Діти з Карітасу Львова вирушили на відпочинок

У Карітасі Львова розпочався відпочинково-оздоровчий табір у Карпатах для дітей віком 9-14 років.

“Ми могли лише мріяти про те, щоб наша дитина мала можливість побувати у таборі, відновитися фізично та морально після пережитих жахів війни”, – розповідає мати дівчинки, яка з сім’єю приїхала з Чернігова у березні.

“Зараз ми проживаємо у Брюховичах в шелтері, власне там і дізналися, що Карітас Львів організовує табір для дітей. Довгий час ми з дітьми провели у підвалі, без світла, води та їжі. Час від часу доводилось виходити, щоб знайти бодай якусь їжу, хоча це було вкрай небезпечно, адже часто окупанти обстрілювали людей, які просто стояли в черзі за продуктами. Місто було в кільці, нам довелось подолати довгий шлях, щоб виїхати звідти. Ми їхали великою колоною через поле близько 12 годин, хоча в мирний час цей маршрут можна було проїхати за 1,5 год. Жодних зелених коридорів не було, місцева влада попереджала про небезпеку обстрілу. Після пережитого у наших дітей суттєво погіршився психоемоційний стан, у молодшої доньки є проблеми зі сном. Ми дуже вдячні за цю прекрасну можливість для наших дітей!”, продовжує жінка

У супроводі працівників благодійного фонду Карітас Львів діти вирушили у дорогу, табір проводиться для дітей ВПО в рамках проєкту «Надзвичайне реагування» і триватиме до 15 липня.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

У Запоріжжі актори лялькового театру грають виїзні вистави для переселенців

Актори Запорізького академічного театру ляльок два місяці поспіль їздять з терапевтичними виставами до будинків відпочинку та дитячих садочків. 30 червня вони виступили у дитячому просторі благодійного фонду “Карітас”.

Актори-лялькарі грають виставу “Троє поросят”. До класичної історії вони додали сучасних сенсів: дітей вчать прислухатися до близьких людей та не довіряти стороннім.

Переселенка з окупованого Пологівського району Наталія привела на терапевтичну виставу свого сина Дениса. Жінка каже, що у їхньому населеному пункті не працюють ані садочки, а ні інші заклади для дітей, тож її син постійно перебував вдома та сумував. “З продуктами також було дуже важко. Магазини спочатку всі розграбували, позакривали, а потім вже ринок. Тут звичайно трішки краще і діток можна кудись зводити”, — додає Наталія. Ділячись враженнями від вистави Денис розповів, що ця казка навчила його допомагати старшому братові.

Катерина — переселенка із Мелітополя. Вона евакуювалася до Запоріжжя разом з чоловіком та двома дітьми. “Там були російські військові, російські прапори, музика – тобто все російське. І ми не витримали, і приїхали сюди на підконтрольну територію. Три місяці без якихось радощів у житті. Зараз дитина починає вже знайомитися і грати з новими дітьми”, — ділиться жінка.

Як розповідає головний режисер лялькового театру Олег Лубенець, 23 лютого колектив працював над виставою, яку мали грати наступного дня. Коли почалася війна, заклад деякий час не працював. А потім розпочалися виїзні виступи. “Ми почали їздити з виставами для переселенців, для їхніх дітей. Вони перенесли дуже великі стреси, і треба якось відволікти дітей і їхніх батьків. Якби ви бачили, як батьки дивляться наші вистави, точно так, як і діти”, — каже режисер.

Протягом двох місяців трупа показала близько 60 виїзних вистав. Роботу у приміщенні лялькового театру актори відновлюють на початку липня.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Президентка Карітасу України долучилась Регіонального Українського Жіночого Конгресу

30 червня на запрошення Українського Жіночого Конгресу президентка Карітасу України Тетяна Ставнича взяла участь в дискусії на тему «Волонтерські і соціальні ініціативи під час війни та після перемоги України». Президентка Карітасу України розповіла про те, як війна змінила потреби та створила нові загрози і проблеми для жінок, а особливо з вразливих категорій. Тетяна Ставнича зазначила, що окрім прихистку і речей першої необхідності, ці жінки потребують соціально-психологічної підтримки та адвокації інтересів. Після завершення бойових дій Карітас України буде й надалі розширювати цей напрямок.

“Ми завжди приділяли особливу увагу жінкам з маленькими дітьми та жінкам похилого віку. Під час війни ми вже почали відслідковувати певну тенденцію: ми надаємо допомогу, люди отримують її, і дуже часто ті самі жінки, ті самі люди, які її отримали, потім стають нашими волонтерами або навіть з часом працівниками. Вони починають самі надавати допомогу людям, які звертаються до нас з різними потребами”, – зазначила Тетяна Ставнича. Президентка Карітасу України також розповіла про проєкт психологічної допомоги для травмованих війною дітей. Ведеться робота над масштабуванням цього проєкту. “Ми починаємо посилено працювати з просторами для дітей – це і розважальні центри, і соціально-психологічний супровід для дітей”, – зазначила президентка Карітасу України.

Захід Українського Жіночого Конгресу під назвою «Передова воює – тил працює» відбувся в Івано-Франківську і був присвячений дієвій участі українських жінок під час війни та після перемоги України. Дискусія мала на меті показати успішні приклади активності жінок у різних сферах та подякувати жінкам, котрі в час війни демонструють лідерство у різних сферах та готові долучитися до відбудови мирної України. У заході взяли участь відомі політикині, громадські активістки, журналістки, представниці ділових кіл і науки.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Сьогодні дивіться «Відкриту Церкву» на тему «Бути милосердними серед зла війни»

Сьогодні, 30 червня 2022 року, о 19:00 на «Живому телебаченні» дивіться програму «Відкрита Церква». Співрозмовниками у нашому ефірі будуть Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, та Тетяна Ставнича, президентка Карітасу України.

У програмі ми будемо говорити про те, як «Бути милосердними серед зла війни», про вияви милосердя та приклади соціального служіння Церкви у період війни, а також про те, як зберегти в собі сили залишатися милосердними та зцілити власне серце через вчинки служіння ближнім.

«Дайте ви їм їсти» – це заклик Ісуса Христа до своїх апостолів не замикатися лише у проповідях і навчаннях людей. Цей заклик сьогодні різними способами та ініціативами вдало реалізує Українська Греко-Католицька Церква, зокрема за посередництвом Благодійного фонду «Карітас України».

У програмі дізнаєтеся про місце для добра, людяності та любові серед жорстокості божевільної війни; зцілення ран війни завдяки служінню іншим; конкретні благодійні ініціативи Української Греко-Католицької Церкви.

Нашу програму зможете дивитися безпосередньо в цьому вікні:

Відкрите звернення українських ОГС до підписантів Великої угоди (Grand Bargain)

Відкрите звернення українських ОГС до підписантів Великої угоди (Grand Bargain) виконати свої зобов’язання перед місцевим керівництвом щодо реагування на кризові ситуації.

Збір підписів завершено.

Тексти української та англійською в окремих файлах вказані з підписантами:

З 30 червня до 1 липня керівники гуманітарних відділів організацій-донорів, спеціалізованих установ ООН та НУО зустрінуться в Женеві, щоб підсумувати успіхи у виконанні зобов’язань за Великою угодою у сфері реформування гуманітарної системи. Одним із пріоритетних зобов’язань, прийнятих в рамках Великої угоди, була підтримка національного та місцевого керівництва у реагуванні на кризу, а також забезпечення того, щоб гуманітарна реакція була „максимально місцевою, але настільки міжнародною, наскільки потрібно”. Організації-підписанти беруть активну участь у реагуванні на гуманітарну кризу в Україні. Ми бачимо, як міжнародна спільнота – донори, спеціалізовані установи ООН та НУО – працюють над тим, щоб виконати ці зобов’язання в Україні. Ймовірно, що чимало учасників зустрічі Великої угоди згадуватимуть про це, і ми це також цінуємо. Але якщо дивитися у майбутнє, то місцевому керівництву не потрібна висока риторика чи визнання важливості їхньої ролі, натомість їм потрібні практичні та амбітні дії, спрямовані на підтримку їхньої діяльності. Саме тому ми акцентуємо увагу на дуже практичних кроках, яких ми очікуємо від підписантів Великої угоди, щоб підкріпити свою діяльність у напрямку місцевої гуманітарної діяльності в Україні, і ми сподіваємося, що на цій зустрічі ви надішлете потужний сигнал підтримки в цьому напрямку:

 1. Донори, ООН та міжнародні НУО у своїх стратегічних документах і планах, які стосуються реагування щодо України, повинні окреслювати конкретні цілі, часові рамки та показники, щоб сприяти підзвітності щодо підтримки місцевого керівництва. У попередньому запиті на розширення гуманітарної допомоги в Україні (Flash Appeal) ООН згадувалося залучення національного та місцевого керівництва, але потрібно забезпечити більше конкретики у наступному стратегічному плані ООН. Там необхідно окреслити окремі показники за пріоритетами, які визначили місцеві суб’єкти; в тому числі це стосується забезпечення довгострокового фінансування на гнучкій основі, постійної підтримки щодо покриття накладних витрат, а також нарощування підходу до довгострокового супроводу і наставництва в аспекті посилення спроможностей.

2. Український гуманітарний фонд ООН (УГФ) повинен визначити чіткі і більш амбітні цілі щодо відсотків, які слід скеровувати безпосередньо місцевим суб’єктам, і цей відсоток повинен з часом зростати (наприклад, зрости до 70% протягом 12 місяців). УГФ повинен також прийняти нові рекомендації, які вимагатимуть, щоб місцеві партнери отримували підтримку у покритті накладних витрат навіть якщо вони є лише виконавцями-партнерами міжнародної агенції, і не варто залишати це на розсуд організації-посередника. Можна адаптувати модель програми НУО Twinning з Афганістану таким чином, щоб забезпечити краще продуманий підхід і надати ширшій низці НУО можливість бути не суб-грантоодержувачами, а мати безпосередній доступ до фінансування УГФ. Слід заохочувати додаткові об’єднані фонди чи консорціуми надавати малі гранти різним суб’єктам, які не характеризуються достатнім масштабом операцій чи систем, який є необхідним для успішного проходження процедури відбору УГФ.

3. Донори повинні визначити чіткі очікування щодо одержувачів грантів від спеціалізованих установ ООН та міжнародних НУО, а це вимагає, щоб ці установи та організації озвучили чіткий підхід, спрямований на підсилення, доповнення та підтримку – а не підрив – ролі національних та місцевих суб’єктів. Одним із ключових аспектів у цьому стосунку застосування міжнародними організаціями чіткого та одностайного підходу до партнерства і нарощування спроможностей, спрямованого на те, щоб сприяти місцевому керівництву у забезпеченні реагування. Донори повинні забезпечувати підзвітність міжнародних організацій щодо результатів в аспекті підсилення діяльності місцевого керівництва; зокрема, в аспекті підтримки місцевих НУО у переході від статусу суб-грантоодержувачів до основних грантоодержувачів, коли йдеться про фінансування з боку ООН та інших донорів.

4. Донори та міжнародні організації повинні застосувати підхід „без жалю”, який забезпечить можливість підтримувати менші національні НУО, місцеві організації та волонтерські мережі. Цей підхід спрямований на застосування пропорційного підходу до перевірок та комплаєнсу, щоб кошти могли надходити до менших та неформальних груп і мереж, які працюють над наданням допомоги. Паспортизацію перевірок з боку деяких організацій слід масштабувати і узгодити по всьому діапазону реагування, щоб місцеві організації не були змушені проходити численні дублюючі та неузгоджені процедури перевірки, які зосереджується на одному і тому ж питанні. Такий підхід повинен супроводжуватися сталою підтримкою щодо розподілу потужностей; визнанням та нарощуванням керівних потужностей, знань і творчих способів роботи, які використовували при реагуванні місцеві суб’єкти; водночас, необхідно докладати зусиль до підсилення спроможностей (в тому числі шляхом розподілу потужностей між місцевими суб’єктами) у визначенні ділянок, де необхідні покращення для того, щоб гарантувати ефективне та підзвітне надання гуманітарної допомоги.

5. Донори та міжнародні організації повинні брати до уваги місцеве законодавство щодо оподаткування та благодійної діяльності і враховувати його при формуванні бюджету та у спілкуванні з українською владою. Національне законодавство вимагає сплати податків за надання благодійної допомоги, яка перевищує певний поріг, за відшкодування волонтерських витрат, а також документування надання благодійної допомоги, а це може виявитися складним завданням на окупованих територіях. Бажано, щоб донори та міжнародні організації застосовували спільний підхід до формування ресурсів для покриття витрат і вирішення будь-яких проблемних питань, які виникають у національної влади. 

6. Усі міжнародні організації та кластери повинні схвалити Етичні рекомендації щодо найму і діяти у відповідності до таких рекомендацій, які зафіксовано у HCT.  На різноманітних зустрічах по всій Україні згадувалася погана практика в цьому плані. Приклади, коли одна міжнародна організація намагалася наймати працівників місцевих НУО, які були залучені до первинних рятувальних робіт в Ірпені та Бучі, вказують на ступінь проблемності цього питання. Етичні рекомендації щодо найму спрямовані на те, щоб припинити таку найгіршу „ковбойську” практику браконьєрства щодо працівників місцевих організацій. Донори повинні систематично забезпечувати підзвітність міжнародних організацій у цьому питанні і фінансування повинно залежати від дотримання таких Рекомендацій.

7. Донори та міжнародні організації повинні заохочувати співпрацю між урядом та громадянським суспільством на місцевому рівні і використовувати наявну співпрацю, щоб гарантувати ефективне формування програм на основі потреб та посилювати спроможності  щодо реагування. Ще до вторгнення Уряд України ініціював процес децентралізації, відбувалися різні процеси, в тому числі національні НУО отримали досвід надання соціальних та публічних послуг на місцевому рівні, підтримуючи місцеву владу і навчаючи її працівників. Донори та міжнародна гуманітарна спільнота повинні сприяти співпраці між урядом та громадянським суспільством у напрацюванні рішень, які посилять системи влади на національному та місцевому рівнях, а не створюватимуть паралельні системи. Це спростить координацію, підвищить ефективність оцінки гуманітарних потреб і реалізації програм, водночас посилюючи потужність системи загалом у реагуванні на те, що, ймовірно, стане довгостроковою кризою. 

8. Донори та міжнародні організації повинні забезпечити, щоб зусилля з локалізації в рамках фінансування та координації враховували різних місцевих акторів; включаючи організації, що підтримують маргіналізовані групи, враховуючи важливу роль, яку вони відіграють в охопленні тих, хто живе в найбільш вразливих умовах, та у забезпеченні дотримання критичних вимірів цієї кризи – гендеру, віку, мови та інвалідності, а також у задоволенні особливих потреб.

9. Донори та міжнародні організації повинні забезпечити системне використання місцевих мов та акцент на інклюзії при здійсненні координації у гуманітарній сфері, зокрема, на місцевому рівні. Використання місцевих мов при здійсненні координації забезпечило суттєві відмінності в плані значущого залучення місцевих працівників на сході після 2018 р. Однак у теперішньому процесі реагування не простежується жодне послідовне застосування місцевих мов під час зустрічей кластерів і в документах, і це обмежує здатність місцевих суб’єктів по-справжньому впливати на рішення. 

До Карітасу Львів завітали представники CRS

До Карітас Львова завітала делегація з Catholic Relief Services (CRS) разом з Шоном Каллаханом – президентом і генеральним директором гуманітарної організації у Сполучених Штатах Америки. Вони активно підтримують велику кількість проєктів Карітасу України, зокрема і ті, які пов’язані з допомогою постраждалим від війни.

Команда фонду зустріла гостей в новому офісі. Провели екскурсію, розповіли про діяльність, актуальні та майбутні проєкти, а також про співпрацю з міжнародними організаціями та загальну діяльність Карітасу України.

«В перші дні війни ми працювали без вихідних, всі розуміли ситуацію, я дуже вдячний усім працівникам» – розповідає о. Андрій Сенейко, директор Карітас Львів.

Опісля спілкування відвідали центр дозвілля та соціальної реабілітації людей з інвалідністю, в якому стабільно перебуває 20 учасників. Працівники розповідали про загальну програму, соціально-побутові навички, кулінарні заняття та самоадвокатування.

Одним з важливих напрямків є арт-терапія, яка дозволяє позбутися тривожності, зрозуміти свої почуття та емоції, виразити їх на полотні. Друзі показували свої роботи, які відображають їхнє бачення війни в Україні. Молодь підготувала для гостей подарунки, які вони виготовили власноруч.

Також відвідали центр видачі гуманітарної допомоги , в якому щодня близько сотні людей отримують гуманітарну допомогу. Поспілкувалися з працівниками та бенефіціарами.

«Я хочу додому! Але, на жаль, не має куди повертатись, будинок розбомбили», з сумом розповідає Людмила, яка на початку березня приїхала з Волновахи разом зі своїм сином. «Це справжня війна. Ми їх сюди не кликали, нас не потрібно визволяти, ми прекрасно жили, у мене була робота, син навчався – тепер немає нічого. Батьки виїхали останні, місто повністю зруйноване, води не було ще до того, коли ми поїхали, всі електромережі знищені. Я надіюсь, що скоро приїду додому і буду відбудовувати свою хату, хочу додому! Одна стіна залишалась, а три ми добудуємо… », говорить жінка.

Знайомство з волонтерами, які щодня активно працюють у гуманітарному хабі стало завершальною частиною робочого візиту. Молоді хлопці та дівчата фасують продукти тривалого зберігання та засоби гігієни формуючи продуктові та гігієнічні набори.

«Пакуючи допомогу, ти ніколи не побачиш, тої людини, яка її отримає, але точно знаєш, що в такий спосіб ти можеш допомогти» – ділиться своїми думками Андрій, який у вільний від роботи займається волонтерською діяльністю.

Гуманітарний хаб Карітасу у Львові приймає габаритні вантажі, які ми отримуємо від різних організацій з усієї Європи. Також склад слугує місцем тимчасово зберігання вантажів, та подальшого відправлення їх у пункти призначення.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

У Чернівцях самотніх мам із соціального центру навчають шиттю та перукарству

У Чернівцях жінок, які проживають в соціальному центрі, навчають шиттю та перукарській майстерності. Майстер-класи проводять, аби підопічні могли знайти роботу та соціалізуватися за межами центру.

Курси для жінок у центрі організовує благодійний фонд “Карітас”. За словами координаторки проєкту “Там, де серце” Лесі Кермач, заняття проводять двічі на тиждень.

До жінок в центр приходять майстрині та навчають різних професій. Одна з них — перукарка у приватному салоні Наталія Ткачик. Вона вчить підопічних центру правильно стригти, фарбувати волосся та робити зачіски.

“Моя ціль – надати дівчатам ази, аби було розуміння, чому робити так, а не інакше. І щоб вони могли самі собі правильно підстригти чубчик чи укласти волосся”, — каже перукарка.

Буковинка Світлана Хащук третій місяць проживає в центрі матері та дитини. Тут вона виховує тримісячного сина Богдана. У центрі жінці надали окрему кімнату, їжу та одяг для дитини. Світлана раніше працювала прибиральницею в школі. В центрі хотіла б навчитися робити стрижки.

У центрі матері з дітьми можуть проживати до півтора року. Окрім побутових умов їм пропонують психолога. Зараз в закладі перебуває п’ятеро жінок з дітьми. Центр співпрацює з різним благодійними організаціями, які надають допомогу жінкам.

“Ми навчаємо, як вести господарство, варити їсти та елементарним побутовим справам. Багато жінок влаштовує своє життя після інтернату і в нас є випадки, коли центр справді допомагає”, — говорить виконувачка обов’язків директора обласного центру матері та дитини Тетяна Борчук.

Проєкт від Карітасу триватиме ще два місяці. Впродовж цього часу планують провести інші майстер-класи за бажанням жінок, а також облаштувати спортивний майданчик для дітей.

Джерело


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

У Тернополі в Карітасі дві тисячі переселенців зареєструвалися в електронній формі

Понад дві тисячі переселенців скористалися електронною формою, щоб отримати гуманітарну допомогу у благодійному фонді “Карітас”. Про це розповіла представниця цього фонду Ірина Дригуш. За її словами, електронну форму можна знайти в телеграм-каналі “Карітас Тернопіль”. Її створили, щоб люди не стояли в живих чергах.

Жителька Бахмута Донецької області Оксана розповідає, прийшла за продуктами в Карітас вдруге. “Я приїхала в останній день, коли ще люди стояли за допомогою у живій черзі. Я прийшла о 7 годині, у черзі було близько 100 людей. Простояти довелося до третьої години дня. А сьогодні уже дуже добре, я знаю свій час, з 11 до 13 години. Це півтори-дві години, дуже зручно”, – каже Оксана.

Людей, які прийшли за допомогою, реєструє працівниця “Карітасу” Інна Марушинська. Розповідає, щодня видають приблизно 150 наборів гуманітарки. “В нас видача гуманітарної допомоги відбувається тричі на тиждень: понеділок, середа, п’ятниця. Ми трошки видозмінили, для полегшення зробили гугл-форму для того, щоб люди довго не стояли в черзі, не мучилися, а знали свою певну годину, свій день і могли без проблем прийти і отримати допомогу. У день ми до 150 чоловік обслуговуємо”, – каже Інна.

Гуманітарну допомогу отримала переселенка з Харкова Наталія Горєлова. Розповідає, прийшла сюди вперше. Своєї черги чекала 40 хвилин. “Мені сказали люди в Тернополі, що є така допомога. Дивіться по телеграму можна зайняти чергу. Ми зайняли. Дуже зручно і ми чекали, коли в списку з’явимося”, – каже жінка.

Видає допомогу волонтерка Олена Крашеніннікова. Каже, враховують індивідуальні потреби людей. “Якщо дитинка маленька, то ми даємо по запиту памперси, суміш, кашу, вологі серветки, що потрібно. Також є для домашніх тваринок – котів, собак. А продукти в нас два види: є звичайні для стандартних, які не мають пільгових категорій, трохи меншенькі. А є трохи більші, це для людей за 60 років, малозабезпечених, багатодітних, інвалідів”, – розповідає волонтерка.

Електронну форму реєстрації запровадили три тижні тому, – розповідає представниця “Карітасу” Ірина Дригуш. “Електронної реєстрації раніше не було. Це були просто живі черги. Відповідно люди приїжджали 6-7 ранку, займали чергу і очікували на свою допомогу протягом усього дня. Були з маленькими дітками, були старенькі люди і треба було щось робити. Ми створили телеграм-канал. У цьому телеграм-каналі ми періодично вивішуємо списки тих людей, які можуть отримати допомогу на ту дату. І таким чином люди знають, що їм треба прийти на конкретну годину, конкретний день і не потрібно очікувати з самого ранку. Це дуже зручно”, – каже Ірина Дригуш.

Онлайн реєстрацію для переселенців запустили лише в двох містах України: Дніпрі та Тернополі. Отримати гуманітарну допомогу від фонду можуть всі, хто вимушено переїхав на Тернопільщину через війну, розповіла Ірина Дригуш.

Джерело


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Двічі на тиждень переселенці отримують гуманітарну допомогу від Карітасу Житомир

У Житомирі двічі на тиждень переселенці отримують гуманітарну допомогу від благодійного фонду Карітас Житомир. Від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну до фонду звернулися майже 17 тисяч людей. Про це розповів директор благодійного фонду Карітас Житомир Олег Лучка.

За його словами, переселенці отримують продуктові набори, засоби гігієни, одяг, набори для немовлят. Директор фонду каже, що зараз центр видачі працює в рамках проєкту реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні.

“Коли до нас звертаються внутрішньо переміщені особи, ми просимо їх пройти онлайн реєстрацію, – розповідає Олег Лучка. – Після реєстрації наші працівники за день до видачі допомоги телефонують і повідомляють, коли можна прийти, аби отримати необхідне. Для того, аби отримати допомогу, нам потрібні всі документи і довідка внутрішньо переміщеної особи. Інші категорії населення можуть звертатися до нас без онлайн реєстрації. Якщо у нас є в наявності те, що потребують люди, то ми видаємо”.

Тож фонд допомагає не лише внутрішньо переміщеним особам, а й тим, хто потребує.

“Сьогодні багато людей опинилися в складній життєвій ситуації, – каже Олег Лучка. – Ми намагаємося допомогти багатодітним сім’ям, одиноким, стареньким. Звичайно, ті, хто приходить до нас, з порожніми руками не виходять”.

Ксенія з донькою в Житомирі живуть вже більше двох тижнів. Вони приїхали з Харкова.

“Знайомі допомогли, – розповідає Ксенія. – Там було важче. У підвалах були. Наш дім цілий, сусідній зруйнований, а наш дім ще стоїть. Тут добре, набагато краще і спокійніше. Далі, напевно, не поїдемо, бо не хочеться нікуди їхати. Плани? Ніяких планів, хочеться дочекатися перемоги”.

Жінка розповідає, що зараз у Житомирі орендує житло. За гуманітарною допомогою в центр видачі звернулася вперше.

“Тут допомогли, – каже Ксенія. – Все дали, то маємо необхідне: і продукти харчування, і засоби гігієни, а трохи одягу дали знайомі”.

“Я вперше звернулася за допомогою, – каже житомирянка Ганна Архипчук. – Думаю, можливо, чимось допоможуть, як пенсіонерці. Потребую лише продуктів харчування”.

Олег Лучка каже, що найближчим часом у благодійному фонді, окрім гуманітарної допомоги для внутрішньо переміщених осіб, надаватимуть і фінасову допомогу, зокрема, на оренду житла.

Джерело


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Прийом біженців – переймання досвіду Європи допомоги тим, хто тікає з України

Відзначаючи Всесвітній день біженців, Caritas Europa закликає тих, хто приймає рішення, забезпечити безпечні шляхи, гідний прийом та підтримку інтеграції для всіх людей, які шукають притулку в ЄС, незалежно від країни їх походження. Як показує позитивний досвід зустрічі тих, хто тікає з України, там де є політична воля, там є і шляхи вирішення.

У всьому світі понад 100 мільйонів людей – рекордна цифра, що становить 1% населення світу – були примусово переселені (переміщені) в 2022 році через конфлікти, насильство, порушення прав людини та переслідування в таких країнах, як Ефіопія, Буркіна-Фасо, М’янма, Нігерія, Афганістан, Демократична Республіка Конго та Україна. Прийняття рішення покинути рідну країну дається людям не легко. Скоріше, часто це питання виживання.

«Мої діти в Сомалі завжди говорять про вибухи та терористичні атаки, які тривають 30 років від початку війни. Тому я приїхав до Бельгії, і я хотів би привезти їх (своїх дітей) сюди».

Алі Адан Осман, шукач притулку в Бельгії, який отримує допомогу від Карітасу Бельгії

«Коли я зрозуміла, що моя донька в Києві боїться виходити з підвалу, щоб поїсти на нашій кухні, мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб вирішити виїхати з України».

Євгенія Бондаренко, співробітниця гарячої лінії Карітас Бельгії в Україні

У всьому світі понад 1,5 мільйона людей потребують переселення, що є важливим інструментом для порятунку життя біженців до країни, де вони отримають довгостроковий захист. Однак лише близько 20 000 біженців було прийнято до ЄС у 2021 році шляхом переселення або гуманітарного прийому.

Ми закликаємо європейські країни збільшити можливості для переселення та забезпечити більш безпечні шляхи до Європи. Це питання глобальної солідарності, оскільки країни, розташовані поблизу зон конфліктів, роками приймали майже 90% переміщених осіб у світі, незважаючи на численні внутрішні проблеми, які лише погіршувалися через зростання продовольчої безпеки та проблем ланцюга поставок, пов’язаних із війною в Україні.

Стіни та паркани на кордонах не можуть стати нормою. Людей, які рухаються, не слід сприймати як загрозу, а перешкоджання руху на наших кордонах має негайно припинитися. Натомість ми закликаємо європейських лідерів дати гуманну відповідь для всіх, спираючись на привітний прийомтих, хто переміщується з України.

Марія Німан, Генеральний Секретар Карітасу Європи

Безпрецедентна реакція та негайний політичний акт солідарності щодо тих, хто тікає від війни в Україні, вселяє надію, що за наявності політичної волі можна докласти неймовірних зусиль для полегшення доступу до захисту та підтримки повної участі біженців у житті суспільства відповідно до цінностей ЄС. Біженець є біженець, і зараз не час зменшувати зобов’язання Європи щодо захисту біженців.