Місяць: Вересень 2012

27.09.12, Україна
За даними експертів, до 2050 року кожен п’ятий житель на Землі буде у віці 60 і більше років, удвічі зменшиться кількість дітей та працездатних громадян, а жінок нараховуватиметься в 1,5 разу більше, ніж чоловіків. Це – прогнози Фонду народонаселення ООН. Вітчизняна ж статистика свідчить, що вік 11 мільйонів українців – 65 років і більше. Близько чверті населення держави є «людьми похилого віку». Водночас кожен шостий із таких людей є самотнім.

«Щоб прийняти виклики, країнам уже сьогодні потрібно змінювати системи освіти, праці, соціального захисту, охорони здоров’я. Також велику увагу потрібно приділяти інституту сім’ї, адже людей старших 60-ти незабаром стане більше, ніж дітей до п’яти років», — наголошує директор Фонду народонаселення ООН Нусхат Есан.

Більшість українців, яких відносять до категорії «людей похилого віку», відчувають, що вони нікому не потрібні, констатує психолог Валентина Бондаровська. Добре, якщо у такої людини, незважаючи на пенсійний вік, є робота. Ще краще, якщо вона має дбайливих дітей, котрі допомагають їй (у тому числі й грошима). Але такі щасливці становлять меншість. Решта доживає свій вік у самотності, безправ’ї та зубожінні. «Це зовсім бідні, а їх дуже багато, сидять і чекають подачки від держави, від благодійних фондів, від соціальних служб і т.д.», – констатує психолог.

Напередодні Міжнародного дня захисту людей похилого віку, що відзначають 1 жовтня, підопічні Карітасу у Тернополі разом з працівниками і волонтерами проекту «Домашня опіка для людей похилого віку в Україні» здійснили паломницьку подорож в Марійський духовний центр у Зарваниці. Карітас України понад 12 років здійснює комплексну опіку над одинокими людьми похилого віку, і координатори програми добре знають, якою є старість і самотність в нашій країні.

Наталя Масник, координатор «Домашньої опіки» у тернопільському Карітасі каже, що увага, відчуття потрібності, зайнятість і можливість лікуватися – це основні рецепти довголіття для людей похилого віку. Саме з цією метою і за бажанням підопічних була здійснена нещодавно паломницька подорож в Марійський духовний центр у Зарваниці.

Це місце добре відоме християнам усього світу Чудотворною Іконою та цілющим джерелом, біля якого з’являлася Божа Матір. Завдяки поїздці до Зарваниці усі присутні отримали можливість духовно збагататись, помолитися у Соборі Зарваницької Божої Матері, прийняти Святі Тайни Сповіді та Пресвятої Євхаристії, отримати благословення та духовну науку від о. Романа Загородного.

«Бідність і самотність, а також погане здоров’я — це те, від чого найбільше страждають українські пенсіонери. 25% літніх українців визнають, що вони бідні, а половина скаржиться на погане здоров’я, до того ж серед літніх людей дуже поширені депресії. Тому ми намагаємось не лише надавати медичну і соціальну підтримку нашим підопічним, а й урізноманітнюємо їх побут, надаємо психологічну підтримку, фактично стаємо їх сім’єю», ? підкреслює Наталя Масник.

Після відвідання духовного центру люди похилого віку, якими опікується місцевий Карітас, були запрошені на спільну трапезу і спілкування, де мали змогу поділитись враженнями та ближче познайомитись один із одним.

Більше про проект «Домашня опіка» Карітасу України.

 

24.09.12, Тернопіль
Тернопільський благодійний фонд Карітас започатковано в 1994 році. Діяльність розпочиналась з функціонування благодійної їдальні і гуманітарної допомоги потребуючим одягом, взуттям та продуктами. Тепер робота тернопільського Карітасу фокусується на забезпеченні соціальних послуг, консультуванні, виховній та просвітницькій діяльності для людей, що опинились у кризових умовах життя.

Тут діють:
• Медико-соціальний центр “Домашня опіка”
• Інформаційно-консультативний центр “Домашньої опіки”
• Проект мобільної роботи з молоддю
• Дитячий будинок “Пресвята родина”
• Благодійна їдальня
• Школа Щасливого Материнства
• Арт-студія для дітей з кризових родин

 

• Літні табори для дітей і молоді
• Спортивна секція для дітей і молоді
• Благодійні акції

Зокрема, щороку Тернопільський Карітас проводить акцію «Шкільний портфелик». Метою акції є збір коштів для надання допомоги дітям із малозабезпечених сімей, дітям із багатодітних і кризових сімей, сиротам і напівсиротам задля підготовки до навчального року. Результатом акції є адресна допомога у вигляді укомплектованого шкільного портфелика. Працівники і волонтери Карітасу дбають про те, аби в дітей був і сам портфелик, і канцтовари, підручники та інше шкільне приладдя. З року в рік такі портфелики надаються декільком тисяч дітей в Україні.

«За допомогою жертводавців, зокрема директору видавництва «Школярик», волонтерів і працівників тернопільського Карітасу вдалося влаштувати свято для багатодітних, малозабезпечених, неповних сімей.

На початку вересня до Карітасу з’їхалися діти з батьками з різних куточків Тернопільської області. До свого портфелика цього року понад 120 школярів покладуть: зошити і обкладинки до них, ручки, щоденники, кольорові олівці, папки, ножиці, гумки, лінійки, альбоми для малювання, набори кольорового паперу та інше», ? розповідає Наталя Коцюба, координатор по роботі із дітьми та молоддю у місцевому Карітасі.

З привітальним словом до початку нового навчального року, настановами та побажаннями виступили директор Тернопільського Карітасу о. Андрій Марчук та виконавчий директор о. Роман Загородний. Вони підкреслили важливість роботи із малозабезпеченими дітьми:

«Дітки, які живуть поряд нас, виховуються, формують свій світогляд ? серед них немає «наших» і «чужих». Завтра усі вони творитимуть нашу країну, управлятимуть країною, визначатимуть майбутнє і історію. Чому б тоді не усвідомити відповідальність за їх життя, самопочуття і перспективи разом, місцевими громадами по всій Україні?

Дякуємо за підтримку нашим жертводавцям. Ваша допомога є дечим більшим, аніж просто кошти. Це ? інвестиція, довіра, великодушність. Нехай Господь Вас береже!», ? зазначив о. Андрій Марчук.

21.09.12, Івано-Франківщина
Другий рік поспіль підопічні діти коломийського Карітасу ходять у піші походи Карпатськими горами. Тут вони як виховують власну витривалість, так і згуртовуються і вчаться допомагати ближнім.

Минулого літа діти побували на підніжжі гори Хом’як (вершина у південно-східній частині Ґорґан на території Надвірнянського району Івано-Франківської області). Через негоду їм не вдалося підкорити вершину, тому цього року вирішили спробувати ще раз, але завданням походу вже стала велична г. Говерла (2061м) – найвища вершина Українських Карпат.

Важкі наплічники з необхідним спорядженням, одягом і продуктами харчування важили більше 10 кілограмів.

Вони стали додатковим випробуванням для семи дітей віком від 12 до 15 років, більшість з яких ? дівчата. Маршрут розробляли і обговорювали гуртом ще у Карітасі. Аби відчути всю романтику подорожі, добиратися вирішили поїздом «Коломия – Рахів».

Зранку всі туристи були сповнені оптимізму і енергії. Початок маршруту пролягав з села Лазіщини. Сьогоднішні діти і підлітки рідше тісно контактують з природою, а тому для них багато чого було нового і цікавого. Вони з цікавістю розглядали різні квіти, гриби, стежки в горах.

Ближче до вечора всі вже достатньо втомилися. Подолавши більшу частину шляху, коломияни отаборилися на затишній полонині. Для декількох дітей цікавим досвідом стало розкладання намету, а решта – вдосконалювали свої вміння в цій справі. Вечір провели весело, готуючи смачну, як ніколи, вечерю, співаючи пісень навколо ватри. Також такі походи є добрим шансом вилити свої певні почуття і страхи, переживання, ? адже підопічні Карітасу є із різних не зовсім благополучних сімей.

Ранок видався сонячним і обіцяв чудову погоду на весь день. Найважче було на підйомі на саму Говерлу. Діти намагалися йти разом і допомагати один одному. Дівчатам було особливо важко. Часом вони зарікалися, що більше у гори не підуть, але як тільки подолали останні метри підйому і перед ними відкрилася вся велич Карпат, ? вся втома вивітрилася.

«Діти відчули смак перемоги над самими собою, – відзначив Тарас Бучовський, координатор дитячих проектів Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. – Це дуже цінно, тому що вони отримали поштовх до того, щоб ставати кращими і сильнішими. Гори виховують і мотивують досягати нових вершин у житті».

18.09.12, Київ
Літо 2012-го подарувало Карітасу Київ приємність знайомства з волонтерами молодої і вельми ініціативної благодійної організації Velvet Hearts (Велвет Хертз, в перекладі з англійської «чуйні серця»).

Понад вже 30 дітей із багатодітних і потребуючих сімей відвідали освітні кінопокази у залі Київського планетарію. Акції організовано спільно зі сферичним планетарієм Atmasfera 360* і організацією Velvet Hearts.

Першою переглянутою стрічкою був “Природній відбір” ? науково-популярна стрічка, присвячена теорії Чарльза Дарвіна, 150-річчя якої відзначалося декілька років тому.

«Хоча не всі дітлахи з Карітасу досягли того віку, щоби зрозуміти наукове підґрунтя картини, абсолютно всі були в захваті від сферичного екрану та прекрасного відеоряду. Від карколомних польотів під водою та над землею, мальовничих пейзажів і знімків рослин і тварин перехоплювало подих і в дорослих, не лише у дітей», ? розповідає Галина Лі, координатор по роботі із дітьми з кризових сімей у київському Карітасі.

Варті згадки також дозвільневе заняття в ігровій зоні планетарія, що передувало перегляду фільму. А після завершення фільму дітям і підліткам було запропоновано солодкий стіл і тематична бесіда.

Перша акція від волонтерів Velvet Hearts мала настільки великий успіх серед дітей, що усі з радістю відгукнулись на перегляд і другої пізнавально-документальної кінострічки. Кажуть у місцевому Карітасі, що на другий перегляд дітей зібралось навіть ще більше і при цьому підготовка ініціативної групи була також кращою.

А після фільму відбулося знайомство дітей із волонтерами-благодійниками, після чого за солодким столом була проведена вікторина, щоб перевірити хто з діточок був найуважнішим під час перегляду фільму “Переказ про зірки”. Діти були дуже активними і за свої правильні відповіді отримали пам’ятні призи і сувеніри.

«Неймовірно приємно було бачити радісні обличчя юних учасників, спостерігати, як їх очі світяться від щастя, і що декілька годин акції ? окрім позитиву і радості ? подарували їм корисні і потрібні знання про Всесвіт, відкрили для багатьох багаті міфічні розповіді!», ? розповіла після акції волонтерка Юлія.

16.09.12, Україна
Київський Карітас у рамках постійної опіки над потребуючими людьми здійснив чергову допомогу ? передав солодощі і гуманітарну допомогу дітям та людям, які опинились у кризових умовах життя.

«Солодощі і снек, одяг та взуття отримали «діти вулиці», діти-інваліди, діти напівсироти і сироти, мешканці інтернатів, ветерани, літні люди, діти із малозабезпечених і багатодітних родин, люди з особливими потребами і ті, які перебувають у місцях позбавлення волі», ? повідомляє о. Роман Сиротич, директор місцевої організації.

Карітас Київ засновано в 1992 р. для соціального служіння в інтересах громади і окремих потребуючих категорій осіб. Основні напрямки діяльності зосереджені на надання соціальної і матеріальної допомоги соціально незахищеним верствам населення, багатодітним сім’ям, вагітним жінкам, дітям-сиротам та особам похилого віку. Також реалізовуються ініціативи, що мають просвітницький і культурний акценти.

Впродовж червня-серпня допомогу отримали потребуючі люди у 5 областях України: Вінницькій, Житомирській, Чернігівській, Черкаській, Київській та м. Києві. Така благодійна діяльність є можливою завдяки тісній співпраці із КМБФ «Фудбенк» (Food Bank) та щедрості компанії Крафт Фудз (Kraft Foods), а також іншим жертводавцям.

«Від свого імені та імені усіх цих людей і дітей, які отримали допомогу, хочу висловити щиру подяку усім благодійникам, бо саме вони спричинилися до того, щоб на дитячих обличчях сяяли усмішки, а на старечих – сльози радості», ? каже о. Роман Сиротич.

14.09.12, Україна
Завдяки підтримці жертводавців Карітас Київ на постійній основі протягом багатьох років надає соціально-матеріальну допомогу 550 жінкам, що перебувають в ув’язненні в Чернігівської, Збаразької, Полтавської, Харківської, Дніпропетровської в’язниць. Нещодавно працівники Карітасу знову відвідали в’язнів з подарунками у вигляді солодощів і снеків, овочів, одягу і медикаментів, книг та Святого Письма. Крім цього, надано допомогу 33-ом дітям, які перебувають у Будинку дитини при Чернігівській колонії, ? повідомляє о. Роман Сиротич, директор київського Карітасу.

Серед різних видів 20-річної діяльності і допомоги тисячам потребуючих Карітас Київ має величезний досвід допомоги людям, які перебувають у місцях позбавлення волі. Особливий наголос ставиться на допомогу ув’язненим жінкам та їхнім дітям, які народжені в місцях позбавлення волі. Також при можливості надається допомога і неповнолітнім, і чоловікам.

Розповідає директор місцевого Карітасу: «Допомога ув’язненим людям дуже затребувана і здійснюється нами із 1992 року. За цей період надано соціально-матеріальну і духовну допомогу близько 30,000 жінкам-в’язням Чернігівської, Уманської, Одеської, Полтавської, Харківської, Запорізької, Дніпродзержинської та Збаразької в’язниць, також близько 4,000 дітям, матері, яких відбувають покарання, а також дітям Будинку дитини при Чернігівській колонії.

Основною метою діяльності є вселити надію і віру у завтрашній день, дати зрозуміти, що світ не відвернувся від них і майбутнє дійсно існує. Це забезпечується через надання психологічної, духовної і матеріальної допомоги ув’язненим і їх дітям.

Україна займає 10-е місце в світі за кількістю ув’язнених: у 183 установах пенітенціарної системи утримується понад 153 тисячі осіб. В’язниці і СІЗО є переповнені. В останні роки спостерігається тенденція у бік збільшення кількості ув’язнених і висока смертність у колоніях. На 100 тисяч населення сьогодні за ґратами утримується 345 осіб, що вчетверо перевищує такий показник у порівнянні з країнами Західної Європи.

В Україні діє 13 жіночих виправних колоній, в яких знаходиться більше 6,000 жінок. Частина із них ? жінки, що мають неповнолітніх дітей, які виховуються в інтернатах або родичами похилого віку. При деяких колоніях існують дитячі будинки, де знаходяться діти до 3-ох років, народженні в колоніях, які особливо потребують допомоги. Соціальна ізоляція жінок зумовлює руйнування стосунків з дітьми і родиною. Особистість жінки починає формуватись принципами тюремного оточення, що в майбутньому ускладнює також можливість знайти роботу і стати повноправним членом суспільства.

«Ця допомога – це вияв любові і милосердя до людей, що впали, але яких потрібно заохотити встати і прямувати далі, змінивши своє життя. Висловлюю щиру вдячність всім жертводавцям, завдяки яким така допомога є можливою. Ми не маємо своїх засобів для допомоги, це все пожертва добрих людей, яку ми лише передаємо потребуючим. Всім Вам за це дуже дякую!», ? підсумовує розповідь про допомогу в’язням о. Роман Сиротич.

12.09.12, Закарпаття
Напередодні нового начального року одеський Карітас організував відпочинок на Закарпатті для 25-ти дітей та матерів найменших діток, котрі перебувають під опікою організації. Протягом тижня вони мали нагоду оздоровитись в закарпатському с. Шаян, розташованому поблизу м. Хуст.

«Метою нашої поїздки було дати можливість дітям відпочити та оздоровитись перед початком навчального року, ? говорить соціальна працівниця Карітасу Одеса Тетяна Ткач. – Чисте гірське повітря, шаянська мінеральна вода, смачна та поживна закарпатська кухня, розпорядок дня – все це дуже позитивно вплинуло на наших дітей. Їхні близькі відзначили, що після повернення діти набрали ваги, повеселішали, стали значно краще виглядати і мають цілий між вражень!».

Як каже інша працівниця місцевого Карітасу Світлана Тоніна, навіть для дорослих працівників Карітасу ця поїздка дала дуже багато: «Ми більше інтегрувалися з дітьми, що є нашими підопічними. Незвичне нове оточення відкрили по-особливому як дітей, так і опікунів. Під час цього оздоровчого табору ми детальніше дізналися про діток, про їх характер, потреби, переживання. Ми надавали тематичну інформацію табору дітям, та ще більше навчилися завдяки їх відкритості».

Для багатьох дітей це була перша в житті нагода виїхати за межі Одеси. Один підліток розповів навіть, що, звичайно, гори йому сподобались, але найбільше йому сподобалось їхати в поїзді, оскільки до цього він ніколи не подорожував залізницею.

Програма табору щодня була наповнена від ранку до вечора різноманітними активностями. За 7 днів відпочинку діти відвідали Національний природний парк «Синевир» та озеро Синевир, побували на водоспаді Шипіт, мали декілька ознайомчих прогулянок по лісу, відвілали страусину ферму та довідались, як вариться сир за швейцарською технологією на місцевій сироварні.

Також за час табору на Закарпатті працівники Карітасу Одеси провели спеціальний тренінг, завданням якого був розвиток комунікаційних компетенцій у дітей. «Багато з них мають проблеми у спілкуванні з оточенням, оскільки відчувають себе «іншими», ? каже психолог Олексій Тихолаз. – Нам вдалось домогти дітям розкритися і стоваришуватися один з одним. Тепер вони мають спільних нових друзів і величезну кількість вражень від поїздки в цілому». По поверненні до Одеси вони вже разом зустрічалися навіть на святкуванні Дня міста.

Відпочинок та оздоровлення дітей з одеського осередку Карітасу були організовані завдяки фінансовій допомозі Карітасу Відень, зо що їм особлива подяка.

10.09.12, Тернопільщина
Хто раз пішки здійснив паломництво у святе місце Зарваниці, той щорічно повертатиметься сюди, ? стверджують віряни. Аналогічну думку мають підопічні Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. Приємно, що цього року близько 100 кілометрів з власного бажання до Марійського духовного центру подолали 9 дітей з соціального центру місцевого Карітасу.

Килимок, спальний мішок, продукти харчування та основні особисті речі – це все, що паломники брали з собою. Однак навіть цей мінімум заважував понад 10 кілограм. Та головне, що з собою брали люди – це віра. Саме вона допомогла нашим коломиянам дійти до Зарваниці. Протягом всієї дороги вони молилися та щиро співали релігійних пісень.

Крок за кроком діти та дорослі Карітасу долали кілометри. Йти довелося 3 дні.

За перший день вдалося дістатися села Луки, що височіє над Дністром. Спали всі у наметах. Друга ніч застала паломників у Бучачі. Там, завдячуючи добрим людям, ночували у теплих і затишних домівках.

По обіді третього дня перед коломиянами виринули куполи собору та дзвіниці з-за густого лісу. «Важко описати словами ті відчуття, коли ти підходиш до Зарваниці. Душу переповнюють емоції та почуття вдячності Богу, що дав можливість і сили сюди прийти, скласти подяку за ласку, любов, веселий дух, якими обдарував людей», – поділився враженнями Тарас Бучовський, керівник групи паломників з Карітасу.

Трішки перевівши дух та одягнувши вишиванки, коломияни зустрілися з іншими паломниками. Надвечір всі гуртом взяли участь у Святій Літургії, після якої вийшли на площу перед новою церквою. До вірян звернувся з напутнім словом Василь Семенюк, митрополит Тернопільсько-Зборівський Української Греко-Католицької Церкви.

Далі традиційно відбувся похід зі свічками та хресна дорога. Всі охочі припали до чудотворного образу Матері Божої. З першими променями закінчилася архієрейська Літургія і прочани роз’їхалися додому, щоб за рік повернутися знову.

«Для мене ця мандрівка стала дуже особливою і точно знаю, що не останньою! У Зарваниці і по дорозі туди я відчув в собі світло, щирість, витривалість, також радість перебування із іншими вірянами, що мали такі самі переживання. Це незабутньо!», ? розповів наприкінці один із підопічних Карітасу.

08.09.12, Львівщина
На початку вересня Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви відвідав Апостольський Нунцій, Архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон (Thomas Edward Gullickson). Цей візит до Карітасу є подією надзвичайної історичної ваги, адже його Високопреосвященство є найвищим дипломатичним представником Святого Престолу, і це його перший візит до Дрогобича. Високоповажний гість прибув до Карітасу у супроводі єпископа Владики Ярослава (Приріза) та ознайомився з діяльністю місцевого фонду.

Після привітань, якими зустрічали Архиєпископа підопічні та волонтери Карітасу, відбулася зустріч Нунція з працівниками і керівництвом фонду. Його преосвященство архиєпископ Томас також переглянув фільм про загальноцерковний реабілітаційний центр для узалежнених осіб “Назарет”.

Наприкінці зустрічі Архиєпископ Томас звернувся до усіх присутніх, відзначивши надзвичайну важливість роботи Карітасу, соціального служіння християн оточуючим людям, що опинились у кризових умовах життя. “Все, що ви робите тут, насправді вражаюче, щире і професійне ? сказав Нунцій. ? Дякую вам за запрошення та теплий прийом.

Тут, у Карітасі, ви працюєте, виконуючи заповідь “усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили”, тому від себе особисто хочу подякувати кожному з вас, адже ви допомагаєте тим, хто є забутий, відкинутий і розчарований. Ваша праця ? це величезне служіння.

Усі ми знаємо про настанову Господа: «Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене». Таким чином, ми намагаємося бачити Христа в усіх людях, забутих та відкинутих суспільством”.

Довідка
Високопреосвященний Томас Галліксон народився 14 серпня 1950 в місті Су-Фолс, США. У 1976 році прийняв священиче рукоположення. З 1981 року почав готуватись до дипломатичної служби Святого Престолу, навчаючись у Папській церковній академії. Захистив докторську дисертацію з канонічного права.

З 1 травня 1985 року Томас Ґалліксон перебуває на дипломатичній службі. Працював у дипломатичних представництвах Святого Престолу в Руанді, Австрії, Чехословаччині, Єрусалимі та Німеччині.

У 2004 році Папа Римський Іван Павло ІІ призначив священика Томаса Ґалліксона нунцієм у Тринідад і Тобаго, надавши йому сан титулярного архієпископа Бомарцо. 11 листопада 2004 року відбулася його єпископська хіротонія (головним святителем був кардинал Джованні Лайоло). Крім Тринідаду і Тобаго, архієпископ Ґалліксон одночасно був акредитованим нунцієм в інших численних країнах Центральної Америки: Багамські Острови, Домініка, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Ямайка, Гренада, Суринам, Гайана, а також апостольським делегатом на Антильських островах (Ангілья, Аруба, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Гваделупа, Мартиніка, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, острови Теркс і Кайкос, Американські Віргінські острови).

21 травня 2011 року Папа Римський Бенедикт XVI призначив архієпископа Ґалліксона Апостольським Нунцієм в Україні.

06.09.12, Івано-Франківщина
З 11 по 18 серпня юні учасники студії „Сто талантів” проекту „Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів” Карітасу Броди відпочивали в мальовничих Карпатах. Цей відпочинок проходив у реколекційному будинку місійного товариства св. ап. Андрія Первозванного в с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області. Організував для дітей цю поїздку директор бродівського Карітасу разом із працівниками проекту.

Близько 30 дітей, віком від 7 до 15 років, і 6 дорослих стали учасниками табору в горах. За словами дітей, відпочинок, який тривав 8 днів, виявився дуже насиченим і цікавим. Коли в перші дні їх перебування в горах падав дощ і було холодно на вулиці, підопічні проекту допомоги дітям трудових мігрантів переглядали свої улюблені мультфільми, грали різноманітні ігри, малювали і співали.

Мальовнича гірська місцевість поблизу гір та лісу сприяла частим походам в гори та на річку Прут. Діти збирали ожину та гриби, фотографували чудові краєвиди, робили часті виїзди за село, зокрема, побували в м. Яремче на водоспадах Пробій, Гук, піднімалися також на скелі Довбуша. А найменшим учасникам відпочинку особливо запам’ятався Прикарпатський заповідник, де є велика кількість диких кабанів, оленів, кіз. Старші ж діти захоплююче згадують славнозвісний музей писанок у Коломиї, де кожен придбав собі на згадку сувенір чи магнітик.

В неділю та у свято мучеників Маковейських діти і педагоги Карітасу ходили на Службу Божу. Кожен день літнього табору розпочинався і закінчувався молитвою, що відбувалось за бажанням самих дітей і сприяє їх духовному зросту, формуванню християнського світогляду.

В останні вечори діти палили ватру, смажили ковбаски, співали християнських та українських пісень. Кілька разів організатори табору проводили для дітей дискотеки. Працівники соціального центру „Сто талантів” кажуть, що усім дуже сподобалися умови проживання, харчування і гостинний прийом о. Мирослава та їмості Надії Ханенків, за що їм особлива подяка.