СОВА – Соціально-освітня волонтерська академія сьогодні об’єднує сотні людей по всій Україні, які прагнуть навчитися робити добро професійно. Історія СОВИ розпочалась у Карітасі Києва, а згодом масштабувалась на всю мережу Карітасу України.
Як усе почалося?
Ідея створення СОВИ виникла у 2019 році. Ідейною натхненницею та авторкою програми стала Наталя Сиротич, психолог Карітасу Києва.
Усе розпочалося з того, що до Карітасу почали приходити люди, які хотіли стати волонтерами. З кожним із них команда спілкувалася, цікавилася їхніми навичками, досвідом і тим, що їм близьке, а також давала можливість спробувати себе в різних напрямах діяльності.
«Ми бачили, що вони всі дуже різні, але їх об’єднує одна спільна ідея – отримувати знання і розуміти більше», — згадує Наталія Сиротич. — «У нас усіх є потреба в ясності. І коли вона є, то зникають страхи та з’являється відчуття безпеки». Саме тоді з’явилося розуміння, наскільки волонтерам важливо мати простір для навчання та пошуку ясності. Цим простором стала СОВА.
Для учасників розробили програму із 12 модулів. «Перший був більш мотиваційним, — пригадує отець Роман Сиротич, директор благодійного фонду «Карітас Київ». — Ми говорили про те, хто такий волонтер, волонтерство та лідерство, чому потрібно волонтерство і що це дає людині».
Наступні модулі були вже більш тематичними – на них детально вивчали вікову психологію волонтерства, навчалися розуміти потреби дітей, підлітків, дорослих та літніх людей, людей з інвалідністю. Окрім цього, були модулі, присвячені медичному й військовому волонтерству, екологічному, волонтерству у ЗМІ та волонтерській допомозі у проживанні горя.
Початок СОВИ припав на початок епідемії коронавірусу, тож навчання відбувалося у змішаному форматі – частина зустрічей була наживо, решта ж відбувалася онлайн. Та навіть попри ці виклики, лише за рік СОВА виросла з 30 до близько 100 учасників. У першій СОВІ брали участь волонтери із 5 областей України.
Так, СОВА набувала все більшої популярності, а кількість охочих навчатися волонтерству зростала. За духом це була спільнота людей, які горіли бажанням знати і краще розуміти себе та інших. Організатори називають академію школою людяності, адже під час навчання завжди багато говорили про любов до людей. Як зазначає Наталія Сиротич: «Говорячи про соціальну та вікову категорію, ми передусім ставили на перше місце людину і усвідомлення того, що її поведінка має причини».
У 2020 році СОВА отримала нагороду за успішну співпрацю в реалізації громадських ініціатив у вирішенні питань місцевого значення, увійшовши в «ТОП-100». Організатором конкурсу був Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Чому СОВА?
Засновники СОВИ заховали в цю абревіатуру чотири важливі слова, які відображають її суть та покликання. Насамперед її завдання – підсвічувати соціальні питання суспільства, у яких залученість волонтерів має велике значення. Освітня та академія – слова, якими підкреслили високий рівень знань, який отримують учасники. «Для нас було важливо опиратися на науку та наукові факти, але водночас доносити інформацію учасникам дуже доступною і простою мовою», — розповідає Наталія Сиротич.
Спікерами СОВИ завжди є професійні викладачі, а що найважливіше – вони є водночас практиками. Відтак про медичне, дитяче, еко- та волонтерство в’язницях у СОВІ розповідають люди, які безпосередньо працюють у цих сферах і добре знають їхні виклики та потреби. Завдяки цьому учасники академії отримують живий практичний досвід від тих, хто щодня змінює суспільство.
Як СОВА масштабувалась
Із початком повномасштабного вторгнення потреба у волонтерах стрімко зростала. Наталія Стецьків, менеджерка по роботі з волонтерами Карітас України, розповідає, як у відповідь на ці виклики Карітас України почав системно розвивати волонтерський напрямок та посилювати координацію мережі. Відбувалися формаційні зустрічі для координаторів волонтерів, під час яких обговорювали виклики, тенденції та досягнення, а також вивчали актуальні потреби волонтерів і громад.
«Формуючи волонтерський простір у кожній місцевій організації, команда прагнула не лише реагувати на кризу, а й закладати основу для довгострокової стійкості громад. Через спільну роботу та координацію ми посилювали спроможність громад відповідати на виклики повномасштабного вторгнення, розвиваючи практику волонтерського служіння та взаємної підтримки», — пригадує Наталія.
Восени 2022 року у межах проєкту «Розвиток соціального служіння на парафіях» розпочала діяти на всеукраїнському рівні започаткована Карітасом Києва СОВА. Розуміючи, що при парафіях гуртується багато молоді, яка по-різному долучається до служіння, але не має змоги поглибити свої знання, команда створила таку можливість. «Відтак СОВА стала простором підтримки та розвитку молодих лідерів на парафіях 12 місцевих організацій Карітасу», — зазначає Олена Карнаух, менеджерка проєкту розвитку соціального служіння на парафіях.
Другим етапом після СОВИ було проведення Школи соціального служіння. Її проводили для священників парафій-учасників та сформованих команд активних волонтерів.
У чому сила СОВИ?
Те, що СОВА продовжує активно розвиватися, лише підтверджує її актуальність і потребу у такому просторі. «Особливу цінність СОВИ я вбачаю в тому, що люди, які хочуть бути волонтерами, мають можливість покращити свій рівень. Відтак волонтерство стає не лише покликом серця, а й справою, яку людина робить професійно та ефективно», — каже о. Роман Сиротич. Відтак учасники отримують знання та інструменти для того, щоб їхня діяльність була системною та сталою. Водночас СОВА – це більше, ніж навчання. Вона стає майданчиком для обміну досвідом, ділення живими історіями і простором, де народжуються ініціативи та формується спільнота людей, об’єднаних бажанням служити ближньому
Що не менш важливо – СОВУ реалізовують при парафіях. Проєкт націлений, щоб при парафіях сформувати активні команди волонтерів, які розвиватимуть соціальне служіння. Саме парафії залишаються простором, де зосереджуються люди, їхні бажання, потреби та потенціал. Через них спільноти можна краще побачити потреби людей і зреагувати на багато проблем в громаді, спільно шукати вирішення. «Найбільша цінність у тому, що тут люди, об’єднані вірою, — ділиться Олена Карнаух. — Через віру бажання людини послужити ближньому несе інше, дещо глибше забарвлення. І в такий спосіб можна послужити якнайбільше».
СОВА сьогодні
Цієї весни у мережі Карітас України стартував новий цикл програми СОВА. Проєкт реалізують у 11 місцевих організаціях – у Львові, Тернополі, Бучачі, Івано-Франківську, Коломиї, Жовкві, Дрогобичі, Стрию, Києві, Хмельницькому та на Волині. На учасників чекають 5 обов’язкових модулів з наступних тем:
- Християнське волонтерство (Культура волонтерства);
- Ефективна комунікація та фандрейзинг;
- Волонтерський менеджмент;
- Основи волонтерського служіння з дітьми, людьми літнього віку та особами з інвалідністю;
- Волонтер і його особистість: мотивація, ресурси та турбота про себе.
Після проходження усіх модулів учасники презентують ідеї своїх соціальних ініціатив, спрямованих на розвиток власних громад, а також зможуть отримати невелику підтримку для реалізації найкращих із них. Презентація ініціатив відбудеться вже на початку наступного року.
Розвиток СОВИ вбачають у сталості і масштабуванні напрацьованого досвіду. Олена Карнаух розповідає, що серед цілей – напрацювати методологію СОВИ як практичний інструмент для роботи з волонтерами, яку зможуть використовувати місцеві організації Карітасу України. Окрім цього, команда роздумує над створенням постійно діючої школи волонтерів із гнучким форматом зустрічей.
СОВА продовжує зростати, об’єднуючи людей, які прагнуть служити ближньому професійно, відповідально й з любов’ю до людини. Від невеликої ініціативи у Карітасі Києва вона перетворилася на всеукраїнську платформу, що формує нову культуру волонтерства – усвідомленого, компетентного та людяного.
Дякуємо всім, хто творить цю історію: місцевим командам Карітасу, спікерам, координаторам волонтерів, партнерам і, насамперед, волонтерам, які прагнуть робити добро професійно.
СОВА продовжує свій шлях – попереду ще багато людей, яким вона допоможе знайти себе у служінні іншим.
Адже кожна зустріч буде наповнена життям, транслюватиметься не в записі і даруватиме усім нам відчуття неймовірної єдності навіть на відстанях у сотні-тисячі кілометрів.
