Вже 6 рік
поспіль в Україні триває війна. Ми втрачаємо найкращих синів та дочок нашої
неньки, вшановуємо та пам’ятаємо їх. Кожен герой – це цілий світ та окрема
історія його життя та його родини. Важко уявити, скільки горя, сліз та болю
принесла до їхніх родин сумна звістка про втрату…
Виставку «Почуй мій голос» Карітас Харків
присвячує тим, кому вже неможливо бути слабкими – вдовам, чиї герої поклали
своє життя за Україну. Про них згадують не так часто, але варто лише
задуматися, що пережили вони … Це не лише втрата коханого чоловіка, це втрата
цілого світу родинного затишку і тепла, що панував у їхніх домівках.
Ці ніжні,
тендітні жінки змушені стати «бійцями» та навчитися жити по-новому. Деякі з
них, залишилися з малесенькими дітьми, заради яких треба бути сильними.
Самотужки долати щоденні труднощі, які раніше лягали на плечі господаря. І
найголовніше, стримуючи сльози і посміхаючись, ці жінки мають дивитися в
майбутнє із світлою пам’яттю про минуле.
Ми
прагнемо, аби суспільство «почуло» про їхній біль та крик любові, який рветься
з душі і долинає до небес.
Запрошуємо
відвідати фотовиставку «Почуй мій голос»,
що присвячена вдовам загиблих воїнів АТО.
Відкриття: 18 лютого, о 14:00
Локація: м. Харків, Обласний організаційно-методичний центр
культури та мистецтв – вул. Пушкінська, 62
Тривалість: до 11 березня 2019
Захід
організовано у співпраці Карітас Харків, в межах проекту «Об’єднуючи людей
заради розбудови миру», громадської організації «Всеукраїнське об’єднання
рідних загиблих, безвісти загиблих захисників України» та Обласного
організаційно-методичного центру культури і мистецтва.
У січні 2019 року при Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві розпочала свою діяльність Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру «Назарет». Робота Порадні спрямована на надання консультативної допомоги людям, які потерпають від наркотичної, алкогольної чи ігрової залежності, а також їхнім близьким.
Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру УГКЦ «Назарет».
Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5 (Станція метро «Лівобережна») Телефон для довідок: 095-390-43-62
Відкриття Порадні – важливий крок у розвитку напрямку роботи з узалежненими людьми, який вже досить тривалий час впроваджується на базі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, де працює Загальноцерковний Реабілітаційний Центр «Назарет». Про роботу «Назарету», про розширення діяльності на всеукраїнський масштаб, про перспективи роботи з людьми із різними видами залежностей для Карітасу та України розмовляємо з директором Карітасу СДЄ отцем Ігорем Козанкевичем.
Розкажіть, як виникла ідея
«Назарету» і як він розвивався? Чим є центр сьогодні?
У
цьому році виповнюється 15 років з часу його заснування як центру допомоги
узалежненим від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Тому зараз маємо нагоду
подивитись, що було зроблено і куди ми далі йдемо. Важливим кроком вперед стало
відкриття Порадні у Києві, яка допомагає поширити наше знання та досвід.
Ми
починали як невеликий локальний проект, тоді, навесні 2004 року, ми передусім
дивились на нього як на один з компонентів роботи з дітьми вулиці, адже багато
проблемних дітей походили саме з родин, де були узалежнені батьки. Але досить
швидко ми побачили, що існує потреба у постійній реабілітації, а не в
одноразових проектах. Саме тому ми відкрили центр. Зараз, маючи статус
загальноцерковного, «Назарет» не просто проводить реабілітацію, але виступає і
навчальним центром, ми вишколюємо кадри для інших центрів Карітасу, всі бажаючі
можуть приїжджати до нас на стажування, отримати досвід роботи.
Минулого року ми разом з австрійськими партнерами провели навчання за чотирма спеціалізованими модулями для тих хто буде працювати з узалежненими. В минулому році через реабілітаційний центр пройшло 120 осіб, також у нас працюють консультативні пункти в Дрогобичі та Львові, а також амбулаторне відділення, де надається психологічна підтримка узалежненим та їхнім родичам, мотивація на проходження реабілітації, заходи з ресоціалізації.
З якими найпоширенішими
проблемами Ви зустрічаєтесь в своїй роботі? Адже утримувати великий
реабілітаційний центр, та ще й розгалуженою системою консультативних пунктів та
методологічною базою непросто?
Наша
найбільша проблема – це фінансування. Всі Карітаси досить залежні від
зовнішнього фінансування міжнародних партнерів, але коли мова доходить до
підтримки проектів для узалежнених, як правило, ми чуємо, що це наша внутрішня
проблема. Втім, це дуже велика проблема і ми це бачимо – кількість узалежнених
зростає, додаються такі нові групи як ветерани АТО, переселенці.
Зараз діяльність реабілітаційного центру майже повністю фінансується приватними коштами осіб, які проходять реабілітацію, їхніх близьких. Проект Порадні в Києві вдалося запустити завдяки пожертві приватної особи з Австрії, але ці кошти розраховані лише на старт проекту. Патріарша курія надала нам приміщення при соборі для консультаційного центру, допомагає інформаційно. Дуже важливим є підбір персоналу як правило, це люди, яких самих так чи інакше торкнулась проблема, які втратили близьких через залежність. Ще одна наша проблема – це поширення інформації.
Питання реабілітаційних
центрів часто обговорюються в пресі, як правило, журналісти люблять описувати
ті центри, які важко назвати реабілітаційними – де над пацієнтами знущаються,
використовують небезпечні методики. А от успішними практиками не дуже
цікавляться. Це правда?
Коли ми тільки відкрили центр, мене
викликали до районної адміністрації, бо на центр приходили скарги. Виявляється,
нічого поганого наші реабілітанти не робили, вони просто сідали в автобус на
зупинці коло центру. А люди знали, якщо тут сів – значить з центру для
алкоголіків чи наркоманів, значить погана людина. Нікого не цікавило, скількох
людей ми вилікували. Зараз ми це вже пережили, середовище інакше реагує на нас.
Я б хотів щоб інформаційний простір дивився на реабілітацію як на позитив, щоб журналістів цікавили свідчення узалежнених, їхніх рідних. Щоб на кожного реабілітанта ми дивились як на особистість, адже кожна людина – це скарб, це чийсь син, батько, чоловік. Ми готові працювати з усіма, хто допомагає узалежненим. В Євангелії написано «Хто не проти вас, той з вами». Єдине, ми не співпрацюємо з закритими центрами, де насильно допомагають це наша принципова позиція. Ми беремо лише тих хто погоджується приїхати добровільно.
В реабілітації однією з найважливіших складових є те,
чи зможе людина зберегти тверезість після завершення курсу. Що ви робите для
збереження ефективності лікування?
Вже в процесі
реабілітації ми працюємо над мотивацію Не примушуємо, але працюємо аби людина навчилась
брати відповідальність за свої вчинки. Ми намагаємось мотивувати людину на
тверезість, але це, на жаль, вдається не завжди, часто людина не може змінити
середовище і знову потрапляє в проблему. Ми розуміємо наскільки важливі групи
підтримки, тому мотивуємо після виходу відвідувати їх.
Оскільки ми
працюємо, в основному, за методологією «12 кроків», ресоціалізація є важливим
компонентом роботи. На 3-4-му етапах клієнти пишуть програму, що вони будуть
робити після завершення лікування. Вони можуть поїхати додому, спробувати
пожити поза центром, пошукати роботу, а потім знову повернутись. Для тих, кому
потрібна допомога після завершення реабілітації є центр «Воскресіння», де вони
можуть рік чи більше пожити, часто навіть з родинами, якщо ще не готові
повернутись у своє середовище. Бракує інформації про нас і над цим треба ще
працювати.
От зараз ми можемо
прийняти ще 10 осіб, але інформаційного ресурсу не вистачає. Адже тут не просто
взяти і приїхати – потрібно, щоб були люди, які правильно мотивують, адже
нечасто людина сама усвідомлює свою залежність, тут треба працювати з близьким
оточенням, мотивувати.
Якою ви бачите перспективу діяльності «Назарету»?
Я відкритий для
співпраці з усіма, тим більше, що у церкві я відповідаю за душпастерство
тверезості. Якщо завтра до мене прийде людина з будь-якого міста України і
скаже, що пропонує приміщення для центру – ми готові його відкривати. Для
успішної роботи реабілітаційного центру потрібно, аби приїжджали узалежнені, щоб
ми продуктивно контактували з родинами, і мали партнерів та друзів.
Я зацікавлений і
мрію, що це буде наша спільна справа. Часто люди кажуть: «Мене це не цікавить, у моїй родині узалежнених нема». А потім така
людина йтиме по вулиці і її зіб’є водій, який перебуває під дією алкоголю чи
наркотиків. Це наша спільна справа. Зараз ми співпрацюємо з міністерствами
охорони здоров’я та соціальної політики, наш центр офіційно визнаний церквою,
ми відкриті для всіх бажаючих – кожен може приїхати, подивитись як ми працюємо.
Бракує фінансової
підтримки. Найбільше мені болить те, що проблема залежності стає все
актуальнішою в Україні, але приватні реабілітаційні центри розраховані більш на
людей, які мають родичів чи близьких, які можуть заплатити за перебування. А
якщо людина через свою залежність втратила все?
Якщо їй навіть жити нема де? Потрібні державні програми допомоги та підтримки,
держава, органи місцевого самоврядування не можуть відвернутись від цієї
проблеми, це питання національної безпеки. Кожен, хто продає алкоголь
неповнолітнім, хто розмальовує стіни рекламою наркотиків, хто розміщує рекламу
алкоголю чи гральних закладів – свідомо чи несвідомо є зрадником України, бо
цим нищить наш народ, не відрізняючись від того, хто стріляє на Сході, він несе
цим кривду, яка може бути невідворотна.
Заснованому 2004 року ЗРЦ «Назарет» у 2010 р. було присвоєно статус першого загальноцерковного реабілітаційного центру в Українській Греко-Католицькій Церкві, який надає кваліфіковану допомогу в лікуванні осіб з хімічною та поведінковою залежністю. Центр розрахований на 45 осіб. Програма реабілітації розрахована на 8 місяців. Протягом всієї реабілітації клієнти мають психологічний супровід та індивідуальну програму .
Тема дослідження,
що провели експерт Карітасу України з протидії торгівлі людьми, пані Наталя
Голинська та магістр соціології, пані Юлія Мартинова, була вибрана не випадково
– за даними Глобальної доповіді Організації Об’єднаних Націй щодо торгівлі
людьми, майже кожна третя жертва торгівлі людьми у світі – дитина. Щороку
близько 1,2 млн дітей у світі стають жертвами торгівлі людьми.
Основними
завданнями дослідження були якісний та кількісний аналіз ситуації з торгівлею
дітьми в Україні, збір та аналіз інформації про випадки продажу дітей, аналіз
явища сурогатного материнства, його вплив на дитину та відношення до можливості
використання дітей для різних цілей та розробка рекомендацій для покращення
ситуації з запобіганням торгівлею дітьми.
На жаль,
аналіз відкритих даних щодо кількості зафіксованих випадків торгівлі дітьми в
Україні показав загалом дуже малу їх кількість в абсолютних цифрах – Департаментом боротьби зі
злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми
Національної поліції України упродовж 2011–2016 рр. було зафіксовано
лише 49 злочинів, які стосувалися торгівлі дітьми. Тоді як
лише Міжнародна Організація з міграції з 2000 року надала допомогу принаймні 574 дітям-громадянам України, які постраждали від торгівлі людьми.
Низький рівень виявлення випадків торгівлі дітьми на практиці пов’язаний як з низьким
рівнем поінформованості про проблему і серед загального населення в цілому і
серед фахівців відповідних установ та організацій, так і з відсутністю єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків
та жертв торгівлі людьми, в тому числі й дітьми в Україні.
Основними формами торгівлі дітьми в Україні експерти назвали продаж дітей, примусове жебрацтво та сексуальну експлуатацію, поруч із примусовою працею, виробництвом порнографічної продукції, трансплантацією (за даними Нацполіції, в 2018 році було передано до суду п’ять кримінальних проваджень щодо продажу неповнолітніх з метою вилучення органів), використанням дітей у збройному конфлікті та для дрібної злочинної діяльності.
Низький матеріальний
статок родин, складні життєві обставини сімей та недостатня поінформованість про
проблему вважаються експертами основним підґрунтям для торгівлі дітьми. Загалом
причин для поширення торгівлі дітьми в Україні є досить багато: це і складна економічна ситуація – «зріст цін і падіння доходів», і формальне ставлення
до проблеми з боку виконавчої влади, і криза цінностей, і недосконалість чинного законодавства, зокрема в частині роботи з
документами осіб та дітей, що опинилися на тимчасово окупованих територіях.
Серед інших причин називалися вікові особливості розвитку дітей, коли останні
можуть не ідентифікувати, що опинилися в ситуації торгівлі людьми, корупція, попит-пропозиція, віртуальна
реальність, втрата основних цінностей.
На думку експертів, збройний конфлікт на території України
випливає на поширеність торгівлі дітьми через зростання бідності. Торгівля
людьми й дітьми є поширеним явищем на непідконтрольних Україні територіях,
проте немає ніякої можливості оцінити її масштаби. Серед основних її форм в
зоні конфлікту були названі використання
дітей як інформаторів, залучення неповнолітніх у збройний конфлікт з сепаратистського та,
ймовірно, сексуальна експлуатація, можливо
у формі «секс за виживання».
В Україні сурогатне материнство є законодавчо дозволеною допоміжною
репродуктивною технологією для певних категорій батьків, в тому числі й
нерезидентів України. Попри відсутність закону про сурогатне материнство та
самого терміну в українському законодавстві, після заборони комерційного
сурогатного материнства в Індії, Україна стала надзвичайно привабливою для
комерційного сурогатного материнства для іноземців з ряду вагомих причин:
– низька вартість порівняно з США, наприклад, (приблизно 30-35 тисяч доларів порівняно з 150 тисяч в США);
– законодавчо дозволена та проста юридична процедура (Договір про надання репродуктивних послуг);
– мінімум необхідних для процедури документів;
– відсутність законодавчих обмежень для іноземців як в інших країнах;
– фактична відсутність контролю з боку держави за дотриманням всіх юридичних моментів;
– досить високий рівень розвитку медицини та репродуктивних технологій.
Незалежні експерти вказують, що в Україні немає
жодного контролю і регламентації цієї сфери, а найбільша прогалина – довідку
про генетичну спорідненість замість ДНК-тесту видає сама клініка, що уможливлює
численні спекуляції та фактично торгівлю дітьми, якщо дитина генетично не є
рідною з батьками.
Основними шляхами протидії торгівлі дітьми в Україні експерти назвали:
– поширення інформації в суспільстві щодо торгівлі дітьми, просвітницькі кампанії як для дорослих, так і для дітей,
– покращення взаємодії між державою та неурядовими організаціями в цій сфері,
– єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків та жертв торгівлі людьми,
– покращення соціального та матеріального добробуту українців та зміни в законодавстві
– розвиток соціальної роботи в громадах.
Дослідження «Торгівля дітьми в Україні: Продаж дітей та сурогатне материнство» проводилося Благодійною організацією Карітас України в серпні-грудні 2018 року за фінансової підтримки Карітасу Франції.
Команда з протидії торгівлі людьми Карітасу України
«Бог був завжди добрим до мене, протягом всього мого
життя»
Св. Жозефіна Бакіта
8 лютого припадає літургійний спомин Жозефіни Бакіти, в молодості – рабині з Судану, пізніше – монахині згромадження сестер Каносіянок. Цей спомин збігається з Міжнародним днем молитви за жертв торгівлі людьми.
За словами Папи Франциска, торгівля людьми – це «жахлива катастрофа», «ганебний
злочин», «відкрита рана на тілі сучасного
суспільства». «Це суспільне лихо
зводить до стану рабства багатьох чоловіків, жінок і дітей заради трудової чи
сексуальної експлуатації, торгівлі органами, для жебракування та примусової
злочинної діяльності», — каже Святіший Отець.
Варто зазначити, що 17 січня 2019 р., у Ватикані відбулося представлення
двох документів, приготованих Відділом у справах мігрантів і біженців
Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові. Цими документами стали «Душпастирські напрямні щодо торгівлі
людьми» та «Світло на дорогах
надії».
«Душпастирські напрямні» – документ, який є плодом консультацій з єпископськими
конференціями, католицькими організаціями та чернечими згромадженням. У ньому
представлено серію душпастирських напрямних, покликаних допомогти зрозуміти, розпізнавати,
запобігати та перемагати лихо торгівлі людьми, захищати постраждалих та сприяти
їхній реабілітації «Світло на дорогах
надії» – збірка повчань Папи Франциска на тему мігрантів, біженців і
торгівлі людьми. До паперової версії книги увійшли виступи Святішого Отця,
виголошені від початку його понтифікату до кінця 2017 року.
Карітас України також вже багато років поспіль приділяє увагу питанню протидії торгівлі людьми. Наразі фондом імплементуються два проекти: «Підтримка діяльності консультаційних центрів для людей, що потерпіли від торгівлі людьми» та «Соціальна допомога жертвам торгівлі людьми в регіонах України, що є в зонах збройного конфлікту».
По Україні діє вісім консультаційних центрів Карітасу у Львівській,
Івано-Франківській, Київській, Одеській та Харківській областях.
Соціальний портал «Кар’єра для нового життя» пропонує
взяти участь у безкоштовному вебінарі «Тайм-менеджмент:
правильно розставляємо пріоритети в плануванні», який відбудеться 12 лютого
2019 року.
На вебінарі ви зможете:
– дізнатися
про баланс між різними сферами життя;
– розставити свої життєві та професійні
пріоритети й навчитись ефективно планувати;
– використати
на практиці прості інструменти для планування свого життя.
Ведуча вебінару – Оксана
Камишева, фахівець із працевлаштування, саморозвитку та кар’єрного росту.
Проводила тренінги з легального працевлаштування за кордоном та протидії
торгівлі людьми, співбесіди, адаптації на новому робочому місці, планування.
Дата й час: 12 лютого 2019 року, з 16:00 до 17:00. Місце проведення: онлайн формат.
Після реєстрації за посиланням http://bit.ly/prioriteti_pravilno ви
отримаєте на електронну пошту посилання, за яким зможете потрапити у
віртуальний кабінет, де в запланований час відбудеться вебінар.
5 лютого 2019 року в Карітасі
Коломия відбулася зустріч священників, що готові активізувати соціальне служіння
на своїх парафія.
Захід відбувся в межах
реалізації проекту «Підвищення рівня
соціальної відповідальності парафій та їх участі у житті громад на місцевому
рівні».
Нагадаємо,
що трирічний проект «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх
участі в житті громад на місцевому рівні» стартував восени 2017 року. Він має
на меті активізувати соціальне служіння в українських греко-католицьких
парафіях через навчальні програми для парафіян і духовенства, підтримку малих
грантових пропозицій та активний медіа-супровід.
Першу зустріч зі священиками очолив Преосвященний Владика Кир Василій
Івасюк. На неї також з’їхалися священики Коломийської та Чернівецької єпархій,
які згідно попереднього опитування, готові до впровадження такої стратегії на
парафіях.
Владика у своєму вступному слові наголосив на необхідності Церкви сьогодні подати руку допомоги потребуючим
людям.
Подальшу зустріч повів директор Благодійного фонду
Карітас Коломия о.Сергій Трифяк. Він розповів про два механізми впровадження
стратегії на парафіях, а ще поділився досвідом роботи з парафіями за минулий рік.
Крім того присутні переглянули відео
Блаженнішого Святослава про «Соціальне служіння в Українській Греко-Католицькій
церкві».
До слова, цього року участь у проекті візьмуть
одинадцять парафій, а саме:
– Парафія Різдва
Пречистої Діви Марії, смт. Делятин
– Парафія Покрови
Пресвятої Діви Марії, с. Сопів
– Парафія Стрітення
Господнього, м. Коломия
– Парафія Святого
Миколая, с. Стопчатів
– Парафія Пресвятої
Трійці, с. Троїця
– Парафія Непорочного
Зачаття, с. Пнів
– Парафія Покрови
Пресвятої Діви Марії, с. Королівка
– Парафія Святого
Миколая, с. Лісна Слобідка
– Парафія Святих
апостолів Петра і Павла, м. Вижниця
– Парафія Святого
Архистратига Михаїла, c. Гаврилівка
– Парафія
Катедрального собору Преображення Христового, м. Коломия
Також, спеціаліст по
роботі з молоддю з особливими потребами Оксана Мельник розповіла про
проект «Базовий проект для розбудови
структур самодопомоги для людей з вадами розвитку і для організації
консультацій методом «неповносправні, а також їхні батьки консультують
неповносправних» в регіонах Коломиї та Чернівці в Західній Україні» та
запросила присутніх до співпраці.
Патронат проекту здійснює
Відділ соціального служіння Патріаршої курії УГКЦ. Діяльність відбувається за
міжнародної фінансової підтримки, яку надають Renovabis, CRS та CNEWA Canada.
Селище Гранітне
Волноваського району знайомо майже всім гуманітарним організаціям, які працюють
в буферній зоні на півдні Донецької області.
Своєрідний «кордон»
– лінія розмежування, проходить
вздовж цього населеного пункту, де постійно проживають близько двох тисяч
мешканців.
Тут працюють
багато різних гуманітарних організацій, але цільова допомога кожного фонду не
дублюється іншими, завдяки постійній координації спільної роботи всіх благодійних
організацій в регіоні.
Наразі,
впроваджуючи комплексній підхід надання допомоги, Карітас Маріуполь долучився
до співпраці в Гранітному.
В цьому
населеному пункті почала свою робота мобільна команда Карітасу, яка складається
з лікарів та психологів. Доповнюючи роботу один одного, наші фахівці надають
різносторонню допомогу населенню, постійно підтримуючи їх життєвий потенціал.
3 лютого 2019 року в Храмі Святого Пророка Іллі, що у м. Краматорськ, відбувся благодійний концерт студентів Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ – Андрія та Юрія Шабанових та Андрія Хомена.
Метою концерту був збір пожертвувань для лікування маленької Веронікі. Дівчинка народилась передчасно й лікарі декілька тижнів боролись за її життя, щоб дівчинка вижила. Радість була недовгою, бо в малечі діагностували вроджену патологію обох очей, через що вона не могла бачити.
До Кризового
центру Простору підтримки Карітасу Краматорськ звернулась мати Вероніки, яка
розповіла про їх з дочкою історію «боротьби». Зараз Вероніці 6 років, вона
перенесла вже 15 операцій та продовжує боротьбу за можливість бачити цей світ.
В результаті проведення концерту організаторам вдалося
зібрати 4460 гривень. Всі присутні на благодійному концерті отримали величезне
задоволення не тільки самого концерту, а й від можливості спілкування з людьми,
які об’єднані спільними інтересами.
Зібрані гроші були передані бабусі та
дідусю Вероніки, які в свою чергу сказали слова подяки та надії, що у них
зміцнилася віра в те, що їх дитина обов’язково впорається з таким страшним
захворюванням.
Присутні гості бажали дівчинці якнайшвидшого одужання і щоб вона скоріше своїми оченятами змогла побачити все, що відбувається навколо неї і для неї.
Ті, хто не зміг прийти, але хоче допомогти, можуть перевести гроші на банківську картку мами Вероніки.
День безпечного інтернету (Safer Internet Day) запроваджено за ініціативою європейських некомерційних організацій European SchoolNet та Insafe з 2004 року та відзначається у вівторок другого тижня лютого.
День
безпечного Інтернету має на меті досягнення об’єднання зусиль держави, бізнесу
і громадськості для популяризації механізмів безпечної роботи в мережі, перш за
все серед дітей та молоді.
Цього року до Дня
безпечного Інтернету приєдналися вже 140 країн. Із метою захисту дітей від
сексуальних ризиків в Інтернеті в Україні проводиться Всеукраїнська акція #STOP_SEXтинг.
До Дня безпечного інтернету, з метою привернення уваги до цієї важливої теми, дитячі центри Карітасу підготували ряд діяльностей для дітей. Наприклад, юні відвідувачі самоорганізованого учбового простору (СОУП) в місті Дрогобич самостійно шукатимуть та сортуватимуть інформацію про безпечну поведінку в інтернеті, а потім презентуватимуть свої результати.
У місті Харкові для дітей буде організовано тематичне заняття з елементами тренінгу на тему «Безпечна поведінка в інтернеті»
«Тема безпеки в інтернеті є надзвичайно важливою та актуальною у роботі Карітасу з дітьми та молоддю. Сьогодні діти та молодь спілкуються більше в інтернеті, ніж в реальному житті, виражають там свої емоції, занепокоєння, симпатії, тощо. Часто, на жаль, вони також можуть стати жертвами цькування, знущань та залякувань у віртуальному світі з боку однолітків або старшокласників, або навіть дорослих, що в свою чергу може нести ряд негативних наслідків, таких як невпевненість в собі, ізоляція, страх, депресія і, в найгірших випадках, самоушкодження або суїцидальний настрій», – каже Наталія Ткаченко, менеджер проекту «Національна мережа центрів для дітей та сімей» Карітасу України.
В дитячих центрах Карітасу з дітьми та
молоддю проводиться превентивна робота по запобіганню кібербулінгу у формі
тренінгів, дискусій, перегляду фільмів, ігор тощо. Діти та молодь здобувають
необхідні знання про правила поведінки в інтернеті, що варто, а що не варто
розміщувати назагал і як реагувати в разі, якщо хтось став жертвою віртуального
цькування.
Працівники Карітасу також дуже обережно
ставляться до розміщення фото та відео з дітьми у соц.мережах. Існує політика,
згідно якої лише за письмової згоди батьків та усної згоди дітей, цей матеріал
може бути опублікований.
Якщо у Вас є запитання чи пропозиції, будь ласка, звертайтесь до Національного комітету Дня безпечного Інтернету в Україні (Центр кращого Інтернету) на адресу електронної пошти: ukraine.sid@gmail.com
Час проведений в лікарні зазвичай не надто веселий період, але так багато
вільного часу, щоб читати казки та вірити в чудо! Говорять, що діти, яким
читали в дитинстві казки, досягають більшого успіху в житті! А нашим
супергероям в дитячій лікарні потрібна шалена доза корисної інформації та
дивовижних історій.
Саме тому в рамках проекту «Лабораторія
супергероїв» тазавдяки партнерам
із ТОВ Видавництво «Ранок», Карітас Полтава готується до доброї акції «Куточок для книги» для відділень
дитячої міської клінічної лікарні м. Полтава.
Новенькі книжки з’являться в книжкових куточках лікарні, для того щоб ваші
чомусики знайшли відповіді на всі свої питання!
Разом зі стартом акції, організатори оголошують благодійний збір літератури
для куточків книги у відділеннях лікарні.
Долучайтесь і ви до нашої акції
та приносьте:
– змістовні дитячі казки;
– розвиваючу літературу;
– пізнавальні книги для підлітків;
Подаруйте цікаву літературу маленьким пацієнтам для корисного проведення
часу під час лікування!
