дослідження Архіви

Карітас провів дослідження потреб вразливих людей, що проживають в буферній зоні

Posted on 28.01.2021 by csm_admin

З огляду на триваючі бойові дії та пандемію COVID-19, що загострює важку гуманітарну ситуацію на сході України, прогнозується, що у 2021 році 3,4 мільйона людей потребуватимуть гуманітарної допомоги. Незважаючи на те, що кількість потребуючих подібна до 2020 року, їх потреби тепер значно вищі.

Люди похилого віку, люди з обмеженими можливостями, діти, одинокі матері – одні з найбільш вразливих груп, серед яких приблизно 340 000 внутрішньо переміщених осіб, які проживають у негідних умовах.

У другій половині грудня 2020 року Карітас здійснив швидку оцінку потреб цих категорій населення. Її провела місцева команда Карітасу Волноваха у співпраці із Карітасом Запоріжжя та Карітасом України.

Область оцінки включає в себе 5 сільських населених пунктів Донецької області, що розташовані в 0-5 км зоні уздовж лінії зіткнення, в контрольованому урядом регіоні. Це селища Березове, Тарамчук, Славне, Степне та Новомихайлівка.

Окрім даних про демографічну ситуацію, отриманих у кожному з 5 населених пунктів від місцевих органів влади, команда Карітасу зібрала дані про соціально-економічну ситуацію, потреби та спроможність місцевих систем у різних секторах, діяльність різних суб’єктів у цільовій області. Для того, щоб точно оцінити багатогалузеві потреби в різних гендерно-вікових групах та групах вразливості, було проведено індивідуальні інтерв’ю з 30 місцевими жителями в кожному з 5 населених пунктів, які представляють різні групи вразливості. Пул із 30 респондентів складається з 73,3% жінок та 26,7% чоловіків. Відповідно до демографічного огляду, частка жінок-респондентів зростає у групі людей похилого віку. Були опитані жінки-респонденти з групи 0-18, враховуючи вищу вразливість жінок у цих вікових групах.

Кожен респондент має декілька критеріїв вразливості. Кожен другий респондент – людина з обмеженими можливостями, з хронічними захворюваннями та з доходом нижче 2200 грн на місяць (офіційний прожитковий мінімум на 2020 рік). Інші вразливості респондентів, що виявило дослідження, – самотні люди похилого віку, прикуті до ліжка, родини без чоловіка-годувальника, багатодітні сім’ї та сироти.

Основні аспекти дослідження:

Демографічний, соціально-економічний та інфраструктурний аналіз у 5 цільових населених пунктах, розташованих в районі 0-5 км вздовж лінії зіткнення
Гендерний аналіз потреб і уразливості людей
Потенціал місцевих систем та суб’єктів гуманітарної діяльності в різних секторах
Доказовий та багатогалузевий аналіз потреб найбільш вразливих груп
Covid-19 та питання інтеграції захисту

Ключові висновки

У 5 населених пунктах проживає 3130 людей. Новомихалівка та Степне складають 78,6% населення. Ці два великі населені пункти мають більш розвинену інфраструктуру порівняно з меншими (Славне, Березове та Тарамчук), що робить доступ людей до життєзабезпечуючих товарів та послуг у всіх секторах кращим, але все ще недостатнім (особливо для вразливих груп). Найбільш критична ситуація, спричинена ізоляцією, пов’язаною з конфліктом, – у Тарамчуці та Славному, які взагалі не мають життєзабезпечувальної інфраструктури.
В оцінюваних 5 населених пунктах гендерна рівність становить 49,6% чоловіків та 50,4% жінок. Вікова група, яка виходить за рамки загальної гендерної пропорції, – це люди похилого віку (віком від 60 років), які представлені 62,2% жінок.
Більше половини людей, які проживають у цих населених пунктах, відносяться до вразливої категорії населення. Як правило, ці люди мають більше однієї критерії вразливості. Одночасно декілька категорій вразливості частіше спостерігається у жіночих групах. Такі уразливі категорії, як то – самотні люди похилого віку, одноосібні сім’ї та прикуті до ліжка люди становлять більшу частку жінок (63%). Серед найпоширенішого критерію вразливості – хронічні захворювання (стосується 48,8% населення). Люди з щомісячним доходом нижче офіційного прожиткового мінімуму (48,3% населення) складають 41% чоловіків та 59% жінок.
Вразливі групи потребують багатогалузевої допомоги, яка повинна відповідати їх потребам, зокрема відносно статі та вікової групи. Виходячи з обмежень доступу, що спостерігається у Тарамчуці та Славному, натуральна форма допомоги є більш доречною для місцевих мешканців. Люди в Березовому, Степному та Новомихалівці більше потребують грошової допомоги. Проте у будь-якому з 5 населених пунктів слід обов’язково враховувати індивідуальну специфіку вразливості, яка погіршилася внаслідок ізоляції в умовах поширення Covid-19.
Усі сектори представлені людьми, які критично не в змозі забезпечити власні потреби. 80% опитаних відчувають повсякденний страх і тривогу; 43% не покривають критично важливих потреб у питній воді, а 30% – у засобах гігієни та санітарії; 27% респондентів не покривають критично важливих потреб у їжі; 33% не покривають критично важливих потреб у життєво необхідних ліках, і 20% – у медичних послугах; 13% не покривають критично важливих потреб у паливі для зимівлі.
10% опитаних людей постійно відчувають дискримінацію з боку оточуючих людей, хоча офіційно випадків гендерного насильства не виявлено. 30% респондентів не знають про заходи, які слід вжити у разі насильства. Вони виявили стурбованість з цієї теми. Неофіційне спілкування показало кілька випадків, коли у жінок та людей похилого віку, які отримали допомогу від держави або НДО, ці товари/готівка були насильно відібрані. Лише 17% респондентів повідомляють про існуючі різні типи підтримки з боку місцевих жителів.
7% респондентів не знають про заходи для профілактики інфекції Covid-19 та її симптоми. 27% респондентів не знають про практичні заходи, які слід вжити у разі симптоматики Covid-19 (з ким їм слід зв’язатися і що робити). Це стосується переважно багатодітних сімей та ізольованих літніх людей.
Транспортні маршрути не розроблені і представлені лише одним громадським автобусом, який курсує 2 рази на тиждень між селищами Березове, Степне та Новомихалівка. У разі потреби у людей немає іншого вибору, крім як наймати таксі, яке коштує дорого. 40% респондентів (переважно в Тарамчуці та Славному) взагалі не користуються громадським транспортом. Лише 37% респондентів (переважно з великих сіл) мають доступ до банкоматів, розташованих на відстані 30-40 км від даних населених пунктів у найближчому місті. Жителі менших сіл можуть платити карткою в магазинах сусідніх великих, але спочатку треба пройти 5 кілометрів, щоб дістатися до них через пункти пропуску.
Хоча всі респонденти мають той чи інший вид вразливості, 23% з них не отримують державної підтримки у вигляді соціальних субсидій. Багато людей не можуть офіційно довести свою інвалідність і потребують підтримки у вигляді юридичних консультацій та оформлення документів.

Повне дослідження “Багатосекторна оцінка потреб вразливих людей, які проживають у 5 населених пунктах, що постраждали від затяжного конфлікту, в зоні 0-5 км вздовж лінії зіткнення, контрольована урядом зона в Україні, Донецька область, Маріїнський район”.Завантажити

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/

Відомі результати дослідження «Торгівля дітьми в Україні: Продаж дітей та сурогатне материнство»

Posted on 08.02.2019 by csm_admin

Тема дослідження, що провели експерт Карітасу України з протидії торгівлі людьми, пані Наталя Голинська та магістр соціології, пані Юлія Мартинова, була вибрана не випадково – за даними Глобальної доповіді Організації Об’єднаних Націй щодо торгівлі людьми, майже кожна третя жертва торгівлі людьми у світі – дитина. Щороку близько 1,2 млн дітей у світі стають жертвами торгівлі людьми.

Основними завданнями дослідження були якісний та кількісний аналіз ситуації з торгівлею дітьми в Україні, збір та аналіз інформації про випадки продажу дітей, аналіз явища сурогатного материнства, його вплив на дитину та відношення до можливості використання дітей для різних цілей та розробка рекомендацій для покращення ситуації з запобіганням торгівлею дітьми.

На жаль, аналіз відкритих даних щодо кількості зафіксованих випадків торгівлі дітьми в Україні показав загалом дуже малу їх кількість в абсолютних цифрах – Департаментом боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України упродовж 2011–2016 рр. було зафіксовано лише 49 злочинів, які стосувалися торгівлі дітьми. Тоді як лише Міжнародна Організація з міграції з 2000 року надала допомогу принаймні 574 дітям-громадянам України, які постраждали від торгівлі людьми. Низький рівень виявлення випадків торгівлі дітьми на практиці пов’язаний як з низьким рівнем поінформованості про проблему і серед загального населення в цілому і серед фахівців відповідних установ та організацій, так і з відсутністю єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків та жертв торгівлі людьми, в тому числі й дітьми в Україні.

Основними формами торгівлі дітьми в Україні експерти назвали продаж дітей, примусове жебрацтво та сексуальну експлуатацію, поруч із примусовою працею, виробництвом порнографічної продукції, трансплантацією (за даними Нацполіції, в 2018 році було передано до суду п’ять кримінальних проваджень щодо продажу неповнолітніх з метою вилучення органів), використанням дітей у збройному конфлікті та для дрібної злочинної діяльності.

Низький матеріальний статок родин, складні життєві обставини сімей та недостатня поінформованість про проблему вважаються експертами основним підґрунтям для торгівлі дітьми. Загалом причин для поширення торгівлі дітьми в Україні є досить багато: це і складна економічна ситуація – «зріст цін і падіння доходів», і формальне ставлення до проблеми з боку виконавчої влади, і криза цінностей, і недосконалість чинного законодавства, зокрема в частині роботи з документами осіб та дітей, що опинилися на тимчасово окупованих територіях. Серед інших причин називалися вікові особливості розвитку дітей, коли останні можуть не ідентифікувати, що опинилися в ситуації торгівлі людьми, корупція, попит-пропозиція, віртуальна реальність, втрата основних цінностей.

На думку експертів, збройний конфлікт на території України випливає на поширеність торгівлі дітьми через зростання бідності. Торгівля людьми й дітьми є поширеним явищем на непідконтрольних Україні територіях, проте немає ніякої можливості оцінити її масштаби. Серед основних її форм в зоні конфлікту були названі використання дітей як інформаторів, залучення неповнолітніх у збройний конфлікт з сепаратистського та, ймовірно, сексуальна експлуатація, можливо у формі «секс за виживання».

В Україні сурогатне материнство є законодавчо дозволеною допоміжною репродуктивною технологією для певних категорій батьків, в тому числі й нерезидентів України. Попри відсутність закону про сурогатне материнство та самого терміну в українському законодавстві, після заборони комерційного сурогатного материнства в Індії, Україна стала надзвичайно привабливою для комерційного сурогатного материнства для іноземців з ряду вагомих причин:

– низька вартість порівняно з США, наприклад, (приблизно 30-35 тисяч доларів порівняно з 150 тисяч в США);
– законодавчо дозволена та проста юридична процедура (Договір про надання репродуктивних послуг);
– мінімум необхідних для процедури документів;
– відсутність законодавчих обмежень для іноземців як в інших країнах;
– фактична відсутність контролю з боку держави за дотриманням всіх юридичних моментів;
– досить високий рівень розвитку медицини та репродуктивних технологій.

Незалежні експерти вказують, що в Україні немає жодного контролю і регламентації цієї сфери, а найбільша прогалина – довідку про генетичну спорідненість замість ДНК-тесту видає сама клініка, що уможливлює численні спекуляції та фактично торгівлю дітьми, якщо дитина генетично не є рідною з батьками.

Основними шляхами протидії торгівлі дітьми в Україні експерти назвали:

– поширення інформації в суспільстві щодо торгівлі дітьми, просвітницькі кампанії як для дорослих, так і для дітей,
– покращення взаємодії між державою та неурядовими організаціями в цій сфері,
– єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків та жертв торгівлі людьми,
– покращення соціального та матеріального добробуту українців та зміни в законодавстві
– розвиток соціальної роботи в громадах.

Дослідження «Торгівля дітьми в Україні: Продаж дітей та сурогатне материнство» проводилося Благодійною організацією Карітас України в серпні-грудні 2018 року за фінансової підтримки Карітасу Франції.