В рамках візиту до України, Ірпінь, що біля Києва відвідав Президент Ради єпископських конференцій Європи архієпископ Ґінтарас Ґрушас, також у візиті взяли участь Владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, Президентка Карітасу України Тетяна Ставнича, та Директор Карітасу Київ отець Роман Сиротич.
Під час візиту гості мали нагоду на власні свої очі побачити зруйновані міста, та наслідки руйнування російськими окупантами, поспілкуватися з мешканцями, що пережили часи окупації та засвідчити свою підтримку, як духовну так і фізичну.
На Святій Літургії, у своєму слові Владика Борис звернувся до присутніх із словами надії, та закликав спільно переносити важкі часи, мандруючи до омріяної перемоги і миру. Також для храму Різдва Пресвятої Богородиці спільно з архиєпископом Ґінтарасом, вони передали ікону “Зарваницької Матері Божої”. Настоятель гостям подарував примірники книги “Римований Ірпінь”.
Представники Карітасу надали мешканцям Ірпіня, що втратили майно гуманітарну допомогу. Кожен з присутніх міг поспілкуватися з єпископами, священниками, розповісти про свої журби та отримати слова підтримки і благословення.
Гості мали нагоду побачити показали зруйновані будинки, спалені машини, та під проводом настоятеля отця Мирослава Латинника та військово-медичного капелана отця Віталія Воєци, на Ірпінському міському кладовищі, помолилися на Алеї Слави за наших воїнів та на місці поховань мирних мешканців за упокій душ невинно убієнних Українців. Опісля заїхали в Бучу на місце масових поховань, де також просили в Господа перемоги та миру.
Зі свого боку архієпископ Ґрушас запевнив, що католики Європи моляться за Україну і ця молитва об’єднує всіх владик глобально, адже до спільноти ССЕЕ належать не тільки католики Євросоюзу, а й інших країн, зокрема пострадянських. «Молитва, з одного боку, є виявом солідарності, а з іншого — одним зі способів, як підтримувати і пробуджувати чутливість католиків Європи до трагедії, яка відбувається на терені України», – зазначив архієпископ Ґінтарас Ґрушас.
Він зауважив, що в житті часто потрібно боротися із втомою. За його словами, з такою втомою сьогодні бореться Україна, позаяк триває війна, спрямована на виснаження. Президент ССЕЕ висловив жаль, що подібне виснаження зачіпає і Європу, і вже бачимо, що тема війни починає зникати з головних шпальт різних інформаційних видань. «Саме тому за посередництвом молитви, через поширення правди про війну в Україні підтримується увага до України і солідарність з вашим народом», запевнив він.
Також в рамках візиту було підписано угоду про співпрацю між Карітасом Литви, Карітасом України, та Карітасом Спес, – це теж один зі способів, не тільки молитвою, проголошенням правди про Україну, а й конкретною гуманітарною допомогою підтримати Україну.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Під час розгляду питань щодо соціального служіння на Синоді Єпископів УГКЦ, який відбувався у Перемишлі (Польща), діяльність «Карітасу України» мала нагоду представити його президент п. Тетяна Ставнича.
У коментарі пресслужбі Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ Тетяна Ставнича коротко розповіла про свою доповідь та теперішню діяльність благодійної організації «Карітас Україна». «Основна ціль мого виступу на Синоді полягала у тому, щоб поділитися із владиками інформацією про те, як розвивається Карітас. Реагування нашого фонду кожен із них бачить у своїх єпархіях, адже у багатьох із них ми добре розвиваємося, залучаємо велику кількість волонтерів, зміцнюються наші команди. Владика завжди є задіяними у процес розвитку „Карітасу“. Але водночас до цього долучається багато парафій», — зазначила вона.
На сьогодні по всій Україні вже існує 37 осередків «Карітасу», які здійснюють служіння постраждалим і потребуючим. 5 осередків перебуває у процесі становлення. Упродовж чотирьох місяців війни зусиллями цих осередків вдалося реалізувати 1 645 000 випадків надання допомоги. Також це стало можливим завдяки залученню підприємців та бізнесменів — загалом 36 окремих представників бізнесу.
Загалом мережу Карітасу в Україні складають 448 парафіяльних спільнот, понад 1200 працівників, 22 помічників із безпеки у найбільш загрожених осередках. Таке масштабування діяльності потребувало залучення 57 нових працівників у національний офіс задля здійснення ефективної мережевої комунікації. Левову частку служіння у Карітасі здійснюють волонтери. На сьогодні було надано 23 364 послуги волонтерства. Число волонтерів сягає 2737 осіб, не враховуючи тих осіб, які саме зараз проходять тренінги і у скорому часі долучаться до великої команди.
Водночас сучасні виклики не дозволяють забувати про майбутнє. Із цієї ціллю продовжується розвиток соціального служіння на парафіях Української Греко-Католицької Церкви. Станом на 10 червня від початку війни було засновано 10 шкіл волонтерів у Тернополі, Івано-Франківську, Львові та Києві. Понад 250 волонтерів пройшли навчання у школі і реалізовують отриманні знання на парафіях. За цей час також відбулося 105 зустрічей для щонайменше 920 осіб, з яких 800 нових проведено в місцевих громадах, проведено більше 60 онлайн супервізійних консультацій.
Усе це відбувається заради втілення основного принципу Карітасу: У зціленні травм і душевних ран, матеріальна допомога є лише приводом. Любов і ласка є причиною цього зцілення.
Відтак Директорка «Карітасу Україна» уточнила, що за чотири місяці цієї війни наша мережа «Карітасу» допомогла більше 1 млн осіб. За її словами, це надзвичайно велика кількість. І це стало можливим завдяки тому, що було залучено до благодійності парафіяльні осередки та різні групи. Багато із них попередньо брали участь у програмах розвитку соціального служіння на парафіяльному рівні. Тому вони були готовими долучитися до цього миттєвого реагування.
«Варто зазначити, що це реагування відбувається по-особливому. З однієї сторони, ми стараємося здійснювати свою діяльність професійно, кваліфіковано та прозоро, а з іншої сторони, усе здійснюється у „карітасівському дусі“. Наше служіння здійснюється із великою любов’ю та увагою до іншої людини. Ми самі бачимо, що у цій гуманітарній допомозі, яку ми надаємо людям, існує взаємний зв’язок. З однієї сторони, це допомога для тих людей, які її отримують, а з іншої — це зцілює та допомагає тій людині, яка дає», — відзначила Тетяна Ставнича.
У цьому контексті вона поділилася історією, яка її вразила. «Я мала зустріч із однією переселенкою, яка спочатку стала нашим волонтером, а згодом — працівником. Вона вже вдруге стала переселенкою. І після цього разу вона мовила, що її серце просто розірвалося. Але кожного разу, за її словами, коли вона служить у „Карітасі“ і вона комусь допомагає, у неї виникає таке відчуття, що це серце ліпиться знову докупи. Тому я говорила у своїй доповіді на Синоді, що у самому служінні іншим ми знаходимо зцілення. Наскільки ж це є важливим зараз для українського народу!»
Вона також наголосила на тому, що більшу частину допомоги, яку сьогодні роздає «Карітас», складають продуктові набори. Це означає, що ці базові потреби залишаються серед людей. Це потреби у медикаментах, харчуванні та помешканні. «Наша робота розвивається різноманітно. Це спричинено тим, що у різних регіонах існують різні потреби. У деяких місцях ми працюємо із тими, хто тільки звільнився з-під окупації чи обстрілів. Їм потрібна така перша допомога — перші обійми, подана рука. Натомість, в інших регіонах здійснюється стабілізуюча робота, до прикладу, задоволення потреб на ремонт житла», — каже співрозмовниця.
Відповідаючи на запитання про міжнародну партнерську співпрацю, Тетяна Ставнича зазначила, що Карітас є великою мережею, яка поширена по цілому світі. На сьогодні існує близько 160 національних осередків. Між карітасівськими організаціями постійно працює принцип солідарності. Коли стається якась криза в іншій країні, бажаючі організації формують певний фонд для допомоги у тій конкретній кризі.
«Для мене стала великим здивуванням пожертва від Карітасу із Південної Кореї. Їхні представники доволі часто пишуть нам електронні листи, у яких переживають за нас. Вони приїхали на партнерську зустріч, яка відбувалася у Варшаві у червні, і ми їм розповіли про те, наскільки нас благословляє кожен раз, коли вони пишуть до нас. Ми завжди ловимо себе на думці, що хтось із іншого куточка світу думає про нас. Натомість священник, який приїхав їх представляти, сказав, що вони дуже переживають за нас, особливі отці та владики, адже вони пам’ятають Корейську війну. У них присутнє дуже сильне почуття емпатії. Вони надзвичайно відкриті для допомоги нам. І це відчувається зі сторони кожного осередку Карітасу. На сьогоднішній день вже налічується близько 50 партнерських осередків Карітасу, які долучилися до допомоги нам», — мовить Директорка «Карітасу».
Однак, це не єдина історія, яка вразила пані Тетяну. Адже за її словами, під час кожного візиту в будь-який осередок Карітасу існує нагода доторкнутися до їхнього служіння і до тих людей, які є нашими руками, нашими ногами і нашим серцем.
«Пригадую собі той момент, як я поїхала у Тернопіль на початку війни. І хоч у цей час від нас пішла дуже потужна відповідь, на початках її забезпечували усі працівники Карітасу та кілька волонтерів, які долучалися. І ми запланували зробити більш ширше масштабування. Я дуже переживала за це. Коли я приїхала, то побачила цю любов, із якою ми зустрічали людей. Ця атмосфера спільноти. Навіть ті люди, які приходили до нас і приймали допомогу, також відчували це і ділилися своїми відчуттями зі мною. Я дуже переживала за те, як все відбуватиметься, коли ми будемо масштабуватися. Однак, не варто було так перейматися. Адже зараз, коли наші Карітаси найняли більше працівників, залучили більше волонтерів, атмосфера в осередках не змінюється. І надалі це атмосфера любові, піклування про ближнього, уваги до особи. Адже одна річ — це надати матеріальну допомогу у вигляді продуктових пакетів чи гігієнічних наборів, але це тільки половина нашого служіння. Адже інша частина — це бути із іншою людиною, послухати її, дати нагоду їй поділитися своєю історією, своїм болем і разом поплакати, а відтак допомогти їй встати і йти далі», — продовжила свою розповідь Тетяна Ставнича.
«Кожна людина має глибоке бажання у своєму серці бути доброю і робити добро. Мені здається, що якраз „Карітас“ дає цю можливість відкрити це у собі. Адже Карітас — це практична любов до ближнього, доброта, яка виливається для когось у потребі. І зараз у часі війни ця потреба робити добро загострилася ще більше. З однієї сторони насувається жахіття війни, руїна та хаос, а з іншої сторони відбувається протидія цьому всьому через зародження потреби робити добро. Це також важливий фронт», — підсумувала на завершення Директорка благодійної організації «Карітас Україна» Тетяна Ставнича.
Джерело
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
30 червня на запрошення Українського Жіночого Конгресу президентка Карітасу України Тетяна Ставнича взяла участь в дискусії на тему «Волонтерські і соціальні ініціативи під час війни та після перемоги України». Президентка Карітасу України розповіла про те, як війна змінила потреби та створила нові загрози і проблеми для жінок, а особливо з вразливих категорій. Тетяна Ставнича зазначила, що окрім прихистку і речей першої необхідності, ці жінки потребують соціально-психологічної підтримки та адвокації інтересів. Після завершення бойових дій Карітас України буде й надалі розширювати цей напрямок.
“Ми завжди приділяли особливу увагу жінкам з маленькими дітьми та жінкам похилого віку. Під час війни ми вже почали відслідковувати певну тенденцію: ми надаємо допомогу, люди отримують її, і дуже часто ті самі жінки, ті самі люди, які її отримали, потім стають нашими волонтерами або навіть з часом працівниками. Вони починають самі надавати допомогу людям, які звертаються до нас з різними потребами”, – зазначила Тетяна Ставнича. Президентка Карітасу України також розповіла про проєкт психологічної допомоги для травмованих війною дітей. Ведеться робота над масштабуванням цього проєкту. “Ми починаємо посилено працювати з просторами для дітей – це і розважальні центри, і соціально-психологічний супровід для дітей”, – зазначила президентка Карітасу України.
Захід Українського Жіночого Конгресу під назвою «Передова воює – тил працює» відбувся в Івано-Франківську і був присвячений дієвій участі українських жінок під час війни та після перемоги України. Дискусія мала на меті показати успішні приклади активності жінок у різних сферах та подякувати жінкам, котрі в час війни демонструють лідерство у різних сферах та готові долучитися до відбудови мирної України. У заході взяли участь відомі політикині, громадські активістки, журналістки, представниці ділових кіл і науки.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Інтерв’ю з президенткою Карітасу України про волонтерство, допомогу та потреби постраждалих від війни і необхідність допомагати нести хрест України.
За майже два місяці війни Україна змінилася. Що, на вашу думку, найяскравіше свідчить про ці зміни?
Для мене ці зміни найбільш помітні в тому, що країна, яка є під постійним ударом Росії і зазнає постійних руйнувань, попри все, живе і діє. Щодня люди прокидаються зранку, щось роблять для добра, для спільної перемоги світла над темрявою, продовжують працювати, гасять пожежі, розбирають завали, прибирають міста, садять квіти, допомагають іншим. Попри все, знаходять в собі силу допомагати одне одному. Можливо, на сьогодні всі ці ініціативи не повністю формалізовані, не всі нові ці речі висловлені, але це приклад неймовірної діяльної любові, до якої закликав Христос, і це найглибший сенс життя. Я бачу, що діла на сьогодні промовляють голосніше за слова.
Україна переживає небачену з часів Другої світової війни гуманітарну катастрофу. Понад 12 мільйонів людей постраждали від російської агресії, це майже третина населення України, більше ніж все населення Бельгії. Близько п’яти мільйонів українців були змушені виїхати з країни, а це – як все населення Данії. Такі цифри дійсно вражають, а якщо усвідомити, що за кожною з цих цифр стоїть людська доля, то це дає зрозуміти, що це все живі історії, а не суха статистика.
Водночас Україна стала свідком неймовірної стійкості, єдності, взаємопідтримки і згуртованості. Це базові людські чесноти, які візуалізувала війна. Допомагаючи потребуючим, мільйони людей відкрили свої домівки і серця. Всюди, де це можливо, люди гуртуються, щоб поділитись тим, що мають, щоб врятувати, обігріти, нагодувати і дарувати душевне тепло, підтримати і допомогти.
Як змінилося волонтерство на сьогодні?
Ми щодня стаємо свідками того, як звичайні люди роблять надзвичайні речі – ризикуючи собою, допомагають іншим, їдуть туди, де їм загрожує небезпека, щоб надати допомогу тим, хто її потребує. Ми бачимо, як світ об’єднується, щоб допомагати українцям, і ми всі дуже відчуваємо цю підтримку.
Волонтерство почало активно розвиватися в Україні раніше – зараз ми бачимо черговий неймовірний його сплеск. Волонтерами стають самі переселенці, які ще вчора тікали від жахіть війни, а за кілька днів, оговтавшись, допомагають тим, хто опинився в ще гіршій ситуації. Кияни, харків’яни, мешканці Донецької області та інших регіонів, вибравшись в умовно безпечні міста на заході України, самі долучаються до волонтерства в Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Коломиї та інших містах. Попри те, що навіть міста на заході України нині є умовно безпечними, ракетні удари по містах навіть далеких від лінії фронту не припиняються, люди знаходять у собі сили допомагати іншим. Я мала нагоду відвідати наші центри, поспілкуватися з командами та волонтерами і я бачила в їхніх очах те, що дає надію.
Що, на вашу думку, сьогодні потребує найбільшої уваги в допомозі постраждалим та комунікації зі світом?
Війна – це завжди хаос, який веде до втрати зв’язків і комунікації, та ми, попри все, намагаємося залишатися на зв’язку, розвиваємо нашу мережу, розширюємо наші партнерства, продовжуємо спілкуватися і дуже відчуваємо, що це дає нам значну підтримку, стійкість і витривалість, це те, що нас зміцнює та гуртує.
На мою думку, допомога – це теж своєрідне спілкування, комунікація, вона зцілює і того, хто дає, і того хто отримує. Війна – це знищення, а допомога – те, що будує, відновлює. Війна руйнує сенси, а тут ми бачимо появу та розквіт нових сенсів, нових цінностей.
Усі ми в певні моменти відчуваємо значний стрес і тривогу, тому так важливо знайти сферу, де ми можемо бути ефективними, де ми можемо бути корисними, де маємо вплив. Це відновлює нашу рівновагу, нашу спроможність і стійкість. Я впевнена, якщо ваше серце вам щось підказує, його треба слухати і діяти. Молитва, служіння в усіх проявах зараз неймовірно цінні і дієві. Спілкуючись з нашими закордонними партнерами, я бачу, наскільки вони спраглі справжності, відкритості і готові її підтримувати всіма можливими способами.
Як Карітас допомагає постраждалим від війни?
За неповних два місяці ми надали допомогу близько 600 тисяч осіб. Це їжа, одяг, гігієнічні набори, медичні препарати. У притулках наших Карітасів на заході України проживає майже дві тисячі осіб. Також ми надаємо юридичний та психосоціальний супровід.
Ми бачимо, як змінюються потреби. Люди, які тікали від війни в перші дні і яким вдалося вирватися з окупованих міст, мають різний досвід і різні потреби, вразливість поглиблюється і збільшується. Ті, що пережили окупацію, як з матеріальної, так і психосоціальної точки зору, більш травмовані. Водночас гуманітарні проєкти не мають на меті узалежнити когось від допомоги. Без сумніву, як тільки людина вийшла з окупації, її треба обняти, нагодувати, зігріти, але потім дуже важливо дати можливість самостійно розбудовувати своє життя, тим самим відновивши її гідність. Наша мета – через професійний підхід до допомоги забезпечити довготривалий ефект підтримки. Всім нам за останній час довелося навчитися чогось нового, відповідати на нові виклики, ми, як мережа, продовжуємо розвиватися та адаптуватися до нових реалій.
Цьогорічний Великий піст і Великдень стали для всіх нас особливими.
Щоденно стикаючись з болем і стражданнями українців, ми всі разом переживали Хресну дорогу. Проте в цій Хресній дорозі мені найбільше спадає на думку особа Симеона Киринейського, який завдає собі на плечі хреста і допомагає Ісусу. Він не може відвернути розп’яття, не може відвернути смерті, але бере хрест і робить все, від нього залежне, щоб принаймні полегшити страждання Господа. Одночасно з тим звістка надії про Божу присутність і силу, про Божу незламність і перемогу життя над смертю, світла над темрявою у Воскресінні Христовому – тримає всіх нас на дусі і обдаровує духовною силою та спокоєм.
Що для вас особисто стало найбільшим викликом за останні два місяці?
Ситуація надалі залишається дуже непередбачуваною – ми не знаємо, що буде завтра, що буде за тиждень, складно бути впевненими в прийдешньому дні, будувати довгострокові плани. І наслідки цього стресу, цієї тривоги залишаться з нами назавжди. Та попри весь біль, який нам довелося пережити, ми понад усе прагнемо не звикнути до нього, не почати сприймати зло як «нову норму», не втратити нашу емпатію, не зачерствіти. Ми продовжуємо допомагати, продовжуємо шукати те світло, яке, зрештою, переможе темряву.
Одарка Бордун
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
До Карітасу Львів завітала делегація гостей з Данії на чолі з Послом Королівства Данії в Україні Олє Егбергом Міккельсеном та міністром з розвитку та співпраці Королівства Данії Флеммінгом Мьоллером Мортенсеном.
Як зазначив пан Мортенсен, данський уряд тісно співпрацює з Caritas Danmark, котрий надає допомогу Карітасу в Україні і готовий цю співпрацю розширювати та поглиблювати, – це їхній вклад в допомогу людям, що постраждали від війни.
Він додав, що на початку повномасштабного вторгнення росії особисто був на українсько-польському кордоні, і бачив жінок з дітьми, які були змушені тікати з рідного дому від жахіть війни, бачив страх і розпач в їхніх очах, тому щиро підтримує українців в їх хоробрій боротьбі та співчуває горю, з котрим нам довелось зіткнутись.
Як розповіли представники команди Карітасу Львів, люди які приходять для отримання допомоги часто потребують не лише базових речей, як то продукти чи засоби гігієни, вони також потребують підтримки і розради. Це часто люди, які ще тиждень тому мали власне житло, роботу, були цілком забезпеченими, а зараз змушені звертатись до благодійників, щоб отримати найнеобхідніше.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Тетяна Ставнича, президентка найбільшої благодійної організації «Карітас України» розповіла про роботу організації в час війни.
– Пані Тетяно, вже більше двадцяти днів ми живемо в час війни, війни у центрі Європи. Чи в історії Карітасу був уже досвід роботи, служіння у період активних бойових дій?
– Карітас розгалужений по цілому світі, і по різних країнах був різний досвід, але як мені казали наші партнери з Західної Європи, вони ще ніколи не бачили, щоб Карітас так швидко активізувався у таких надзвичайних обставинах, як це зробив Карітас України. Зокрема у Карітасі Швейцарії відзначили, що їм доводилося бачили різний досвід і різну готовність Карітасів, і відзначили нашу роботу дуже високо.
– Ви казали, що виявилися готовими до ситуації, яка склалася після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ви до цього готувалися?
– США, зсилаючись на розвідку, повідомляли про можливу повномасштабну війну росії проти України. І ми як благодійна організація вирішили готуватися. Адже війна завжди відбивається, перш за все, на цивільному населенні. Особливо вразливими стають діти та літні люди…
Тому ми вирішили краще підготуватися до різних сценаріїв та можливих наслідків.
І в середині січня цього року ми запросили наших колег з Catholic Relief Services (американського Карітасу), який працює за кордоном. Вони є спеціалістами з надзвичайних ситуацій. Наші американські колеги з нами працювали кілька тижнів в Україні.
Підготовка була дуже конкретна, особливо щодо шляхів потенційного переміщення осіб. І кожен з наших центрів почав опрацьовувати свій план, як би вони могли діяти в певних обставинах.
Ми якраз закінчували нашу підготовку, як почалася війна. Тож можу сказати, що ми значною мірою були готові до наших завдань, тому що мали певний план реагування.
Уже з першого дня воєнного вторгнення ми скликали керівників усіх осередків Карітасу і пустили в рух плани, які були попередньо розроблені. Тож, коли прибули перші біженці, ми вже могли надавати потрібну допомогу. Відтоді щодня аналізуємо ситуацію і розвиваємо нашу діяльність.
– Карітас поширений практично в усіх країнах ЄС. Це Німеччина, Польща, Австрія, Іспанія, Італія… Чи є якісь особливо активні країни в допомозі?
– Німеччина і Австрія завжди були нашими найбільшими партнерами. Останніх вісім років, власне в роки, коли вже тривала війна проти України, вони нам дуже сильно допомагали. Також активними були Сполучені Штати Америки.
Допомогу, яка надходить українцям через Карітас, можна поділити на різні категорії. Найбільша – це, звісно, проекти від різних партнерів для конкретних визначених цілей у допомозі біженцям, продуктами харчування, гігієнічними наборами, притулком тощо.
Крім того, прості люди з цілого світу, особливо з Європи, збирають і привозять допомогу, яку ми приймаємо і передаємо туди, де є найбільш гострі потреби. Також до наших центрів дуже багато волонтерів приносять допомогу, або роблять грошові пожертви на нашу діяльність через банківські установи і таким способом долучаються до нашого служіння.
Перші два тижні це була така загальна допомога. Від усіх і в усьому.
Тепер вона почала набувати більше конкретної форми, яка буде спрямована на людей за категоріями.
Ми працюємо з людьми, які постраждали від війни з 2014 року. Щоправда, ця робота велася здебільшого на сході України, в прифронтовій зоні. І зараз ми хочемо наш досвід застосовувати на цілу Україну, адже сьогодні схід України – це ціла країна.
– Як змінився бюджет Карітасу України до початку повномасштабного вторгненні 24 лютого і після?
– Потреби збільшуються у нас на очах і бюджет відповідно збільшується. Зараз наш бюджет за чотири місяці вже перевищив минулорічний. Тож ми очікуємо, що наш бюджет реагування на кризу, пов’язану з війною, буде більшим за 10 мільйонів євро.
Праця Карітасу зараз націлена на допомогу з вимушено-переселеними особами та біженцями по всіх наших центрах та на кордоні. Окрім того, Карітас теж уже отримав і передав понад 520 тон допомоги від партнерів і благодійників, більшість якої була спрямована на центральні, східні та південні напрямки – це допомога близько 70 000 людям.
Наприклад, із західної України ми щодня відправляємо по кілька вагонів вантажів на Київ, де наші працівники з волонтерами розвантажують і розподіляють за пріоритетом. Що потрібно, залишають у Києві, решту перевозимо далі, зокрема, у Харків.
Де можливо, Карітас продовжує працювати в межах своїх традиційних проєктів і програм – зі старими бенефіціарами, які залишися в своїх домівках, з бездомними, для яких готуємо щодня тисячі гарячих обідів по цілій Україні, з лежачими самотніми людьми, до яких, крім нас, зараз ніхто не приходить.
Працюємо з тим, хто втратив житло і потребує тимчасового притулку, з багатодітними сім’ями, які потребують елементарного забезпечення, як от підгузки, дитяче харчування, базові гігієнічні засоби.
Ми вже надаємо психологічно-соціальний супровід постраждалим від війни. Щоправда, цей аспект тільки починає набирати обертів.
У Чернівцях на вокзалі ми вже створили дитячий простір, де наші аніматори граються з дітьми, а мами в цей час мають змогу трохи відпочити…
Наша команда з Дрогобича виїжджала до кордону з наметами і обігрівачами, де біженцям довго доводиться чекати з дітьми і мерзнути. Ситуація дуже динамічна і ми стараємося моніторити реальні потреби і відповідати на них.
Зараз бачимо що багато людей їдуть автобусами через кордон, і, як правило, не мають, що їсти, пити. Тож ми доносимо їм їжу і пиття.
Центри Карітасу надають щодня дах над головою майже 1400 особам. Ця цифра варіюється.
– Чи багато волонтерів долучаються?
– Дуже. Наші центри ще не подавали нам конкретні цифри, але в середньому це від 30 до 60 активних людей доброї волі у кожному центрі, які своєю допомогою роблять нас більш ефективними та оперативними. І разом з тим, всі нам кажуть, що охочих допомагати – неймовірно багато, тож наша команда волонтерів буде тільки розростатися. Велика частина служіння Карітасу зараз здійснюється саме через волонтерів, особливо на парафіях.
– Маю таке особисте запитання. Ви ось громадянка США. За кілька тижнів до вторгнення Америка активно закликала своїх громадян покинути Україну. Ви залишилися…
– Я є президентом Карітасу України і вірю в місію, яку має Карітас. Я навіть не думала про те, щоб покинути Україну в цей час.
– Кому підзвітний Карітас України?
– Нашим засновникам – Патріаршій курії Української Греко-Католицької Церкви і одній із наший єпархій за кордоном та, звичайно, нашим закордонним партнерам.
Однією з рис Карітасу є повна прозорість. У нас регулярно проводяться міжнародні аудити і всі закупівлі ми робимо максимально прозоро, аналізуючи систему співвідношення якості та цінових пропозицій на постачання товарів та послуг.
Розмовляла Оксана Климончук
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Президент Карітасу України Тетяна Ставнича, в інтерв’ю BBC World Service розповідає про те, як Карітас допомагає людям, що були вимушені покинути свої домівки через напад Росії на Україну.
Тисячі людей після авіаударів та обстрілів по українських містах були змушені тікати на західну Україну, вони намагаються знайти безпечне місце, шукають притулку та потребують базових речей як то гаряча їжа та місце для сну.
«Допомагати людям в потребі – це місія Карітасу, саме тому я без сумніву залишаюсь», – каже Тетяна Ставнича.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
27-30.07.2021 відбувся візит Президента Карітасу Європи монсеньйора Міхеля Ландау та Генерального секретаря Карітасу Європи пані Марії Німан в Київ.
Від Карітасу України почесних гостей зустрічали Президенти різних каденцій – Андрій Васькович та Тетяна Ставнича, а також Генеральний секретар Дзвінка Чайківська.
В Україні представники Карітасу Європи зустрілись із представниками національної влади, політичними лідерами, побували у центральних офісах Карітасу України та «Карітас-Спес Україна», відвідали Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, Карітас Київ та побували у Києво-Печерській лаврі.
Двадцять восьмого липня Міхель Ландау та Марія Німан у Верховній Раді зустрілись з Головою ПП «ГОЛОС», народною депутаткою України Кірою Рудик, де говорили про те, як можна забезпечити соціальну допомогу та підтримку найбільш потребуючого населення України вже зараз.
«У першу чергу ми готові долучитися до врегулювання благодійності на законодавчому рівні. Ми маємо зробити так, щоб займатися благодійністю було почесно, і законодавство цьому сприяло. Досвід мережі Карітасу по всьому світу з різними моделями оподаткування буде дуже корисним для побудови української моделі податкових стимулів для благодійності», – на зустрічі з представниками Карітасу Європи зазначила Кіра Рудик.
Того ж дня відбувся візит поважних гостей до Карітасу Київ, де вони ознайомилися з діяльністю, напрямками роботи, зустрілися з керівництвом та працівниками фонду. А найцікавішою для гостей була, – звичайно – зустріч з дітьми та бенефіціарами організації.
Наступного дня гостей з родини Карітасу приймав національний офіс Карітасу Спес на чолі з президентом о. Петром Жарковським. Під час спілкування особлива увага була приділена проєктам, направленим на щасливе дитинство та материнство, протидію домашньому насиллю.
Після спільного дружнього обіду делегація відвідала «Медично-діагностичний Центр святого Луки», а також один з будинків проєкту «Надія», направлений на протидію дитячій безпритульності, сімейному насильству, сирітству і абортам.
Того ж дня делегація Карітасу побувала у Департаменті військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, де її зустрічав заступник керівника Департаменту військового капеланства о. Андрій Зелінський. Сторони обговорили перспективи подальшої співпраці.
Під кінець свого візиту до України монсеньйор Міхель Ландау у компанії Андрія Васьковича та Тетяни Ставничої також відвідав визначну пам’ятку історії та архітектури – Києво-Печерську лавру.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
22 липня 2021 року відкрилася зустріч локальних директорів мережі Карітасу в Україні. Чергова зустріч, яка зібрала 22 керівників місцевих благодійних фондів та керівництво національного офісу, розпочалась урочистим представленням нової пані Президента Карітасу України Тетяни Ставничої, яка приступила до виконання повноважень вже 1 серпня 2021 року.
Під час відкриття зборів о. Любомир Яворський, уповноважений представник на загальних зборах Карітасу України від Керівного центру «Патріяршої Курії» зачитав Декрет Отця і Глави Української греко-католицької церкви Блаженнішого Святослава, яким було надано благословення на виконання повноважень Президента Карітасу України пані Тетяні Ставничій. Крім того, спеціальною відзнакою Блаженнішого Святослава було відзначено багаторічне жертовне служіння пана Андрія Васьковича Карітасу та Церкві.
У коментарі для Департаменту інформації УГКЦ п. Тетяна Ставнича розповіла, що через молитву й роздуми вирішила прийняти запрошення очолити Карітас.
«Милосердя — це любов у дії. Це — наша віра, виражена у вчинках. Карітас є чимось, що кожен із нас потребує у своєму серці, зокрема для духовного зросту, розвитку особистого та спільнотного», — переконана вона.
«Найперше планую наново ознайомитися зі ситуацією в Україні, зокрема із самим Карітасом. Це — організація, яка відповіла на виклик війни, долаючи гуманітарну кризу. Завдяки своїй діяльності Карітас розрісся професійно й організаційно. Безумовно, що перший мій крок — це знайомство з людьми, які виконують благородну працю, допомагаючи людям у потребі», — сказала новоіменована президентка.
«Дуже ціную запрошення очолити Карітас, а відтак вдячна за можливість долучитися до місії Церкви — служити людям у потребі», — додала на закінчення Тетяна Ставнича.
Андрій Васькович, який очолював організацію майже 20 років, подякував присутнім за довгі роки ефективної та плідної співпраці задля допомоги потребуючим в Україні та висловив впевненість, що за нового керівництва мережа організацій Карітасу продовжить вдосконалювати свої соціальні сервіси та буде завжди готова прийти на допомогу найбільш вразливим категоріям населення.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
