Місяць: Листопад 2012

29.11.12, Львівщина
У листопаді відзначають Міжнародний день толерантності. Толерантність вважають ознакою високих принципів духовного й інтелектуального розвитку індивіда. Це терпимість, прагнення і здатність до встановлення й підтримки спілкування, стосунків.

У молодшому підлітковому віці потреба у дружбі і спілкуванні набуває особливої актуальності. Уміння формувати свої взаємини з однолітками і дорослими є необхідною умовою самовираження, адаптації у суспільстві. Активною, творчою людиною дитина може бути лише тоді, коли вона безболісно бере на себе нові соціальні ролі, запропоновані їй життям.

Всередині листопада в Карітасі Броди пройшов «Тиждень толерантності».

Метою такого заходу було, ? кажуть організатори, ? формування ціннісного ставлення до себе у дітей соціально-незахищених категорій. У місцевому Карітасі впродовж багатьох років працюють із дітьми трудових мігрантів, також іншими потребуючими людьми.

Вікова категорія підопічних дітей цієї організацій в межах 6-16 років. Для них проводиться різноманітна психолого-педагогічна та соціальна робота ? тренінги, бесіди, індивідуальна робота, також екскурсії, декоративно-прикладні заняття, виставки тощо. Влітку діти відпочивають в таборах.

«Ціллю нашого заходу було навчити дітей і підлітків терпимості, поважати свою гідність та гідність оточуючих. Під час Тижня толерантності ми проводили тренінгові заняття із використанням експрес-діагностики з залученням учасників у інтерактивні та змістовні вправи, ігри.

Ми дискутували також із дітьми про поняття добра і зла та їхнім значенням у житті людини, також про толерантність і повагу до оточуючих людей. Спільно дійшли до того, що важливо як мати високий рівень поваги до будь-якої людини, що поряд з нами, так і вміти розрізняти і оцінювати різноманітні вчинки», ? каже співорганізатор заходу в Карітасі Броди Оксана Лотоцька.

Під час проведення Тижня толерантності у місцевому Карітасі пройшов конкурс малюнків, плакатів і колажів на тему «Толерантність врятує світ», так само ? конкурс літературних творів на тему «Ми різні? Ну що ж! Але ти мене зрозумієш!».

Розповідає психолог Галина Труфанова: «Наш центр активно відвідують двоє рідних сестричок ? 12-річні близнючки Мар’яна та Діана, і ще 11-річна Аліна. Вони підлягають під декілька соціально-незахищених категорій водночас: це діти трудових мігрантів, вони з багатодітної і неповної сім’ї. Після від’їзду мами за кордон у дітей виникли труднощі у спілкуванні ? невміння налагоджувати стосунки з однолітками, песимізм, апатія, тривога.

А після систематичного відвідування осередку Карітасу та проведення розвивальної роботи, яка спрямована на розвиток комунікативних здібностей, корегування негативного ставлення до життєвої ситуації, у підлітків значно поліпшився психологічний стан, дівчатка почали налагоджуватися стосунки з зі своїми однолітками, рідними і вчителями. Віднедавна ми отримуємо лише впевнені позитивні відгуки від їх вчителів і рідних, чому, звісно, дуже радіємо!».

Працівники Карітасу в Бродах кажуть, що гаслом їх соціально роботи і, зокрема, Тижня толерантності були слова колишнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, що нагороджений Нобелівською премією миру (2001), Премією Улофа Пальме (2006) та Орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (2002) за визначний особистий внесок у розвиток співробітництва між Україною і країнами міжнародної співдружності, вагому роль у підтриманні миру і безпеки у світі. Він стверджував: «Толерантність ? це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями».

26.11.12, Україна
Допомогу українцям, що перебувають у кризових умовах життя, надала компанія Deichmann (Дайхман) через Карітас Ессен. Це стало можливим після ознайомлення із проектом облаштування мережі пунктів обігріву для безпритульних та соціально незахищених людей, що реалізовувався Карітасом України взимку 2012-го року під час аномальних морозів.

В той час усі регіони України страждали від дуже холодної зими, якої не було вже останні 6 років – температура ночами становила нижче 30C. Внаслідок цього у багатьох містах України виникли проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст України, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випало на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Завдяки благодійникам із Карітасу в Німеччині та Відні при регіональних організаціях Карітасу тоді було створено 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1,500 потребуючих осіб. Загальний бюджет проекту сягнув тоді близько 50.000 тис. євро.

«Хоча колосальна проблема, що торкнулась на початку 2012-го сотень тисяч людей, була взята під контроль відповідними владними службами, ? важко сказати, що потребуючі українці опинились під якісним захистом і належною опікою. Дякуємо нашим донорам з Німеччини і Відня. Дякувати Богу за їх солідарність із потребами і горем українців! Також дякуємо і добродіям з компанії Deichmann. Гуманітарна допомога, яку він виділив, вельми доречна і приємна підопічним Карітасу», ? зазначає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Німецька компанія Deichmann є одним із найбільших у Європі продавцем взуття. Її історія розпочинається з 1913 року в німецькому місті Ессен (Essen, Ruhr district), а сьогодні вже Deichmann діє у 20 країнах і розвиває надалі свою мережу. Дотримуючись християнських переконань і вважаючи це атрибутом корпоративної місії, компанія спрямовує також свою діяльність на нужденних людей. Серед численних соціальних проектів, які компанія Deichmann ініціювала та реалізований в останні роки, найяскравішими є проекти допомоги потребуючим людям в Індії, Танзанії та Молдові.

Гуманітарна допомога від Deichmann для потребуючих українців становила 2,500 тис пар нового, в оригінальній упаковці взуття, загальною масою 850 кг. Взуття було чоловіче, жіноче і дитяче, на різні пори року і погоду.

13 організацій отримали і роздали потребуючим взуття: Карітас у Києві, Одесі, Донецьку, Тернополі, Хмельницькому, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, на Львівщині ? Дрогобичі, Сокалі, Бродах, Стрию. Відтак малозабезпечені і багатодітні сім?ї, сироти, вуличні діти і молодь, люди похилого віку та інваліди, також інші потребуючі люди відчули до себе турботу і опіку.

Роман Галак, відповідальний у тернопільському Карітасі за отримання і розподілення гуманітарної допомоги від Deichmann, розповідає: «Лише процес із легалізацією, перевезенням, розмитненням, визнанням партії взуття Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінетів Міністрів України забрав 2,5 міс. А потім ми ще раз приділяли це по регіональних організаціях Карітасу, визначали потреби підопічних, логістичні рішення.

Словом, усе тягнулося майже півроку, але нарешті взуття отримали ті, хто цього так потребують! Результат явно коштує наших зусиль».

23.11.12, Волинь
Нещодавно у м. Нововолинську відбулася конференція «Особливості в роботі з дітьми трудових мігрантів», організатором якої виступив Карітас Волинь. Вже понад 2 роки ця організація реалізовує проект «Соціальна та психологічна підтримка трудових мігрантів» Карітасу України. Допомога надається майже сотні дітей.

Участь в роботі конференції взяли понад 25 осіб ? психологи, соціальні педагоги, методисти навчальних закладів і дошкільних установ міста. Програма заходу складалась з двох частин. Перша частина конференції містила інформаційний блок, а саме, доповіді місцевого координатора проекту Карітасу Вікторії Скриннікової на тему «Проблема соціального сирітства в Україні», соціального працівника Тетяни Галицької «Вплив структурної деформації сім’ї на формування соціальної компетентності дитини» і психолога Наталії Гавронської «Соціально-психологічна реінтеграція дітей шляхом організації комплексу заходів».

Друга частина заходу складалася з самопрезентації учасників, групових вправ на вироблення безоцінкового ставлення до людей та попередження емоційного вигорання.

Розпочала конференцію головний спеціаліст Управління освіти м. Нововолинська Зоя Куцик. Вона наголосила, що сьогодні в Україні назріла потреба привернути увагу суспільства, школи, громадських організацій до роботи з дітьми трудових мігрантів.

Як правило, діти, батьки яких виїжджають за кордон, залишаються під опікою родичів, або одного з батьків, найчастіше це мама – у 44% випадків, тато ? 26%, бабусі ? 35 %, а також під наглядом сестер або братів, дідусів, тіток, сусідів, знайомих. За даними дослідження Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» 60% наших співвітчизників наслідком трудової міграції називають розпад сім’ї.

Після того, як один із батьків мігрує, перед дитиною постає проблема емоційного дефіциту. Діти мігрантів мають дефіцит батьківської любові, відчувають себе непотрібними, поганими, бо їх покинули. З іншого боку, ці діти мають почуття великої відповідальності і провини за те, що батьки важко працюють задля їх добробуту. Як наслідок, у дитини є повний комплекс різних внутрішніх конфліктів, до яких входить почуття образи на батьків та власної меншовартості. У таких дітей і підлітків як занижена самооцінка, так і почуття провини від того, що батьки не можуть жити щасливо вдома.

Часто дитина трудових мігрантів змушена виконувати роль дорослого члена сім’ї для інших. У дітей формуються риси самостійності, відповідальності. Але разом з тим розлука з матір’ю та батьком завжди викликає у дітей глибокі психологічні переживання, депресії, психосоматичні розлади. Серед негативних наслідків: зміни в поведінці дитини, агресивна неспокійна поведінка, пропуски занять без поважних причин, зниження успішності в навчанні, вживання алкоголю та наркотиків, тютюнопаління.

Особливо це стосується підлітків, які і без того переживають складний період самовизначення. Часто діти не цінять вартості зароблених батьками грошей. Відчувають свою перевагу над іншими однолітками, чи навіть вчителями, які не мають таких грошей. Крім того, ці діти є надзвичайно вразливими до втягнення у кримінальну діяльність. Саме це є основною причиною необхідності проведення специфічної соціально-педагогічної та психологічної роботи з такими дітьми.

Фахівці соціально-молодіжного центру Карітасу Волинь на конференції поділились досвідом в роботі з дітьми трудових мігрантів, розповіли про особливості індивідуального консультування та групової роботи. Індивідуальна робота має на меті допомогти підліткам у вирішенні внутрішніх та міжособистісних проблем. Групова робота передбачає керівництво дорослого, якого потребують діти, та відчуття останніми незалежності, можливості діяти по-своєму. Цей напрям є найбільш ефективний у роботі, відповідає потребам цього віку, оскільки провідною діяльністю є спілкування, ? вважають працівники місцевого Карітасу.

Методичні поради та рекомендації, які отримали працівники освіти, містили в собі: алгоритм роботи працівників загальноосвітніх навчальних закладів, психологічні рекомендації учням, у яких батьки перебувають за кордоном, рекомендації для батьків, що вирішили поїхати за кордон та інші матеріали виховного характеру.

Всі учасники конференції отримали корисну інформацію про особливості в роботі з дітьми трудових мігрантів та заряд позитивної енергії. Організатори заходу, в свою чергу, отримали подяку та щирі відгуки. Зокрема практичний психолог ЗОШ №4 Медведюк Н.В. відмітила: «Приємно, що є співпраця, що люди відкриті до взаємодії, хочуть долучитись до покращення нашого життя. Дякую, що ви не байдужі і допомагаєте нам не бути байдужими до усіх діток!

Тренінг – гарна, професійна робота, з елементами групової взаємодії. Дякую, було приємно, ефективно, конструктивно. Хотілося б надалі співпрацювати і не зупинятися тільки на семінарах».

21.11.12, Івано-Франківськ
Основною запорукою підтримки важкохворої людини є своєчасне реагування на її потреби та забезпечення максимальної якості життя до останньої хвилини. В Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ активно продовжує свою роботу мобільна бригада з надання комплексної паліативної допомоги, основне завдання якої ? своєчасно реагувати на запити підопічних та їх родичів.

До складу виїзної бригади входить лікар, медична сестра, соціальний працівник і духівник. Тільки в такому складі можна адекватно оцінити потреби хворої людини, скласти план медичної, соціальної допомоги та духовно-психологічної підтримки.

Протягом останніх 2-ох тижнів виїзною бригадою було здійснено майже 15 виїздів до невиліковно хворих людей. Лікар Карітасу – п. Інна провела огляд пацієнтів проекту «Паліативна допомога в Івано-Франківську», надала консультації з приводу полегшення болю та усунення важких симптомів захворювання.

Особлива увага приділялась профілактиці вторинних захворювань. Після огляду лікар спільно з медичною сестрою та родичами звично обговорюють подальший план лікування підопічного, проводять навчання для родичів з питань домашнього догляду хворої особи.

«У своїй роботі ми переконані, що пацієнт має право знати свій діагноз і самостійно приймати рішення стосовно лікування, а також право вирішувати, яку саме якість життя він вважає за кращу. Для нас важливим є урахування поглядів самого пацієнта. Тому завданням мобільної бригади Карітасу разом з родичами розповісти підопічному про його хворобу і весь спектр медичних маніпуляцій, процедур, які будуть проведені», ? каже п. Інна.

У людини в останні дні життя зростає потреба в підтвердженні її значимості, любові, прощенні й примиренні з самим собою, з тими хто її оточує, в розумінні сенсу життя та смерті. На всі ці питання намагається надати відповідь о. Любомир – духівник місцевого Карітасу. Хворі підопічні визнають, що він для них є опорою та підтримкою.

Також, окрім кваліфікованої медичної та духовної підтримки, підопічні Карітасу в Івано-Франківську отримують і матеріальну допомогу у вигляді медикаментів, продуктових наборів, засобів особистої гігієни. Саме такий комплексний підхід, підтримка та постійна увага до підопічного та його родичів вселяє надію у завтрашній день, зберігає віру у свої сили та загалом сприяє наповненню життя змістом та сенсом.

Діяльність виїздної мобільної бригади Карітасу здійснюється за рахунок підтримки Карітасу єпархії Трір (Німеччина) та Карітасу архиєпархії Відня (Австрія).

19.11.12, Україна
Раді ознайомити Вас із інтерв’ю, в якому працівники Карітасу Одеса УГКЦ розповідають про свій багаторічний масштабний досвід роботи у сфері протидії торгівлі людьми.
У розмові взяли участь Світлана Колодчин (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Одесі), Ірина Хмарська (тренер-консультант), Любов Бутковська (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Южному).

В чому полягає робота по попередженню торгівлі людьми? Що конкретно Ви робите у цьому напрямку? Якими є методи роботи?
Ірина Хмарська: Робота по попередженню торгівлі людьми у м. Южному (особисто я здебільшого працюю в цьому місті) полягає насамперед у наданні інформації населенню. Це місто досить мале (менше 30.000 жителів), робочих місць недостатньо, тому люди в пошуках роботи їдуть у великі міста та інші країни.

Наша робота є перш за все профілактичною, ? ми приділяємо особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі cоцiальної політики та освіти, з правоохоронними органами. Надаємо також індивідуальні консультації і тренінги групам умовно засуджених людей, безробітним, мігрантам, індивідуальне консультування мігрантів, надання інформації у ЗМІ, телефонне консультування.

Також працівники Карітасу розробляють навчальні матеріали для середніх шкіл, коледжів, центрів зайнятості Южного та Одеси з використанням різноманітних інноваційних методів.

Світлана Колодчин: Одеса – це портове місто, де пересікаються торгівельні та міграційні шляхи. В Одеській області високий рівень безробіття. На кінець вересня 2012 року на обліку в Обласному центрі зайнятості перебувало 68,5 тис. безробітних. Кількість вакансій дуже мала, а заробітна плата низька, ? 95,5% заявлених вакансій із заробітною платою меншою, ніж середня по регіону. Така ситуація спонукає людей шукати роботу за кордоном.

З іншої сторони в Одесу приїжджає досить багато людей з різних регіонів України на заробітки і нерідко саме вони стають жертвами трудової експлуатації, оскільки погоджуються працювати без офіційного оформлення трудового контракту. Тому в Одесі є велика необхідність як профілактичної роботи з попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації, так і реінтеграційної допомоги потерпілим.

Наш Консультативний центр проводить профілактичну роботу в основному з безробітними, які стоять на обліку в Центрах зайнятості Одеси. За час діяльності близько 1500 безробітних отримали інформацію про торгівлю людьми та інформаційні матеріали, що розроблені нашими працівниками або отримані з МОМ (Міжнародна організація міграції). Тісна співпраця з центрами зайнятості, тренінги, семінари, консультування, робота телефонної консультативної лінії, виступи та інтерв’ю на Одеському обласному телебаченні сприяють поширенню інформації про діяльність нашого центру та попередженню даного негативного явища.

Назвіть, будь ласка, статистичні дані по явищу торгівлі людьми в Україні та світі – наскільки масштабним є цей злочин?
Світлана Колодчин: Останні статистичні дані свідчать, що торгівля людьми нині вимірюється 600 – 800 тисячами осіб у світі щорічно. Їх продають за кордон з метою експлуатації. (за оцінками уряду США). Понад 1,2 мільйони дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми (за даними Дитячого Фонду ООН). Понад 110’000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року (за оцінками МОМ). На сьогоднішній день значно зростає кількість потерпілих від торгівлі людьми на території України, ? це і наші співвітчизники, і біженці з інших країн.

Як трапилось так, що Ви почали працювати даній сфері? Можливо, стикались із проблемою торгівлі людьми у власному житті чи житті близьких Вам людей?
Любов Бутковська: Особистого досвіду по темі торгівлі людьми не маємо, але таки чимало знайомих та друзів постраждали від рабства в Італії, Греції в 90-ті роки, а у Чехії – недавно постраждала жінка із Южного.

На тренінгах з безробітними в Одесі та Южному ми дізнаємося, що і є аналогічні випадки постраждалих від рабства і в наш час, – переважно це жінки, що працюють і зараз в Португалії, Італії, Іспанії. На жаль, схеми і актуальність злочину майже не змінилась протягом десятиліть.

Які заходи сьогодні треба вжити задля ефективного подолання уразливості українців до злочину торгівлі людьми?
Ірина Хмарська: Для ефективного подолання низької поінформованості наших співгромадян треба вести масштабну роботу наступними кроками:
– тренінги з лікарями щодо виявлення жертв торгівлі людьми;
– тренінги з психологами і соціальними працівниками у дитячих садочках, школах;
– тренінги з вагітними жінками з метою запобігання продажу новонароджених дітей;
– тренінги з правоохоронними органами;
– тренінги з нареченими чи охочими до користування послугами шлюбних а
генцій, які працюють як міжнародні.

Дякуємо працівникам одеського Карітасу за змістовну і важливу інформацію, спілкування. Бажаємо їм високої ефективності в роботі і безліч врятованих від сучасного рабства людських життів!

16.11.12, Львівщина
Мова як соціальне явище справляє значний вплив на формування та розвиток особистості, яка в свою чергу є носієм мови, а отже, і носієм духовної культури нації. Це один із факторів якісного виховання сучасної молоді.

Уже впродовж 15-ти років у нашій державі відзначають День української мови та писемності. Цьогоріч відзначення Дня рідної мови пройшло й у приміщенні Карітасу Броди (Львівщина). Старші учасники студії „Сто талантів”, яка діє в рамках проекту „Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів” активно долучилися до мовної гри, яку організувала для молоді координатор проекту Оксана Лотоцька.

Усі учасники конкурсу поділилися на дві команди під назвою „Українці” та „Мудрагелики”. Першим етапом мовної гри був перегляд відеосюжету про становлення та розвиток української мови.

Далі слідували завдання, які дали змогу перевірити знання дітьми лексики, морфології та правопису, синтаксису і пунктуації.

Найбільш цікавими для учасників виявилися конкурси: „Антисуржик», конкурс на знання фразеологізмів «Гострий на язик” та прислів’їв „Не кидай слова на вітер”. Школярі висловлювали свої думки з приводу теперішньої мовної ситуації в Україні. Крім того, діти мали можливість зобразити на папері рекламу рідної мови. По закінченні усіх конкурсів, юні мовознавці спільно знаходили відповіді на завдання, з якими не могли впоратися під час гри.

Переможці мовного змагання ? команда „Мудрагеликів” ? отримала похвальну грамоту за глибокі знання рідної мови. А по закінченні свята на всіх учасників чекали солодкі частунки. «Я неймовірно люблю, коли в Карітасі відбуваються якісь свята, вікторини чи акції! Тут і в будні дні чимало захоплюючого і корисного, однак особливі події – це те, що ми запам’ятаємо точно на усе життя. І є що розповісти друзям у школі», ? вважає Юрко, підопічний місцевого Карітасу.

Впродовж багатьох років у різних регіонах України діють денні соціальні центри Карітасу, де кваліфіковані соціальні працівники, психологи і педагоги пропонують дітям різнопланові заходи та діяльності задля того, щоб діти та молодь змогли подолати складні ситуації, повноцінно розвиватися, стати самостійними. Наші працівники працюють в соціальних денних центрах, на вулицях і в навчальних закладах.

Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі із дітьми і молоддю, каже, що робота з дітьми, які внаслідок трудової міграції переживають вимушену розлуку з батьками, є вельми затребуваною нині.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї. Відтак важливо зараз вкладати в таких дітей і молодь багато уваги і корисної інформації, важливі соціальні навики і християнські цінності.

14.11.12, Тернопіль
У місцевому Карітасі впродовж багатьох років, окрім основних програм, діє багато малих благодійних проектів. Це і подарунки на різдвяні та великодні свята, допомога потребуючим дітям і сиротам до свята Миколая, акція «Шкільний портфелик», «Різдвяна свічка» та інші.

Адресу Тернопільського благодійного фонду Карітас знає чимало людей, які не мають належного соціального захисту, діти-сироти та безпритульні. Тут вони отримують гарячі обіди, продуктові набори, психологічну та інформаційну підтримку, а безпритульні діти, сироти та діти з багатодітних і малозабезпечених сімей ? ще й одяг і взуття.

На початку листопада завдяки приватним благодійникам у рамках акції «Дари щедрої осені» продуктові пакунки отримали понад 150 потребуючих людей з Тернопільщини. Таку акцію в місцевому Карітасі проводять щороку. Цьогоріч вдалося зібрати більше коштів і продуктів, ? відтак більше людей отримали допомогу.

40-річна Ірина, яка отримала того дня благодійну допомогу, каже: “Мені дуже важко жити, дочка безробітна, а я вже немічна. Самі виховуємо онука. Нам дуже важко. Я Богу дякую і Вам за те, що Ви допомагаєте, бо нам дійсно дуже важко жити. Я на ліки навіть не маю грошей. Вчора почула по телевізору про Карітасу і прийшла ось недарма”.

Отримали пакунки з овочами та крупами і люди, яким допомагає проект “Домашня опіка”. Сьогодні він опікується більше як півсотнею людей похилого віку. Більшість із них не можуть ходити, тому працівники тернопільського Карітасу привезли пакунки їм додому.

До акції «Дари щедрої осені» долучилися також священики Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Спільно зі сприянням приватних благодійників і роботою Карітасу допомогу отримали десятки потребуючих людей, зокрема підопічні благодійної їдальні і дитячого будинку «Пресвята родина». Господь знає ім’я кожного, хто робить добро, і винагороджує їх сповна, ? кажуть у Тернопільському Карітасі.

«Ми приймаємо усіх благодійників, і тих, хто жертвують великі суми, і тих, хто може дати мало, але має таке бажання. Основне, ? щоби людина мала відкрите серце до того, що вона робить, бо добро завжди повертається. Благодійність не обов’язково передбачає фінансову допомогу ? часом це інші ресурси, як час, матеріальна допомога, певні послуги», ? каже директор Карітасу у Тернополі о. Андрій Марчук.

Відеорепортаж про акцію можна переглянути тут.

12.11.12, Івано-Франківськ
«Карітас» в перекладі з грецької – це любов. Любов, яку ми прагнемо запалити в серцях людей. Наші проекти – це виклик сучасним проблемам. З 1 листопада івано-франківський Карітас розпочав акцію «Майбутнє доброї справи в твоїх руках» (відеореклама тут), який спонукає підтримати роботу із неповносправною молоддю. «Одна крапля – це ще не дощ, але якщо їх сотні – то це вже злива. Нас чекає плідний і насичений листопад ? кожен житель міста та області повинен дізнатись і стати безпосереднім учасником акції, підтримати Карітас», ? повідомила соціальний працівник Ірина Каразуб.

Протягом місяця соціальні працівники та волонтери в Івано-Франківську інформуватимуть місцеву громаду про потреби молоді з функціональними обмеженнями. Реклама в газетах та на телебаченні, в Інтернеті та на радіо, виставки-ярмарки виробів, що виготовлені руками підопічних Карітасу, масштабне розповсюдження інформаційних флайєрів і буклетів – це звернення до усіх небайдужих людей.

Ваша допомога може бути різноплановою:
– станьте другом для молоді з особливими потребами – для цього зверніться в Карітас Івано-Франківськ УГКЦ;
– розповсюджуйте інформацію про діяльність Карітасу та допомагайте нам долати стереотипи, які існують в суспільстві стосовно людей, що мають особливі потреби;
– надайте фінансову допомогу; навіть найменша сума – вагома для продовження роботи центру.

В місцевого Карітасу 5 років досвіду роботи із неповносправною молоддю, а це щасливі очі майже 50-ти молодих людей з функціональними обмеженнями. Неповносправність – це певні фізіологічні та розумові відхилення, які потребують особливого ставлення, навиків та вмінь. Задля цього Карітас уже кілька років, зокрема, впроваджує програму працетерапії в творчих майстернях з виготовленням виробів з дерева, бісеру, вишивки, швейної справи. Таким чином тут створюються умови, в яких неповносправна молодь не виживає в жорстокій боротьбі за право «бути», а знаходить своє місце і відчуває значимість, необхідність. Відбуваються різноманітні культурні, розважальні і просвітницькі заходи, психологічна підтримка.

Центр соціальної адаптації – це злагоджена робота соціальних працівників, психологів і волонтерів. Також в Карітасі надається психологічна та емоційна підтримка батькам, які кожного дня є опорою для неповносправних дітей у нелегкому процесі соціальної адаптації.

Створено батьківський комітет, який за ці роки при підтримці Карітасу здружив людей з подібними проблемами. Сьогодні батьки допомагають один одному, організовують дозвілля та відпочинок для дітей в соціальному центрі, знають, як захищати свої права.

«Якими є ті, на яких ми клеїмо ярлик «неповносправні»? Це люди – світ яких призакритий для нас. І сумнівно, чи ми зможемо колись зрозуміти, в якому світі вони живуть, ? ділиться своїм досвідом 22-річна волонтерка Юля. – Але люди з особливими потребами вміють бути справжніми та щирими, вміють любити, мають різні творчі таланти, а хіба саме не це робить нас людьми?»

Майбутнє доброї справи в твоїх руках! Підтримайте роботу Карітасу із людьми, що мають особливі потреби.

Оксана Гірчак для Карітасу України
У кожному суспільстві у всі часи існували меншини людей. Це сповідники малопоширених релігій, представники інших національностей, люди із іншим кольором шкіри, низького статку, з обмеженими можливостями. Ставлення суспільства до таких людей відображає як культурну і цивілізаційну розвиненість, так і економічні та соціальні умови системи.

Комусь абсолютно байдуже до неповносправних людей, хтось зневажає їх і не приймає за повноцінну ланку соціуму, а хтось кожного дня вирушає на роботу в соціальний центр, де з турботою піклується про людей з особливими потребами. В сьогоднішній Україні неповносправні люди стикаються із безліччю труднощів: право на освіту і працю, відповідне медичне обслуговування і соцзахист, відсутність побутового обладнання для їх перебування у громадських місцях і особливо суспільна стигма.

Жан Ваньє, відомий канадський діяч та педагог, засновник міжнародної гуманітарної організації „L’Arche” («Ковчег»), сказав, що треба заохочувати людей зростати у їхніх можливостях. Саме цим займається «Центр дозвілля та соціальної реабілітації для дітей та молоді з особливими потребами» у Львові, в який я завітала нещодавно. Цей центр ? один із численних соціальних центрів Карітасу України, що діють в різних областях України і охоплюють роботу із хворими, соціально незахищеними дітьми і молоддю, малозабезпеченими, жертвами торгівлі людьми, узалежненими, зокрема, і неповносправними.

«Ми познайомились із Сашком просто на вулиці, де він прогулювався з мамою. Після нетривалої розмови дізналися, що хлопчик виховувався вдома, не відвідував навчальних закладів. І тоді ми запросили побувати у нашій майстерні. Жінка спочатку відмовлялася, аргументуючи тим, що син надто «домашній» і не захоче проводити час в Карітасі. Проте потім таки погодилася.

А вже через 3 дні після першого візиту хлопчик настільки звик, що навіть працівників Карітасу кликав «мама». Згодом Сашко став настільки самостійним, що їздив сам у громадському транспорті. За час перебування в центрі хлопчик навчився багатьох речей: і готувати салати, і працювати з бісером, і різати папір, і мити посуд. Проте найважливішим є те, що він став зрозуміліше розмовляти. Кожного разу, коли Сашко приходить у майстерню,він обіймає кожного з нас, чим виражає свою любов і задоволення тим, де він є», ? розповідає Наталя Загайко, працівник Карітасу.

Метою проекту Карітасу України, що діє з 2008 року завдяки спонсорам із Франції та Іспанії, є допомога людям у їхньому прагненні осягнути нові можливості та відкрити для себе світ, набути соціальних навичок. Сьогодні в Україні завдяки роботі Карітасу діє 4 центри соціальної реабілітації та адаптації для людей з вадами розумового розвитку: у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Вони опікуються близько 100 неповносправних молодих осіб,також їх сім’ями і рідними.

Дуже часто батьки неповносправних дітей і молоді залишаються віч-на-віч зі своїми труднощами, замикаються у просторах власного відокремленого для себе середовища. Тому одним із головних завдань, ? кажуть у Карітасі, ? є подолати психологічний бар’єр для інтеграції з навколишнім світом, адаптувати батьків та їхніх дітей у соціумі. Наступним же є утвердити права неповносправних. Для цього Карітас співпрацює з іншими громадськими та державними організаціями. У кожному осередку Карітасу є працівники спеціальної кваліфікації, які постійно підвищують свій рівень знань. До роботи залучено велику кількість волонтерів.

Львівський центр для неповносправних осіб, в якому я нещодавно побувала, діє з 2001 року. Нині його відвідує 25 людей у віці від 18 років з помірною і глибокою неповносправністю. Мене зустріли дуже привітно. Того дня там було семеро хлопців та одна дівчина. Проте, як пояснив працівник осередку, зазвичай їх є більше.

Під час нашого спілкування, вони розповіли чим займаються. Перелік їхніх видів діяльності доволі великий: ткацтво, виготовлення та оформлення декоративних свічок, майстрування виробів з дерева, малювання, виготовлення гобеленів, вітальних листівок, різноманітних виробів з бісеру. Ще у них є так звані Дні кухні, де хлопці та дівчата вчаться готувати самостійно. Крім того, відвідують театри, цирк, виставки, їздять на екскурсії. Щодо останніх, то розповідали мені про поїздки в Камянець-Подільський і Тухлю. Ще їм подобається плавати в басейні, влітку ? в морі, грати рухливі ігри на спортивному майданчику, бути в гармонії з природою і оточуючими людьми. Шкода лиш, що оточуючі їх люди не завжди прагнуть цього…

Перший мій візит до центру Карітасу виявився доволі вдалим і цікавим. Вражає безпосередність і простота людей з обмеженими можливостями, їхня щира усмішка, відкритість, турботливість працівників. Також усі ці розповіді неповносправної молоді, що наввипередки поспішали познайомитись зі мною. 23-річний Ігорко, який кілька разів щиро промовляв:«Пані, пані! Кави?». Заради них варто жити, віддавати свою любов, доброту. Вони – це промінь світла, який освітлює дорогу в пошуках сенсу життя!

07.11.12, Івано-Франківщина
У нашій державі склалася гостра ситуація щодо праці з дітьми, що мають особливі потреби. Згідно статистики 645 таких дітей проживають на території Коломийського району. Коломийська райдержадміністрація усвідомлює серйозність даної проблеми, тому заснувала Соціально-реабілітаційний центр для дітей з особливими потребами в Отинії.

Як правило, неповносправні діти проживають в інтернатах або виховуються батьками, для яких це вагомий тягар і життєвий виклик. Батьки дітей з особливими потребами зазвичай не працюють і весь свій час посвячують дітям. Враховуючи всі труднощі роботи з такими дітьми, у домашніх умовах дуже важко створити можливості для якісної реабілітації.

Понад місяць діє Соціально-реабілітаційний центр поблизу Коломиї. Він розташований на базі приміщення Отинійської лікарні і займає площу 350 м2. Скрізь ще пахне фарбою та новизною, однак вже очевидні комфортні умови для перебування та реабілітації дітей.

У закладі працює 15 спеціалістів, які надають кваліфіковану допомогу дітям з особливими потребами. Поки що у центрі проходить реабілітацію лише восьмеро дітей, але згодом це число подвоїться. Курс реабілітації триватиме півроку. За цей час працівники закладу розраховують на значний поступ вперед у психічному та розумовому розвитку дітей з особливими потребами.

Наталя Дудар, директор Соціально-реабілітаційного центру з особливими потребами в Отинії, розповідає, що вже облаштовано чимало спеціалізованих кімнат: сенсорну, ігрову, спальню. Сухий душ, басейн з кульками, масажер-космонавт, корисний для вестибулярного апарату, спеціальні доріжки для формування правильної ходи та багато іншого обладнання. Його виготовлено у Хмельницькому і доставлено в Отинію без передоплати. Подібне обладнання вже було закуплено для аналогічного реабілітаційного центру у Коломиї.

Перед новоствореним центром на даному етапі стоїть гостра проблема відсутності частини професійного обладнання для реабілітації, яке є дороговартісним, але вкрай потрібним для отримання максимально позитивного результату в реабілітації дітей.

“На прохання Коломийської райдержадміністрації Карітас вирішив зібрати кошти та закупити необхідне обладнання, – розповідає о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. – Щоби повністю забезпечити потребу в необхідному інвентарі Соціально-реабілітаційного центру, потрібні кошти у сумі близько 80 тисяч гривень.

Саме тут важлива роль належить громадськості – як дрібним донорам, так і корпоративним чи заможним добродіям, ? тому що лише спільними зусиллями можна досягти поставленої мети!”

З благословення Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир Миколи Сімкайла та за сприяння голови Коломийської районної державної адміністрації Михайла Негрича Карітас розпочинає акцію «Право на завтра», покликану допомогти зібрати необхідні кошти для закупівлі реабілітаційного обладнання. Благодійний фонд закликає всіх людей доброї волі приєднатися до акції та внести свою частку у створення належних умов для реабілітації дітей з особливими потребами.

Кошти збиратимуться у скриньках Карітасу по всіх парафіях Коломийсько-Чернівецької єпархії, також можна перерахувати кошти гроші на банківський рахунок з дописом «Акція «Право на завтра»: «Приватбанк» м. Івано-Франківськ, р/р: 26007488915001, МФО: 336677, код: 26054921.