Позначка: Shelter

Як визначати пріоритети житлової підтримки, управляти соціальним житлом, використовувати наявний житловий ресурс громад і поєднувати житлові рішення із соціальними послугами, працевлаштуванням та інтеграцією людей у громаду? 

24-25 вересня ці питання стали основою проведеного воркшопу в межах проєкту «PROSTIR: Людиноцентричні житлові рішення та посилені системи для сталого відновлення». У ньому взяли участь представники Карітасу України, Католицької служби допомоги, Карітасу Полтава, Інституту житла, Полтавської ОВА, Котелевської та Скороходівської громад.  

Перший день був присвячений досвіду Боснії і Герцеговини та тому, що з побаченого може бути корисним для України. Другого дня команда перейшла до практичної роботи: обговорення методології оцінки житлових потреб громад, збору даних, а також визначення короткострокових заходів для підтримки ВПО у вирішенні житлових питань в межах реалізації проєкту. 

Україна та Боснія і Герцеговина: подібні виклики, різний контекст

Навчальний візит до Боснії і Герцеговини дав українській делегації можливість побачити, як житлова система працює на практиці після війни. Для України цей досвід цінний не як готова модель для копіювання. Наші країни мають різний адміністративний устрій, законодавство і різні умови, в яких формується житлова політика. У Боснії значна частина системних рішень ухвалювалася вже після завершення війни. Український уряд змушений одночасно реагувати на нові руйнування і переміщення людей, підтримувати родини, які втратили житло, та перебудовувати саму систему житлової політики. 

Водночас на місцевому рівні є багато спільного. І в Боснії і Герцеговині, і в Україні громада відіграє ключову роль. Органи влади на місцевому рівні найкраще бачать, хто фактично живе в громаді, які житлові потреби мають люди, які будівлі або ділянки не використовуються, де є інфраструктура і які рішення можуть бути життєздатними в конкретному населеному пункті. На місцевому рівні часто стає зрозуміло, чи може певний об’єкт перетворитися на житло, які ресурси для цього потрібні і кого необхідно залучити до процесу. 

Під час воркшопу учасники неодноразово поверталися до думки, що громада має бути не пасивним отримувачем рішень від держави чи донорів, а повноцінним учасником їхнього формування. 

Окремий висновок першого дня воркшопу стосувався темпу змін. Україна не може чекати завершення війни або моменту, коли всі елементи житлової системи будуть остаточно сформовані. Стратегічне планування, удосконалення законодавства і розвиток інституційної спроможності мають іти паралельно з практичними рішеннями для людей, яким житло потрібне вже сьогодні. 

«Головний висновок – потрібно діяти тут і зараз. Люди не можуть чекати роками чи поколіннями. Треба шукати різні, нестандартні підходи: житло, земельні ділянки, донорські ресурси, можливості державного та місцевих бюджетів. Потрібні швидкі рішення і різні варіанти, які можна пропонувати людям на рівні держави та громад», – переконаний Павло Фролов, народний депутат України. 

Тому серед напрямів, які обговорювали учасники, були відновлення вже наявних будинків, використання комунального майна, залучення приватного житлового фонду, розвиток соціального житла та інші моделі, які можна адаптувати до ресурсів і потреб конкретної громади. При цьому житлові рішення розглядали як частину ширшого розвитку громади: її здатності утримувати людей, створювати для них перспективу і підтримувати довгострокове проживання. 

«Житло напряму впливає на те, чи залишатимуться люди в громаді та чи пов’язуватимуть із нею своє майбутнє. Особливо це важливо для молоді. Коли є житлова перспектива, робота і зрозуміла система підтримки, у людини з’являється більше підстав залишатися, розвиватися і вкладатися в розвиток своєї громади. Тому для нас важливо продовжити роботу з боснійськими колегами: повертатися до їхнього досвіду вже з конкретними запитами від наших громад, глибше вивчати окремі механізми та разом шукати, як їх можна адаптувати до українського контексту», – зазначила Ірина Нога, керівниця програми житлових рішень Карітасу України. 

Не просто знайти будинок – створити систему

Навчальний візит особливо виразно показав різницю між житловим об’єктом і житловою системою. Можна відремонтувати будинок, але далі виникає ціла низка запитань: кому саме його надати? За якими критеріями? На який строк? Скільки людина має сплачувати? Як не створити залежність від допомоги, але водночас не залишити людину сам на сам із житловою проблемою? 

Боснійський досвід показав важливість прозорих критеріїв, оцінювання потреб домогосподарств і чіткої процедури ухвалення рішень.  

Однак простого переліку «вразливих категорій» недостатньо: люди з однаковим формальним статусом можуть мати дуже різні життєві обставини. Одна родина витрачає на оренду чверть доходу, інша – більшу його частину. Хтось уже фактично живе у громаді роками, працює там і водить дітей до місцевої школи, а хтось лише формально зареєстрований. Є також люди, які не належать до жодної традиційної соціальної категорії, але фактично не можуть самостійно вирішити житлове питання. Саме тому оцінювання має враховувати не лише статус людини, а й масштаб її потреби.  

«У Боснії ми багато говорили про будівництво, відбір бенефіціарів, оплату і правила проживання, але менше – про стратегію і про те, як відбувалася взаємодія між громадами, урядом та організаціями. Я вважаю, що нам варто більше зосередитися і на цьому – зрозуміти, як формувалися стратегічні підходи, як відбувалася інвентаризація житла, як це допомагало залучати інвесторів і підтримувати подальші процеси в громадах. Ключовими тут є тісна співпраця, прозорість і відкрита комунікація потреб та викликів між усіма сторонами», – підсумував Соліман Аласаад, керівник програми з питань житла Католицької служби допомоги в Україні. 

Те, що вже є в громаді, може стати житловим ресурсом

Ще один урок Боснії – нове будівництво не завжди є єдиним або найкращим рішенням. Реконструкція існуючих будівель, повернення до використання порожнього житла, переобладнання окремих об’єктів і робота з уже наявним фондом можуть бути швидшими та економічно доцільнішими. Ця тема одразу була підтримана в українських громадах. 

Під час воркшопу представники Скороходівської громади розповіли про будинки, які вже перейшли або переходять у комунальну власність і потенційно можуть використовуватися як житло. Йдеться про десятки об’єктів у різних населених пунктах громади, однак їхній стан суттєво відрізняється. Частину можна було б відновити відносно невеликими ремонтами, для інших необхідно спочатку професійно оцінити технічний стан і зрозуміти, чи має ремонт економічний сенс.  

«Після візиту в Боснію і Герцеговину ми вже об’їхали будинки, які потенційно можна відновити. Ці індивідуальні будинки – реальний житловий ресурс громади: на більшість із них уже набуто права власності, є відповідні документи, але вони потребують ремонту та відновлення. Для нас важливо зрозуміти стан кожного об’єкта, оцінити, що саме потрібно зробити, і визначити, які будівлі реально можна повернути до життя, щоб у них могли оселитися люди», – ділиться Олена Мяло, директорка комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської громади. 

Її слова – підтвердження однієї з ключових проблем невеликих громад: наявність майна ще не означає спроможність перетворити його на житло. Громада може знайти об’єкт і оформити право власності, але не мати інженера або іншого фахівця, здатного провести технічну оцінку, визначити обсяг робіт і підготувати необхідну документацію. Цей практичний дефіцит компетенцій учасники окремо обговорювали під час другого дня воркшопу.  

Методологія оцінки житлових потреб: починати не з будівництва, а з аналізу даних

Один із головних фокусів другого дня воркшопу – як перетворити розрізнені дані про людей, житло та ресурси громади на основу для планування житлової політики. Адже для громади важливо не накопичити якомога більше інформації, а зрозуміти, які рішення вона може ухвалювати на її основі. 

«Найкращий спосіб передбачити майбутнє – створити його. Для житлової політики громади це означає починати з розуміння реальної ситуації: які дані ми вже маємо, чого нам бракує, які потреби є у людей і які можливості має сама громада. Далі ці дані потрібно аналізувати, визначати пріоритети й переводити їх у стратегічні цілі та конкретні рішення», – говорить Олена Луканюк, заступниця директорки ГО «Інститут Житла». 

Практичним інструментом для такої роботи має стати Методологія збору та аналізу даних щодо житлових потреб людей у контексті розвитку територіальних громад. Методологія покликана допомогти громаді перейти від фрагментарної інформації до доказового планування житлової політики. Її логіка побудована навколо трьох взаємопов’язаних блоків. 

Перший відповідає на питання: хто потребує житлового рішення? Аналізуються демографічна структура, міграція, склад домогосподарств, доходи, житлові витрати, фактичні житлові умови та бар’єри доступу до житла.  

Другий: який житловий і майновий ресурс є у громаді? Це житловий фонд, вільне комунальне і державне житло, нежитлові об’єкти, які потенційно можна переобладнати, земельні ділянки, незавершене будівництво, пошкоджене житло, а також місцевий ринок оренди та продажу.  

Третій: чи здатна громада скористатися цим ресурсом? Оцінюються кадрова та фінансова спроможність органу місцевого самоврядування, розподіл повноважень, місцеві програми, діяльність комунальних підприємств, досвід залучення фінансування, координація між підрозділами та участь мешканців.  

Лише після цього три блоки поєднуються. Наприклад, дані можуть показати, що у певному населеному пункті є значна кількість родин, яким потрібне доступне орендне житло. Громада водночас має кілька порожніх будинків. Але технічна оцінка може засвідчити, що частина з них потребує занадто дорогого ремонту, інші розташовані далеко від школи, лікарні чи громадського транспорту, а щодо ще одного не завершене оформлення права власності. Тобто формальна відповідь «у нас є п’ять будинків» ще нічого не говорить про те, скільки реальних житлових рішень має громада. 

Методологія передбачає аналіз потреб і ресурсів, а також просторовий аналіз: де живуть люди, де розташоване житло і чи відповідає воно їхнім потребам.  

Окремий акцент методології – якість даних. В українських громадах інформація про населення, житло, соціальні групи, комунальне майно та земельні ресурси часто зберігається в різних установах і формується за різними правилами. Після початку повномасштабної війни ситуація стала ще складнішою: кількість зареєстрованих мешканців може суттєво відрізнятися від кількості людей, які насправді проживають у громаді. 

Тому методологія пропонує не створювати ще одну паралельну систему збору інформації, а спочатку максимально використовувати вже наявні адміністративні та реєстрові дані, перевіряти їх у кількох джерелах і лише там, де є прогалини, проводити опитування, інтерв’ю або додаткові обстеження. 

Для кожного показника мають бути зрозумілими три речі: звідки отримані дані, наскільки вони актуальні та чи можна їх перевірити.  

Методологія задумана не як статичний документ. Її апробовуватимуть у Котелевській та Скороходівській громадах, доповнюватимуть реальними даними, візуалізаціями та практичними інструментами.  

Що далі? 

Після воркшопу команда проєкту PROSTIR переходить до наступного етапу практичної роботи. Найближчими кроками стануть: 

• визначення житлових потреб ВПО, які проживають у пілотних громадах, та короткострокових заходів для підтримки у вирішенні їхніх житлових питань; 

• доопрацювання Методології оцінки житлових потреб з урахуванням коментарів партнерів та її подальша апробація у Котелевській і Скороходівській громадах;  

• продовження професійного обміну з колегами з Боснії і Герцеговини вже навколо конкретних запитів громад. 

Воркшоп став переходом від вивчення досвіду до його практичного осмислення. Наступний етап – перевірити напрацьовані підходи безпосередньо в громадах і на їхній основі формувати житлові рішення, які відповідають реальним потребам людей та можливостям конкретної території. 

Проєкт PROSTIR впроваджується Карітасом України у партнерстві з Catholic Relief Services, Карітасом Полтава та Housing Institute. 

Вони звернулися до Карітасу з проханням підтримати ініціативу та допомогти облаштувати місце тимчасового проживання. 

Ремонтні роботи тривали тут кілька місяців, і сьогодні приміщення виглядає зовсім інакше. Наразі приміщення капітально відремонтоване, у кімнатах встановили нові меблі, завершуються монтаж харчоблоку та облаштування санітарної зони. Перших мешканців тут готові зустріти вже в середині осені.

Ще один комфортний шелтер у місті — це не лише додаткові місця для життя людей, які були змушені покинути власні домівки. Це місце, де кожен може відчути себе в безпеці й не залишитися сам на сам зі своїм болем. Це й важливий сигнал для тих, хто все ще вагається виїжджати з небезпечних територій: у Запоріжжі турбуються про тих, хто втратив рідний дім і вимушено починає життя з нуля. Тут на вас чекають турбота, підтримка та надія на новий початок.

Для нашої команди це був виклик, адже реалізувати проєкт необхідно було в стислі строки. Приміщення було в критичному стані, тож довелося зробити стяжку підлоги, вирівняти стіни, провести електропроводку та облаштувати вентиляцію в кімнатах. Після завершення ремонтних робіт встановили нові меблі: ліжка, шафи, комоди, надали матраци й постільну білизну, необхідне обладнання та меблі для харчоблоку.

МТП розраховане на 40 людей, і це будуть переважно родини з дітьми, — поділився директор благодійного фонду «Допомога нації» Ігор Корнієнко. Організація вже має досвід створення МТП у Запоріжжі. Під час облаштування цього прихистку намагалися використати вже напрацьовані знання та досвід — саме це допомогло краще зрозуміти першочергові потреби людей, які евакуюються з небезпечних територій.

Карітас продовжує допомагати людям, які через війну вимушені залишати свої домівки, шукаючи порятунку й безпеки. Ми працюємо над тим, щоб вони могли гідно переживати складні періоди свого життя, швидше відновлюватися та з новими силами рухатися далі.

Проєкт «Комплексна підтримка евакуйованих, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни громад у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях» реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України.

Щоб вирішити цю проблему, Карітас України спільно з Карітас Черкаси та Карітас Миколаїв розпочинають реалізацію нового гуманітарного проєкту ACCESS («Сприяння розвитку громадського захисту та рівноправних безпечних систем укриття в Україні»).

У партнерстві з Карітасом Австрії та за підтримки Австрійського агентства з розвитку у Коблівській громаді Миколаївської області та Христинівській громаді Черкаської області проведуть капітальний ремонт чотирьох укриттів. 

Як розповіла проєктна менеджерка Карітасу України Анна Соболь, йдеться про укриття у садочках трьох сіл на Миколаївщині, а також на території лікарні на Черкащині. 

За її словами, досвід Карітасу в українських громадах показує, що найефективніша допомога — це рішення, які працюють на перспективу. Тож для нас важливо не лише реагувати на поточні виклики, а й залишати якісні та тривалі зміни.

«Спільно з партнерами ми дбаємо про те, щоб оновлені приміщення були безбар’єрними та інклюзивними, а також створювали відчуття захищеності для кожного, зокрема для жінок і дітей. Наша мета — зробити ці простори безпечними, зручними та повністю адаптованими під потреби всієї громади», — наголосила Анна Соболь.

На старті проєкту представники Карітасу разом з партнерами відвідали населені пункти, щоб оцінити стан наявної інфраструктури та поспілкуватися з представниками громад. 

Як зазначив директор Карітасу Миколаїв отець Тарас Павлюс, у сільській місцевості є нагальна потреба в безпечних просторах — вони або взагалі відсутні, або ж перебувають у занедбаному стані. 

Відтак, реальність, у якій сьогодні змушені перебувати діти під час тривог у сільських закладах освіти, залишається надзвичайно складною. Відсутність базових комунікацій, холод та надмірна вологість безпосередньо впливають на їхнє здоров’я.

«Сирість, важке повітря, від якого перехоплює подих — це реалії нашого нинішнього укриття. У нас є вихованці з астмою і для них перебування тут -– це величезне випробування. Взимку опалення немає: діти вимушені лягати відпочивати прямо в куртках і штанах, а постіль залишається холодною та вологою», — розповіла директорка одного з дитячих садків на Миколаївщині.

Водночас, очільниця лікарні у Христинівці наголосила, що до реалізації цього проєкту громада пройшла довгий підготовчий шлях. Тому зараз особливо цінно розуміти, що цей шлях переходить у конкретні дії.

«Для лікарні належне укриття — це передусім питання безпеки та гідних умов для людей. Під час повітряної тривоги тут мають перебувати наші пацієнти, серед яких є люди у тяжкому стані та з обмеженою мобільністю, а також медичний персонал й інші мешканці громади. Тому для нас дуже важливо, щоб це був не просто підвал, куди можна спуститися під час небезпеки, а справді безпечний та належно облаштований простір», — додала вона.

Завдяки проєкту ACCESS в укриттях проведуть комплексні ремонтні роботи, щоб перебування там було не лише безпечним, а й комфортним. Оновлені укриття слугуватимуть ще довго після завершення проєкту, залишаючись надійним прихистком для мешканців громади.

За зруйнованим дахом, вибитими вікнами чи пошкодженими стінами дуже часто стоїть ще одна, менш помітна проблема: необхідність довести право власності, належно зафіксувати руйнування, оформити документи та пройти процедуру отримання компенсації.

Для людини, яка щойно пережила обстріл і намагається повернути своє житло до придатного стану, ці питання можуть здаватися другорядними. Проте на практиці саме невчасно оформлені документи, відсутність інформації в державних реєстрах, неоформлена спадщина чи недостатня фіксація пошкоджень можуть суттєво ускладнити подальше відновлення.

Саме тому юридична підтримка стала окремим напрямом проєкту «Безпечне та відновлене житло в Одеській області, 2026», який Карітас України та Карітас Одеса УГКЦ  реалізують за підтримки Карітасу Німеччини.

Проєкт працює в Ізмаїлі та громадах південної частини Одеської області. Його мета — допомогти людям, чиє житло постраждало через війну, повернутися до безпечних і гідних умов проживання. Для частини домогосподарств передбачені грошові гранти на самостійний ремонт, в інших випадках роботи виконуватимуть залучені підрядники. Формат допомоги визначається залежно від потреб конкретної родини.

Але відновити стіни інколи легше, ніж розібратися з документами на них.

У своїй роботі я бачу: шлях до відновлення житла нерідко зупиняється не через відсутність будівельних матеріалів чи можливості зробити ремонт, а через один документ, запис у реєстрі або юридичне питання, яке роками залишалося невирішеним.

Після обстрілу важливо не втратити докази

Одна з найпоширеніших ситуацій виглядає дуже просто. Після обстрілу людина бачить вибиті вікна, пошкоджений дах, уламки навколо будинку і, звісно, хоче якомога швидше все прибрати та полагодити.

Це зрозуміло. Але саме поспішний ремонт або демонтаж до належної фіксації пошкоджень може згодом створити проблему.

Тому перше, про що я нагадую, — безпека. До пошкодженого будинку можна повертатися лише після дозволу ДСНС.

Далі потрібно зафіксувати сам факт обстрілу через поліцію. Для цього варто зателефонувати за номером 102, щоб було відкрито кримінальне провадження і надалі можна було отримати витяг з ЄРДР.

Не менш важлива власна фото- та відеофіксація. Я раджу знімати не лише окрему тріщину чи вибите вікно. Потрібні і загальні кадри будинку з прив’язкою до місцевості, і детальні фотографії конкретних пошкоджень: стін, даху, вікон, інших частин оселі.

Після цього потрібно звернутися до місцевої влади, щоб спеціальна комісія провела обстеження та склала акт пошкодженого майна.

Люди часто починають ремонт одразу: прибирають уламки, вставляють вікна, перекривають дах. Але якщо до цього не залишилося достатньо доказів того, яким був масштаб руйнувань, пізніше підтвердити його значно складніше.

Тому кілька дій, які на перший погляд здаються формальністю, насправді можуть визначати весь подальший процес.

Коли проблема починається не з компенсації, а з права власності

Є стандартний набір документів, які потрібні людині: паспорт, РНОКПП, документи на право власності та акт обстеження пошкодженого майна. Але на практиці саме тут часто й починаються труднощі.

Документи могли бути втрачені або знищені під час обстрілу. У такому випадку їх доведеться відновлювати через органи, які їх видавали, або звертатися до ЦНАПу по дублікати.

Інша поширена ситуація — людина має документи на будинок, але інформації про нього немає у Державному реєстрі речових прав.

Особливо це стосується житла, право власності на яке оформлювали до 2013 року. Такі дані можуть залишатися лише в паперових архівах БТІ. Для власника це може бути несподіванкою: він має документи, роками живе у власному будинку, але коли намагається оформити державну компенсацію, виявляється, що спочатку право власності потрібно внести до електронного реєстру.  Без цього технічно неможливо подати заявку на державну компенсацію через «Дію». У таких випадках ми допомагаємо зрозуміти, які саме запити потрібно зробити, куди звертатися і як пройти цей процес. Ще складніше, якщо майно має кількох співвласників. Заяву на компенсацію може подати один із них, але потрібна згода інших співвласників. Вона має бути оформлена офіційно — нотаріально або через «Дію».

Окрема велика група звернень стосується спадщини.

Буває, що люди роками живуть у будинку, який належав батькам чи іншим родичам, але спадщину так і не оформили. Поки з житлом нічого не відбувається, це питання може відкладатися роками. Після обстрілу воно раптом стає критичним.

Якщо власник помер до руйнування будинку, а спадкоємець не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, потрібно звертатися до нотаріуса та відкривати або продовжувати спадкову справу.

Якщо строки прийняття спадщини вже пропущені, ситуація може потребувати звернення до суду: наприклад, для визначення додаткового строку або визнання права власності в порядку спадкування. Поки людина юридично не стала власником майна, розраховувати на компенсацію за нього вона не може.

Щоб звернутися до нас по консультацію, не потрібно бути учасником програми з ремонту житла. Юридичний напрям працює окремо.

По допомогу можуть звернутися мешканці Одеської області, чиє майно постраждало внаслідок обстрілів. Пріоритет у супроводі ми надаємо людям із вразливих категорій, зокрема людям з інвалідністю, багатодітним родинам, пенсіонерам.

Консультуємо з питань житлового, земельного та майнового права, допомагаємо розібратися з документами, державними програмами, зокрема «єВідновлення», взаємодією з місцевою владою, а також із ситуаціями, де простого роз’яснення вже недостатньо і потрібен подальший юридичний супровід. Навіть правильно оформлені документи не завжди означають, що все пройде без проблем Під час оформлення компенсації труднощі можуть виникати й там, де людина, здавалося б, усе зробила правильно.

Одна з причин — невідповідність інформації в різних реєстрах. Наприклад, вулицю перейменували, адреса в документах і електронній системі відрізняється або в даних немає точного індексу будівлі. Інша проблема — затримки в роботі місцевих комісій, від яких залежить обстеження житла та визначення збитків. А буває, що людина проходить процедуру, але отримує відмову. Або компенсацію призначають, але її розмір не відповідає, на думку власника, реальній вартості ремонту. Важливо розуміти: відмова чи рішення комісії — не обов’язково остаточна крапка. Якщо людина не погоджується з рішенням, вона може його оскаржити. Спочатку можна подати офіційне заперечення до самої комісії або до органу, при якому вона створена.

Якщо це не дає результату, питання можна вирішувати в судовому порядку. У таких випадках юридична допомога вже може включати підготовку позовної заяви та збір доказів. За потреби може йтися і про незалежну будівельно-технічну експертизу, яка дозволить визначити реальну вартість необхідного ремонту.

До юриста краще приходити не лише після відмови Є кілька ситуацій, у яких я точно не радила б відкладати консультацію:

• Якщо документи на житло повністю втрачені або згоріли
• Якщо право власності не внесене до Державного реєстру речових прав
• Якщо є неоформлена спадщина
• Якщо між родичами або співвласниками є майновий спір
• Якщо вже пролунала відмова від представників місцевої влади — навіть усна.

Але для консультації зовсім не обов’язково чекати, поки ситуація стане настільки складною.

Іноді достатньо на початку зрозуміти послідовність дій: що потрібно зафіксувати, які документи перевірити, куди звернутися і що зробити до початку ремонту.

Тому юридична допомога в межах проєкту може бути різною. Комусь достатньо однієї консультації телефоном або під час особистої зустрічі. Іншій людині потрібен триваліший супровід із підготовкою документів, звернень чи позовів.

Уся ця допомога є безоплатною. Після пошкодження житла людина одночасно має вирішувати десятки питань: як убезпечити будинок, де знайти кошти на ремонт, як повернутися додому, що робити з речами, куди звертатися по допомогу.

На цьому тлі реєстри, спадкові справи, акти, комісії та адміністративні процедури легко відкладаються на потім. Але іноді саме від них залежить, чи зможе людина скористатися тією допомогою, на яку має право. Тому завдання юридичної підтримки для мене полягає не в тому, щоб ускладнити відновлення ще більшою кількістю процедур. Навпаки — допомогти людині пройти їх так, щоб один втрачений документ, старий запис у БТІ чи невчасно зроблений ремонт не стали перешкодою на шляху до відновлення власного дому.

Як отримати юридичну допомогу

Безоплатна юридична консультація:
+38 (050) 190-01-16

Особисті консультації:
м. Ізмаїл, вул. Європейська, 56

Подати заявку онлайн:
https://forms.gle/P5YtCPdC4HYuh38Z7

Інформація щодо участі у проєкті:
+38 (050) 473-03-77

В Одесі родина близько року прожила у Центрі соціально-психологічної підтримки для внутрішньо переміщених людей. Це було безпечне місце, але тимчасове: життя ніби залишалося між «тут» і домом, який чекав на Донеччині. Згодом стало зрозуміло: повертатися немає куди. Квартира родини згоріла внаслідок обстрілів.

«Залишитися ні з чим – це дуже страшно», – говорить пані Лілія.

Наступним важливим кроком для сім’ї стало окреме житло. Із цим пані Лілія допомогла команда проєкту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні», який реалізує Карітас України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Завдяки грошовій допомозі на оренду житла та оплату комунальних послуг родина змогла переїхати з тимчасового прихистку в орендовану квартиру.

Поступово з’явилися й інші зміни. Пані Лілія знайшла в Одесі роботу у фармацевтичній сфері – тій самій, у якій працювала до вимушеного переїзду. Її семирічний син пішов до першого класу. Дім у Мирнограді від цього не став менш важливим. Пані Лілія досі за ним сумує, але тепер поруч із пам’яттю про дім є життя, яке потрібно будувати вже сьогодні.

В цьому – одна з головних цілей грошової допомоги на оренду. Вона не може повернути втрачене житло, але може дати людині час і опору, щоб після евакуації не залишатися надовго в умовах невизначеності.

Одещина: нове місце життя для сотень тисяч людей

Історія пані Лілії – одна із сотень тисяч історій людей, для яких Одеська область стала місцем проживання після вимушеного переїзду. Станом на серпень 2026 року за даними інформаційно-обчислювального центру системи соціального захисту тут проживає 229 721 внутрішньо переміщена особа, серед них 46 705 дітей віком до 18 років,

На перший погляд, оренда квартири може здаватися звичайним побутовим рішенням. Проте для людини після вимушеного переміщення це часто набагато більше – визначеність і практична підтримка.

Саме в Одеській області упродовж 2024-2026 років Карітас України за підтримки УВКБ ООН реалізовує напрям грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг. За цей час таку підтримку вже отримали 1 673 людини.

«Доступ до житла є однією з основних передумов захисту та відновлення життя після переміщення. Грошова допомога на оренду житла дає людям можливість перейти від тимчасового розміщення до довгострокових рішень, знайти роботу, забезпечити безперервне навчання дітей, отримувати необхідні послуги та налагоджувати зв’язки в нових громадах. Саме такі рішення допомагають людям поступово відновлювати самостійність і впевненість у завтрашньому дні», — зазначив Богдан Вождаєнко, старший фахівець УВКБ ООН з питань житла.

Не просто сплатити оренду 

Коли значна частина доходу родини йде на оплату житла, будь-яка інша проблема може стати критичною. Потрібно купити дитині речі до школи, пройти лікування, відновити документи, шукати роботу, і водночас щомісяця мати достатньо коштів на квартиру та комунальні послуги.

Тимчасова допомога з оплатою житла знімає частину цього навантаження. А супровід кейс-менеджерів допомагає паралельно працювати з іншими потребами конкретної людини чи родини.

Для Ірини, мами чотирьох дітей, таким кроком стало працевлаштування. Її сім’я виїхала з Донеччини через обстріли, згодом спробувала повернутися і відновити пошкоджений будинок. У грудні 2024 року довелося евакуюватися вдруге. На Одещині завдяки нашій підтримці родина змогла орендувати трикімнатну квартиру: для Ірини було особливо важливо, щоб після всього пережитого діти мали достатньо простору й нормальні умови для проживання.

Разом із кейс-менеджеркою вона оновила резюме і невдовзі знайшла роботу кухарем-кондитером. Паралельно родині допомогли зорієнтуватися з питань медичної допомоги та оформлення пенсії чоловіка за вислугою років.

В Олега шлях був іншим. До війни його життя було пов’язане з Херсоном і власним бізнесом у Залізному Порту. Після окупації, звільнення Херсона і подальших обстрілів родина переїхала до Одеси. Курси масажу, які Олег колись пройшов радше для себе, тут несподівано стали основою нової професії.

Отримавши підтримку з орендою житла, чоловік зміг більше зосередитися на роботі: працевлаштувався, підвищив кваліфікацію і став реабілітологом. Сьогодні він допомагає людям відновлюватися після травм, бойових поранень та інсультів. Його дружина Ольга також проходить стажування для подальшого працевлаштування.

«Одеса прийняла нас дуже тепло та гостинно. Але справжнім домом для мене завжди буде Херсон», – говорить Олег.

Слова пана Олега важливі і для розуміння самої інтеграції. Оселитися в іншому місті – не означає забути власний дім чи відмовитися від бажання повернутися. Йдеться про можливість жити зараз: працювати, виховувати дітей, мати власний побут і не відкладати життя до моменту, коли закінчиться війна.

Віктор втратив житло фактично двічі. Спочатку згорів його будинок у Донецьку, а через роки, вже після переїзду до Запоріжжя, війна знову змусила його виїхати. За два дні після від’їзду до Одеси був зруйнований будинок, у якому чоловік орендував квартиру.

В Одесі він спочатку жив у тимчасовому житлі й одразу почав працювати. Згодом завдяки проєкту зміг винайняти квартиру. Та його історія не закінчилася отриманням ключів. Разом із кейс-менеджеркою Віктор почав відновлювати втрачену особову справу з інвалідності, уклав декларацію з лікарем, отримав доступ до необхідних ліків. Сьогодні він працює комірником на складі будівельних матеріалів.

А для пані Ганни нове житло дало змогу подумати про професію, якої раніше в її житті взагалі не було. Понад двадцять років вона працювала на шахті в Родинському на Донеччині. Коли влітку обстріл зруйнував її будинок, жінка виїхала з невеликою тривожною валізкою і двома собачками. На Одещині вона згадала про давнє захоплення: шиття. Спочатку домовилася з місцевим ательє, щоб пошити собі необхідні після евакуації речі, а згодом почала там стажуватися.

Ці люди не починали життя «з чистого аркуша»: у кожного за плечима залишилися дім, професія, звичне місто, близькі, спогади й досвід, який неможливо перекреслити. Завдання підтримки – допомогти зберегти те, на що людина може спертися, і створити умови для наступного кроку.

Світлана Золотова, проєктна менеджерка Карітасу України, впевнена, що за словами «допомога на оренду» на практиці стоїть значно більше, ніж лише оплата житла.

«Після вимушеного переїзду людина фактично має заново зібрати свій побут і одночасно вирішити дуже багато питань. Де жити? Де працювати? Куди піде дитина до школи? Як відновити документи, отримати медичну допомогу чи оформити соціальні виплати? І часто все це відбувається після втрати дому та кількох евакуацій. Коли питання житла хоча б на певний час вирішене, у людини з’являється можливість займатися всім іншим. Саме тому ми дивимося на орендну підтримку ширше: як на час, за який родина разом із нашими фахівцями може знайти власні точки опори і поступово ставати більш самостійною», – говорить Світлана Золотова.

У цьому і полягає цінність грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг: вона дає людям час вирішити найнагальніші питання після переїзду та визначитися з подальшими кроками. І поки потреба залишається високою, Карітас України разом з УВКБ ООН продовжуватиме працювати, щоб у людей було більше можливостей відновлювати самостійність і далі будувати своє життя.