Карітас України на World Urban Forum 13: які житлові рішення сьогодні шукає світ і який досвід має Україна 

Майже 3 мільярди людей у світі сьогодні не мають доступу до належних житлових умов, а понад 1,1 мільярда проживають у неформальних поселеннях та житлових нетрях. Глобальна житлова криза, кліматичні зміни, стрімка урбанізація та зростання соціальної нерівності поступово перетворюють житло на одну з ключових тем міжнародного порядку денного. 

Саме пошуку рішень для цих викликів був присвячений World Urban Forum 13 – найбільший міжнародний майданчик з питань житлової політики, розвитку міст та відновлення громад, який відбувся у Баку під егідою UN-Habitat. Форум зібрав понад 57 тисяч учасників із 176 країн світу та став місцем діалогу між урядами, міжнародними організаціями, муніципалітетами, фінансовими інституціями, бізнесом і громадянським суспільством.

Участь у WUF13 взяла і керівниця програми Housing Pathways Карітасу України, Ірина Нога. Вона долучилася до заходу на запрошення Catholic Relief Services (CRS) – одного з ключових міжнародних партнерів Карітасу України, з яким організація реалізує проєкти у сфері житла, відновлення громад та підтримки людей, які постраждали внаслідок війни. 

До складу міжнародної делегації CRS увійшли експерти та керівники програм із різних регіонів світу – України, Боснії і Герцеговини, Камбоджі, Сьєрра-Леоне та Пакистану. Такий склад відображав головну ідею форуму: житлова криза має різні форми в різних країнах, але потребує спільного пошуку рішень і обміну досвідом. 

За словами Ірини Ноги, однією з найважливіших особливостей цьогорічного форуму стало переосмислення самого поняття житла: 

«Практично всі дискусії зводилися до однієї ключової думки: житло розглядається як основа безпеки, людської гідності, економічної стійкості та розвитку громад. Саме тому житлова політика дедалі частіше стає частиною стратегічних державних рішень». 

Під час форуму обговорювали шість ключових напрямів

Йшлося про доступне та гідне житло як право; роль місцевого самоврядування у відновленні та розвитку; фінансові інструменти для розвитку міст; підтримку малих громад; інтеграцію житлової, соціально-економічної та екологічної політики; відновлення територій, постраждалих від конфліктів та кліматичних катастроф.  

«На відміну від багатьох держав, які планують житлові реформи в умовах стабільності, Україна змушена формувати нову житлову політику паралельно з війною. Країна одночасно відновлює пошкоджене житло, шукає рішення для мільйонів внутрішньо переміщених осіб, реформує застарілу житлову систему та розбудовує механізми довгострокового забезпечення людей житлом. Саме тому український досвід викликав значну зацікавленість серед міжнародних партнерів», – розповідає Ірина Нога. 

Національний павільйон «Ukraine: Rebuilding Our Future at Home» 

Вперше Україна була представлена на World Urban Forum власним національним павільйоном під гаслом «Ukraine: Rebuilding Our Future at Home». Центральна ідея: продемонструвати, як країна відновлює громади та житловий сектор в умовах повномасштабної війни, і робить це за стандартами енергоефективності, безбар’єрності та довгострокової стійкості. Головна експозиція – макет зруйнованого та відбудованого будинку в Бородянці, унаочнювала цю ідею: відбудувати краще, ніж було. 

Окрему увагу учасників форуму привернула також інсталяція підземної школи. Станом на 2026 рік в Україні функціонує понад 96 таких об’єктів, планується, що до кінця року їхня кількість перевищить 200. Для багатьох міжнародних учасників це був перший живий приклад того, як країна адаптує освітню та житлову інфраструктуру до умов постійних безпекових загроз.

Саме український павільйон став одним із майданчиків для десятків робочих зустрічей та професійних дискусій. Протягом форуму Ірина Нога зустрілася з представниками міжнародних організацій, фінансових інституцій, архітектурних бюро, донорських структур та експертних платформ, які працюють у сфері житлової політики та розвитку міст, і ділилася досвідом Карітасу України. 

Обговорення стосувалися не лише поточних потреб України, а й довгострокових підходів до відновлення. Особливий інтерес міжнародних партнерів викликали питання соціального житла, підтримки внутрішньо переміщених осіб, розвитку житлових рішень для вразливих категорій населення, а також роль громад у формуванні місцевої житлової політики.

Партнерство з Карітасом України – як приклад 

Під час панельних дискусій представники українських регіонів наводили співпрацю з Карітасом як приклад ефективної моделі взаємодії між громадським сектором, місцевою владою та міжнародними донорами. Зокрема, представниця Івано-Франківської обласної військової адміністрації окремо наголосила на якості цього партнерства. Для міжнародної аудиторії це було красномовнішим за будь-яку самопрезентацію. 

За словами Ірини Ноги, саме такі моменти підтверджують: Карітас України давно вийшов за межі гуманітарного реагування. «Ми не просто допомагаємо людям пережити кризу, а разом із владою і партнерами будуємо системи, які залишаться після неї. Ми добре знаємо масштаб збитків і глибину потреб, але відповідаємо на них не переліком проблем, а мовою конкретних моделей і рішень. Не “нам треба відбудувати зруйноване”, а “ми вже будуємо нову модель стійкості, і робимо це під час війни». 

Візит до Державного агентства житлового будівництва при Президентові Азербайджанської Республіки 

Ще одним важливим елементом участі став навчальний візит до Державного агентства житлового будівництва при Президентові Азербайджанської Республіки (State Agency for Housing Construction under the President of the Republic of Azerbaijan). Під час зустрічі учасники ознайомилися з механізмами реалізації державної житлової політики, фінансовими інструментами підтримки населення, системами реєстрації житлових потреб та підходами до просторового планування житлових територій. 

Особливий інтерес для української сторони становили питання взаємодії держави з приватним сектором, механізми фінансування житлових програм та створення комплексного житлового середовища, у якому житло поєднується з транспортною, соціальною та громадською інфраструктурою. 

«Бакинський заклик до дії» (Baku Call to Action) 

Ключовим результатом форуму став «Бакинський заклик до дії» (Baku Call to Action) — програмний документ, що визначає глобальні пріоритети у сфері житлової політики та міського розвитку і ляже в основу доповіді Генерального секретаря ООН. Він також відобразив головний тренд, який звучав під час більшості дискусій: світ поступово переходить від короткострокових житлових програм до системних рішень, розрахованих на десятиліття. 

Для Карітасу України ця дискусія є надзвичайно актуальною, адже наша робота – це не лише допомога людям у відновленні пошкодженого житла, а й підтримка внутрішньо переміщених осіб та перехід місць тимчасового проживання до сталих рішень. Через програму Housing Pathways Карітас України дедалі активніше долучається до пошуку довгострокових житлових рішень, розвитку соціального житла та підтримки громад у формуванні місцевої житлової політики. 

«Світовий форум ще раз показав, що Україна вже не є лише країною, яка потребує допомоги. Ми маємо унікальний досвід відновлення житла та громад під час війни. І цей досвід сьогодні цікавий міжнародній спільноті. Наше завдання – не лише вчитися в інших, а й ставати повноцінним учасником глобальної дискусії про майбутнє житла», – підсумовує Ірина Нога. 

Наступний World Urban Forum відбудеться у 2028 році в Мексиці. Карітас Україна має амбітні плани долучитися до нього розширеною делегацією та представити власний досвід у сфері житлових рішень і відновлення громад. Працюючи поруч із людьми, які втратили дім через війну, ми щодня переконуємося: поряд із гуманітарною допомогою потрібні довгострокові рішення, які повертають людям безпеку, стабільність і гідність.  

PROSTIR: від житлової невизначеності – до системного планування житлової політики в громадах 

У Полтавській області зареєстровано близько 185 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Більшість із них орендує житло. Половина витрачає на оренду понад 30% свого доходу. Частина живе без письмового договору, а отже, без жодних гарантій, що завтра їх не попросять звільнити квартиру чи дім. 

Саме з розуміння цієї проблеми починається проєкт PROSTIR: «Людиноцентричні житлові рішення та посилені системи для сталого відновлення». 

Одним із ключових його принципів є локалізація – громади беруть безпосередню участь у формуванні житлових рішень відповідно до своїх потреб і ресурсів. 

PROSTIR – відповідь на реальні потреби громад

Проєкт сформувався з аналізу ситуації безпосередньо в громадах. Для пілотування обрали Полтавську область, яка входить до топ-5 регіонів України за кількістю ВПО. 

Важливим фактором стала і наявність сильної локальної команди: Карітас Полтава щоденно взаємодіє з громадами, місцевою владою та обласною військовою адміністрацією, тому добре розуміє реальні виклики на місцях. 

У межах підготовчого етапу у двох пілотних громадах опитали близько 600 домогосподарств. Соціальні працівники виїжджали безпосередньо до людей, оцінювали житлові умови, фіксували потреби та бар’єри, з якими стикаються родини і громади. 

Дослідження підтвердило кілька системних проблем. Частина власників житла не готова здавати помешкання людям, які були змушені переїхати через війну, навіть за наявності державних програм підтримки. Водночас громади мають будівлі або земельні ділянки, які потенційно можна використовувати для житлових рішень, але часто не мають достатньо даних, ресурсів чи інструментів для планування. Інформація про потреби людей і доступне житло залишається розпорошеною між різними структурами, що ускладнює формування комплексних рішень.  

«Запуску проєкту передував тривалий етап підготовки, аналізу потреб і спільного планування з громадами та партнерами. Я вдячний командам за цю роботу та за прагнення діяти у найкращий спосіб для людей, які сьогодні потребують підтримки», – Бахер Фахмі, керівник представництва CRS в Україні, операційний директор, Catholic Relief Services. 

Проєкт PROSTIR триватиме 18 місяців і складатиметься з двох взаємопов’язаних етапів

Фаза І: зробити невидиме видимим. Перша і найважливіша річ, якої бракує громадам, – це дані. Є будівлі, є земля, є потреби, але немає системного розуміння, хто саме потребує допомоги, яке житло є в наявності і що з ним можна зробити. Тому перша фаза відповідає на запитання: хто? де? в яких умовах?

«Коли людина не має стабільного житла, жодне інше рішення не працює повноцінно – ні працевлаштування, ні освіта, ні інтеграція в громаду. Саме тому важливо не лише реагувати на житлову кризу, а тестувати моделі, які громади зможуть масштабувати й використовувати у довгостроковій перспективі», – Вадим Хоменко, директор департаменту економічного відновлення Карітасу України. 

Команда проєкту створить Реєстр житлових потреб, щоб по кожному домогосподарству зафіксувати демографію, доходи, ризик виселення. Паралельно відбувається картографування активів: приватна оренда, вільні будівлі, земельні ділянки, об’єкти, які потребують ремонту чи реконструкції. 

Запрацює житловий комітет при громаді – постійна координаційна платформа, де разом засідають місцева влада, соціальні служби, представники ВПО та партнери, представники органів місцевого самоврядування пройдуть сертифіковану програму «Відновлення житлово-будівельної екосистеми України». 

«Громади часто ухвалюють житлові рішення в умовах нестачі даних і системного планування. Тому наше завдання – допомогти їм побачити повну картину потреб і ресурсів та перейти до довгострокових рішень. Багато підходів у межах PROSTIR в Україні впроваджуватимуться вперше, і для нас важливо, щоб вони працювали насамперед для людей», – Аліна Москаленко, директорка Housing Institute.  

«Ремонт житла в обмін на проживання»: модель спільної відповідальності, а не тимчасового рішення 

Одним із практичних інструментів першої фази є модель repair-for-tenure – «ремонт житла в обмін на проживання». Її суть полягає у партнерстві між власником житла, родиною та організацією, яка підтримує процес. 

У межах програми команда визначить домогосподарства, які потребують підтримки, оцінить стан житла, домовиться з власником про умови співпраці та проведе ремонт із фокусом на безпеку, енергоефективність і доступність. Натомість власник надасть житло для проживання без оплати або за зниженою вартістю на узгоджений термін. 

Цей підхід створює цінність для всіх сторін. Власник отримує відновлене житло, люди – більш стабільні та гідні умови проживання, а громада – додаткові доступні варіанти житла і менше навантаження на систему тимчасового розміщення.  

«Коли ми говоримо з громадами про житло, стає зрозуміло: люди готові шукати рішення і брати відповідальність, якщо мають із ким проходити цей шлях. Дуже часто потрібні не лише кошти, а й підтримка у плануванні, координації та розумінні, як рухатися далі. Саме так і народжується довіра, без якої жодні зміни не будуть тривалими», – отець Володимир Раковецький, директор Карітасу Полтави. 

Друга фаза спирається на фундамент, закладений у першій. Її мета – розширити доступ до житла за межі приватного ринку. 

Це означає розробку та впровадження моделей соціального житла, підтриманого проживання для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, доступного житла. Але найважливіше – не самі об’єкти, а відпрацьовані моделі, які потім можна відтворити в інших громадах.  

Житлова стратегія – новаторський підхід 

Одним із ключових і новаторських компонентів проєкту стане розробка локальних житлових стратегій для пілотних громад з планом впровадження. Це дозволить перейти від точкових рішень до системного управління житловою сферою та сформує основу для сталого розвитку громад у довгостроковій перспективі.  

«Для нас важливо, щоб рішення, які тестуються в громадах, були узгодженими між собою та спиралися на реальні потреби людей. Саме так локальні ініціативи можуть ставати частиною більш системних підходів у житловій сфері», – Джеймі Річардсон, технічний радник Catholic Relief Services. 

Нові підходи до житлової політики потребують рішень на рівні громад 

Проєкт стартує в період, коли в Україні формується новий підхід до житлової політики. Закон «Про основні засади житлової політики» закріплює право людини на житло, передбачає створення цифрових систем обліку та нові механізми управління у житловій сфері. Водночас для громад ключовим викликом залишається практичне впровадження цих змін. 

«Ми не ставимо за мету вирішити всі житлові виклики одразу. Але цей проєкт допоможе громадам Полтавщини отримати практичні інструменти, яких сьогодні бракує: прозорі механізми оренди, дані про житлові потреби, локальні житлові стратегії та моделі, які можна буде масштабувати й в інших громадах», – Ірина Нога, керівниця житлової програми. 

Стежте за оновленнями PROSTIR – ми ділитимемося історіями громад, новими підходами та рішеннями, які команда проєкту впроваджуватиме разом із партнерами. 

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Catholic Relief Services у партнерстві з Карітас України, Карітас Полтава та Housing Institute. 

Як Карітас України покращує місця тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб

Понад 4,6 мільйона українців сьогодні мають статус внутрішньо переміщених осіб, а більше як 75 тисяч із них живуть у місцях тимчасового проживання. Для багатьох це вже не кілька місяців очікування, а роки життя в одній кімнаті з валізою під ліжком. 

Карітас України працює з місцями тимчасового проживання як із частиною системної підтримки людей, які втратили дім. У межах проєкту «Комплексна підтримка евакуйованих, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни громад у Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях», що реалізується за підтримки Гуманітарного фонду для України,  команди Карітасу спільно з громадами впроваджують рішення, спрямовані на покращення умов проживання у МТП.  

Що отримують люди 

Результатом цих змін є не лише оновлені приміщення, а конкретні можливості для людей: 

  • більш безпечне середовище проживання; 
  • простір, у якому можна організовувати повсякденне життя; 
  • умови для більшої самостійності, зокрема для людей з обмеженою мобільністю . 

Ці рішення не замінюють довгострокове житло, але дозволяють людям жити в більш передбачуваних і гідних умовах уже зараз. 

Карітас Запоріжжя: безпечний простір і можливість організувати побут 

У Запоріжжі три місця тимчасового проживання – на вулицях Поштовій, Сарматській та Героїв 55-ї бригади – отримали те, чого давно потребували: ремонт, зроблений під конкретні потреби людей, які там живуть. 

У кожному МТП зміни були свої. Десь найважливішим виявилася кухня – місце, де можна самому зварити обід, поставити чайник, посидіти разом за столом. Здавалося б, дрібниця, але саме це повертає відчуття звичного побуту. Подбали і про безпеку: облаштували зручні входи, щоб люди могли почуватися спокійніше вдома. У частині будівель відремонтували кімнати та санвузли, замінили вікна, щоб узимку в приміщеннях було тепло, а влітку не задушливо. 

Це зміни, які на перший погляд здаються незначними. Але саме вони дозволяють людям готувати, відпочивати, відчувати стабільність і трохи більше опори щодня.  

Пані Тетяна евакуювалася з Донецької області. Через війну жінка втратила дім і вже понад рік вона мешкає у шелтері для людей з інвалідністю та по-сусідськи підтримує інших мешканців: прибирає, допомагає з гігієною чи покупкою ліків, а то й просто людською турботою. Також вона часто готує для всіх на спільній кухні.  

«Людяність – це те, що надає сенсу в житті. А як по-іншому? Раз так склалося, що ми всі живемо під одним дахом, треба підтримувати одне одного. І я тут не одна така: всі, хто можуть, допомагають», – говорить пані Тетяна.  

Карітас Кривий Ріг: щоб кожен міг почуватися вдома 

Команда Карітасу Кривий Ріг провела ремонтні роботи в кількох місцях тимчасового проживання у Дніпропетровській області – на вулицях Калнишевського та Федора Караманця у Кривому Розі, а також у місті Покров. 

У межах робіт відремонтували житлові кімнати та кухні – простори, де люди зможуть готувати, приймати їжу, спілкуватися та проводити час разом. Також облаштували спільні зони для відпочинку й повсякденного користування, щоб проживання у місцях тимчасового розміщення було більш комфортним та зручним. 

Окрему увагу приділили людям, яким складніше пересуватися. У деяких МТП адаптували санвузли та входи, щоб люди з обмеженою мобільністю могли самостійно зайти, дістатися потрібного місця та скористатися всім необхідним без сторонньої допомоги. На перший погляд, це прості речі, але насправді вони – про повагу, гідність і право кожної людини на комфорт. 

«Ми робили ремонт як для себе. І це справді видно: наскільки якісно все виконано, які меблі та ліжка встановлено, як продумано простір для людей. Ми дуже сподіваємося, що тим, хто тут проживатиме, буде комфортно, зручно і по-справжньому затишно», – зазначила координаторка проєкту Людмила Волинець. 

Карітас Кам’янське: рішення, які забезпечують придатність до життя 

У Дніпропетровській області роботи проводилися у Жовтих Водах та у місті Кам’янське (вулиця Чарівна). 

У Жовтих Водах одним із ключових рішень став ремонт покрівлі, який дозволив зберегти приміщення від подальших пошкоджень і зробити інші зміни ефективними. Паралельно оновили житлові кімнати, облаштували санітарні приміщення та створили кухонні простори. 

У Кам’янському роботи включають ремонт приміщень і облаштування кухні в умовах, коли люди продовжують проживати у будівлі. Це дозволяє не переривати повсякденне життя мешканців і водночас покращувати умови. 

Про те, як змінився простір, найкраще говорять емоції тих, для кого цей колективний центр став новим прихистком. 

Пані Світлана переїхала до Кам’янського з Торецька на Донеччині. 

«У мене завжди навертаються сльози, коли розповідаю звідки я. Моє рідне місто… При мені згоріло 7 домівок, зокрема і моя хата…». 

Спочатку жінка проживала у модульному містечку, а згодом переїхала сюди. Вона добре пам’ятає, якими були умови життя до ремонтних робіт: 

«Не було навіть де сісти… Стеля і дах. Але було опалення, гаряча вода та світло, ми раділи і цьому. Один душ на 45 людей, треба було стояти в черзі, так само і з санвузлом». 

Сьогодні Світлана Миколаївна говорить про зміни вже з теплом: 

«Зараз наше життя стало на рівень комфортнішим і затишнішим. Кухня – це взагалі найголовніше, адже для мене це «сімейне вогнище» 

Карітас Миколаїв: простір, зручний для кожного 

Ремонтні роботи охопили одразу три локації Миколаївської області – місто Миколаїв, а також села Мішково-Погорілове та Весняне. 

У житлових кімнатах і санвузлах оновили те, що зношувалося роками. Але є й інший вимір цих змін – доступність. Частина рішень розроблена спеціально для людей з обмеженою мобільністю: щоб вони могли самостійно пересуватися приміщенням, не просити допомоги щоразу, коли треба дійти до душу чи виходу. Це не просто зручність – це можливість зберегти незалежність у щоденному житті. 

“Роботи з модернізації МТП у Мішково-Погорілому стартували восени 2025 року. Повністю відремонтували 18 житлових кімнат: “освіжили” стіни, замінили старі підвіконня, пофарбували батареї, встановили сучасні рекуператори”, – розповідає інженер “Карітас Миколаїв УГКЦ” Віталій Робу. 

Директор благодійного фонду отець Тарас Павлюс вважає метою проєкту забезпечити людям прихисток у комфортних умовах проживання: 

Ми розуміємо гірку реальність: не кожна людина, яка опинилася в скруті через війну, має фінансову спроможність орендувати житло. Тому колективні місця проживання повинні мати достойні умови проживання. Наше завдання – забезпечити людям не просто прихисток, а простір, де є тепло, свіже повітря та сучасна гігієна“. 

Пані Тетяна – з Херсона. Зараз вона живе у прихистку разом із мамою, яка має обмежену мобільність. Їхній будинок розташований біля річки, й через постійні обстріли та численні руйнування залишатися там стало небезпечно. 

У якому він стані? У жахливому. Вікна – то нічого, а скільки там прильотів було поруч… Сусіди кажуть, що вибуховою хвилею навіть залізні подвійні двері вигнуло так, що тільки з ломом можна зайти. Їхати мені нікуди. Серце стискається, хочеться поїхати хоча б подивитися, але там дрони, там не підпускають. А мамин будинок – на лівому березі, там зараз окупанти живуть“, – каже жінка. 

Тетяна не знає, коли зможе повернутися додому, і чи буде куди повертатися. Поки що її дім тут: у кімнаті, де поруч мама, де є тепло і де про них дбають.  

На жаль, таких історій – тисячі. Саме тому ми продовжуємо працювати, щоб місця тимчасового проживання були не просто дахом над головою, а простором, де люди можуть жити з гідністю та відчувати, що про них піклуються. 

Допомога стала можливою завдяки Гуманітарному фонду для України.