Така робота вимагає не лише професійних знань, а й значного емоційного ресурсу. Саме тому навчання, обмін досвідом і можливість відновити власні сили є надзвичайно важливими для кожного фахівця.
Нещодавній захід, який відбувся в рамках проєкту «Підтримка осіб з інвалідністю та їхніх родин 2026» став цінним для працівників. Він об’єднав більше 24 працівників з місцевих організацій Карітас Київ, Карітас Хмельницький, Карітас Броди та Карітас Надвірна.
Протягом п’яти днів учасники підвищували свою кваліфікацію, вивчаючи принципи міждисциплінарної взаємодії, підтримки самостійності людей з інвалідністю та створення безпечного й підтримувального середовища. Окрему увагу приділили впровадженню сучасних інклюзивних підходів у діяльність Інклюзивних просторів.
Власним досвідом ділились і запрошені спікери. Один із них, працюючи в організації Unbroken, розповів про свою роботу з ветеранами, які втратили мовлення внаслідок поранень. Під час обговорення учасники виявили багато спільного між підходами до підтримки різних груп людей з інвалідністю, що зробило обмін досвідом особливо корисним.
«Для мене, як для керівника проєкту дуже цінно мати можливість бачити, як твої фахівці між собою спілкуються та обмінюються досвідом – ділиться менеджерка проєкту Катерина Врублевська – Я бачу як ці навчання приносять їм користь і сама, так само навчаюсь разом із ними».
Окрім навчальної програми, учасники змогли здійснити візит в реабілітаційний центр «Основа». Тут фахівці центру займаються з маленькими дітьми з аутизмом та іншими інтелектуальними порушеннями. Візит став нагодою не лише ознайомитися з практичними підходами колег, а й обмінятися досвідом та ідеями, які можуть бути корисними у щоденній роботі.
Та не менш важливим результатом цієї зустрічі стала можливість відновити власний ресурс.
«Нарешті, за довгий період після важких обстрілів, я мала змогу виспатись», – щиро ділиться одна із учасниць з Києва.
Допомагаючи іншим, важливо пам’ятати і про власні сили. Саме такі зустрічі, спільне навчання, неформальне спілкування та невеликі моменти відпочинку допомагають відновитись та продовжити підтримувати тих, хто найбільше цього потребує.
Водночас міжнародне гуманітарне право чітко встановлює, що гуманітарні працівники підлягають захисту – напади, залякування чи викрадення тих, хто надає допомогу під час збройного конфлікту, є неприпустимими.
Однак правовий захист – лише одна складова безпеки. Друга, не менш важлива, – це підготовленість самих команд: уміння оцінити ризик, розпізнати загрозу і діяти правильно ще до того, як ситуація стане критичною.
Саме тому в рамках проєкту «Житло для вразливих домогосподарств V», який впроваджується Карітасом України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН), команди Карітасу пройшли чотириденний тренінг з підвищення обізнаності щодо поводження у ворожому середовищі – HEAT (Hostile Environment Awareness Training), організований компанією Safer Access. Це рішення відображає принципову позицію організації: якісна допомога вразливим громадам можлива лише тоді, коли сама команда підготовлена, зібрана і здатна діяти безпечно та без хаосу, незалежно від того, наскільки складною є ситуація на місцях.
Навчання пройшли представники команд, які щодня працюють у громадах, наближених до лінії зіткнення та зазнають регулярних безпекових викликів, – Карітас Берислав, Карітас Запоріжжя, Карітас Миколаїв, Карітас Кривий Ріг та Карітас Одеса. До тренінгу долучилися й колеги з команди проєкту Карітасу Києва, які координують реалізацію програми на національному рівні, – це дало змогу сформувати єдині стандарти безпеки й спільне розуміння дій у кризових ситуаціях для всіх учасників проєкту, незалежно від того, на якому етапі роботи вони перебувають.
Чому тренінг HEAT важливий для команд Карітасу
Команди, які реалізують житлові програми, щодня виїжджають у прифронтові та наближені до бойових дій громади – оцінюють пошкодження житла, спілкуються з постраждалими родинами, координують відновлювальні роботи.
«Для наших колег, які працюють із житловою підтримкою під час війни, такі тренінги – необхідність. Фахівці постійно виїжджають у громади, оцінюють пошкодження житла, спілкуються з людьми і координують допомогу. Ця робота вимагає постійної присутності на місцях, де безпекова ситуація може змінюватися стрімко й непередбачувано. І в цих умовах важливо не лише знати, що робити, а й розуміти, як робити це безпечно», – наголошує Романа Маколович, керівниця програми з питань житла Карітасу України.
За її словами, HEAT дає командам практичні інструменти: як оцінювати ризики, реагувати на обстріли, дрони чи мінну небезпеку, діяти в кризових ситуаціях і надавати базову домедичну допомогу. Але не менш важливим Романа вважає й інший результат тренінгу – вміння команди працювати як єдиний організм.
«Для мене не менш важливо, що під час тренінгу команда вчиться працювати разом – швидко ухвалювати рішення, підтримувати одне одного і не губитися під тиском. У гуманітарній роботі це критично. Бо допомога людям можлива лише тоді, коли сама команда підготовлена, зібрана і розуміє, як діяти в умовах кризи», – резюмує Романа.
Що таке HEAT: від теорії до відпрацьованих рефлексів
HEAT від Safer Access – це стандартизований у гуманітарному секторі чотириденний курс, розрахований на цивільних фахівців, які працюють в умовах підвищеного ризику: гуманітарні команди, волонтерів, журналістів та інших працівників, чия діяльність пов’язана з прифронтовими чи наближеними до бойових дій територіями. Програма побудована так, щоб поєднати теоретичні знання з реалістичними симуляціями, у яких учасники не просто чують про небезпеку, а безпосередньо проживають наближені до реальності сценарії.
Перший день курсу було присвячено превентивному управлінню ризиками. Учасники аналізували безпековий контекст територій, у яких працюють, вчилися визначати небезпечні та безпечні зони, планувати шляхи евакуації та орієнтуватися на місцевості за допомогою GPS-навігації. Окрема увага приділялася підготовці тривожної валізи, основам інформаційної безпеки та алгоритмам звітування про інциденти – практичним інструментам, які допомагають діяти системно ще до виникнення кризової ситуації.
Другий день був зосереджений на дронах малого радіусу дії. Учасники ознайомилися з найпоширенішими типами БПЛА, що застосовуються в зоні бойових дій, вивчили можливі вектори атаки та логіку вибору цілей. Значна частина заняття пройшла у практичному форматі: команди відпрацьовували базові методи протидії дронам без спеціального обладнання, а також ознайомилися з технікою їх виявлення. День завершився фінальним практичним сценарієм, що вимагав застосування здобутих знань в умовах, максимально наближених до реальних.
Третій день охопив негайне реагування на кризові ситуації. Учасники відпрацювали порядок дій під час затримань та проходження блокпостів різного типу – професійних, непрофесійних і ворожих, поглибили мінну обізнаність та навчилися розпізнавати вибухонебезпечні залишки війни. Окремі модулі стосувалися реагування на вогонь стрілецької зброї й артилерії, зокрема перебуваючи в автомобілі, а також дій у разі сексуального насильства та надання першої психологічної допомоги. Саме цей день, за словами учасників, виявився емоційно найскладнішим, оскільки вимагав прямого зіткнення зі сценаріями, максимально наближеними до реальної небезпеки.
Навчання HEAT було хвилюючим, особливо фінальна імітація. Звісно, хотілося діяти максимально правильно, але то легко хіба в теорії, а під час практики розумієш, що в екстремальних ситуаціях дуже губишся, знання вилітають з голови і багато що робиш інтуїтивно. Водночас перестаєш боятися падати в багнюку, стаєш уважнішим до кожної нетипової речі на маршруті, тренуєш слух і зір – раптом з’явиться дрон. Одним словом, це був крутий тімбілдинг і неймовірно корисне навчання, – ділиться Тетяна Коренківська, комунікаційна менеджерка, Карітас Миколаїв.
Завершальний, четвертий день був присвячений допомозі при травмах у польових умовах. Основою модуля став протокол MARCH: команди відпрацьовували зупинку кровотечі за допомогою тиску, турнікета та технік тампонування, вчилися працювати з дихальними шляхами постраждалого, проводити огляд з голови до ніг та визначати пріоритетність надання допомоги за наявності великої кількості постраждалих. Завершили день практичними заняттями з техніки евакуації поранених у польових умовах.
Принциповою особливістю тренінгу стала його інтенсивність. Учасники пройшли не лише аудиторні заняття, а й польові модулі з фізичним навантаженням, гучними звуками та обмеженим часом на ухвалення рішень. Це не було випадковістю, а свідомим методологічним підходом, який, за словами тренерів, дозволяє перевірити не лише теоретичні знання, а й реальні реакції людини в умовах стресу.
Саме поєднання всіх цих компонентів – від аналізу ризиків і протидії дронам до кризового реагування та домедичної допомоги – сформувало цілісну систему знань і навичок, яка дозволяє гуманітарним працівникам діяти впевнено, злагоджено та безпечно в умовах, де ціна помилки може бути надзвичайно високою.
Принципова особливість тренінгу – його інтенсивність. Учасники проходять не лише аудиторні заняття, а й польові модулі з фізичним навантаженням, гучними звуками та обмеженим часом на ухвалення рішень. Це не випадковість, а свідомий методологічний підхід, який, за словами тренерів, дозволяє перевірити не лише знання, а й реальні реакції людини в стресі.
«Найбільше мене вразила дійсно інтенсивність курсу: коли за короткий час доводиться поєднувати теорію з реальним фізичним і емоційним навантаженням. У звичайному житті ти можеш прочитати інструкцію і думати, що готовий. А тут одразу перевіряєш себе на практиці: як реагуєш на гучний звук, наскільки швидко приймаєш рішення, чи не губишся під тиском часу. Особливо запам’ятався модуль з протоколом MARCH – коли треба було швидко визначити пріоритетність допомоги постраждалим. Це той досвід, який залишається не в голові, а в тілі, і саме тому він працює, коли потрапляєш у реальну небезпечну ситуацію», – Олег Косівцов, координатор проєкту,Карітас Харків
Перевірка власних реакцій: досвід учасниць
Ефективність такого підходу підтверджує Анастасія Ращенко, менеджерка з комунікацій Карітасу України.
«Для мене HEAT став перевіркою власних реакцій у максимально реалістичних умовах. Там одразу видно, як ти дієш під тиском. Було непросто, часом – страшно, але саме це дає розуміння, що у кризі ти не вигадуєш рішення, а дієш за відпрацьованими алгоритмами», – розповідає вона.
За словами Анастасії, важливо не просто знати теорію, а регулярно практикувати дії у відповідь на обстріли, загрозу дронів, необхідність евакуації чи надання допомоги.
«Твоє завдання – залишатися зібраним, берегти себе і команду. І головне – безпека це про професійність і усвідомленість, а не про страх», – підсумовує вона.
Цю ж логіку – від теорії до сталого практичного навику – підтвердила й Ольга Кірєєва, комунікаційна менеджерка Карітасу Запоріжжя. «У Запоріжжі я живу в районі, де звук FPV-дронів останнім часом чуємо все частіше. У такі моменти найважче — паніка й нерозуміння, що робити та куди бігти. Саме тому цей тренінг виявився для мене надзвичайно цінним. Він дав не лише знання, а й упевненість. Ми не просто говорили про FPV-дрони — ми слухали їхній звук, вчилися розпізнавати небезпеку та правильно реагувати в різних ситуаціях», — розповідає Ольга Кірєєва.
Дієвість такого навчання підтвердилася буквально за два дні: вийшовши з магазину, Ольга почула характерний звук дрона і, завдяки набутим навичкам, одразу його впізнала – без паніки й розгубленості вона точно знала, як діяти далі.
Окрему цінність, за словами Ольги, мали заняття з домедичної допомоги: учасники не лише повторили, а й удосконалили навички накладання турнікета та надання першої допомоги.
«Синці на руках після тренувань стали невеликою ціною за знання, які одного дня можуть врятувати чиєсь життя», – зазначає вона, додаючи слова подяки організаторам і тренерам за практичний, доступний та надзвичайно важливий курс.
Погляд тренера: чому теорія без практики не працює
Соф’я Червінська, менеджерка тренінгового департаменту компанії Safer Access, пояснює, чому подібні тренінги сьогодні особливо потрібні цивільним фахівцям, гуманітарним працівникам, волонтерам і журналістам. За її словами, ці категорії людей є вразливими, оскільки за обставинами чи власним рішенням працюють у небезпечних регіонах, маючи при цьому обмежені інструменти власного захисту. Загрози – дронова небезпека, непрямий вогонь, мінна небезпека – не лише залишаються актуальними, а й посилюються з розвитком технологій, тому донесення практичних знань до якомога ширшого кола людей є принциповим завданням.
Серед найпоширеніших помилок, яких припускаються люди в небезпечному середовищі, Софія називає надмірну самовпевненість і звикання до ризику. За її спостереженнями, дорослі, досвідчені фахівці часто переоцінюють власну готовність, а звикання до постійної небезпеки поступово притуплює відчуття загрози, хоча сам рівень ризику не змінюється. Подолання цієї самовпевненості, за її словами, – один із головних результатів тренінгу: коли людина визнає, що не все знає, вона починає діяти пропорційніше, критичніше мислити і краще захищати себе.
Пояснюючи, чому теоретичних знань недостатньо, Соф’я наводить принцип, який лежить в основі методології HEAT: у критичній ситуації людина повертається не до рівня своїх очікувань, а до рівня своїх реально відпрацьованих можливостей. Лише практика формує ту «м’язову пам’ять», яка дозволяє діяти автоматично, коли часу на роздуми немає. Саме тому теоретична частина курсу обов’язково поєднується з практичним відпрацюванням – це те, що перетворює прочитані правила на стійкий рефлекс.
Не менш важливим, за словами тренерки, є те, що учасники дізнаються під час курсу про себе та свою команду. Високе навантаження в короткий проміжок часу створює умови, наближені до реального стресу, і показує як сильні сторони – витримку, здатність до взаємодопомоги, командну згуртованість, – так і аспекти, над якими варто працювати. У підсумку HEAT формує не лише набір навичок, а й свідоме, професійне ставлення до власної безпеки – без страху, але з повним усвідомленням реальних ризиків.
Безпека команди – умова сталої допомоги
Досвід команд, які пройшли тренінг, переконливо демонструє: підготовка гуманітарних працівників до дій в умовах підвищеної небезпеки – не додаткова опція, а невіддільна складова відповідальної гуманітарної роботи. Наші колеги, які щодня перебувають у прифронтових громадах, поєднують два рівнозначно важливі завдання – допомагати людям і зберігати власне життя та здоров’я. Лише підготовлений, зібраний і впевнений у своїх діях працівник здатен послідовно й стало виконувати місію допомоги навіть у найскладніших умовах.
«Для мене, як для інженерки з безпеки, тренінг – це не абстрактне поняття, а конкретні технічні розрахунки й алгоритми дій. Наша робота пов’язана з виїздами на об’єкти в громадах, які зазнають обстрілів та ударів ворога, – оцінка стану будівель, супровід ремонтних та відновлювальних робіт. І тут важливо розуміти не лише інженерні аспекти, а й безпекові: як оцінити ризики місцевості перед виїздом, як діяти у разі загрози з повітря чи артобстрілу, як надати першу допомогу колезі, якщо станеться найгірше.
HEATдав системний підхід до цих питань. Особливо цінним для мене був модуль з домедичної допомоги – протокол MARCH та відпрацювання накладання турнікета до автоматизму. Під час виїздів немає часу гортати інструкцію в голові — дії мають бути відпрацьовані до рівня рефлексу. Так само важливим було навчитися розпізнавати загрозу від дронів малого радіуса дії та розуміти базові методи протидії без спеціального обладнання. Це навчання змінило моє ставлення до власної безпеки – не як до чогось другорядного порівняно з робочими завданнями, а як до обов’язкової умови, без якої якісна робота на об’єктах у постраждалих громадах просто неможлива», – розповіла інженер проєкту Юлія Кірієнко, Карітас Кривий Ріг.
За результатами успішного проходження курсу всі учасники отримали сертифікати, що підтверджують здобуті знання та практичні навички і відповідають стандартам, прийнятим у гуманітарному секторі.
Дякуємо УВКБ ООН за підтримку проєкту «Житло для вразливих домогосподарств V» та за системну увагу до безпеки гуманітарних команд, а також компанії Safer Access і тренерському складу за фаховий, практичний та надзвичайно важливий курс. Така турбота про підготовку працівників – це інвестиція не лише в їхню особисту безпеку, а й у сталість і якість допомоги, яку щодня отримують люди, що постраждали від війни.
На Полтавщині частина зустрічей проходила в офісі Карітасу Полтави, а частина – безпосередньо в громадах, де родини вже розвивають власні господарства завдяки підтримці третій фазі проєкту AGRIS, AGRIS3.
Першою частиною візиту стали зустрічі з родинами, які отримали бізнес-гранти на розвиток власної справи. Такі гранти, розміром до 185 000 грн, надавались для започаткування, відновлення або розвитку бізнесу у сфері сільського господарства.
Серед таких отримувачів – родина Хероїм, яка розвиває власну справу в доволі незвичній для більшості сфері: розведенні трихограми, крихітної комахи-ентомофага, яку використовують як природний біологічний засіб захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Отриманий у межах проєкту AGRIS3 грант родина спрямувала на розвиток свого бізнесу «Біобаланс», що дозволило посилити виробництво та створити кращі умови для подальшого зростання.
Партнери також відвідали Юрія Кушніра, засновника сімейного фермерського господарства «Полуничний рай». За словами Юрія, підтримка в межах проєкту пришвидшила розвиток господарства. Сьогодні воно щороку зміцнюється, забезпечуючи екологічною продукцією місцеві громади та жителів Полтави.
Пані Валентина Шафоростова з чоловіком переїхали на Полтавщину із Соледара. Там вони все життя працювали на аграрному підприємстві. На новому місці оселилися в приватному секторі й вирішили повернутися до справи, яку добре знали, – роботи на землі.
Для розвитку господарства родині бракувало трактора та навісного обладнання. Завдяки підтримці австрійських партнерів вони змогли їх придбати. Тепер Валентина з чоловіком планують збільшувати площі під вирощування картоплі та поступово розширювати власну справу.
Під час візиту партнери також поспілкувалися з отримувачами мікрогрантів. Серед них – родини, які через війну були змушені залишити свої домівки та почати життя на новому місці. Завдяки підтримці вони придбали трактори, культиватори та інший сільськогосподарський інвентар, облаштували господарства, розпочали вирощування овочів і птиці. Для багатьох із них власне господарство стало не лише джерелом продуктів для родини, а й першим кроком до відновлення засобів до існування та фінансової самостійності.
Надія разом із чоловіком і дітьми виїхала із Сумщини, коли обстріли стали надто частими. Прихисток родина знайшла в батьківській хаті на Полтавщині. Невеличкій, але своїй.
Отримавши мікрогрант у межах проєкту AGRIS3, родина засадила город, придбала культиватор, курчат і корми. Роботи в селі майже немає, тому господарство стало для сім’ї способом забезпечувати себе продуктами та поступово ставати на ноги на новому місці.
Світлана переїхала до Полтавської області з Торецька разом із дітьми. Згодом до родини приєднався чоловік, демобілізований військовослужбовець, який захищав Україну з 2014 року. Після важких поранень він завершив службу за станом здоров’я.
За грантові кошти родина облаштувала невелике приміщення для птиці та придбала курчат. Тепер вони ведуть власне господарство і забезпечують себе свіжим м’ясом.
Після двотижневого візиту до України генеральний секретар міжнародних програм Карітасу Австрії Андреас Кнапп в інтерв’ю телеканалу ORF розповів про побачене в Україні та про підтримку людей, які постраждали від війни.
Ведучий у студії:Ви згадали про підтримку дітей, а також про сільськогосподарські проєкти, зокрема AGRIS3, завдяки яким ви, по суті, допомагаєте людям допомогти самим собі. Чому це настільки важливо? Невже зараз в Україні настільки погана ситуація із забезпеченням продовольством?
Андреас Кнапп:Забезпечення продуктами є. Проте головна проблема полягає в тому, що багато людей втратили свої доходи, втратили все своє майно і залишилися буквально ні з чим. Вони змушені будувати своє життя з нуля. Саме тому такі проєкти, що створюють джерела доходу, є надзвичайно важливими.
Ми вдячні партнерам за цей візит і за багаторічну підтримку людей в Україні.
Проєкт #AGRIS3 «Сталий розвиток фермерства та зміцнення засобів до існування для домогосподарств у сільській місцевості» реалізується Карітас Полтава у партнерстві з Caritas Ukraine за фінансової підтримки Caritas Österreich та фонду NACHBAR IN NOT.
Частину цих втрат неможливо швидко відновити. Але їх важливо зафіксувати юридично, щоб вони не залишилися невидимими.
Саме для цього створений Реєстр збитків для України. Це офіційний міжнародний механізм, у якому збираються заяви про шкоду, втрати і збитки, завдані фізичним та юридичним особам, а також державі Україна внаслідок російської агресії.
Важливо розуміти: реєстр сам по собі не виплачує компенсації автоматично. Подання заяви не означає, що людина одразу отримає кошти. Але це перший етап для майбутнього механізму відшкодування за рахунок російських репарацій. Тобто сьогодні людина фіксує свою втрату, формує доказову базу і створює підставу для подальшого розгляду своєї вимоги.
Подати заяву до реєстру може кожен, хто зазнав шкоди внаслідок російської агресії. Це стосується і фізичних, і юридичних осіб. Важливо також, що право на подання заяви не залежить від того, чи людина або організація вже отримувала компенсацію від держави Україна або допомогу від міжнародних фондів.
Один із поширених міфів, який доводиться спростовувати, полягає в тому, що Реєстр стосується лише пошкодженого або зруйнованого житла. Насправді перелік категорій ширший. Наразі можна подавати заяви щодо вимушеного переміщення – як внутрішнього, так і за кордон, смерті або зникнення безвісти близького члена сім’ї, серйозних тілесних ушкоджень, сексуального насильства, катування або нелюдського поводження, позбавлення свободи, примусової праці або служби, насильницького переміщення чи депортації дітей та дорослих.
Окремий блок стосується майна і джерел доходу. Йдеться про пошкодження або знищення житлової і нежитлової нерухомості, втрату житла або місця проживання, втрату оплачуваної роботи, втрату приватного підприємництва, втрату доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях. Також серед відкритих категорій є пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, пошкодження, знищення або втрата активів.
Заява подається онлайн через вебпортал «Дія». Але тут важливо не зводити весь процес лише до технічних кроків. Важливо правильно визначити категорію збитків, зібрати потрібну інформацію, перевірити дані і зафіксувати втрату так, щоб вона могла бути розглянута в межах майбутнього механізму відшкодування.
На практиці труднощі можуть виникати вже на першому етапі. Для частини людей старшого віку бар’єром є діджиталізація, бо не всі мають відповідний гаджет або електронний підпис. Бувають і технічні ситуації, коли під час заповнення заяви з реєстрів підтягується інформація щодо інших об’єктів нерухомості. Саме тому дані потрібно уважно перевіряти, особливо якщо заява стосується майна.
Окрема увага потрібна документам. Залежно від категорії заяви можуть знадобитися різні дані та підтвердження. Якщо йдеться про нерухоме майно, важливими є правовстановлюючі документи, інформація про право власності, а іноді і внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру речових прав. Якщо документи втрачені або право власності не оформлене належним чином, це не означає, що ситуація безвихідна. Але такі питання краще вирішувати якомога раніше.
У роботі з постраждалими людьми ми часто бачимо, що юридичні проблеми відкладають. Особливо це стосується належного оформлення права власності на нерухоме майно. Але у випадку з Реєстром збитків зволікання може ускладнити подальші дії. Якщо є проблема з документами, її варто починати вирішувати зараз, а не чекати моменту, коли всі компенсаційні механізми вже запрацюють.
Чому важливо не чекати? Очікується велика кількість заяв, тому логічно припускати, що їх розгляд потребуватиме часу. Подання заяви вже зараз дозволяє не відкладати фіксацію втрати і не втрачати час на підготовку доказової бази. Крім того, сам Реєстр допомагає міжнародній спільноті бачити масштаб збитків, яких Україна та її люди зазнали через російську агресію.
Юридична допомога у цьому процесі може бути дуже практичною. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» юристи Карітасу України інформують людей про наявність Реєстру, пояснюють відкриті категорії заяв, допомагають визначити правильну категорію збитку, зорієнтуватися з необхідними даними та інформацією.
Юрист може допомогти, якщо у людини втрачені документи на майно або право власності не оформлене належним чином. Наприклад, підказати, як відновити потрібні документи, підтвердити право власності на житло чи інше нерухоме майно, за потреби звернутися до суду або внести дані до державного реєстру. Також юрист може допомогти розібратися з поданням заяви через «Дію».
Реєстр збитків не є швидким способом отримати компенсацію. Але це інструмент, який допомагає зафіксувати втрати офіційно. Для людини це можливість не залишити свою історію лише особистим болем або побутовою проблемою. Для держави і міжнародної спільноти це частина ширшого процесу, у якому шкода, завдана Росією, має бути побачена, задокументована і врахована в майбутньому механізмі відповідальності та відшкодування.
Як зробити адвокацію сильнішою у час стрімких змін?
Саме навколо цього питання наприкінці червня у Римі об’єднався перший Форум з питань політик та адвокації Карітасу Європи, який зібрав представників національних організацій мережі Карітас з усієї Європи. Форум став простором для обміну досвідом, пошуку нових підходів до адвокаційної роботи та спільного напрацювання рішень, які допоможуть ефективніше захищати права людей, що перебувають у складних життєвих обставинах.
Карітас України на Форумі представила фахівчиня з адвокації Олеся Балян. Вона долучилася до професійних дискусій про те, як посилити координацію адвокаційної роботи між національним та європейським рівнями, розвивати партнерства, формувати спільні пріоритети мережі Карітас і знаходити ефективні механізми впливу на процеси ухвалення рішень.
Програма Форуму охопила широкий спектр тем: від викликів, з якими сьогодні стикаються організації громадянського суспільства, та ролі ціннісно орієнтованої адвокації до побудови нових коаліцій, співпраці з державними інституціями й приватним сектором, розвитку інноваційних адвокаційних підходів і зміцнення спроможності національних організацій мережі Карітас. Окрему увагу учасники приділили тому, як зробити адвокацію більш узгодженою на всіх рівнях – від місцевих громад до європейських інституцій.
Однією з ключових тем Форуму стала людиноцентрична адвокація. Під час практичних сесій учасники обговорювали, як перейти від представлення інтересів людей у потребі до їхньої безпосередньої участі у формуванні політик і адвокаційних кампаній. Також були представлені успішні приклади міжсекторального партнерства, розвитку нових наративів міжнародної солідарності, захисту прав людини, протидії торгівлі людьми та посилення інституційної спроможності організацій мережі Карітас у сфері адвокації.
«Ефективна адвокація починається зі співпраці. Лише об’єднуючи зусилля громадянського суспільства, міжнародних партнерів, державних інституцій і місцевих громад, ми можемо досягати системних змін. Водночас надзвичайно важливо, щоб люди, заради яких ми здійснюємо адвокацію, не залишалися лише отримувачами підтримки, а ставали повноцінними учасниками діалогів та адвокаційних кампаній. Саме їхній досвід, голос і бачення мають бути основою рішень і політик, що впливають на їхнє життя», – зазначила Олеся Балян.
Участь у таких професійних майданчиках дає Карітасу України можливість не лише переймати найкращі європейські практики, а й ділитися українським досвідом адвокації в умовах війни, зміцнювати співпрацю в межах європейської мережі Карітас та спільно працювати над рішеннями, які допомагають захищати людську гідність, права та соціальну справедливість.
Можливість постригтися. Подивитися на себе в дзеркало. Відчути себе охайним перед важливою зустріччю або просто тому, що хочеться подобатися собі.
Але для людини, яка живе в хоспісі, місці тимчасового перебування, або опинилася у складних життєвих обставинах, навіть така базова річ може бути недоступною. Не тому, що вона не хоче подбати про себе, а тому, що між цією потребою і можливістю її задовольнити часто стоять брак коштів, проблеми з мобільністю чи просто відсутність людини, яка могла б допомогти.
Саме тому в кількох місцевих організаціях Карітасу України працюють соціальні перукарні. Це волонтерські ініціативи, завдяки яким люди можуть безкоштовно скористатися перукарськими послугами, поспілкуватися, відчути увагу й турботу.
Формати роботи соціальних перукарень різняться залежно від потреб громади. Десь волонтери самі вирушають до своїх підопічних, десь облаштовують імпровізовану перукарню в просторі місцевої організації, а десь допомога приїжджає до людей у спеціально обладнаному автомобілі. Але всі ці ініціативи мають спільну мету — зробити звичайні речі доступнішими для тих, хто сьогодні найбільше потребує підтримки.
Соціальні перукарні в усіх місцевих організаціях працюють на волонтерських засадах. У різних громадах їхній розвиток підтримується по-різному: десь завдяки гуманітарним проєктам, які допомагають координувати волонтерську діяльність, зокрема проєктів «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США та проєкту за підтримки Гуманітарного фонду для України, десь — силами самих місцевих організацій, партнерів і громад.
У Карітасі Кам’янське соціальна перукарня працює у виїзному форматі. Професійна перукарка Світлана, яка має власний салон краси, разом із працівниками Карітасу регулярно відвідує хоспіси, де безкоштовно стриже мешканців. Більшість із них — люди поважного віку, які не мають поруч рідних або постійної підтримки. Кожен візит — це не лише можливість привести до ладу зачіску, а й час для спілкування. Світлана часто приїжджає не з порожніми руками, привозячи невеликі гостинці, а її відвідини для багатьох стають справжньою подією.
Пані Світлана допомагає мешканцям хоспісів у Кам’янському почуватися доглянутими та красивми
У Кривому Розі соціальна перукарня стала прикладом того, як професійне волонтерство об’єднує благодійну організацію, освітній заклад і громаду. Майстри й студенти Криворізького Міжрегіонального центру професійної перепідготовки регулярно долучаються до безкоштовних перукарських днів, під час яких обслуговують близько 15–20 людей із вразливих категорій населення.
У Кривому Розі соцперукарня працює у партнерстві з навчальним закладом
«Парафіяльний благодійний фонд “Карітас Кривий Ріг” співпрацює з Криворізьким Міжрегіональним центром професійної перепідготовки вже понад два роки. Студенти та викладачі центру із радістю надають благодійну допомогу людям з різними вразливостями.
І це не просто волонтерство, а дар взаємного збагачення. Адже ми як благодійний фонд можемо закрити потреби людей, для яких похід до перукарні є недосяжним за вартістю. Водночас наші волонтери отримують можливість удосконалювати свою майстерність, а також духовно збагачуватися через співдію та милосердя», — розповідає координаторка проєкту Наталя Сільтєєва.
Ще один формат працює в Івано-Франківську. Тут волонтер-перукар регулярно надає безкоштовні послуги людям поважного віку, які відвідують Центр життєстійкості Карітасу. Для когось це можливість освіжити зачіску, для когось — ще одна нагода вийти з дому, поспілкуватися й провести час у дружній атмосфері. Такі, на перший погляд, прості зустрічі стають ще одним елементом комплексної підтримки, яку Карітас надає своїм підопічним.
Соціальна перукарні у Івано-Францівську працює на базі Центру життєстійкості
У Карітасі Донецьк, який сьогодні працює в Дніпрі, соціальна перукарня має мобільний формат. До місць тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб приїжджає спеціально обладнаний Barber Car — автомобіль, у якому облаштовано повноцінний барбершоп. Волонтери стрижуть дорослих і дітей, допомагаючи зробити доступною послугу, яка для багатьох мешканців МТП через брак коштів, обмежену мобільність чи складну логістику часто відкладається на невизначений час.
Для частини людей це перша стрижка за багато місяців. Не тому, що вони перестали дбати про себе, а тому, що між звичайною потребою і можливістю її реалізувати виникає надто багато перешкод. Саме тому перукар приїжджає туди, де його найбільше потребують.
У Дніпрі барбер-кар працює у виїзному форматі
Соціальні перукарні можуть працювати по-різному, але їх об’єднує одна спільна риса — усі вони існують завдяки людям, які готові ділитися своїми професійними навичками. Перукарі, барбери, викладачі, студенти — кожен із них допомагає не лише своїм часом, а й своєю професією. Саме так професійне волонтерство перетворюється на реальну підтримку для тих, хто її потребує.
Анатолій Григорович з Кривого Рогу радіє, що дружина записала його до перукарні, де можна і зачіску підправити, і поспілкуватися. Родина приїхала з Торецька у 2022 році, коли евакуація була ще не надто небезпечною. Нині їм повертатися вже немає куди.
«Дружина самостійно не пересувається, — каже Анатолій Григорович, — Прочитала про перукарню у соцмережах і записала мене. Мене Ваня стриг, молодець такий, ввічливий. Дуже мені сподобалося, я дуже вдячний».
Не менше подяк на адресу перукарів та майстра лунало й від Ольги Олександрівни. Вона також із Донецької області, з Волновахи.
«Я вперше потрапила до соціальної перукарні. Побачила оголошення у фейсбуці, — каже Ольга Олександрівна, — і записалася. Зачіска сподобалася, все сподобалося. Діти молодці, стараються так. Дуже гарний майстер. Як вона їм допомагає, пояснює! На осінь планую знову прийти. Дякую вашому фонду за підтримку!»
Раніше соціальні перукарні також діяли у Харкові, Запоріжжі, Павлограді та в інших місцевих організаціях Карітасу. Через війну, переміщення людей і скорочення кількості волонтерів частину цих ініціатив довелося призупинити. Водночас досвід тих організацій, де вони працюють сьогодні, доводить: для того щоб започаткувати таку ініціативу, не потрібні великі ресурси. Потрібні люди, готові допомагати своєю професією.
«Не кожен може волонтерити щодня. Але майже кожен може допомагати тим, що вміє найкраще. Для перукаря кілька годин роботи можуть здатися невеликим внеском, але для людини, яка тривалий час не мала можливості подбати про себе, це означає значно більше. Саме тому ми прагнемо розвивати професійне волонтерство в місцевих організаціях Карітасу та запрошуємо долучатися всіх, хто готовий ділитися своїми знаннями й навичками», — говорить Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України.
Якщо ви працюєте у сфері краси й хочете долучитися до професійного волонтерства, зверніться до найближчої місцевої організації Карітасу. Можливо, саме завдяки вам у ще одній громаді з’явиться соціальна перукарня, яка допоможе комусь відчути турботу, увагу й підтримку саме тоді, коли вони найбільше потрібні.
Наприкінці червня Берлін став місцем зустрічі сотень представників мережі Caritas із різних країн світу. VII Caritas Congress об’єднав керівників, фахівців соціальної сфери, представників церковних і благодійних організацій, експертів та партнерів, які щодня працюють задля підтримки людей у найскладніших життєвих обставинах.
Цьогоріч тема конгресу була присвячена силі єдності, солідарності поколінь та пошуку спільних рішень для розвитку соціальних послуг. Протягом кількох днів учасники обговорювали питання довготривалого догляду, підтримки людей старшого віку, розвитку громад, волонтерства, цифровізації соціальної сфери та викликів, які сьогодні постають перед суспільствами різних країн.
Команда Карітасу України за участі Наталії Кривої, директорки Департаменту соціальних програм та Марії Сех, проєктної менеджерки Програми охорони здоров’я, мали честь представити досвід програми «Домашня опіка», яка вже багато років забезпечує комплексний медико-соціальний супровід людей старшого віку, людей з інвалідністю, з важкими хворобами та самотніх ветеранів, які потребують стороннього догляду.
«Послуга догляд вдома залежить майже винятково або від коштів місцевих бюджетів, і ситуація від регіону до регіону може суттєво відрізнятися, або від підтримки міжнародних донорів, що надходить через такі організації, як Caritas. А ця послуга побудована на людських стосунках і потребує постійності та зусиль. Її неможливо забезпечити разовою допомогою чи екстреними заходами. Для її підтримки потрібне стабільне фінансування, щоб зберегти соціальних працівників, координаційну інфраструктуру та довіру бенефіціарів, без якої ця робота просто не існує».
Про це пані Наталія сказала під час міжнародної панельної дискусії «Ukraine – Germany: Displaced and in Need of Care in Old Age», яка стала однією з центральних подій і була присвячена підтримці людей старшого віку та розвитку системи догляду вдома в умовах війни.
Донорська підтримка, яку Карітас України отримує для розвитку догляду вдома з 1998 року, є надзвичайно важливою, а подекуди — єдиною можливістю забезпечити надання цих послуг. Водночас кінцева мета такої підтримки — не постійна залежність від міжнародного фінансування, а створення сталої системи, у якій необхідний обсяг соціальних послуг забезпечується завдяки поєднанню ресурсів громади, держави, бізнесу, міжнародних партнерів і розвитку платних послуг.
Адже, за словами пані Наталії, «короткострокові донорські цикли не можуть забезпечити сталості. Проєкт завершується, і соціальний працівник вже не може приходити. А в багатьох випадках немає відповідної державної системи, яка готова перебрати цю функцію догляду».
Особливу увагу учасників привернула тема безперервності догляду в умовах повномасштабної війни. Йшлося не лише про організацію соціальних і медичних послуг, а й про збереження людської гідності, підтримку ВПО, допомогу сім’ям, які здійснюють догляд, та роль соціальних працівників і медичних сестер, які щодня залишаються поруч із людьми незалежно від обставин.
Наталія Крива разом із Марією Сех представили реальні кейси та практичні шляхи реагування й підтримки в умовах повномасштабної війни.
«Війна для підопічних догляду вдома означає одночасну втрату базових життєвих опор: безпеки, житла, здоров’я, фінансової стабільності та соціальних зв’язків. А одним із найгостріших наслідків війни є поглиблення соціальної ізоляції та самотності, які суттєво впливають на якість життя та відчуття людської гідності», – говорить Марія Сех.
Панель була досить камерною, але представники Caritas Deutschland, Карітасу з Австрії, Швейцарії, Албанії, Франції, Чехії, Бельгії, інших країн, а також неформальні доглядальники – родичі людей у потребі, які її відвідали та за лаштунками, з інтересом розпитували колег з України і висловлювали підтримку українському народу та командам, які продовжують працювати в умовах війни.
У панельної дискусії також брала участь Аліса Бьокельман, інтегрована експертка в Україні від Карітасу Німеччини. Говорячи про свій досвід у соціальних проєктах, вона підкреслювала важливість підтримки України та її людей – передусім людей старшого віку, людей з інвалідністю та тих, хто потребує додаткової підтримки:
«Українські колеги розповіли про людей, які через війну втратили звичну підтримку, залишилися сам на сам зі своїми труднощами й через хвороби чи інвалідність не мають змоги навіть сховатися від обстрілів. Для представників Caritas Німеччини це стало болісним нагадуванням про те, з якими викликами щодня живуть люди старшого віку в Україні. Водночас дискусія була надзвичайно змістовною: учасники обговорили практичні рішення й підходи, які Карітас України напрацював для підтримки людей, які найбільше цього потребують».
Одним із найтепліших моментів конгресу стала передача нашим колегам листівок, створених підопічними програми «Домашня опіка» під час арттерапевтичних занять у місцевих організаціях Карітасу України. Цей щирий знак вдячності та солідарності для партнерів і донорів викликав зворушливі емоції: учасники із зацікавленням розглядали кожну листівку, читали побажання й дякували за можливість отримати частинку підтримки безпосередньо від людей, заради яких вони працюють.
Зрештою, крім професійного обміну думками, це була відверта розмова людей, які знаються на реальних проблемах сфери соціальних послуг і готові спільно шукати рішення навіть для найскладніших викликів. Водночас такі дискусії допомагають утримувати в центрі міжнародної і національної уваги розвиток догляду вдома та соціальних послуг, адже ці виклики є спільними для багатьох країн.
Саме так, жартома, керівник програми «Відновлення засобів до існування» (Livelihood) Карітасу України Василь Мікула відреагував на запрошення на бізнес-сніданок «Сто років уперед: українська ідентичність як фундамент трикутника відновлення», який відбувся напередодні Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську.
«Нас нагодували не тільки смачним сніданком, а й влучними ідеями про те, як нам спільно відновлювати Україну в наступні 100 років. Особливо цінною для мене була можливість поділитись практичним досвідом Карітасу України та реальними історіями людей. Вони допомагають пересвідчитись, наскільки важливо допомагати людині ставати самозарадною, відновлювати власні джерела доходу, планувати майбутнє і робити свій особистий внесок у розвиток економіки місцевих громад. Проєкти програми допомагають повертати людям відчуття власної гідності та стійкість», – додав Василь Мікула.
Бізнес-сніданок, організований Альянсом українських ОГС разом із Mercy Corps Ukraine та ГО «Культ Фуд», зібрав представників громадянського сектору, бізнесу, міжнародних організацій та державних інституцій. Обговорювали відновлення громад, продовольчу безпеку, розвиток локальної економіки та роль громадянського суспільства у цих процесах. Проговорили еволюцію того, як працює громадський сектор в сучасних умовах: від першого рівня «екстреного реагування» до найвищого, четвертого – «відновлення економіки та ідентичності».
На заході організатори презентували дослідження від Civitta, у якому йшлося про необхідність бачити загальну макроархітектуру відновлення: розробляти правові рамки, залучати системні інвестиції, аж до створення консорціумів в форматі «держава + бізнес + ОГС».
Йшлося також про перехід від епізодичної благодійності до сталих бізнес-моделей. Від «роздачі продуктових наборів» – до ОГС як повноцінних інвесторів у громади. Це перегукується з тим, над чим зараз працює Карітас України. Під час цьогорічної партнерської зустрічі Карітасу це було ключовим фокусом: перехід до сталих рішень у кожній програмі: від опису до впровадження і масштабування, із залученням відповідних партнерів.
Василь Мікула представив досвід Карітасу України у сфері відновлення засобів до існування. Йшлося про підтримку людей, які через війну втратили джерело доходу, роботу або бізнес, а також про створення можливостей для працевлаштування та розвитку підприємництва в громадах.
Цьогоріч Карітас України також буде представлений на URC-2026 у Гданську. Такі підготовчі зустрічі дають змогу обмінятися підходами та практичними напрацюваннями і краще підготуватися до міжнародного представлення.
Відбудова України – це не лише про інфраструктуру. Це про людський капітал, нашу експертизу та синергію партнерств.
Дякуємо організаторам за запрошення та можливість долучитися до дискусії про підходи, які вже працюють сьогодні й допомагають людям відновлювати своє життя та сприяти відновленню України.
До участі долучилися представники 28 країн – організацій Карітас, міжнародних інституцій та партнерських благодійних організацій з Африки, Азії, Близького Сходу і Америки. Від Карітас України у конференції взяла участь Христина Семеген-Бодак, керівниця медичного напрямку організації.
На конференцію надійшло письмове послання Папи Лева XIV, яке передав кардинал П’єтро Паролін, державний секретар Ватикану, у якому Святіший Отець закликав учасників продовжувати нести Боже милосердя тим, хто страждає.
Три дні учасники обговорювали теми, які визначають сучасну гуманітарну медицину: штучний інтелект та етика в охороні здоров’я, вплив кліматичних змін на здоров’я вразливих громад, доступ до медичної допомоги в зонах конфліктів, психічне здоров’я як невід’ємна складова допомоги. Окремий акцент було зроблено на спалаху еболи в Конго, де смертність сягає 25 відсотків, ВІЛ серед дітей, що втратили батьків, хронічне недоїдання у Венесуелі та скорочення видатків на охорону здоров’я у багатьох країнах. Окрема увага приділялася партнерству з міжнародними організаціями.
Виступаючи на панелі на тему охорони здоров’я в умовах збройних конфліктів, Христина Семеген-Бодак описала реальність, у якій живе Україна після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни — щоденні повітряні тривоги і постійне відчуття небезпеки.
Вона поділилася враженнями про формат зустрічі. «До однієї зали зібрали фахівців з охорони здоров’я з 28 країн – з різним бекграундом: медичним, юридичним, економічним, політичним. Мета була спільна: говорити про охорону здоров’я як загальну проблему, а не лише про медицину», – зазначила керівниця медичного напряму.
«Фраза, яка звучала кількаразово і яка найточніше передає дух заходу: “Немає здоров’я без ментального здоров’я.” Це не гасло, а підхід, який Карітас закладає в саму модель надання допомоги: інтегровану, яка в основі має духовну підтримку. Для нас, в Карітас України, це було важливим підтвердженням: те, що ми будуємо у сфері сталої охорони здоров’я, відповідає саме такій логіці – де здоров’я охоплює і медичні, і соціальні послуги, і все, що потрібне людині, щоб жити повноцінно», – зазначила Христина Семеген-Бодак.
Ці слова перегукуються зі статистикою, яку вона навела з трибуни. Після понад чотирьох років війни близько 70% населення повідомляють про труднощі з психічним здоров’ям, однак лише кожен десятий має доступ до необхідної підтримки. Понад 2600 медичних закладів пошкоджені або знищені російськими атаками, а понад 300 медичних працівників загинули від початку повномасштабної війни.
У відповідь на ці виклики Карітас України інтегрувала підтримку психічного здоров’я в усі свої медичні програми: спеціалізовані послуги тепер доступні в 11 медичних центрах по всій країні.
Досвід України знайшов відгук серед колег з країн, де Карітас працює в умовах кризи.
За підсумками трьох днів учасники мають виробити Декларацію та Дорожню карту – документ, який визначатиме стратегічний напрямок медичних програм Карітас на майбутнє. Участь Карітас України в цьому процесі – свідчення того, що голос України чують і враховують на найвищих міжнародних майданчиках.
Міністерство відкрило свої двері для громадян, пропонуючи унікальну можливість зазирнути за лаштунки німецької дипломатії: відвідати кабінет міністра, Центр кризового реагування та ознайомитися з протоколом офіційних державних візитів.
Наталія Крива, директорка Департаменту соціальних програм. взяла участь у панельній дискусії «Щодення життя у війні і місцева стійкість» — разом з д-ром Нікласом Вагнером, Уповноваженим із питань Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії GFFO — і поділилася досвідом організації у підтримці громад в умовах тривалої війни.
«Як не втрачати здатності діяти? Варто бути чесними перед собою, що важко. Проте ми мусимо дбати про своїх людей – і працівників, і тих, кому ми допомагаємо. Не можна відривати ефективність від людяності, і розуміти: стійкість не виникає сама собою, вона будується день за днем організаціями та громадами, які обирають залишатися поруч», – зазначила Наталія Крива.
Міжнародний підрозділ Карітас Німеччини представив окремий стенд, присвячений роботі з дітьми та молоддю у просторах дружніх до дитини (child friendly spaces), які діють в Україні за підтримки Карітас України.
Участь Карітас України у цьому форумі підкреслює роль організації як надійного партнера у гуманітарному реагуванні та відбудові — і як голосу українського громадянського суспільства на міжнародному рівні.
