Присутність мігрантів, як і, в загальному, уразливих людей, є запрошенням відновити деякі суттєві виміри нашого християнського буття. На це звертає увагу Папа Франциск у Посланні на 105-й Всесвітній день мігрантів та біженців, який відзначається 29 вересня 2019 року.
Боже царство на землі та «глобалізації байдужості»
Глава Католицької Церкви розпочинає зі ствердження, що віра запевняє нас у тому, що Боже царство в таємничий спосіб вже присутнє на землі, однак, «мусимо констатувати, що воно зустрічає перешкоди й супротивні сили». Людство не перестають шматувати війни, чергуються несправедливість і дискримінація, важко долаються економічні та соціальні порушення рівноваги.
«Економічно просунутіші суспільства розвивають в собі схильність до перенаголошеного індивідуалізму, який в поєднанні з утилітаристською ментальністю та розгалуженою медіяльною мережею, породжує «глобалізацію байдужості». В цій картині мігранти, біженці, переселенці та жертви торгівлі людьми стали емблемою виключення, бо окрім труднощів, які їхній стан несе сам у собі, на них часто накладається негативне судження, яке сприймає їх як причину суспільних лих», – зазначає Святіший Отець, додаючи, що це є «тривожним дзвінком», що попереджає про «моральний занепад».
«Ось чому присутність мігрантів і біженців, як і загалом, уразливих осіб, становить сьогодні запрошення відновити деякі суттєві виміри нашого християнського буття та нашої людяності, яким загрожує бути приспаними серед стилю життя, позначеного зручностями», – наголошує Папа, пояснивши, що саме тому «не йдеться лише про мігрантів», бо дбаючи про них, зростаємо також і ми.
Не лише про мігрантів, а й про наш страх
Наступник святого Петра зазначає, що «не йдеться лише про мігрантів: йдеться також про наш страх». Лиходійства нашого часу причиняються до зростання нашої «боязні інших, незнайомих, марґіналізованих, чужинців». Цей страх є справедливим з огляду на «брак приготування до цієї зустрічі».
«Не є проблемою мати сумніви й побоювання. Проблема виникає тоді, – підкреслює Святіший Отець, – коли вони обумовлюють наш спосіб думання та діяння настільки, що роблять нас нетолерантними, закритими й, навіть не усвідомлюючи цього, расистами. Й тоді страх позбавляє нас прагнення й здатності зустрічати іншого, відмінного від себе, позбавляючи нагоди зустрічі з Господом».
Не лише про мігрантів, а й про любов
У світлі Христових слів: «Якщо любите тих, які вас люблять, то яка ваша нагорода», – Папа зазначає, що йдеться не лише про мігрантів, але й про любов. Через діла милосердя ми свідчимо свою віру, а найбільшою формою любові є чинити добро тим, хто не має змоги віддячитися. Поступ наших народів, наголошує він, «залежить від здатності дозволити тому, хто стукає до наших дверей, зрушити і зворушити нас», позбавляючись ідолів, які «обтяжують і поневолюють життя».
Не лише про мігрантів, а й про нашу людяність
«Не йдеться лише про мігрантів, але й про нашу людяність», – пише далі Глава Католицької Церкви, вказуючи на постать милосердного самарянина з притчі, спонукою для дії якого стало «співчуття». Це почуття, яке «неможливо пояснити лише на раціональному рівні», бо воно заторкує «найчутливіші струни нашої людяності, викликаючи настирливу спонуку «ставати ближнім» для того, кого бачимо в труднощах». Співчуття, за його словами, означає зробити місце для ніжності, «яку сучасне суспільство часто закликає подавлювати».
Не лише про мігрантів, а й про те, щоб нікого не виключати
У світлі Христової перестороги «не гордувати навіть одним з цих найменших», Папа вказує на те, що йдеться не лише про мігрантів, але про те, щоб нікого не виключати. Сучасний світ, за його словами, кожного дня стає дедалі більше «елітаристським» та жорстоким щодо відкинених. З країн, що розвиваються, й надалі вичерпуються їхні найкращі людські й природні ресурси на користь привілейованих ринків, а країни, що постачають зброю для воюючих країн, не спішать приймати біженців, що стали наслідком конфліктів.
«Ексклюзивістський розвиток робить багатих багатшими, а бідних – біднішими. Справжній розвиток – це той, який має на меті включати всіх людей світу, сприяючи їхньому цілісному зростанню, та переймається також майбутніми поколіннями», – нагадує Глава Католицької Церкви.
Поставити останніх на першому місці
«Хто між вами хоче бути великим, нехай стане вам слугою», – навчав Ісус, і в цьому контексті Святіший Отець стверджує, що не йдеться лише про мігрантів, але про те, щоб «останніх поставити на перше місце». Ісус закликає нас не піддаватися «логіці світу», яка виправдовує зловживання задля особистої вигоди чи вигоди моєї групи, мовляв, спочатку я, а тоді – всі інші. Натомість, справжнє християнське гасло звучить: «Спочатку – останні!».
Не лише про мігрантів, а й про людину і про всіх людей
Папа зазначає, що в Ісусових словах: «Я прийшов, щоб ви мали життя і мали його в повноті», відображена суть Його місії. «Не йдеться лише про мігрантів: йдеться про цілу людину і про всіх людей», – наголошує Наступник святого Петра, вказуючи на те, що центром політичної діяльності, програми дій чи душпастирства повинна бути «людська особа в усіх її вимірах, включаючи духовний». Це стосується «всіх людей, за якими слід визнати фундаментальну рівність».
Будувати Боже і людське місто
«Ви вже не чужинці й не приходні, але співгромадяни святих і Божі домашні», – писав святий Павло в Посланні до Ефесян, у світлі чого Святіший Отець стверджує, що «не йдеться лише про мігрантів: йдеться про те, щоб будувати Боже і людське місто». За його словами, в нашу епоху, названу «ерою міграцій», чимало невинних стають жертвами «великого обману» необмеженого технологічного та споживацького розвитку. Тож вирушають в подорож до уявного «раю», яка неодмінно «зраджує їхні очікування».
«Їхня присутність, іноді, незручна, причиняється до розвінчування міфів про прогрес, зарезервований лише для небагатьох, але побудований на визискуванні численних інших», – пише Папа, заохочуючи вбачати в мігрантах не лише проблему, яку слід вирішити, але брата чи сестру, яких слід прийняти, та провидінну спонуку робити свій внесок у «будування справедливішого суспільства».
Знаки часу для навернення
«Дорогі браття й сестри, відповідь на виклики, поставлені сучасною міграцією, можна підсумувати чотирма дієсловами: прийняти, захистити, сприяти та інтегрувати. Але ці дієслова стосуються не лише мігрантів і біженців. Вони виражають місію Церкви щодо всіх мешканців екзистенційних околиць, яких потрібно прийняти, захистити, підтримати й інтегрувати», – зазначає Святіший Отець, й наголошує, що йдеться не лише про мігрантів, але «про всіх нас, про теперішнє й майбутнє всього людського роду».
«Мігранти, особливо, оті найуразливіші– підсумовує Папа, – допомагають нам прочитати “знаки часу”. Через них Господь кличе нас до навернення, позбуватися ексклюзивізму, байдужості та культури відкинення. Через них Господь запрошує нас знову взяти на себе християнське життя в його повноті та робити, кожен відповідно до власного покликання, внесок у будування світу, що дедалі більше відповідатиме Божому задумові».
Для того, щоб сприяти більш повному та насиченому святкуванню дня, Сектор мігрантів та біженців Дикастерії для Інтегральної служби людського розвитку тепер розпочне комунікаційну кампанію, що пропонує щомісячні роздуми, інформацію та мультимедійні матеріали, застосовуючи різноманітні підходи до сприяння більш глибокому розумінню теми, обраної Святим Отцем.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
