Червень 2014

Карітас у Коломиї організували для підопічних дітей мандрівку в гори

Posted on 30.06.2014 by csm_admin

30.06.2014, Франківщина
Коломийський Карітас організував для дітей з малозабезпечених сімей подорож у гори. В Шешорах Косівського району Івано-Франківської області хлопці і дівчата провели 3 дні. Для них це був невеличкий тест на зрілість і самостійність.

У гори їхали 12 юних туристів і троє співробітників Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Мешкали у невеликому будиночку – його люб’язно багато років поспіль надає у користування місцева благодійниця Ірина Іванишин.

Керівник дитячих проектів Наталія Григорчук розповідає, що діти під час відпочинку її приємно потішили та навіть здивували: самі готували їжу, мили посуд і прибирали.

«Коли я хотіла допомогти, вони казали: «Ні-ні, Наталіє Ярославівно, Ви сідайте, ми все зробимо самі. Ви тільки кажіть, як то треба робити», – розповідає Наталя. – «Мені здається, що кризові підлітки зовсім з іншого боку побачили свої вміння і можливості, цінність колективу і це дуже позитивно. Фактично це є другою, після самого фізичного відпочинку і психологічного розвантаження, ціллю такого відпочинку, який організовую впродовж багатьох років наш Карітас».

Для дванадцяти відпочиваючих дітей було організована відпочинкова програма у Шешорах – вони купалися, загорали, ловили рибу, ходили на водоспад Гук та грали в різноманітні ігри.

Андрій Селецький Карітас відвідує четвертий рік. Такі подорожі хлопець обожнює, тому жодну не пропускає: «Мені дуже сподобалося таборі! Ми багато часу проводили на річці, грали в різноманітні ігри. Це була можливість трішки відпочити від дому, від мами. Так само і мама мала нагоду відпочити від мене та думок про забезпечення нашого майбутньного».

Шанувальником подорожей називає себе і 16-річний Тарас Ямбір. Каже, що просто обожнює гори: «Ми дуже весело проводили час у теплій дружній атмосфері. Я люблю активний відпочинок, тим паче на природі. Живе спілкування не може замінити комп’ютер. Також мені особливо сподобались вечірні обговорювання дня і ділення різними поглядами, інформацією».

Перед поїздкою працівники місцевого Карітасу з дітьми обговорили техніку безпеки, тому подорож обійшлася без пригод – легкою і позитивною. Організатори мандрівки розповідають, що хотіли дати дітям волю, аби ті могли відпочити і сповна проявити себе, і це, без сумніву, у них вийшло навідмінно. А коли настав час повертатися додому, юні туристи уже цікавились, куди їхатимуть наступного разу. Планів у керівника дитячих проектів Наталії Григорчук – хоч відбавляй.

Попереду – літні табори, гори, Яремче і проща у Зарваницю. Головне, щоб у дітей було бажання і розуміння того, що у здоровому тілі – здоровий дух.

Підопічні Хмельницького Карітасу відвідали з власною фотовиставкою Київ

Posted on 26.06.2014 by csm_admin

26.06.2014, Київ
Літо – гаряча пора, час шкільних канікул, відпусток, цікавих мандрівок і нових знайомств, що залишають спогади в нашій пам`яті на увесь рік. Початок цьогорічного літа для підопічних Хмельницького Карітасу запам’ятається надовго: разом із своїм викладачем фотогуртку «Ракурс» – професійним фотографом Анатолієм Івановим – підлітки відвідали столицю України та місцеву організацію Карітасу.

Ціллю такого візиту був обмін досвідом, існуючими досягненнями і планами на майбутнє між співпрацівниками і представниками кризової молоді. Хмельницький Карітас навчав мистецтву фотографії, а київський Карітас продемонстрував успішність футбольної команди «Мрія», яка була створена ще у 2008 році з ініціативи столичних дітлахів.

Розповідає Дарія Іванішена, психолог Карітасу у Хмельницькому: «Перед підопічними стояло просте завдання: «Що ви можете самостійно зробити задля досягнення поставленої мети?». У відповідь прозвучало десятки цікавих, оригінальних і навіть кумедних ідей. Переважна більшість запропонувала зробити щось власними руками і в такий спосіб заробити гроші на поїздку – це і був їх перший самостійний крок до мети. Склавши план подальший дій і написавши спільними зусиллями кілька листів-прохань до потенційних партнерів ми перейшли до організації акції».

В результаті кропіткої праці було пошито багато різноманітних м`яких іграшок до Дня св. Валентина, виготовлено з пластику брилки до ключів, підвіски до сумочок, дитячих ранців та мобільних телефонів. Невдовзі ці речі ми розповсюдили за благодійні пожертви на масових заходах та серед бажаючих підтримати наш задум. Усі чесно зароблені кошти були використані на мандрівку підопічних Хмельницького Карітасу в Київ.

В приміщенні київського Карітасу до уваги запрошених гостей і місцевих підопічних Карітасу було презентовано фотовиставку «Миттєвості нашого життя», на якій представлено близько 40 найбільш вдалих фоторобіт підопічних Карітасу з Хмельницького. Протягом 9 місяців підлітки навчались мистецтву фотографії у місцевих фотографів-волонтерів, а згодом 8-еро найбільш здібних отримали в нагороду безкоштовне навчання у фотогуртку «Ракурс» при Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва, де мали змогу навчатись у професіоналів своєї справи, спілкуватись з різними фотографами, відвідувати фотовиставки.

Також хмельницькі гості у Києві провели для бажаючих майстер-клас по фотографії, залюбки ділились знаннями і навиками. «В такий спосіб ми показали приклад підопічним Карітасу у Києві, як можна себе реалізувати, отримати творчу професію і мати додатковий заробіток», – розповідає 16-річний Дмитро з Хмельницького.

Родзинкою даного заходу була так звана «фотосушка». Обов’язковою умовою був вхід зі своїми фотокартками, на звороті яких можна слід написати побажання, залишити свої координати для спілкування або ж незвичайне послання для майбутнього володаря. Усі знимки – кольорові та чорно-білі, великі та маленькі, професійні і просто любительські – були розвішані на мотузки за допомогою звичайних прищіпок.

Глядачі, яким сподобалась певна світлина, брали її собі на згадку та іноді навіть просили автографа. Як зазначає автор та організатор даної ідеї, фотограф Антолій Іванов: «В такий спосіб кожен учасник, символічно долучився до мистецтва фотографії, мав можливість виразити себе, свої здібності, зав’язати нові знайомства та отримати заряд позивної енергії».

«Окрім навчання, мали ми прекрасну екскурсію містом, в ході якої діти фотографували, отримали безліч чудових спогадів та придбали на зароблені раніше гроші багато сувенірів, солодких дарунків для тих, хто залишився вдома. Дякуємо о. Роману Сиротичу, директору Карітасу Київ, за щирий прийом та радісний час разом!», – ділиться враженнями психолог хмельницького Карітасу Дарія.

Працівники «Домашньої опіки» на Львівщині заміняють потребуючим людям похилого віку рідні сім’ї

Posted on 23.06.2014 by csm_admin

23.06.2014, Львівщина
Проект «Домашня опіка» Карітасу України, що передбачає медико-соціальний догляд і покращення якості життя одиноких людей похилого віку на дому, сьогодні охоплює 8 міст: Київ, Донецьк, Одесу, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Коломию, Борислав. Під опікою перебувають понад 500 людей похилого віку, паліативних хворих, жертв тоталітарних режимів, остарбайтерів, людей, які живуть із ВІЛСНІДом, а також їх сім’ї чи опікунів.

Команда кваліфікованих працівників з близько 35 осіб надають широкий спектр послуг для потребуючих осіб – догляд за тілом, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, психологічний супровід та інше.

Крупкіна Олена Іванівна – вдова ветерана Великої Вітчизняної війни. Народилася у 1931 році на Полтавщині. Однак доля привела її у Борислав (Львівська область), де після відступу німецьких військ вона залишилася, вийшла заміж, працювала, народила доньку. Так трагічно склалася доля, що пані Олена втратила через туберкульоз чоловіка, дочку і внука.

Працівники «Домашньої опіки» піклуються про Олену Іванівну з 2002 року. Саме тоді у неї різко погіршився стан здоров’я, як наслідок багатьох емоційних потрясінь. Крім того, мінімальна пенсія не давала змоги придбати необхідні ліки та їжу.

Вчасно лікарем проекту було призначене лікування, надано необхідну допомогу, також вдалося досягнути підвищення пенсії для пані Олени, як вдові інваліда війни.

Поступово стан пацієнтки покращувався, але виникали часті серцеві напади, наростала гіпертонія, погіршувалися обмінні процеси, розвивався паркінсонізм. Як неодноразово визнавала Олена Іванівна, допомога і підтримка місцевого Карітасу були і залишаються для неї неоціненними.
Працівники Карітасу у Бориславі захоплюються Оленою Іванівною, кажуть, що з неї слід брати приклад справжньої християнки – доброї, привітної, радісної в усіх життєвих ситуаціях, з бадьорим духом і постійною подякою за все Господові.

Усі 8 організацій Карітасу України обладнані необхідним медичним і реабілітаційним обладнанням, мають підготовлений кваліфікований персонал і посвячених місцевих керівників. Проект спрямований не лише на опіку потребуючими людьми, а також на освіту медичних і соціальних працівників, постійне підвищення рівня їх професійних знань, співпрацю з освітніми закладами.

Регіональні адміністрації «Домашньої опіки» у 6 областях України співпрацюють з місцевими відділеннями соціального захисту для людей похилого віку та одиноких, управліннями Пенсійного фонду, з відділами субсидій, лікарями поліклінік і лікарень з метою перенаправлення та консультування підопічних.

У всіх 8 центрах «Домашньої опіки» діють також інформаційно-консультаційні центри, де надаються консультації по догляду за хворими, збереженню їх здоров’я, щодо використання засобів реабілітації для членів сімей, родичів і сусідів, спеціалістів з домашньої опіки, регулярно проводяться навчальні тематичні тренінги для волонтерів і соціальних працівників.

Марія Жеребецька народилася у 1993 році, походить із с. Ямельниця Львівської області. Вона була Марія була першою дитиною в багатодітній сім’ї, – крім неї, було ще семеро дітей. Закінчила 4 класи в своєму рідному селі, а з 12 років уже працювала в наймах. Виконувала хатню роботу, доглядала за худобою, займалась городніми роботами.

У 27 років переїхала жити в м. Борислав, влаштувалась прибиральницею в аптеку, де пропрацювала 42 роки. Після 30 років вийшла заміж. Через специфіку роботи із роками у пані Марії розвинувся ревматизм. Впродовж років,до ревматизму приєднались і інші захворювання: розвинулась гіпертонія, ішемічна хвороба серця, катаракта, значно погіршився слух.

Але пані Марія була і залишається ревною християнкою, близько 11 років допомагала прибирати в храмі і займалась іншими поточними справами, – розповідають працівники місцевого Карітасу, які впродовж останніх років стали другою родиною для Марії Жеребецької.

При 6 організаціях Карітасу України діє випозичальня реабілітаційного обладнання. Сотням потребуючих українців щороку надаються протипролежневі комірчасті матраци і подушки, пневматичні чаші для миття голови, подушки для підтримки шиї, туалетні крісла, інвалідні візки, ходунці двоколісні складні, палиці чотирьохопорні тощо.

Також у 6 організаціях «Карітасу України» діють соціальні пральні. Завдяки добре налагодженій роботі пралень понад 200 осіб з числа набувачів проекту «Домашня опіка» регулярно отримують послуги прання брудної білизни, яка пройшовши етапи прання та прасування, доставляється їм додому у готовому для користування вигляді.

Карітас Київ провадить для підопічних у кризових обставинах життя клуб взаємопідтримки

Posted on 19.06.2014 by csm_admin

19.06.2014, Київ
Днями у Карітасі Київ відбулася зустріч Клубу взаємопідтримки, який створився на початку березня з метою підтримки жінок, які потрапили у скрутне становище.

Розповідає директор місцевого Карітасу о. Роман Сиротич: «До нас щотижня звертається багато людей, потребуючих допомоги. Тяжкі життєві обставини примушують шукати порятунку, порад, опіки. Хтось з цих людей потребує матеріальної підтримки, інші – мусимо бути відверті – самі не знають чого хочуть, але є й ті, хто хоче зрозуміти причину, чому саме вони потрапили в скрутне становище і що потрібно для того, щоби знову почати повноцінно жити. Саме завдяки і задля таких людей нещодавно було створено Клуб взаємопідтримки».

Зустріч клубу проходила в два етапи, де перший був приділений розясненню теми «Саморуйнівна поведінка», а другий – присвячений одкровенню Еліни, яка більше року звернулася до Карітасу Київ по допомогу.

Обговорення само руйнівної поведінки важливе для всіх, хто опинився в «глухому куті» та не бачить ані виходу, ані шляху йти далі. Було обговорено значення та види саморуйнівної поведінки, що допомагають нам преживати травмуючі ситуації.

«Саморуйнівна поведінка – це позитивні чи негативні дії, вчинки, думки або почуття, що керують нами. Ми ж в свою чергу навіть не усвідомлюємо, що відчай, розпач і безнадійність старанно захопили нас в свій могутні полон. А найгірше в цьому те, що нікому пожалітися, бо довіру втрачаєш навіть до самого себе. Тому завданням Клубу взаємопідтримки є відновити довіру, навчитися керуватися своїми почуттями та віднайти підтримуючі стосунки», – переконливо веде зустріч психолог місцевого Карітасу Аліна.

Друга половина зустрічі підопічних Карітасу була сповнена щирості і важливого досвіду, яким ділилась Еліна. Як і багато наших жінок, ще зовсім недавно вона прикривалася статусом малозабезпеченості та багатодітності, що призвело до втрати надії на щасливе майбутнє. Безпорадність та безнайдійність охоплювали її та не давали йти далі. Зараз Еліна – прекрасна мама чотирьох дітей, господиня, вродлива жінка і волонтерка в київського Карітасу.

Молода жінка усвідомила, що ні складні життєві обставини, ні різні соціальні статуси не є перешкодою бути справжньою жінкою, зразковою мамою та прикладом для інших клієнток Карітасу Київ. Еліна поділилася з учасниками зустрічі власним досвідом та розповіла про шлях нелегкої, однак найважливішої в житті праці, що приводить до вирішення багатьох проблем і набуття повноцінності.

«Підтримка дуже важлива для кожного з нас, адже проблема не в тому, чому люди опинилися в «глухому куті» повсякденних проблем, – проблема в тому, що вони нерухомо там стоять. А наше завдання у Карітасі не лише надати матеріальні блага чи соціальні послуги, а особливо у тому, щоби підтримати їх кроки до виходу з тяжких ситуацій», – підкреслює психолог Аліна.

Мрії кризових підлітків збуваються з ЮНІСЕФ

Posted on 16.06.2014 by csm_admin

16.06.2014, Київ
Вихованці Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії взяли участь у всеукраїнському футбольному турнірі «Кубок ЮНІСЕФ». Це щорічні змагання для десятків дітей, які опинилися у складній життєвій ситуації. Третій раз турнір відбувається в Україні і так само третій раз у ньому бере участь команда з Коломиї.

У Києві діти провели лише один день, однак цього часу вистачило, аби кризові хлопці і дівчата взяли участь у змаганнях, побачили столицю, поспілкувалися із однолітками і що особливо для них вражаюче – з зірками українського футболу. «Для дітей ці змагання дуже важливі. Вони їх не лише вчать дисципліни і цілеспрямованості, але і згуртовують, відкривають нові горизонти. Юні спортсмени розуміють, що завдяки наполегливості і здоровому способу життя можна багато чого досягнути у житті», – розповідає керівник дитячих проектів Карітасу у Коломиї Наталія Григорчук.

Наталія разом зі своєю колегою Христиною Кучерук займалися підготовкою дітей до боротьби за кубок ЮНІСЕФ. Вони не лише згуртували футболістів, але й самі їх тренували. Іноді зверталися по допомогу до професійних спортсменів.

У столицю волонтери повезли команду з десяти осіб – сім хлопців і троє дівчат, вихованців соціального центру місцевого Карітасу. Карітас України на цьому кубку, окрім регіональної організації з Коломиї, представляли також команди з Бродів та Києва.

14-річна Христина Михайлишин – футбольний фанат. Дівчина мала три мрії, одна із них реалізувалася завдяки ЮНІСЕФ: вона відвідала НСК «Олімпійський». «Я побувала на стадіоні, в спортзалах, навіть у роздягалках, де переодягаються зірки українського футболу. Бачила їхні речі. Важко передати емоції словами. Дуже сподобалось там! Та й загалом від Києва дуже гарні враження. Навіть не засмучує те, що ми програли. Хочеться, звичайно, ще раз поїхати на ці змагання», – ділиться враженнями дівчина.

Цьогоріч за кубок ЮНІСЕФ змагалися 16 команд зі всієї України. Це понад 150 дітей, які позбавлені батьківського піклування, мають обмежені можливості, вихованці притулків, переселенці з Криму та сходу України, а також хлопці і дівчата, яких торкнулась проблема ВІЛСНІДу. Відбувався всеукраїнський футбольний турнір на столичному стадіоні ім. Баннікова.

16-річному підопічному коломийського Карітасу Вадиму Мартинюку найбільше сподобалася зустріч із гравцем Національної збірної України з футболу Олександром Рибкою. «Він дуже відомий футболіст, воротар. Всі хочуть бути схожі на нього і я також. Я мої друзі зовсім не розчаровані у тому, що ми програли – дійсно найважливіше є те, що ми там були, стоваришувались, дізнались чимало нового та щиро змагались», – каже юний захисник з Коломиї.

По завершенні турніру всіх учасників відзначили цінними подарунками. Тож додому, окрім позитиву та емоцій, юні футболісти з Коломиї привезли ще й багато трофеїв. У місцевому Карітасі кажуть, що їх вихованці будуть надалі наполегливо тренуватися і вже наступного року діти мають намір завоювати Кубок ЮНІСЕФ.

Реабілітаційному центру «Назарет» виповнилось 10 років

Posted on 10.06.2014 by csm_admin

10.06.2014, Львівщина
Днями відсвяткував своє 10-річчя всеукраїнський реабілітаційний центр «Назарет», роботу якого координує Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Розташований «Назарет» на покинутій військовій базі поблизу м. Дрогобич на Львівщині. Мета його роботи – надавати безкоштовну допомогу соціально незахищеним людям із алкогольною та наркотичною залежністю, хворим на туберкульоз, ВІЛ-позитивним. Тут надаються три види послуг: консультування, реабілітація і ресоціалізація. За 10 років понад 700 залежних осіб пройшли реабілітацію у центрі «Назарет» на Львівщині.

В Україні щороку суттєво зростає кількість людей, залежних від алкоголю і наркотиків, серед них – велика кількість молоді та жінок. У результаті вживання алкоголю щороку в світі помирає 3,3 млн. людей, – про це повідомляється в «Глобальній доповіді про стан у сфері алкоголю і здоров’я 2014 р.», де представлені ключові характеристики країн в області вживання алкоголю в 194 державах-членах Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, вплив на здоров’я населення і відповідні заходи політики. Україна – на 5 місці у світі за рівнем вживання алкоголю на душу населення, за рівнем ж дитячого алкоголізму Україна посідає 1 місце у світі.

За даними ВООЗ, у середньому кожна людина віком 15 років і старше щороку випиває 6,2 літра чистого спирту. Але насправді алкоголь вживає менше половини населення (38,3%). Це означає, що люди, які вживають алкоголь, щороку споживають у середньому 17 літрів чистого спирту. Від зловживання спиртним гине більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу і воєн.

Такою ж жахливою є статистика вживання наркотичних речовин: сьогодні в Україні регулярно вживають наркотики 5 млн. осіб, 20% від загальної цифри – це школярі, 60% – молодь у віці 16-30 років, і 20% – особи зрілого віку. Кількість смертей від вживання наркотиків за останні роки зросла в 12 разів, а серед дітей – в 42 рази. Проблема алко- і наркоузалежнення несе загрозу як економічному, демографічному, суспільно-культурному станові України, так і особисте горе: узалежнені люди втрачають здоров’я, роботу, а найгірше – руйнуються сім’ї, страждають неповнолітні діти.

У відповідь на це організації Карітасу активно працюють з узалежненими та їх близьким оточенням, пропагують здоровий спосіб життя, скеровують свою діяльність на профілактику узалежнень. Найповноцінніший комплекс послуг і реабілітації надає осередок «Назарет» Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. У 2010 році йому присвоєно статус єдиного всецерковного закладу для узалежнених осіб в Українській Греко-Католицькій Церкві.

Прийом до реабілітаційного центру «Назарет» відбувається через консультативний пункт в дрогобицькому Карітасі як самими узалежними, так і завдяки звертанням рідних. В осередок приймають чоловіків віком від 18 до 55 років, незалежно від національного чи соціального походження, віросповідання. Термін перебування в реабілітаційному центрі становить щонайменше 12 місяців. Середня кількість людей на реабілітації – 20-30 осіб.

«Назарет» працює в режимі терапевтичної спільноти, що побудована на довірі і допомозі в пізнанні самого себе. Основами, на яких будується реабілітаційний центр є: молитва, духовна програма “12 кроків”, дружба і взаємопідтримка, також почуття обов’язку, відповідальності за себе та спільноту. Також мешканці реабілітаційного центру залучені до занять трудотерапією: ведуть господарство, вигодовують свійських тварин, мають власну хлібопекарню, заготовляють дрова для опалення, – відбувається соціалізація осіб, що раніше звикли жити згідно лише власних бажань, потреб і слабкостей.

«Очевидно, що реабілітація узалежнених повинна бути місцем не просто ізоляції від алкогольних, наркотичних чи тютюнових речовин, – це місце ментального зміцнення і виховання, переосмислення принципів життя», – каже Олександра Козакевич, керівник програм у «Назареті».

З узалежненими в «Назареті» працюють психологи, консультанти та духовні наставники. Всі працівники центру мають належну кваліфікацію – психологічну, богословську або освіту в сфері соціальної роботи, також проходять навчання на тему терапії узалежнених. Також працівники «Назарету» регулярно проходять стажування в інших реабілітаційних центрах. Ведеться постійний пошук і встановлення контактів, співпраці з іншими подібними центрами в Україні і за кордоном.

Фінансування реабілітаційного центру здійснюється завдяки добровільним пожертвам вітчизняних та іноземних благодійників та родин залежних осіб. Ведеться постійний пошук і встановлення контактів, співпраці з іншими подібними центрами в Україні і за кордоном.

Більше про РЦ «Назарет»:
Веб-сайт РЦ «Назарет»
«Назарет – «місто», де живуть відлюдники…» – газета «Високий Замок»
Фільм про центр для узалежнених від алкоголю та наркоманії “Назарет”, відзнятий УГКЦ
Інформаційний фільм

«Якщо ми своїм родичам в Криму не потрібні, то навіщо ми потрібні зовсім стороннім людям тут?», – переселенка і підопічна Хмельницького Карітасу

Posted on 07.06.2014 by csm_admin

07.06.2014, Україна
«Нас поїхало троє: двоє дітей і я, а батьки залишилися там. Поїхати вирішили, тому що в Криму стало страшно перебувати. А тут нас влаштовує все. Перше враження: я не думала, що нас тут взагалі приймуть. Коли ми їхали, я боялася і плакала. Все-таки в чуже місто їдемо, до чужих людей, без наших звичних речей. Думала, як нас приймуть, кому ми взагалі тут потрібні? Через ці події родичі пересварилися між собою і не спілкуються. І якщо ми родичам своїм не потрібні, то навіщо ми потрібні зовсім стороннім людям?», – розповідає Марія, біженка Криму.

Її сім’єю опікується Хмельницький Карітас. Тут зазначають, що окрім базових потреб у житлі та їжі, нова категорія біженців стикається із низкою організаційних складнощів, таких як відвідування шкіл і садочків дітьми, виплати по народженню дитини, інші соціальні виплати, що стосуються дітей та пенсіонерів, соціальний супровід сімей, надання медичної допомоги, зокрема медичний патронат і обстеження немовлят і дітей, надання адресних соціальних послуг, психологічних та юридичних консультацій. Самі сім’ї не можуть вирішити ці питання, так само мало які активісти та приватні благодійники можуть впоратись із комплексом таких рішень – необхідна опіка досвідченої організації, яка втілює довгострокові соціальні ініціативи для різних груп потребуючих людей.

Карітас України у відповідь на події, що охопили країну з кінця листопада 2013 року і тривають досі, реалізовує широкомасштабну допомогу постраждалим під час подій Євромайдану, сім’ям загиблих, переселенцям і постраждалим від бойових дій на сході України. 4 програми допомоги реалізовуються зараз:
1)   Довгострокове лікування і реабілітація постраждалих.
2)   Надання соціальної та матеріальної підтримки сім’ям загиблих і постраждалим під час масових протестів.
3)   Психотерапевтична допомога постраждалим і свідкам масових протестів в Україні, також бойових дій у східних областях.
4)   Опіка внутрішніми переселенцями з Криму і східних областей України.

«Коли відчинилися двері квартири, я побачила очі трьох чарівних дітей – по-дитячому щирі та цікаві. Разом з тим у них було щось таке, що не притаманне погляду дошкільняти: настороженість, розгубленість, навіть страх. Пізніше із розмови з матір’ю я зрозуміла, що довелося пережити цим чарівним хлопчакам», – розповідає соціальна працівниця Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Сім’я Галини Пушик проживала у Саках. Доля розпорядилася так, що дівчина із Прикарпаття знайшла свою долю у Криму. Шість років Галина перебувала у громадянському шлюбі, народила троє дітей. Були труднощі, непорозуміння, так само були і радісні хвилини.

Проте події березня 2014 року розділили їхнє життя на «до» і «після»: матір з трьома маленькими дітьми покинула нажите майно і квартиру, втікали тільки через те, що розмовляють українською мовою. Діти з острахом згадують ту поїздку, особливо людей у військовій формі з закритими обличчями, які вивертали кишені маленьким дітям і при цьому брутально та грубо поводились з дорослими.

Сім’я поселилася у бабусі у двокімнатній квартирі, де уже проживає 4 осіб. Добре, що є поруч рідні і близькі, небайдужі люди, які допомагають. Бабуся на зарплату вчителя робить все для того, щоб діти не були голодні. Місцевий Карітас надає посильну допомогу продуктами харчування, миючими засобами, засобами особистої гігієни, білизною для дітей, постільною білизною тощо.

Галина Пушик мріє про те, щоб її діти жили в безпеці, мріє мати власне житло, забезпечити дітям необхідне харчування та одяг, створити умови для освіти та розвитку. І триматись осторонь людей жорстоких, свавільних, нахабних, несправедливих.

Проект Карітасу України по опіці переселенцями передбачає насамперед оцінку потреб переселенців і ведення спеціальної бази даних, що є основою для надання специфічних соціальних послуг для переселенців щодо їх проживання, забезпечення одягом, взуттям і продуктами харчування, допомога у правових питаннях, працевлаштуванні, транспортних послугах, надання психо-соціального супроводу.

6 регіональних організацій Карітасу України в Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі надали і надають допомогу вже для понад 950 переселенців. Загальний бюджет проекту сягає 5 млн. грн., на даний момент витрачено близько 200 тис. грн.*

(*оновлена інформація станом на 15 серпня 2014 року:
допомога надається для понад 2000 переселенців; витрачено 409.483 грн)

Неповносправна молодь зі Львова здійснила молитовне паломництво до Києва

Posted on 05.06.2014 by csm_admin

05.06.2014, Київ
Події, що відбуваються у нашій країні протягом останніх місяців, безумовно торкнулись кожного з нас, в тому числі і підопічних Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами Карітасу Львів УГКЦ. Тому вони відважились на молитовне паломництво до столиці, щоб віддати шану героям Небесної сотні, помолитись за їх упокій та краще майбутнє для нашої України.

Львівський Карітас розпочав свою роботу з людьми, що мають особливі потреби у 2001 році і став основою для створення інших 5 осередків мережі Карітасу України (у Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську, Коломиї і Бориславі). За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

Молитовне паломництво до столиці неповносправними підопічними Карітасу Львів УГКЦ розпочалось відвідинами Михайлівського собору. Усі зацікавлено розглядали архітектуру та розписи на стінах, в усіх проглядався сум на обличчях та смуток в очах через події, які бачили стіни цього храму у лютому.

Розповідає Наталя Загайко, організаторка поїздки: «Спускаючись на Хрещатик, серце щеміло і стискалось від болю при погляді на обгорілий Будинок профспілок, спалені до тла легкові машини та залишені барикади. Коли ми піднялись по вулиці Інститутській львівські паломники підійшли до хреста, біля якого було багато лампадок. Зі своїх лампадок (які благодійно дав п. Степан Вовк – за що йому дякуємо) ми виклали слово «Пам’ятаємо!», запалили свічки та заспівали тричі: «Христос Воскрес!». В той час з’явились сльози на очах у більшості з нас. Потім до нашої групи підійшов очевидець подій, який знаходиться на Майдані з листопада, і почав розповідати про ці трагічні події. Він теж розплакався…

Після цього ми пішли догори по вул. Інститутській та виклали лампадки біля іншого хреста, який поставили на місці розстрілу снайперами багатьох наших героїв і, зокрема, наймолодшого 17-тирічного Назара Войтовича. Біля хреста багато лампадок і портрети патріотів, які загинули на цьому місці. Помолившись ми тричі заспівали: «Христос Воскрес!». Також ми відвідали вул. Банкову, де трапилось згадалось жорстоке побиття мирних протестувальників 1 грудня. Дійшовши до Маріїнського парку, наша група спустилась по вул. Грушевського до барикад перед стадіоном «Динамо», там поставили лампадки для наших героїв Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника і знову заспівали тричі: «Христос Воскрес»».

Ця мандрівка для молодих людей з особливими потребами була насправді мандрівкою по святих місцях – святих, бо освячених кров’ю наших новітніх героїв. Вона наповнила смутком їхні серця, внутрішня напруга виривалась назовні, відчуття жорстокості та несправедливості переповнювало душу.

Відвідини Софії Київської та Патріаршого храму Української Греко-Католицької Церкви допомогли відновити душевний спокій прочанам, велич і краса храмів налаштували усіх на молитву та подарували відчуття радості та тепла. Хтось захоплено розглядав старовинні мозаїки та фрески, хтось молився. На цьому молитовний хід не закінчився. Бажаючі (хто ще мав сили, бо мандрівка була досить насичена) пішли в Андріївську церкву, відому своєю красою.

Другий день паломництва підопічні Карітасу розпочали з літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Господнього. Після літургії відбулася зустріч з владикою Богданом Дзюрахом, який наголосив на обов’язку опікуватися людьми, які постраждали на Майдані та відвідувати по лікарнях тих, які ще лікуються. Не оминули своєю увагою у цей день і церкву св. Миколая на Аскольдовій могилі, де помолились молебень до Богородиці. Заключним у подорожі став візит до Києво-Печерської лаври та Володимирського собору.

Ця подорож стала для молодих людей з особливими потребами дуже особливою, хоча вони об’їздили вже не мало куточків України. Цього разу, як ніколи раніше, усі пережили багато емоцій, які одночасно змушували їхні серця плакати від болю та співчуття, а молитви підносили нас і давали надію на майбутнє. На завершення хочемо висловити подяку Карітасу Київ, який тепло прийняв до себе на нічліг, та о. Михайлу, який став гідом для групи прочан зі Львова.

Підопічні Карітасу в Коломиї провели екоакцію у Княждвірському ботанічному заказнику

Posted on 02.06.2014 by csm_admin

02.06.2014, Коломия
З настанням теплої пори року стають частими екскурсії для підопічних дітей у Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії. Цього разу діти відвідали Княждвірський ботанічний заказник, розташований за 10 км від Коломиї. Окрім оздоровчого відпочинку, учасники одноденної мандрівки ініціювали екоакцію – прибирали сміття та допомагали облагороджувати територію заказника.

П’ятнадцятеро дітей з малозабезпечених і багатодітних сімей, а також волонтери виділили один день, щоб побути разом серед природи та зробити свій маленький внесок у те, щоби Княждвірський заказник, відомий своїми столітніми тисами, став чистішим.

Третину території заказника, а це близько 70 га, займають рідкісні ягідні тиси. Це найбільша природна ділянка у Європі, де зростають рідкісні дерева. Крім тису, у заказнику є також чимало представників флори, деякі з яких занесені до Червоної книги України: білоцвіт весняний, лілія лісова, крокус Гейфеля.

Для 12-річного Богдана Павлюка це була перша мандрівка з Карітасом. Хлопець був дуже вражений, що неподалік Коломиї є такі цікаві місця, які потребують захисту та догляду не лише працівників заказника, але й кожного екотуриста.

До обіду діти та волонтери займалися прибиранням сміття, а після обіду вони відвідали музей природи, який знаходиться на території заказника, а також готували шашлик в одному зі спеціально відведеному місці.

“Карітас вже декілька років навідується у Княждвірський тисовий заказник, щоб допомогти працівникам підтримувати лад на території, а також щоб познайомити дітей із неймовірно багатою та рідкісною флорою нашого краю, – поділилася враженнями Наталя Григорчук, дитячий психолог. – Після таких мандрівок ми щоразу відмічаємо, що наші діти стають згуртованішими та більш відкритими.

Серед природи вони залишають багато енергії і тому стають більш спокійними та врівноваженими. Без сумніву, ми й надалі практикуватимемо екологічні поїздки, тому що від тепер потрібно виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи”.

Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії об’єднує молоду ініціативну команду посвячених благодійності людей, які разом професійно здійснюють ряд успішних проектів:
•   Домашня опіка для одиноких важкохворих людей похилого віку;
•   Навчання догляду та опіка за хворими людьми для родичів, опікунів, оглядальників;
•   Соціальний центр для дітей трудових мігрантів;
•   Соціальний осередок для дітей з кризових сімей;
•   Центр для дітей та молоді з особливими потребами;
•   Літні табори для дітей і молоді;
•   Благодійна їдальня для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах та дітей кризових категорій;
•   Допомога потерпілим при надзвичайних ситуаціях;
•   Клуб літніх людей;
•   Соціальна пральня;
•   Осередок прийому і видачі гуманітарної допомоги;
•   Соковижималка в с.Ковалівка Коломийського району;
•   Анімаційна ферма в с.П’ядики Коломийського району;
•   Надання послуги соковитискання для жителів прилеглих сіл (пригірських районів)
•   Акції, що спрямовані на надання матеріальної допомоги людям у складних життєвих обставинах – «Допоможи святому Миколаю прийти до дітей-сиріт», «Великодній кошик для потребуючих», «Сирітський портфелик», «Різдвяна свічка» та інше.