Директор Карітасу Львів о. Андрій Сенейко разом із о. Василем Тузяком з навчальною зустріччю проекту “Соціальна згуртованість та відповідальність за соціальні виклики в місцевих громадах та розвиток парафіяльного соціального служіння на Західній Україні” відвідали групу парафіяльних волонтерів храму “Положення пояса Пресвятої Богородиці” у Львові.
Зустріч пройшла у дружній і теплій атмосфері. Учасники групи мали спільну молитву волонтера, тематичне розважання над текстом Святого Письма, а також разом із єпархіальною командою обговорили тему безпеки волонтерського служіння у дні війни.
Слід зазначити, що дана група на чолі із активним сотрудником храму о. Назарієм Балінським налічує 14 активних волонтерів, які протягом декількох років мають регулярні зустрічі та проводять систематичну діяльність волонтерського служіння.
Актив парафіяльних волонтерів стараються реагувати на різні виклики суспільства, а зокрема такі як бідність, пандемія короновірусу, війна. Парафіяльні волонтери постійно допомагають потребуючим як своєї парафії, так і вимушено переселеним особам. В перші дні війни із благословення пароха храму о. Івана Ковальця волонтери Парафіяльного Карітасу разом із своїм координатором о. Назарієм Балінським організували і впорядкували приміщення соціального гардеробу.
Ведеться тісна співпраця із органами місцевої влади, трьома школами, що розташовані в межах парафії, в яких проживають біженці. В приміщеннях своєї новозбудованої парафіяльної Катехитичної школи організовано понад 50 спальних місць для ВПО.
Протягом вже більше місяця війни через дану громаду і Парафіяльний Карітас отримали як житло, так і різного роду допомогу декілька сотень біженців. Група волонтерів в різний спосіб тісно співпрацює із єпархіальним Карітасом, а також два представники групи розпочали навчання в Соціально-освітній волонтерській академії (СОВА).
Отримані знання та набутий досвід дадуть їм можливість ще більш ефективніше проводити соціальне служіння як в межах парафії, так і поза її межами.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Відповідає директор благодійної організації «Карітас Чернівці» отець Любомир ІВАНОЧКО
1. Що таке «Карітас Чернівці»?
– «Карітас Чернівці» – це не просто «робити добро». «Карітас Чернівці» – це перш за все – спільнота. Це люди, які зросли у пізнанні віри і пізнанні Бога. Просто захотіти створити благодійну організацію і стати «Карітас Чернівці» – це не про нас. Наша організація – це насамперед люди, які сформувалися як спільнота при Кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці: щопонеділка мали зустрічі, читання Слова Божого, розважання, спільні паломництва, розмови – тобто будувалася родина у прямому розумінні цього слова, родина християн, яка опісля, пізнавши ті Дари Божі, які Господь дає в серце, не могли ними не ділитися. Тобто лише пізнавши цю Любов, дозрівши до цього служіння – досягається момент цієї благодійності, добра, яке нам заповідає Господь.
2. Яким чином можна приєднатися до «Карітас Чернівці».
– Щоби приєднатися до «Карітас Чернівці», є один-єдиний шлях (ну окрім того, що десь Господь Бог може скоригувати наші шляхи чи плани і змінити їх). Цей шлях – щопонеділка о 18 годині прийти до Кафедрального собору, де ми маємо таке коротке розважання, читання Слова Божого, коротку спільну молитву, знайомство, пізнання розуміння мови Бога. Адже Господь має мову, і це є мова Любові, і ми вчимося її розуміти, чути, і саме там уже формується людина у своїх відносинах з Богом і служінні. За якийсь час, коли людина дозріває до цього служіння, бачення, їй доручаються якісь певні якісь дії, кроки, опіку над спочатку маленькими речами, чи окремими людьми, чи обставинами – і якщо людина виявляє в цьому бажання, горіння і відчуває, що не може без цього – вона потрапляє в «Карітас» уже на постійній основі і починає служити в «Карітас».
3. Чи обов’язково бути греко-католиком для того, щоби долучитися до «Карітас»?
– Ніякої конфесійної приналежності, щоби бути в «Карітас», не вимагається. У нас є люди, які практично були невіруючими, тобто мали якесь доволі абстрактне уявлення про Бога, також у нас є протестанти, які працюють і, я б навіть сказав, займають керівні позиції… «Карітас» є свідченням того, що ми всі є Божі діти, і ми можемо бути об’єднані Божою любов’ю, і в нас більше спільного, ніж розбіжного.
4. Звідки береться благодійна допомога, яку потім роздають у «Карітас Чернівці»?
– Якщо називати одне, найголовніше джерело – то це Господь. Господь, Який відкриває серця людей. Господь, Який робить чудо. Направду, може, це банально звучить для невіруючої людини, але маючи мізерні ресурси – «дві риби і три хлібини» – Бог їх помножує, і це відбувається через руки людей. Як Він дав апостолам ці дві риби, які далі розламували і роздавали людям, так само дає і нам ці маленькі ресурси, які потім помножує. Коли ми починали діяльність «Карітас», то годували хіба з десяток потребуючих людей. У нас були мінімальні ресурси. Сьогодні Господь помножив це так, що ми маємо великі контакти – і в Німеччині, і в Канаді, і в Америці. Це величезна родина тих, хто відгукнулися, бачачи потреби людей, старання і потреби цілої команди «Карітас Чернівці». І через них Господь помножив наші можливості.
5. На яких підставах роздається гуманітарна допомога, і як вона обліковується? – Гуманітарну допомогу ми вимірюємо у вазі, в тоннажі. На цьому етапі, під час військових дій, воєнного стану ми спростили її видачу, розуміючи, в якому стані люди, які її потребують. Тож просимо лише продемонструвати паспорт, в якому має бути нечернівецька реєстрація (і не з областей Заходу України) – тобто це має бути переселенець, який вимушено втікає від бойових дій чи від руйнувань свого житла, і він отримує певну кількість кілограмів допомоги. Тобто вказується ця кількість – хоча, звісно, з точністю до грамів не вимірюємо. І людина ставить свій підпис про те, що вона отримала цю допомогу. Також допомогу отримують наші парафії, які опікуються вимушеними переселенцями. Парафії пишуть листи-прохання, і на них отримують допомогу – скільки потребують: чи 500 кг, чи тонну тощо. Так само вони ставлять свій підпис про отримання. У такий спосіб ведеться контроль за допомогою та її спрощеною видачею. Інша допомога – персоніфікована. Ми просимо в отримувача паспорт і ідентифікаційний код, і за цими документами видаємо пакунки з допомогою. Зберігаємо ці дані, щоб і надалі видавати цим людям допомогу з певною періодичністю – раз на два тижні, і щоб не було зловживань. На жаль, ми і з цим також стикаємося. Ми дискутували про це – брати ці дані чи ні, бо під час воєнного стану дозволяється їх не брати. Але ми не відступили від цих норм. Запровадили талонну систему, яка розвантажила чергу, забезпечили порядок, і убезпечуємося від ситуацій, коли хтось може взяти більше, а тим, хто потребує – не вистачить.
6. Як довго триватиме надання такої допомоги? – Ця допомога триватиме доти, поки в країні буде гуманітарна криза. Водночас ми розуміємо, що дуже часто люди сідають на таку «гуманітарну голку». Тому другим етапом, який ми бачимо, є інша допомога – прилаштування цих людей. Це пошук для них роботи, робочих місць, відкриття їхніх навичок, здібностей тут на місці, якщо вони хочуть тут залишатися і працювати. Починаємо з цим працювати. Наскільки досягнемо ефективності – побачимо, і будемо просити Бога, аби вклав у нас ці здібності. Але ми точно повинні працювати вже над тим, що люди мають самі себе забезпечувати. Тому надання гуманітарної допомоги триватиме ще до двох місяців, але якщо воєнні дії зупиняться – то і допомога зупиниться.
7. Чи можуть комусь у вас відмовити в наданні допомоги? – Буду відвертий – відмовити можуть. Оскільки я завжди в курсі того, що ми робимо, як робимо – виходжу, спілкуюся з людьми під час видачі допомоги, в різний час – і зранку, і вдень, і увечері, то знаю, що таке буває. За що можуть відмовити – є кілька причин. Перша – це хамська, нахабна поведінка. Ми стикалися з цим. Коли люди незадоволені тим, що їм треба прийти отримати талончик, потім знову приходити вже за продуктами, іти з іншого кінця міста, люди переконані, нібито ми їм зобов’язані допомагати – і саме в той спосіб, який вони вважають прийнятним… Ми культурно пояснюємо, що коли не влаштовують методи нашої праці – люди можуть звернутися по допомогу до інших структур. Також у допомозі можуть відмовити (я знаю вже півтора десятка таких випадків) людям з чернівецькою, чи наприклад, івано-франківською реєстрацією. Тобто люди працювали десь у Києві, чи деінде, але не змінювали реєстрації, тепер повернулися додому, чи до батьків – і претендують на допомогу. Ми не можемо їм надати цю допомогу. І третій випадок – коли людина намагається отримати допомогу частіше, ніж у нас це передбачено. У нас – раз на два тижні, не частіше. Також бувають випадки, коли допомогу намагаються отримати одночасно кілька членів родини. Тобто спочатку жінка бере на родину, наприклад, з 4 осіб, а потім чоловік на ту саму родину… Таких випадків було небагато, але були. Не буду відкривати всі секрети, але ми намагаємося таких випадків не допускати і маємо на те певні інструменти. На те в нас є бухгалтерія, і стоїть комп’ютер, в якому щодня оновлюється база. Звичайно, в цих умовах ми самі багато чого вчимося. Але нам уже багато і вдається.
Маріанна Антонюк
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
У благодійній організації “Карітас Івано-Франківськ” зараз працюють 154 волонтери. Виконавча директорка Наталія Козакевич розповіла кореспондентці Суспільного, що упродовж місяця кількість охочих допомогти зросла.
До волонтерської роботи найбільше долучилися люди, які вимушено виїхали зі своїх домівок через повномасштабне вторгнення рф в Україну.
Майже місяць харків’янин Данил Борецький розвантажує автомобілі з гуманітарною допомогою та сортує продуктові набори у “Карітасі”. Хлопець розповідає, що залишатися осторонь, коли в країні триває війна, не хотів. З перших днів, відколи переїхав до Івано-Франківська, пішов волонтерити. Сюди приїхав разом із мамою.
Данил Борецький каже, що у Харків повернутися не може, адже снаряд влучив у його будинок.
“Я живу на першому поверсі. Снаряд влучив у п’ятий. Дах був зруйнований. Прорвало опалення. Дім — повністю зруйнований, він вже хитався. Мій будинок переживає другу війну. Його побудували у 1933 році. Залишатися там було небезпечно. Я захотів долучитися до волонтерської роботи, бо усередині відчуваю, що маю допомагати людям. Я не можу воювати через хворобу. Та я допомагаю тим, чим можу”, — каже Данил Борецький.
Стати волонтером захотів й киянин Дмитро Федоренко. Чоловік розповідає, свою родину відправив за кордон. Коли переїхав до Івано-Франківська, зрозумів, що хоче бути корисним у новому місті.
Упродовж тижня Дмитро разом з іншими волонтерами “Карітасу” розвантажує декілька 10-тонних вантажівок. Дмитро каже, важкої роботи не боїться. До того ж тут він знайшов друзів.
“Нас тут дуже добре зустріли — як рідних. Інколи було до сліз, ледве стримувався від того, що дуже гарне ставлення в людей до нас. Допомагають і їжею, і одягом — всім, чим можна. Я навіть домовлявся з отцем Володимиром, директором “Карітасу”, щоб допомогу на Київ відправити моїм друзям. Там також в Києві — штаб. Там їсти готують, допомагають тим, хто потребує. Зібрали допомогу, відправили цілий бус у Київ”, — каже Дмитро Федоренко.
Разом із Дмитром до волонтерської роботи долучився й Сергій Плетенчук. Хлопець також переїхав до Івано-Франківська з Києва. Він розповідає, дорога була важкою. Подекуди доводилося йти пішки по 12 кілометрів через активні бойові дії на Київщині та Житомирщині.
У “Карітасі” Сергій разом з іншими волонтерами працює щодня, інколи без вихідних. На втому не скаржиться, бо хоче бути корисним.
“Просто було таке відчуття, якщо ми сидітимемо вдома, то нічого доброго з цього не буде. Просто десь в душі нас “шкребло”, можна так сказати. Тому ми вирішили знайти волонтерську організацію. Наступного дня вже почали працювати. І так день за днем ми приходимо. Переважно, це — фізична робота. Але, крім цього, стараємося допомагати, як тільки можна”, — каже Сергій Плетенчук.
За словами Наталії Козакевич, усім, хто хоче стати волонтером, потрібно прийти до приміщення благодійної організації та залишити свій номер. Наразі найбільше потрібно чоловіків, які б допомогли розвантажувати автомобілі з гуманітарною допомогою.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Якщо тебе цікавить волонтерство, ти маєш вільний час, щоб допомогти іншим, готовий розвиватись та налаштований творити соціальні зміни завдяки співпраці молоді, бізнесу, влади та Церкви – тобі до нас на курс волонтерів!⠀
Навчальна програма передбачає:
5 одноденних тренінгів в м. Львів;
1 дводенний навчальний тренінг за містом в “Світлиця” (м. Брюховичі, вул. Широка, 4).
До участі запрошуються волонтери віком від 10 до 35 років.⠀
Перше заняття відбудеться в суботу, 2 квітня, з 10:00 до 16:00, м. Львів, Хуторівка, 35 б (Патріарший Дім)
Кількість учасників навчального курсу обмежена. На основі курсу будуть відібрані 30 осіб, які продемонструють організаторам найбільшу мотивацію.⠀
Організаційний внесок за харчування та роздаткові матеріали – 150 гривень з учасника.⠀
Подача заявок для участі триває до 1 квітня 13:00.
Наші волонтери – одна із рушійних ланок, яка значно допомагає нам реалізовувати свою доброчинну діяльність.
Знайомтеся, це Анастасія, яка допомагає в Карітасі Кам’янське забезпечувати ліками тих, кому це необхідно. Ця смілива, хоробра жінка почала допомагати з доставкою необхідних медикаментів до України відтоді, як вперше поїхала до Польщі з початком російської агресії. В той перший свій візит до Польщі Настя відвезла своїх дітей, щоб убезпечити їх. Вже на зворотньому шляху вона звернула увагу на те, що багато людей потребують життєво-необхідних ліків, але не мають можливості купити їх в Україні. Через російську агресію поставки медикаментів порушилися, що спричинило багато проблем для людей, які їх дуже потребують. Це наштовхнуло Настю на рішучі дії.
Вона знайшла польського лікаря та звернулася до нього з проханням про допомогу. Лікар відгукнувся та виписав рецепт для волонтерки на придбання медикаментів. Тоді Настя на свій страх і ризик купила їх за свої кошти та попрямувала до України, щоб якнайшвидше доставити їх потребуючим. Але під час перетину митного кордону України у Насті виявилися неабиякі труднощі. Прикордонники погрожували їй ув’язненням за перевезення медикаментів, адже офіційно жінка не мала при собі ні посвідчення волонтера, ані будь-якого іншого документа, що підтверджував би законність її намірів та дій. Але в цей момент хоробрості Насті було не займати. Вона дуже впевнено відповіла службовцю, що він може застосувати до неї будь-які санкції, але вантаж з медикаментами, що вона везе, він має доставити в те місто, де вони є вкрай необхідними та де їх чекають люди. Втім, порадившись між собою, прикордонники вирішили надати жінці-волонтеру «зелене світло», і вже далі без проблем пропустили її з важливим вантажом.
Так Настя тоді вперше змогла довезти необхідні медикаменти до Карітасу Кам’янське. Тепер волонтерка налагодила постачання ліків до тих, кому це зараз необхідно. Жінка, незважаючи ні на які обставини живе поїздками між Польщею та Україною задля того, щоб у своєму столітровому рюкзаку привезти ліки для тих, кому вони вкрай необхідні.
«Не можна проходити осторонь, треба робити хоч маленькі спроби для того, щоб забезпечити людей найнеобхіднішим», – ділиться Анастасія.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Їх об’єднує бажання допомагати іншим, зробити цей світ або чиєсь конкретне життя кращим. Вони не шкодують своїх сил, як фізичних, так і емоційних, свого часу та вкладають душу в те, що роблять. Часом вони навіть беруть на себе вирішення багатьох нагальних питань сьогодення.
Ці люди – волонтери. Щоденно у Карітасі можна бачити безкорисливу, самовіддану працю наших волонтерів та парафіян, які кожний на своїй ділянці допомагає функціонуванню великої системи різносторонньої допомоги потребуючим. Кожний з них працює на своїй ділянці: чи то приготування їжі, розвантаження гуманітарної допомоги, перевезення людей та вантажу, сортування та формування пакунків допомоги для переселенців та багато-багато іншого…
Без їх самовідданої праці був би неможливий процес допомоги потребуючим. Саме волонтери становлять одну із рушійних ланок, яка створює великий поштовх для реалізації доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи нашого фонду, які на теперішній час особливо важливі та актуальні у нинішніх важких обставинах в Україні.
Ми висловлюємо глибоку вдячність всім нашим волонтерам, які своєю працею роблять величезний внесок у нашу спільну справу!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
ABC-EUAV – це проект під керівництвом Карітасу Європи, що об’єднує вісім національних організацій Карітасу з Австрії, Румунії, Вірменії, Косово, Грузії, України, Боснії та Герцеговини і Сербії. Проект здійснюється за фінансової підтримки Волонтерської ініціативи ЄС та спрямований на розширення існуючого потенціалу організацій у сфері зменшення ризиків стихійних лих та готовності до надзвичайних ситуацій, а також на створення ефективної системи управління волонтерами.
Карітас України завжди працює над підвищенням стандартів підзвітності задля покращення якості послуг та ефективності імплементації проектної діяльності та прагне вивчати уроки зі своїх проектів задля кращого реагування на нові виклики. Під час тренінгу відбувся обмін досвідом з колегами із Карітасів Австрії, Боснії та Герцоговини, Грузії, Вірменії, та Сербії.
«Участь у тренінгу дала мені можливість поглибити знання у сфері підзвітності та навчання, проаналізувати наявні механізми роботи з моніторингом проектів крізь призму підзвітності та знайти шляхи покращення практик у Карітасі України. Також була рада обміну досвідом з іншими країнами учасниками проекту. Переконалась, що ми злагоджено працюємо над спільними цілями», – зазначила Наталія Антонів, менеджер з моніторингу та оцінки проектів Карітас України.
Робота ведеться в рамках проекту «Підтримка та розбудова спроможностей за допомоги волонтерів Євросоюзу” (ABC-EUAV)
#EUAidVolunteers
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
26 лютого, субота, у межах діяльності «Соціально-освітньої волонтерської Академії «СОВА», у Карітасі Тернопіль відбудеться перший модуль навчальної програми для 30 волонтерів із різних парафій Тернопільсько-Зборівська архиєпархії УГКЦ, готових змінювати себе та свою громаду.
Загалом програма, що здійснюються в рамках реалізації затвердженої Синодом єпископів УГКЦ Стратегії розвитку соціального служіння, включає п’ять навчальних модулів і передбачає розробку та реалізацію волонтерами міні-проєктів або волонтерських ініціатив.
Її мета – надати волонтерам необхідні професійні знання та навички для активізації та організації соціального служіння, зокрема, соціальної діяльності на парафіях, розвитку волонтерських проєктів, співпраці з мас-медіа, мобілізації волонтерів для праці з різними віковими групами тощо. *По завершенню програми, учасники отримають сертифікат.
Програма першого модуля:
10:00-11:30 – «Християнське волонтерство як лідерство» ( Заступник Голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ, отець Роман Демуш)
11:30-11:45 – перерва
11:45-13:00 – «Християнське волонтерство як лідерство» ( Заступник Голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ, отець Роман Демуш)
13:00-13:30 – Обідня перерва
13:30-15:30 – «Волонтерство та мас-медіа» (журналістка, smm-спеціалістка Наталія Чорна)
15:30-15:45 – перерва
15:45-16:30 – «Волонтерство та мас-медіа» (журналістка, smm-спеціалістка Наталія Чорна)
16:30-17:00 – Підсумки першого навчального модуля.Дякуємо учасникам, які долучилися до нашої прекрасної команди волонтерів, що прагнуть навчатися робити добро професійно!
Деталі за моб.: 097 741 95 04 – Аліна
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Волонтерський шлях старшокласника Олега Іванова розпочався в 2021 році.
Як згадує Олег свій перший досвід волонтерства: «Все почалося з того, що я побачив у телеграм-каналі запрошення на Еко-толоку від БФ «Карітас Запоріжжя», що відбулася у вересні минулого року. В мене завжди було бажання зробити щось корисне для суспільства, тому я і шукав для себе можливості долучитися до добрих справ.
На толоці я побачив команду мотивованої молоді, познайомився з працівниками «Карітас Запоріжжя» і дізнався про діяльність благодійного фонду. І це надихнуло мене приєднатися до спільноти волонтерів».
«Відповідь на питання «Що я можу зробити для інших?» довго шукати не довелося. Я з дитинства вивчаю англійську мову, яка набуває дедалі більшого поширення в світі. Тому, розуміючи важливість знаннь англійської та маючи певний досвід, я запропонував проведення занять для дітей соціально незахищених категорій, якими опікується фонд», – продовжив Олег.
Спочатку заняття проходили в стінах благодійного фонду, а через карантинні обмеження перейшли до онлайн-формату. Щотижня учасники збираються на онлайн-платформі щоб підвищити рівень знань іноземної мови. Захопливе спілкування на вільні теми, обговорення фільмів, книжок допомагає учасникам краще опанувати іноземну мову та побороти страх говорити англійською.
Як свідчить волонтер, діти охоче долучаються до занять і це спонукає його продовжувати добру справу: «Мені дуже подобається працювати з дітьми. Я бачу з їх боку прагнення займатися англійською та отримую від них позитивні відгуки».
Під час інтерв’ю хлопець не тільки розповів про своє бажання стати волонтером, а й поділився тим про що мріє: «Я хочу в майбутньому стати лікарем, в мене є велике бажання робити добро та присвятити своє життя допомозі людям. Для мене це не просто професія – це покликання. Бути справжнім лікарем – це потужний спонукальний мотив».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
