Бути поруч: як професійна підтримка допомагає відновлюватися після пережитого

Сьогодні він також встає раніше, але вже з іншої причини – щоб підготуватися до візиту пані Ірини, кейс-менеджерки кризового центру Карітасу Запоріжжя. 

Вони порозумілися після першої зустрічі, коли чоловік звернувся по допомогу. Відтоді пані Ірина всюди його супроводжує: допомогла з оформленням інвалідності, організувала записи до лікарів і продовжує ходити з чоловіком на медичні прийоми.

«Мені складно впоратися з усіма організаційними питаннями. Набагато спокійніше, коли у мене є така підтримка», — ділиться пан Віктор.

Попереду чекають оформлення нових документів, консультації від спеціалістів та нові етапи лікування, проте чоловік не сильно переживає через це, бо знає, що буде проходити через це не сам. 

Такі історії – результат роботи фахівців на місцях, яка часто залишається непомітною, проте ніколи не зупиняється. 

Фахівці проводять консультації, збирають і опрацьовують інформацію, координують надання послуг і супроводжують людей на різних етапах розв’язання їхніх питань. Паралельно психологи надають індивідуальну підтримку та проводять групові заходи, а в «Просторі дружньому до дитини» організовують творчі, освітні й розвивальні заняття для дітей. Кожен із цих напрямів доповнює інший і допомагає створювати умови для комплексної підтримки людей, які постраждали від війни.

Фахівці роблять усе необхідне, щоб надавати сучасну та якісну підтримку, тому постійно оновлюють свої знання. 

«Зараз складно говорити про забезпечення повного відновлення, але водночас дуже важливо порушувати це питання. На мою думку, кейс-менеджмент відіграє тут надзвичайно важливу роль. Кейс-менеджери допомагають убезпечити людей від повторної травматизації, ризику виселення та порушення їхніх прав. Звісно, вони не роблять цього самотужки. Важливу роль в цьому відіграє злагоджена взаємодія всіх фахівців: кейс-менеджерів, юристів та психологів», – ділиться своїми думками Анастасія Стеценко, керівниця програми «Соціального захисту та захисту прав людини».

Щоб така допомога продовжувала відповідати потребам людей та була ефективною, фахівці постійно поновлюють свої знання та практичні навички, відвідуючи заходи. Одним із таких тренінгів стало триденне навчання в рамках проєкту «Забезпечення повноцінного доступу до захисту та гігієни постраждалого від війни населення прифронтових районів України (ЕСНО 4)», який фінансується за підтримки Європейського Союзу та Карітасу Австрії.

«Для нас було вкрай важливо зібрати команди з Сум, Запоріжжя та Чернігова разом, адже це можливість не лише детально обговорити оновлені вимоги донорських організацій, а й обмінятися безцінним практичним досвідом. Спільне опрацювання реальних кейсів та живе спілкування між регіонами допомагають нам сформувати єдине розуміння алгоритмів роботи та значно підвищити якість підтримки, яку ми надаємо людям», – зазначає менеджерка проєкту Інна Козлова. 


Основним тренером став Девід Глендинінг – експерт, залучений за підтримки Карітасу Австрії. Понад три роки він тісно співпрацює з Карітасом України. Раніше Девід долучався до іншого проєкту, у межах якого допоміг розробити рекомендації щодо заходів із захисту в «Кризових центрах». Ці рекомендації лягли в основу операційного плану розвитку програми «Соціальний захист та захист прав людини» на 2024–2025 роки.

«Девід допоміг нам сформувати мінімальний пакет супервізійної підтримки фахівців “Кризових центрів” на місцях. Якість надання послуг отримувачам значно покращилася, про що свідчать відгуки самих отримувачів допомоги – поділилася керівниця програми «Соціального захисту та захисту прав людини» Анастасія Стеценко. – Звісно, відтоді вже минуло багато часу, але те, що Девід з нами, розуміє контекст і важливість роботи “Кризових центрів”, додає дуже багато додаткової цінності нашій взаємодії.»

Попередня співпраця експерта з колегами Карітасу допомогла під час тренінгу створити комфортний простір для обміну досвідом, обговорення робочих викликів і пошуку рішень, які можна застосовувати в щоденній роботі. Учасники розглядали практичні кейси, аналізували складні ситуації та мали змогу поставити запитання щодо застосування отриманих знань у роботі.

Окрему увагу приділили питанням захисту людей, оцінюванню ризиків та визначенню потреб. Під час лекції учасники розглянули, як розрізняти ризики у сфері захисту, вразливість і незадоволені потреби; визначати ситуації, що потребують спеціалізованого реагування; а також оцінювати доцільність грошової допомоги з огляду на конкретні ризики, очікувані результати у сфері захисту та бар’єри, які обмежують доступ людей до необхідних послуг і підтримки.

«Для нашої команди такі навчання – це можливість постійно вдосконалювати професійні навички, обмінюватися досвідом із колегами з інших міст і знаходити ефективніші способи підтримки людей», – зазначає учасниця тренінгу з Карітасу Сум. 

Розвиток професійних компетенцій є важливою складовою якісної гуманітарної допомоги. Він допомагає фахівцям краще розуміти потреби людей, своєчасно виявляти ризики та добирати рішення відповідно до конкретної ситуації.

Наступним кроком у проєкті стане безпосереднє впровадження нових підходів у повсякденну роботу кейс-менеджерів. Отримані знання та відпрацьовані алгоритми дозволять фахівцям на місцях точніше розмежовувати ведення випадків у сфері захисту та соціального супроводу, а також ефективніше визначати пропорційну підтримку й доцільність надання грошової допомоги відповідно до виявлених ризиків та бар’єрів конкретної людини.

Російський обстріл пошкодив будівлю Карітасу в Краматорську

Пстраждав фасад, зовнішні стіни, внутрішні приміщення і металевий дах. На клумбі поруч із будівлею утворилася вирва від вибуху. Того ж дня російський боєприпас влучив у сусідній дев’ятиповерховий житловий будинок.

Будівлю придбали коштом Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії, команді довелося евакуюватися, а роботу в цьому приміщенні припинили.

Директор Карітасу Краматорськ отець Василь Іванюк свідомо намагався вберегти будівлю, адже сподівався повернутися сюди після завершення війни, щоб знову облаштувати офіс і розвивати діяльність на Донеччині.

«Я хотів зберегти цю будівлю, бо ж нам кудись треба буде повертатися», — пояснює отець Василь.

Плани на реконструкцію з’явилися ще до повномасштабного вторгнення. У 2021 році отець Василь замовив проєкт реконструкції та навіть отримав дозвіл на початок робіт. За задумом, до наявної одноповерхової будівлі мали прибудувати другий поверх. У результаті комплекс мав би займати близько 1 100 квадратних метрів.

Тепер будівля потребуватиме відновлення, перш ніж можна буде втілювати цей задум. Однак отець Василь не збирається від нього відмовлятися. «У нас уже є план. У мене буде все нове і два конференц-зали», — каже священник з надією.

Тим часом команда Карітасу Краматорськ продовжує працювати й допомагати людям, які постраждали від війни. У ній понад сто працівників. Через погіршення безпекової ситуації організація змушена переміщувати частину діяльності з прифронтових населених пунктів до безпечніших місць. Зокрема, в Олександрівку Донецької області, Перещепиного та Жовтих Вод на Дніпропетровщині.

Для отця Василя відновлення будівлі в Краматорську — це не лише ремонт пошкодженого приміщення. Це можливість повернути команду додому й продовжувати роботу там, де люди потребують підтримки найбільше.

«Як тільки це все затихає, ми їдемо додому», — говорить він.

Як грант BLOOM допоміг родині з Херсонщини започаткувати власну справу після деокупації

Тепер вони вирощують овочі й баштанні культури та планують розширювати господарство.

Повернення додому

Після восьми місяців російської окупації Юлія повернулася до Великої Олександрівки на Херсонщині разом із родиною. Вдома на них чекали понівечене обстрілами подвір’я, кілька ракет на городі, пошкоджений будинок, заміновані території навколо та мало можливостей для заробітку. Магазини майже не працювали, знайти роботу було складно.

До повномасштабної війни Юлія понад десять років працювала в районному суді, а її чоловік займався будівництвом. Після повернення подружжя почало думати, як забезпечити сім’ю з двома маленькими дітьми та облаштувати життя на рідному місці. Вони вирішили спробувати те, про що давно мріяли: вирощувати овочі й поступово розвивати власне господарство.

Після тимчасової окупації лівобережжя Херсонщини Україна втратила доступ до значної частини врожаю, що призвело до подорожчання овочів і фруктів. Традиційно саме лівобережжя забезпечувало значну частину внутрішнього попиту на овочі та баштанні культури. Тепер аграрії правобережжя поступово заповнюють цю нішу, вирощуючи продукцію для місцевого ринку.

Грант на перші кроки

Досвіду ведення власної справи подружжя не мало, як і грошей на старт. Юлія шукала інформацію про грантову підтримку в соціальних мережах і так дізналася про програму BLOOM. Родина звʼязалась з командою Карітасу Берислава, розповіла фахівцям про свою ідею, показала земельну ділянку та отримала грант.

За грантові кошти придбали полікарбонатну теплицю та систему крапельного зрошення. На городі під агроволокном родина вирощує картоплю ультрараннього сорту. У теплиці висадили близько тисячі насінин кавуна, ранню кукурудзу, помідори та хризантеми. Спочатку рослини вирощують у теплиці, а потім пересаджують у відкритий ґрунт.

Робота на землі залежить і від погоди. Цьогорічні морози частково знищили врожай озимої цибулі, насіння якої родина замовляла з Нідерландів. Юлія з чоловіком продовжують працювати та враховувати ризики, з якими стикаються під час вирощування культур.

Юлія регулярно відвідує навчання від програми. Вона вже отримала технологічні карти з вирощування картоплі, буряка, моркви та огірків у відкритому ґрунті. Це допомагає родині планувати роботу й розвивати господарство.

Сімейна справа для майбутнього дітей

Подружжя вже планує наступний сезон. Хочуть вирощувати більше картоплі та кавунів. На цей рік родина орендувала город сусідів, а для подальшого розширення господарства планує оформити оренду додаткової землі через селищну раду.

Для Юлії та її чоловіка важливо, щоб справа розвивалася й у майбутньому могла стати сімейною справою для дітей.

«Ми з чоловіком хочемо розвинути власний бізнес настільки, щоб потім залишити його дітям. Мріємо, щоб вони мали власну справу», – каже Юлія.

Розвиток місцевих господарств підтримує і громаду. Жителі можуть купувати продукцію місцевих виробників, а підприємці продовжують працювати та вкладати кошти у власну справу.

«Наше село не стоїть на місці, воно розвивається. Ці кошти працюють, підтримують економіку держави та нашого селища», – розповідає Юлія.

За словами координатора програми BLOOM Карітасу Берислав Дмитра Харіна, овочівництво є перспективним напрямом сільського господарства на правобережжі Херсонщини після втрати доступу до значної частини аграрних територій лівобережжя. Карітас Берислав продовжує підтримувати фермерські господарства на деокупованій території області.

Команда партнерів програми BLOOM із Prosper Global в Україні (Prosper Global Ukraine) зустрілася з учасниками у Великоолександрівській громаді, щоб побачити, як вони розвивають власні справи.

Дивіться у відео партнерів історію Юлії та інших учасників програми:

Про програму BLOOM

BLOOM (Building Livelihoods and Opportunities for Optimized Markets) підтримує людей, бізнеси й громади, які постраждали від війни.

Програма допомагає відновлювати джерела доходу та розвивати підприємництво. У межах програми Карітас України та його місцеві партнери, зокрема Карітас Берислав УГКЦ, надають фінансову підтримку для започаткування й розвитку власної справи, а також проводять навчання для учасників.

Програму реалізує Caritas Ukraine спільно з місцевими організаціями мережі Карітасу: Карітас Берислав УГКЦ, Карітас Миколаїв УГКЦ та Caritas Odesa UGCC. Фінансову підтримку надає уряд Великої Британії через UK aid.

Програму впроваджує консорціум BLOOM, до якого входять Prosper Global, Swisscontact та «Право на захист» (R2P).

Як формується ідентичність Карітасу: директори мережі підсумували три роки роботи над формаційною програмою

Зустріч стала підсумком трирічної роботи над проєктом «Карітас: від ідентичності до дії. Реалізація формаційної програми в ідентичності в мережі Карітас України» за підтримки Карітасу Італії.

Програма поєднала духовну формацію, обмін досвідом і практичну роботу над розвитком організацій. Зустріч розпочалася Літургією, яку очолив владика Василь Тучапець, екзарх Харківський і голова Відділу соціального служіння УГКЦ.

«Саме Господь є джерелом нашого служіння. А допомога, яку виявляємо потребуючим людям, має випливати з нашого серця. Якщо серце наповнене любов’ю до Христа, то і наша підтримка виявляється з повагою і відкритістю серця», — наголосив владика.

Президентка Карітасу України Тетяна Ставничи підкреслила важливість плекання християнських цінностей у мережі та їхнього прояву в суспільстві, особливо в умовах тривалої війни.

«На початку повномасштабного вторгнення здавалося, що ціла країна жила цінностями Карітасу та Церкви. Всі діяли інтуїтивно і розуміли, що ми маємо бути разом, бути солідарні, маємо допомагати ближньому — і так ми вистоїмо.

Чим довше триває війна, тим більше ми потребуємо публічного прояву християнських цінностей у суспільстві. Їх треба ще більше плекати, щоб вони стали для нас не тільки орієнтиром, до чого ми йдемо, але й навичками та чеснотами щоденної роботи».

Учасники також працювали над питаннями стійкості команд в умовах тривалого стресу з запрошеною тренеркою з організації «Діалог у Дії» Оленою Копіною та убезпечення з менеджеркою Карітасу України Мартою Яцишин.

Завершальний день присвятили практичному опрацюванню формаційної програми: обговорювали, як інтегрувати ідентичність Карітасу в життя організацій, визначали потреби команд і добирали інструменти для подальшої формаційної роботи. Цю практичну роботу модерували менеджерки Карітасу України Іванна Бойко та Олена Карнаух.

«Ми хочемо, щоб учасники поглиблювали свій досвід у ролі форматорів своїх організацій, взяли для своєї роботи нові інструменти й могли надалі впроваджуватиформаційну програму», — зазначила Іванна Бойко, менеджерка проєкту з ідентичності у мережі Карітас.

Важливою частиною зустрічі стало спільне осмислення шляху формації, який складається з чотирьох етапів: «Знати», «Прийняти», «Жити» і «Поширювати». Учасники обговорювали, як ці етапи втілювати у своїх командах, та дійшли висновку, що формація не може бути відповідальністю лише однієї людини: її розвивають керівники й працівники, які живуть ідентичністю Карітасу та передають її іншим. Водночас універсального підходу до формації немає: кожна організація має враховувати власний контекст, потреби команди та місцеві особливості.

Отець Олег Лучка, директор благодійної організації «Карітас Житомир» вперше взяв у участь у такому форматі зустрічі. Він також поділився враженнями від формаційної зустрічі.

За словами отця, головною метою поїздки було спілкування зі співбратами та однодумцями, які стикаються з подібними викликами у праці, а також отримання нових порад та інформації. Формат особистих розмов дозволяє обговорити наболілі питання віч-на-віч, зчитуючи реакції та жести.

«Такі зустрічі допомагають зростати інтелектуально, оскільки публічні діячі та представники соціальних ініціатив повинні тримати високий рівень комунікації з владою і суспільством. Робота в благодійності передбачає щоденні зустрічі з людьми у найбільшій потребі, тому подібні навчання додають сил та підіймають професійний рівень», — підсумовує директор Карітас Житомир.

«Ми  три роки розробляли і впроваджували формаційну програму в мережі Карітасу України за підтримки Карітасу Італії. На цю підсумкову зустріч запросили директорів місцевих організацій, єпархіяльних, а також невеликих парафіяльних і новостворених, які нещодавно долучилися до мережі. Це вперше зустріч такого формату відбулася в Карітасі і для директорів цей досвід спільного обговорення особливо цінний», — розповіла Ольга Сорока, директорка департаменту організаційного розвитку мережі Карітасу України.

За її словами, для менших організацій ця зустріч стала нагодою перейняти досвід колег, поспілкуватися зі співбратами у священстві та налагодити особисті контакти.

«Один зі стовпів ідентичності Карітасу — це духовність зустрічі. І ця зустріч справді стала нагодою для духовного спілкування між директорами, між працівниками Карітасу України та директорами організацій. Це можливість поспілкуватися обличчя до обличчя одне з одним, а також обличчя до обличчя з Господом, який укріплює їх у служінні та покликанні».

Під час групової роботи учасники визначали спільні формаційні потреби та обговорювали подальші кроки для реалізаціїпрограми. На основі цих напрацювань плануватимуть формаційні активності для організацій мережі.

«Коли ми говоримо про організаційну культуру, то йдеться саме про формацію. Що ми вкладаємо в організацію і як можемо далі послужити? Те, як ми формуємо культуру спілкування одне з одним, праці та співпраці, зрештою відображається у служінні людям, і громадам, які потребують допомоги», — підсумувала Ольга Сорока.

Підтримка, що залишає вибір людині: як працює UCT — багатоцільова грошова допомога Карітасу України

Жінці 91 рік, сорок із них вона пропрацювала в «Укртелекомі», і досі сама веде господарство, не дозволяючи віку вирішувати за себе. Та щойно наближаються холоди, у її щоденних підрахунках з’являється болюче питання: від чого відмовитися цього разу – від ліків, від їжі чи від тепла.

У серпні Наталія Федорівна отримала багатоцільову грошову допомогу від Карітасу. Вона вирішила зберегти ці кошти на зиму, щоб мати запас для майбутніх платежів. Самостійно визначити, коли й на що використати підтримку, — важлива можливість для людини, яка звикла ретельно планувати свій бюджет.

До Міжнародного дня боротьби з бідністю, який відзначають 17 жовтня, розповідаємо, як працює багатоцільова грошова допомога UCT Карітасу України, кому вона надається та чому її умови відрізняються залежно від життєвої ситуації.

Що таке UCT і чому допомога має різні формати

Карітас України понад 12 років надає багатоцільову грошову допомогу. Її особливість — люди самі визначають, на які першочергові потреби спрямувати кошти. Для однієї родини це ліки, для іншої — продукти, оренда житла чи речі, яких бракує після евакуації.

З 2026 року Карітас впроваджує грошову допомогу за пріоритетами — UCT, від англійського Unified Cash Transfers. Це багатоцільова допомога, яка, на відміну від цільових грошових виплат, не обмежена однією визначеною потребою. У межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні»” застосовуються чотири види UCT із різними умовами, сумами та періодами підтримки.

«Людина, яка щойно евакуювалася, і родина, яка тривалий час живе поблизу фронту, потребують різної підтримки. Тому передбачено чотири види UCT: для життя у прифронтових громадах, після евакуації, після обстрілів і для вразливих переселенців, які не отримують державних виплат. Це спільний підхід, розроблений на рівні гуманітарного реагування в Україні. Він спирається на ситуації, визначені у Плані гуманітарних потреб і реагування, та узгоджений Робочою групою з грошової допомоги (Cash Working Group)», — пояснює Тетяна Назаренко, головна експертка напряму UCT.

Багатоцільова грошова допомога підтримує не лише окремі родини, а й громади, у яких вони живуть. Люди купують продукти в місцевих магазинах, ліки в аптеках, оплачують житло та послуги. Ці кошти залишаються в громаді й підтримують місцевий бізнес. До переказу та виплати допомоги залучені банки й поштові відділення. Тож люди отримують можливість придбати потрібне, а громада — додаткові кошти для своєї економіки.

Чотири життєві ситуації, у яких можна отримати підтримку

Життя у прифронтовій громаді — UCT1. Ця допомога призначена для вразливих людей у визначених прифронтових громадах, які відповідають критеріям програми. Це люди, що живуть поблизу лінії фронту, у зоні 0–50 км, де постійна загроза обстрілів і втрата стабільного доходу змушують економити на найнеобхіднішому.

Розмір допомоги становить 10 800 гривень на людину, що розраховані на покриття базових витрат протягом 6 місяців. Така допомога надається на кожного члена сім’ї (домогосподарства). Саме за цим напрямом отримала виплату Наталія Федорівна на Сумщині.

Наталія Федорівна отримала грошову допомогу за пріоритетом UCT1

Пані Світлана зі Слов’янська разом із чоловіком і 80-річною мамою залишається вдома в тій частині міста, де мешкає лише близько п’ятнадцяти людей. Мости там руйнують, дороги обстрілюють, тож їхати по продукти щоразу ризиковано. Свою виплату родина витратила так, як підказало життя: купила продукти тривалого зберігання, одяг і взуття та оплатила комунальні послуги. Тепер у морозилці лежить десять хлібин, у підвалі – овочі, а в коморі засоби гігієни, тобто є запас на випадок перебоїв із постачанням.

Нещодавня евакуація — UCT2. Для людей, які були змушені переміститися через бойові дії, обстріли або рішення про примусову евакуацію, передбачена одноразова виплата 12 300 гривень на особу. Вона розрахована на три місяці забезпечення базових потреб. Зареєструватися можна протягом 45 днів після евакуації.

Після переїзду витрати виникають одразу: потрібно оплатити житло, придбати продукти, одяг або необхідні побутові речі. Грошова підтримка дозволяє родині визначити, що з цього потрібно насамперед.

Пан Іван із Донеччини погодився виїхати лише після сьомого влучання в його будинок, коли від оселі залишилися самі стіни, а разом із нею пропали одяг і документи. Реєструючись на отримання виплат у транзитному центрі, він поділився, на що збирається витратити допомогу: «Нічого не осталось: ні одежі, ні документів… Ото в чому був. Добре, що документи відновив. А гроші витрачу на одяг та продукти, бо пенсії зараз ні на що не вистачає».

Для 75-річної пані Ніни, яка після кількох вимушених переїздів оселилася в Кам’янському, найнагальнішою потребою стало здоров’я. Отриману грошову допомогу вона планує витратити на ліки та візити до лікарів. «Треба і до стоматолога, і до окуліста, потрібні ліки. Навіть не знаю, за що спочатку братися», — говорить жінка. Виплата однакова, а рішення різні, і саме в цьому суть принципу вибору.

Пані Ніна планує спрямувати отримані кошти на лікування, а пан Іван – на одяг та продукти


Наслідки обстрілу — UCT3. Цей вид допомоги передбачений для людей, які постраждали від обстрілів, ракетних ударів та інших атак на цивільне населення  протягом останніх 45 днів, зокрема родин із пошкодженим житлом або пораненими членами сім’ї. Подію підтверджують документами: довідками з Дії чи ЦНАП, актами обстеження житла, довідками ДСНС, поліції або військових адміністрацій. Списки формують разом із місцевою владою. Розмір допомоги — 12 300 гривень на особу, що сплачується разово однією сумою, при цьому допомога розрахована на покриття базових потреб протягом 3-х місяців .

Світлана Павлівна з Миколаївки на Донеччині працювала фельдшеркою на місцевій електростанції й до останнього залишалася з колективом, надаючи допомогу після обстрілів, а коли станція зупинилася, жінка залишилася без роботи. За один місяць вона тричі відновлювала власне житло. Отримавши допомогу, жінка змогла вирішити побутові питання й зберегти стабільність у родині, де вона піклується про доньок і прикутого до ліжка батька.

Підтримка вразливих ВПО без державної виплати — UCT4. Це проміжний захід для людей, які ще не отримують виплату ВПО від держави: він допомагає протриматися до реєстрації в державній системі, а родину супроводжує кейс-менеджер для доступу до державної системи соціальної підтримки. Щомісячна сума допомоги становить 2 000 грн для дорослих або 3 000 грн для дітей та людей з інвалідністю. Допомога може надаватись до 6 місяців при наданні необхідних  підтверджуючих документів про неотримання виплати ВПО від держави 

НапрямКомуРозмір допомоги на особуПеріод покриття
UCT1Вразливі люди в прифронтових громадах (0–50 км)10 800 грн6 місяців
UCT2Евакуйовані протягом останніх 45 днів12 300 грн 3 місяці
UCT3Постраждалі від обстрілів протягом останніх 45 днів12 300 грн3 місяці
UCT4Вразливі переміщені особи (50+ км), які не отримують державну виплату ВПО2 000 грн (дорослі) /  3 000 грн (діти та люди з інвалідністю) на місяцьвід 3 до 6 місяців

Як відбуваються реєстрація, перевірка та виплата

Шлях до виплати складається з трьох кроків. Спершу – реєстрація. Залежно від умов і безпекової ситуації реєстрація може відбуватися в офісі місцевої організації Карітасу, під час виїзду мобільної команди або дистанційно. Команди координують роботу з місцевою владою та гуманітарними партнерами.

Для реєстрації потрібні документи, що посвідчують особу, та інші документи залежно від виду допомоги — наприклад, підтвердження переміщення або пошкодження житла.

Реєстрація може відбуватись дистанційно або на дому, мобільними командами Карітасу


Другий етап – перевірка заявки. Реєстрація не означає автоматичного отримання допомоги: кожну заявку наша команда перевіряє на відповідність умовам конкретного виду UCT. Під час відбору враховують життєві обставини й критерії вразливості.

До вразливих категорій належать, зокрема, люди з інвалідністю й важкими захворюваннями, самотні люди від 55 років, самотні батьки чи опікуни, багатодітні родини, вагітні та матері з дітьми до трьох років. Це не вичерпний перелік — конкретні критерії залежать від виду UCT. 

Також проводиться перевірка на предмет отримання аналогічної грошової допомоги від інших благодійних організацій, з урахуванням періоду її покриття. 

Лише після цього настає третій етап — безпосередня виплата коштів. Гроші можна отримати на банківський рахунок або через Укрпошту: у поштових відділеннях по всій Україні, а за потреби листоноша може доставити виплату додому. Водночас такий переказ може тривати довше, ніж зарахування на картку, тому різний час отримання коштів людьми, зареєстрованими одночасно, не означає відмову у виплаті 

Підтримка, що відповідає реальним потребам

Станом на 1 жовтня 2026 року в межах проєкту на грошову допомогу UCT виплачено понад 416 млн гривень. Підтримку отримали:

  • 17 839 людей у прифронтових громадах — за напрямом UCT1, на загальну суму понад 192,6 млн грн;
  • 13 539 людей після евакуації — за напрямом UCT2, на суму понад 166,5 млн грн;
  • 4 626 людей, які постраждали від обстрілів, — за напрямом UCT3, на суму майже 56,9 млн грн;
  • 9 внутрішньо переміщених людей, які не отримують державної виплати ВПО, — за напрямом UCT4, на загальну суму 66 тис. грн.

Щоб переконатися, що надана допомога відповідає потребам людей, ми постійно збираємо зворотний зв’язок. Так, за даними системи моніторингу й оцінки (MEAL), 97,4% отримувачів вважають виплати своєчасними, 99,2% задоволені формою допомоги, а 94,4% кажуть, що реєстрація була зручною. 

За цими показниками — конкретні рішення людей: оплатити оренду, придбати необхідне після обстрілу, подбати про лікування чи підготуватися до зими. Грошова допомога дає їм ресурс для ухвалення цих рішень.

«Ми бачимо, що потреби людей не зменшуються, а змінюються разом із ситуацією: одні родини залишаються у прифронтових громадах, інші змушені евакуюватися або втрачають житло та доходи через обстріли. Тому важливо зберігати фінансування багатоцільової грошової допомоги — вона дозволяє швидко реагувати на ці зміни та залишає людині можливість самій визначити, що для неї є найнеобхіднішим», — каже Василь Жгун, керівник програми грошової допомоги Карітасу України

Куди звернутися

Актуальні умови допомоги, перелік необхідних документів і статус виплати можна уточнити в місцевій організації Карітасу або за телефоном гарячої лінії  Карітасу України 0 800 336 734. Щодо формування списків після обстрілів у вашій громаді також можна звернутися до місцевої влади.

Будьте уважні: не всі оголошення про грошову допомогу є справжніми. Не поспішайте заповнювати анкети чи передавати особисті дані, якщо не впевнені, хто їх збирає. Карітас не збирає документи через неофіційні Телеграм-канали та ніколи не просить CVV-код картки, PIN чи паролі. Участь у програмі та реєстрація на допомогу є безкоштовними і Карітас не просить оплату за включення до списків чи отримання UCT. 

Звіряйте інформацію з повідомленнями на офіційних сторінках місцевих Карітасів, задіяних у проєкті: Карітас Харків, Карітас Миколаїв, Карітас Кривий Ріг, Карітас Суми, Карітас Краматорськ, Карітас Кам’янське, Карітас Чернігів, Карітас Запоріжжя та Карітас Полтава.

Завдяки багатоцільовій грошовій допомозі UCT Наталія Федорівна із Сумщини має кошти, відкладені на зиму, — і більше впевненості, що зможе оплатити тепло і закрити інші потреби. У Світлани зі Слов’янська — запас продуктів, щоб рідше вирушати небезпечною дорогою до магазину. В Івана — можливість придбати одяг замість згорілого. У цих історіях підтримка набуває різного змісту, бо кожна людина найкраще знає, чого їй бракує. Можливість подбати саме про це допомагає впевненіше планувати найближче майбутнє. 

Проєкт «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні» реалізується Карітасом України завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки. Зміст публікації є виключною відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів. 

До Європейського дня боротьби з торгівлею людьми відбувся міжнародний онлайн-захід

Участь у заході взяли близько 50-ти фахівців та представників організацій у сфері протидії торгівлі людьми з багатьох країн світу, зокрема з Польщі, Франції, Словенії, Швеції, Боснії і Герцеговини, Іспанії, Естонії, Нідерландів, Угорщини, Австрії, Ірландії, Кенії, Великої Британії, Норвегії, Латвії, Бельгії, Болгарії, Ватикану та Швейцарії.

Глобальний вимір та свідчення постраждалого

Елена Фанчіуллі, представниця Caritas Internationalis та міжнародної мережі COATnet, презентувала стратегічну рамку мережі на 2024–2030 роки, яка базується на чотирьох стовпах: адвокації, захисті, просвітництві та лідерстві людей, які були в ситуації торгівлі людьми. Також спікерка розповіла про участь у 15-го Конгресі ООН із запобігання злочинності в Абу-Дабі та анонсувала підготовку до  відзначення 25-річчя COATnet у Римі. 

Найбільш емоційним моментом заходу став виступ Василя (ім’я змінено) з Чернівецької області. Наприкінці 2022 року він потрапив у трудове рабство до окупантів, де провів 3 роки та 7 місяців. Василь розповів про пережитий жах, щоденну важку працю, тортури та фізичне насильство, наголосивши, що вистояти та втриматися за життя йому допомогла лише одна думка — про родину, яка чекає на нього вдома.

Учасники зустрічі висловили щиру підтримку Василю, підкресливши, що саме любов і підтримка родини є головною силою та опорою для кожної людини, яка пройшла через випробування, насильство та експлуатацію. 

Досвід Карітасу України та виклики війни

Карітас України вже понад 22 роки залишається провідною та досвідченою інституцією у сфері протидії торгівлі людьми. За цей час фахівці організації  надали практичну та комплексну допомогу понад 2 000 постраждалим та провели превентивні заходи для близько 1,6 мільйона людей. Лише за роки війни допомогу від Карітасу України отримали 634 осіб. 

Наталія Голинська, експертка з протидії торгівлі людьми та менеджерка міграційних проєктів Карітасу України, презентувала комплексну модель допомоги, орієнтовану на людину та побудовану з урахуванням психологічної травми. Вона висвітлила тривожну статистику: у 2026 році статус особи, що постраждала від торгівлі людьми в Україні отримали 793 особи (у 2025 – 485, а у 2024 – 182)! . Війна сформувала нові тенденції — 94% ідентифікованих осіб складають чоловіки, а 91% випадків припадає на змішані форми експлуатації, зокрема  та примусову працю та інші форми експлуатації цивільних у полоні. 

Розвиваючи тему допомоги постраждалим, Олексій Козак, менеджер реінтеграційних проєктів Карітасу України, презентував учасникам Транскордонний проєкт із Румунією та Молдовою. Ця співпраця допомагає біженцям безпечно повертатися додому й уникати пасток експлуатації завдяки єдиній інформаційній базі та міжвідомчому супроводу.

У свою чергу, менеджер транскордонного проєкту Карітасу Румунії Томас Хакл оприлюднив результати опитування 265 українців у Румунії, понад 40% яких вважають ризик торгівлі людьми високим, понад 10% особисто стикалися з загрозою експлуатації, а 44% шукають підтримки саме в неурядових організаціях таких як Карітас. 

Ключові питання та живий діалог

Під час дискусійної сесії учасники обговорили найбільш критичні проблеми сьогодення. Першою з них стала депортація українських дітей із тимчасово окупованих територій. Відповідаючи на запитання Брайана О’Тула з Ірландії про можливі кроки міжнародної спільноти, Наталія Голинська наголосила, що депортація понад 20 тисяч дітей — це не просто злочин торгівлі людьми, а пряма ознака геноциду українського народу. Вона закликала об’єднувати міжнародні зусилля, щоб світ почув і сприяв поверненню дітей в Україну. 

Другим важливим блоком стало обговорення вербування Росією іноземців та їх використання у війні. Учасники акцентували увагу на необхідності визначення цього явища як торгівлі людьми. Також обговорювалася вербування українських підлітків через соціальні мережі та за допомогою штучного інтелекту для вчинення злочинів проти власної держави. 

У межах заходу також відбувся перегляд анімованого відеоролика, створеного до цієї дати у партнерстві з колегами з Румунії та Молдови, щоб наочно привернути увагу суспільства до ризиків експлуатації та засобів убезпечення 

Відео українською
Відео англійською

Наприкінці заходу учасники закликали представників благодійних організацій до нових партнерств, адже подолати торгівлю людьми під час війни можна лише спільними зусиллями. Карітас України залишається відкритим до співпраці, щоб надавати найбільш ефективну та своєчасну допомогу. 

Підсумовуючи зустріч, учасники підкреслили: злочин торгівлі людьми під час війни набув більшої жорстокості та нових прихованих форм, і протидіяти йому можна лише через системне партнерство. 

«Сродна праця» у кожному місті: Карітас України запускає проєкт «Покликані діяти»

Найчастіше вона починається з простих людей, які не можуть пройти повз того, кому важко, і починають допомагати там, де вони зараз є.

Карітас України запускає проєкт «Покликані: діяти». Команда, що створює проєкт, амбасадори добрих дій, збиратиме та розповідатиме історії таких людей з абсолютно різних міст і селищ. В основі ідеї проєкту — те, що Григорій Сковорода називав «сродною працею». Це коли людина робить те, до чого лежить душа, і це приносить радість їй самій та реальну користь усім навколо.

«Сродна праця — це найсолодша в світі річ. Вона приносить користь світу та мир у власну душу», — Григорій Сковорода.

Про що цей проєкт?

Усі майбутні герої — звичайні люди. Вони мають роботу, родину та купу власних турбот. Але поруч із цим вони знаходять час і сили підтримувати тих, хто поруч: допомагають сусідам, вчать дітей, підгодовують, рятують чи просто згуртовують людей навколо важливих для спільноти дій.

Вони роблять це не заради посад чи нагород, а тому, що інакше не вміють. Для них турбота про інших стала простою щоденною звичкою.

Ми збираємо ці історії з різних куточків країни, щоб показати: справжня допомога живе зовсім поруч — у простих щоденних вчинках людей, які вибирають діяти, і які змінюють життя конкретних людей і громад.

Чому це важливо?

Ці історії, що будуть опубліковані на сайті Карітас України, доводять, що кожна добра справа, навіть найменша, має значення. Саме з таких простих людських вчинків зараз і складається наша спільна сила.

«Кожна людина має глибоке бажання у своєму серці бути доброю і робити добро. Нам здається, що якраз Карітас України дає можливість відкрити це у собі. Адже Карітас України — це практична любов до ближнього, доброта, яка виливається для когось у потребі», — розповідають у Карітас України.

Проєкт «Покликані діяти» #покликанідіяти — це звичайні розповіді про щирість, яка об’єднує людей з різних міст, і про те, як кожен із нас може стати точкою опори для когось іншого.

Карітас України запускає міжнародну інформаційну кампанію до Європейського дня боротьби з торгівлею людьми

Головний заклик ініціативи — «Подбай про власну безпеку!».

В Україні кампанія насамперед орієнтована на підлітків та молодь віком 14–22 роки. Водночас її матеріали будуть корисними для кожного, хто шукає роботу, планує переїзд чи повернення додому, а також для батьків, педагогів та всіх, хто прагне захистити себе та своїх близьких.

Небезпека нерідко ховається за звичайними на вигляд пропозиціями працевлаштування, поїздки чи знайомствами в інтернеті. Наша мета — навчити розпізнавати приховані ризики, правильно перевіряти інформацію та знати, куди звертатися за допомогою.

У межах кампанії заплановано:
Міжнародний онлайн-захід «Human trafficking is closer than it seems» за участю партнерів та експертів для обговорення сучасних тенденцій, ризиків та практичного досвіду протидії торгівлі людьми;
Презентація анімованого відео, яке мовою візуальних образів доступно пояснює базові правила безпеки;
Запуск інформаційного (тримовного) сайту з корисними порадами, правилами безпеки, контактами служб підтримки, інтерактивним квестом для молоді та матеріалами для поширення;
Розповсюдження брендованих брелків із посиланням на адвокаційні матеріали з протидії торгівлі людьми та нагадуванням: «Подбай про власну безпеку»;
Серія превентивних та просвітницьких заходів у місцевих організаціях Карітасу.

Ознайомитися з детальною інформацією про кампанію та переглянути відео можна за посиланням: https://caritas-ukraine.up.railway.app/

Закликаємо долучатися до поширення інформаційних матеріалів, проводити бесіди з молоддю та ділитися контактами допомоги.

Нехай розмова про безпеку почнеться до того, як з’явиться ризикована пропозиція.

Комплексна підтримка в кризі: як працює кейс-менеджмент у межах проєкту Emergency Appeal 2026–2027 

У Дрогобичі родина розраховувала зупинитися біля рідних, які виїхали сюди раніше, але сталося інакше. У новому місті, без власного житла і кола підтримки, сім’я фактично залишилася без місця, де могла б переночувати. 

У такій ситуації складно визначити одну проблему, яку потрібно вирішити першою. А головне, як зробити так, щоб термінова допомога сьогодні не стала лише короткою паузою перед наступною кризою? 

Родину взяла у супровід команда Карітасу Дрогобич, яка працює в межах проєкту «Реагування на надзвичайні ситуації та інтегрована швидка гуманітарна допомога для забезпечення життєво необхідних потреб постраждалого від війни населення в Україні» (далі – Emergency Appeal 2026–2027). Один із напрямів проєкту – гуманітарний захист, зокрема кейс-менеджмент. 

Команді вдалося швидко організувати для родини тимчасове проживання та допомогти з оформленням документів і довідок ВПО. Для оплати житла використали один з інструментів кейс-менеджменту – гроші на захист. Паралельно родині допомагають знайти житло, яке вона надалі зможе оплачувати самостійно, чоловікові – роботу, а дитині – можливість продовжити навчання. 

«Кейс-менеджмент – це завжди не про одну проблему, а про комплексність проблем, з якими стикаються люди. Людина може опинитися в ризику бездомності, насильства чи іншій кризовій ситуації і не мати можливості впоратися з нею самостійно. Завдання кейс-менеджера – разом знайти рішення та ресурси, на які можна буде спиратися далі: власні, родинні, ресурси громади чи організацій. Щоб зрештою самостійно рухатися далі й якомога менше залежати від гуманітарної допомоги», – пояснює Олена Мороз, експертка кризових центрів Департаменту гуманітарного захисту та консультування Карітасу України.

З якими ситуаціями люди найчастіше звертаються до кейс-менеджерів сьогодні? 

Олена Мороз: Часто йдеться про тих, хто нещодавно евакуювався або був вимушений переїхати. У новому місті вони можуть не знати, де отримати необхідні послуги, як оформити довідку ВПО, на які виплати мають право чи де шукати житло. До цього додаються втрачені документи, відсутність роботи або підтримки поруч. 

Але ми працюємо не стільки з певними категоріями вразливості, скільки з конкретними ризиками у сфері захисту. Наприклад, ризиком бездомності, насильства чи іншою кризовою ситуацією, з якої складно вийти самостійно. Водночас такої підтримки часто потребують люди старшого віку, люди з інвалідністю, багатодітні родини та мешканці місць тимчасового проживання. 

А як кейс-менеджер розуміє, що насправді потрібно людині? 

Олена Мороз: З розмови та оцінки ситуації. Перший запит часто буває матеріальним: «Мені потрібні гроші», «Мені немає чим заплатити за житло», «Мені потрібно відновити документ». Але важливо зрозуміти, що стоїть за цим запитом і який ризик потрібно зменшити. 

Наприклад, родині потрібна допомога з орендою. Чому виникла така ситуація? Вони щойно евакуювалися, і їм ніде жити? Втратили дохід? Не отримують виплати, на які мають право? Від відповіді залежить подальший план. Десь достатньо інформації чи перенаправлення, в іншому випадку потрібно залучити юриста або психолога. А в окремих кризових ситуаціях одним з інструментів можуть стати гроші на захист. 

Тобто «гроші на захист» – це не окрема грошова програма, куди людина може звернутися по виплату? 

Ярина Дегтяр, експертка кризових центрів Департаменту гуманітарного захисту та консультування Карітасу України: Ні, і це принципово важливо пояснювати. Гроші на захист не застосовуються окремо від кейс-менеджменту. Це один із його інструментів, і рішення щодо його використання залежить від конкретної ситуації людини.

Не кожна людина, яка перебуває під супроводом кейс-менеджера, отримує таку допомогу. Вона може бути потрібна тоді, коли є гостра кризова ситуація і певний ризик у сфері захисту можна мінімізувати саме таким способом.

Наприклад, людина евакуювалася без документів, і їх потрібно терміново відновити. Або їй необхідне безпечне місце для проживання, бо інакше вона фактично залишиться на вулиці. Бувають і дуже побутові, на перший погляд, ситуації. Після обстрілу у квартирі немає дверей. Формально це пошкоджене майно, людина може чекати на компенсацію чи іншу допомогу, але жити весь цей час у помешканні без дверей – це вже питання безпеки. У такому випадку кейс-менеджер оцінює ризик і шукає рішення, яке потрібне саме зараз. 

Тому гроші на захист – не про те, щоб просто закрити матеріальну потребу. Вони потрібні тоді, коли певна витрата допомагає зменшити конкретний ризик і не дає кризі поглибитися. 

І що відбувається далі? Допомогу надали – кейс закривається? 

Ярина Дегтяр: Наша мета – не просто вирішити одну термінову проблему. Якщо сьогодні оплатити житло, але не зрозуміти, що буде через місяць чи два, ми лише відтермінуємо ту саму кризу. Тому разом формуємо подальший план, який має допомогти уникнути її повторення.

Виходить, кейс-менеджеру потрібно знати буквально все – від соціальних виплат до того, яка організація може надати людині конкретну допомогу? 

Ярина Дегтяр: Так, хоча одна людина не може знати абсолютно все. Кейс-менеджер має добре розуміти, які державні послуги, гуманітарні організації та програми допомоги працюють у громаді. Для цього є карта перенаправлень: якщо ми самі не можемо надати певну послугу, маємо знати, хто може її надати. Так само потрібно стежити за змінами у виплатах і правилах отримання допомоги. А якщо питання переходить у правову площину, до роботи долучається юрист. 

Коли до історії людини залучають юриста? 

Ірина Кізілова, юристка Департаменту гуманітарного захисту та консультування Карітасу України: Дуже по-різному. Іноді людина від самого початку розуміє, що їй потрібна юридична допомога. Але буває й навпаки: вона приходить на інформаційну зустріч і говорить, що запитань до юриста немає. Починає слухати запитання інших людей, і раптом розуміє: «А в мене ж така сама ситуація». Тобто людина може роками жити з певною проблемою й навіть не знати, що її можна вирішити юридичним шляхом. 

Сьогодні багато звернень пов’язані з житлом, землею та майном. Війна і переміщення зробили особливо помітними проблеми, які могли існувати ще задовго до повномасштабного вторгнення. Наприклад, свого часу люди належним чином не оформили право власності, укладали угоди без необхідних документів, спираючись на розписки. Поки людина жила у своєму будинку, це могло не здаватися критичним. Але після його пошкодження чи руйнування відсутність належно оформлених документів уже може стати перешкодою для отримання компенсації. 

Є й багато соціальних питань: оформлення документів, пенсійні виплати, допомога внутрішньо переміщеним особам. На Херсонщині, наприклад, виникають питання щодо земельних ділянок та орендних відносин. 

Особливої уваги часто потребують люди, які мешкають у місцях тимчасового проживання. Серед них багато людей старшого віку та людей з інвалідністю. Комусь недостатньо один раз пояснити алгоритм дій – людині може бути складно самостійно пройти весь шлях від консультації до вирішення питання.  

Тобто, юридична проблема може бути лише однією частиною значно більшої життєвої ситуації?

Ірина Кізілова: Саме так. І тут дуже важливо, що ми працюємо командою. Якщо юрист під час консультації бачить, що людині також потрібна допомога психолога чи кейс-менеджера, він може одразу перенаправити її в межах команди. 

Так само працює і у зворотному напрямку. Кейс-менеджер супроводжує людину і бачить, що на певному етапі без юридичного втручання далі рухатися неможливо. До прикладу: людина має право на певну виплату, але отримала відмову. Тоді до ситуації може долучитися юрист, допомогти розібратися в причинах, підготувати необхідні звернення або процесуальні документи. 

Наші юристи не представляють людей у суді, але можуть готувати процесуальні документи та подавати запити. Якщо потрібне саме судове представництво чи інший вид послуги вторинної правничої допомоги, людину перенаправляють до тих організацій або установ, які можуть її надати. 

У чому перевага роботи в такій команді? 

Олена Мороз: Команда складається з кейс-менеджера, юриста і психолога. Можна звернутися до одного фахівця, а вже під час роботи стане зрозуміло, чи потрібно залучити іншого. Кейс-менеджер часто є координуючою ланкою: бачить ситуацію комплексно і за потреби залучає юриста, психолога, державну службу чи іншу гуманітарну організацію.

Ірина Кізілова: Багато питань вдається вирішувати всередині команди. Зовнішнє перенаправлення – це додатковий час, пошук нового фахівця і необхідність знову розповідати свою історію. А тут фахівці працюють поруч і доповнюють один одного.

А як допомога доходить до людей, які самі не можуть прийти до офісу Карітасу?

Ірина Кізілова: Команди працюють не лише в офісах. Кейс-менеджер, юрист і психолог можуть виїжджати як мобільна команда – зокрема, до місць тимчасового проживання. 

На Херсонщині така мобільність особливо важлива. Є віддалені громади, а через безпекову ситуацію людям не завжди легко або взагалі можливо самостійно дістатися кудись. Тоді фахівці їдуть до них і надають допомогу вже на місці. 

В інших локаціях у межах Emergency Appeal робота значною мірою зосереджена на внутрішньо переміщених осіб, які проживають у місцях тимчасового проживання. Тому сама модель може адаптуватися до того, де перебувають люди і наскільки доступною для них є допомога. 

Ви працюєте з людьми саме тоді, коли вони часто переживають один із найскладніших періодів у своєму житті. Як самі фахівці витримують таке навантаження? 

Ірина Кізілова: Найбільше навантаження мають ті, хто працює безпосередньо з кейсами. Вони зустрічаються з клієнтами особисто, бачать їхній стан і реакції, іноді стикаються й з агресією. 

Тому ми регулярно обговорюємо складні випадки всередині команд, проводимо зустрічі з фахівцями мережі. Зараз також організовуємо супервізійну підтримку для юристів із психологом. Щоб довго й якісно допомагати іншим, потрібно підтримувати й тих, хто щодня надає цю допомогу. 

Якщо спробувати дуже просто пояснити людині, яка ніколи не стикалася з кейс-менеджментом: у чому його найбільша цінність? 

Ярина Дегтяр: Напевно, у тому, що людина не залишається сама зі своєю ситуацією. Коли ти вимушено переїхав, опинився в новому місці й не знаєш абсолютно нічого – куди звертатися, які маєш права, де отримати допомогу, – кейс-менеджер стає своєрідним компасом, який допомагає зорієнтуватися: інформує, скеровує, перенаправляє, залучає інших фахівців. 

Бути поруч стільки, скільки потрібно

За кожним кейсом – людина або родина зі своєю історією, обставинами й шляхом виходу з кризи. Від початку Emergency Appeal 2026–2027 уже 62 історії супроводу завершилися конкретним результатом. Це означає, що людям вдалося пройти цей шлях до моменту, коли вони вже можуть рухатися далі самостійно: необхідні питання вирішені, ризики зменшені, а потрібні ресурси й опори знайдені. Ще 144 людини отримали індивідуальні юридичні консультації та допомогу 

В основі кейс-менеджменту лежить один із принципів соціального служіння Карітасу: допомога має підтримувати й посилювати спроможність людини, а не підміняти її власні рішення та дії. Допомогти пройти кризовий період, знайти необхідні рішення та опори, відновити власну спроможність, і бути поруч рівно стільки, скільки потрібно, щоб далі людина могла рухатися самостійно. 

Проєкт Emergency Appeal 2026-2027 реалізується Карітасом України завдяки підтримці Caritas Internationalis  

В Миколаєві відкрилася фотовиставка Першого національного консорціуму PULSE

Назва – «Не лише мить» – підкреслює: фотографія здатна піймати лише один момент. Але за ним завжди стоїть значно більше: консультації, оцінка потреб, пошук рішень, подальший супровід. Тому ця виставка – про людей, їхні історії та щоденну роботу фахівців, яку не завжди можна побачити в одному кадрі.

Директор Карітасу Миколаїв УГКЦ отець Тарас Павлюс, відкриваючи виставку, зазначив:

«Кожна добра справа починається з милосердя та любові, а допомога людям потребує не лише ресурсів, а й уважного ставлення до їхніх потреб. Саме поєднання людяності, професійності та спільної роботи різних організацій дозволяє створювати підтримку, яка справді відповідає життєвим обставинам людей».

Координаторка проєкту в Карітас Миколаїв УГКЦ Любов Коник додає:

«Результат роботи проєкту — не лише цифри. Це передусім якісні зміни в житті людей. За кожною такою фотографією стоїть ціла історія та велика командна робота. Саме цей невидимий щоденний шлях і є найважливішим результатом».

Окрім фотографій на виставці представлені вироби, створені учасниками інклюзивних просторів Карітас Миколаїв УГКЦ, Карітас Одеса та Карітас Берислав.

Перш ніж рушити до Києва, виставка працюватиме у Миколаївському академічному художньому театрі до 9 жовтня включно.

Запрошуємо вас побачити більше, ніж на фото.

Усі історії з фотовиставки можна прочитати за QR-кодами біля фотографій та на сайті БФ «Право на захист» https://r2p.org.ua/category/fotovystavka-pulse-2026

Нагадаємо, Національний консорціум PULSE об’єднує вісім українських організацій: БФ Право на захист, БФ Голоси дітей, ГО Дівчата, Карітас України, Гуманітарна місія “Проліска”, The HALO Trust Ukraine, ГО Ліга сильних та БФ «Допомагаємо виїхати» (Helping to Leave). Разом організації поєднують досвід та експертизу, щоб надавати комплексну підтримку людям, постраждалим від війни.

Профінансовано за підтримки UK aid від уряду Великої Британії, реалізується в межах Національного консорціуму PULSE за координації БФ «Право на захист». Підтримка цього проєкту в Україні з боку уряду Великої Британії надається через компонент SHARP його Програми з гуманітарної допомоги, відновлення та захисту.