Наші фахівці залучили до проєкту важкохворих та осіб з інвалідністю з числа вимушено переміщених осіб, які знаходять в м.Івано-Франківськ.
За період війни в Центрі прийому вимушених переселенців Карітасу Івано-Франківськ наші працівники надали допомогу у вигляді медикаментів, памперсів, милиць та інших засобів індивідуального догляду для тих, хто цього потребував.
Спеціалісти з догляду вдома – потужна команда з 12 осіб! Вони щоденно за графіком відвідують людей, які знаходяться на індивідуальній опіці, надаючи їм соціальні послуги, а саме:
ведення домашнього господарства(прибирання, закупи, приготування їжі);
догляд за тілом;
забезпечення психологічної підтримки для хворих та їх родин;
надання консультацій з догляду за хворими;
за потребою відбувається перенаправлення до вузьких спеціалістів.
Крім того, Центр забезпечує інформаційно-консультативну діяльність, як для вимушено переміщених осіб, так і для місцевих жителів, а також надає засоби реабілітації у вигляді, візочків, милиць, ходунців, памперсів, протипролежневих матраців.
У Центрі зареєстровані 130 місцевих жителів, які крім соціальних послуг отримують також щомісячну матеріальну допомогу, щоб вижити в тяжкі для країни та людей часи.
Дякуємо нашим турботливим фахівцям за вашу працю!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Люди літнього віку, нетранспортабельні хворі й самотні під час війни виживають за допомоги благодійників та волонтерів. Їхні потреби в їжі, ліках і засобах особистої гігієни зараз у більшості випадків забезпечуються стараннями благодійних організацій.
Благодійний фонд Starenki придбав усе необхідне, щоб зформувати продуктові набори на підтримку людей похилого віку в цей тяжкий час.1000 продуктових наборів було спаковано соціальними працівниками Домашньої опіки та волонтерами Карітасу Донецьк в м. Дніпро на базі локального осередку, щоб потім передати пакунки найбільш вразливим бенефіціарам.
З них 500 наборів отримали терцентри Дніпра. Ще 500 – підопічні Карітасу у Дніпрі.
Дуже важливо підтримувати самотніх людей похилого віку у час війни, не забувати про те, що є слабші за нас, тому запрошуємо усіх долучатися до посильної підтримки стареньких.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Проєкти «Домашньої опіки» та «Паліативної допомоги» Карітасe Івано-Франківськ вже не перший рік опікуються тими, для кого залишатися вдома є не тимчасовим явищем.
Багато людей опинилися в складних життєвих обставинах і потребують уваги, підтримки.
Команда фонду підготувала Великодні вітальні кошики та вже відправила їх до потребуючих з великою надією на краще.
Попри всі труднощі та навіть в такий складний час – ми маємо змогу підтримати тих, хто завжди потребує нашої допомоги.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Одним із пріоритетних напрямків діяльності благодійного фонду Карітас Запоріжжя залишається надання соціальної послуги «Догляд вдома».
Соціальні працівниці проєкту «Адвокація сталих соціальних послуг» докладають максимум зусиль для покращення якості життя літніх людей, особливово в умовах часу війни.
Соціальні послуги для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю надаються в домашніх умовах, згідно Державного стандарту догляду вдома. Залежно від ступеня життєвих потреб, зміст та обсяг соціальної послуги визначаються індивідуально для кожного одержувача соцпослуги.
Важливою складовою цієї послуги є допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації та навчання навичкам користування ними.
Забезпечивши інвалідними візками, ходунками, милицями та палицями людей з порушеннями опорно-рухового апарату, які обмежені в вільному пересуванні, ми полегшуємо їх життя.
Ніна Петрівна – одна з тих самотніх літніх жінок, яка з початку березня отримує важливу для себе послугу.
Соціальна працівниця проєкту на постійній основі допомагає купувати і доставляти їй ліки та продукти харчування.
А сьогодні, через порушеннях нормального функціонування опорно-рухового апарату, підопічна була забезпечена підлокітною милицею для полегшення пересування.
Для самостійного користування працівницею фонду проведено навчання щодо регулювання висоти засобу та безпечної експлуатації.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
До Всесвітнього Дня хворого працівники Карітасу розвезли продуктові набори, засоби гігієни та побутову хімію важкохворим підопічним проекту «Домашня опіка» та “PRO_ милосердя”.
Благодійна акція відбулася завдяки підтримці небайдужих людей та компанії P&G в рамках благодійної ініціативи “Піклування в кожен дім”.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
В ці холодні зимові дні особливої уваги потребують літні люди, які лишились на самоті – на самоті зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями.
Таким людям важко всюди, але в ізольованих селах, що розташовані поблизу лінії розмежування, складніше в рази. Саме такими людьми опікуються працівники проєкту «Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях», що активно реалізується благодійним фондом «Карітас Запоріжжя» за підтримки Австрійського агентства розвитку (ADA) за кошти Австрійського співробітництва з питань розвитку та Карітас Австрія.
Ось вже більше року п’ятдесят потребуючих літніх людей в селах Новоселівка і Новобахмутівка Очеретинської ВЦА Донецької області отримують послуги домашньої опіки. Майже щодня п’ять соціальних працівниць поспішають до своїх підопічних, які вже стали близькими людьми. Довіра підопічних до наших соціальних працівників стала вагомим надбанням за час реалізації проєкту.
«Нас чекають, нам довіряють, потребують нашої уваги та турботи», – говорять фахівчині фонду.
Допомогти приготувати їжу, занести дрова, розпалити піч, набрати з колодязя води, прибрати в хаті та принести продукти з магазину – це далеко не повний перелік життєво важливих речей, що не по силах літнім людям без сторонньої допомоги. Але найголовніше – це живе тепле спілкування. Для них важливо, щоб поруч були люди, які готові їх вислухати, зрозуміти та підтримати.
В рамках проєкту кожен підопічний має доступ до психологічних послуг: індивідуальних і конфіденційних. Для цього психолог організовує свою роботу таким чином, щоб людина почувала себе комфортно і безпечно. Крім індивідуальних консультацій вдома, за потребою є можливість долучитися до щомісячних зустрічей груп самодопомоги.
Гуртуватися задля вирішення проблем місцевої громади допомагають групові зустрічі активістів і членів громади. Усвідомити, що разом легше долати перешкоди в розбудові і покращенні місцевих громад, вдало допомагає фасилітатор проєкту, а успіхи, яких досягли разом – надихають.
Організаційна і методична допомога соціального працівника є важливою і об’єднуючою складовою всієї команди проєкту.
«Тримати «руку на пульсі», вчасно реагувати на потреби підопічних для покращення нашої роботи інколи складно, але необхідно» – зазначають фахівці проєкту.
Робочі зустрічі команди – це можливість обмінятися думками, поділитися викликами, отримати відповіді на хвилюючи питання. Кожен з членів команди Карітас Запоріжжя працює з відкритим серцем і завжди готовий поділитися його теплом, бо добре пам’ятає, що Карітас – це любов, Карітас – це милосердя!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Лисецька селищна рада та Карітас-Івано-Франківськ підписали Договір про надання соціальних послуг паліативного догляду.
Благодійна організація зобов’язується здійснювати паліативний догляд за жителями похилого віку, особами з інвалідністю, що проживають у громаді, не здатними до самообслуговування та потребують сторонньої допомоги. А селищна рада здійснюватиме оплату наданих послуг важкохворим, інформує пресслужба Лисецької ТГ.
Догляд включатиме відвідини окремою мультидисциплінарною бригадою важкохворих. Їм допомагатимуть у веденні домашнього господарства, займатимуться придбанням та доставкою промислових, продовольчих товарів та медикаментів. Спостерігатимуть за станом здоров’я, прийом ліків, сприятимуть у наданні медичних послуг та надаватимуть психологічну підтримку.
Уповноваженими представниками фонду під час підписання договору стали завідувач відділення домашньої опіки Іванна Дмитрук та духівник відділення паліативного догляду отець Микола Мазурик. З боку селищної ради — очільник громади Анатолій Лущак та начальник служби у справах дітей Наталія Данилюк.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Старенькі, самотні, кволі і з дуже складними долями. Таких підтримують у рамках проєкту «Домашня опіка», який курує коломийський «Карітас». Багатьом із цих людей потрібно не так допомогти по господарці, купити продуктів чи приготувати їжу, як просто потеревенити, аби їх вкотре вислухали і сказали, що все буде добре.
Дякують, але не завжди
Зараз під опікою проєкту 60 людей. До кожного раз на тиждень приходить соцпрацівник: допомагає зробити хатні справи, купити продукти і ліки, приготувати їжу і навіть посапати город – кому що треба. Якщо людина у важкому фізичному стані, її відвідують частіше.
Заступниця керівника проєкту Світлана Ласійчук вже давно відчула в собі поклик помагати людям. Але завжди щось відволікало: повно своїх клопотів, бракувало часу, можливості… Аж поки випадково не потрапила до «Карітасу». Волонтерство стало роботою.
Щоправда, жінка десь місяць ніяк не могла звикнути до болючих людських історій, іноді так переймалася, що ночами не могла заснути, мордувала себе питаннями, чому так трапляється у житті деяких людей і вони те все мають винести. А потім зрозуміла: своїми переживаннями біді не зарадить, тому єдине, що може вдіяти – добре виконувати свою роботу.
«Коли бачу їхні радісні очі, чую слова вдячності, то розумію, що я на своєму місці, – каже пані Світлана. – Хоча люди бувають різні. Декому постійно все недогода. До прикладу, щомісяця розвозимо нашим підопічним продуктові набори, які отримуємо з Києва з благодійного фонду. Здебільшого дякують, але не завжди. Іноді дорікають, що в пакеті могло би бути більше продуктів. Або: «Нащо мені тієї гречки?».
Соцпрацівниця Галина Шургалюк розповідає, що за день їй необхідно обійти 7-8 людей. І так тричі на тиждень. Кожного треба вислухати. Більшість стареньких хочуть не так допомоги по господарці, як простого людського спілкування. Потеревенити про те, про се. Люди здебільшого жаліються на життя, на болячки, кажуть, що вже чекають смерті. Пані Галина мусить жартувати і бодай якось розряджати атмосферу: «Ви що, намилилися вмирати? Навіть не думайте. Хочете мене без роботи лишити?» Уже обоє регочуть.
«Знову лишаюся сама»
Цього разу треба відвідати трьох жінок. Перша – 64-річна Анна Миколаївна. Живе біля Коломиї, у Мишині. Сама. Коло лісу. До найближчої хати майже кілометр.
Торік помер її єдиний син. Був гумористом, працював у коломийському театрі. Повертався з футболу і дорогою помер – знайшли у лісі. Інфаркт. Анна Миколаївна досі сильно побивається, щодня плаче.
Йти треба через ліс. Стежку до обійстя замело. Орієнтуємося за собачими слідами. Ближче до хати дорога почищена – Анна Миколаївна, певно, з останніх сил це зробила, дуже любить, коли хтось приходить у гості.
Вже чекає на порозі, плаче. «Вибачайте, сльози самі котяться, – витирає очі жінка. – Відколи втратила сина, так самотньо на душі. Хоч вовком вий. Добре, що хоч з «Карітасу» провідують. А більше ніхто. Колись тут жило багато людей – вся наша сім’я. У ті часи я любила цю місцину. Поле, ліс… Найкрасивіше навесні».
У кімнаті на столі величезний портрет сина, поруч ще дві його фотографії. Коло пічки ушивається рудий пухнастий кіт. Рижик трохи рятує господиню від щоденного суму. Колись на подвір’ї жив і пес. 20 років. А потім помер. Анна Миколаївна дуже важко це пережила, потім хворіла – більше не хоче собак.
Жінка наливає чаю в горнятка, пригощає шоколадкою. «Я взагалі повар за покликанням, – усміхається вона. – Найліпше завжди вдавався плов. Але тепер ні до чого немає охоти».
Колись пані Анна хотіла стати медсестрою, але для вступу не вистачило одного бала. В школі вчилася на відмінно, була впевнена, що сама здасть іспити. Заборонила батькам нести гроші. Далі працювала в їдальні, потім на заводі. І аж до пенсії. Грошей з пенсії ледве вистачає, щоб вижити. Багато йде на ліки. Дуже мучить гіпертонія, ноги болять.
Найгірше взимку – майже весь час у хаті. Читає книги і слухає радіо. Відколи син помер, телевізор не дивиться, бо телебачення нагадує про нього. Восени було трохи веселіше – з’являлася купа роботи. Коло хати аж 17 дубів росте – постійно треба листя загрібати. Про те, щоб позрізати ті дуби, навіть мови не може бути. Анна Миколаївна каже, що то праця її батька, дубам уже по 60 років.
Коли нема снігу, щонеділі жінка йде до церкви. Дві години пішки. Так само довго треба добиратися на цвинтар до могили сина. Ще донедавна ходила туди через день. Влітку навіть бувало, що ночувала там на лавці.
Тепер найбільше журиться, за що має зробити синові пам’ятник. «Недавно була в Коломиї, зайшла у траурний салон запитати, скільки коштують пам’ятники, – розповідає пані Анна. – Звідти вийшла майже з серцевим нападом. Страшні ціни».
Жінка дуже не хоче відпускати гостей, ніяк не може наговоритися. «Плачу, що ви вже йдете, а я знову лишаюся сама», – не стримує сліз пані Анна. Махала рукою, аж поки не зайшли у ліс.
Лиш любується
Ще одна підопічна живе в Коломиї. Колишня вчителька, 79-річна Христина Романівна теж втратила свою дитину. Донька ще молодою згоріла від раку.
Показує її фото і починає плакати. «Вже купа років минуло, але як тільки мова заходить за доньку, сльози самі течуть рікою, – говорить жінка. – До сьогодні пам’ятаю, як вона вже була хвора і благала: «Мамочко, лиш не дай мене в гріб».
Пані Христина 35 років працювала у школі, викладала біологію і хімію. Вона взагалі з династії інтелігентів. Тато був директором школи, мама – завідувачка початкових класів, сестра і брат – теж учителі. І донька вчителювала.
Багато років Христина Романівна мешкає сама. Недавно в хаті з’явився кіт Мурчик. Рудий з білими плямами. Нахаба добрячий, але дуже люблений. «Якби не він, я би пропала, – сміється пані Христина. – Бавлю його, як можу. Всі смачні шматочки – йому. Най тішиться».
З дому майже не виходить. Не може. Кілька років тому впала на ожеледиці, зламала стегнові кістки. Ледве зібрала гроші на операцію. Та ще й пощастило знижу отримати. Медики таки врятували жінку від інвалідного візка, але оклигувала пів року.
Ходити досі дуже важко. Прибирати просить соцпрацівника. Зварити їсти ще сама годна, але не все – лише зупу, кашу, макарони, картоплю посмажити. Кожен день мусить бути свіже, щойно зварене – так ще мама навчила. Добре, що сусідка хороша, помагає, коли треба. Часто приносить щось смачненьке. Влітку в саду нападало багато яблук – разом наробили повидла.
А ще пані Христина має клаптик городу коло будинку. Геть маленький. Для ожини, порічок, малини. Каже, не може без тих кущиків. Але вже два роки, як не годна обробляти свій город. Лиш любується.
«Що буде з моєю дівчинкою?»
Інша підопічна, 77-літня Галина Михайлівна, вже майже 30 років мріє просто виспатися. Відколи внучка отримала важку інвалідність. Ще маленькою Люду дуже лупцювала мама, одного разу так сильно гепнула головою об стіну, що в мозку почалися незворотні зміни. Два місяці дитина лежала в реанімації. Вижила, але стала іншою. Після того мама віддала її до притулку для дітей з інвалідністю.
Бабуся про все дізналася, коли було надто пізно. Одразу забрала малу до себе. І так досі живуть удвох. Син пані Галини, батько Людмили, давно помер. Мама десь є, але після скоєного їй не раді в домі.
«Я вже геть сили не маю, – каже жінка. – Люда спить, як мишка: тільки заплющила очі – і вже встає. Кричить, штурхає мене. Її часто судомить. Цілу ніч такі гастролі».
Дівчина огрядна, сама не пересувається, на візок треба покласти, нагодувати, помити. Все на бабусині руки. Не кожен соцпрацівник годен з тим усім впоратися. Аби вивезти її надвір погуляти, треба просити сусідів. Як нема кому помогти, бабця з внучкою просто сидять на балконі.
Галина Михайлівна й сама ледве тримається: пережила кілька операцій, нога дуже хвора. Зате має бойову вдачу. Не раз організовувала збір грошей для реабілітації внучки, волонтери допомогли з візком.
«Щоразу Бог мене ставить на ноги лише заради неї, – каже пані Галина. – Я часто думаю: якщо мене не стане, що буде з моєю дівчинкою?»
Все одно самі
«Знаєте, є повно різних історій, після яких стає страшно старіти, – каже пані Світлана. – Навіть якщо поруч дорослі діти. Багато наших підопічних мають дітей, але все одно самі і нещасні. Хтось відмовився від батьків, інші назавжди поїхали за кордон, дехто спився та ще й боргів навішав на маму чи тата».
А ще Світлана Ласійчук помітила, що життєрадісні старенькі значно рідше хворіють. Вони ніби світяться зсередини. Згадує 85-річну жінку, котра щоранку робить зарядку, доглядає за собою. Виглядає чудово, сама робить всю хатню роботу. Майже не хворіє. Часто каже, що вік не має заважати насолоджуватися життям.
В цьому році, напередодні Дня Святого Миколая, до підопічних проєкту “Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях” завітали співробітники фонду Милосердя-Луганськ та передали солодкі подарунки від учнів Кіндрашівської загальноосвітньої школи.
Діти власноруч оздобили пряники святковими привітаннями, додаючи любов та тепло своїх сердець.
Наші маленькі подаруночки стали приємною несподіванкою для дідусів та бабусь, і викликали у них радісні емоції.
Закликаємо всіх робити добрі справи частіше, і тоді кожен відчує, наскільки приємно дарувати радість іншим!
Проєкт “Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях” реалізується за організаційної підтримки Caritas Ukraine і фінансується Австрійським агентством розвитку (ADA) за кошти Австрійського співробітництва з питань розвитку та Caritas Österreich.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Благодійна організація “Карітас Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ” спільно з Департаментом соціальної політики Івано-Франківської ОДА в рамках заходів обласної комплексної Програми соціального захисту населення Івано-Франківської області на 2017-2021 року і за сприяння Івано-Франківська обласна рада та Івано-Франківська обласна державна адміністрація вручила допомогу у вигляді засобів догляду та гігієни для жителів міста та області.
26 листопада у залі Івано-Франківського Карітасу зібралося багато людей, які потребують допомоги. За кожним із них – своя історія. У кожного в душі – болючий досвід.
Галина отримує засоби догляду для свого чоловіка, що страждає від поліомієліту. Каже, що хвороба складна і невиліковна. А хворий потребує постійного догляду. Жінці лише за 50, свою старість вона уявляла інакше, однак мусить миритися з тим, що є. Підтримкою Карітасу заручилась нещодавно і невдовзі отримала ліжко для хворого.
«Це значна допомога, – каже Галина. – Кожен має свій хрест, але важливо, що є люди, які допомагають його нести».
У цьому напрямку Карітас Івано-Франківськ працює протягом року.
«Ми надаємо не тільки памперси, – наголошує директор благодійного фонду о. Володимир Чорній. – Ми підставляємо плече, щоб допомогти один одному. Бо Карітас працює не на акції, а працює кожного дня!».
Загалом з обласного бюджету для придбання засобів догляду виділено 50 тис. гривень. Допомогу вручили в рамках діяльності Центру догляду вдома.
Це вже четвертий рік поспіль Карітас Івано-Франківськ має таку можливість за кошти Департаменту соціальної політики придбати засобів догляду на 50 тисяч гривень і розприділити їх між потребуючими міста та області з числа малозабезпечених та соціально-вразливих родин.
Окрім того, отримувачі допомоги мали нагоду детальніше дізнатися про вакцинацію, щоб захистити себе і своїх близьких. Розгорнутий інформативний матеріал підготувала лікарка-консультантка відділення паліативного догляду Вікторія Циганюк.
Вона розповіла присутнім про види вакцин від Сovid-19, особливості їх застосування, а також про протипокази до проведення вакцинації. Тож окрім матеріальної допомоги, присутні збагатилися корисною інформацією!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
