News Архіви - Сторінка 2 з 173

Там, де надія сильніша за війну. Роздуми після кількох днів на півдні України

Posted on 16.06.202619.06.2026 by manager

Нещодавно я повернувся з поїздки на південь України. Разом із колегами ми відвідали Запорізьку, Херсонську та Миколаївську області, де зустрічалися з командами Карітас Запоріжжя, Карітас Херсон, Карітас Берислав та Карітас Миколаїв. Метою був запуск нового спільного з МОМ проєкту грошової допомоги за пріоритетами (Unified Сash Transfers) для людей, які найбільше постраждали від війни.

Метою був запуск, за підтримки Гуманітарного фонду для України, нового спільного з МОМ проєкту грошової допомоги для людей, які найбільше постраждали від війни. Ми повернулись із думками про людей.

Південь України сьогодні – це земля контрастів. Тут поруч із безкраїми степами та червоними маками стоять будинки з пробитими стінами та зруйнованими дахами. Тут дрони перетинають яскраве літнє небо. А на дорогах антидронові сітки стають такими ж звичними, як і дорожні знаки.

Ми бачили школи, лікарні та житлові будинки, які війна залишила без вікон, дахів або навіть цілих стін. Бачили населені пункти, де сліди бойових дій присутні буквально на кожному кроці. І водночас бачили людей, які продовжують садити квіти біля своїх будинків, доглядати городи, зустрічати гостей і планувати майбутнє.

Однією з найбільш емоційних стала поїздка до Великої Олександрівки на Херсонщині. Ми слухали історії людей, які пережили окупацію. Вісім місяців життя без нормального постачання продуктів, ліків, зв’язку із зовнішнім світом. Вісім місяців страху та невизначеності.
Одна жінка розповідала про той час дуже спокійно, майже без емоцій. І раптом поділилася: «Мені снився хліб» Ця коротка фраза нагадала, наскільки швидко війна може змінити життя людини. Наскільки простими стають мрії, коли доводиться боротися за найнеобхідніше.

Ми чули історії про втрату рідних. Про евакуацію під обстрілами. Про людей, які ризикували життям, щоб дістатися до магазину чи аптеки. Про тих, хто не дочекався допомоги або можливості виїхати.

І водночас ми бачили неймовірну силу людей. Силу працівників місцевих Карітасів, які щодня працюють у громадах під постійною загрозою обстрілів. Силу волонтерів, які знають майже кожну родину у своєму населеному пункті. Силу самих мешканців, які попри пережите не втратили здатності допомагати сусідам, підтримувати одне одного і знаходити мотивацію рухатися далі.

Під час таких поїздок особливо гостро усвідомлюєш, що гуманітарна допомога –це значно більше, ніж цифри у звітах чи бюджети проєктів.
За кожною виплатою стоїть конкретна людина.
Літня жінка, яка може купити необхідні ліки.
Батьки, які можуть придбати продукти для своїх дітей.
Родина, яка щойно евакуювалася і починає життя практично з нуля.
Людина, чий будинок постраждав від обстрілу і яка намагається відновити хоча б частину звичного життя.

Саме для таких людей створено програму грошової допомоги за пріоритетами (Unified Сash Transfers), яку ми запускаємо разом із МОМ. Вона спрямована на підтримку мешканців прифронтових громад, новопереміщених родин та домогосподарств, які безпосередньо постраждали від обстрілів. Ця допомога не може усунути наслідки війни. Вона не поверне втрачені домівки і не залікує всі рани. Але вона дає людям можливість самостійно визначити свої найнагальніші потреби та отримати ресурс для того, щоб пережити складний період із гідністю.
Напевно, найсимволічніший момент цієї поїздки стався дорогою до Великої Олександрівки.
Ми їхали під антидроновими сітками, які сьогодні стали частиною місцевого пейзажу. Небо було затягнуте хмарами після дощу. І раптом над дорогою з’явилася веселка.

Вона простягнулася над землею, яка пережила окупацію, обстріли, втрати та біль.
І в той момент нам здалося, що ця веселка стала дуже точною метафорою всього, що ми побачили за ці кілька днів.
Війна залишила на півдні України глибокі рани. Вона змінила долі тисяч людей. Вона щодня нагадує про себе звуками вибухів, зруйнованими будівлями та історіями втрат.
Але вона не змогла забрати головне.
Людяність.
Взаємну підтримку.
Віру.
Надію.

Cаме тому після цієї поїздки ми повернулися з переконанням, що попри всі випробування південь України тримається не лише завдяки гуманітарній допомозі, міжнародній підтримці чи роботі організацій.
Він тримається завдяки людям.
Людям, для яких надія досі сильніша за війну.

«Ми знаходимо надію в дії»: делегація Карітас України на Світовому конгесі милосердя у Вільнюсі

Posted on 16.06.202616.06.2026 by manager

Президентка Карітас України Тетяна Ставничи виступила зі свідченням «Діло милосердя в умовах війни» на VI Світовому апостольському конгресі милосердя, який завершився у четвер у Вільнюсі.

Конгрес, організований Дикастерією з євангелізації, зібрав понад 5 000 учасників із 52 країн під гаслом «Будуємо місто милосердя». Вільнюс було обрано місцем проведення, зокрема через його особливе значення як місця народження образу Божого Милосердя: саме тут зберігається оригінальний образ, написаний у 1934 році, який нині перебуває в каплиці Божого Милосердя. Серед спікерів конгресу був Вселенський Патріарх Варфоломій, а Папа Лев XIV записав спеціальне відеозвернення до учасників.

Звертаючись до міжнародної аудиторії, президентка Карітас України змалювала чотири роки повномасштабної війни: від конкретної гуманітарної роботи до фундаментальних питань про те, що означає залишатися людиною.

«Війна – це хаос і руйнування, але це не лише політична чи військова криза. У своїй основі війна руйнує стосунки. Вона руйнує саму суть того, що означає бути людиною», – сказала вона.

За її словами, відповідь Карітас України охоплює багато рівнів: надання базової гуманітарної допомоги – їжі, води, одягу та житла; супровід внутрішньо переміщених осіб і допомогу їм в інтеграції в нові громади; відновлення зруйнованого житла; а також довготривалу підтримку людей, які пережили полон і потребують зцілення від травми катувань.

У центрі всього цього, підкреслила президентка, є те, що в Карітас називають духовністю зустрічі або, як вона воліє говорити, таїнством зустрічі.

Зустріч, зауважила вона, змінює не лише тих, хто отримує допомогу, а й тих, хто її надає. Промовистою є статистика: у 2022 році 40% волонтерів Карітас України становили внутрішньо переміщені особи, люди, які спочатку самі звернулися по допомогу, а згодом повернулися, щоб підтримати наступну хвилю потребуючих.

Тетяна Ставничи також наголосила, що стійкість України не є лише власною заслугою країни: «Коли ви бачите стійкість в Україні — це не лише ми. Ця стійкість побудована на Божій благодаті та милосерді, але також на молитвах і підтримці людей у всьому світі».

Вона розповіла і про моменти, коли її власна надія похитнулася, зокрема про ранок 2023 року, коли російські війська підірвали Каховську дамбу, а величезні території півдня України опинилися під водою. «Я пам’ятаю, як прокинулася того ранку з думкою: що тепер?» — сказала вона. Після пів години тиші та молитви вона взяла телефон, почала телефонувати колегам, і разом вони знайшли шлях уперед. «Майже крок за кроком — щоразу, коли виникає новий рівень кризи, ми знаходимо сили діяти разом».

На запитання, яке їй часто ставлять — як ви продовжуєте після чотирьох років війни? — вона відповіла відверто: «Не можу сказати, що ми не втомилися і що не несемо болю. Але ми знаходимо надію в дії».

Карітас України, за її словами, керується трьома принципами: шукати найкращий шлях уперед через постійні інновації; не втрачати людину з поля зору, зберігаючи людську гідність у центрі кожного втручання і продовжувати будувати співпрацю, виходячи з переконання, що «немає жодної людини, жодної організації, жодної країни, яка могла б самотужки витримати напад такого масштабу».

Війна, підсумувала пані Тетяна, – це не лише політична чи військова криза. «Це духовна криза. Відбувається духовна битва. І саме тому так важливо тримати якір людяності, якір того, як Бог створив нас для спілкування і стосунків».

Окрім участі в пленарних заходах, українська делегація організувала воркшоп «Милосердя в дії», який зібрав 25 учасників із різних куточків світу.

Директорка Департаменту програм зміцнення соціальної згуртованості Ганна Гоменюк розповіла, що тема воркшопу органічно продовжила ідеї, озвучені у виступі президентки. Учасники роздумували над тим, як залишатися людиною під час війни та як допомога іншим насправді підтримує нас самих.

«Ми говорили про те, що підтримку потрібно вміти не лише надавати, а й приймати», – зазначила вона.

Воркшоп будувався навколо спільної рефлексії: учасники ділилися досвідом моментів, коли відчували підтримку інших, коли самі її надавали, та розмірковували над тим, що означає бути разом у важкі часи.

«Багато хто сказав, що, виявляється, не вміє приймати підтримку, – розповіла Ганна Гоменюк. – А це важливо, тому що піклування про себе – це те, що сьогодні тримає нас, зокрема українців. Піклування про себе, про близьких і здатність жити повним життям навіть під час війни».

Завершився воркшоп спільною молитвою: учасники склали серце і попросили Бога про допомогу тим, про кого їм не байдуже. «Це серце зранене, але воно може бути зцілене», – сказала Ганна Гоменюк.

У межах конгресу команда #WASHinWAR Карітас України представила міжнародній аудиторії досвід України у подоланні гуманітарних наслідків війни та провела відкриту публічну дискусію про виклики, з якими стикаються українські громади в умовах повномасштабного вторгнення. До обговорення долучилися представники громадянського суспільства, міжнародних організацій, волонтери, журналісти та мешканці Вільнюса. Під час дискусії Ольга Сидій, координаторка міжнародної адвокаційної кампанії #WASHinWAR, та Уляна Крись, менеджерка з партнерств Карітас України, говорили про довгострокові гуманітарні наслідки війни, виклики відновлення постраждалих громад та необхідність збереження міжнародної уваги до України.

«Кампанія #WASHinWAR допомагає говорити зі світом мовою конкретних наслідків війни для людей. Коли людина втрачає доступ до води, безпечного середовища чи базових послуг – це про майбутнє громади. Саме тому ми прагнемо, щоб питання відповідальності агресора, раннього відновлення України та гуманітарної підтримки звучали на міжнародних майданчиках одночасно. Ми запрошуємо до цієї роботи всю мережу Caritas, адже ми одна родина і разом можемо посилити голос людей, які щодня живуть в умовах війни», – зазначила Ольга Сидій.

Уляна Крись наголосила на особливостях гуманітарної роботи в умовах війни: «Для більшості гуманітарних криз існує зрозуміла логіка: надзвичайна подія, реагування, стабілізація, відновлення. В умовах війни ця логіка порушується. Ми можемо допомогти людям оговтатися після чергового удару, відновитись чи підтримати громаду, але ніколи не знаємо, де завтра станеться нова атака і кому знову знадобиться допомога. Тому це постійна готовність починати відновлення знову і знову».

Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин

Posted on 01.06.202618.06.2026 by manager

Коли ми запитали чому вони докладають стільки зусиль, щоб бути тут, відповідь звучить просто:

«Тому що тут наші друзі, нас розуміють і нам тут добре».

Саме ці слова найкраще описують значення інклюзивних просторів та просторів, дружніх до дітей, які сьогодні працюють у Харкові, Миколаєві та Одесі в межах проєкту «Порятунок і підтримка постраждалого від воєнних дій цивільного населення України», що реалізується в рамках першого консорціуму PULSE.

Наприкінці травня команда Карітас України відвідала ці місцеві організації, щоб поспілкуватися з учасниками, їхніми родинами та фахівцями, які щодня створюють для дітей і молоді з інтелектуальними порушеннями безпечне середовище для розвитку, навчання та спілкування.

У кожному місті простори мають свої особливості. У Харкові батьки говорили про майбутнє своїх дітей та необхідність розширення послуг. Для багатьох родин інклюзивний простір став не лише місцем занять, а частиною повсякденного життя. Саме тут молоді люди знаходять друзів, вчаться взаємодіяти з іншими та отримують новий досвід.

Спілкуючись із батьками дітей, які відвідують простір, дружній до дітей, у Харкові, ми почули багато слів вдячності за можливість брати участь у проєкті. Батьки зазначали, що в умовах безпекових обмежень та особливостей організації освітнього процесу в місті такі простори залишаються однією з небагатьох можливостей для соціалізації дітей. Наразі підземні школи та садочки працюють за змішаним графіком і можуть охопити лише обмежену кількість дітей: школярі відвідують заняття близько двох годин на день, а вихованці дитячих садків – лише кілька годин на тиждень. У таких умовах Простір, дружній до дітей, стає не лише місцем для розвитку та дозвілля, а й важливим середовищем для спілкування, формування дружніх стосунків та підтримки емоційного благополуччя дітей.

У Миколаєві ми побачили, як формується новий інклюзивний простір та згуртовується спільнота навколо нього. Для місцевої організації це новий напрямок діяльності, однак уже зараз помітно, наскільки важливим він є не тільки для учасників та їхніх родин, а й для громади в цілому.

Особливо багато історій успіху вдалося почути в Одесі.

Одна з них про маленького хлопчика, який почав відвідувати простір, дружній до дітей. Коли він уперше прийшов на заняття, майже не розмовляв та уникав взаємодії з оточенням. Завдяки наполегливій роботі фахівців, підтримці родини та безпечному середовищу сьогодні він активно спілкується, бере участь у заняттях та знає всіх спеціалістів по іменах. Щоправда, іноді ще трохи плутає їх між собою, але команда сприймає це з усмішкою, адже ще зовсім недавно хлопчик взагалі не звертався до них на ім’я.

Для команди це не просто історія успіху окремої дитини. Це підтвердження того, що системна підтримка та терпляча щоденна робота здатні змінювати життя людей з інвалідністю на краще.

«Кожна така історія показує, що розвиток дитини відбувається тоді, коли вона почувається прийнятою та захищеною. Простір, дружній до дітей, – це не лише про заняття, а про створення середовища, у якому дитина може розкривати свій потенціал у власному темпі», – зазначає Галина Яджак, експертка Програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітас України.

Ще одним теплим моментом стала зустріч із молоддю, яка відвідує інклюзивний простір в Одесі. Під час візиту учасники самостійно провели для гостей руханку, якої навчилися під час участі в Театрі толерантності. Молоді люди впевнено показували вправи, допомагали іншим та із задоволенням брали на себе роль ведучих.

У ці хвилини було важко зрозуміти, хто кого навчає більше — ми молодь чи молодь – нас. Їхня відкритість, впевненість та бажання бути активними учасниками подій ще раз довели, наскільки важливими є інклюзивні підходи.

«Для нас дуже цінно бачити, як учасники простору не лише беруть участь у заняттях, а й самі стають ініціаторами активностей. Молодь настільки здружилася, навчилася взаємодіяти та підтримувати одне одного, що вже сама організовує і проводить окремі заходи для своїх друзів. Це свідчить про зростання їхньої впевненості та самостійності. Надзвичайно важливо дати молодим людям можливість спілкуватися, відчувати себе потрібними, проявляти свої сильні сторони та реалізовувати власний потенціал. Кожне нове досягнення, кожна нова навичка чи вміння це велика особиста перемога, яка підвищує самооцінку та допомагає їм бути більш самостійними у повсякденному житті», – говорить Олена Бущак, експертка Програми «Інклюзія» Карітас України.

Під час усіх трьох візитів ми бачили не лише результати роботи, а й виклик, який стоїть перед такими ініціативами. Молоді з інтелектуальними порушеннями потрібен час для адаптації, побудови довірливих стосунків та формування відчуття приналежності до спільноти. Саме тому особливо важливою є сталість таких послуг.

Інклюзивний простір не виникає за один день. Місяцями формується довіра, з’являються перші друзі, перші успіхи, перші впевнені кроки до самостійності. Саме тому так важливо, щоб після завершення проєктів молодь та їхні родини не втрачали місце, яке стало для них важливою частиною життя.

«Ми побачили величезну мотивацію місцевих команд та щире бажання розвивати інклюзивні послуги. Водночас дуже важливо шукати можливості для забезпечення їхньої сталості. Молодь та їхні родини потребують не тимчасових рішень, а тривалої підтримки та доступу до послуг, які допомагають їм бути активною частиною громади», — підсумовує менеджерка проєкту Оксана Кузьменко.

Адже за кожним таким простором стоять не лише проєктні показники чи звіти. За ними стоять люди, їхні історії, дружба, підтримка та відчуття приналежності до спільноти.

Іноді всю цінність цієї роботи можна вмістити в одну просту фразу:

«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре».

Профінансовано за підтримки UK aid від уряду Великої Британії, реалізується Карітасом України в межах Національного консорціуму PULSE за координації БФ «Право на захист».
Підтримка цього проєкту в Україні з боку уряду Великої Британії надається через компонент SHARP його Програми з гуманітарної допомоги, відновлення та захисту.

За пів року Карітас Івано-Франківськ допоміг шістьом людям, які стали жертвами трудової експлуатації

Posted on 31.07.2022 by csm_admin

З початку 2022 року працівники благодійного фонду “Карітас Івано-Франківськ” допомогли шістьом людям, які стали жертвами трудової експлуатації. Зокрема, від трудової експлуатації постраждали дві жінки та четверо чоловіків.

Франківський Карітас з 2004 року працює у напрямі протидії торгівлі людьми. Упродовж цього часу працівники фонду допомогли 237 людям, з них — 147 жінкам, 123 чоловікам та трьом дітям. В організації також діє консультативний центр з надання допомоги людям, які стали жертвами торгівлі.

До Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми, який відзначають 30 липня, в Івано-Франківську на Вічевому майдані провели акцію “5 маркерів безпеки”, щоб привернути увагу жителів до цієї проблеми. Для жителів Франківська підготували кілька локацій, де розповідали, як не стати жертвою торгівлі людьми та що робити, якщо виникла така ситуація.

Начальник відділу міграційної поліції управління Нацполіції в області Юрій Довган розповів, що зазвичай люди потрапляють небезпеку за кордоном через довірливість та легковажність.

“По Івано-Франківській області в останні роки були випадки, пов’язані з втягненням людей у жебрацтво, у трудову експлуатацію, людей використовували для праці у порнобізнесі. Були випадки сексуальної експлуатації. Зараз особливо вразлива категорія — жінки, які більше та частіше виїжджають за кордон”, — сказав Юрій Довган.

Щоб не стати жертвою торгівлі людьми у поліції радять:

• не довіряти підозрілим повідомленням та пропозиціям;
• утримуватися від випадкових знайомств;
• не сідати в авто з незнайомцями;
• пам’ятати про правила Інтернет-безпеки;
• повідомляйте близьким про своє місце перебування;
• у разі непередбачуваних ситуацій телефонувати у поліцію.

В Україні діє безкоштовна національна “гаряча” лінія за номером 527 з протидії торгівлі людьми.

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Всесвітній день ООН проти торгівлі людьми — 30 липня

Posted on 29.07.2022 by csm_admin

Щороку 30 липня в Україні відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми.

Серед найстрашніших порушень прав людини в сучасному світі є злочин, який має назву торгівля людьми. Це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки і жінки, діти і старші люди, християни, мусульмани і буддисті, люди різних рас та етносів.

У Глобальному звіті UNODC про торгівлю людьми за 2020 рік описуються глобальні тенденції щодо виявлення постраждалих від торгівлі людьми та покарання винних у цьому злочині. А також аналізується профіль постраждалих і форми експлуатації, виявлені в усьому світі; профіль правопорушників; основні глобальні потоки торгівлі людьми; а також національні, законодавчі та кримінально-правові заходи. Основні висновки включають:

• Більшість виявлених жінок і дівчат продають з метою сексуальної експлуатації, тоді як чоловіків і хлопчиків переважно продають для примусової праці;

• Торгівці людьми особливо націлені на найбільш уразливих груп населення, таких як мігранти та безробітні;

• Початок збройного конфлікту створює умови для торгівлі людьми в країнах, які постраждали від конфлікту;

• Торговці людьми інтегрували технологію у свою бізнес-модель на кожному етапі процесу, від вербування до експлуатації постраждалих.

Метою цього дня, як і всіх інших днів в році, є підвищення рівня поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми, привернення уваги до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які постраждали від цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

Нагадайте друзям та рідним про правила безпечного працевлаштування і безпечної подорожі. А якщо влаштовуєтесь на роботу, переконайтесь, що все безпечно:

Звертайтесь до консультативних центрів Карітас України та телефонуй на 527 — Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

Команда Карітасу Донецьк в Дніпрі отримала відзнаки від місцевої влади

Posted on 28.07.2022 by csm_admin

Кожна справа – є служінням, тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими, тому дуже важливо формувати в нас всіх розуміння служіння. В День української Державності за служіння людям за вагомий особистий внесок у гуманітарне забезпечення Дніпропетровської області гуманітарною та благодійною допомогою під час повномасштабної війни в Україні, волонтерську діяльність та з нагоди Дня Української Державності директора фонду о. Василя Пантелюка нагородили годинником голови Дніпропетровської обласної ради. Менеджерів проєктів Світлану Шух, Дмитра Тимчака та комунікаційного менеджера фонду Мілу Леонову – Почесними грамотами Дніпропетровської обласної ради.

Вітання від голови Дніпропетровської обласної ради Миколи Лукашука співробітникам фонду та нагородженим передали його радники – Аріна Пустова та Андрій Соколов. Аріна Пустова відзначила, що благодійні організації – це надійний тил, бо саме гуманітарна допомога дає можливість в буквальному сенсі вижити сотням тисяч людей, які страждають від війни. За словами Андрія Соколова для обласної ради є дуже цінною співпраця з благодійним фондом Карітас Донецьк в Дніпрі. Завдяки його роботі була надана допомога багатьом громадам області. А попереду – ще більше спільних планів, – робота триває.

«Зараз місія Карітасу – не тільки прицільно відповідати на виклики гуманітарної кризи, а й підтримувати людей духовно. І коли від бенефіціарів ми чуємо: «ви не тільки годуєте нас, а й відновулюєте нашу гідність», то з’являється впевненість, що ми робимо все правильно. А відзнака від органів влади – це ще один сигнал, що Карітас робить величезний внесок у мир. Це дуже приємно, що нашу роботу бачать», ділиться враженнями про нагороду комунікаційний менеджер Карітасу Донецьк в Дніпрі Міла Леонова.

Звіт про надані послуги станом на липень

Posted on 25.07.2022 by csm_admin

Мережа Карітасу мобілізувала всі сили та ресурси для допомоги постраждалим від війни. З 24 лютого мережею локальних осередків Карітасу надано 1 мільйон 801 тисячу послугу для бенефіціарів. Унікальними бенефіціарами Карітасу України за цей період є 1 мільйон 350 тисяч осіб. Ми працюємо над тим, щоб допомагати тим, хто найбільше постраждав від війни, саме тому в локальних Карітасах ведеться облік підопічних з метою надання допомоги новим бенефіціарам, які ще не були охоплені допомогою.

Серед областей, де працюють Карітаси, найбільше послуг надано у Львівській області – понад 225 000, Полтавській області – майже 150 000, та Івано-Франківській області – майже 125 000.

Динаміка надання послуг з 25.04 демонструє поступове зниження кількості послуг по тижнях. Особливо, в липні спостерігалося зниження в Карітасах Надвірна, Івано-Франківськ, Крматорськ, Кам’янське. Серед причин зниження кількості наданих послуг слід назвати:

✔️ Зміну критеріїв видачі продуктових наборів (потребуючих насправді більше, однак вони не підходять під критерії). З 1 червня 2022 року почали діяти загальні засади надання допомоги для ВПО, згідно яких можливість отримання допомоги передбачена лише для ВПО, які належать до соціально вразливих категорій населення.

✔️ Зменшення кількості первинних звернень на отримання екстреної допомоги (-70% порівняно з квітнем і -55% порівняно з травнем – Івано-Франківськ). В Карітасі Кам’янське кількість звернень за первинною допомогою минулого тижня знизилася порівняно з початком червня, більш, ніж в 2,5 рази. Це пов’язано з тим, що раніше отримували допомогу переважно родини з кількістю 3 і більше членів сім’ї. Наразі тенденція йде до того, що за допомогою звертаються по 1 особі з родини (це самотні люди або члени родини, які приїхали в місто пізніше).

✔️ Зменшення фінансування (в червні в рамках бюджетів двох проектів гуманітарного реагування)

За минулий тиждень дистрибуцію допомоги наростили Карітаси Львівської області (переважно збільшилась продуктова допомога та частково гігієнічні набори). Росте кількість наданих послуг у Харківській і Тернопільській області.

Серед видів допомоги переважають продуктові набори (50,8%), гігієнічні набори, 19,6%, послуги у притулках (для ВПО) – 7,9%.

По вазі наданої продуктової допомоги, переважають стандартні продуктові набори (3691 т), екстрені продуктові набори мають загальну масу 1625 т, маса наданих благодійних обідів – 308 т.

Ми продовжуємо працювати, щоб надавати допомогу тим, хто її найбільше потребує та розширюємо проекти з допомоги зокрема видачу коштів на оренду житла та задоволення інших потреб.

Ранок з патрульними: в Ужгороді провели зустріч дітей з поліцейськими

Posted on 22.07.2022 by csm_admin

Як не порушувати правил дорожнього руху, як поводитись на вулиці у вечірній час та як розпізнати справжнього поліцейського? Відповіді на ці та чимало інших питань отримали гості Першої пральні-кав’ярні Булька від Карітас Мукачівської Єпархії..

Цієї п’ятниці юні ужгородці та дітлахи з сімей, які вимушено переїхали до Закарпаття зустрілись зі справжніми патрульними поліцейськими. Правоохоронці в ігровій формі провели заняття з основних правил дорожнього руху, розповіли про правила безпеки на вулиці і особливості роботи патрульної поліції.

Діти також отримали змогу посидіти в патрульному автомобілі, побачити як працює сирена та рація. Від патрульних учасники отримали корисні буклети із правилами поведінки та м’яких ведмедиків на згадку.

Ми щодня проводимо по кілька подібних заходів з дітками, з патронатними сім’ями, з сім’ями із категорії ВПО, тож з перших вуст знаємо про їх важливість. Сьогодні ми подарували юним учасникам м’яких ведмедиків, адже у час постійних повітряних тривог, різних переживань діткам потрібна іграшка, про яку вони зможуть піклуватися та яка захищатиме їх від небезпеки, – розповідає начальник відділу зв‘язків з громадськістю управління патрульної поліції в Закарпатській області Ольга Мартин.

Це далеко не перший захід, який Карітас в Ужгороді проводить у партнерстві з різними установами та організаціями.

“Ми намагаємось зробити життя дітей, які приїхали до Ужгорода через військові дії, більш насиченим та проводити корисні заходи. Таким чином діти знаходять собі нових друзів, пізнають місто та нашу область, знайомляться з людьми з різних куточків нашої країни, адже і більшість спікерів та викладачів у нас теж приїхали з Києва, Харківщини, Донеччини та інших регіонів”, – каже представник ужгородського Карітасу Віталій Дячук.

Щотижня, зокрема у Першій пральні-кав’ярні Булька проходять безкоштовні уроки української мови у ігровій формі, English Speaking Club від навчального центру “Поліглот” та творчі майстер-класи.

Президент Ради єпископських конференцій Європи разом з представниками Карітасу відвідав Ірпінь

Posted on 20.07.2022 by csm_admin

В рамках візиту до України, Ірпінь, що біля Києва відвідав Президент Ради єпископських конференцій Європи архієпископ Ґінтарас Ґрушас, також у візиті взяли участь Владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, Президентка Карітасу України Тетяна Ставнича, та Директор Карітасу Київ отець Роман Сиротич.

Під час візиту гості мали нагоду на власні свої очі побачити зруйновані міста, та наслідки руйнування російськими окупантами, поспілкуватися з мешканцями, що пережили часи окупації та засвідчити свою підтримку, як духовну так і фізичну.

На Святій Літургії, у своєму слові Владика Борис звернувся до присутніх із словами надії, та закликав спільно переносити важкі часи, мандруючи до омріяної перемоги і миру. Також для храму Різдва Пресвятої Богородиці спільно з архиєпископом Ґінтарасом, вони передали ікону “Зарваницької Матері Божої”. Настоятель гостям подарував примірники книги “Римований Ірпінь”.

Представники Карітасу надали мешканцям Ірпіня, що втратили майно гуманітарну допомогу. Кожен з присутніх міг поспілкуватися з єпископами, священниками, розповісти про свої журби та отримати слова підтримки і благословення.

Гості мали нагоду побачити показали зруйновані будинки, спалені машини, та під проводом настоятеля отця Мирослава Латинника та військово-медичного капелана отця Віталія Воєци, на Ірпінському міському кладовищі, помолилися на Алеї Слави за наших воїнів та на місці поховань мирних мешканців за упокій душ невинно убієнних Українців. Опісля заїхали в Бучу на місце масових поховань, де також просили в Господа перемоги та миру.

Зі свого боку архієпископ Ґрушас запевнив, що католики Європи моляться за Україну і ця молитва об’єднує всіх владик глобально, адже до спільноти ССЕЕ належать не тільки католики Євросоюзу, а й інших країн, зокрема пострадянських. «Молитва, з одного боку, є виявом солідарності, а з іншого — одним зі способів, як підтримувати і пробуджувати чутливість католиків Європи до трагедії, яка відбувається на терені України», – зазначив архієпископ Ґінтарас Ґрушас.

Він зауважив, що в житті часто потрібно боротися із втомою. За його словами, з такою втомою сьогодні бореться Україна, позаяк триває війна, спрямована на виснаження. Президент ССЕЕ висловив жаль, що подібне виснаження зачіпає і Європу, і вже бачимо, що тема війни починає зникати з головних шпальт різних інформаційних видань. «Саме тому за посередництвом молитви, через поширення правди про війну в Україні підтримується увага до України і солідарність з вашим народом», запевнив він.

Також в рамках візиту було підписано угоду про співпрацю між Карітасом Литви, Карітасом України, та Карітасом Спес, – це теж один зі способів, не тільки молитвою, проголошенням правди про Україну, а й конкретною гуманітарною допомогою підтримати Україну.

У Тернополі відкрили волонтерський центр

Posted on 19.07.2022 by csm_admin

У Тернополі в благодійному фонді “Карітас” відкрили волонтерський центр. Координаторка цього центру Аліна Муц каже, з початком повномасштабного вторгнення у фонді реалізовують більше проєктів, також збільшилася кількість людей, які хочуть долучитися до волонтерства.

Тому, розповідає Аліна Муц, з’явилася потреба організувати для волонтерів спільний простір. У центрі обмінюватимуться ідеями, досвідом і відпочиватимуть.

“Ми плануємо навчання для волонтерів. Теми будуть висвітлені тільки ті, які цікавлять волонтерів. Ми вирішили, що будемо залучати фахівців, які поділяться власним досвідом, як вони реалізували. Поділилися своїми знаннями, що таке волонтерство і вигорання”, – каже Аліна Муц.

У “Карітасі” в Тернополі є більше сотні постійних волонтерів. Також за 4 місяці понад 300 людей долучалися до проєктів фонду одноразово. Деякі з них – переселенці.

“25 лютого ми прийняли перших переселенців, першу сім’ю з Харкова. Ми їх поселили тут. Наступні переселенці, які прибували сюди, вони всі хотіли чимось допомагати. На сьогодні таких волонтерів-переселенців більше 40 чоловік. Це ті люди, які тут живуть, знайшли собі в місті житло, а у вільний свій час приходять і допомагають нам тут”, – розповів директор благодійного фонду “Карітас Тернопіль” Роман Загородний.

Співзасновник тернопільського благодійного фонду “Файне.UA” Юрко Кулик розповідає, його організація є постійним партнером “Карітасу”. Тому, каже, створення такого центру допоможе поліпшити комунікацію між волонтерами різних організацій.

“Коли був початок повномасштабної війни, перше, що ми зробили, це приїхали сюди. “Карітас” для нас є своєрідний волонтерський хаб. І багато волонтерів, багато людей, які хочуть чимось допомогти, одразу приїжджають сюди”, – розповів Юрій Кулик.

Облаштували центр для волонтерів за підтримки канадської релігійної організації. Долучитися до діяльності тернопільського “Карітасу” можна, написавши на сторінки в соцмережах фонду, або ж звернутися безпосередньо в центр, що на вулиці Замонастриській, 1.