Презентація
відбулася 13 лютого 2019 року у Благодійному фонді Карітас Запоріжжя.
Під час
прес-конференції організатори розповіли про основні засади, правила,
організацію конкурсу, а також повідомили про особливості оцінювання заявок та
церемонію нагородження.
Мета конкурсу – вшанувати кращих у
Запорізькій області благодійників, меценатів і волонтерів, колективи установ та
організацій, які реалізували значні благодійні проекти, а також публічно
стимулювати їх до поширення ефективних доброчинних практик.
У конкурсі можуть брати участь:
Заявки на участь приймаються до
15
березня 2019 року на електронну адресу:
konkurs.blago@gmail.com
Також
організатори закликають разом із заявкою надсилати оцифровані фотографії,
публікації, відгуки, рекомендації, які характеризують діяльність благодійника
або хід реалізації благодійного проекту або ініціативи. Ці додатки можуть
позитивно вплинути на кінцеву оцінку конкурсної заявки та визначення переможців
і лауреатів конкурсу.
Заповнюючи заявку учаснику необхідно обов’язково
вказати номінацію в якій він хоче взяти участь.
У цьому році існує:
– 16 основних;
– 3 індивідуальні;
– 4 спеціальні номінації.
Церемонія
нагородження відбудеться в середині травня 2019 року в Запоріжжі. Переможців та
лауреатів конкурсу буде нагороджено дипломами і відзнакою «Янгол добра».
Тридцять дітей відвідують заняття у майстерні «Древодім» на базі БФ Карітасу Краматорськ. На верстатах тут навчають працювати з фанерою – випилювати, випалювати та малювати. Заняття відвідують діти від 5 до 14 років, повідомляє ІА «Вчасно».
Андрію Слободяну – 11 років. Хлопець виготовляє дерев’яний будиночок, щоб
вдома вішати ключі.
«Мені подобається працювати
з деревом, – ділиться Андрій. – Вдома я теж цим займаюся, лобзиком випилюю, це прояв
творчості. А ще це подарунок, зроблений власноруч».
Семирічна Катерина на заняття прийшла з батьком Олександром. Він допомагає дівчинці зробити заготовки для підставок під чашки. Школярка каже, що може випилювати і розфарбовувати сувеніри. Найбільше дівчинці подобається випалювати на дереві якісь малюнки. Віталій Бровко допомагає кожній дитині на занятті опанувати роботу з інструментом. Учитель з тридцятирічним стажем пояснює дітям правила безпеки і допомагає зробити заготовки. Наймолодшій учениці у цій майстерні – 5 років, за словами викладача у дівчат працювати з інструментом виходить краще.
Викладач Віталій Бровко
«На заняттях ми працюємо з
електролобзиком, кожен виготовляє свою модель. Багато діти роблять тематичних
сувенірів – до Нового року, Різдва, дня народження батьків, – каже
педагог майстерні «Древодім» Віталій Бровко. – До роботи долучаються і батьки, інколи тато відійти не може від
інструмента, це згуртовує родину».
Cаме для
згуртування родин Карітасі і запустили цей проект. З-поміж багатьох ідей для
залучення людей до нових ініціатив обрали майстерню по роботі з деревом.
Заняття для дітей-переселенців, дітей з багатодітних, неповних родин
безкоштовні. Охочих прийти стає все більше.
«Зараз ми активно просуваємо ідеї соціального замовлення, соціальних послуг, аби максимально розширити цей проект, – розповіла координаторка проекту «Простір підтримки» Карітасу Краматорськ Катерина Овчаренко. – Бачимо, що діти у захваті, 90% з них казали, що знайшли тут друзів, більша частина дітей відзначила, що робота у майстерні є для них цікавішою альтернативою, ніж сидіння за комп’ютером. Заради цього і працюємо».
Люди із важкими захворюваннями та особливо діти інколи
не можуть оплатити дороге лікування. Давайте подаруємо їм можливість любити
будучи здоровими та радісними!
Карітас України розпочинає спільну благодійну акцію з YouControl, яка триває з 14 по 20 лютого включно.
Як винагорода за Вашу пожертву, за кожні 100 грн
благодійного внеску Ви отримаєте 1 день повного доступу до системи для
перевірки контрагентів YouControl.
Як взяти участь у благодійній акції:
1). Перекажіть доступну вам суму на рахунок Карітасу через наш Liqpay
2). У призначенні платежу вкажіть «благодійний внесок: акція YC»,
В кінці минулого тижня, у місцевому осередку Карітас СДЄ,
пройшло обговорення питань та
проблем, які виникли внаслідок військового конфлікту на Сході України, а саме
відбувся круглий стіл на
тему «Взаємодія релігійних,
громадських та державних організацій в напрямку розбудови миру».
В
дискусії взяли участь: Артур Деска, голова наглядової ради
української гуманітарної групи та почесний директор центру волонтаріату
Карітасу, о.Ігор Цмоканич, представник ГО «Дрогобич SOS – Допомога Армії», Асан
Якубов, голова правління Кримськотатарської громади Дрогобича «Іхсан –
Щирість», а також представники державних служб, ВПО, громадські
активісти та інші.
Говорили
про роль та участь церкви в розбудові миру, про внесок державних служб,
взаємодію та співпрацю різних груп населення та чому важливо бути волонтером.
Також працювали над ідеями співпраці та партнерства у напрямку миробудування.
«В нас працюють
психологи та соціальні працівники, до яких можна звернутися за допомогою,
підтримкою чи порадою. В рамках проекту проводимо найрізноманітніші тренінги та
групи інтересів, живі бібліотеки, кіноклуби, а також можна скористатися
психологічною допомогою. Наш проект спрямований на згуртування громади та
покращення комунікації між різними групами населення», – зазначила Олена Угрин,
координатор проекту.
Довідка:Проект
«Об’єднуючи людей заради миру» спрямований на стабілізацію суспільства за
допомогою ефективної місцевої інтеграції вимушено переміщених осіб і підтримки
подолання наслідків, відновлення і примирення з місцевою громадою.
Ціллю
проекту є відновлення соціальної
згуртованості, довіри і співробітництва в громаді шляхом примирення і миробудування.
17.01.2019 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому законопроект №4607 «Про соціальні послуги». В Даний момент закон перебуває на підписі в адміністрації Президента. Навіть у разі негайного підписання закону Президентом П.О. Порошенком, він набуде чинності з 1 січня 2020 року.
Пов’язано це з
тим, що прийняття даного закону вимагає, як приведення існуючих підзаконних
нормативних актів у відповідність до нього, так і розробку з чистого аркушу
ряду нормативних актів, що деталізують норми Закону. Всього мова іде про понад
тридцять нормативних актів.
На думку
представників Директорату соціальних послуг та інтеграції Міністерства
Соціальної Політики – це надто великий
обсяг роботи для часового проміжку що залишився до 2020 року.
Саме тому, у
відповідь на заклик міністерства Соціальної політики долучитися до процесу
підготовки проектів необхідних документів, 8.02.
2019 року у приміщенні Київського представництва Карітасу України, за
сприяння Українського Форуму Благодійників, відбулась робоча зустріч представників
організацій, що займаються наданням соціальних послуг, а також тих, що активно
адвокатують розширення та підвищення ефективності фінансування ОГС з державного
бюджету в умовах реформи децентралізації.
Були розглянуті
питання спільного бачення подальшого розвитку реформування сфери надання
соціальних послуг, можливості координації експертних зусиль, спрямованих на
підготовку консолідованих пропозицій, щодо проектів підзаконних нормативних
актів, прийняття яких вимагає нова редакція закону «Про соціальні послуги».
В засіданні взяли участь представники Карітасу України, УФБ, УНЦПД ,ВБО «Конвіктус», БО МБФ «СОС-Україна», БО «100 відсотків життя», МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», Європейський центр некомерційного права (ECNL).
Ростислав Кісь, директор юридичного департаменту Карітасу України, розповідає про прийняття Верховною Радою законопроекту № 4607 «Про соціальні послуги».
Діти платять найвищу ціну під час війни.
За допомогою творчості та гри можна позбутися стресу, говорять фахівці.
Про те, як Карітас працює з дітьми та батьками в буферній зоні, розповіла Світлана Котовська, координатор проекту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України» («Стійкість та розвиток») Карітасу Краматорськ.
Із
закінченням зими добігла кінця і найтепліша благодійна акція Карітасу України «Зимове
милосердя».
Акція
тривала з 05.12.2018 до кінця січня 2019
року в магазині «Dom Pionov».
Нагадаємо, що її суть полягала в тому, щоб адресно допомогти потребуючим дітям та людям літнього віку – підопічним проекту «Домашня опіка» Карітасу України.
Ініціаторами
«Зимового милосердя» стали волонтери Карітасу України та власниця квіткового бутіка
«Дом Пионом», в ході акції до неї долучилась Спілка вірмен України та всі
небайдужі.
Як це було
Впродовж акції квітковий бутік «Dom Pionov» збирав речі, засоби гігієни, книги, цукерки, а також благодійні пожертви для бенефіціарів Карітасу. Все це було передано для дітей, якими опікується Карітас на Сході України. Пакунки з благодійною допомогою поїхали до Маріуполя, Слов’янська та Сєвєродонецька.
На День Святого Миколая представники фонду разом з власницями «Dom Pionov» ходили в гості до самотніх бабусь, якими опікуються сумлінні працівниці проекту «Домашня опіка».
Ходили не з порожніми руками, а з подарунками від партнерів акції – Спілки вірмен України: кожен бенефіціар отримав пакунок з фруктами та пакунок з приємними сюрпризами, які зігріють довгими зимовими вечорами.
Загалом, 19 грудня було передано більше 160 пакунків з подарунками та фруктами на загальну суму 80 000 грн бабусям та дідусям, а також дітям з кризових сімей з Карітасу Київ.
В рамках акції небайдужими людьми було придбано благодійних листівок на загальну суму 13250 грн. За ці кошти були закуплені речі адресної допомоги для дітей та самотніх людей похилого віку, якими опікується Карітас України.
«Насправді було дуже неочікувано та приємно побачити, що так багато людей взяли участь у цій акції. Я вдячна кожному з вас, у вас дуже велике серце!», – поділилась емоціями від проведення акції Вікторія, власниці квіткового бутіка «Дом пионов».
Хочемо також подякувати відомій українській художниці Юлії Делані, яка одна з перших взяла участь в благодійній акції та пожертвувала 10 000 грн. на гігієнічні засоби для самотніх дідусів та бабусь з проекту «Домашня опіка»!
Інформаційним партнером благодійної ініціативи «Зимове милосердя» виступила компанія Pozhidaev Production Team.
«Карітас вирішив об’єднати зусилля небайдужих людей та бізнесу з метою подарувати святкову атмосферу тим, хто опинився у складних життєвих обставинах. Враховуючи те, що до акції була залучена велика кількість людей, вона може також вважатись волонтерською ініціативою, результати якої сприяли досягненню благодійних цілей. Ми раді, що згуртували так багато людей навколо спільної мети», – прокоментував закінчення акції Владислав Шелоков, директор департаменту комунікацій Карітасу України.
Вже 6 рік
поспіль в Україні триває війна. Ми втрачаємо найкращих синів та дочок нашої
неньки, вшановуємо та пам’ятаємо їх. Кожен герой – це цілий світ та окрема
історія його життя та його родини. Важко уявити, скільки горя, сліз та болю
принесла до їхніх родин сумна звістка про втрату…
Виставку «Почуй мій голос» Карітас Харків
присвячує тим, кому вже неможливо бути слабкими – вдовам, чиї герої поклали
своє життя за Україну. Про них згадують не так часто, але варто лише
задуматися, що пережили вони … Це не лише втрата коханого чоловіка, це втрата
цілого світу родинного затишку і тепла, що панував у їхніх домівках.
Ці ніжні,
тендітні жінки змушені стати «бійцями» та навчитися жити по-новому. Деякі з
них, залишилися з малесенькими дітьми, заради яких треба бути сильними.
Самотужки долати щоденні труднощі, які раніше лягали на плечі господаря. І
найголовніше, стримуючи сльози і посміхаючись, ці жінки мають дивитися в
майбутнє із світлою пам’яттю про минуле.
Ми
прагнемо, аби суспільство «почуло» про їхній біль та крик любові, який рветься
з душі і долинає до небес.
Запрошуємо
відвідати фотовиставку «Почуй мій голос»,
що присвячена вдовам загиблих воїнів АТО.
Відкриття: 18 лютого, о 14:00
Локація: м. Харків, Обласний організаційно-методичний центр
культури та мистецтв – вул. Пушкінська, 62
Тривалість: до 11 березня 2019
Захід
організовано у співпраці Карітас Харків, в межах проекту «Об’єднуючи людей
заради розбудови миру», громадської організації «Всеукраїнське об’єднання
рідних загиблих, безвісти загиблих захисників України» та Обласного
організаційно-методичного центру культури і мистецтва.
У січні 2019 року при Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві розпочала свою діяльність Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру «Назарет». Робота Порадні спрямована на надання консультативної допомоги людям, які потерпають від наркотичної, алкогольної чи ігрової залежності, а також їхнім близьким.
Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру УГКЦ «Назарет».
Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5 (Станція метро «Лівобережна») Телефон для довідок: 095-390-43-62
Відкриття Порадні – важливий крок у розвитку напрямку роботи з узалежненими людьми, який вже досить тривалий час впроваджується на базі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, де працює Загальноцерковний Реабілітаційний Центр «Назарет». Про роботу «Назарету», про розширення діяльності на всеукраїнський масштаб, про перспективи роботи з людьми із різними видами залежностей для Карітасу та України розмовляємо з директором Карітасу СДЄ отцем Ігорем Козанкевичем.
Розкажіть, як виникла ідея
«Назарету» і як він розвивався? Чим є центр сьогодні?
У
цьому році виповнюється 15 років з часу його заснування як центру допомоги
узалежненим від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Тому зараз маємо нагоду
подивитись, що було зроблено і куди ми далі йдемо. Важливим кроком вперед стало
відкриття Порадні у Києві, яка допомагає поширити наше знання та досвід.
Ми
починали як невеликий локальний проект, тоді, навесні 2004 року, ми передусім
дивились на нього як на один з компонентів роботи з дітьми вулиці, адже багато
проблемних дітей походили саме з родин, де були узалежнені батьки. Але досить
швидко ми побачили, що існує потреба у постійній реабілітації, а не в
одноразових проектах. Саме тому ми відкрили центр. Зараз, маючи статус
загальноцерковного, «Назарет» не просто проводить реабілітацію, але виступає і
навчальним центром, ми вишколюємо кадри для інших центрів Карітасу, всі бажаючі
можуть приїжджати до нас на стажування, отримати досвід роботи.
Минулого року ми разом з австрійськими партнерами провели навчання за чотирма спеціалізованими модулями для тих хто буде працювати з узалежненими. В минулому році через реабілітаційний центр пройшло 120 осіб, також у нас працюють консультативні пункти в Дрогобичі та Львові, а також амбулаторне відділення, де надається психологічна підтримка узалежненим та їхнім родичам, мотивація на проходження реабілітації, заходи з ресоціалізації.
З якими найпоширенішими
проблемами Ви зустрічаєтесь в своїй роботі? Адже утримувати великий
реабілітаційний центр, та ще й розгалуженою системою консультативних пунктів та
методологічною базою непросто?
Наша
найбільша проблема – це фінансування. Всі Карітаси досить залежні від
зовнішнього фінансування міжнародних партнерів, але коли мова доходить до
підтримки проектів для узалежнених, як правило, ми чуємо, що це наша внутрішня
проблема. Втім, це дуже велика проблема і ми це бачимо – кількість узалежнених
зростає, додаються такі нові групи як ветерани АТО, переселенці.
Зараз діяльність реабілітаційного центру майже повністю фінансується приватними коштами осіб, які проходять реабілітацію, їхніх близьких. Проект Порадні в Києві вдалося запустити завдяки пожертві приватної особи з Австрії, але ці кошти розраховані лише на старт проекту. Патріарша курія надала нам приміщення при соборі для консультаційного центру, допомагає інформаційно. Дуже важливим є підбір персоналу як правило, це люди, яких самих так чи інакше торкнулась проблема, які втратили близьких через залежність. Ще одна наша проблема – це поширення інформації.
Питання реабілітаційних
центрів часто обговорюються в пресі, як правило, журналісти люблять описувати
ті центри, які важко назвати реабілітаційними – де над пацієнтами знущаються,
використовують небезпечні методики. А от успішними практиками не дуже
цікавляться. Це правда?
Коли ми тільки відкрили центр, мене
викликали до районної адміністрації, бо на центр приходили скарги. Виявляється,
нічого поганого наші реабілітанти не робили, вони просто сідали в автобус на
зупинці коло центру. А люди знали, якщо тут сів – значить з центру для
алкоголіків чи наркоманів, значить погана людина. Нікого не цікавило, скількох
людей ми вилікували. Зараз ми це вже пережили, середовище інакше реагує на нас.
Я б хотів щоб інформаційний простір дивився на реабілітацію як на позитив, щоб журналістів цікавили свідчення узалежнених, їхніх рідних. Щоб на кожного реабілітанта ми дивились як на особистість, адже кожна людина – це скарб, це чийсь син, батько, чоловік. Ми готові працювати з усіма, хто допомагає узалежненим. В Євангелії написано «Хто не проти вас, той з вами». Єдине, ми не співпрацюємо з закритими центрами, де насильно допомагають це наша принципова позиція. Ми беремо лише тих хто погоджується приїхати добровільно.
В реабілітації однією з найважливіших складових є те,
чи зможе людина зберегти тверезість після завершення курсу. Що ви робите для
збереження ефективності лікування?
Вже в процесі
реабілітації ми працюємо над мотивацію Не примушуємо, але працюємо аби людина навчилась
брати відповідальність за свої вчинки. Ми намагаємось мотивувати людину на
тверезість, але це, на жаль, вдається не завжди, часто людина не може змінити
середовище і знову потрапляє в проблему. Ми розуміємо наскільки важливі групи
підтримки, тому мотивуємо після виходу відвідувати їх.
Оскільки ми
працюємо, в основному, за методологією «12 кроків», ресоціалізація є важливим
компонентом роботи. На 3-4-му етапах клієнти пишуть програму, що вони будуть
робити після завершення лікування. Вони можуть поїхати додому, спробувати
пожити поза центром, пошукати роботу, а потім знову повернутись. Для тих, кому
потрібна допомога після завершення реабілітації є центр «Воскресіння», де вони
можуть рік чи більше пожити, часто навіть з родинами, якщо ще не готові
повернутись у своє середовище. Бракує інформації про нас і над цим треба ще
працювати.
От зараз ми можемо
прийняти ще 10 осіб, але інформаційного ресурсу не вистачає. Адже тут не просто
взяти і приїхати – потрібно, щоб були люди, які правильно мотивують, адже
нечасто людина сама усвідомлює свою залежність, тут треба працювати з близьким
оточенням, мотивувати.
Якою ви бачите перспективу діяльності «Назарету»?
Я відкритий для
співпраці з усіма, тим більше, що у церкві я відповідаю за душпастерство
тверезості. Якщо завтра до мене прийде людина з будь-якого міста України і
скаже, що пропонує приміщення для центру – ми готові його відкривати. Для
успішної роботи реабілітаційного центру потрібно, аби приїжджали узалежнені, щоб
ми продуктивно контактували з родинами, і мали партнерів та друзів.
Я зацікавлений і
мрію, що це буде наша спільна справа. Часто люди кажуть: «Мене це не цікавить, у моїй родині узалежнених нема». А потім така
людина йтиме по вулиці і її зіб’є водій, який перебуває під дією алкоголю чи
наркотиків. Це наша спільна справа. Зараз ми співпрацюємо з міністерствами
охорони здоров’я та соціальної політики, наш центр офіційно визнаний церквою,
ми відкриті для всіх бажаючих – кожен може приїхати, подивитись як ми працюємо.
Бракує фінансової
підтримки. Найбільше мені болить те, що проблема залежності стає все
актуальнішою в Україні, але приватні реабілітаційні центри розраховані більш на
людей, які мають родичів чи близьких, які можуть заплатити за перебування. А
якщо людина через свою залежність втратила все?
Якщо їй навіть жити нема де? Потрібні державні програми допомоги та підтримки,
держава, органи місцевого самоврядування не можуть відвернутись від цієї
проблеми, це питання національної безпеки. Кожен, хто продає алкоголь
неповнолітнім, хто розмальовує стіни рекламою наркотиків, хто розміщує рекламу
алкоголю чи гральних закладів – свідомо чи несвідомо є зрадником України, бо
цим нищить наш народ, не відрізняючись від того, хто стріляє на Сході, він несе
цим кривду, яка може бути невідворотна.
Заснованому 2004 року ЗРЦ «Назарет» у 2010 р. було присвоєно статус першого загальноцерковного реабілітаційного центру в Українській Греко-Католицькій Церкві, який надає кваліфіковану допомогу в лікуванні осіб з хімічною та поведінковою залежністю. Центр розрахований на 45 осіб. Програма реабілітації розрахована на 8 місяців. Протягом всієї реабілітації клієнти мають психологічний супровід та індивідуальну програму .
Тема дослідження,
що провели експерт Карітасу України з протидії торгівлі людьми, пані Наталя
Голинська та магістр соціології, пані Юлія Мартинова, була вибрана не випадково
– за даними Глобальної доповіді Організації Об’єднаних Націй щодо торгівлі
людьми, майже кожна третя жертва торгівлі людьми у світі – дитина. Щороку
близько 1,2 млн дітей у світі стають жертвами торгівлі людьми.
Основними
завданнями дослідження були якісний та кількісний аналіз ситуації з торгівлею
дітьми в Україні, збір та аналіз інформації про випадки продажу дітей, аналіз
явища сурогатного материнства, його вплив на дитину та відношення до можливості
використання дітей для різних цілей та розробка рекомендацій для покращення
ситуації з запобіганням торгівлею дітьми.
На жаль,
аналіз відкритих даних щодо кількості зафіксованих випадків торгівлі дітьми в
Україні показав загалом дуже малу їх кількість в абсолютних цифрах – Департаментом боротьби зі
злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми
Національної поліції України упродовж 2011–2016 рр. було зафіксовано
лише 49 злочинів, які стосувалися торгівлі дітьми. Тоді як
лише Міжнародна Організація з міграції з 2000 року надала допомогу принаймні 574 дітям-громадянам України, які постраждали від торгівлі людьми.
Низький рівень виявлення випадків торгівлі дітьми на практиці пов’язаний як з низьким
рівнем поінформованості про проблему і серед загального населення в цілому і
серед фахівців відповідних установ та організацій, так і з відсутністю єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків
та жертв торгівлі людьми, в тому числі й дітьми в Україні.
Основними формами торгівлі дітьми в Україні експерти назвали продаж дітей, примусове жебрацтво та сексуальну експлуатацію, поруч із примусовою працею, виробництвом порнографічної продукції, трансплантацією (за даними Нацполіції, в 2018 році було передано до суду п’ять кримінальних проваджень щодо продажу неповнолітніх з метою вилучення органів), використанням дітей у збройному конфлікті та для дрібної злочинної діяльності.
Низький матеріальний
статок родин, складні життєві обставини сімей та недостатня поінформованість про
проблему вважаються експертами основним підґрунтям для торгівлі дітьми. Загалом
причин для поширення торгівлі дітьми в Україні є досить багато: це і складна економічна ситуація – «зріст цін і падіння доходів», і формальне ставлення
до проблеми з боку виконавчої влади, і криза цінностей, і недосконалість чинного законодавства, зокрема в частині роботи з
документами осіб та дітей, що опинилися на тимчасово окупованих територіях.
Серед інших причин називалися вікові особливості розвитку дітей, коли останні
можуть не ідентифікувати, що опинилися в ситуації торгівлі людьми, корупція, попит-пропозиція, віртуальна
реальність, втрата основних цінностей.
На думку експертів, збройний конфлікт на території України
випливає на поширеність торгівлі дітьми через зростання бідності. Торгівля
людьми й дітьми є поширеним явищем на непідконтрольних Україні територіях,
проте немає ніякої можливості оцінити її масштаби. Серед основних її форм в
зоні конфлікту були названі використання
дітей як інформаторів, залучення неповнолітніх у збройний конфлікт з сепаратистського та,
ймовірно, сексуальна експлуатація, можливо
у формі «секс за виживання».
В Україні сурогатне материнство є законодавчо дозволеною допоміжною
репродуктивною технологією для певних категорій батьків, в тому числі й
нерезидентів України. Попри відсутність закону про сурогатне материнство та
самого терміну в українському законодавстві, після заборони комерційного
сурогатного материнства в Індії, Україна стала надзвичайно привабливою для
комерційного сурогатного материнства для іноземців з ряду вагомих причин:
– низька вартість порівняно з США, наприклад, (приблизно 30-35 тисяч доларів порівняно з 150 тисяч в США);
– законодавчо дозволена та проста юридична процедура (Договір про надання репродуктивних послуг);
– мінімум необхідних для процедури документів;
– відсутність законодавчих обмежень для іноземців як в інших країнах;
– фактична відсутність контролю з боку держави за дотриманням всіх юридичних моментів;
– досить високий рівень розвитку медицини та репродуктивних технологій.
Незалежні експерти вказують, що в Україні немає
жодного контролю і регламентації цієї сфери, а найбільша прогалина – довідку
про генетичну спорідненість замість ДНК-тесту видає сама клініка, що уможливлює
численні спекуляції та фактично торгівлю дітьми, якщо дитина генетично не є
рідною з батьками.
Основними шляхами протидії торгівлі дітьми в Україні експерти назвали:
– поширення інформації в суспільстві щодо торгівлі дітьми, просвітницькі кампанії як для дорослих, так і для дітей,
– покращення взаємодії між державою та неурядовими організаціями в цій сфері,
– єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків та жертв торгівлі людьми,
– покращення соціального та матеріального добробуту українців та зміни в законодавстві
– розвиток соціальної роботи в громадах.
Дослідження «Торгівля дітьми в Україні: Продаж дітей та сурогатне материнство» проводилося Благодійною організацією Карітас України в серпні-грудні 2018 року за фінансової підтримки Карітасу Франції.
Команда з протидії торгівлі людьми Карітасу України
