Після евакуації або втрати житла людям часто доводиться відновлювати побут майже з нуля. Одяг, взуття, речі для дітей чи базові предмети для дому стають не менш важливими, ніж інша гуманітарна допомога. Але навіть така підтримка може виглядати по-різному: можна видати готовий пакунок, а можна створити простір, де людина сама обирає необхідне для себе і своєї родини.
Саме так працюють соціальні гардероби Карітасу України — у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Чернігові, Жовкві, Бериславі та інших містах. Частина з них діє в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США, частина — як волонтерська ініціатива місцевих організацій і громад. Формати різні, але суть спільна: людина приходить не лише по допомогу, а й по можливість вибрати.
Соціальний гардероб — не централізована програма з інструкцією зверху. Це ініціатива, яка народжується на місцях — як пряма відповідь на реальні потреби. Координатори волонтерів і місцеві команди Карітасу щодня спілкуються з тими, хто потребує допомоги, бачать запити — і реагують. Оголошують збір, поширюють через знайомих і партнерів, сортують речі разом із волонтерами. Значна кількість таких ініціатив виникає у прифронтових громадах і транзитних пунктах — там, де потік найбільший і де допомога потрібна негайно.
Конкретний формат — завжди рішення місцевої організації. Десь це стаціонарний простір, десь — виїзди до громад, десь робота повністю тримається на волонтерах і підтримці сусідів. Був досвід співпраці з великими мережами — Sinsay, H&M, Zara, які встановлювали бокси для збору одягу і скеровували речі до місцевих організацій Карітасу.
Коли десь потреба стає критичною, Карітас України підключається на рівні всієї мережі: оголошує загальний збір і долучає власних працівників.
«За роботою соціальних гардеробів стоїть щоденна праця волонтерів — і велика кількість невидимих, але дуже важливих процесів. Хтось приходить сортувати речі, хтось допомагає зі збором, хтось просто передає те, що вже не потрібне вдома», — каже Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України. За її словами, саме це і є свідченням готовності українців підтримувати одне одного — тим способом, який є можливим для кожного.
У різних містах ця підтримка виглядає по-своєму.
У Харкові соціальна шафа з’явилася ще у 2023 році, але справжнє масштабування відбулося у травні 2024-го — під час термінової евакуації з Вовчанська. Тоді потік людей різко зріс, і команда розширила роботу як пряму відповідь на гостру потребу. Речі сюди передають мешканці міста, волонтери, працівники Карітасу з інших міст, партнерські організації з Італії та Чехії. Щомісяця гардероб відвідує не менше 100 людей, у періоди нових евакуацій і ударів по житлу — до 140.
«Я зрозуміла, що соціальний гардероб — це щось значно більше, ніж прості речі, коли побачила емоції людей. Часто вони приходять після евакуації чи втрати дому дуже розгубленими й виснаженими, інколи навіть соромляться просити допомогу. І коли людина отримує не просто одяг, а уважне ставлення — це дуже відчувається», — розповідає Марина Корсунова, фахівчиня з волонтерства Карітасу Харків.
У Кривому Розі гардероб починався як виїзна ініціатива — команда їздила до місць тимчасового проживання і громад, куди приїжджали евакуйовані. З часом формат змінився: сьогодні це стаціонарний простір, куди люди приходять самостійно. Поступово він став не лише місцем, де можна отримати необхідне, — а й простором, куди приходять по відчуття підтримки і стабільності у повсякденному житті.
У Запоріжжі пішли далі й почали формувати «пакунки турботи» — підібрані за розміром, віком, потребою. Волонтери сортують і перуть одяг, складають набори для дітей, родин, людей старшого віку. Частину чоловічого одягу передавали до лікарень і госпіталів, інші речі — до прихистків. Згодом пакунки почали передавати через Департамент соціального захисту, а до ініціативи долучився соціально відповідальний бізнес. Окремим треком стала співпраця з поліцією: пакунки отримували сім’ї, евакуйовані із сірої зони, і діти з родин у складних обставинах. Волонтери розповідають, що часто вкладали всередину невеликі побажання чи наліпки — просто щоб допомога була трохи тепліша.
У Чернігові щодня приходить понад 30 людей. У Кропивницькому гардероб працює двічі на тиждень — троє волонтерів допомагають підібрати речі для дорослих і дітей. У Жовкві ініціатива значною мірою тримається на підтримці громади: люди самі приносять речі, допомагають із сортуванням. Тільки у 2025 році через цей простір передали 410 кілограмів одягу та 37 пар взуття. Бериславська команда, окрім стаціонарної роботи, організовує виїзди — мобільний гардероб для людей, які евакуюються з активної зони і приїжджають без нічого.
Попри різні формати, виклики скрізь схожі. Речі треба прийняти, перевірити, випрати, розкласти за сезонами і розмірами, підготувати до передачі — і паралельно координувати волонтерів, комунікувати з партнерами, реагувати на нові запити. Багато хто з них зізнається: ця робота важлива не лише для тих, хто приходить по допомогу. У сортуванні речей, у відчутті, що ти потрібен — люди знаходять власну точку опори.
Долучитися можна по-різному: передати речі у доброму стані, підтримати локальну організацію або прийти волонтерити. Найбільша потреба зараз — сезонний одяг і взуття, дитячий одяг, постіль і ковдри, посуд, валізи і сумки для евакуйованих родин.
Адже кожна зустріч буде наповнена життям, транслюватиметься не в записі і даруватиме усім нам відчуття неймовірної єдності навіть на відстанях у сотні-тисячі кілометрів.
