Caritas Ukraine Архіви - Сторінка 2 з 6

Коли зволікати не можна, а поспішати — небезпечно

Posted on 22.09.202622.09.2026 by manager

Після удару починається відлік. Інформація ще надходить, на місці вже працюють екстрені служби, а команда швидкого реагування, яка фізично ще нікуди не виїхала, має відповісти на кілька конкретних питань: що сталося, чи безпечна локація, де найближче укриття, скільки людей можуть потребувати підтримки і яке обладнання знадобиться.

Хто бере на себе відповідальність? Що означає служити суспільству? І, зрештою, що кожен із нас готовий зробити в межах власних можливостей? Про те, як працює швидке реагування і що стоїть за рішенням допомагати іншим, розповідає Станіслав Федорчук, провідний експерт з швидкого реагування Карітасу України.

Станіслав Федорчук з командою швидкого реагування Карітасу Запоріжжя.

Швидке реагування діє в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», який реалізується Карітасом України та місцевими організаціями мережі за підтримки Уряду США. Протягом липня–серпня 2026 року понад 600 людей отримали допомогу від місцевих команд після авіаударів.

Крок перший: сповіщення. Хто повідомляє про необхідність реагування?

Коли напрям запускали навесні 2026 року, одним із перших завдань було вибудувати механізм обміну інформацією з державними службами. Місцеві організації Карітасу укладали меморандуми з підрозділами ДСНС, повідомляли про склад команд, наявні ресурси та можливості реагування.

Практика швидко показала, що одного каналу сповіщення про необхідність швидкого реагування виявилося недостатньо.

Інформація про подію може надходити від ДСНС, органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, антикризових штабів або визначених відповідальних осіб. Головна умова — команда має працювати з підтвердженою інформацією з офіційного джерела.

— Ми очікували, що основним каналом буде ДСНС. Але побачили, наскільки важливими є самі громади. Державне реагування значною мірою пов’язане з місцевим самоврядуванням, тому робочі контакти потрібно вибудовувати з усіма сторонами, — пояснює Станіслав.

Механізми при цьому можуть відрізнятися залежно від регіону.

Команда Карітасу Кам’янське розробила окремий покроковий алгоритм оповіщення: відповідальні служби мають контакт координаторки, яка після отримання повідомлення запускає внутрішню координацію.

Карітас Чернігів до постійної неформальної комунікації з відповідальними структурами вирішили додати офіційний механізм інформування через листи.

— Ми зрозуміли важливу річ: не можна чекати, що інформація завжди прийде однаковим шляхом. Треба заздалегідь знати людей, які відповідають за реагування у конкретній громаді, і зробити так, щоб вони знали нас.

Важливо враховувати й географію допомоги. Великі гуманітарні організації концентрують значні ресурси у великих містах, тоді як у менших громадах після удару можливостей отримати підтримку може бути значно менше. Швидке реагування Карітас бачить й ті місця, де після удару вибір підтримки значно менший.

Крок другий: інформація надійшла – що стоїть за рішенням вирушити на місце удару?

— Перше рішення стосується безпеки. Бажання допомогти не дає нам права нехтувати ризиком для людей, яких ми відправляємо на локацію.

Локальний менеджер із безпеки оцінює ситуацію: характер події, поточні загрози, можливий маршрут, об’єкти поблизу, наявність укриття та можливість безпечної роботи команди. По кожному окремому реагуванню формується коротка оперативна інформація. Вона має містити факти, необхідні для ухвалення рішення, без припущень і зайвих деталей.

— Спочатку оцінюємо ризики, перевіряємо умови роботи й погоджуємо реагування. У кризі швидкість важлива, але швидкість без дисципліни може створити ще одну кризу.

Швидке реагування передбачає надання екстреної допомоги протягом 48 годин після надзвичайної події. Однак швидкість не може досягатися ціною безпеки: команда вирушає лише після оцінювання ризиків, перевірки готовності та погодження виїзду.

Крок третій: як визначають, що саме брати із собою?

— Ми повинні приблизно розуміти масштаб. Якщо маємо інформацію, що пошкоджено п’ять багатоповерхівок, там потенційно можуть бути сотні людей. Тоді зовсім інакше розраховуємо ресурси. Команда заповнює чек-лист і визначає, що має бути в автомобілі.

У комплекті швидкого реагування можуть бути:

питна вода;
гарячі напої та готове до вживання легке харчування;
мобільний намет;
генератор;
освітлення;
павербанки та обладнання для заряджання телефонів;
обладнання для доступу до інтернету та зв’язку;
аптечки й засоби першої допомоги;
засоби індивідуального захисту;
обладнання для роботи в холодний період.

Крок четвертий: прибуття.

Після прибуття координатор починає з безпеки: визначає місце для мобільного пункту і перевіряє, де укриття.

Оскільки реагування нерідко відбувається, коли загроза повторних ударів залишається, команда заздалегідь узгоджує місце роботи з відповідальними службами на локації. Лише після цього вона розгортає мобільний пункт допомоги.

Теплий мобільний намет можна підготувати до роботи приблизно за 5-7 хвилин.

Влітку люди можуть годинами чекати оформлення документів під сонцем. Взимку ті самі години проходять на холоді. Телефон розряджається саме тоді, коли потрібно подзвонити родині, сфотографувати пошкодження, знайти документи чи отримати повідомлення від служби. Тому вода, тепло, електрика і зв’язок у перші години після удару мають дуже практичну цінність.

Наприклад, у Запоріжжі після російських обстрілів команда Карітасу розгортала мобільний пункт, де постраждалі могли отримати гарячі напої та перекус, зарядити телефони, а також дізнатися, до яких служб і організацій звернутися по подальшу допомогу.

За потреби мобільним пунктом можуть користуватися й ті, хто годинами працює після удару: рятувальники, медики, комунальні служби, поліція, представники гуманітарних та волонтерських організацій.

Крок п’ятий: підтримка. Чому швидке реагування — не про чай, їжу та намети?

Матеріальна допомога — найбільш видима частина мобільного пункту. Але функція напряму швидкого реагування значно ширша.

— Я кажу команді: наше головне завдання — не налити чашку чаю. Чай ми наллємо. Якщо холодно — зігріємо. Якщо людина кілька годин нічого не їла — їжу дамо. Але якщо після цього вона залишається з тією самою розгубленістю і не розуміє, куди звертатися зі своєю конкретною проблемою, ми виконали тільки частину роботи.

2 липня 2026 року в Кривому Розі, після ракетного удару по житловому району, команда місцевого Карітасу працювала біля міського штабу. Через спеку та значну кількість постраждалих люди годинами чекали в чергах. Дехто вже знав загальний порядок оформлення пошкоджень, але після чергового удару все одно потребував підтримки.

Швидке реагування має інформаційно-консультаційну і соціально-психологічну підтримку. Працівники пояснюють алгоритм дій у випадку пошкодження або руйнування житла, інформують про державні й недержавні програми, допомагають визначити, до якої служби чи програми звернутися.

За потреби людину можуть перенаправити до:

кризового центру Карітасу;

юридичної допомоги;
психологічної чи соціальної підтримки;
програм грошової допомоги;
інших організацій або державних служб відповідно до конкретної потреби.

— Мені принципово важлива персоналізація. Не абстрактні «постраждалі», яким ми однаково роздали інформацію, а конкретна людина. Чи розуміє вона зараз, що їй потрібно? Чи здатна сама зробити необхідний дзвінок? Чи може пояснити свою ситуацію? Кому саме ми її передаємо? Оце вже соціальна робота.

Крок шостий: психологічна допомога. А якщо сама людина в цей момент не може сформулювати, чого вона потребує?

— Перше — слухати. Не приходити зі своєю готовою відповіддю. Через розмову потрібно зрозуміти стан людини: що вона зараз може зробити сама, а де вже потребує підтримки.

Команди Карітасу застосовують підходи першої психологічної допомоги, для чого працівники проходять спеціальну підготовку. Їхнє завдання — не замінити психолога, а встановити контакт із постраждалою людиною, вислухати її, визначити першочергові потреби та за необхідності скерувати до профільного фахівця.

За словами Станіслава, реакції після кризових подій можуть суттєво відрізнятися. Одна людина швидко збирається і починає організовувати інших. Інша завмирає. Хтось повторює одну й ту саму дію або не може прийняти просте рішення. Універсального сценарію немає.

— У кожного з цих людей була своя ситуація. Одному потрібна інформація. Іншому — кризова консультація. Третьому треба зарядити телефон, бо він не може зв’язатися з родиною. І це все відбувається одночасно.

Хто витримує таку роботу?

— Найбільше надбання цього напряму — люди. Для мене це абсолютно однозначно.

У локальній команді передбачено близько п’яти людей на чолі з координатором. До роботи залучаються соціальні працівники, координатор, водій, а залежно від ситуації — психолог та інші фахівці. Частина працівників має значний волонтерський досвід. Є також ветерани й колишні військові. Зокрема у командах Чернігова, Харкова, Кам’янського, Сум та Миколаєва працюють люди з досвідом військової служби.

Однак сам досвід недостатній без регулярної підготовки.

Команди проходять навчання з:

першої психологічної допомоги;
домедичної допомоги;
безпеки;
роботи в умовах підвищених ризиків;
взаємодії з дітьми;
роботи з ветеранами;
підтримки інших груп людей, які можуть потребувати додаткової уваги під час кризової ситуації.

Окремі команди вже пройшли шість-сім навчань. Станіслав особисто знайомився з командами та проводив практичні симуляції, під час яких розгортали намети, перевіряли обладнання й відпрацьовували сценарії реагування.

Тестування мобільного намету швидкого реагування.

— Мене особливо радують додаткові запитання. Коли людина питає не «що мені сказано зробити?», а «а що буде, якщо умови зміняться?», «а як ми допоможемо ось у такому випадку?», я розумію, що вона включена в цю роботу. Інструкцію можна вивчити. Вмотивованість наказом не створиш.

Сам Станіслав не відокремлює експертність від практики:

— Для мене лід-експерт — це не просто людина, якій дали назву посади. Авторитет з’являється, коли ти знаєш предмет і проходиш його практично разом із командою. Мені важлива ця взаємодія, бо тоді ми говоримо однією мовою.

Команда швидкого реагування виїжджає тільки після обстрілів?

— Ми вже дивимося ширше — на реагування на наслідки. Наприклад, тривале відключення електроенергії чи центрального опалення взимку. Там може не бути моменту вибуху безпосередньо перед тобою, але є громада, яка годинами або днями залишається без тепла, і виникає гостра потреба.

Напрям готується працювати не тільки безпосередньо після авіаударів. Саме тому до холодного сезону команди готують теплі мобільні намети, обігрівачі, автономне живлення та персональні засоби для зігрівання.

Швидке реагування поступово виходить за межі одного сценарію «удар — виїзд». Його завдання — мати готовий інструмент підтримки громади у період гострого порушення її нормального функціонування.

Війна створює накопичувальний ефект. Після років атак навантаження лягає одночасно на державні служби, місцеву владу, медиків, рятувальників, комунальні підприємства, гуманітарний сектор і самих мешканців.

— Держава та державні служби фізично не можуть бути єдиними надавачами всіх видів підтримки. Тут важливо не дублювати одне одного, а розуміти власну функцію. Для мене швидке реагування — одна з форм суспільно важливої роботи, де ми додаємо те, що можемо дати саме ми.

То що для вас швидке реагування у двох словах? — Форма служіння.

Не кожен має їхати на місце удару — для цього потрібні підготовка, координація та погодження фахівців із безпеки. Та розмова зі Станіславом виводить за межі швидкого реагування — до питання, яке війна по-своєму ставить перед кожним із нас: що ми готові взяти на себе в межах власних можливостей?

Ми не обирали обставин, у яких доводиться шукати відповідь. Але можемо обирати, як діяти. І, зрештою, саме в цих діях проявляється те, заради чого ми живемо.

Від гуманітарного реагування до стійкого відновлення: #WASHinWAR посилює партнерства у Нідерландах

Posted on 16.09.202616.09.2026 by manager

Робочий візит був присвячений водній безпеці, ранньому відновленню та пошуку практичних рішень для відновлення водної інфраструктури України в умовах війни. Програма об’єднала експертні воркшопи у Роттердамі та Делфті, стратегічні зустрічі з Cordaid у Гаазі та діалог із представниками нідерландського уряду, міжнародних організацій, водного сектору і бізнесу. Одним із завдань візиту стало розширення міжнародного партнерства навколо #WASHinWAR та пошук моделей, які дозволяють уже сьогодні поєднувати гуманітарне реагування з довгостроковим і стійким відновленням.

У Роттердамі та Делфті команда Карітас України працювала разом з українськими й нідерландськими експертами, які мають досвід відновлення водної інфраструктури та роботи в кризових контекстах. У центрі дискусій було практичне питання: як в умовах триваючої війни не обмежуватися лише терміновими інтервенціями, а поступово переходити до більш стійких інфраструктурних рішень, поєднуючи гуманітарне реагування, раннє відновлення та resilience. Окрему увагу приділили розвитку професійної спроможності WASH-команд, сучасному управлінню водними ресурсами та залученню технологій і експертизи нідерландського водного сектору.

«Ми маємо розглядати гуманітарне реагування не як окремі проєкти, а як цілісну систему, де екстрена допомога, відновлення та стійкість взаємопов’язані. Те, що ми робимо сьогодні для задоволення нагальних потреб, має водночас створювати основу для довгострокового відновлення та допомагати громадам і критичній інфраструктурі бути більш стійкими до майбутніх викликів», — зазначає Тетяна Яцюк, керівниця WASH програми Карітас України.

Вода для України: від контактів до практичних партнерств

Важливою частиною візиту стала зустріч «Water for Ukraine: Strengthening Partnerships for Recovery and Resilience», організована 11 вересня Карітас України, Cordaid, Lifeline Ukraine та VNG International у співпраці з Міністерством закордонних справ Нідерландів, Міністерством інфраструктури та водного господарства Нідерландів і Міністерством економіки та довкілля України.

Захід створив майданчик для прямого діалогу між українською та нідерландською сторонами щодо потреб України, можливостей партнерства та механізмів фінансування відновлення водної інфраструктури. Серед учасників був Joost Klarenbeek, спеціальний посланник з питань України Міністерства закордонних справ Нідерландів, а також представники RVO, Netherlands Water Partnership, ZOA, Dorcas, Netherlands Red Cross, VEI, WorldWaterNet, WaterWorx та інших партнерів із гуманітарного, експертного і приватного секторів.

Дискусія була сфокусована на тому, як поєднати українське розуміння потреб громад із нідерландською технічною експертизою, можливостями державних інституцій та рішеннями приватного сектору. Окремо обговорювали залучення бізнесу до відновлення, розвиток нових партнерств та потенційні інструменти фінансування.

Окремі стратегічні зустрічі відбулися з командою Cordaid. Сторони обговорили можливість поступового переходу від співпраці в межах окремих проєктів до ширшого партнерства у сферах раннього відновлення, WASH, resilience, спільного фандрейзингу, залучення приватного сектору та адвокації. Одним із напрямів подальшої роботи може стати розвиток #WASHinWAR як міжнародної платформи для партнерств, експертного обміну та адвокації, яка об’єднуватиме Карітас України, партнерів мережі Caritas, державні інституції, технічних експертів і бізнес навколо водної безпеки та відновлення України.

«Ми дуже цінуємо партнерство з Cordaid та відкритість нідерландських колег до України. Цей візит ще раз показав, що ефективне відновлення неможливо будувати силами лише одного сектору. Наше завдання — створювати зв’язок між державою, громадянським суспільством, експертним середовищем і бізнесом, щоб українські потреби зустрічалися з міжнародною експертизою, технологіями та ресурсами і перетворювалися на конкретні рішення для громад. Саме такий підхід ми хочемо надалі розвивати через #WASHinWAR», — говорить Ольга Сидій, координаторка адвокаційної кампанії #WASHinWAR.

Візит до Нідерландів підтвердив: навколо відновлення водної інфраструктури України існує значний міжнародний інтерес, експертиза та потенціал для нових партнерств.

У 2027 році Карітас України планує продовжити розвиток #WASHinWAR як відкритої міжнародної платформи партнерства та адвокації, об’єднуючи досвід і можливості партнерів із Нідерландів, Норвегії, Данії, Великої Британії та інших країн навколо спільної мети — захисту права на воду та стійкого відновлення водної інфраструктури України.

Вода під час тиші й тривог

Posted on 14.09.202614.09.2026 by manager

Коли зупиняється один критичний елемент, без стабільного водопостачання можуть залишитися тисячі людей.

За даними UNICEF, в Україні вже пошкоджено або зруйновано щонайменше 1 109 км водопровідних мереж, 82 насосні станції та 327 км каналізаційних мереж. У 2026 році близько 6,4 млн людей потребують гуманітарної підтримки у сфері води, санітарії та гігієни.

Окрема проблема — залежність систем водопостачання від електроенергії. Аналіз 43 великих водопостачальних підприємств, які обслуговують 11,2 млн людей, показав, що 85% із них не мають достатньої потужності резервного живлення. Відключення електроенергії можуть зупиняти насосні станції, процеси очищення та розподіл води.

Під час систематичних атак на енергетичну інфраструктуру взимку 2025–2026 років аварійні відключення зачіпали мільйони людей по всій Україні. Моніторингова місія ООН з прав людини також фіксувала перебої з водопостачанням, спричинені проблемами з електроенергією.

Тому проблему води неможливо вирішити одним рішенням. Громадам одночасно потрібні відновлення свердловин і мереж, насоси та трубопроводи, системи очищення, реагенти й резервне живлення. Комунальним підприємствам — обладнання, яке допомагає швидше реагувати на аварії та підтримувати системи в роботі.

Команди Карітасу працюють із медичними закладами у трьох областях, визначаючи потреби та плануючи роботи.

Саме за такою логікою Карітас працює в межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», що фінансується Державним департаментом США та реалізується Карітасом України й місцевими організаціями Карітас у партнерстві з Catholic Relief Services. Проєкт передбачає відновлення централізованих і децентралізованих систем водопостачання, а також забезпечення резервними джерелами енергії та системами фільтрації.

Робота з водною інфраструктурою охоплює 8 областей: Чернігівську, Дніпропетровську, Миколаївську, Сумську, Київську, Запорізьку, Полтавську та Харківську.

На сьогодні 15 інфраструктурних об’єктів уже технічно опрацьовані для ремонтів та встановлення енергетичного обладнання, а ще 8 соціальних об’єктів у Київській області пройшли оцінювання для впровадження енергетичних рішень. У 5 областях проведені технічні оцінки децентралізованих систем водопостачання, санітарних об’єктів та інфраструктури водовідведення. Паралельно тривають закупівлі установок очищення води, насосів, клапанів, трубопроводів та іншого обладнання.

Генератор підтримує роботу цілої системи

Один із прикладів уже наданої підтримки — робота Карітасу Кам’янське у Дніпропетровській області.

КП «Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство» Томаківської селищної ради отримало генератор як резервне джерело живлення для очисної станції. Під час стабілізаційних або аварійних відключень електроенергії він підтримуватиме роботу обладнання, необхідного для очищення води.

Для Томаківської громади це особливо важливо після руйнування Каховської ГЕС, коли проблеми з водозабезпеченням громад півдня України суттєво загострилися. Резервне живлення допомагає зменшити ризик зупинки очисної станції під час відключень.

Водночас цей приклад показує сам принцип роботи Карітасу з водоканалами та громадами. Потребу насамперед визначає сама громада. Томаківська громада подала запит на необхідне обладнання, фахівці Карітасу Кам’янське перевірили його відповідність умовам проєкту та супроводжували процес закупівлі й передачі генератора.

«Громади самостійно визначали свої потреби та зверталися до нашої організації із запитами, які могли посилити їхню роботу в умовах воєнного стану. Саме така спільна робота допомагає розвивати можливості громад і підтримувати їхню самостійність», — зазначила координаторка проєкту Ірина Залога.

Від одного об’єкта — до системної роботи у громадах

На Миколаївщині ця робота вже охоплює шість громад — Воскресенську, Новобузьку, Баштанську, Вознесенську, Нечаянську та Костянтинівську. За наявними даними, системи водопостачання п’яти з них обслуговують щонайменше 81 800 мешканців.

Команда Карітасу під час ознайомчої зустрічі з представниками МКП «Миколаївводоканал».

Для підтримки систем водопостачання на Миколаївщині вже запущено комплекс робіт. У процесі — 5 генераторів для безперебійної роботи свердловин, системи зворотного осмосу у чотирьох громадах, 2 модульні станції очищення води, відновлення 3 свердловин, 2 спеціалізовані причепи для аварійних бригад, 640 тонн кварцового піску для фільтрації та 40 тонн реагентів для очищення і знезараження води.

Саме комплексний підхід має зробити системи водопостачання громад менш вразливими до аварій та перебоїв з електроенергією.

«Коли ми працюємо не з однією окремою проблемою, а з усією системою, водопостачання в громаді стає надійнішим — навіть під час відключень чи аварій менше ризиків, що воно повністю зупиниться. Для громади це насамперед можливість швидше реагувати на проблеми власними силами, підтримувати роботу водоканалу та менше залежати від зовнішньої допомоги», — Ігор Крамаренко, головний експерт проєкту підвищеної складності WASH.

Лише дві модульні станції очищення води у Вознесенську розраховані приблизно на 7 000 людей.

Тож масштаб цієї роботи визначається десятками тисяч людей, для яких вода має залишатися доступною навіть під час відключень електроенергії, аварій та пошкоджень інфраструктури.

Від свердловини до крана — Карітас працює з усім ланцюгом, від якого залежить водопостачання громад. Десь обладнання вже передане, як у Томаківській громаді, десь тривають закупівлі, технічна підготовка та відновлення. Але результат має бути відчутним у найпростішій щоденній речі — люди відкривають кран, і вода є.

Державна програма протидії торгівлі людьми до 2030 року: експертна оцінка Карітасу України

Posted on 14.09.202614.09.2026 by manager

Схвалення цього стратегічного документа свідчить про послідовне прагнення держави протидіяти злочинам проти гідності та свободи осіб в умовах війни.

Позитивні зміни у схваленій Програмі

У затвердженій редакції Програми Карітас України вбачає низку вагомих позитивних моментів. До заходів із підтримки постраждалих прямо додано соціальний супровід та спеціалізовані соціальні послуги. Також важливо, що документ враховує потреби осіб з інвалідністю: передбачено спеціалізовані навчання для фахівців щодо їх виявлення та надання послуг з урахуванням індивідуальних потреб, а також проведення аудиту закладів на предмет інклюзивності та доступності.

У сфері цифровізації та координації заплановано розроблення та поетапне впровадження електронної ІТ-платформи для збирання, обробки, верифікації та обміну даними суб’єктів Національного механізму взаємодії (НМВ), які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Для інституційного посилення системи передбачено розроблення законопроєкту щодо запровадження інституту Національного доповідача з питань протидії торгівлі людьми як незалежного органу. Крім того, збільшено кількість досліджень щодо рівня обізнаності та вразливості населення та розширено кількість мобільних операторів для інформування про ризики торгівлі людьми.

Фінансові та системні ризики

Водночас Карітас України висловлює занепокоєння щодо низки негативних змін, які відбулися під час фінального затвердження документа:

Суттєве скорочення фінансування. Загальний обсяг фінансування Програми зменшено з передбачених у проєкті 172,6 млн грн до 141,6 млн грн. При цьому фінансування передбачено лише за рахунок місцевих бюджетів (101,07 млн грн) та інших джерел (40,5 млн грн) — конкретного прогнозованого обсягу фінансування з державного бюджету взагалі не закладено.
Вилучення прямої матеріальної допомоги постраждалим. У проєкті передбачалося 33,07 млн грн коштів державного бюджету, з яких 32,67 млн грн планувалося спрямувати на окремий захід із виплати одноразової матеріальної допомоги 3 000 особам, які постраждали від торгівлі людьми, протягом 2026–2030 років. У затвердженій редакції цей захід повністю вилучено, а із Програми зник значний захід прямої матеріальної підтримки за рахунок держбюджету.
Послаблення контролю. Вилучено проведення щопіврічного аналізу ефективності процесуального керівництва прокурорів і досудового розслідування кримінальних правопорушень. Очікуваний показник частки проваджень із повідомленням про підозру залишено на рівні 70% на весь період замість запланованого поступового зростання до 80%.
Зниження показників превенції. Знижено кількісні показники профілактичної роботи й навчання. Зокрема, охоплення профілактичними заходами за кордоном скорочено з 20 тисяч осіб до 9 тисяч, а також вилучено конкретну ціль щодо охоплення 14 центрів єдності.

Які ключові пропозиції Карітасу України не були враховані

Аналізуючи фінальний текст Програми, Карітас України змушенийі констатувати, що основні коментарі та пропозиції не знайшли відображення у затвердженій редакції:

Фінансування допомоги

Із основних пропозицій: покриття витрат на відновлення документів, транспорт і логістику за рахунок державного бюджету. Оскільки це не було враховано, фінансування необхідної допомоги на покриття витрат на відновлення документів, транспорт і логістику залишається навантаженням на неурядові організації, які надають підтримку особам, що постраждали від торгівлі людьми. Втрата або вилучення документів є поширеним наслідком експлуатації, а необхідність самостійно сплачувати адмінзбори та транспортні витрати створює додаткові бар’єри для отримання допомоги та відновлення порушених прав.

Навчання медичних працівників

У затвердженій програмі не міститься пропозицій Карітасу України щодо підготовки медичних працівників до виявлення ознак торгівлі людьми та подальшого перенаправлення постраждалих осіб до відповідних служб допомоги. Медичний персонал часто першим контактує з особами, які зазнали сексуальної, трудової чи інших форм експлуатації. Спеціалізоване навчання медиків необхідне для вчасного виявлення ознак торгівлі людьми та застосування чітких алгоритмів перенаправлення. Мережа центрів з протидії торгівлі людьми Карітасу України систематично проводить такі тренінги в межах своїх можливостей, проте ця робота потребує системного державного масштабування.

Навчання працівників пошти, залізниці та транспортно-логістичної сфери

Затвердженою програмою не включено цієї категорії спеціалістів які проходять навчання з питань протидії торгівлі людьми. Працівники поштового зв’язку в невеликих громадах мають постійний контакт із населенням, а співробітники залізничного транспорту відіграють важливу роль у виявленні ризиків під час переміщення громадян.

Охоплення роботодавців

Карітас України пропонував збільшити показники охоплення роботодавців із урахуванням реальної кількості суб’єктів господарювання в Україні. У фінальній редакції залишилося 30 тисяч роботодавців на 5 років, що є недостатнім для ефективної профілактики порушень трудових прав та неформальної зайнятості.

Висновок

Карітас України залишається надійним партнером держави у сфері захисту прав людини. Мережа центрів з протидії торгівлі людьми продовжуватиме надавати допомогу постраждалим та проводити просвітницьку й навчальну роботу, закликаючи державні органи до подальшого вдосконалення механізмів реалізації Програми.

Право на щасливе дитинство: як у Карітасі України працюють Простори, дружні до дитини

Posted on 14.09.202614.09.2026 by manager

Соромилася, не одразу вступала у взаємодію з іншими дітьми та дорослими, а під час занять їй було складно довго зосереджуватися на одному завданні.

Через часті хвороби дівчинка не могла систематично відвідувати дитячий садок, тому їй особливо бракувало регулярного спілкування з однолітками, спільних ігор, нових знайомств і занять разом з іншими дітьми.

У Просторі Даша почала гратися, малювати, долучатися до руханок та освітніх активностей. Особливо їй сподобалися заняття з української та англійської мов, які тут проводять в ігровій формі. І фахівці почали помічати зміни: дівчинка стала активніше долучатися до групи, більше взаємодіяти з іншими, проявляти власну ініціативу та довше утримувати увагу. Змінилося й мовлення – Даша частіше використовує нові українські слова, впізнає англійські та повторює прості фрази.

Це може здаватися невеликою історією про звичайні дитячі заняття. Насправді вона добре пояснює одну з головних ідей Просторів, дружніх до дитини: дитині не пропонують готовий сценарій, до якого вона мусить пристосуватися, а створюють безпечне середовище та забезпечують індивідуальний підхід.

Та що стоїть за поняттям «Простір, дружній до дитини» і чому це значно більше, ніж місце для ігор чи дозвілля? Як працює мережа таких просторів Карітасу України, які потреби дітей сьогодні бачать фахівці та як змінюється робота там, де війна залишається частиною щоденної реальності?

Про це ми поговорили з Галиною Яджак та Еліною Максимець – провідними експертками із захисту дітей Програми «Освіта, Формація та Захист дітей» Карітасу України. Окремо зосередилися на роботі Простору в Миколаєві, який діє у межах проєкту Emergency Appeal 2026–2027, і на тому, як безпекова ситуація регіону впливає на потреби дітей, формати занять та саму організацію підтримки.

– Простір, дружній до дитини, може нагадувати добре облаштовану дитячу кімнату: тут є ігри, творчість, заняття, спілкування. У чому принципова різниця?

Галина Яджак: Головна відмінність – у меті. Дитяча кімната або гурток зазвичай створюються для дозвілля, нагляду чи розвитку певної навички – наприклад, малювання, спорту або іноземної мови. Простір, дружній до дитини, насамперед працює із захистом дитини, відновленням відчуття безпеки, підтримкою її психоемоційного стану та життєстійкості.

В умовах війни навіть передбачуваний розклад, знайомі дорослі, зрозумілі правила та можливість регулярно бачитися з однолітками допомагають відновити структуру життя, якої дитина могла бути позбавлена. ПДД Карітасу України, створені як відповідь на гуманітарну кризу ще у 2014 році, працюють відповідно до внутрішніх стандартних операційних процедур і міжнародних стандартів у сфері захисту дітей у гуманітарній діяльності. З дітьми працює мультидисциплінарна команда: психологи, соціальні працівники, кейс-менеджери, соціальні педагоги та аніматори. Тому фахівці не лише проводять заняття, а й можуть помітити, що за поведінкою дитини стоїть глибша потреба, оцінити ситуацію в родині та за необхідності залучити додаткову допомогу.

Один із базових принципів ПДД можна сформулювати так: «дитина в контексті сім’ї та громади». Ми не відокремлюємо те, що відбувається з дитиною, від того, що відбувається з її батьками та середовищем, у якому вона живе.

– Чому така підтримка особливо важлива саме зараз, після кількох років повномасштабної війни?

Галина Яджак: Ми бачимо, як змінюється характер потреб. У перші роки широкомасштабного вторгнення багато роботи було пов’язано з гострим стресом, шоковими станами, евакуацією та адаптацією дітей, які вимушено переїхали. Тепер дедалі частіше маємо справу з наслідками тривалого навантаження – хронічною втомою, виснаженням, тривожністю, апатією, труднощами з концентрацією та відчуттям, що нормальне життя постійно відкладається.

До цього додаються освітні втрати та дефіцит живого спілкування. Частина дітей роками навчається дистанційно, заняття переривають повітряні тривоги та відключення електроенергії, а діти, які пережили переміщення, часто втрачають не лише дім, а й коло друзів та середовище, у якому почувалися своїми.

Тому сьогодні ми бачимо одразу кілька великих потреб: безпека і передбачуваність, психоемоційна підтримка, можливість навчитися розпізнавати власні емоції та регулювати їх, живе спілкування з однолітками, рухова активність, неформальна освіта та безпекові знання, зокрема щодо мінної небезпеки.

І дуже важливо, що разом із дітьми виснажуються дорослі. Батьківський ресурс не безмежний, тому робота з батьками є невід’ємною частиною підтримки дітей.

– Карітас України працює з дітьми в різних регіонах і за дуже різних безпекових умов. Як зробити так, щоб якість допомоги залишалася однаковою, а сама робота відповідала реальним потребам конкретної громади?

Галина Яджак: У мережі діє спільний методологічний каркас: є вимоги до безпеки, роботи персоналу, обладнання простору, структури занять, захисту дітей та механізмів перенаправлення. Команди проходять навчання й отримують супервізійну та методологічну підтримку.

Водночас неможливо однаково працювати, наприклад, у відносно безпечнішій громаді на заході України та у Миколаївській області. Тому конкретний зміст занять, формати роботи та соціальний супровід адаптуються до місцевого контексту.

У прифронтових і постраждалих від бойових дій громадах особливого значення набувають фізична безпека, доступ до укриття, мінна просвіта, робота з наслідками гострого й тривалого стресу. Там, де діти живуть далеко від міста і не мають доступу до психологічних чи позашкільних послуг, команда може працювати мобільно та виїжджати безпосередньо у громади.

Тобто, ПДД – це не обов’язково одна кімната за однією адресою. Це модель допомоги, яка може працювати стаціонарно, мобільно, а за потреби використовувати й дистанційні формати, але зберігати спільні принципи якості та захисту дитини.

Миколаїв: безпечне приміщення саме по собі стає частиною допомоги

Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 реалізується у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Херсонській та Миколаївській областях. Він поєднує різні напрями підтримки людей, які постраждали від війни, – від захисту та психосоціальної допомоги до підтримки з житлом і засобами до існування. Конкретні рішення залежать від потреб людей і ситуації у кожному регіоні.

У Миколаєві одним із таких напрямів є Простір, дружній до дитини. Його робота особливо залежить від безпекового контексту міста, яке постійно живе в умовах повітряних тривог і загрози обстрілів. Тому важливо, що ПДД розташований безпосередньо в укритті. Для батьків це означає, що вони можуть приводити дітей на заняття, знаючи: вони – в безпеці.

– З якими дітьми сьогодні найчастіше працює команда в Миколаївській області?

Галина Яджак: Немає «типової» дитини. Команда працює з місцевими дітьми, які залишалися тут під час активних обстрілів, із дітьми з родин ВПО, зокрема з деокупованих та прифронтових територій, із дітьми військовослужбовців, ветеранів, безвісти зниклих та полонених, а також із сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Вік теж має значення. У маленьких дітей сильний стрес може проявлятися підвищеною тривожністю, страхом розлуки з батьками, плачем, агресією або поверненням до поведінки, характерної для більш раннього віку. У дітей молодшого шкільного віку ми часто бачимо труднощі з концентрацією, страх помилки, наслідки освітніх втрат і нестачу живого спілкування. У підлітків на перший план можуть виходити соціальна ізоляція, апатія, тривога щодо майбутнього та відсутність безпечного середовища, де можна просто зустрічатися з ровесниками.

– Що відбувається, коли дитина вперше переступає поріг Простору?

Еліна Максимець: Ми не очікуємо, що дитина одразу включиться в заняття, почне розповідати про себе чи легко контактуватиме з іншими. Перший крок – дати їй час і показати: тут безпечно, тебе не примушуватимуть, ти можеш роздивитися, звикнути до людей і простору.

Батьки заповнюють первинну анкету, розповідають про захоплення дитини та особливості, які важливо врахувати, а фахівці спостерігають за тим, як вона почувається в новому середовищі, як взаємодіє з іншими дітьми, як реагує на нові ситуації та чи легко вона залучається до гри.

Дуже багато можна побачити саме через природну для дитини діяльність – гру, малювання, ліплення, казку. Паралельно важлива розмова з батьками, адже саме вони можуть розповісти, чи змінився сон, чи з’явилися страхи, замкнутість, агресія, труднощі з навчанням або інші прояви, яких команда не побачить під час однієї зустрічі.

Так формується розуміння, що зараз справді потрібно конкретній дитині. Для однієї це буде передусім група та соціалізація, для іншої – індивідуальна робота з психологом, для третьої – структуровані розвиткові заняття. А інколи фахівці бачать, що потреба значно ширша і допомога потрібна всій родині.

– Чому робота з батьками є настільки важливою частиною цієї моделі?

Еліна Максимець: Дитина не проживає війну окремо від своєї родини. Вона дуже чутливо зчитує стан дорослих і часто саме за їхньою реакцією визначає, наскільки безпечним є світ навколо. Якщо мама, тато чи інший близький дорослий постійно перебуває у стані тривоги та виснаження, дитині теж складніше відновлювати відчуття стабільності.

Фахівець може бути поруч кілька годин на тиждень, але більшу частину життя дитина проводить у родині. Саме там формується щоденна рутина, є можливість поговорити, отримати підтримку, бути почутою. Тому ми допомагаємо батькам краще розуміти емоційні потреби дітей, реагувати на складну поведінку без тиску, підтримувати дитину у стресових ситуаціях і водночас дбати про власний психологічний ресурс.

У межах ПДД проводяться батьківські групи, клуби та психопросвітницькі зустрічі, а теми формуються відповідно до запитів самих дорослих. У багатьох родинах сьогодні основне щоденне піклування про дітей лежить на мамах та бабусях, зокрема через службу чи мобілізацію чоловіків, тому підтримка тих, хто щодня залишається поруч із дитиною, набуває ще більшого значення.

– Що відбувається, якщо команда бачить проблему, яку не може вирішити самостійно?

Еліна Максимець: У такому разі діє механізм перенаправлення. Наприклад, дитині може бути потрібна спеціалізована медична допомога, тривала психологічна чи психіатрична підтримка, або команда може виявити ризики насильства чи небезпечні умови проживання.

Перенаправлення для нас – це не ситуація, коли людині просто дають номер телефону і кажуть, куди звернутися. Спочатку фахівці визначають потребу та оцінюють ризики, далі, за згодою родини, шукають відповідну службу, допомагають встановити контакт і, наскільки це можливо, супроводжують процес, щоб переконатися, що допомога справді стала доступною.

ПДД є частиною ширшої системи підтримки, а не окремим набором дитячих активностей.

– Що для вас є справжнім результатом роботи Простору?

Еліна Максимець: Звичайно, ми рахуємо охоплення та послуги, але найважливішими є якісні зміни у житті дитини: вона менше тривожиться, краще справляється зі стресом, знаходить друзів, вчиться спілкуватися, стає впевненішою, починає проявляти ініціативу.

Особливо промовистий момент – коли дитина вже сама просить батьків привести її до Простору. Це означає, що місце стало для неї своїм, що вона хоче сюди повертатися.

Так само важливими є зміни в родині: дорослі краще розуміють дитину, знаходять нові способи підтримувати одне одного, а у стосунках стає більше довіри. Ці зміни дають шанс, що результат збережеться і тоді, коли конкретний проєкт або програма завершаться.

– А якщо через кілька років дитина згадає свій Простір, що вам хотілося б, аби вона пам’ятала?

Еліна Максимець: Хотілося б, щоб вона пам’ятала не про кількість занять чи заходів. Набагато важливіше, щоб залишилося відчуття: тут мене приймали такою, якою я є, мене слухали, мою думку поважали, тут можна було пробувати нове і не боятися помилятися.

Таких місць, де дитину чують, приймають і дають їй простір залишатися собою, у мережі Карітасу України вже десятки. У липні 2026 року мережа об’єднувала 30 просторів, дружніх до дітей, на базі місцевих організацій Карітас, та 51 «Кімнату щастя» у школах 20 областей України. А протягом 2025 року близько 27 тисяч дітей і підлітків отримали різні види підтримки, і разом із ними допомогу, консультації та необхідні знання отримали близько 5 тисяч батьків, опікунів і педагогів.

Ці цифри говорять про масштаб. А щоденна робота Просторів – про нові знайомства, повернення довіри, цікавість до навчання, сміливість говорити про свої почуття. І про можливість зберегти для дітей те, що війна не повинна в них забирати, – право мати щасливе дитинство.

Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 реалізується Карітасом України завдяки підтримці Caritas Internationalis

Незалежна оцінка програми Карітасу України «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми» (2022–2026)

Posted on 11.09.202615.09.2026 by manager

Команда залучених зовнішніх експертів (Nextstation Analytical Boutique) провела підсумкове незалежне оцінювання (евалюацію) програми «Безпечна міграція та протидія торгівлі людьми», яку протягом 2022–2026 років реалізовував Карітас України за підтримки міжнародного консорціуму партнерів (CAFOD, Caritas Spain, Caritas Korea).

Головна мета евалюації – проаналізувати ефективність і якість наданої допомоги, вивчити адаптацію роботи організації до викликів повномасштабної війни, а також сформувати доказову основу для наступного стратегічного циклу 2026–2030 років.

Головні знахідки та результати аналізу

1. Адаптація до воєнних ризиків. Експерти відзначили, що війна суттєво змінила профіль ризиків експлуатації. Дослідження аналітиків зафіксувало зростання частки примусової праці та випадків використання у збройному конфлікті (зокрема, у циклі 2025–2026 років 40 із 89 опитуваних респондентів становили особи, звільнені з полону).

Ефективність «нульового етапу». Аналіз підтвердив високу дієвість моделі раннього кризового реагування — надання безумовної стабілізаційної допомоги (їжа, житло, психологічна підтримка, відновлення документів) ще до проходження офіційних юридичних процедур чи встановлення статусу.

Охоплення та якість. Програма реалізовувалася через 7 місцевих організацій у 12 областях України. За даними опитувань, 96% учасників превентивних заходів оцінили надану інформацію як корисну та дієву, а 94% респондентів зазначили, що обізнані про ризики торгівлі людьми й знають, де отримати допомогу.

Рекомендації експертів для майбутнього розвитку

За результатами аналізу евалюатори сформулювали низку рекомендацій для посилення діяльності Карітасу України: оновлення інструментів скринінгу з фокусом на підхід, поінформований про травму; посилення системи моніторингу (MEAL) на рівні вимірювання якісних змін у житті людей; формалізація стабілізаційної допомоги та забезпечення довших стратегічних горизонтів фінансування (на 3–5 років).

З повним текстом аналітичного звіту, детальною методологією, графіками та рекомендаціями зовнішньої експертної групи можна ознайомитися у файлі:

Evaluation Presentation Caritas Ukraine 2026 (1)Завантажити

Після обстрілу ремонту недостатньо: чому юридичні питання стають частиною відновлення

Posted on 08.09.202608.09.2026 by manager

За зруйнованим дахом, вибитими вікнами чи пошкодженими стінами дуже часто стоїть ще одна, менш помітна проблема: необхідність довести право власності, належно зафіксувати руйнування, оформити документи та пройти процедуру отримання компенсації.

Для людини, яка щойно пережила обстріл і намагається повернути своє житло до придатного стану, ці питання можуть здаватися другорядними. Проте на практиці саме невчасно оформлені документи, відсутність інформації в державних реєстрах, неоформлена спадщина чи недостатня фіксація пошкоджень можуть суттєво ускладнити подальше відновлення.

Саме тому юридична підтримка стала окремим напрямом проєкту «Безпечне та відновлене житло в Одеській області, 2026», який Карітас України та Карітас Одеса УГКЦ реалізують за підтримки Карітасу Німеччини.

Проєкт працює в Ізмаїлі та громадах південної частини Одеської області. Його мета — допомогти людям, чиє житло постраждало через війну, повернутися до безпечних і гідних умов проживання. Для частини домогосподарств передбачені грошові гранти на самостійний ремонт, в інших випадках роботи виконуватимуть залучені підрядники. Формат допомоги визначається залежно від потреб конкретної родини.

Але відновити стіни інколи легше, ніж розібратися з документами на них.

У своїй роботі я бачу: шлях до відновлення житла нерідко зупиняється не через відсутність будівельних матеріалів чи можливості зробити ремонт, а через один документ, запис у реєстрі або юридичне питання, яке роками залишалося невирішеним.

Після обстрілу важливо не втратити докази

Одна з найпоширеніших ситуацій виглядає дуже просто. Після обстрілу людина бачить вибиті вікна, пошкоджений дах, уламки навколо будинку і, звісно, хоче якомога швидше все прибрати та полагодити.

Це зрозуміло. Але саме поспішний ремонт або демонтаж до належної фіксації пошкоджень може згодом створити проблему.

Тому перше, про що я нагадую, — безпека. До пошкодженого будинку можна повертатися лише після дозволу ДСНС.

Далі потрібно зафіксувати сам факт обстрілу через поліцію. Для цього варто зателефонувати за номером 102, щоб було відкрито кримінальне провадження і надалі можна було отримати витяг з ЄРДР.

Не менш важлива власна фото- та відеофіксація. Я раджу знімати не лише окрему тріщину чи вибите вікно. Потрібні і загальні кадри будинку з прив’язкою до місцевості, і детальні фотографії конкретних пошкоджень: стін, даху, вікон, інших частин оселі.

Після цього потрібно звернутися до місцевої влади, щоб спеціальна комісія провела обстеження та склала акт пошкодженого майна.

Люди часто починають ремонт одразу: прибирають уламки, вставляють вікна, перекривають дах. Але якщо до цього не залишилося достатньо доказів того, яким був масштаб руйнувань, пізніше підтвердити його значно складніше.

Тому кілька дій, які на перший погляд здаються формальністю, насправді можуть визначати весь подальший процес.

Коли проблема починається не з компенсації, а з права власності

Є стандартний набір документів, які потрібні людині: паспорт, РНОКПП, документи на право власності та акт обстеження пошкодженого майна. Але на практиці саме тут часто й починаються труднощі.

Документи могли бути втрачені або знищені під час обстрілу. У такому випадку їх доведеться відновлювати через органи, які їх видавали, або звертатися до ЦНАПу по дублікати.

Інша поширена ситуація — людина має документи на будинок, але інформації про нього немає у Державному реєстрі речових прав.

Особливо це стосується житла, право власності на яке оформлювали до 2013 року. Такі дані можуть залишатися лише в паперових архівах БТІ. Для власника це може бути несподіванкою: він має документи, роками живе у власному будинку, але коли намагається оформити державну компенсацію, виявляється, що спочатку право власності потрібно внести до електронного реєстру. Без цього технічно неможливо подати заявку на державну компенсацію через «Дію». У таких випадках ми допомагаємо зрозуміти, які саме запити потрібно зробити, куди звертатися і як пройти цей процес. Ще складніше, якщо майно має кількох співвласників. Заяву на компенсацію може подати один із них, але потрібна згода інших співвласників. Вона має бути оформлена офіційно — нотаріально або через «Дію».

Окрема велика група звернень стосується спадщини.

Буває, що люди роками живуть у будинку, який належав батькам чи іншим родичам, але спадщину так і не оформили. Поки з житлом нічого не відбувається, це питання може відкладатися роками. Після обстрілу воно раптом стає критичним.

Якщо власник помер до руйнування будинку, а спадкоємець не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, потрібно звертатися до нотаріуса та відкривати або продовжувати спадкову справу.

Якщо строки прийняття спадщини вже пропущені, ситуація може потребувати звернення до суду: наприклад, для визначення додаткового строку або визнання права власності в порядку спадкування. Поки людина юридично не стала власником майна, розраховувати на компенсацію за нього вона не може.

Щоб звернутися до нас по консультацію, не потрібно бути учасником програми з ремонту житла. Юридичний напрям працює окремо.

По допомогу можуть звернутися мешканці Одеської області, чиє майно постраждало внаслідок обстрілів. Пріоритет у супроводі ми надаємо людям із вразливих категорій, зокрема людям з інвалідністю, багатодітним родинам, пенсіонерам.

Консультуємо з питань житлового, земельного та майнового права, допомагаємо розібратися з документами, державними програмами, зокрема «єВідновлення», взаємодією з місцевою владою, а також із ситуаціями, де простого роз’яснення вже недостатньо і потрібен подальший юридичний супровід. Навіть правильно оформлені документи не завжди означають, що все пройде без проблем Під час оформлення компенсації труднощі можуть виникати й там, де людина, здавалося б, усе зробила правильно.

Одна з причин — невідповідність інформації в різних реєстрах. Наприклад, вулицю перейменували, адреса в документах і електронній системі відрізняється або в даних немає точного індексу будівлі. Інша проблема — затримки в роботі місцевих комісій, від яких залежить обстеження житла та визначення збитків. А буває, що людина проходить процедуру, але отримує відмову. Або компенсацію призначають, але її розмір не відповідає, на думку власника, реальній вартості ремонту. Важливо розуміти: відмова чи рішення комісії — не обов’язково остаточна крапка. Якщо людина не погоджується з рішенням, вона може його оскаржити. Спочатку можна подати офіційне заперечення до самої комісії або до органу, при якому вона створена.

Якщо це не дає результату, питання можна вирішувати в судовому порядку. У таких випадках юридична допомога вже може включати підготовку позовної заяви та збір доказів. За потреби може йтися і про незалежну будівельно-технічну експертизу, яка дозволить визначити реальну вартість необхідного ремонту.

До юриста краще приходити не лише після відмови Є кілька ситуацій, у яких я точно не радила б відкладати консультацію:

Якщо документи на житло повністю втрачені або згоріли
Якщо право власності не внесене до Державного реєстру речових прав
Якщо є неоформлена спадщина
Якщо між родичами або співвласниками є майновий спір
Якщо вже пролунала відмова від представників місцевої влади — навіть усна.

Але для консультації зовсім не обов’язково чекати, поки ситуація стане настільки складною.

Іноді достатньо на початку зрозуміти послідовність дій: що потрібно зафіксувати, які документи перевірити, куди звернутися і що зробити до початку ремонту.

Тому юридична допомога в межах проєкту може бути різною. Комусь достатньо однієї консультації телефоном або під час особистої зустрічі. Іншій людині потрібен триваліший супровід із підготовкою документів, звернень чи позовів.

Уся ця допомога є безоплатною. Після пошкодження житла людина одночасно має вирішувати десятки питань: як убезпечити будинок, де знайти кошти на ремонт, як повернутися додому, що робити з речами, куди звертатися по допомогу.

На цьому тлі реєстри, спадкові справи, акти, комісії та адміністративні процедури легко відкладаються на потім. Але іноді саме від них залежить, чи зможе людина скористатися тією допомогою, на яку має право. Тому завдання юридичної підтримки для мене полягає не в тому, щоб ускладнити відновлення ще більшою кількістю процедур. Навпаки — допомогти людині пройти їх так, щоб один втрачений документ, старий запис у БТІ чи невчасно зроблений ремонт не стали перешкодою на шляху до відновлення власного дому.

Як отримати юридичну допомогу

Безоплатна юридична консультація:
+38 (050) 190-01-16

Особисті консультації:
м. Ізмаїл, вул. Європейська, 56

Подати заявку онлайн:
https://forms.gle/P5YtCPdC4HYuh38Z7

Інформація щодо участі у проєкті:
+38 (050) 473-03-77

Своя адреса після вимушеного переїзду: Карітас України та УВКБ ООН підтримують людей з орендою житла

Posted on 08.09.202608.09.2026 by manager

В Одесі родина близько року прожила у Центрі соціально-психологічної підтримки для внутрішньо переміщених людей. Це було безпечне місце, але тимчасове: життя ніби залишалося між «тут» і домом, який чекав на Донеччині. Згодом стало зрозуміло: повертатися немає куди. Квартира родини згоріла внаслідок обстрілів.

«Залишитися ні з чим – це дуже страшно», – говорить пані Лілія.

Наступним важливим кроком для сім’ї стало окреме житло. Із цим пані Лілія допомогла команда проєкту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні», який реалізує Карітас України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Завдяки грошовій допомозі на оренду житла та оплату комунальних послуг родина змогла переїхати з тимчасового прихистку в орендовану квартиру.

Поступово з’явилися й інші зміни. Пані Лілія знайшла в Одесі роботу у фармацевтичній сфері – тій самій, у якій працювала до вимушеного переїзду. Її семирічний син пішов до першого класу. Дім у Мирнограді від цього не став менш важливим. Пані Лілія досі за ним сумує, але тепер поруч із пам’яттю про дім є життя, яке потрібно будувати вже сьогодні.

В цьому – одна з головних цілей грошової допомоги на оренду. Вона не може повернути втрачене житло, але може дати людині час і опору, щоб після евакуації не залишатися надовго в умовах невизначеності.

Одещина: нове місце життя для сотень тисяч людей

Історія пані Лілії – одна із сотень тисяч історій людей, для яких Одеська область стала місцем проживання після вимушеного переїзду. Станом на серпень 2026 року за даними інформаційно-обчислювального центру системи соціального захисту тут проживає 229 721 внутрішньо переміщена особа, серед них 46 705 дітей віком до 18 років,

На перший погляд, оренда квартири може здаватися звичайним побутовим рішенням. Проте для людини після вимушеного переміщення це часто набагато більше – визначеність і практична підтримка.

Саме в Одеській області упродовж 2024-2026 років Карітас України за підтримки УВКБ ООН реалізовує напрям грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг. За цей час таку підтримку вже отримали 1 673 людини.

«Доступ до житла є однією з основних передумов захисту та відновлення життя після переміщення. Грошова допомога на оренду житла дає людям можливість перейти від тимчасового розміщення до довгострокових рішень, знайти роботу, забезпечити безперервне навчання дітей, отримувати необхідні послуги та налагоджувати зв’язки в нових громадах. Саме такі рішення допомагають людям поступово відновлювати самостійність і впевненість у завтрашньому дні», — зазначив Богдан Вождаєнко, старший фахівець УВКБ ООН з питань житла.

Не просто сплатити оренду

Коли значна частина доходу родини йде на оплату житла, будь-яка інша проблема може стати критичною. Потрібно купити дитині речі до школи, пройти лікування, відновити документи, шукати роботу, і водночас щомісяця мати достатньо коштів на квартиру та комунальні послуги.

Тимчасова допомога з оплатою житла знімає частину цього навантаження. А супровід кейс-менеджерів допомагає паралельно працювати з іншими потребами конкретної людини чи родини.

Для Ірини, мами чотирьох дітей, таким кроком стало працевлаштування. Її сім’я виїхала з Донеччини через обстріли, згодом спробувала повернутися і відновити пошкоджений будинок. У грудні 2024 року довелося евакуюватися вдруге. На Одещині завдяки нашій підтримці родина змогла орендувати трикімнатну квартиру: для Ірини було особливо важливо, щоб після всього пережитого діти мали достатньо простору й нормальні умови для проживання.

Разом із кейс-менеджеркою вона оновила резюме і невдовзі знайшла роботу кухарем-кондитером. Паралельно родині допомогли зорієнтуватися з питань медичної допомоги та оформлення пенсії чоловіка за вислугою років.

В Олега шлях був іншим. До війни його життя було пов’язане з Херсоном і власним бізнесом у Залізному Порту. Після окупації, звільнення Херсона і подальших обстрілів родина переїхала до Одеси. Курси масажу, які Олег колись пройшов радше для себе, тут несподівано стали основою нової професії.

Отримавши підтримку з орендою житла, чоловік зміг більше зосередитися на роботі: працевлаштувався, підвищив кваліфікацію і став реабілітологом. Сьогодні він допомагає людям відновлюватися після травм, бойових поранень та інсультів. Його дружина Ольга також проходить стажування для подальшого працевлаштування.

«Одеса прийняла нас дуже тепло та гостинно. Але справжнім домом для мене завжди буде Херсон», – говорить Олег.

Слова пана Олега важливі і для розуміння самої інтеграції. Оселитися в іншому місті – не означає забути власний дім чи відмовитися від бажання повернутися. Йдеться про можливість жити зараз: працювати, виховувати дітей, мати власний побут і не відкладати життя до моменту, коли закінчиться війна.

Віктор втратив житло фактично двічі. Спочатку згорів його будинок у Донецьку, а через роки, вже після переїзду до Запоріжжя, війна знову змусила його виїхати. За два дні після від’їзду до Одеси був зруйнований будинок, у якому чоловік орендував квартиру.

В Одесі він спочатку жив у тимчасовому житлі й одразу почав працювати. Згодом завдяки проєкту зміг винайняти квартиру. Та його історія не закінчилася отриманням ключів. Разом із кейс-менеджеркою Віктор почав відновлювати втрачену особову справу з інвалідності, уклав декларацію з лікарем, отримав доступ до необхідних ліків. Сьогодні він працює комірником на складі будівельних матеріалів.

А для пані Ганни нове житло дало змогу подумати про професію, якої раніше в її житті взагалі не було. Понад двадцять років вона працювала на шахті в Родинському на Донеччині. Коли влітку обстріл зруйнував її будинок, жінка виїхала з невеликою тривожною валізкою і двома собачками. На Одещині вона згадала про давнє захоплення: шиття. Спочатку домовилася з місцевим ательє, щоб пошити собі необхідні після евакуації речі, а згодом почала там стажуватися.

Ці люди не починали життя «з чистого аркуша»: у кожного за плечима залишилися дім, професія, звичне місто, близькі, спогади й досвід, який неможливо перекреслити. Завдання підтримки – допомогти зберегти те, на що людина може спертися, і створити умови для наступного кроку.

Світлана Золотова, проєктна менеджерка Карітасу України, впевнена, що за словами «допомога на оренду» на практиці стоїть значно більше, ніж лише оплата житла.

«Після вимушеного переїзду людина фактично має заново зібрати свій побут і одночасно вирішити дуже багато питань. Де жити? Де працювати? Куди піде дитина до школи? Як відновити документи, отримати медичну допомогу чи оформити соціальні виплати? І часто все це відбувається після втрати дому та кількох евакуацій. Коли питання житла хоча б на певний час вирішене, у людини з’являється можливість займатися всім іншим. Саме тому ми дивимося на орендну підтримку ширше: як на час, за який родина разом із нашими фахівцями може знайти власні точки опори і поступово ставати більш самостійною», – говорить Світлана Золотова.

У цьому і полягає цінність грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг: вона дає людям час вирішити найнагальніші питання після переїзду та визначитися з подальшими кроками. І поки потреба залишається високою, Карітас України разом з УВКБ ООН продовжуватиме працювати, щоб у людей було більше можливостей відновлювати самостійність і далі будувати своє життя.

Як працює кешбек-грант від REMARKET для бізнесу

Posted on 28.08.202628.08.2026 by manager

Мікро-, малі та середні підприємства, які інвестують у власний розвиток за рахунок банківського кредиту, можуть отримати часткове відшкодування цих витрат у форматі кешбек-гранту.

Компонент покликаний зменшити фінансове навантаження на бізнеси, які планують розвиток і готові залучати кредитні кошти для інвестицій.

Що таке кешбек-грант

Cash-Back Grant не є банківським кешбеком чи поверненням частини кредиту банком. Це благодійна допомога від проєкту REMARKET підприємствам, які отримали кредит у банку-партнері та виконали умови компонента.

Кешбек-грант також не видається наперед. Підприємство спочатку отримує кредит, інвестує кошти в розвиток і підтверджує їх цільове використання. Після цього може отримати часткову компенсацію допустимих капітальних витрат.

Банк і REMARKET: хто за що відповідає

Банк оцінює бізнес за власними процедурами та приймає рішення про видачу кредиту.

REMARKET через партнерів проєкту перевіряє документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, і приймає рішення щодо надання кешбек-гранту.

Кешбек-грант виплачує REMARKET, а не банк.

Тому отримання кредиту не означає автоматичного отримання кешбек-гранту. Це два окремі рішення.

Як це працює

1. Отримати кредит.
Підприємство залучає кредит на розвиток від 20 000 CHF в еквіваленті у банку, визначеному умовами проєкту. Строк кредитування може становити до 60 місяців, пільговий період — до 12 місяців. Умови кредиту, зокрема ставку та вимоги до забезпечення, визначає банк.

2. Інвестувати кошти в основні засоби.
Кредит можна використати для придбання обладнання, виробничих машин, ІТ та офісної техніки, складської техніки, енергоефективних рішень та інших допустимих активів.

Не можна спрямовувати ці кошти на транспортні засоби або оборотні витрати, зокрема зарплати чи сировину.

3. Підготувати підтвердні документи.
Потрібні інвойси, чеки, договори, підтвердження оплат, фотографії придбаного обладнання, фінансова та податкова звітність.

4. Подати документи через банк.
Бажано зробити це протягом 15 днів після отримання кредиту. Максимальний строк подання документів — 6 місяців. Після його завершення заявку на кешбек-грант не розглядатимуть.

5. Отримати кешбек-грант.
Після перевірки повного пакета документів, яка орієнтовно триває до 2 місяців, підприємство може отримати до 10% від суми кредиту, але не більше 10 000 CHF. Виплата здійснюється у гривні за курсом на дату виплати.

Після виплати банк, як правило, перевіряє фактичне використання придбаного обладнання. Зазвичай така перевірка відбувається через 6 місяців.

Хто може подати заявку

Участь можуть брати підприємства, які:

зареєстровані в Україні та працюють щонайменше 6 місяців;
мають діючий операційно стабільний бізнес;
працюють у швейному виробництві, бджільництві, пекарстві або суміжних чи інноваційних кроссекторних напрямах;
здійснюють діяльність в Одеській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Івано-Франківській або Львівській областях.

Перевага для бізнесів, які вже отримували грант REMARKET

Підприємства, які раніше отримували грантову підтримку в межах REMARKET, мають перевагу під час відбору.

Для них до 1 вересня 2026 року зарезервовано 20% бюджету кешбек-грантів. Після цієї дати невикористані кошти з резерву можуть бути перерозподілені між іншими підприємствами, які відповідають умовам компонента.

Що важливо врахувати

Кредит оформлюється за стандартними процедурами банку-партнера. Рішення банку про видачу кредиту не гарантує отримання кешбек-гранту.

Якщо банк відмовляє у кредиті, право на кешбек-грант не виникає. Рішення про надання компенсації REMARKET приймає після перевірки документів та підтвердження цільового використання коштів.

Кількість заявок, які можуть бути підтримані, залежить від загального бюджету компонента.

Поширені запитання

Чи видається грант наперед?
Ні. Спочатку підприємство отримує кредит та інвестує кошти.
Кешбек-грант надається після підтвердження цільового використання.

Хто виплачує кешбек-грант?
REMARKET. Банк відповідає за кредитування.

Яка максимальна сума відшкодування?
До 10% від суми кредиту, але не більше 10 000 CHF в еквіваленті.

Чи можна придбати автомобіль або оплатити зарплати з кредиту?
Ні. Кошти призначені для придбання основних засобів, зокрема обладнання, техніки та інших виробничих активів, передбачених умовами компонента.

Чи гарантований кешбек-грант після отримання кредиту?
Ні. Заявку розглядають після перевірки документів та підтвердження відповідності витрат умовам компонента.

Які області охоплює програма?
Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька, Івано-Франківська та Львівська області.

Якщо підприємство вже отримувало кешбек-грант, чи може воно отримати його повторно?
Формального обмеження немає. Кожен випадок розглядається окремо відповідно до умов компонента та в межах доступного бюджету.

Детальні умови

Повний перелік допустимих активів та відповіді на інші запитання наведені в офіційному документі проєкту: Дивитись тут.

Також ви можете подивитись, як працює цей компонент на картках.

Про проєкт REMARKET

Проєкт REMARKET, трирічна ініціатива, яку реалізує Caritas Schweiz у партнерстві з Caritas Ukraine, Caritas-Spes Ukraine та SPARK. Фінансування здійснюється Швейцарським агентством з розвитку та співробітництва (SDC – Swiss Development & Cooperation) та фондом IF!, а також за підтримки міжнародних партнерів мережі Caritas: Caritas Österreich, Cordaid та Trocaire.

«Ніхто не залишається осторонь»: як Карітас підтримує батьків, братів і сестер дітей з інвалідністю

Posted on 26.08.202626.08.2026 by manager

Лікарі, реабілітація, навчання, щоденний догляд – усе це потребує часу, сил і постійної залученості. Водночас поруч ростуть брати й сестри, які теж потребують уваги батьків, можливості говорити про свої переживання та просто проводити час разом із родиною.

Минулого року учасницею проєкту «Зміцнення потенціалу родин, які мають дітей з інвалідністю в умовах війни в Україні» стала пані Ольга. Вона виховує 17-річну доньку та 7-річного сина з інвалідністю. Жінка брала участь у групах психологічної підтримки, арттерапії, онлайн-навчанні, консультувалася з юристом. Але особливо важливою для неї стала можливість долучити до проєкту старшу доньку.

«Ми брали участь у різних ініціативах, але вони ніколи не були спрямовані на братів і сестер. Тому цей проєкт став справжнім відкриттям: коли ніхто з родини не залишається осторонь і кожен однаково важливий», – розповідає мама.

Для іншої учасниці важливим результатом стало вміння дозволяти собі відпочинок. На початку проєкту мама 20-річного юнака з порушенням зору розповідала психологу: «Моє повсякденне життя зосереджено тільки на догляді за сином та побутових обов’язках». Після індивідуальних і групових консультацій з психологом жінка навчилася більше довіряти синові, розподіляти відповідальність і знаходити час для власного відновлення.

«Я вперше дозволила собі “відпустити” надмірний контроль і усвідомила: піклування про власний стан – це не егоїзм, а життєва потреба», – поділилася вона.

В 2025 році в межах проєкту допомогу отримали 175 сімей, в яких 185 батьків та опікунів та понад 100 братів і сестер дітей з інвалідністю отримали психосоціальну підтримку. Більшість учасників відмітили покращення емоційного самопочуття, кращу обізнаність та впевненість у взаємодії зі своєю дитиною. Всі – здобули практичні навички для турботи про своє психічне здоров’я – зокрема саморегуляції, зменшення тривоги та самодопомоги. У родинах фіксували позитивні зміни: менше конфліктів, більше емпатії та більше спільних активностей.

Стартує друга фаза проєкту

Розуміючи важливість такої підтримки, Карітас України розпочинає другу фазу проєкту «Зміцнення потенціалу родин, які мають дітей з інвалідністю в умовах війни в Україні – Етап 2». Вона стартувала 1 серпня 2026 року і триватиме до 30 листопада 2026 року.

Цього разу проєкт працюватиме у Житомирі, Ніжині та Надвірній. В інших локаціях, які брали участь у попередній фазі, компонент підтримки родин продовжує впроваджуватися в межах інших проєктів програми.

У новій фазі продовжать групову психосоціальну роботу з батьками та опікунами, а також із братами й сестрами дітей з інвалідністю. Для батьків з’являться додаткові консультації та заходи, присвячені безпечній комунікації, взаємній підтримці та самодопомозі.

Окрема увага буде приділена підліткам – братам і сестрам дітей з інвалідністю. Для них проводитимуть окремі заняття, де вони зможуть розвивати соціальні та лідерські навички, вчитися комунікації та командній роботі. Старші брати й сестри матимуть можливість поступово долучатися до волонтерської діяльності та життя громади.

Друга фаза проєкту – це не тільки продовження попередньої роботи. Це також можливість допомогти родинам закріпити зміни, які вже відбулися, і дати їм більше інструментів для турботи про себе та найближчих.