Незалежна оцінка програми Карітасу України «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми» (2022–2026)

Команда залучених зовнішніх експертів (Nextstation Analytical Boutique) провела підсумкове незалежне оцінювання (евалюацію) програми «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми», яку протягом 2022–2026 років реалізовував Карітас України за підтримки міжнародного консорціуму партнерів (CAFOD, Caritas Spain, Caritas Korea).

Головна мета евалюації – проаналізувати ефективність і якість наданої допомоги, вивчити адаптацію роботи організації до викликів повномасштабної війни, а також сформувати доказову основу для наступного стратегічного циклу 2026–2030 років.

Головні знахідки та результати аналізу

1. Адаптація до воєнних ризиків. Експерти відзначили, що війна суттєво змінила профіль ризиків експлуатації. Дослідження аналітиків зафіксувало зростання частки примусової праці та випадків використання у збройному конфлікті (зокрема, у циклі 2025–2026 років 40 із 89 опитуваних респондентів становили особи, звільнені з полону).

Ефективність «нульового етапу». Аналіз підтвердив високу дієвість моделі раннього кризового реагування — надання безумовної стабілізаційної допомоги (їжа, житло, психологічна підтримка, відновлення документів) ще до проходження офіційних юридичних процедур чи встановлення статусу.

Охоплення та якість. Програма реалізовувалася через 7 місцевих організацій у 12 областях України. За даними опитувань, 96% учасників превентивних заходів оцінили надану інформацію як корисну та дієву, а 94% респондентів зазначили, що обізнані про ризики торгівлі людьми й знають, де отримати допомогу.

Рекомендації експертів для майбутнього розвитку

За результатами аналізу евалюатори сформулювали низку рекомендацій для посилення діяльності Карітасу України: оновлення інструментів скринінгу з фокусом на підхід, поінформований про травму; посилення системи моніторингу (MEAL) на рівні вимірювання якісних змін у житті людей; формалізація стабілізаційної допомоги та забезпечення довших стратегічних горизонтів фінансування (на 3–5 років).

З повним текстом аналітичного звіту, детальною методологією, графіками та рекомендаціями зовнішньої експертної групи можна ознайомитися у файлі:

Рюкзак, який зняв частину маминих турбот: як «Шкільний портфелик» підтримав родини

Зошити, ручки, олівці, пенал, рюкзак… Це звичайний список покупок, який наприкінці літа складає кожна родина школяра.

Для дітей, особливо тих, які вчаться у молодшій школі, цей список джерело мрій, сподівань та натхнення. А для батьків? Не всі дорослі можуть знайти кошти на якісну канцелярію серед десятків інших щоденних потреб.

Особливо складним це завдання стає тоді, коли сім’я переживає втрату, вимушений переїзд, відновлюється після кризи чи намагається буквально заново побудувати своє життя. Тоді підготовка до нового навчального року – це вже не просто похід у магазин. Для мами, яка самостійно дбає про дітей, шукає роботу, оплачує оренду, проходить власний шлях відновлення чи справляється з горем, навіть частина знятих із сімейного бюджету витрат має значення.

Щорічна благодійна акція Карітасу України «Шкільний портфелик», яка цього року відбулась вже у 27-ме, направду не лише про- і для дітей. Разом із рюкзаком підтримку отримали родини: трохи менше витрат, трохи менше турбот і відчуття, що у складний момент «ти – не сама». Щоб побачити справжню цінність одного шкільного портфелика, пропонуємо подивитися не лише на дитину, яка одягає його на плечі, а й на маму, яка стоїть поруч.

Фастів

Цьогорічне літо було надзвичайно важким для Юлії. Вона не лише живе на Київщині, у Фастові, де постійно збивають ракети та дрони на підльоті до столиці, а також фіксуються прямі влучання. Юлія пережила особисту втрату – у липні її новонароджена донечка прожила лише місяць. Дівчинка мала вроджену ваду серця.

Попри важке емоційне випробування та переживання втрати Юлія мала продовжувати дбати про старшу доньку Олександру: бути поруч, забезпечувати її щоденні потреби та готувати до нового навчального року. Усе це вона робить самостійно.

Після складних місяців родина опинилася у непростій матеріальній ситуації. Тому витрати, які для багатьох сімей наприкінці літа є звичною частиною підготовки до школи, для Юлії зараз стали додатковим фінансовим навантаженням.

Цього року Олександра отримала «Шкільний портфелик» від Карітасу Фастів із необхідним приладдям. Для дівчинки це можливість розпочати навчальний рік з усім потрібним. А для Юлії – одна турбота, про яку цього разу вже не потрібно думати самій.

Рюкзак не може забрати біль втрати чи вирішити всі труднощі, з якими сьогодні живе родина. Але така конкретна допомога може хоча б трохи зменшити навантаження на маму в момент, коли їй одночасно потрібно проживати власне горе і залишатися опорою для своєї дитини.

Одеса

У березні цього року Валерія ухвалила непросте рішення – вивезти чотирьох дітей із Люботина на Харківщині. Через масовані атаки та постійну небезпеку залишатися вдома родина більше не могла. Новим містом для життя стала Одеса.

Для Валерії цей переїзд означав почати багато речей заново і водночас. Орендувати житло, оформити документи, купити найнеобхідніше, подбати про навчання та адаптацію дітей у незнайомому місті. І все це – з чотирма малими дітьми, наймолодша з яких ще немовля.

Цього навчального року десятирічний Назар та семирічний Ростислав уперше пішли до школи офлайн. Чотирирічна Єва почала відвідувати місцевий дитячий садок. Для дітей це новий етап, а для Валерії – ще більше щоденних завдань: нові маршрути, нові графіки, шкільні потреби і побут.

Підготувати до школи одночасно двох синів мамі допомогли в Карітасі Одеса. Для хлопців набори «Шкільного портфелика» – можливість прийти у нову школу підготовленими і мати все потрібне для навчання. А для Валерії – дві великі покупки, про які цього року не потрібно було думати самій.

Ця допомога не вирішує всіх викликів, перед якими сьогодні стоїть мама чотирьох дітей. Але вона зменшує хоча б частину щоденного навантаження. До вимушеного переїзду жінка працювала помічницею вихователя у дитячому садочку, за освітою вона кухарка-кондитерка. Зараз Валерія хоче повернутися до роботи та шукає можливості працевлаштуватися у сфері освіти.

Вона також планує скористатися програмою «Муніципальна няня», щоб поєднати роботу з доглядом за наймолодшою дитиною. Для Валерії це важливий крок до фінансової самостійності та більшої стабільності для всієї родини.

Дрогобич

Для мами семирічної Аліни останні роки стали часом непростих змін і відновлення. Через алкогольну залежність жінка багато місяців перебувала в реабілітаційному центрі «Назарет».

Дві її неповнолітні доньки мали можливість жити там з мамою і не відчувати розлуки, але цей період був складним для всієї родини. Мама проходила складне лікування та відновлення, а дівчатка важко переживали всі зміни.

Сьогодні мама Аліни завершила реабілітацію. Тепер перед нею інше, не менш важливе завдання – заново будувати стосунки з доньками. Вчитися бути поруч не формально, а щодня: слухати, підтримувати, проявляти турботу, проводити час разом і поступово повертати довіру.

Цього року Аліна пішла до другого класу і отримала від Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії «Шкільний портфелик» із необхідним приладдям. Для дівчинки це речі, потрібні для навчання. А для її мами – ще одна можливість подбати про доньку в дуже конкретний спосіб у період, коли родина вчиться бути разом по-новому.

У цій історії шкільний портфелик став частиною значно більшого процесу. Не лише підготовки дитини до нового навчального року, а поступового психологічного відновлення родини. Саме тому дуже цінно, що другий рік поспіль, окрім базового набору шкільного приладдя, кожен портфелик містив набір психологічної підтримки, який допомагає дітям справлятися з тривогою, стресом і наслідками життя в складних умовах.

***

У цих трьох історіях дуже різні обставини. Юлія переживає втрату дитини й сама виховує Олександру. Валерія будує нове життя в новому місті для себе і чотирьох дітей та шукає можливість повернутися до роботи. Мама Аліни пройшла реабілітацію і тепер крок за кроком відновлює стосунки з доньками.

«Шкільний портфелик» не може вирішити всіх труднощів цих родин, які продовжують жити і навчати дітей під час повномасштабної війни в Україні. Але він може зняти одну конкретну турботу з плечей мами: допомогти не обирати наприкінці літа між шкільним приладдям та іншими необхідними витратами, дати дитині можливість прийти до класу з усім потрібним, а родині – відчути підтримку саме тоді, коли власних сил і ресурсів бракує.

Незабаром ми підіб’ємо підсумки та оголосимо результати, адже цього року всеукраїнська акція завершена. Проте «Шкільний портфелик» обов’язково відбудеться у 2027-му. Дякуємо всім благодійникам, які роблять це можливим вже 28 років поспіль.

Після обстрілу ремонту недостатньо: чому юридичні питання стають частиною відновлення

За зруйнованим дахом, вибитими вікнами чи пошкодженими стінами дуже часто стоїть ще одна, менш помітна проблема: необхідність довести право власності, належно зафіксувати руйнування, оформити документи та пройти процедуру отримання компенсації.

Для людини, яка щойно пережила обстріл і намагається повернути своє житло до придатного стану, ці питання можуть здаватися другорядними. Проте на практиці саме невчасно оформлені документи, відсутність інформації в державних реєстрах, неоформлена спадщина чи недостатня фіксація пошкоджень можуть суттєво ускладнити подальше відновлення.

Саме тому юридична підтримка стала окремим напрямом проєкту «Безпечне та відновлене житло в Одеській області, 2026», який Карітас України та Карітас Одеса УГКЦ  реалізують за підтримки Карітасу Німеччини.

Проєкт працює в Ізмаїлі та громадах південної частини Одеської області. Його мета — допомогти людям, чиє житло постраждало через війну, повернутися до безпечних і гідних умов проживання. Для частини домогосподарств передбачені грошові гранти на самостійний ремонт, в інших випадках роботи виконуватимуть залучені підрядники. Формат допомоги визначається залежно від потреб конкретної родини.

Але відновити стіни інколи легше, ніж розібратися з документами на них.

У своїй роботі я бачу: шлях до відновлення житла нерідко зупиняється не через відсутність будівельних матеріалів чи можливості зробити ремонт, а через один документ, запис у реєстрі або юридичне питання, яке роками залишалося невирішеним.

Після обстрілу важливо не втратити докази

Одна з найпоширеніших ситуацій виглядає дуже просто. Після обстрілу людина бачить вибиті вікна, пошкоджений дах, уламки навколо будинку і, звісно, хоче якомога швидше все прибрати та полагодити.

Це зрозуміло. Але саме поспішний ремонт або демонтаж до належної фіксації пошкоджень може згодом створити проблему.

Тому перше, про що я нагадую, — безпека. До пошкодженого будинку можна повертатися лише після дозволу ДСНС.

Далі потрібно зафіксувати сам факт обстрілу через поліцію. Для цього варто зателефонувати за номером 102, щоб було відкрито кримінальне провадження і надалі можна було отримати витяг з ЄРДР.

Не менш важлива власна фото- та відеофіксація. Я раджу знімати не лише окрему тріщину чи вибите вікно. Потрібні і загальні кадри будинку з прив’язкою до місцевості, і детальні фотографії конкретних пошкоджень: стін, даху, вікон, інших частин оселі.

Після цього потрібно звернутися до місцевої влади, щоб спеціальна комісія провела обстеження та склала акт пошкодженого майна.

Люди часто починають ремонт одразу: прибирають уламки, вставляють вікна, перекривають дах. Але якщо до цього не залишилося достатньо доказів того, яким був масштаб руйнувань, пізніше підтвердити його значно складніше.

Тому кілька дій, які на перший погляд здаються формальністю, насправді можуть визначати весь подальший процес.

Коли проблема починається не з компенсації, а з права власності

Є стандартний набір документів, які потрібні людині: паспорт, РНОКПП, документи на право власності та акт обстеження пошкодженого майна. Але на практиці саме тут часто й починаються труднощі.

Документи могли бути втрачені або знищені під час обстрілу. У такому випадку їх доведеться відновлювати через органи, які їх видавали, або звертатися до ЦНАПу по дублікати.

Інша поширена ситуація — людина має документи на будинок, але інформації про нього немає у Державному реєстрі речових прав.

Особливо це стосується житла, право власності на яке оформлювали до 2013 року. Такі дані можуть залишатися лише в паперових архівах БТІ. Для власника це може бути несподіванкою: він має документи, роками живе у власному будинку, але коли намагається оформити державну компенсацію, виявляється, що спочатку право власності потрібно внести до електронного реєстру.  Без цього технічно неможливо подати заявку на державну компенсацію через «Дію». У таких випадках ми допомагаємо зрозуміти, які саме запити потрібно зробити, куди звертатися і як пройти цей процес. Ще складніше, якщо майно має кількох співвласників. Заяву на компенсацію може подати один із них, але потрібна згода інших співвласників. Вона має бути оформлена офіційно — нотаріально або через «Дію».

Окрема велика група звернень стосується спадщини.

Буває, що люди роками живуть у будинку, який належав батькам чи іншим родичам, але спадщину так і не оформили. Поки з житлом нічого не відбувається, це питання може відкладатися роками. Після обстрілу воно раптом стає критичним.

Якщо власник помер до руйнування будинку, а спадкоємець не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, потрібно звертатися до нотаріуса та відкривати або продовжувати спадкову справу.

Якщо строки прийняття спадщини вже пропущені, ситуація може потребувати звернення до суду: наприклад, для визначення додаткового строку або визнання права власності в порядку спадкування. Поки людина юридично не стала власником майна, розраховувати на компенсацію за нього вона не може.

Щоб звернутися до нас по консультацію, не потрібно бути учасником програми з ремонту житла. Юридичний напрям працює окремо.

По допомогу можуть звернутися мешканці Одеської області, чиє майно постраждало внаслідок обстрілів. Пріоритет у супроводі ми надаємо людям із вразливих категорій, зокрема людям з інвалідністю, багатодітним родинам, пенсіонерам.

Консультуємо з питань житлового, земельного та майнового права, допомагаємо розібратися з документами, державними програмами, зокрема «єВідновлення», взаємодією з місцевою владою, а також із ситуаціями, де простого роз’яснення вже недостатньо і потрібен подальший юридичний супровід. Навіть правильно оформлені документи не завжди означають, що все пройде без проблем Під час оформлення компенсації труднощі можуть виникати й там, де людина, здавалося б, усе зробила правильно.

Одна з причин — невідповідність інформації в різних реєстрах. Наприклад, вулицю перейменували, адреса в документах і електронній системі відрізняється або в даних немає точного індексу будівлі. Інша проблема — затримки в роботі місцевих комісій, від яких залежить обстеження житла та визначення збитків. А буває, що людина проходить процедуру, але отримує відмову. Або компенсацію призначають, але її розмір не відповідає, на думку власника, реальній вартості ремонту. Важливо розуміти: відмова чи рішення комісії — не обов’язково остаточна крапка. Якщо людина не погоджується з рішенням, вона може його оскаржити. Спочатку можна подати офіційне заперечення до самої комісії або до органу, при якому вона створена.

Якщо це не дає результату, питання можна вирішувати в судовому порядку. У таких випадках юридична допомога вже може включати підготовку позовної заяви та збір доказів. За потреби може йтися і про незалежну будівельно-технічну експертизу, яка дозволить визначити реальну вартість необхідного ремонту.

До юриста краще приходити не лише після відмови Є кілька ситуацій, у яких я точно не радила б відкладати консультацію:

  • Якщо документи на житло повністю втрачені або згоріли
  • Якщо право власності не внесене до Державного реєстру речових прав
  • Якщо є неоформлена спадщина
  • Якщо між родичами або співвласниками є майновий спір
  • Якщо вже пролунала відмова від представників місцевої влади — навіть усна.

Але для консультації зовсім не обов’язково чекати, поки ситуація стане настільки складною.

Іноді достатньо на початку зрозуміти послідовність дій: що потрібно зафіксувати, які документи перевірити, куди звернутися і що зробити до початку ремонту.

Тому юридична допомога в межах проєкту може бути різною. Комусь достатньо однієї консультації телефоном або під час особистої зустрічі. Іншій людині потрібен триваліший супровід із підготовкою документів, звернень чи позовів.

Уся ця допомога є безоплатною. Після пошкодження житла людина одночасно має вирішувати десятки питань: як убезпечити будинок, де знайти кошти на ремонт, як повернутися додому, що робити з речами, куди звертатися по допомогу.

На цьому тлі реєстри, спадкові справи, акти, комісії та адміністративні процедури легко відкладаються на потім. Але іноді саме від них залежить, чи зможе людина скористатися тією допомогою, на яку має право. Тому завдання юридичної підтримки для мене полягає не в тому, щоб ускладнити відновлення ще більшою кількістю процедур. Навпаки — допомогти людині пройти їх так, щоб один втрачений документ, старий запис у БТІ чи невчасно зроблений ремонт не стали перешкодою на шляху до відновлення власного дому.

Як отримати юридичну допомогу

Безоплатна юридична консультація:
+38 (050) 190-01-16

Особисті консультації:
м. Ізмаїл, вул. Європейська, 56

Подати заявку онлайн:
https://forms.gle/P5YtCPdC4HYuh38Z7

Інформація щодо участі у проєкті:
+38 (050) 473-03-77

Своя адреса після вимушеного переїзду: Карітас України та УВКБ ООН підтримують людей з орендою житла

В Одесі родина близько року прожила у Центрі соціально-психологічної підтримки для внутрішньо переміщених людей. Це було безпечне місце, але тимчасове: життя ніби залишалося між «тут» і домом, який чекав на Донеччині. Згодом стало зрозуміло: повертатися немає куди. Квартира родини згоріла внаслідок обстрілів.

«Залишитися ні з чим – це дуже страшно», – говорить пані Лілія.

Наступним важливим кроком для сім’ї стало окреме житло. Із цим пані Лілія допомогла команда проєкту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні», який реалізує Карітас України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Завдяки грошовій допомозі на оренду житла та оплату комунальних послуг родина змогла переїхати з тимчасового прихистку в орендовану квартиру.

Поступово з’явилися й інші зміни. Пані Лілія знайшла в Одесі роботу у фармацевтичній сфері – тій самій, у якій працювала до вимушеного переїзду. Її семирічний син пішов до першого класу. Дім у Мирнограді від цього не став менш важливим. Пані Лілія досі за ним сумує, але тепер поруч із пам’яттю про дім є життя, яке потрібно будувати вже сьогодні.

В цьому – одна з головних цілей грошової допомоги на оренду. Вона не може повернути втрачене житло, але може дати людині час і опору, щоб після евакуації не залишатися надовго в умовах невизначеності.

Одещина: нове місце життя для сотень тисяч людей

Історія пані Лілії – одна із сотень тисяч історій людей, для яких Одеська область стала місцем проживання після вимушеного переїзду. Станом на серпень 2026 року за даними інформаційно-обчислювального центру системи соціального захисту тут проживає 229 721 внутрішньо переміщена особа, серед них 46 705 дітей віком до 18 років,

На перший погляд, оренда квартири може здаватися звичайним побутовим рішенням. Проте для людини після вимушеного переміщення це часто набагато більше – визначеність і практична підтримка.

Саме в Одеській області упродовж 2024-2026 років Карітас України за підтримки УВКБ ООН реалізовує напрям грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг. За цей час таку підтримку вже отримали 1 673 людини.

«Доступ до житла є однією з основних передумов захисту та відновлення життя після переміщення. Грошова допомога на оренду житла дає людям можливість перейти від тимчасового розміщення до довгострокових рішень, знайти роботу, забезпечити безперервне навчання дітей, отримувати необхідні послуги та налагоджувати зв’язки в нових громадах. Саме такі рішення допомагають людям поступово відновлювати самостійність і впевненість у завтрашньому дні», — зазначив Богдан Вождаєнко, старший фахівець УВКБ ООН з питань житла.

Не просто сплатити оренду 

Коли значна частина доходу родини йде на оплату житла, будь-яка інша проблема може стати критичною. Потрібно купити дитині речі до школи, пройти лікування, відновити документи, шукати роботу, і водночас щомісяця мати достатньо коштів на квартиру та комунальні послуги.

Тимчасова допомога з оплатою житла знімає частину цього навантаження. А супровід кейс-менеджерів допомагає паралельно працювати з іншими потребами конкретної людини чи родини.

Для Ірини, мами чотирьох дітей, таким кроком стало працевлаштування. Її сім’я виїхала з Донеччини через обстріли, згодом спробувала повернутися і відновити пошкоджений будинок. У грудні 2024 року довелося евакуюватися вдруге. На Одещині завдяки нашій підтримці родина змогла орендувати трикімнатну квартиру: для Ірини було особливо важливо, щоб після всього пережитого діти мали достатньо простору й нормальні умови для проживання.

Разом із кейс-менеджеркою вона оновила резюме і невдовзі знайшла роботу кухарем-кондитером. Паралельно родині допомогли зорієнтуватися з питань медичної допомоги та оформлення пенсії чоловіка за вислугою років.

В Олега шлях був іншим. До війни його життя було пов’язане з Херсоном і власним бізнесом у Залізному Порту. Після окупації, звільнення Херсона і подальших обстрілів родина переїхала до Одеси. Курси масажу, які Олег колись пройшов радше для себе, тут несподівано стали основою нової професії.

Отримавши підтримку з орендою житла, чоловік зміг більше зосередитися на роботі: працевлаштувався, підвищив кваліфікацію і став реабілітологом. Сьогодні він допомагає людям відновлюватися після травм, бойових поранень та інсультів. Його дружина Ольга також проходить стажування для подальшого працевлаштування.

«Одеса прийняла нас дуже тепло та гостинно. Але справжнім домом для мене завжди буде Херсон», – говорить Олег.

Слова пана Олега важливі і для розуміння самої інтеграції. Оселитися в іншому місті – не означає забути власний дім чи відмовитися від бажання повернутися. Йдеться про можливість жити зараз: працювати, виховувати дітей, мати власний побут і не відкладати життя до моменту, коли закінчиться війна.

Віктор втратив житло фактично двічі. Спочатку згорів його будинок у Донецьку, а через роки, вже після переїзду до Запоріжжя, війна знову змусила його виїхати. За два дні після від’їзду до Одеси був зруйнований будинок, у якому чоловік орендував квартиру.

В Одесі він спочатку жив у тимчасовому житлі й одразу почав працювати. Згодом завдяки проєкту зміг винайняти квартиру. Та його історія не закінчилася отриманням ключів. Разом із кейс-менеджеркою Віктор почав відновлювати втрачену особову справу з інвалідності, уклав декларацію з лікарем, отримав доступ до необхідних ліків. Сьогодні він працює комірником на складі будівельних матеріалів.

А для пані Ганни нове житло дало змогу подумати про професію, якої раніше в її житті взагалі не було. Понад двадцять років вона працювала на шахті в Родинському на Донеччині. Коли влітку обстріл зруйнував її будинок, жінка виїхала з невеликою тривожною валізкою і двома собачками. На Одещині вона згадала про давнє захоплення: шиття. Спочатку домовилася з місцевим ательє, щоб пошити собі необхідні після евакуації речі, а згодом почала там стажуватися.

Ці люди не починали життя «з чистого аркуша»: у кожного за плечима залишилися дім, професія, звичне місто, близькі, спогади й досвід, який неможливо перекреслити. Завдання підтримки – допомогти зберегти те, на що людина може спертися, і створити умови для наступного кроку.

Світлана Золотова, проєктна менеджерка Карітасу України, впевнена, що за словами «допомога на оренду» на практиці стоїть значно більше, ніж лише оплата житла.

«Після вимушеного переїзду людина фактично має заново зібрати свій побут і одночасно вирішити дуже багато питань. Де жити? Де працювати? Куди піде дитина до школи? Як відновити документи, отримати медичну допомогу чи оформити соціальні виплати? І часто все це відбувається після втрати дому та кількох евакуацій. Коли питання житла хоча б на певний час вирішене, у людини з’являється можливість займатися всім іншим. Саме тому ми дивимося на орендну підтримку ширше: як на час, за який родина разом із нашими фахівцями може знайти власні точки опори і поступово ставати більш самостійною», – говорить Світлана Золотова.

У цьому і полягає цінність грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг: вона дає людям час вирішити найнагальніші питання після переїзду та визначитися з подальшими кроками. І поки потреба залишається високою, Карітас України разом з УВКБ ООН продовжуватиме працювати, щоб у людей було більше можливостей відновлювати самостійність і далі будувати своє життя.