Проєкт «Стійкість та Розвиток» запустив очні групові активності для дітей 6 населених пунктів буферної зони. Діяльність здійснюється з виконанням всіх карантинних обмежень згідно наказу МОЗ України від 20.05.2020 № 1227 та ПОСТАНОВІ КМУ від 20 травня 2020 р. № 392.
На цей час в кімнатах Карітасу, які знаходяться при школах, діють карантинні обмеження, тому вся взаємодія між учасниками проводиться на свіжому повітрі. Місце, де збираються міні групи –це дитячі майданчики, тіньові зони, сквери, парки населених пунктів. Локації для проведення груп погоджувалися з місцевою владою.
Все необхідне для занять у дітей є: карімати, спортивний інвентар, матеріали для творчості, настільні ігри, приладдя для веселого літнього відпочинку, канцелярія тощо.
Заняття для дітей проводять соціальні працівники проєкту, які чудово знають, як зробити літо таким, що запам’ятається дітям надовго. Кожен тиждень – тематичний, кожен день-яскравий і незабутній.
Заняття проходять 5 днів на тиждень у зручний для дітей час. Організація дбає про безпеку всіх учасників процесу: так у групі може бути не більше 10 осіб, всі повинні мати маски, обробляти руки антисептиками. Соціальні працівники проводять температурний скринінг на початку та по закінченню заняття, показники заносять в спеціальний журнал.
«Карітас доклав максимум зусиль, щоб отримати дозволи на роботу від органів місцевого самоврядування. Для досягнення мети було проведено ряд робочих зустрічей з представниками влади. Я переконаний, що саме спілкування з державними службовцями та роз’яснення важливості нашої роботи, дозволило зробити процес старту Карітасу офлайн більш ефективним. Протягом всього періоду ми намагаємося мінімізувати вплив труднощів карантину на хлопчиків і дівчаток»,- зазначає координатор проєкту Кулік Євген.
«Літо- це маленьке життя. У цьому році – не таке вже й маленьке, з огляду на те, що карантин почався аж у кінці березня. Цього року не працював навіть шкільний табір. Я щиро радію, що Карітас вже четвертий рік поспіль організовує змістовне дозвілля для дітей буферної зони. І хоч цього року – змінився формат проведення (менші групи, вимірювання температури, правила взаємодії, тощо), наповнення і зміст занять – стали кращими. Форми роботи обираємо, для дітей і спільно з дітьми»,– ділиться соціальний працівник проєкту Людмила Шевченко.
За словами вчителя початкових класів Орлівського НВК Оксани Шахової, з Карітасом діти не тільки відпочивають, а й вчаться новому, заводять друзів, стають більш самостійними: “Цього «карантинного літа» робота організації стала просто необхідною. Спілкування з друзями, веселі ігри, квести, спортивні змагання, творчі майстер-класи, вправи на побудову команди, запальні соціальні працівники- складова частина щасливого літа наших дітей”.
«Цього літа ми з чоловіком працюємо без відпусток, а 11-річний син був сам удома, бо бабусь-дідусів немає, – скаржиться мешканка смт. Миронівського Валентина.Весь день дитина або в комп’ютері сиділа, або в телефоні. На вулицю виходила, коли ми з чоловіком поверталися додому. Хіба так повинні проходить літні канікули?! Справжнім порятунком став для нас Карітас! Син кожен день чекає на заняття. Йому подобається ходити в Карітас. Я спокійна, бо соціальні працівники дбають про безпеку і зміст занять».
Ковальова Арина з с. Берестове розповідає: «Літо з Карітасом для мене це цілий світ, в якому багато друзів, музики, творчості, спорту, танців, спілкування! І ще мені дуже подобається, що всі діти грають один з одним і один одного знають».
Робота з дітьми в 6 населених пунктах (с. Званівка, с. Берестове, с. Верхньокам`янське, с . Орлівка, смт. Миронівський, смт. Луганське Донецької області) в літній період здійснюється в межах проєкту “Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України” Карітасу Краматорськ.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Aus Deutschland erreichte uns die traurige Nachricht, dass Bernhard Hallermann, ein großer Freund der Caritas Ukraine, am 23. Juni 2020 in Berlin verstorben ist. Er wurde 64 Jahre alt.
Seit Beginn der 1990er Jahre bis ins zweite Jahrzehnt unseres Jahrhunderts begleitete er als verantwortlicher Vertreter des Deutschen Caritasverbands die Entwicklung der Caritas Ukraine. Er leistete einen unschätzbaren Beitrag zum Aufbau der Struktur und des Programms sowohl des nationalen Büros als auch des Netzwerkes der Caritas in der Ukraine. Dabei kümmerte sich Bernhard Hallermann nicht nur um die Bereitstellung der notwendigen Finanzmittel für die Tätigkeit der Caritas Ukraine von Seiten des Deutschen Caritasverbands, der Bundesregierung und der Katholischen Kirche in Deutschland, sondern teilte auch seinen großen Erfahrungsschatz und seine tiefgreifenden Kenntnisse in der Sozialarbeit. So inspirierte er eine ganze Generation von Mitarbeitern der Caritas Ukraine zum professionellen Einsatz im Sozialdienst. Besonders wertvoll war in dieser Hinsicht der rege Austausch mit zahlreichen Besuchen unserer Mitarbeiter in Deutschland, die von Bernhard Hallermann organisiert und begleitet wurden. Dies gab ihnen die Möglichkeit, die Errungenschaften der Sozialarbeit und des Sozialsystems In Deutschland kennenzulernen.
Unter seinem Einfluss und seiner Aufsicht, oftmals unter Einbeziehung von Experten aus dem Ausland, lernten die Caritas-Mitarbeiter in der Ukraine, operativ auf die sozialen Herausforderungen in der Gesellschaft zu reagieren und eröffneten somit für sich neue Tätigkeitsfelder. Dies galt gleichermaßen für strategische Ausrichtungen als auch für zeitlich begrenzte Projekte aufgrund von unvorhersehbaren Ereignissen. So half Bernhard Hallermann die groß angelegte Hilfsaktion für die Opfer der Flut von 1998/99 in Transkarpatien zu organisieren, er beteiligte sich aktiv an der Entwicklung der Konzeption der Ambulanten Dienste für die häusliche Pflege und die Kinder- und Jugendarbeit, wobei er die langfristige Finanzierung dieser Programme aus Mitteln des Bundesministeriums für Entwicklung und Zusammenarbeit sicherte. Ferner organisierte er die finanzielle Unterstützung der Metropolit-Scheptyckyj-Klinik in Lwiw. Dies sind nur einige Beispiele für die Arbeitsfelder und Programme, zu deren Förderung er seinen Beitrag geleistet hat. Viele seiner Ratschläge und Ansätze erwiesen sich als besonders nützlich beim Aufbau einer weitreichenden Tätigkeit der Caritas Ukraine zur Hilfe für diejenigen Menschen, die unter den Folgen des Krieges in der Ukraine zu leiden hatten und bis heute leiden. In diesen Ansätzen und in dieser Arbeit ist der Geist Bernhard Hallermanns weiterhin lebendig, geprägt von seiner tiefen Empathie und Liebe für die Menschen, von seinem Mitgefühl, das stets seinen Ausdruck in der praktischen Hilfe für die Bedürftigen suchte.
Für seine Verdienste um die Ukrainische Griechisch-Katholische Kirche und ihre Sozialarbeit wurde Bernhard Hallermann von seiner Seligkeit Lubomyr Kardinal Husar, dem Oberhaupt der UGKK, mit einer Dankesurkunde ausgezeichnet.
Aus gesundheitlichen Gründen musste Bernhard Hallermann vorzeitig aus dem Dienst ausscheiden und in den Ruhestand gehen, aber er zeigte auch weiterhin reges Interesse für die Entwicklung der Caritas Ukraine und die Ereignisse in unserem Land. Während der Revolution der Würde verfolgte er das Geschehen in Kyjiw zunächst vor dem Bildschirm in Deutschland und entschloss sich Im Februar 2014 in die ukrainische Hauptstadt zu reisen, um sich wenigstens für einige Tage persönlich den Menschen auf dem Majdan anzuschließen, die für eine bessere Zukunft ihres Landes kämpften. Den Menschen, die er lieben und schätzen gelernt hat. Dies war auch seine letzte nach Dutzenden früherer Reisen in die Ukraine, wo er seine gewichtige, wenn auch nicht immer sichtbare Spur hinterlassen hat.
Bernhard Hallermann hinterlässt seine Kinder Lea, Hanna und Till, die Enkel Bastian, Phillip, Jasper und Lou, denen wir unser herzliches Beileid aussprechen.
Die Caritas Ukraine trauert um einen großen, unvergesslichen Freund!
Центр відновлення особистості «Перемога» добре відомий в місті Дружківка, як місце де надають притулок та кризову допомогу людям в скруті.
Наразі у них проживає близько 20 людей, серед яких є люди похилого віку, безхатьки, родини в складних життєвих обставинах.
В рамках конкурсу міні-грантів для розвитку громадських ініціатив від Карітасу Краматорськ, ініціативна група центру отримала 20400 грн. на ремонт двох санітарних кімнат, також буде побудовано окремий туалет для людей похилого віку й додаткова душова кабінка.
Ці покращення умов життя дозволять збільшити кількість мешканців до 30 одночасно, щоб це більше людей отримали шанс на краще життя й допомогу у вирішенні кризової ситуації.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
У четвер, 30 липня, о 12:00 на Вічевому майдані відбудеться інформаційна акція«Лабіринт можливостей». Акція приурочена до Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми.
Акцію організовує Карітас Івано-Франківськ спільно з Департаментом молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради.
Мета акції – поінформувати населення про актуальність проблеми торгівлі людьми, ознайомити з методами безпечного працевлаштування, навчання та подорожей за кордоном.
«Лабіринт можливостей» – це подорож, яка відкриває можливості працевлаштування за кордоном. Що треба знати, аби подорож була успішною та безпечною? Що необхідно взяти з собою у подорож? Відповіді – питання. І крок за кроком ви, або уникаєте потрапляння у руки торгівців людьми і успішно досягаєте фінішу, або ж ваші відповіді приведуть вас до ризикованих ситуацій, що у реальному житті виявилися б пасткою торгівців людьми.
«Лабіринт можливостей» складається з 250 паперових коробок. Є десять станцій, під час яких учасник отримує запитання.
У такий цікавий спосіб мешканці та гості міста зможуть перевірите свою обізнаність щодо правил безпечної подорожі та працевлаштування. Кожен охочий отримає інформаційні буклети, тематичні браслети та флаєри з інформацією про торгівлю людьми та порадами, як уникнути подібних ситуацій.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Проєкт “Сприяння у доступі до медичного обладнання для соціально незахищених верств населення” функціонує завдяки співпраці Caritas Ukraine за фінансової підтримки CNEWA Canada.
В рамках даного проєкту проводяться безкоштовні навчальні вебінари /тренінги з основ догляду вдома.
Даний проєкт діє на базі БФ Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького у кабінеті: “Домашня опіка”. У центрі діє випозичання реабілітаційного обладнання, а також можна отримати індивідуальні консультації щодо догляду за важкохворими людьми – по телефону, в центрі та вдома.
Сестра медична, котра залучена у проєкт, проводить навчання родичів, як правильно доглядати за паліативними хворими, як провести профілактику пролежнів, контрактур, техніку переміщення в ліжку, покаже як провести гігієну тіла тощо.
Навчальні вебінари котрі будуть проводитися у липні місяці.
1. Тема: “Хвороба Айцгеймера. Основи догляду за пацієнтами” – вебінар буде транслюватися 30.07.2020 р. початок о 14:00 – 15:30 год- тренер Марта Рипихович – завідувач відділення паліативного лікування у БФ Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького Посилання на трансляцію meet.google.com/hdo-uqhk-bag
2. Тема: “Професійне вигорання. Як не втратити здоров’я на роботі” – тренер Олена Ворона – психолог у Центрі Психічного здоров’я при Шпиталі Шептицького, вебінар буде транслюватися 31.07.2020 р., початок о 14:30-16:00 год. Посилання на трансляцію meet.google.com/hdo-uqhk-bag
До навчання запрошуємо: молодший медичний персонал закладів охорони здоров’я, опікунів та родичів паліативних пацієнтів,соціальних працівників, волонтерів.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Стефанія Стефінко – вдова. Торік помер чоловік. Зараз жінці 69 років. Має двох синів. Обидва хлопці – з інвалідністю.
Молодшому Володимиру – 40 років. Він не ходить, пересувається на зігнутих ногах. Візок є, але на вулиці не дуже любить бути. Соромиться.
Жінка розповідає, що коли народився Володя, ніхто й подумати не міг, що з ним щось не так. Лише, коли йому було півроку на огляді в поліклініці помітили, що дитина відстає у розвитку. Бо на той час мав би вже сидіти. Але не сидів. Пані Стефанія нарікає на лікарів. Виявилося, що хлопець отримав травму під час пологів. Та маму про це ніхто не повідомив.
Володя реагує на кожне слово. Мама та брат кажуть, що він все розуміє. Але сказати нічого не може. Володя доглядав хворого батька останні роки, як той вже не вставав з ліжка. Чоловік був паралізований три роки. Слухав постійно, чи тато дихає, подавав їсти.
Старший син Дмитро має III групу інвалідності. Допомагає матері у господарстві та доглядає молодшого брата.
Умови, в яких проживає сім’я, незадовільні. У хаті немає води, газової плити.
Повінь додала проблем. Затопило усе подвір’я – понад метр заввишки було води. Підтопило городи, льох.
Пані Стефанія зізнається, що тяжко, однак вже давно змирилася. Каже, у кожного – свій хрест.
Щотижня найбільш потребуючі люди Хмельниччини отримують продуктові набори.
ВИ також можете долучитись до акції.
ЯК саме⁉️ Допомогти можна продуктами та дезінфікуючими засобами, коштами, які підуть на закупівлю продуктів.
➡️Банківський рахунок: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БЛАГОДIЙНИЙ ФОНД КАРIТАС р/р UA313154050000026002526249007 в ХФ КБ “Приватбанк”, МФО 315405, Код ЗКПО 26216817 ➡️Центр Карітас: Хмельницький, вул. Зарічанська, 10/3 Телефони: ➡️Для тих, хто потребує допомоги: +38-096-126-98-34 ➡️Для бажаючих допомогти: +38-097-358-34-80
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Більше 500 гігієнічних наборів роздали потребуючим у Карітасі Харків
Протягом двох тижнів соціальні працівники благодійного фонду «Карітас Харків» роздали 552 шт. гігієнічних наборів.
В рамках проєкту «Піклування в кожний дім» гуманітарна допомога була надана людям з інвалідністю I та II групи, переселенцям, які втратили роботу через карантин, одиноким матерям, багатодітним родинам, Центрам матері та дитини. Також благодійники передали набори до м. Лозова, м. Люботин, смт. Коротич та смт. Солоницівка, Харківської області.
Карітас Київ продовжує надавати продуктові набори та засоби гігієни вразливим категоріям населення
Допомогу харчовими продуктами отримали особи з інвалідністю, багатодітні та малозабезпечені сім’ї, одинокі матері, люди похилого віку, родини з особами з інвалідністю та опікунські сім’ї – всі вразливі категорії населення, котрі потребують підтримки під час пандемії СОVID-19
Проект «Реагування на надзвичайну ситуацію в окремих регіонах України, пов’язану зі спалахом СОVID-19» реалізується спільно з Карітасом України за фінансової підтримки Карітасу Інтернаціоналіс та триватиме три місяці.
Щоб отримати детальнішу інформацію телефонуйте за номером: 098-189-35-15.
Команда Карітасу Донецьк закінчила видачу адресної допомоги людям в буферній зоні
Проект «Надання адресної мультисекторальної допомоги людям похилого віку, які проживають в зоні 0–5 км уздовж лінії зіткнення та знаходяться в стані ізоляції через пандемію COVID-19 в Україні, 2020» охопив населені пункти, які розташовані в 5-ти кілометровій зоні від лінії розмежування а саме: с.Троїцьке, с.Оріхове, м.Золоте-3 та м.Золоте-1 Попаснянського району.
В рамках проекту було охоплено 808 бенефіціарів, яким була надана комплексна допомога, що складалася із продуктів харчування, засобів особистої гігієни, продуктів харчування для людей із цукровим діабетом та засобів особистої гігієни для маломобільних людей. Проект є екстреним реагуванням на пандемію COVID-19. Загалом за період роботи проекту видали понад 40 тонн продуктів харчування та понад 15 тонн гігієнічних засобів.
Фахівці проєкту «Простір підтримки» Карітасу Запоріжжя передали благодійну допомогу в місцеві соціальні установи
В межах програми «Піклування у кожен дім» команда Карітасу Запоріжжя передала засоби гігієни в такі соціальні установи:
Карітас Запоріжжя — допомагаємо тим, хто цього потребує.
Благодійна допомога медичному персоналу Волноваської районної комунальної лікарні під час COVID-19
Ще одна опорна лікарня Донецької області по допомозі в лікуванні пандемії отримала гуманітарну допомогу засобами персонального захисту лікарів. Завдяки спільному багаторічному партнерству Карітасу Маріуполь та Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща яке фінансує ряд гуманітарних проектів на Сході України, стало можливим надати підтримку лікарям державних шпиталів засобами індивідуального захисту під час епідемії COVID-19.
Друга партія благодійної допомоги у вигляді захисних масок, рукавичок, бахіл та дезінфікуючих засобів привезена до Волноваської районної комунальної лікарні яка обслуговує також мешканців буферної зони військового конфлікту на Сході України.
Проект фінансується Міністерством закордонних справ РП в рамках програми польської співпраці в цілях розвитку.
Карітас Івано-Франківськпродовжує розвозити допомогу людям, які опинилися у скруті через COVID-19
Цього разу працівники Карітасу роздали допомогу мешканцям Олешанської ОТГ.
Допомогу у вигляді продуктових наборів та миючих засобів отримали 80 людей.
Допомога здійснюється в рамках проекту «Реагування на надзвичайну ситуацію в окремих регіонах України, пов’язане зі спалахом COVID-19» за фінансової підтримки Карітас Інтернаціоналіс (Caritas Internationalis).
Спішім творити добро!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Сьогодні на сторінках нашого журналу говоримо про служіння. У Джека Лондона є такий вислів: «Кістка, кинута собаці, не є милосердям, милосердям є кістка, поділена з собакою, коли ти голодний не менше за неї». Чи Ви погоджуєтеся з цим висловом?
Мені пригадується інший образ – з книги українського письменника Василя Сокола «Така довга ніч. Спогади старого собаки». І там є цікаве речення про роздуми пса: «Люди думають, що собаки люблять кістки, але собаки, так само, як люди, люблять м’ясо». Ця фраза заохочує до роздумів про те, чим ми готові ділитися і це має значення також у контексті благодійності, а відтак воно наводить на роздуми про справедливість.
Ми би хотіли бачити більше справедливості у суспільстві, щоб люди були забезпечені всім тим, чого вони потребують , але також тим, що їм належить. І щоб це було не винятком, а нормою. Ми як Карітас займаємось двома видами діяльності. Перший – це пряма допомога людям, які перебувають в скруті. Допомагаємо забезпечити їх основні потреби. А з іншого боку, ми хочемо бути голосом тих, яких його позбавили, допомогти їм висловити те, що для них потрібне, і забезпечити те, що їм належить.
Папа Бенедикт ХVI у своїй енцикліці «Бог є любов» (Deus Caritas Est) тематизує питання відношення діл любові, тобто благодійності, та справедливості і вказує на те, як Церква спричиняється до встановлення справедливості у світі. Це дуже важлива тема для нас в Україні, де ми бачимо, що деякі багаті люди, які займаються благодійністю спричинилися своїми попередніми діями до зубожіння людей. Тому перший крок – подбати про справедливість у суспільстві, подбати про те, щоб людина була забезпечена тим, що їй належить у соціальному вимірі, а тоді наступний крок – подбати про те, щоб люди, які не можуть собі дати раду самі, могли отримати потрібну допомогу.
Останні події, пов’язані з COVID-19, змобілізували наше суспільство. На Вашу думку, ця пандемія – це виклик чи шанс?
Ми бачимо пандемію як шанс. Ми би хотіли, щоб її не було, але вона призвела до того, що світ змінився. І певні верстви суспільства, певні люди почали замислюватись над тим, як ми живемо і як ми досі жили. Пандемія показала, що є основною цінністю в нашому житті, і змусила подумати над системними питаннями: що потрібно для того, щоб людина могла розвиватися, якими є основні цінності.
Сьогодні ми маємо можливість застановитися над основами, на яких побудоване наше суспільство. В обличчі такої великої загрози як пандемія СOVID19 ми повинні застановитися над тим, наскільки ми нашим способом життя створюємо самі загрозу для нашого існування. Тому важливо не стільки питання відновлення суспільного життя після обмежень, пов’язаних з пандемією, як осмислення нових підходів у побудові суспільства на здорових основах. Треба задуматися наприклад над тим, яку соціально систему ми хочемо бачити здійснену в Україні, щоби людина почувалася забезпеченою. Це стосується дієвого соціального забезпечення, медичного забезпечення, забезпечення гідного життя пенсіонерів, людей з особливими потребами, дітей без батьківської опіки.
Ми повинні, наприклад, застановитися над тим, чому так багато людей з України виїжджають на заробітки за кордон, не бачучи можливості розвиватися у своїй рідні країні. З початком коронавірусної кризи багато українців повернулося на Батьківщину, і перед ними постає питання виживання. Бо в країнах, де вони перебували, багато з них працювали нелегально як трудові мігранти, без дозволу на працю. Вони не мали соціального забезпечення. І втративши роботу, повернулися в Україну. Властиво, зі скромними заощадженнями. І сьогодні вони мусять знов виїжджати, не знаючи, чи зможуть знайти роботу. Тому що через пандемію економіки багатьох країн зазнали удару. Саме сьогодні питання трудових мігрантів виринуло на поверхню суспільної свідомості й ми повинні знайти для цього питання рішення, які підуть на благо усім учасникам цього процесу.
І ще один момент. Ми часто сподіваємося, що люди, які виїхали за кордон, наберуться там досвіду і повернуться, щоби змінювати наше суспільство. На жаль, це не завжди так. Українці, які працюють нелегально, не мають позитивного досвіду розвитку економіки багатих країн, а мають досвід тіньової економіки тих країн, в яких вони перебувають. Це стосується наприклад наших громадян, які за кордоном піклуються про чужих літніх людей або опікуються чужими дітьми в той самий час, коли їхні батьки чи їхні діти залишаються без опіки в Україні. Коли вони працюють нелегально, вони є незабезпечені, часто експлуатовані, живуть у сім’ях 24/7 і завжди мають бути напоготові, опікуючись хворими і літніми людьми. Це і є, власне, негативний досвід, який вони мають. Ми маємо проєкти у нашій діяльності, щоб допомогти людям встати на ноги. Але наша основна проблема в тому, що попри всі ті розвиткові проєкти, завжди є частина суспільства, яка не може дати собі раду сама і потребує допомоги ззовні. І на сьогодні там, де держава не забезпечує основні потреби людини, Карітас готовий долучитися і допомогти людям вижити. Гуманітарна допомога, про яку ми часто говоримо в Україні, – це технічний термін. Вона призначена якраз для забезпечення основних потреб людини, наприклад, в зоні війни на Сході України. Там є люди, які без сторонньої допомоги не можуть вижити. Це є забезпечення базових потреб. Там ви не прийдете до якогось села і не скажете людині, що можете допомогти їй працювати на себе, заробляти. Там ви мусите допомогти їй вижити. Це означає допомогти харчами, одягом, паливом. І це існуватиме завжди, у всіх суспільствах. Важливий момент. Ми колись в 90-х роках мали кухні для потребуючих, щоб людям надавати харчування. Згодом ми припинили тим займатися, тому що хотіли створювати соціальні програми, скеровані на розвиток суспільства, щоб допомогти людині стати на ноги і самій себе забезпечувати. Сьогодні ми знову повертаємось до того моменту, коли в Україні потрібні кухні для потребуючих, для людей, які не можуть себе самі прогодувати. Це означає, що ми постаємо перед великими викликами. Але водночас ми сприймаємо ці виклики як можливості для розвитку.
Ми сьогодні живемо в часи величезних змін суспільного ладу. В перспективі ми матимемо суспільство, де не буде достатньо роботи, навіть коли людина хотітиме працювати. Мусимо застановлятися над іншими методами і підходами, щоб забезпечити велику кількість населення. Технології змінюються і в багатьох напрямках праці, де раніше людина була задіяна, вона вже не буде потрібна, цю роботу виконуватимуть машини. Ми говоримо наприклад про автівки, для яких не потрібно вже буде водіїв. Але цей технологічний розвиток означатиме, що люди в усіх країнах масово втрачатимуть роботу, і тому ми мусимо подумати над іншими формами суспільного ладу і соціального забезпечення людини, яка не зможе себе забезпечити через відсутність праці і мусить бути забезпечена суспільством. Це є та дискусія, яка сьогодні стоїть перед нами як суспільством, і це є ті питання, на які треба буде давати відповіді. Під час пандемії ми побачили, що в багатьох країнах, де мільйони людей втратили роботу і свої доходи, суспільство було змушене забезпечити їх найважливішим, надати їм кошти, щоби вони могли вижити. Але загалом проблема існуватиме – що робити з людьми, які втрачають роботу або не можуть знайти роботи, і як структурувати суспільство, щоб забезпечити їх? І тут постає інше питання – надприбутків частини суспільства, багатих людей. У багатьох країнах існує розрив між бідними і багатими. І велика кількість бідних абсолютно не мають перспектив вирватися з тих злиднів. Та бідність тягнеться з покоління в покоління. Це є ті питання, які сьогодні треба буде вирішувати нам як суспільству.
Цікава річ: українці мають дуже велику спроможність вирішувати свої проблеми самі і забезпечувати себе самі. Наприклад, людина, яка в Німеччині втрачає роботу, чекає, щоби їй надали таку саму роботу, з такою самою зарплатнею по можливості, а якщо вона не отримує такої пропозиції, далі чекає і отримує фінансову допомогу через безробіття. В Україні люди спритніші, вони намагаються забезпечити себе і свою сім’ю самі, бо вони не очікують на те, що хтось їм допоможе в тій ситуації.
Ви говорили, що бідність часто теж породжує наступну бідність, тому дуже важливим є те просвітництво. Маю такий приклад з нашої парафії – ми допомагали весь час одній потребуючій родині продуктовими стандартними пакунками. А тепер дівчинка з тієї сім’ї приєднується до наших акцій, коли ми розвозимо подарункові набори і також нам помагає. Чи Ви сьогодні спостерігаєте якийсь фідбек?
Українці є дуже солідарною нацією. Ми народ, який допомагає один одному. Я думаю, це також спричинене нашим глибинним християнським корінням. Український народ є закорінений в християнських цінностях, і коли наступає біда, ми допомагаємо один одному. Дуже багато ситуацій, і ми це бачили на Майданах, коли люди були жертовними і солідарними, ми це бачили під час воєнних подій на Сході України, коли була велика хвиля внутрішньо переселених осіб. Тоді в першу чергу допомагали не держава, не благодійні фонди, а пересічні люди. Ми це бачили також на фронті, коли українці індивідуально і громадами підтримувати військо в перші місяці війни, возили туди продукти, збирали кошти на одяг і прилади захисту для воєнних. Ми це бачимо постійно, коли в країні є будь-яка криза, – один одному намагається допомагати. Ця закорінена у християнстві допомога і любов до ближнього у нас є. Часом неусвідомлено, але вона існує. І навіть в ті часи, коли християнські Церкви були заборонені, коли наша Українська Греко-Католицька Церква була в підпіллі, ті цінності передавалися, передавалися не словами, а дією. І сьогодні на те скерована стратегія соціального служіння УГКЦ, щоб дати інтенсивний поштовх розвитку соціальних ініціатив.
Тому, наші проєкти у Карітасі України є для того, щоби у парафіях розгортати соціальне служіння, щоби це була усвідомлена системна допомога людям. Ідея цих проєктів – заохочувати соціальне служіння, щоб воно було системне і видиме. Якщо ви в громаді організуєте групи, які соціально допомагають, працюють, служать – це буде приклад для інших. Люди знатимуть, куди іти, якщо вони хочуть допомагати.
Повністю інтерв’ю читайте у паперовому варіанті журналу «Наш Собор» за липень 2020 року.
Ви можете замовити друкований варіант номерів, які будуть надіслані Вам поштою. Замовити можна тут, заповнивши відповідну форму: https://bit.ly/2E6x4nR
Знайти себе в улюбленій справі для людини з інвалідністю завжди було викликом. Реалізації нерідко заважають чимало бар’єрів: упередженість суспільства, недоступність громадського простору та конкуренція на ринку праці. Але шанси знайти собі справу до душі все-таки є.
На вебінарі «Соціальний бізнес для людей з інвалідністю» ви дізнаєтесь:
🌱що таке соціальне підприємництво, як воно виникло й чим відрізняється від традиційного бізнесу; 🌱які перспективи надає соціальний бізнес для людей з інвалідністю; 🌱про якості й компетенції, необхідні соціальному підприємцю; 🌱про кращі світові приклади інклюзивного соціального бізнесу; 🌱які особливості роботи інклюзивного бізнесу в Україні; про нові можливості навчання та саморозвитку.
Ведучий вебінару – Петро Дарморіс, експерт із соціального підприємництва, виконавчий директор Української Соціальної Академії. У сфері соціальних інновацій працює вже понад 5 років, викладаючи в програмах із розвитку соціального бізнесу та консультуючи соціальні стартапи.
⏳Дата й час: 29 липня 2020 року, 17:00-18:00. ✅Мова вебінару – українська. 👉Участь безкоштовна!
💡ДЛЯ УЧАСТІ НЕОБХІДНО ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ: ✍️ https://bit.ly/3hq2vb9 Заповніть форму – і ви отримаєте на пошту посилання, за яким зможете взяти участь у вебінарі під час його проведення.
⚠️ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо після реєстрації ви не отримали від нас листа з посиланням на участь у вебінарі – перевірте папку «Спам»: лист може потрапити туди. *** За додатковими питаннями звертайтеся за номером: 📲+38 050 314 69 44, Кирил
Вебінар відбудеться в межах проекту “Зміцнення соціальної згуртованості”.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
