доброї волі, які долучились до організації і проведення акції «Різдвяна свічка». Нехай Вам воздасться кратно!

18.01.13, Волинь
Велична подія  народження Ісуса Христа єднає  християн в радості,  наповнює душу і розум благими намірами, утверджує в серцях віру,  надихає на добро і милосердя.  Саме в такій радісній піднесеній духовній атмосфері посеред січня відбулося святкування  Різдва у соціально-молодіжному  центрі  Карітасу Волинь.

Особливістю проведення урочистого заходу стало об’єднання різних вікових поколінь.  У святі взяли участь діти, молодь і люди поважного віку:
– члени гуртка з вивчення німецької мови Карітасу Волинь;
– творчий колектив “Співоча надія”;
– члени  українсько-німецького культурного товариства;
– дитячий гурт “Дзвіночок”  Карітасу Волинь;
– вокальна група Дитячо-юнацького центру.

Програма святкового дійства складалася з двох частин. Спочатку присутніх ознайомили з народними звичаями та обрядами святкування Різдва Христового в Україні, а в другій частині заходу учасники презентували європейські різдвяні традиції.

Молодь і діти, співаючи колядки, вітали старших людей, у своїх віншуваннях бажали здоров’я, добробуту та усіляких гараздів. Цікавою і пізнавальною стала  розповідь дітей  про передріздвяний час, про біблійну історію появи  Ісуса Христа на землі. Творчий колектив людей поважного віку “Співоча надія” виконав для присутніх прекрасні  народні колядки,  прославляючи новонародженого Месію.

Оскільки  свято Різдва Ісуса Христа відзначають в усьому світі, то  учасники дійства підготували  розповіді про європейські традиції святкування. Цікаво було почути, що для європейців кожен святковий атрибут має своє символічне значення. Так, наприклад, церковний дзвін символізує пришестя Спасителя, а різдвяна свічка означає перемогу Світла для світу над темрявою.

По-справжньому відчути себе в Європі в різдвяний час допомогли присутнім виступи колективів, які співали колядки, віншували і декламували вірші німецькою мовою.  Приємним сюрпризом був виступ наймолодшого дитячого гурту «Дзвіночки» та пісні у їх виконанні, присвячені  різдвяно-новорічному святковому циклу. Атмосфера заходу була наскрізь пронизана радістю і духовним  піднесенням.

О.  Володимир Кметь, директор волинського Карітасу, подякував усім за підготовку та проведення урочистості й відмітив, що хоча зібралися тут люди різного віку, але об’єднало їх  одне – всепереможна радість від звістки про народження  Сина Божого. Можна впевнено сказати, що відбувся християнський діалог молодшого і старшого поколінь.

15.01.13, Львівщина
Різдвяна казка вподобала собі прогулюватися по небі і збирати невеличкі мерехтливі зірочки, щоб вплітати їх у свої розкішні коси. Це дійство можна розгледіти тільки на Різдво, коли небеса близько-близько прихиляються до землі і люди відсторонюються від буденних турбот і суєти. Працівники  та волонтери Карітасу в Дрогобичі теж долучилися до різдвяної казки ? організували Святу Вечерю для безпритульних та одиноких людей.

«Це саме ті, хто не має можливості закупити необхідні продукти і приготувати святковий стіл, бо не мають на це коштів. Ці люди не мають можливості зібратися родиною за великим сімейним столом, бо в них немає рідної домівки. Їм нікуди йти на різдвяну вечерю, бо їх ніхто не чекає. І таких людей є дуже багато довкола нас.

Ми запросили їх в Карітас відчути хоч на ці кілька годин дух Різдва, зігріти їхні душі і дати їм надію на краще», ? каже Оля, 23-річна волонтерка.

В організації та підготовці даного дійства  допомагала спільнота «Наша Хата». Вона опікується бездомними людьми;  на даний час вже 12 осіб знайшли  притулок в цій спільноті. Саме безпритульні приготували цю вечерю для інших потребуючих людей. Особливу подяку місцевий Карітас висловлює небайдужим благодійникам, які надали продукти  і необхідні кошти.

«Як ми і очікували, на Святу Вечерю прийшло близько 50 потребуючих осіб. Ми прийняли всіх,  хто постукав в наші двері. Багато з цих людей вже давно втратили віру в себе та в цей світ. Ми щиро повірили, що дух Різдва може це все перемінити, ми запалили їхні серця та зігріли їхні душі.

Різдво, яке приносить надію та затишок, дане нам Богом. Єдине, що від нас вимагається, ? це берегти його та ділитися ним зі своїми ближніми. У Карітасі в Дрогобичі ми  поділилися з цими людьми добром Різдва,  ми їх нагодували, обігріли, гарно поколядували», ? повідомляє Василь  Голод, керівник спільноти «Наша хата».

12.01.13, Україна
«Ще зі школи я знав, що таке алкоголь та яка його дія, – розповідає колишній узалежнених Павло. – Проте ні тоді, ні у студентські роки я ним не захоплювався так, як у свої 49. Це було тоді, коли у моєму житті виникли проблеми у сімейному житті та на роботі.

Спочатку була лише пляшка пива ввечері, а згодом я почав потребувати чогось міцнішого. І зрештою це призвело до краху сім’ї та втрати місця праці, психологічних труднощів. Я звинувачував у своїх проблемах усіх навколо, окрім себе самого. Я усвідомлював, що зі мною щось недобре, що я перетворююся у «живого трупа», проте не мав ані найменшого уявлення, як з цим боротися та чи взагалі можливо це. Я звертався до всіх, до кого тільки можна було, – до лікарів, народних цілителів, ворожок, священиків. Однак зміни не наставали. У мене було лише два бажання: випити і забутися у власних снах. З плином часу я дедалі глибше розумів, що перетворююся на непотріб. В мене виникла чітка потреба кардинальних змін.

Тоді я прийшов за порадою до дітей. А у 2009 році потрапив у реабілітаційний центр «Назарет» при Карітасі. До мене і до моєї проблеми поставилися з великою увагою. Ознайомили з програмою «12 кроків», до виконання якої я одразу приступив. Зізнаюся – було важко, проте я таки визнав, що хворий на алкоголізм, а потім успішно подолав його.

Сьогодні я почуваюся щасливим. Не вживаю спиртного вже більше 3,5 років! Я повернувся у рідне місто, налагодив стосунки з дітьми, родичами, друзями та знайомими. Вдалося знайти невисокооплачувану, проте доволі цікаву роботу. Із задоволенням беру участь у різних соціальних програмах, тренінгах, волонтерських заходах. Відвідую групи анонімних алкоголіків. Планую змінити спеціальність і підвищити рівень знань у галузі психології. Тоді я зможу реалізувати це у подібних реабілітаційних центрах та допомагати людям».

Проблема алкоголізму досягла національних масштабів в Україні. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя людина на земній кулі гине від причин, пов’язаних зі споживанням алкоголю. Вживання алкоголю є однією з найпоширеніших причин смертності населення, як чоловіків, так і жінок.

На сьогодні 40% українських дітей (від 14-18 років) вже призвичаїлись до алкоголю, і це при наявності заборони на продаж алкоголю неповнолітнім. Саме вживання спиртного стає причиною патологій у новонароджених дітей.

У відповідь на цю колосальну соціальну проблему у 2004 році Карітас в Україні поблизу започаткував реабілітаційний центр «Назарет». Знаходиться він поблизу м. Дрогобич на Львівщині, побудований на місці колишньої військової частини. Щороку декілька десятків узалежнених людей проходять тут реабілітаційну програму, і ще декілька десятків людей отримують консультаційні послуги, психологічну підтримку.

Допомога надається не лише алкозалежним, але й людям, що мають узалежнення від наркотичних речовин і тютюну, хворим на туберкульоз і ВІЛСНІД, незалежно від віровизнання чи національності людини.

У «Назареті» формують групу, в якій може бути від 30 до 40 осіб, і це зазвичай чоловіки, віком від 18 до 55 років. Курс триває щонайменше 6 місяців. Основною програмою є «12 кроків» ? програма соціально-психологічної реабілітації.

Реабілітанти також займаються трудотерапією, їх постійними супутниками роботи є молитва, дружба та взаємопідтримка, почуття відповідальності за себе та спільноту.

З узалежненими працюють кваліфіковані працівники: психологи, консультанти, духовні наставники. Вони постійно вдосконалюються ? чи то на супервізіях, чи то навчаючись на університетських дипломованих програмах, чи то під час проходження стажування в інших реабілітаційних центрах. «Взаємний досвід допомагає підвищити якість роботи. А взаємні зусилля і комплексна робота спеціалістів подолають соціальні проблеми українців», ? кажуть у «Назареті».

Відеорепортаж-знайомство із роботою реабілітаційного центру «Назарет» Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпрахії УГКЦ.

Оксана Гірчак, для Карітасу України

09.01.13, Хмельницький
На початку січня у Хмельницькому Карітасі відбулося свято для дітей і молоді з числа безпритульних, з неповних, бідних, кризових, багатодітних сімей. Захід об’єднав близько 50 осіб. Такі заходи в часі Різдва хмельницький Карітас проводить вже 6 років поспіль. Працівники кажуть, що аналогічних заходів по місту більше немає, а потребу в них мають десятки сотень потребуючих людей.

В програмі свята були спільна молитва, пісна вечеря, спів колядок. Різдвяне свято для кризових дітей і молоді у Карітасі набуло широкого висвітлення в ЗМІ. Опіка соціально незахищеними категоріями населення значно краще здійснюється громадськими організаціями, аніж державою, і це стає стимулом для самоорганізації місцевих громад з метою подолання соціальної нерівності.

Дмитро Лисий, координатор по роботі з дітьми і молоддю в місцевому Карітасі, каже: «Такі заходи дуже важливі не лише з метою нагодувати і зігріти людей, що опинились у кризових обставинах життя.

Так само це цінно для формування моральних і дозвіллєвих орієнтирів в дітей та молоді, розуміння християнських традицій, сімейної домашньої атмосфери. Різдвяні вечері, які ми проводимо впродовж багатьох років, згуртовують колектив підопічних. Це сенс нашої роботи ? не лише надати матеріальну допомогу, а сформувати альтернативний спосіб мислення, світогляд у людей, що перебувають у кризових життєвих обставинах».

Даний захід відбувся в межах виконання проекту “Мобільна робота з молоддю в Україні”, що фінансує ВМZ (Федеральне міністерство економічного розвитку та співпраці Німеччини). Сьогодні Карітас України опікується більш ніж 500 бездоглядними і безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому.

В роботі, – окрім забезпечення базових потреб кризових дітей і молоді, – важливим є створення умов для духовного, креативного та психо-соціального розвитку, надання інформаційної допомоги, психологічної і юридичної консультації. Усі ці види діяльності в роботі соціальних центрів для кризових дітей і молоді мають на меті сприяти соціалізації, підвищити безпеку дітей та молоді, навчити їх самостійно вирішувати щоденні труднощі в ефективний та соціально прийнятний спосіб.

«Що особливо приємно, ? у Хмельницькому місцева організація Карітасу України має гарну підтримку місцевих парафіян і підприємців, прихильників соціальної роботи. Цього разу жертводавці забезпечили святковий захід для кризових дітей і молоді покупкою деяких продуктів. Висловлюємо щиру подяку їм! Нехай Господь благословить», ? каже о. Іван Данкевич, директор Хмельницького Карітасу.