Кілька років тому Ірина та Анна з Полтавщини отримали першу мінігрантову підтримку від проєкту AGRIS. Тоді це був стартовий поштовх для невеликої справи. Жінки вирощували та продавали надлишки власної продукції, швидко побачили стабільний попит і поступово почали розширювати господарство.
Цього року вони повернулися вже в AGRIS 3. Ірина спрямувала грантові кошти в цех для переробки м’ясної продукції, Анна – в сільськогосподарське обладнання для заготівлі кормів. Для маленького села, в якому мешкають Ірина та Анна, кожна власна справа – можливість не тільки прогодувати свої родини, а й запропонувати односельцям якісну місцеву продукцію, яку можна придбати поруч із домом.
Ветеранський бізнес отримує нові можливості для розвитку
На Хмельниччині ветеран Віталій Юрчук розвиває тепличне господарство з вирощування розсади та овочів. Бізнес-грант він використав для придбання трактора. Ветеран і колишній військовополонений Володимир Реп’юк інвестував підтримку в систему опалення теплиць і продовжує збільшувати обсяги вирощування огірків і розсади.
За кожною такою історією стоїть наша системна підтримка, яка дозволяє людям знаходити себе на новому місці, залишатися та продовжувати працювати в сільських громадах, забезпечувати родини необхідним і сприяти сталому розвитку економіки громад.
50 підприємців отримали бізнес-гранти у межах AGRIS 3
Завдяки проєкту AGRIS 3 цього року бізнес-грантами ми підтримали 24 учасників на Полтавщині та 26 – на Хмельниччині. На Полтавщині гранти спрямовувалися переважно на рослинництво, тваринництво та переробку молочної й м’ясної продукції, на Хмельниччині – на тепличні господарства та обладнання для них.
Моніторингові візити та подальша підтримка учасників
Представники Карітасу України – національний менеджер проєкту Ярослав Кириленко та фахівчиня з управління проєктами Вікторія Харченко разом із колегами з місцевих організацій відвідали учасників проєкту з моніторинговими візитами. Ми підтримуємо з ними постійний зв’язок, супроводжуємо на всіх етапах розвитку їхньої справи. Під час цих візитів переконалися, що кошти партнерів використовуються за призначенням, відповідально та ефективно.
Під час зустрічей говорили не лише про результати, а й про подальші кроки. Чимало підприємців відзначили, що їм бракує зовнішнього погляду тих, хто міг би оцінити їхній бізнес свіжим оком і допомогти побачити нові можливості для розвитку. Тому наступним етапом проєкту стануть менторські сесії, які враховуватимуть конкретні запити учасників.
«Дуже приємно бачити, як учасники повертаються до нових фаз AGRIS. Для когось проєкт став стартом власної справи, а сьогодні вони вже масштабують бізнес. Хтось ділиться своїм досвідом з іншими. За ці роки навколо AGRIS сформувалася сильна спільнота взаємопідтримки, де люди допомагають одне одному розвиватися та знаходити нові можливості», – підсумував Ярослав.
Про проєкт AGRIS 3
AGRIS 3 сприяє відновленню малих фермерських господарств і засобів для життя, посиленню продовольчої безпеки та зниженню залежності від гуманітарної допомоги в сільських громадах. На Хмельниччині особлива увага приділятиметься домогосподарствам на чолі з жінками.
Після евакуації або втрати житла людям часто доводиться відновлювати побут майже з нуля. Одяг, взуття, речі для дітей чи базові предмети для дому стають не менш важливими, ніж інша гуманітарна допомога. Але навіть така підтримка може виглядати по-різному: можна видати готовий пакунок, а можна створити простір, де людина сама обирає необхідне для себе і своєї родини.
Саме так працюють соціальні гардероби Карітасу України — у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Чернігові, Жовкві, Бериславі та інших містах. Частина з них діє в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки Державного департаменту США, частина — як волонтерська ініціатива місцевих організацій і громад. Формати різні, але суть спільна: людина приходить не лише по допомогу, а й по можливість вибрати.
Соціальний гардероб — не централізована програма з інструкцією зверху. Це ініціатива, яка народжується на місцях — як пряма відповідь на реальні потреби. Координатори волонтерів і місцеві команди Карітасу щодня спілкуються з тими, хто потребує допомоги, бачать запити — і реагують. Оголошують збір, поширюють через знайомих і партнерів, сортують речі разом із волонтерами. Значна кількість таких ініціатив виникає у прифронтових громадах і транзитних пунктах — там, де потік найбільший і де допомога потрібна негайно.
Конкретний формат — завжди рішення місцевої організації. Десь це стаціонарний простір, десь — виїзди до громад, десь робота повністю тримається на волонтерах і підтримці сусідів. Був досвід співпраці з великими мережами — Sinsay, H&M, Zara, які встановлювали бокси для збору одягу і скеровували речі до місцевих організацій Карітасу.
Коли десь потреба стає критичною, Карітас України підключається на рівні всієї мережі: оголошує загальний збір і долучає власних працівників.
«За роботою соціальних гардеробів стоїть щоденна праця волонтерів — і велика кількість невидимих, але дуже важливих процесів. Хтось приходить сортувати речі, хтось допомагає зі збором, хтось просто передає те, що вже не потрібне вдома», — каже Іляна Гайдук, менеджерка з волонтерства Карітасу України. За її словами, саме це і є свідченням готовності українців підтримувати одне одного — тим способом, який є можливим для кожного.
У різних містах ця підтримка виглядає по-своєму.
У Харкові соціальна шафа з’явилася ще у 2023 році, але справжнє масштабування відбулося у травні 2024-го — під час термінової евакуації з Вовчанська. Тоді потік людей різко зріс, і команда розширила роботу як пряму відповідь на гостру потребу. Речі сюди передають мешканці міста, волонтери, працівники Карітасу з інших міст, партнерські організації з Італії та Чехії. Щомісяця гардероб відвідує не менше 100 людей, у періоди нових евакуацій і ударів по житлу — до 140.
«Я зрозуміла, що соціальний гардероб — це щось значно більше, ніж прості речі, коли побачила емоції людей. Часто вони приходять після евакуації чи втрати дому дуже розгубленими й виснаженими, інколи навіть соромляться просити допомогу. І коли людина отримує не просто одяг, а уважне ставлення — це дуже відчувається», — розповідає Марина Корсунова, фахівчиня з волонтерства Карітасу Харків.
У Кривому Розі гардероб починався як виїзна ініціатива — команда їздила до місць тимчасового проживання і громад, куди приїжджали евакуйовані. З часом формат змінився: сьогодні це стаціонарний простір, куди люди приходять самостійно. Поступово він став не лише місцем, де можна отримати необхідне, — а й простором, куди приходять по відчуття підтримки і стабільності у повсякденному житті.
У Запоріжжі пішли далі й почали формувати «пакунки турботи» — підібрані за розміром, віком, потребою. Волонтери сортують і перуть одяг, складають набори для дітей, родин, людей старшого віку. Частину чоловічого одягу передавали до лікарень і госпіталів, інші речі — до прихистків. Згодом пакунки почали передавати через Департамент соціального захисту, а до ініціативи долучився соціально відповідальний бізнес. Окремим треком стала співпраця з поліцією: пакунки отримували сім’ї, евакуйовані із сірої зони, і діти з родин у складних обставинах. Волонтери розповідають, що часто вкладали всередину невеликі побажання чи наліпки — просто щоб допомога була трохи тепліша.
У Чернігові щодня приходить понад 30 людей. У Кропивницькому гардероб працює двічі на тиждень — троє волонтерів допомагають підібрати речі для дорослих і дітей. У Жовкві ініціатива значною мірою тримається на підтримці громади: люди самі приносять речі, допомагають із сортуванням. Тільки у 2025 році через цей простір передали 410 кілограмів одягу та 37 пар взуття. Бериславська команда, окрім стаціонарної роботи, організовує виїзди — мобільний гардероб для людей, які евакуюються з активної зони і приїжджають без нічого.
Попри різні формати, виклики скрізь схожі. Речі треба прийняти, перевірити, випрати, розкласти за сезонами і розмірами, підготувати до передачі — і паралельно координувати волонтерів, комунікувати з партнерами, реагувати на нові запити. Багато хто з них зізнається: ця робота важлива не лише для тих, хто приходить по допомогу. У сортуванні речей, у відчутті, що ти потрібен — люди знаходять власну точку опори.
Долучитися можна по-різному: передати речі у доброму стані, підтримати локальну організацію або прийти волонтерити. Найбільша потреба зараз — сезонний одяг і взуття, дитячий одяг, постіль і ковдри, посуд, валізи і сумки для евакуйованих родин.
Благодійний фонд «Карітас України» продовжує допомагати людям і громадам, які постраждали внаслідок війни. Один із ключових напрямів підтримки — житло, безпечні умови проживання та підготовка родин до зимового періоду.
Допомога передбачена для внутрішньо переміщених осіб, місцевих жителів постраждалих громад, а також родин, які втратили житло, були змушені евакуюватися або потребують підтримки для проживання в безпечних і гідних умовах.
Програма реалізовується в межах проекту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» за підтримки уряду Сполучених Штатів Америки. Вона охоплює громади Миколаєва, Запоріжжя, Кам’янського, Кривого Рогу, Краматорська, Полтави, Харкова, Сум і Чернігова.
Підтримка від Карітасу включає:
• легкі ремонти пошкодженого житла; • модернізацію та утеплення будинків для внутрішньо переміщених осіб; • допомогу з орендою житла; • зимову підтримку домогосподарств; • забезпечення твердим паливом; • встановлення аварійного та сталого енергетичного обладнання; • доремонтні набори для пошкодженого житла; • ремонт пошкодженої інфраструктури та забезпечення її енергетичним обладнанням; • тверде паливо для соціальної інфраструктури та місць тимчасового проживання ВПО.
Загалом у межах запланованої підтримки передбачено, що:
• понад 3000 домогосподарств отримають грошову допомогу на тверде паливо; • 1750 родин отримають зимові виплати на комунальні послуги; • буде виконано 600 легких ремонтів житла; • 640 будинків для внутрішньо переміщених осіб буде відремонтовано або утеплено; • 400 домогосподарств отримають допомогу з орендою житла.
«Ми часто говоримо про ремонти пошкодженого війною житла чи підготовку до зими, але за кожною цифрою у звіті — конкретні родини. Це люди, які хочуть залишитися у своєму домі, пережити зиму в теплі й мати гідні умови проживання, де можна знову відчути себе в безпеці», — наголошує головна експертка програми з питань житла у рамках проєкту Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні Євгенія Пушкінська.
У прифронтових і постраждалих регіонах потреба в такій допомозі залишається особливо гострою.
У Харківській області передбачені зимові грошові виплати, легкі ремонти житла, ремонти для внутрішньо переміщених осіб, забезпечення твердим паливом та передача доремонтних наборів.
У Сумській області підтримка включатиме утеплення житла для ВПО, легкі ремонти, тверде паливо для соціальних об’єктів та доремонтні набори.
У Полтавській області окрему увагу приділятимуть внутрішньо переміщеним особам: ремонтам житла, допомозі з орендою, а також грошовій підтримці на оплату комунальних послуг або закупівлю твердого палива.
У Миколаївській області програма охоплює зимову підтримку, легкі ремонти, ремонти житла для ВПО та гуманітарний ремонт соціальної інфраструктури.
У Запорізькій області передбачена зимова грошова підтримка домогосподарств, забезпечення твердим паливом соціальних об’єктів і місць тимчасового проживання ВПО, а також передача наборів для екстреної підтримки житла.
У Дніпропетровській області програма охоплює легкі ремонти житла, ремонт, утеплення або модернізацію житла для ВПО, допомогу з орендою, підготовку домогосподарств до зими, а також підтримку соціальної інфраструктури й забезпечення енергетичним обладнанням.
У Донецькій області передбачена передача наборів для екстреної підтримки пошкодженого житла.
У Чернігівській області програма включає зимові виплати, підтримку твердим паливом, допомогу соціальній інфраструктурі та встановлення аварійного й сталого енергетичного обладнання.
Підтримка у сфері житла сьогодні є критично важливою для тисяч родин, які живуть в умовах постійної небезпеки, евакуацій або втрати дому. Йдеться не лише про ремонт стін чи забезпечення теплом. Йдеться про можливість для людей зберегти відчуття безпеки, стабільності й гідності навіть під час війни.
Дізнатися більше про участь у програмі та подати заявку можна через місцеві організації Карітасу в регіонах реалізації проекту. Вони співпрацюють з органами місцевої влади та публікують інформацію про старт реєстрації, умови участі й контакти для подачі заявок на своїх офіційних сторінках у Facebook та на сайті.
Майже 3 мільярди людей у світі сьогодні не мають доступу до належних житлових умов, а понад 1,1 мільярда проживають у неформальних поселеннях та житлових нетрях. Глобальна житлова криза, кліматичні зміни, стрімка урбанізація та зростання соціальної нерівності поступово перетворюють житло на одну з ключових тем міжнародного порядку денного.
Саме пошуку рішень для цих викликів був присвячений World Urban Forum 13 – найбільший міжнародний майданчик з питань житлової політики, розвитку міст та відновлення громад, який відбувся у Баку під егідою UN-Habitat. Форум зібрав понад 57 тисяч учасників із 176 країн світу та став місцем діалогу між урядами, міжнародними організаціями, муніципалітетами, фінансовими інституціями, бізнесом і громадянським суспільством.
Участь у WUF13 взяла і керівниця програми Housing Pathways Карітасу України, Ірина Нога. Вона долучилася до заходу на запрошення Catholic Relief Services (CRS) – одного з ключових міжнародних партнерів Карітасу України, з яким організація реалізує проєкти у сфері житла, відновлення громад та підтримки людей, які постраждали внаслідок війни.
До складу міжнародної делегації CRS увійшли експерти та керівники програм із різних регіонів світу – України, Боснії і Герцеговини, Камбоджі, Сьєрра-Леоне та Пакистану. Такий склад відображав головну ідею форуму: житлова криза має різні форми в різних країнах, але потребує спільного пошуку рішень і обміну досвідом.
За словами Ірини Ноги, однією з найважливіших особливостей цьогорічного форуму стало переосмислення самого поняття житла:
«Практично всі дискусії зводилися до однієї ключової думки: житло розглядається як основа безпеки, людської гідності, економічної стійкості та розвитку громад. Саме тому житлова політика дедалі частіше стає частиною стратегічних державних рішень».
Під час форуму обговорювали шість ключових напрямів.
Йшлося про доступне та гідне житло як право; роль місцевого самоврядування у відновленні та розвитку; фінансові інструменти для розвитку міст; підтримку малих громад; інтеграцію житлової, соціально-економічної та екологічної політики; відновлення територій, постраждалих від конфліктів та кліматичних катастроф.
«На відміну від багатьох держав, які планують житлові реформи в умовах стабільності, Україна змушена формувати нову житлову політику паралельно з війною. Країна одночасно відновлює пошкоджене житло, шукає рішення для мільйонів внутрішньо переміщених осіб, реформує застарілу житлову систему та розбудовує механізми довгострокового забезпечення людей житлом. Саме тому український досвід викликав значну зацікавленість серед міжнародних партнерів», – розповідає Ірина Нога.
Національний павільйон «Ukraine: Rebuilding Our Future at Home»
Вперше Україна була представлена на World Urban Forum власним національним павільйоном під гаслом «Ukraine: Rebuilding Our Future at Home». Центральна ідея: продемонструвати, як країна відновлює громади та житловий сектор в умовах повномасштабної війни, і робить це за стандартами енергоефективності, безбар’єрності та довгострокової стійкості. Головна експозиція – макет зруйнованого та відбудованого будинку в Бородянці, унаочнювала цю ідею: відбудувати краще, ніж було.
Окрему увагу учасників форуму привернула також інсталяція підземної школи. Станом на 2026 рік в Україні функціонує понад 96 таких об’єктів, планується, що до кінця року їхня кількість перевищить 200. Для багатьох міжнародних учасників це був перший живий приклад того, як країна адаптує освітню та житлову інфраструктуру до умов постійних безпекових загроз.
Саме український павільйон став одним із майданчиків для десятків робочих зустрічей та професійних дискусій. Протягом форуму Ірина Нога зустрілася з представниками міжнародних організацій, фінансових інституцій, архітектурних бюро, донорських структур та експертних платформ, які працюють у сфері житлової політики та розвитку міст, і ділилася досвідом Карітасу України.
Обговорення стосувалися не лише поточних потреб України, а й довгострокових підходів до відновлення. Особливий інтерес міжнародних партнерів викликали питання соціального житла, підтримки внутрішньо переміщених осіб, розвитку житлових рішень для вразливих категорій населення, а також роль громад у формуванні місцевої житлової політики.
Партнерство з Карітасом України – як приклад
Під час панельних дискусій представники українських регіонів наводили співпрацю з Карітасом як приклад ефективної моделі взаємодії між громадським сектором, місцевою владою та міжнародними донорами. Зокрема, представниця Івано-Франківської обласної військової адміністрації окремо наголосила на якості цього партнерства. Для міжнародної аудиторії це було красномовнішим за будь-яку самопрезентацію.
За словами Ірини Ноги, саме такі моменти підтверджують: Карітас України давно вийшов за межі гуманітарного реагування. «Ми не просто допомагаємо людям пережити кризу, а разом із владою і партнерами будуємо системи, які залишаться після неї. Ми добре знаємо масштаб збитків і глибину потреб, але відповідаємо на них не переліком проблем, а мовою конкретних моделей і рішень. Не “нам треба відбудувати зруйноване”, а “ми вже будуємо нову модель стійкості, і робимо це під час війни».
Візит до Державного агентства житлового будівництва при Президентові Азербайджанської Республіки
Ще одним важливим елементом участі став навчальний візит до Державного агентства житлового будівництва при Президентові Азербайджанської Республіки (State Agency for Housing Construction under the President of the Republic of Azerbaijan). Під час зустрічі учасники ознайомилися з механізмами реалізації державної житлової політики, фінансовими інструментами підтримки населення, системами реєстрації житлових потреб та підходами до просторового планування житлових територій.
Особливий інтерес для української сторони становили питання взаємодії держави з приватним сектором, механізми фінансування житлових програм та створення комплексного житлового середовища, у якому житло поєднується з транспортною, соціальною та громадською інфраструктурою.
«Бакинський заклик до дії» (Baku Call to Action)
Ключовим результатом форуму став «Бакинський заклик до дії» (Baku Call to Action) — програмний документ, що визначає глобальні пріоритети у сфері житлової політики та міського розвитку і ляже в основу доповіді Генерального секретаря ООН. Він також відобразив головний тренд, який звучав під час більшості дискусій: світ поступово переходить від короткострокових житлових програм до системних рішень, розрахованих на десятиліття.
Для Карітасу України ця дискусія є надзвичайно актуальною, адже наша робота – це не лише допомога людям у відновленні пошкодженого житла, а й підтримка внутрішньо переміщених осіб та перехід місць тимчасового проживання до сталих рішень. Через програму Housing Pathways Карітас України дедалі активніше долучається до пошуку довгострокових житлових рішень, розвитку соціального житла та підтримки громад у формуванні місцевої житлової політики.
«Світовий форум ще раз показав, що Україна вже не є лише країною, яка потребує допомоги. Ми маємо унікальний досвід відновлення житла та громад під час війни. І цей досвід сьогодні цікавий міжнародній спільноті. Наше завдання – не лише вчитися в інших, а й ставати повноцінним учасником глобальної дискусії про майбутнє житла», – підсумовує Ірина Нога.
Наступний World Urban Forum відбудеться у 2028 році в Мексиці. Карітас Україна має амбітні плани долучитися до нього розширеною делегацією та представити власний досвід у сфері житлових рішень і відновлення громад. Працюючи поруч із людьми, які втратили дім через війну, ми щодня переконуємося: поряд із гуманітарною допомогою потрібні довгострокові рішення, які повертають людям безпеку, стабільність і гідність.
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.
Підрив греблі залишив без води близько мільйона людей і продемонстрував небезпечну залежність цілих регіонів від одного джерела водопостачання. Водночас катастрофа змусила громади, державу та гуманітарні організації переглянути підходи до водної безпеки та відновлення інфраструктури.
Наразі ж питання полягає вже не в тому, що було втрачено, а в тому, які уроки Україна винесла з цієї катастрофи — і як відбудовує себе в умовах війни, що не зупиняється.
Підрив Каховської ГЕС 6 червня 2023 року став однією з найбільших техногенних катастроф, спричинених терактом Росії, в історії незалежної України. У перші дні після руйнування греблі увага була прикута до затоплених територій, евакуації населення та масштабів руйнувань. Проте справжні наслідки теракту виявилися значно ширшими та довготривалішими. Втрата стабільного доступу до води, порушення роботи систем водопостачання, деградація зрошувальних систем та необхідність пошуку нових джерел води продовжують впливати як на повсякденне життя людей, так і на розвиток громад та місцевої економіки.
Урок залежності: чому водна система півдня виявилася вразливою
За оцінками ООН на кінець 2023 року близько мільйона людей втратили доступ до питної води. Системи водопостачання та водовідведення були пошкоджені або зруйновані у десятках населених пунктів, а тисячі людей зіткнулися з перебоями електропостачання. Однак головний наслідок катастрофи вимірюється не лише кількістю постраждалих.
Росія вдарила по тому, що вже давно трималося на межі. Значна частина водної інфраструктури України була побудована ще у 1960–1970-х роках і проєктувалася для інших безпекових реалій. Великі території півдня залежали від Каховського водосховища та пов’язаних із ним каналів. Коли це джерело зникло, стало очевидно, наскільки ризикованою є така модель.
Катастрофа продемонструвала, наскільки багато залежностей приховано за звичним доступом до води. Для роботи систем водопостачання потрібні не лише джерела води, а й стабільне електропостачання, реагенти для очищення, справне обладнання, транспортна логістика, кваліфікований персонал та можливість безпечного доступу до інфраструктури. Пошкодження будь-якої з цих ланок може поставити під загрозу водопостачання цілої громади.
Саме тому після Каховки питання води дедалі частіше розглядають не лише як комунальну послугу, а як складову національної безпеки та стійкості громад. Для програми WASH Карітасу України це означало переосмислення підходів до відновлення: у центрі уваги опинилися не лише ремонти окремих об’єктів, а й створення резервних рішень, підтримка водоканалів та підвищення спроможності громад працювати в умовах тривалих криз.
У перші місяці після руйнування Каховської ГЕС головним завданням було забезпечити людей водою. Гуманітарні організації доставляли її у пляшках, встановлювали резервуари, підтримували громади, які в один момент втратили доступ до базових потреб.
Від гуманітарної допомоги до стійкості громад
Проте дуже швидко стало зрозуміло: наслідки катастрофи не зникнуть за кілька тижнів чи навіть місяців. Для багатьох громад проблема доступу до води перетворилася на виклик, який визначатиме їхній розвиток на роки вперед.
Саме тому після Каховки дедалі більшого значення набув Nexus-підхід, який поєднує гуманітарне реагування з довгостроковим відновленням. Його головна ідея: допомога має не лише вирішувати проблему сьогодні, а й зменшувати ризики завтра. У практичній роботі Карітасу України це означало поступовий перехід від екстреної підтримки до посилення спроможності громад самостійно забезпечувати водопостачання.
Крім того, наразі важливо не лише визначити, скільки людей залишилися без води, а й зрозуміти, наскільки система є стійкою. Чи має громада альтернативні джерела води? Чи є резервне енергоживлення? Чи здатний водоканал підтримувати роботу системи у разі нових викликів?
Які рішення справді працюють
Одним із головних уроків стало усвідомлення цінності децентралізованих, сталих рішень. Відновлення систем водопостачання, локальні фільтраційні станції, резервне енергоживлення, ремонт насосних станцій та підтримка роботи водоканалів дозволяють громадам зберігати доступ до води навіть у разі пошкодження центральних систем. Практика показала: навіть невеликий локальний об’єкт здатен забезпечити водою школу, лікарню, пункт незламності чи окремий мікрорайон під час блекаутів або аварійних ситуацій.
Держава та великі організації об’єктивно зосереджені на більших містах. Натомість Карітас України працює там, куди інші не доходять — у найменших і найвразливіших громадах, які потребують підтримки найбільше. Для програми WASH це означає не разову допомогу, а сталі рішення з довготривалим ефектом.
Водна інфраструктура залишається ціллю війни
Каховська ГЕС — найгучніший удар. Але не єдиний.
За даними Міністерства довкілля України, станом на березень 2026 року від початку повномасштабного вторгнення знищено або пошкоджено понад 1 500 об’єктів водної інфраструктури. Пошкоджені мережі — це 39 700 кілометрів труб. Прямі збитки водоканалів — понад 11 мільярдів доларів.
Атаки тривають. У квітні 2026 року Росія скинула шість керованих авіабомб на Печенізьку дамбу в Харківській області. У березні того ж року удар по Дністровському гідроенергетичному комплексу спричинив витік мастила в басейн Дністра — під загрозою опинилася питна вода і в Україні, і в Молдові. У березні 2024 року ракетний удар по ДніпроГЕС призвів до витоку нафтопродуктів у Дніпро.
І кожен удар Росії — це не лише зруйнований об’єкт. Це перебої з водою, забруднені джерела, лікарні та школи без водопостачання, ризики для здоров’я людей і довкілля.
За словами провідного експерта програми WASH Карітасу України, кожен вибух змінює стан ґрунтів і порушує природну фільтрацію — забруднення потрапляє у підземні води непомітно і дається взнаки лише через роки:
“Вибухи руйнують родючий шар ґрунту, знищують рослинність та мікрофолору. Пошкоджена ділянка перестає відігравати роль природного фільтра та регулятора водності. У довкілля, у водні горизонти потрапляють важкі метали, штучні хімічні речовини. Це отрута для усього живого і причина довготривалих негативних впливів. Це загроза як швидкої, так і віддаленої шкоди здоров’ю людей.
Вода пов’язана з усім: енергетикою, сільським господарством, лікарнями, промисловістю. Удар по водному об’єкту — це завжди більше, ніж здається на перший погляд. Війна це довела: вода стала питанням національної безпеки”.
Після Каховки: нова реальність водної безпеки
Попри значний прогрес у відновленні, криза ще не завершена. У багатьох громадах доступ до води досі залежить від того, чи є світло, чи є потрібне обладнання і реагенти, чи можна взагалі дістатися до пошкодженої ділянки. Найважче — невеликим громадам, які часто не мають грошей навіть на обслуговування вже відновлених систем.
Природа теж постраждала. Підземні води забруднені, річки і водойми змінили свій режим, природні екосистеми деградують. Частина цих наслідків накопичується повільно — але триватиме ще довго. А оскільки громади дедалі більше переходять на альтернативні джерела води, постійний контроль її якості стає обов’язковим.
Частина наслідків війни для водного сектору буде відчутною ще багато років після завершення бойових дій. Саме тому майбутнє водної безпеки України залежить не лише від відбудови інфраструктури, а й від здатності поєднати довгострокове планування, розвиток місцевих спроможностей, захист природних ресурсів та підготовку громад до нових викликів.
За три роки стало зрозуміло: відновлення не означає повернення до стану, який існував до червня 2023 року. Для громад півдня України це вже інша реальність — з іншими джерелами води, іншою інфраструктурою, новим розумінням того, що означає водна безпека. Реальність, де криза і відновлення відбуваються одночасно, де Nexus-підхід став не методологією, а практичною відповіддю на щоденні виклики — і де кожна громада, незалежно від розміру, має дбати про власну водну безпеку.
Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.
Коли ми запитали чому вони докладають стільки зусиль, щоб бути тут, відповідь звучить просто:
«Тому що тут наші друзі, нас розуміють і нам тут добре».
Саме ці слова найкраще описують значення інклюзивних просторів та просторів, дружніх до дітей, які сьогодні працюють у Харкові, Миколаєві та Одесі в межах проєкту «Порятунок і підтримка постраждалого від воєнних дій цивільного населення України», що реалізується в рамках першого консорціуму PULSE.
Наприкінці травня команда Карітас України відвідала ці місцеві організації, щоб поспілкуватися з учасниками, їхніми родинами та фахівцями, які щодня створюють для дітей і молоді з інтелектуальними порушеннями безпечне середовище для розвитку, навчання та спілкування.
У кожному місті простори мають свої особливості. У Харкові батьки говорили про майбутнє своїх дітей та необхідність розширення послуг. Для багатьох родин інклюзивний простір став не лише місцем занять, а частиною повсякденного життя. Саме тут молоді люди знаходять друзів, вчаться взаємодіяти з іншими та отримують новий досвід.
Спілкуючись із батьками дітей, які відвідують простір, дружній до дітей, у Харкові, ми почули багато слів вдячності за можливість брати участь у проєкті. Батьки зазначали, що в умовах безпекових обмежень та особливостей організації освітнього процесу в місті такі простори залишаються однією з небагатьох можливостей для соціалізації дітей. Наразі підземні школи та садочки працюють за змішаним графіком і можуть охопити лише обмежену кількість дітей: школярі відвідують заняття близько двох годин на день, а вихованці дитячих садків – лише кілька годин на тиждень. У таких умовах Простір, дружній до дітей, стає не лише місцем для розвитку та дозвілля, а й важливим середовищем для спілкування, формування дружніх стосунків та підтримки емоційного благополуччя дітей.
У Миколаєві ми побачили, як формується новий інклюзивний простір та згуртовується спільнота навколо нього. Для місцевої організації це новий напрямок діяльності, однак уже зараз помітно, наскільки важливим він є не тільки для учасників та їхніх родин, а й для громади в цілому.
Особливо багато історій успіху вдалося почути в Одесі.
Одна з них про маленького хлопчика, який почав відвідувати простір, дружній до дітей. Коли він уперше прийшов на заняття, майже не розмовляв та уникав взаємодії з оточенням. Завдяки наполегливій роботі фахівців, підтримці родини та безпечному середовищу сьогодні він активно спілкується, бере участь у заняттях та знає всіх спеціалістів по іменах. Щоправда, іноді ще трохи плутає їх між собою, але команда сприймає це з усмішкою, адже ще зовсім недавно хлопчик взагалі не звертався до них на ім’я.
Для команди це не просто історія успіху окремої дитини. Це підтвердження того, що системна підтримка та терпляча щоденна робота здатні змінювати життя людей з інвалідністю на краще.
«Кожна така історія показує, що розвиток дитини відбувається тоді, коли вона почувається прийнятою та захищеною. Простір, дружній до дітей, – це не лише про заняття, а про створення середовища, у якому дитина може розкривати свій потенціал у власному темпі», – зазначає Галина Яджак, експертка Програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітас України.
Ще одним теплим моментом стала зустріч із молоддю, яка відвідує інклюзивний простір в Одесі. Під час візиту учасники самостійно провели для гостей руханку, якої навчилися під час участі в Театрі толерантності. Молоді люди впевнено показували вправи, допомагали іншим та із задоволенням брали на себе роль ведучих.
У ці хвилини було важко зрозуміти, хто кого навчає більше — ми молодь чи молодь – нас. Їхня відкритість, впевненість та бажання бути активними учасниками подій ще раз довели, наскільки важливими є інклюзивні підходи.
«Для нас дуже цінно бачити, як учасники простору не лише беруть участь у заняттях, а й самі стають ініціаторами активностей. Молодь настільки здружилася, навчилася взаємодіяти та підтримувати одне одного, що вже сама організовує і проводить окремі заходи для своїх друзів. Це свідчить про зростання їхньої впевненості та самостійності. Надзвичайно важливо дати молодим людям можливість спілкуватися, відчувати себе потрібними, проявляти свої сильні сторони та реалізовувати власний потенціал. Кожне нове досягнення, кожна нова навичка чи вміння це велика особиста перемога, яка підвищує самооцінку та допомагає їм бути більш самостійними у повсякденному житті», – говорить Олена Бущак, експертка Програми «Інклюзія» Карітас України.
Під час усіх трьох візитів ми бачили не лише результати роботи, а й виклик, який стоїть перед такими ініціативами. Молоді з інтелектуальними порушеннями потрібен час для адаптації, побудови довірливих стосунків та формування відчуття приналежності до спільноти. Саме тому особливо важливою є сталість таких послуг.
Інклюзивний простір не виникає за один день. Місяцями формується довіра, з’являються перші друзі, перші успіхи, перші впевнені кроки до самостійності. Саме тому так важливо, щоб після завершення проєктів молодь та їхні родини не втрачали місце, яке стало для них важливою частиною життя.
«Ми побачили величезну мотивацію місцевих команд та щире бажання розвивати інклюзивні послуги. Водночас дуже важливо шукати можливості для забезпечення їхньої сталості. Молодь та їхні родини потребують не тимчасових рішень, а тривалої підтримки та доступу до послуг, які допомагають їм бути активною частиною громади», — підсумовує менеджерка проєкту Оксана Кузьменко.
Адже за кожним таким простором стоять не лише проєктні показники чи звіти. За ними стоять люди, їхні історії, дружба, підтримка та відчуття приналежності до спільноти.
Іноді всю цінність цієї роботи можна вмістити в одну просту фразу:
«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре».
Профінансовано за підтримки UK aid від уряду Великої Британії, реалізується Карітасом України в межах Національного консорціуму PULSE за координації БФ «Право на захист». Підтримка цього проєкту в Україні з боку уряду Великої Британії надається через компонент SHARP його Програми з гуманітарної допомоги, відновлення та захисту.
Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.
За даними досліджень МОМ (Міжнародна організація з міграції), понад 300 000 українців та українок постраждали від цього злочину з 1991 року. Але найстрашніше те, що майже кожна друга людина сьогодні готова прийняти бодай одну сумнівну пропозицію, яка може призвести до експлуатації.
Як захистити себе та тих, кого любиш?
Експерти з протидії торгівлі людьми Карітасу України створили безплатний та життєво важливий онлайн-курс: «Торгівля людьми: як захистити себе та близьких», який доступний на освітній платформі Prometheus.
Від запуску курсу минуло 2 роки. Більше 25 000 осіб його завершили. Цей курс для вас, якщо ви хочете:
дізнатися про реальні форми торгівлі людьми (трудову, сексуальну експлуатацію офлайн та онлайн, втягнення в злочинну діяльність);
вивчити 5 головних маркерів особистої безпеки;
навчитися розпізнавати пастки шахраїв під час пошуку роботи або оренди житла;
знати чіткий алгоритм дій та контакти, куди звертатися по допомогу в критичній ситуації.
Курс повністю безкоштовний, містить короткі корисні відео, інтерактивні завдання та підходить абсолютно всім: підліткам, батькам, освітянам, волонтерам і кожному, хто дбає про власну безпеку.
Результати та враження від навчання
Ефективність та практичну цінність курсу вже підтвердили сотні слухачів, серед яких — соціальні працівники, кейс-менеджери, рятувальники ДСНС, педагоги, водії та представники інших професій, які безпосередньо працюють з людьми або перебувають у зоні додаткового ризику.
Аналіз зворотного зв’язку та анкет слухачів дозволив виділити ключові переваги програми:
Висока актуальність та унікальність теми. Більшість слухачів обрали цей курс саме через гостру необхідність розуміння маркерів безпеки в сучасних умовах. Матеріал змушує глибоко замислитися та переосмислити буденні ситуації.
Доступність та стислість викладу. Користувачі особливо відзначають легку подачу складної інформації, лаконічність відеолекцій та відсутність «води». Навчання проходить у комфортному темпі, що дозволяє поєднувати його з роботою чи іншою діяльністю.
Чітка логіка та візуалізація. Матеріали структуровані послідовно, а якісне візуальне оформлення лекцій допомагає швидко й легко засвоювати ключові правила безпеки. Практична цінність. Слухачі (зокрема фахівці з соціальної роботи та кейс-менеджменту) наголошують, що здобуті знання розкривають тему на реальних життєвих випадках та є безцінними для професійної діяльності й повсякденного захисту.
Загальне враження випускників курсу
Абсолютна більшість опитаних повністю виправдала свої очікування від навчання та активно рекомендує курс своїм колегам і близьким, наголошуючи: «Цей матеріал пізнавальний, чіткий і потрібен кожному для власної обізнаності».
«Курс надзвичайно корисний та логічно структурований. Відеолекції, конспекти та візуальні матеріали допомагають легко засвоїти тему й закріпити знання на практиці. Рекомендую всім, хто прагне здобути практичні навички», – відзначають слухачі.
Знання — це наш головний захист. Переходьте за посиланням у першому коментарі, реєструйтеся та поділіться цим дописом із друзями. Ваша обізнаність може врятувати життя.
Карітас України спільно з Карітас Херсон за підтримки Карітасу Данії запустив новий гуманітарний проєкт для підтримки мешканців прифронтових громад Херсонської області, які продовжують жити в умовах постійних обстрілів, руйнування інфраструктури та обмеженого доступу до базових послуг.
Діяльність спрямована на підтримку найбільш вразливих категорій населення: людей похилого віку, осіб з інвалідністю, багатодітних родин, домогосподарств із пошкодженим житлом, евакуйованих людей та місцевих мешканців, які залишаються поблизу лінії бойових дій.
У межах проєкту:
Щонайменше 200 вразливих домогосподарств, які проживають поблизу лінії фронту, отримають грошову допомогу за стратегічними пріоритетами
150 домогосподарств отримають альтернативні енергетичні системи для підвищення стійкості до перебоїв електропостачання;
У трьох населених пунктах буде відновлено децентралізовані системи водопостачання, що дозволить повернути доступ до безпечної води для понад 1500 людей.
«Для мешканців прифронтової Херсонщини доступ до води, електроенергії та опалення залишається критичною потребою. У громадах, розташованих у межах 0–50 км від лінії бойового зіткнення, через постійні обстріли та пошкодження інфраструктури люди регулярно залишаються без світла, тепла й безпечної питної води. Наше завдання: підтримати людей у цей складний період і допомогти їм зберегти відчуття безпеки та стабільності», — зазначає менеджерка проєкту Любов Савка.
Допомогу планують отримати близько 2000 мешканців Херсонщини.
Проєкт «Життєво-необхідна підтримка та базові послуги для вразливих домогосподарств у прифронтових районах Херсонської області» є продовженням гуманітарного реагування Карітасу Данії в Україні, яке триває з березня 2022 року у відповідь на наслідки повномасштабної війни.
Перші результати, перші власноруч створені вироби і перший вихід на імпровізований подіум – учасниці напряму TVET у межах проєкту REMARKET представили результати свого навчання. Ця подія стала прикладом того, як професійне навчання допомагає людям здобувати нові навички, відновлювати впевненість у власних силах та відкривати нові можливості для працевлаштування і самозайнятості.
Команда проєкту REMARKET активно розвиває компонент короткострокового професійного навчання TVET (Technical and Vocational Education and Training) у пріоритетних сферах: швейній справі, пекарстві та бджільництві. Головна мета ініціативи – допомогти людям здобути практичні навички, опанувати нову професію або зробити перший крок до працевлаштування чи розвитку власної справи у межах програми відновлення засобів до існування (Livelihood).
Швейна справа у Львові: від навчання до першої презентації власних робіт
Першими свої результати презентували учасниці курсу зі швейної справи, який проходив на базі Львівського центру професійно-технічної освіти ДСЗ. Протягом інтенсивного навчання жінки опановували як базові, так і практичні навички: від роботи з кроєм до комп’ютерної машинної вишивки та створення готових виробів.
Для багатьох учасниць це стало першим досвідом самостійного пошиття одягу та можливістю вперше представити власну роботу публічно. Викладачі заохочували майбутніх кравчинь не лише відпрацьовувати технічні навички, а й розвивати креативність та втілювати власні ідеї.
Особливе місце серед робіт посів виріб пані Ділари – кримської татарки, яка вимушено виїхала з тимчасово окупованого Криму, проте продовжує плекати та розвивати рідну культуру. На створеній нею спідниці зображено традиційний орнамент орнек у вигляді граната – знак «берекет», що символізує добробут і достаток.
Цей випуск став прикладом того, як професійне навчання може поєднувати практичні навички, творчість та особисті історії людей.
Навчання пекарів у Хмельницькому: нові навички та нові можливості
Ще одним прикладом розвитку компонента TVET став старт навчання першої групи учасників за спеціальністю «Пекар» у ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг».
20 учасників розпочали навчання у сучасному кулінарному хабі, обладнаному для практичної підготовки майбутніх фахівців. Учасники знайомляться з основами професії, отримують практичний досвід та навички, які можуть стати основою для подальшого працевлаштування або професійного розвитку.
Навчання у межах компонента TVET орієнтоване насамперед на практику та реальні потреби ринку праці. Саме тому програма поєднує короткострокові курси, практичну підготовку та співпрацю із закладами професійно-технічної освіти.
Що дає участь у програмі TVET
здобуття нової професії або підвищення кваліфікації,
практичні навички, орієнтовані на потреби ринку праці,
більше можливостей для працевлаштування або самозайнятості,
офіційний сертифікат або диплом після завершення навчання.
Напрямки навчання
Програма охоплює такі сфери:
швейне виробництво;
пекарство;
бджільництво.
Також навчання може стосуватися суміжних галузей: харчової, легкої, меблевої промисловості, сільського господарства та будівництва.
Хто може взяти участь
Подати заявку можуть:
внутрішньо переміщені особи (ВПО),
люди, які повернулися до постійного місця проживання,
місцеві жителі громад, які приймають ВПО.
Пріоритет надається представникам соціально вразливих категорій населення. Відбір учасників є конкурсним, а кількість місць обмежена.
Формати та тривалість навчання
Програма передбачає:
індивідуальні курси з частковим співфінансуванням від учасника (від 25%);
групові курси у співпраці із закладами професійно-технічної освіти.
Тривалість навчання залежить від обраного напрямку – від 10 годин до 6 місяців.
Формат навчання – офлайн або змішаний, з обов’язковою практичною складовою.
Як подати заявку на участь у програмі TVET
Учасники, які проживають у межах діяльності партнерських організацій REMARKET, можуть зареєструватися за посиланнями:
Детально ознайомитися з умовами участі та відповідями на поширені питання можна в офіційному документі про програму TVET.
Участь у програмі не гарантує автоматичного працевлаштування або отримання фінансової підтримки.
Попереду – нові групи, нові навички та нові історії професійного розвитку людей, які прагнуть відновити засоби до існування та побудувати більш стійке майбутнє.
Довідкова інформація
REMARKET – трирічна ініціатива, яку реалізує Caritas Ukraine у партнерстві з Caritas Schweiz, Caritas-Spes Ukraine та SPARK. Фінансування здійснюється Швейцарським агентством з розвитку та співробітництва (SDC — Swiss Development and Cooperation) та фондом If! Foundation (IF), а також за підтримки міжнародних партнерів мережі Caritas: Caritas Österreich, Cordaid та Trócaire.
Гнучкість сьогодні є основою медичної допомоги, якої потребує Схід України. У прифронтових громадах ситуація змінюється щодня: обстріли, переміщення населення, пошкодження інфраструктури, обмежений доступ до медичних і соціальних послуг. У таких умовах стаціонарні формати не можуть повною мірою забезпечити швидке реагування на потреби. Саме тому для Програми охорони здоров’я Карітасу України одним із ключових напрямів стає розвиток мобільної мультидисциплінарної допомоги: догляду вдома, мобільної реабілітації та паліативної допомоги, телемедицини, психосоціального супроводу.
У середині травня команда Програми охорони здоров’я Карітасу України здійснила партнерський моніторинговий візит до місцевих організацій у Харкові, Кам’янському, Дніпрі та Полтаві.
До складу команди Карітасу України увійшли:
Христина Семеген-Бодак – керівниця Програми охорони здоров’я Карітасу України;
Галина Курницька – старша експертка програми;
Марія Сех – менеджерка проєкту H.O.P.E. WELL;
Юрій Наконечний – менеджер проєкту C.A.R.E.S.;
Катерина Назарова – провідна експертка з ментального здоров’я;
Василь Мікула – керівник Програми Livelihood;
Василь Шумер – провідний експерт з економічного відновлення.
В Карітасі Кам’янськеВ Карітасі Кам’янське
Команда зустрілася з місцевими фахівцями й керівництвом організацій, обговорила якість послуг, виклики в роботі, потреби громад і подальші рішення для розвитку програм. Йшлося про догляд вдома, мобільну реабілітацію, телемедичне консультування, грошову допомогу, адвокацію соціальних послуг в громадах та інші напрями допомоги людям, які постраждали від війни.
Окремою частиною візиту стали виїзди до учасників ініціатив Карітасу. Це можливість побачити не лише цифри у звітах, а реальне життя людей: як працює підтримка, чого бракує, які рішення справді допомагають, а які потрібно змінювати.
«Головний висновок поїздки полягає в тому, що східні області сьогодні найбільше потребують саме мобільної мультидисциплінарної допомоги. Наразі йдеться передусім не про створення стаціонарних центрів, а про мобільні формати підтримки – принаймні до стабілізації безпекової ситуації. Саме вони сьогодні є швидшими, доцільнішими, економічно ефективнішими та найбільш адаптованими до реалій війни», – говорить Христина Семеген-Бодак, керівниця Програми охорони здоров’я Карітасу України.
За словами пані Христини, це стало помітно ще в межах пілотного проєкту S.U.P.E.R., де телемедичні послуги були поєднані з класичною соціальною послугою догляду вдома:
«Спочатку людям було непросто подолати бар’єр довіри до консультацій через телекомунікаційні та діагностичні засоби, але практика показала, що саме такий формат дає можливість забезпечити доступ до медичної допомоги найбільш вразливим категоріям населення — маломобільним людям старшого віку та людям з інвалідністю. Тепер телемедичні консультації доступні завдяки проєкту V.I.T.A.L».
Такий підхід дозволяє мінімізувати економічні витрати, не потребує організації транспорту до медичних закладів, зменшує фінансове навантаження на систему охорони здоров’я та допомагає знижувати рівень госпіталізацій завдяки профілактиці хронічних захворювань і швидшому виявленню ускладнень. Пацієнти при цьому отримують супровід у часі.
Важливим результатом візиту стало також розуміння, наскільки необхідною є інтеграція різних проєктів і команд у межах однієї організації. Для програмного розвитку ці проєкти можуть існувати паралельно, але на рівні локацій послуги мають бути пов’язаними та взаємодоповнювати одна одну.
«Наприклад, у проєкті догляду вдома може працювати психолог, який надає індивідуальні та групові консультації бенефіціарам, тоді як в іншому проєкті такого спеціаліста немає. Водночас, якщо є потреба, психолог може працювати і з бенефіціарами інших проєктів. Саме така взаємодія, співдія та обмін досвідом між командами дозволяють забезпечувати більш комплексну підтримку людей. Окремий акцент під час зустрічей робився на тому, що працівники різних напрямів мають діяти узгоджено, допомагати одне одному та спільно реагувати на складні випадки чи потребу в додатковому догляді або медичних консультаціях. І ця співпраця вже діє на практиці», – підсумовує Христина Семеген-Бодак.
Під час візитів до місцевих організацій, зокрема, у Дніпрі та Харкові, команда Карітасу України побачила, що сьогодні послуга догляду вдома виходить далеко за межі побутової допомоги. Вона дедалі більше стає точкою опори для людей, які живуть в умовах тривалої невизначеності та наслідків війни.
«На четвертому році повномасштабної війни ми бачимо системну зміну запиту підопічних у межах проєкту “Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей”. Йдеться вже не лише про базовий догляд чи побутову підтримку, а про критичну потребу в безперервній, комплексній присутності поруч із людиною, яка живе з хронічними захворюваннями, самотністю, втратами та тривалим стресом війни», – говорить Марія Сех, менеджерка проєкту «Домашня опіка» Карітасу України.
Відповідно трансформувалась і робота команди, говорить проєктна менеджерка:
«Соціальні працівники сьогодні є щоденною опорою в домі людини – вони забезпечують не лише базовий догляд і супровід, а й відчуття стабільності у середовищі постійної невизначеності. Психологи стали невід’ємною частиною мультидисциплінарної моделі підтримки, допомагаючи людині відновлювати внутрішній ресурс, справлятися з тривожністю та зберігати здатність рухатися далі».
Разом з тим, результати моніторингового візиту показали, що розвиток послуги догляду вдома потребує не лише професійної роботи локальних команд, а й системних рішень на рівні держави та громад. Саме тому одним із ключових завдань стало документування практичного досвіду, виявлення бар’єрів і напрацювання рекомендацій для подальшої адвокаційної роботи.
«Локальні команди сьогодні не просто надають послуги — вони забезпечують стійкість громад у надзвичайно складних умовах. Наше завдання як національної команди — допомогти зробити їхній досвід видимим, підсилити його через адвокацію та сприяти тому, щоб успішні практики ставали частиною системних рішень. Саме так формується сильна мережа Home Care, здатна відповідати на виклики сьогодення та майбутнього», — наголошує Юрій Наконечний, менеджер проєкту C.A.R.E.S. Карітасу України.
Перші місяці роботи проєкту мобільної реабілітації засвідчили високу потребу в послугах, які можна надавати безпосередньо за місцем проживання людини. Такий формат допомоги дозволяє охопити тих, хто раніше часто залишався поза системою підтримки, а також забезпечити більш комплексний супровід у громаді.
«Ми бачимо, що для багатьох людей проблема полягає не лише в доступі до окремої послуги. Дуже часто через стан здоров’я, обмежену мобільність або безпекові ризики вони просто не можуть самостійно звернутися по допомогу. Саме тому комплексний підхід є таким важливим. Коли соціальні працівники, психологи, медичні та реабілітаційні фахівці працюють разом, ми можемо краще зрозуміти реальні потреби людини та надати підтримку, яка враховує всі аспекти її життя. Це дозволяє не лише реагувати на наявні труднощі, а й бачити, де підтримку потрібно посилювати надалі», — зазначає Катерина Назарова, провідна експертка з ментального здоров’я Карітасу України.
З командою Карітас ХарківЗ командою Карітас Донецьк у м. Дніпро
Зустрічі з командами та підопічними ще раз довели: в умовах війни людям дедалі частіше потрібна не окрема послуга, а комплексна підтримка, яку можна отримати поруч із домом. Саме тому Карітас України розвиває мобільні формати допомоги, що поєднують соціальний супровід, психологічну підтримку, медичні консультації та реабілітацію. Досвід східних громад підтверджує: така модель дозволяє швидше реагувати на потреби людей і забезпечувати безперервність допомоги навіть у складних безпекових умовах.
Проєкт «H. O. P. E. WELL – Догляд вдома для розвитку можливостей та добробуту людей 2026» реалізується за підтримки Caritas Ukraine та Caritas Deutschland.
Проєкт «Ініціатива телемедичної допомоги та підтримки життєдіяльності. VITAL» / V.I.T.A.L. – Vital initiative for Telemedicine Aid and Livelihood реалізується Caritas Ukraine за фінансування Італійського співробітництва/ Funded by the Italian Cooperation (AICS AID 24/UCR/013157).
Проєкт «C.A.R.E.S. – Community Advocacy and Resilient Mobile Care Services / Адвокація в громадах та стійкі соціальні послуги з догляду вдома» реалізується Caritas Ukraine, фінансується Федеральним міністерством соціальної політики, охорони здоров’я, догляду та захисту прав споживачів Австрії – Sozialministerium Österreich, за підтримки Caritas Österreich.
