Практична солідарність: партнери Карітасу зібралися на Крайовий Форум

Представники «Карітасу України», «Карітас-Спес Україна» та їхніх партнерів 23 вересня 2026 року провели Крайовий Форум.

Війна триває вже п’ятий рік, і значна частина дня звелася до одного практичного питання: як гуманітарній мережі продовжувати роботу в умовах затяжної війни та кризи.

Country Forum (Крайовий Форум) — це стандартна структура координації в конфедерації «Карітас» для її членів, що працюють в одній країні: вона покликана об’єднувати різні організації «Карітасу», щоб ті могли ділитися аналізом, спільно планувати роботу і уникати дублювання. В Україні цей формат ведуть спільно «Карітас України», заснований греко-католицькими єпископами країни, та «Карітас-Спес» — карітативна місія Римо-Католицької Церкви в Україні. «Карітас України» очолює президентка Тетяна Ставничи; виконавчим директором «Карітас-Спес Україна» є отець В’ячеслав Гриневич, SAC.

Форум відкрила промова Марії Німан, генерального секретаря «Карітас Європа», яка сказала учасникам, що пишається роботою «Карітасу» в Україні, спрямованою на допомогу людям, які страждають від війни. Говорячи про місію Карітасу, Німан згадала свій візит до України 2019 року, на початку свого перебування на посаді генерального секретаря, коли вона зустріла чоловіка з тетраплегією, який отримував допомогу від «Карітасу України». «Завдяки Карітасу я відчуваю надію на завтра», — сказав він їй, і ці слова сформували її розуміння місії Карітасу та залишаються з нею й донині. «Це дуже багато говорить про Карітас». Надія, яку несе Карітас, додала вона, — «це не наївний оптимізм», а надія, вкорінена в «хресті й воскресінні».

Планування для війни, що продовжує загострюватися

Форум продовжився брифінгом з безпеки та вправою зі сценарного планування. Учасники визначали тривожні сигнали й точки прийняття рішень, а також практичні кроки, які дозволять «Карітасу» продовжувати безпечно працювати в разі погіршення умов. Обговорили й те, що такі зміни означатимуть для донорів, партнерських зобов’язань та комунікації в мережі.

Другий блок дня стосувався того, що організатори назвали «обов’язком піклування та обов’язком Карітасу»: «Карітас України» та «Карітас-Спес Україна» представили проєкти ініціатив, спрямованих на посилення захисту й підтримки працівників та волонтерів. Учасники розглянули пріоритети, наявні ресурси, прогалини та те, де партнери могли б допомогти їх закрити.

Завершився день обговоренням цілей і структури Форуму на 2027 рік у межах оновленої Рамкової концепції Country Forum «Карітас Інтернаціоналіс». Учасники говорили про те, якою має бути роль Форуму надалі.

Справжнє партнерство, а не лише надзвичайне реагування

«Country Forum — це збір усіх Карітасів, які спільно працюють на території України, — каже президентка «Карітасу України» Тетяна Ставничи. — Він об’єднує Карітас України і наших колег з Карітас-Спес разом з усіма міжнародними Карітасами з інших країн, які працюють з нами і допомагають нам розробляти та впроваджувати необхідні програми».

Цей формат виріс із зусилля з екстреної мобілізації. «Це ініціатива, яку Карітас Інтернаціоналіс запустив ще у 2022 році — Emergency Support Team, — каже Ставничи. — Ця група була створена як команда підтримки для всіх країн, які реагували на гуманітарну кризу, що розгорталася тоді, — не лише в Україні, а й, наприклад, для наших партнерів у Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії та Молдові. Команда допомогла всім швидко мобілізуватися і надала нам додаткову технічну підтримку та експертизу, надзвичайно важливі для запровадження системних підходів, необхідних для реагування на кризу такого масштабу».

«У 2023 році ця перша команда трансформувалася — і саме в Україні ми обрали формат, який називається Country Forum, — продовжує вона. — Ми очолюємо Форум разом, Карітас України і Карітас-Спес, а його роботу підтримують кілька виділених міжнародних співробітників».

«Це можливість збиратися разом, обговорювати спільні теми, які допомагають нам краще реагувати, краще координуватися, краще планувати нашу роботу на майбутнє, — каже Ставничи. — Це спосіб Карітасу, спосіб зустрічей, спільноти — і разом ми сильніші, разом ми можемо розв’язувати багато труднощів. І як у кожних стосунках, чим довше ви в них триваєте, тим глибшими й зрілішими вони стають. Саме в цьому напрямку ми рухаємося вже чотири роки — краща комунікація, підтримка організаційного розвитку, краща координація. Це процес, це шлях. Це також спосіб, як ми тримаємо солідарність один з одним і виконуємо нашу місію».

Наталія Крива, директорка Департаменту соціальних програм «Карітасу України», описала той самий зсув у більш інституційних термінах. «Кожна програма має ці три етапи: етап швидкого реагування, далі стабілізація, і далі розвитковий етап, — каже вона. — І дуже важливо розуміти, як усі ці три етапи пов’язані між собою, бо це впливає на реалізацію соціальних, розвиткових програм, які важливо не зупиняти навіть у час війни — бо йдеться про системну, трансформаційну роботу, яка впливатиме і на майбутнє Карітасу, і на добробут людей, і на майбутнє України».

«Ті організації Карітасу, які мають тут своїх представників, розуміють, що це вже не чужа війна — що вона торкається і їх, що це і їхня війна також. Завдяки регулярній взаємодії партнерство набуло додаткової інтенсивності — у зборі коштів, у розробленні програм і проєктів, у спільному з нами подоланні викликів, у відповіді на потреби, як програмні, так і організаційні», — каже вона.

Зміна відбувається в обидва боки, додає Крива. «Це вплинуло не лише на міжнародні організації Карітасу, а й на нас, на Карітас України, — каже вона. — Завдяки таким платформам і такому діалогу Карітас України також зростає в процесі цих зустрічей. Ми бачимо відданість наших партнерів, і це зміцнює нас та спонукає й надалі розвиватися організаційно».

«І ще один важливий момент, який нас змінив, — каже вона: — ми більше не сприймаємо це як стосунки “донор і Карітас України” — для нас це партнерські стосунки, паритетні, рівноправні».

Володимир Якимець, який у «Карітасі України» працює над розвитком інфраструктури мережі та партнерств, каже, що гострішим викликом цього року є не спроможність, а ресурси. «Наше розуміння складності викликів покращилося: у нас одночасно є і екстрене гуманітарне реагування, і початок стабілізації, і навіть відновлення. Люди, які стали ВПО три роки тому, вже можуть говорити про вихід із цієї ситуації, а люди, яких евакуювали вчора чи позавчора, не на цьому етапі — досі потребують екстреного гуманітарного реагування. І мені здається, що більшість партнерів це розуміють».

«Ключова відмінність від 2022 року — це змінний характер потреб у ресурсах, — продовжує він. — З початку повномасштабної війни наші партнери надавали значну й тривалу підтримку, яка дала нам змогу реагувати на величезні потреби, що постійно змінюються. Сьогодні і масштаб потреб, і наша спроможність реагувати продовжують зростати. Це означає, що поряд з екстреним фінансуванням нам також потрібно далі розвивати передбачувані довгострокові ресурси, які можуть підтримувати гуманітарну допомогу й водночас сприяти стабілізації та відновленню».

Теги: