Така робота вимагає не лише професійних знань, а й значного емоційного ресурсу. Саме тому навчання, обмін досвідом і можливість відновити власні сили є надзвичайно важливими для кожного фахівця.
Нещодавній захід, який відбувся в рамках проєкту «Підтримка осіб з інвалідністю та їхніх родин 2026» став цінним для працівників. Він об’єднав більше 24 працівників з місцевих організацій Карітас Київ, Карітас Хмельницький, Карітас Броди та Карітас Надвірна.
Протягом п’яти днів учасники підвищували свою кваліфікацію, вивчаючи принципи міждисциплінарної взаємодії, підтримки самостійності людей з інвалідністю та створення безпечного й підтримувального середовища. Окрему увагу приділили впровадженню сучасних інклюзивних підходів у діяльність Інклюзивних просторів.
Власним досвідом ділились і запрошені спікери. Один із них, працюючи в організації Unbroken, розповів про свою роботу з ветеранами, які втратили мовлення внаслідок поранень. Під час обговорення учасники виявили багато спільного між підходами до підтримки різних груп людей з інвалідністю, що зробило обмін досвідом особливо корисним.
«Для мене, як для керівника проєкту дуже цінно мати можливість бачити, як твої фахівці між собою спілкуються та обмінюються досвідом – ділиться менеджерка проєкту Катерина Врублевська – Я бачу як ці навчання приносять їм користь і сама, так само навчаюсь разом із ними».
Окрім навчальної програми, учасники змогли здійснити візит в реабілітаційний центр «Основа». Тут фахівці центру займаються з маленькими дітьми з аутизмом та іншими інтелектуальними порушеннями. Візит став нагодою не лише ознайомитися з практичними підходами колег, а й обмінятися досвідом та ідеями, які можуть бути корисними у щоденній роботі.
Та не менш важливим результатом цієї зустрічі стала можливість відновити власний ресурс.
«Нарешті, за довгий період після важких обстрілів, я мала змогу виспатись», – щиро ділиться одна із учасниць з Києва.
Допомагаючи іншим, важливо пам’ятати і про власні сили. Саме такі зустрічі, спільне навчання, неформальне спілкування та невеликі моменти відпочинку допомагають відновитись та продовжити підтримувати тих, хто найбільше цього потребує.
Водночас міжнародне гуманітарне право чітко встановлює, що гуманітарні працівники підлягають захисту – напади, залякування чи викрадення тих, хто надає допомогу під час збройного конфлікту, є неприпустимими.
Однак правовий захист – лише одна складова безпеки. Друга, не менш важлива, – це підготовленість самих команд: уміння оцінити ризик, розпізнати загрозу і діяти правильно ще до того, як ситуація стане критичною.
Саме тому в рамках проєкту «Житло для вразливих домогосподарств V», який впроваджується Карітасом України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН), команди Карітасу пройшли чотириденний тренінг з підвищення обізнаності щодо поводження у ворожому середовищі – HEAT (Hostile Environment Awareness Training), організований компанією Safer Access. Це рішення відображає принципову позицію організації: якісна допомога вразливим громадам можлива лише тоді, коли сама команда підготовлена, зібрана і здатна діяти безпечно та без хаосу, незалежно від того, наскільки складною є ситуація на місцях.
Навчання пройшли представники команд, які щодня працюють у громадах, наближених до лінії зіткнення та зазнають регулярних безпекових викликів, – Карітас Берислав, Карітас Запоріжжя, Карітас Миколаїв, Карітас Кривий Ріг та Карітас Одеса. До тренінгу долучилися й колеги з команди проєкту Карітасу Києва, які координують реалізацію програми на національному рівні, – це дало змогу сформувати єдині стандарти безпеки й спільне розуміння дій у кризових ситуаціях для всіх учасників проєкту, незалежно від того, на якому етапі роботи вони перебувають.
Чому тренінг HEAT важливий для команд Карітасу
Команди, які реалізують житлові програми, щодня виїжджають у прифронтові та наближені до бойових дій громади – оцінюють пошкодження житла, спілкуються з постраждалими родинами, координують відновлювальні роботи.
«Для наших колег, які працюють із житловою підтримкою під час війни, такі тренінги – необхідність. Фахівці постійно виїжджають у громади, оцінюють пошкодження житла, спілкуються з людьми і координують допомогу. Ця робота вимагає постійної присутності на місцях, де безпекова ситуація може змінюватися стрімко й непередбачувано. І в цих умовах важливо не лише знати, що робити, а й розуміти, як робити це безпечно», – наголошує Романа Маколович, керівниця програми з питань житла Карітасу України.
За її словами, HEAT дає командам практичні інструменти: як оцінювати ризики, реагувати на обстріли, дрони чи мінну небезпеку, діяти в кризових ситуаціях і надавати базову домедичну допомогу. Але не менш важливим Романа вважає й інший результат тренінгу – вміння команди працювати як єдиний організм.
«Для мене не менш важливо, що під час тренінгу команда вчиться працювати разом – швидко ухвалювати рішення, підтримувати одне одного і не губитися під тиском. У гуманітарній роботі це критично. Бо допомога людям можлива лише тоді, коли сама команда підготовлена, зібрана і розуміє, як діяти в умовах кризи», – резюмує Романа.
Що таке HEAT: від теорії до відпрацьованих рефлексів
HEAT від Safer Access – це стандартизований у гуманітарному секторі чотириденний курс, розрахований на цивільних фахівців, які працюють в умовах підвищеного ризику: гуманітарні команди, волонтерів, журналістів та інших працівників, чия діяльність пов’язана з прифронтовими чи наближеними до бойових дій територіями. Програма побудована так, щоб поєднати теоретичні знання з реалістичними симуляціями, у яких учасники не просто чують про небезпеку, а безпосередньо проживають наближені до реальності сценарії.
Перший день курсу було присвячено превентивному управлінню ризиками. Учасники аналізували безпековий контекст територій, у яких працюють, вчилися визначати небезпечні та безпечні зони, планувати шляхи евакуації та орієнтуватися на місцевості за допомогою GPS-навігації. Окрема увага приділялася підготовці тривожної валізи, основам інформаційної безпеки та алгоритмам звітування про інциденти – практичним інструментам, які допомагають діяти системно ще до виникнення кризової ситуації.
Другий день був зосереджений на дронах малого радіусу дії. Учасники ознайомилися з найпоширенішими типами БПЛА, що застосовуються в зоні бойових дій, вивчили можливі вектори атаки та логіку вибору цілей. Значна частина заняття пройшла у практичному форматі: команди відпрацьовували базові методи протидії дронам без спеціального обладнання, а також ознайомилися з технікою їх виявлення. День завершився фінальним практичним сценарієм, що вимагав застосування здобутих знань в умовах, максимально наближених до реальних.
Третій день охопив негайне реагування на кризові ситуації. Учасники відпрацювали порядок дій під час затримань та проходження блокпостів різного типу – професійних, непрофесійних і ворожих, поглибили мінну обізнаність та навчилися розпізнавати вибухонебезпечні залишки війни. Окремі модулі стосувалися реагування на вогонь стрілецької зброї й артилерії, зокрема перебуваючи в автомобілі, а також дій у разі сексуального насильства та надання першої психологічної допомоги. Саме цей день, за словами учасників, виявився емоційно найскладнішим, оскільки вимагав прямого зіткнення зі сценаріями, максимально наближеними до реальної небезпеки.
Навчання HEAT було хвилюючим, особливо фінальна імітація. Звісно, хотілося діяти максимально правильно, але то легко хіба в теорії, а під час практики розумієш, що в екстремальних ситуаціях дуже губишся, знання вилітають з голови і багато що робиш інтуїтивно. Водночас перестаєш боятися падати в багнюку, стаєш уважнішим до кожної нетипової речі на маршруті, тренуєш слух і зір – раптом з’явиться дрон. Одним словом, це був крутий тімбілдинг і неймовірно корисне навчання, – ділиться Тетяна Коренківська, комунікаційна менеджерка, Карітас Миколаїв.
Завершальний, четвертий день був присвячений допомозі при травмах у польових умовах. Основою модуля став протокол MARCH: команди відпрацьовували зупинку кровотечі за допомогою тиску, турнікета та технік тампонування, вчилися працювати з дихальними шляхами постраждалого, проводити огляд з голови до ніг та визначати пріоритетність надання допомоги за наявності великої кількості постраждалих. Завершили день практичними заняттями з техніки евакуації поранених у польових умовах.
Принциповою особливістю тренінгу стала його інтенсивність. Учасники пройшли не лише аудиторні заняття, а й польові модулі з фізичним навантаженням, гучними звуками та обмеженим часом на ухвалення рішень. Це не було випадковістю, а свідомим методологічним підходом, який, за словами тренерів, дозволяє перевірити не лише теоретичні знання, а й реальні реакції людини в умовах стресу.
Саме поєднання всіх цих компонентів – від аналізу ризиків і протидії дронам до кризового реагування та домедичної допомоги – сформувало цілісну систему знань і навичок, яка дозволяє гуманітарним працівникам діяти впевнено, злагоджено та безпечно в умовах, де ціна помилки може бути надзвичайно високою.
Принципова особливість тренінгу – його інтенсивність. Учасники проходять не лише аудиторні заняття, а й польові модулі з фізичним навантаженням, гучними звуками та обмеженим часом на ухвалення рішень. Це не випадковість, а свідомий методологічний підхід, який, за словами тренерів, дозволяє перевірити не лише знання, а й реальні реакції людини в стресі.
«Найбільше мене вразила дійсно інтенсивність курсу: коли за короткий час доводиться поєднувати теорію з реальним фізичним і емоційним навантаженням. У звичайному житті ти можеш прочитати інструкцію і думати, що готовий. А тут одразу перевіряєш себе на практиці: як реагуєш на гучний звук, наскільки швидко приймаєш рішення, чи не губишся під тиском часу. Особливо запам’ятався модуль з протоколом MARCH – коли треба було швидко визначити пріоритетність допомоги постраждалим. Це той досвід, який залишається не в голові, а в тілі, і саме тому він працює, коли потрапляєш у реальну небезпечну ситуацію», – Олег Косівцов, координатор проєкту,Карітас Харків
Перевірка власних реакцій: досвід учасниць
Ефективність такого підходу підтверджує Анастасія Ращенко, менеджерка з комунікацій Карітасу України.
«Для мене HEAT став перевіркою власних реакцій у максимально реалістичних умовах. Там одразу видно, як ти дієш під тиском. Було непросто, часом – страшно, але саме це дає розуміння, що у кризі ти не вигадуєш рішення, а дієш за відпрацьованими алгоритмами», – розповідає вона.
За словами Анастасії, важливо не просто знати теорію, а регулярно практикувати дії у відповідь на обстріли, загрозу дронів, необхідність евакуації чи надання допомоги.
«Твоє завдання – залишатися зібраним, берегти себе і команду. І головне – безпека це про професійність і усвідомленість, а не про страх», – підсумовує вона.
Цю ж логіку – від теорії до сталого практичного навику – підтвердила й Ольга Кірєєва, комунікаційна менеджерка Карітасу Запоріжжя. «У Запоріжжі я живу в районі, де звук FPV-дронів останнім часом чуємо все частіше. У такі моменти найважче — паніка й нерозуміння, що робити та куди бігти. Саме тому цей тренінг виявився для мене надзвичайно цінним. Він дав не лише знання, а й упевненість. Ми не просто говорили про FPV-дрони — ми слухали їхній звук, вчилися розпізнавати небезпеку та правильно реагувати в різних ситуаціях», — розповідає Ольга Кірєєва.
Дієвість такого навчання підтвердилася буквально за два дні: вийшовши з магазину, Ольга почула характерний звук дрона і, завдяки набутим навичкам, одразу його впізнала – без паніки й розгубленості вона точно знала, як діяти далі.
Окрему цінність, за словами Ольги, мали заняття з домедичної допомоги: учасники не лише повторили, а й удосконалили навички накладання турнікета та надання першої допомоги.
«Синці на руках після тренувань стали невеликою ціною за знання, які одного дня можуть врятувати чиєсь життя», – зазначає вона, додаючи слова подяки організаторам і тренерам за практичний, доступний та надзвичайно важливий курс.
Погляд тренера: чому теорія без практики не працює
Соф’я Червінська, менеджерка тренінгового департаменту компанії Safer Access, пояснює, чому подібні тренінги сьогодні особливо потрібні цивільним фахівцям, гуманітарним працівникам, волонтерам і журналістам. За її словами, ці категорії людей є вразливими, оскільки за обставинами чи власним рішенням працюють у небезпечних регіонах, маючи при цьому обмежені інструменти власного захисту. Загрози – дронова небезпека, непрямий вогонь, мінна небезпека – не лише залишаються актуальними, а й посилюються з розвитком технологій, тому донесення практичних знань до якомога ширшого кола людей є принциповим завданням.
Серед найпоширеніших помилок, яких припускаються люди в небезпечному середовищі, Софія називає надмірну самовпевненість і звикання до ризику. За її спостереженнями, дорослі, досвідчені фахівці часто переоцінюють власну готовність, а звикання до постійної небезпеки поступово притуплює відчуття загрози, хоча сам рівень ризику не змінюється. Подолання цієї самовпевненості, за її словами, – один із головних результатів тренінгу: коли людина визнає, що не все знає, вона починає діяти пропорційніше, критичніше мислити і краще захищати себе.
Пояснюючи, чому теоретичних знань недостатньо, Соф’я наводить принцип, який лежить в основі методології HEAT: у критичній ситуації людина повертається не до рівня своїх очікувань, а до рівня своїх реально відпрацьованих можливостей. Лише практика формує ту «м’язову пам’ять», яка дозволяє діяти автоматично, коли часу на роздуми немає. Саме тому теоретична частина курсу обов’язково поєднується з практичним відпрацюванням – це те, що перетворює прочитані правила на стійкий рефлекс.
Не менш важливим, за словами тренерки, є те, що учасники дізнаються під час курсу про себе та свою команду. Високе навантаження в короткий проміжок часу створює умови, наближені до реального стресу, і показує як сильні сторони – витримку, здатність до взаємодопомоги, командну згуртованість, – так і аспекти, над якими варто працювати. У підсумку HEAT формує не лише набір навичок, а й свідоме, професійне ставлення до власної безпеки – без страху, але з повним усвідомленням реальних ризиків.
Безпека команди – умова сталої допомоги
Досвід команд, які пройшли тренінг, переконливо демонструє: підготовка гуманітарних працівників до дій в умовах підвищеної небезпеки – не додаткова опція, а невіддільна складова відповідальної гуманітарної роботи. Наші колеги, які щодня перебувають у прифронтових громадах, поєднують два рівнозначно важливі завдання – допомагати людям і зберігати власне життя та здоров’я. Лише підготовлений, зібраний і впевнений у своїх діях працівник здатен послідовно й стало виконувати місію допомоги навіть у найскладніших умовах.
«Для мене, як для інженерки, тренінг – це не абстрактне поняття, а конкретні технічні розрахунки й алгоритми дій. Наша робота пов’язана з виїздами на об’єкти в громадах, які зазнають обстрілів та ударів ворога, – оцінка стану будівель, супровід ремонтних та відновлювальних робіт. І тут важливо розуміти не лише інженерні аспекти, а й безпекові: як оцінити ризики місцевості перед виїздом, як діяти у разі загрози з повітря чи артобстрілу, як надати першу допомогу колезі, якщо станеться найгірше.
HEATдав системний підхід до цих питань. Особливо цінним для мене був модуль з домедичної допомоги – протокол MARCH та відпрацювання накладання турнікета до автоматизму. Під час виїздів немає часу гортати інструкцію в голові — дії мають бути відпрацьовані до рівня рефлексу. Так само важливим було навчитися розпізнавати загрозу від дронів малого радіуса дії та розуміти базові методи протидії без спеціального обладнання. Це навчання змінило моє ставлення до власної безпеки – не як до чогось другорядного порівняно з робочими завданнями, а як до обов’язкової умови, без якої якісна робота на об’єктах у постраждалих громадах просто неможлива», – розповіла інженер проєкту Юлія Кірієнко, Карітас Кривий Ріг.
За результатами успішного проходження курсу всі учасники отримали сертифікати, що підтверджують здобуті знання та практичні навички і відповідають стандартам, прийнятим у гуманітарному секторі.
Дякуємо УВКБ ООН за підтримку проєкту «Житло для вразливих домогосподарств V» та за системну увагу до безпеки гуманітарних команд, а також компанії Safer Access і тренерському складу за фаховий, практичний та надзвичайно важливий курс. Така турбота про підготовку працівників – це інвестиція не лише в їхню особисту безпеку, а й у сталість і якість допомоги, яку щодня отримують люди, що постраждали від війни.
Карітас України реалізує проєкт «Процвітання крізь шторм: сталi, якісні та орієнтовані на дитину послуги для безпеки, розвитку та добробуту вразливих дітей в Україні».
Від липня 2025 року і до кінця 2026 року проєкт втілюють Карітас Волинь, Карітас Львів, Карітас Полтава, Карітас Тернопіль і Карітас Хмельницький.
«Процвітання крізь шторм» є продовженням проєкту «Діти і війна», який з 2022 року реалізовувався Карітасом за підтримки багаторічних партнерів Карітас Німеччини, у відповідь на безпрецедентні виклики, які війна поставила перед дітьми та молоддю в Україні.
«Проєкт має на меті стандартизувати соціальні, педагогічні, психологічні послуги та послуги у сфері захисту дітей, які надаються в соціальних дитячих центрах п’яти місцевих організацій, – розповідає проєктна менеджерка Карітасу України Ольга Аркуша. – Основна увага буде приділена двом послугам: індивідуальному соціальному супроводу, він же кейс-менеджмент у сфері захисту дітей, та груповим соціально-педагогічним послугам для дітей та їхніх батьків або опікунів».
Ціль проєкту – охопити 450 дівчат і 300 хлопців у віці 7–17 років, з яких 25% – діти 7–11 років, а 75% – 12–17 років.
До цільової групи належать: внутрішньо переміщені діти (40%), діти-сироти та позбавлені батьківського піклування (10%), діти з сімей за межею бідності (30%), а також діти військовослужбовців, ветеранів і загиблих (20%).
Особлива увага приділяється тим, хто має обмежений доступ до послуг через фінансові труднощі, віддаленість або нестачу підтримки громади.
У кожному соціальному дитячому центрі місцевого Карітасу безпосередньо працюють з дітьми четверо спеціалістів: соціальні педагог і працівник, а також психолог і аніматор. «Усі п’ять регіональних команд Карітасу впроваджуватимуть єдині підходи до надання соціальних послуг, які ставлять на перше місце найкращі інтереси дитини», – уточнює Ольга Аркуша.
Соціальний педагог проводить групові та індивідуальні заняття з дітьми та батьками, організовує розвиваючі та освітні заходи для дітей у центрі та під час виїздів. Його основними темами є фінансова грамотність, здоров’я, профорієнтація і м’які навички.
Соціальний працівник відповідає за кейс-менеджмент. Він супроводжує вразливих дітей і їхні сім’ї, надає емоційну підтримку, консультує і координує доступ до психологічної, соціальної та юридичної допомоги, супроводжує на зустрічі з надавачами послуг. Кейс-менеджмент триває від 1 до 3 місяців, при потребі до 6, щоб забезпечити стабілізацію ситуації та інтеграцію дитини.
Психолог працює індивідуально та групами, проводить психокорекційні програми, тренінги з емоційної стійкості та саморегуляції, співпрацює з командою для цілісної підтримки дитини та створення безпечного середовища.
Аніматор організовує ігрові, спортивні та розвиваючі заходи, сприяє емоційній стабілізації, соціалізації та інтеграції дітей у громаду. Співпрацює з психологом і соціальним педагогом, проводить спільні дитячо-батьківські та інтеграційні заходи, денні та стаціонарні табори, походи та виїзди.
У сільській або віддаленій місцевості доступ до соціальних послуг та професійної підтримки забезпечується виїздами мобільних команд. «Ці мобільні виїзди здійснюються в середньому раз на тиждень, – уточнює менеджерка. – Графік є гнучким і якогось тижня є потреба поїхати двічі, а якогось – не поїхати взагалі. Але виїзди є регулярними, саме це забезпечує результат. Одним із яких є безпосереднє залучення дітей до процесу прийняття рішень у громаді та реалізації соціальних ініціатив».
У межах проєкту «Процвітання крізь шторм» Карітас прагне максимально сприяти реалізації Національної стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. Зокрема, серед ключових напрямів роботи є оновлення карти зацікавлених сторін, розвиток партнерств і участь у координаційних радах для вдосконалення механізму перенаправлення до інших організацій і реагування на виклики в інтересах дітей.
«Надаючи послуги соціального супроводу ми бачимо та аналізуємо, як це працює і впливає на дітей. Тож на основі досвіду команд на місцях, успішних практик та скоординованих робочих груп можемо напрацювати рекомендації стандартних операційних процедур (СОП) та навчальних програм по цій послузі, – пояснює Ольга Аркуша. – Аби підсилити цей адвокаційний компонент у громадах також проводяться інформаційно-комунікаційні кампанії для адвокації доступу дітей та сімей до соціальних послуг».
Результатом проєкту є відчутний вплив на життя дітей та їхніх сімей. Попередній досвід Карітасу свідчить, що близько 60% дітей, які отримують психосоціальні послуги у наших центрах, повідомляють про покращення свого психоемоційного стану, а 80% – про зростання рівня основних життєвих навичок.
Серед сімей, які отримують соціальний супровід Карітасу, 70% відзначають покращення взаємин, зниження рівня напруження та підвищення здатності долати повсякденні труднощі.
Загалом 90% бенефіціарів задоволені отриманими послугами, що підтверджує ефективність підходів та методів, які впроваджує Карітас.
На Полтавщині частина зустрічей проходила в офісі Карітасу Полтави, а частина – безпосередньо в громадах, де родини вже розвивають власні господарства завдяки підтримці третій фазі проєкту AGRIS, AGRIS3.
Першою частиною візиту стали зустрічі з родинами, які отримали бізнес-гранти на розвиток власної справи. Такі гранти, розміром до 185 000 грн, надавались для започаткування, відновлення або розвитку бізнесу у сфері сільського господарства.
Серед таких отримувачів – родина Хероїм, яка розвиває власну справу в доволі незвичній для більшості сфері: розведенні трихограми, крихітної комахи-ентомофага, яку використовують як природний біологічний засіб захисту сільськогосподарських культур від шкідників. Отриманий у межах проєкту AGRIS3 грант родина спрямувала на розвиток свого бізнесу «Біобаланс», що дозволило посилити виробництво та створити кращі умови для подальшого зростання.
Партнери також відвідали Юрія Кушніра, засновника сімейного фермерського господарства «Полуничний рай». За словами Юрія, підтримка в межах проєкту пришвидшила розвиток господарства. Сьогодні воно щороку зміцнюється, забезпечуючи екологічною продукцією місцеві громади та жителів Полтави.
Пані Валентина Шафоростова з чоловіком переїхали на Полтавщину із Соледара. Там вони все життя працювали на аграрному підприємстві. На новому місці оселилися в приватному секторі й вирішили повернутися до справи, яку добре знали, – роботи на землі.
Для розвитку господарства родині бракувало трактора та навісного обладнання. Завдяки підтримці австрійських партнерів вони змогли їх придбати. Тепер Валентина з чоловіком планують збільшувати площі під вирощування картоплі та поступово розширювати власну справу.
Під час візиту партнери також поспілкувалися з отримувачами мікрогрантів. Серед них – родини, які через війну були змушені залишити свої домівки та почати життя на новому місці. Завдяки підтримці вони придбали трактори, культиватори та інший сільськогосподарський інвентар, облаштували господарства, розпочали вирощування овочів і птиці. Для багатьох із них власне господарство стало не лише джерелом продуктів для родини, а й першим кроком до відновлення засобів до існування та фінансової самостійності.
Надія разом із чоловіком і дітьми виїхала із Сумщини, коли обстріли стали надто частими. Прихисток родина знайшла в батьківській хаті на Полтавщині. Невеличкій, але своїй.
Отримавши мікрогрант у межах проєкту AGRIS3, родина засадила город, придбала культиватор, курчат і корми. Роботи в селі майже немає, тому господарство стало для сім’ї способом забезпечувати себе продуктами та поступово ставати на ноги на новому місці.
Світлана переїхала до Полтавської області з Торецька разом із дітьми. Згодом до родини приєднався чоловік, демобілізований військовослужбовець, який захищав Україну з 2014 року. Після важких поранень він завершив службу за станом здоров’я.
За грантові кошти родина облаштувала невелике приміщення для птиці та придбала курчат. Тепер вони ведуть власне господарство і забезпечують себе свіжим м’ясом.
Після двотижневого візиту до України генеральний секретар міжнародних програм Карітасу Австрії Андреас Кнапп в інтерв’ю телеканалу ORF розповів про побачене в Україні та про підтримку людей, які постраждали від війни.
Ведучий у студії:Ви згадали про підтримку дітей, а також про сільськогосподарські проєкти, зокрема AGRIS3, завдяки яким ви, по суті, допомагаєте людям допомогти самим собі. Чому це настільки важливо? Невже зараз в Україні настільки погана ситуація із забезпеченням продовольством?
Андреас Кнапп:Забезпечення продуктами є. Проте головна проблема полягає в тому, що багато людей втратили свої доходи, втратили все своє майно і залишилися буквально ні з чим. Вони змушені будувати своє життя з нуля. Саме тому такі проєкти, що створюють джерела доходу, є надзвичайно важливими.
Ми вдячні партнерам за цей візит і за багаторічну підтримку людей в Україні.
Проєкт #AGRIS3 «Сталий розвиток фермерства та зміцнення засобів до існування для домогосподарств у сільській місцевості» реалізується Карітас Полтава у партнерстві з Caritas Ukraine за фінансової підтримки Caritas Österreich та фонду NACHBAR IN NOT.
Частину цих втрат неможливо швидко відновити. Але їх важливо зафіксувати юридично, щоб вони не залишилися невидимими.
Саме для цього створений Реєстр збитків для України. Це офіційний міжнародний механізм, у якому збираються заяви про шкоду, втрати і збитки, завдані фізичним та юридичним особам, а також державі Україна внаслідок російської агресії.
Важливо розуміти: реєстр сам по собі не виплачує компенсації автоматично. Подання заяви не означає, що людина одразу отримає кошти. Але це перший етап для майбутнього механізму відшкодування за рахунок російських репарацій. Тобто сьогодні людина фіксує свою втрату, формує доказову базу і створює підставу для подальшого розгляду своєї вимоги.
Подати заяву до реєстру може кожен, хто зазнав шкоди внаслідок російської агресії. Це стосується і фізичних, і юридичних осіб. Важливо також, що право на подання заяви не залежить від того, чи людина або організація вже отримувала компенсацію від держави Україна або допомогу від міжнародних фондів.
Один із поширених міфів, який доводиться спростовувати, полягає в тому, що Реєстр стосується лише пошкодженого або зруйнованого житла. Насправді перелік категорій ширший. Наразі можна подавати заяви щодо вимушеного переміщення – як внутрішнього, так і за кордон, смерті або зникнення безвісти близького члена сім’ї, серйозних тілесних ушкоджень, сексуального насильства, катування або нелюдського поводження, позбавлення свободи, примусової праці або служби, насильницького переміщення чи депортації дітей та дорослих.
Окремий блок стосується майна і джерел доходу. Йдеться про пошкодження або знищення житлової і нежитлової нерухомості, втрату житла або місця проживання, втрату оплачуваної роботи, втрату приватного підприємництва, втрату доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях. Також серед відкритих категорій є пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури, пошкодження, знищення або втрата активів.
Заява подається онлайн через вебпортал «Дія». Але тут важливо не зводити весь процес лише до технічних кроків. Важливо правильно визначити категорію збитків, зібрати потрібну інформацію, перевірити дані і зафіксувати втрату так, щоб вона могла бути розглянута в межах майбутнього механізму відшкодування.
На практиці труднощі можуть виникати вже на першому етапі. Для частини людей старшого віку бар’єром є діджиталізація, бо не всі мають відповідний гаджет або електронний підпис. Бувають і технічні ситуації, коли під час заповнення заяви з реєстрів підтягується інформація щодо інших об’єктів нерухомості. Саме тому дані потрібно уважно перевіряти, особливо якщо заява стосується майна.
Окрема увага потрібна документам. Залежно від категорії заяви можуть знадобитися різні дані та підтвердження. Якщо йдеться про нерухоме майно, важливими є правовстановлюючі документи, інформація про право власності, а іноді і внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру речових прав. Якщо документи втрачені або право власності не оформлене належним чином, це не означає, що ситуація безвихідна. Але такі питання краще вирішувати якомога раніше.
У роботі з постраждалими людьми ми часто бачимо, що юридичні проблеми відкладають. Особливо це стосується належного оформлення права власності на нерухоме майно. Але у випадку з Реєстром збитків зволікання може ускладнити подальші дії. Якщо є проблема з документами, її варто починати вирішувати зараз, а не чекати моменту, коли всі компенсаційні механізми вже запрацюють.
Чому важливо не чекати? Очікується велика кількість заяв, тому логічно припускати, що їх розгляд потребуватиме часу. Подання заяви вже зараз дозволяє не відкладати фіксацію втрати і не втрачати час на підготовку доказової бази. Крім того, сам Реєстр допомагає міжнародній спільноті бачити масштаб збитків, яких Україна та її люди зазнали через російську агресію.
Юридична допомога у цьому процесі може бути дуже практичною. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» юристи Карітасу України інформують людей про наявність Реєстру, пояснюють відкриті категорії заяв, допомагають визначити правильну категорію збитку, зорієнтуватися з необхідними даними та інформацією.
Юрист може допомогти, якщо у людини втрачені документи на майно або право власності не оформлене належним чином. Наприклад, підказати, як відновити потрібні документи, підтвердити право власності на житло чи інше нерухоме майно, за потреби звернутися до суду або внести дані до державного реєстру. Також юрист може допомогти розібратися з поданням заяви через «Дію».
Реєстр збитків не є швидким способом отримати компенсацію. Але це інструмент, який допомагає зафіксувати втрати офіційно. Для людини це можливість не залишити свою історію лише особистим болем або побутовою проблемою. Для держави і міжнародної спільноти це частина ширшого процесу, у якому шкода, завдана Росією, має бути побачена, задокументована і врахована в майбутньому механізмі відповідальності та відшкодування.
Як зробити адвокацію сильнішою у час стрімких змін?
Саме навколо цього питання наприкінці червня у Римі об’єднався перший Форум з питань політик та адвокації Карітасу Європи, який зібрав представників національних організацій мережі Карітас з усієї Європи. Форум став простором для обміну досвідом, пошуку нових підходів до адвокаційної роботи та спільного напрацювання рішень, які допоможуть ефективніше захищати права людей, що перебувають у складних життєвих обставинах.
Карітас України на Форумі представила фахівчиня з адвокації Олеся Балян. Вона долучилася до професійних дискусій про те, як посилити координацію адвокаційної роботи між національним та європейським рівнями, розвивати партнерства, формувати спільні пріоритети мережі Карітас і знаходити ефективні механізми впливу на процеси ухвалення рішень.
Програма Форуму охопила широкий спектр тем: від викликів, з якими сьогодні стикаються організації громадянського суспільства, та ролі ціннісно орієнтованої адвокації до побудови нових коаліцій, співпраці з державними інституціями й приватним сектором, розвитку інноваційних адвокаційних підходів і зміцнення спроможності національних організацій мережі Карітас. Окрему увагу учасники приділили тому, як зробити адвокацію більш узгодженою на всіх рівнях – від місцевих громад до європейських інституцій.
Однією з ключових тем Форуму стала людиноцентрична адвокація. Під час практичних сесій учасники обговорювали, як перейти від представлення інтересів людей у потребі до їхньої безпосередньої участі у формуванні політик і адвокаційних кампаній. Також були представлені успішні приклади міжсекторального партнерства, розвитку нових наративів міжнародної солідарності, захисту прав людини, протидії торгівлі людьми та посилення інституційної спроможності організацій мережі Карітас у сфері адвокації.
«Ефективна адвокація починається зі співпраці. Лише об’єднуючи зусилля громадянського суспільства, міжнародних партнерів, державних інституцій і місцевих громад, ми можемо досягати системних змін. Водночас надзвичайно важливо, щоб люди, заради яких ми здійснюємо адвокацію, не залишалися лише отримувачами підтримки, а ставали повноцінними учасниками діалогів та адвокаційних кампаній. Саме їхній досвід, голос і бачення мають бути основою рішень і політик, що впливають на їхнє життя», – зазначила Олеся Балян.
Участь у таких професійних майданчиках дає Карітасу України можливість не лише переймати найкращі європейські практики, а й ділитися українським досвідом адвокації в умовах війни, зміцнювати співпрацю в межах європейської мережі Карітас та спільно працювати над рішеннями, які допомагають захищати людську гідність, права та соціальну справедливість.
Триває п’ятий рік широкомасштабної війни, але потреба в екстренному реагуванні не втратила актуальності. Для багатьох людей надзвичайна ситуація триває щодня: через обстріли, втрату житла, повторне переміщення, нестабільний дохід, психологічне виснаження та невизначеність щодо майбутнього.
Водночас досвід Карітасу України показує: щоб справді підтримати людину, недостатньо лише допомогти їй пережити кризу. Поруч із екстреним реагуванням потрібні довгострокові рішення: житло, доступ до соціальних послуг, захист, можливості для працевлаштування, відновлення засобів до існування та інтеграція у громаду.
Саме тому у 2026–2027 роках проєкт Emergency Appeal доповнено новими видами допомоги у Західних областях, зберігаючи при цьому необхідні активності на півдні. Його логіка – не лише закрити нагальні потреби, а допомогти людям поступово перейти від кризового стану до стабільності, самозарадності та сталості.
Проєкт «Реагування на надзвичайні ситуації та інтегрована швидка гуманітарна допомога для забезпечення життєво необхідних потреб постраждалого від війни населення в Україні» реалізується у Миколаївській, Херсонській, Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. У разі критичних гуманітарних потреб механізми швидкого реагування можуть бути розгорнуті й в інших регіонах України.
На місцях проєкт впроваджують організації мережі Карітасу в Україні: Карітас Стрий, Карітас Дрогобич, Карітас Тернопіль, Карітас Коломия, Карітас Херсон, Карітас Берислав та Карітас Миколаїв.
Загалом підтримку в межах проєкту отримають 9 907 людей в потребі.
«Сьогодні гуманітарна допомога – це не лише про те, щоб допомогти людині пережити кризу. Це також про те, щоб підтримати її на шляху до відновлення. Ми бачимо людей не як отримувачів допомоги, а як партнерів у процесі відбудови власного життя. Саме тому проєкт поєднує екстрене реагування з інструментами, які допомагають людям ставати більш незалежними, захищеними та впевненими у завтрашньому дні», – зазначає Оксана Чернявська,проєктна менеджерка Emergency Appeal.
Людина в центрі кожної гуманітарної дії
В основі проєкту – інтегрований мультисекторальний підхід. Це означає, що допомога не обмежується одним видом підтримки. Людина або родина може потребувати одночасно безпечного житла, грошової допомоги, юридичного супроводу, психологічної підтримки, допомоги дитині, доступу до води чи можливості відновити дохід.
Саме тому новий підхід Emergency Appeal об’єднує кілька ключових напрямів: багатоцільову грошову допомогу, житлову підтримку та управління місцями тимчасового проживання, відновлення засобів до існування, гуманітарний захист, захист дітей, воду, санітарію та гігієну, швидке реагування та соціальну згуртованість.
Підтримка спрямована на людей, які постраждали від війни: внутрішньо переміщених осіб, евакуйованих людей, місцевих жителів у постраждалих регіонах, людей, які повертаються до своїх громад, людей старшого віку, людей з інвалідністю, багатодітні сім’ї, домогосподарства без стабільного доходу та інші вразливі категорії.
Херсонська область: грошова допомога, захист і реагування на наслідки обстрілів
У Херсонській області проєкт передбачає надання багатоцільової грошової допомоги домогосподарствам, які проживають у зоні 0–50 км від лінії фронту, а також людям, які постраждали внаслідок обстрілів, пошкодження житла або травмування членів родини.
Ця підтримка дозволяє родинам самостійно визначати найнагальніші потреби: оплатити житло, придбати продукти, ліки, засоби гігієни, базові речі або покрити інші критичні витрати після кризи.
Окремий напрям у Херсонській області – гуманітарний захист. Він включає кейс-менеджмент, психосоціальну підтримку, юридичний супровід та гроші на захист – грошову допомогу для мінімізації індивідуальних ризиків щодо захисту.
Також Херсонська область входить до території реалізації компонента із захисту дітей. Це означає підтримку дітей через мобільні психосоціальні послуги; простори, дружні до дитини; інформаційні заходи щодо захисту дітей та навчання з мінної безпеки.
Миколаївська область: захист дітей і підтримка психоемоційної їх стійкості
У Миколаївській області ключовим напрямом стане захист дітей і психосоціальна підтримка.
Проєкт передбачає роботу просторів, дружніх до дитини; мобільні психосоціальні послуги для дітей; навчання з мінної безпеки, а також заходи з підвищення обізнаності щодо захисту дітей.
Цей компонент особливо важливий для громад, які живуть у постійному впливі війни. Діти потребують не лише безпечного простору, а й стабільності, підтримки дорослих, можливості говорити про пережите та поступово відновлювати відчуття безпеки.
Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області: житло, інтеграція та шлях до самозарадності
У західних областях України – Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській – проєкт зосереджений на підтримці внутрішньо переміщених осіб, розвитку довгострокових житлових рішень, відновленні засобів до існування, гуманітарному захисті та соціальній згуртованості.
Один із ключових напрямів – підтримка місць тимчасового проживання. У межах проєкту передбачено проведення ремонтних робіт, покращення умов проживання, адаптацію приміщень відповідно до стандартів безпеки, доступності та гідності, а також впровадження базових стандартів управління місцями тимчасового проживання.
Важливим компонентом є підтримка переходу внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з колективних центрів до більш сталих житлових рішень через допомогу з орендою житла. Такий підхід допомагає зменшити ризики бездомності, повторного переміщення та негативних стратегій виживання.
Також у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях передбачений ремонт невеличких будинків у власності громад, чи Карітасу з метою розміщення ВПО.
Відновлення засобів до існування: не лише допомога, а можливість діяти
Окремий великий блок проєкту – відновлення засобів до існування у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях.
Цей напрям включає мікрогранти для самозайнятості, гранти на розвиток сільського господарства, для домогосподарств у сільській місцевості, професійне навчання, розвиток бізнес-навичок, програми гроші за роботу, гроші за працевлаштування та підтримку з працевлаштування.
У фокусі – підтримка людей, які проживають у місцях тимчасового перебування. Їм буде надана допомога з орендою житла чи заселенням у невеликі будиночки, що перебувають у власності громад або Карітасу. Поряд із житловими рішеннями проєкт передбачає залучення учасників, у тому числі мешканців МТП, до програм відновлення засобів до існування, що сприятиме їхній економічній самостійності та сталому виходу з кризової ситуації.
Зокрема, Emergency Appeal підтримає 95 осіб через мікрогранти для самозайнятості, забезпечить бізнес-навчання для 100 осіб, сільськогосподарські мікрогранти для 100 домогосподарств, гранти на професійно-технічну освіту для 100 бажаючих, а також короткострокову зайнятість для 75 людей у межах програми «Гроші за роботу».
«Ми переконані, що гуманітарна допомога має не лише допомагати людям долати наслідки війни сьогодні, а й створювати можливості для їхньої економічної самостійності завтра. Саме тому поряд із підтримкою базових потреб ми інвестуємо у відновлення засобів до існування, професійний розвиток, працевлаштування та розвиток громад. Це дозволяє людям поступово переходити від залежності від гуманітарної допомоги до стійкості та самозарадності», – наголошує Вадим Хоменко, директор департаменту економічного відновлення Карітасу України.
Гуманітарний захист: супровід, право, психологічна підтримка
Гуманітарний захист у межах проєкту реалізовуватиметься у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Херсонській областях.
Він включає підтримку кейс-менеджера, психосоціальну допомогу, юридичний супровід і гроші на захист. Для людей, які втратили документи, не мають доступу до соціальних виплат, потребують безпечного житла, медичних послуг або правової підтримки, такий супровід може стати критично важливим.
У межах цього напряму 600 осіб отримають підтримку кейс-менеджера, 60 осіб – грошову допомогу для мінімізації ризиків захисту, 700 осіб – юридичну допомогу або консультації, а 360 дорослих – індивідуальні психологічні консультації. Також передбачено проведення 80 групових психосоціальних сесій.
Швидке реагування: допомога там, де вона потрібна негайно
Окремий компонент – швидке реагування на надзвичайні ситуації. Він може бути розгорнутий по всій території України відповідно до актуальних гуманітарних потреб.
Цей напрям включає багатоцільову грошову допомогу для домогосподарств у зоні 0–50 км від лінії фронту, для новоевакуйованого населення та для родин, які постраждали внаслідок обстрілів і пошкодження житла.
Крім того, швидке реагування передбачає гаряче харчування для постраждалого населення, видачу гігієнічних ваучерів/наборів, забезпечення бутильованою питною водою під час перебоїв водопостачання, непродовольчі набори під час енергетичних чи інших криз, а також підтримку резервного енергозабезпечення для вразливих домогосподарств.
Соціальна згуртованість: громади, які підтримують
У Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях проводитимуться заходи із соціальної згуртованості та розвитку громад.
Йдеться про підтримку інтеграції ВПО у приймаючих громадах, інформаційний супровід новоевакуйованих осіб, залучення, навчання та координацію волонтерів, а також проведення спільних інтеграційних заходів.
Цей напрям допомагає посилювати взаємодію між внутрішньо переміщеними особами, місцевими жителями, органами влади та надавачами послуг. Адже сталість гуманітарної відповіді залежить не лише від обсягу допомоги, а й від того, наскільки громада здатна підтримувати людей у довгостроковій перспективі.
Від екстреної допомоги – до відновлення
«Emergency Appeal 2026–2027 – це відповідь на складну реальність тривалої війни. З одного боку, проєкт зберігає здатність швидко реагувати на кризу. З іншого – розширює підтримку там, де людям потрібні довгострокові рішення: житло, захист, засобів до існування, інтеграція, психологічна стабільність і відчуття приналежності до громади», – переконана Ірина Нога, керівниця програми Housing Карітасу України.
Для Карітасу України гуманітарна дія починається з людини. Його головна мета – підтримати людей, які постраждали від війни, допомогти їм пройти шлях від невідкладної допомоги до стабільності, гідності та самозарадності.
Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 діє завдяки підтримки Caritas Ukraine та Caritas Internationalis
У матеріалі використано фотографії місцевих організацій мережі Карітас: Карітасу Запоріжжя, Карітасу Херсон, Карітасу Берислав, Карітасу Краматорськ та Карітасу Маріуполь, зроблені у 2025 році.
