Понад 4,6 мільйона українців сьогодні мають статус внутрішньо переміщених осіб, а більше як 75 тисяч із них живуть у місцях тимчасового проживання. Для багатьох це вже не кілька місяців очікування, а роки життя в одній кімнаті з валізою під ліжком.
Карітас України працює з місцями тимчасового проживання як із частиною системної підтримки людей, які втратили дім. У межах проєкту «Комплексна підтримка евакуйованих, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни громад у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях», що реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України, команди Карітасу спільно з громадами впроваджують рішення, спрямовані на покращення умов проживання у МТП.
Що отримують люди
Результатом цих змін є не лише оновлені приміщення, а конкретні можливості для людей:
- більш безпечне середовище проживання;
- простір, у якому можна організовувати повсякденне життя;
- умови для більшої самостійності, зокрема для людей з обмеженою мобільністю .
Ці рішення не замінюють довгострокове житло, але дозволяють людям жити в більш передбачуваних і гідних умовах уже зараз.
Карітас Запоріжжя: безпечний простір і можливість організувати побут
У Запоріжжі три місця тимчасового проживання – на вулицях Поштовій, Сарматській та Героїв 55-ї бригади – отримали те, чого давно потребували: ремонт, зроблений під конкретні потреби людей, які там живуть.
У кожному МТП зміни були свої. Десь найважливішим виявилася кухня – місце, де можна самому зварити обід, поставити чайник, посидіти разом за столом. Здавалося б, дрібниця, але саме це повертає відчуття звичного побуту. Подбали і про безпеку: облаштували зручні входи, щоб люди могли почуватися спокійніше вдома. У частині будівель відремонтували кімнати та санвузли, замінили вікна, щоб узимку в приміщеннях було тепло, а влітку не задушливо.
Це зміни, які на перший погляд здаються незначними. Але саме вони дозволяють людям готувати, відпочивати, відчувати стабільність і трохи більше опори щодня.
Пані Тетяна евакуювалася з Донецької області. Через війну жінка втратила дім і вже понад рік вона мешкає у шелтері для людей з інвалідністю та по-сусідськи підтримує інших мешканців: прибирає, допомагає з гігієною чи покупкою ліків, а то й просто людською турботою. Також вона часто готує для всіх на спільній кухні.
«Людяність – це те, що надає сенсу в житті. А як по-іншому? Раз так склалося, що ми всі живемо під одним дахом, треба підтримувати одне одного. І я тут не одна така: всі, хто можуть, допомагають», – говорить пані Тетяна.
Карітас Кривий Ріг: щоб кожен міг почуватися вдома
Команда Карітасу Кривий Ріг провела ремонтні роботи в кількох місцях тимчасового проживання у Дніпропетровській області – на вулицях Калнишевського та Федора Караманця у Кривому Розі, а також у місті Покров.
У межах робіт відремонтували житлові кімнати та кухні – простори, де люди зможуть готувати, приймати їжу, спілкуватися та проводити час разом. Також облаштували спільні зони для відпочинку й повсякденного користування, щоб проживання у місцях тимчасового розміщення було більш комфортним та зручним.
Окрему увагу приділили людям, яким складніше пересуватися. У деяких МТП адаптували санвузли та входи, щоб люди з обмеженою мобільністю могли самостійно зайти, дістатися потрібного місця та скористатися всім необхідним без сторонньої допомоги. На перший погляд, це прості речі, але насправді вони – про повагу, гідність і право кожної людини на комфорт.
«Ми робили ремонт як для себе. І це справді видно: наскільки якісно все виконано, які меблі та ліжка встановлено, як продумано простір для людей. Ми дуже сподіваємося, що тим, хто тут проживатиме, буде комфортно, зручно і по-справжньому затишно», – зазначила координаторка проєкту Людмила Волинець.
Карітас Кам’янське: рішення, які забезпечують придатність до життя
У Дніпропетровській області роботи проводилися у Жовтих Водах та у місті Кам’янське (вулиця Чарівна).
У Жовтих Водах одним із ключових рішень став ремонт покрівлі, який дозволив зберегти приміщення від подальших пошкоджень і зробити інші зміни ефективними. Паралельно оновили житлові кімнати, облаштували санітарні приміщення та створили кухонні простори.
У Кам’янському роботи включають ремонт приміщень і облаштування кухні в умовах, коли люди продовжують проживати у будівлі. Це дозволяє не переривати повсякденне життя мешканців і водночас покращувати умови.
Про те, як змінився простір, найкраще говорять емоції тих, для кого цей колективний центр став новим прихистком.
Пані Світлана переїхала до Кам’янського з Торецька на Донеччині.
«У мене завжди навертаються сльози, коли розповідаю звідки я. Моє рідне місто… При мені згоріло 7 домівок, зокрема і моя хата…».
Спочатку жінка проживала у модульному містечку, а згодом переїхала сюди. Вона добре пам’ятає, якими були умови життя до ремонтних робіт:
«Не було навіть де сісти… Стеля і дах. Але було опалення, гаряча вода та світло, ми раділи і цьому. Один душ на 45 людей, треба було стояти в черзі, так само і з санвузлом».
Сьогодні Світлана Миколаївна говорить про зміни вже з теплом:
«Зараз наше життя стало на рівень комфортнішим і затишнішим. Кухня – це взагалі найголовніше, адже для мене це «сімейне вогнище»
Карітас Миколаїв: простір, зручний для кожного
Ремонтні роботи охопили одразу три локації Миколаївської області – місто Миколаїв, а також села Мішково-Погорілове та Весняне.
У житлових кімнатах і санвузлах оновили те, що зношувалося роками. Але є й інший вимір цих змін – доступність. Частина рішень розроблена спеціально для людей з обмеженою мобільністю: щоб вони могли самостійно пересуватися приміщенням, не просити допомоги щоразу, коли треба дійти до душу чи виходу. Це не просто зручність – це можливість зберегти незалежність у щоденному житті.
“Роботи з модернізації МТП у Мішково-Погорілому стартували восени 2025 року. Повністю відремонтували 18 житлових кімнат: “освіжили” стіни, замінили старі підвіконня, пофарбували батареї, встановили сучасні рекуператори”, – розповідає інженер “Карітас Миколаїв УГКЦ” Віталій Робу.
Директор благодійного фонду отець Тарас Павлюс вважає метою проєкту забезпечити людям прихисток у комфортних умовах проживання:
“Ми розуміємо гірку реальність: не кожна людина, яка опинилася в скруті через війну, має фінансову спроможність орендувати житло. Тому колективні місця проживання повинні мати достойні умови проживання. Наше завдання – забезпечити людям не просто прихисток, а простір, де є тепло, свіже повітря та сучасна гігієна“.
Пані Тетяна – з Херсона. Зараз вона живе у прихистку разом із мамою, яка має обмежену мобільність. Їхній будинок розташований біля річки, й через постійні обстріли та численні руйнування залишатися там стало небезпечно.
“У якому він стані? У жахливому. Вікна – то нічого, а скільки там прильотів було поруч… Сусіди кажуть, що вибуховою хвилею навіть залізні подвійні двері вигнуло так, що тільки з ломом можна зайти. Їхати мені нікуди. Серце стискається, хочеться поїхати хоча б подивитися, але там дрони, там не підпускають. А мамин будинок – на лівому березі, там зараз окупанти живуть“, – каже жінка.
Тетяна не знає, коли зможе повернутися додому, і чи буде куди повертатися. Поки що її дім тут: у кімнаті, де поруч мама, де є тепло і де про них дбають.
На жаль, таких історій – тисячі. Саме тому ми продовжуємо працювати, щоб місця тимчасового проживання були не просто дахом над головою, а простором, де люди можуть жити з гідністю та відчувати, що про них піклуються.
Допомога стала можливою завдяки Гуманітарному фонду для України.
