Впродовж серпня-грудня 2020 року відбувалася реалізація проєкту «Оцінка та реагування на виклики у сфері захисту прав дітей під час пандемії COVID-19», який впроваджується Міністерством соціальної політики спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГС “Українська Мережа за права дитини” у Волинській, Дніпропетровській, Миколаївській, Полтавській та Харківській областях.
У Волинській області партнером проекту став Волинський обласний благодійний фонд «Карітас Волинь».
По Волині здійснено моніторинг безпеки та потенціалу 272 сімей, куди повернулись 577 дітей з інтернатних закладів на час епідемії.
26 мультидисциплінарних команд фахівців склали 325 актів оцінки потреб вразливих сімей, з метою здійснення соціальної роботи з ними (надання соціальних послуг чи взяття під соціальний супровід).
Фахівцями Карітасу Волинь, в особі регіонального координатора Скриннікової Вікторії, соціального педагога Галицької Тетяни та психолога Федорович Наталії була надана всебічна соціальна підтримка вразливим сім’ям з дітьми в надзвичайних ситуаціях.
50 сімей, в них 158 дітей, які повернулися з інтернатних закладів та залишились вдома і навчаються в закладах освіти по місцю проживання, впродовж грудня отримають гуманітарну допомогу.
Всього в рамках проєкту допомогу отримають 89 сімей, в яких проживає 283 дитини, на загальну суму близько пів мільйона гривень.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Жителям прифронтової Миколаївки роздали понад 20 наборів паливних брикетів. Доставили вантажівку з паливом представники благодійного фонду “Карітас Маріуполь” та місцеві фермери.
Потрібно щонайменше 3 тонни палива, щоб обігріти будинок, розповів Суспільному власник будинку, місцевий житель Іван Сергійович. Чоловік живе один, пенсії для заготівлі вугілля та дров не вистачає. Не замерзнути взимку допомагають благодійники.
“Тонну вугілля і брикетів 2 тонни — це ледве вистачить. Поки війни не було, тут краще було, тут вугілля возили машину за машиною, та дешево”, — каже чоловік.
У оселі пана Івана в середньому 18 градусів тепла. Піч розпалює раз на день — ввечері, економить брикети.
Фермер Геннадій Рудиченко розповів Суспільному, що доставити брикети самотнім пенсіонерам допомагають місцеві фермери.
“У нас же там 4 трактори, моя машина п’ята. Всі місцеві орендатори, фермери допомагаємо”, — каже Геннадій.
Допомогу отримають близько сотні жителів, зокрема: пенсіонери, люди з інвалідністю, матері-одиначки та багатодітні родини.
Як повідомив Суспільному соцпрацівник БФ “Карітас Маріуполь” Едуард Мехеда, загалом роздадуть 200 тонн брикетів.
“Ми працюємо у буферній зоні — 0,5 кілометрів. Це вже у нас, цієї осені, не перший населений пункт. Ми вже видали гуманітарну допомогу в Чермалику, Старогнатівці, тут. І плануємо ще в селищі Орловському”.
Наразі в Миколаївці проживає понад 2 тисячі жителів.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Якщо ви замислилися про зміну своєї професії або кар’єрного напрямку, то оптимальне рішення цієї проблеми вам підкажуть на вебінарі соціального порталу «Кар’єра для нового життя».
Захід буде корисний:
тим, хто замислюється про зміну сфери діяльності, але не може визначитися з майбутнім кар’єрним напрямком, або має справжнє місце роботи, яке не хотілося б кидати, і планує переходити в нову сферу, але не знає, із чого почати.
тим, хто замислюється про профорієнтацію, але й гадки не має, як це зробити безболісно й максимально комфортно, зможе конкретно визначитися, отримавши на вебінарі відповіді на всі хвилюючі питання.
У ході вебінару будуть розглянуті теми:
Що таке профорієнтація, які її види.
На що зверніть увагу на початку шляху.
Що включає в себе зміну сфери діяльності.
З чого почати профорієнтації.
Невпевненість у собі.
Пошук роботи у випадку з профорієнтації.
Ведуча вебінару – Олена Іванчикова – кар’єрна консультантка, авторка телеграм-каналу з професійного розвитку й кар’єри https://t.me/enjoyincareer, раніше – HR-директорка з досвідом роботи у сфері управління персоналом більше 8 років.
Заповніть форму – і ви отримаєте на пошту посилання, за яким зможете взяти участь у вебінарі під час його проведення.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо після реєстрації ви не отримали від нас листа з посиланням на участь у вебінарі – перевірте папку «Спам»: лист може потрапити туди.
За додатковими питаннями звертайтеся за номером:
+38 050 314 69 44, Вікторія.
Вебінар відбудеться в межах проекту «Зміцнення місцевої самоорганізації та соціальної згуртованості громад у східному та південному регіонах України».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Що таке емоційне вигорання та яка природа його виникнення?
Емоційне вигорання наступає внаслідок втрати сенсу того, що ти робиш. У волонтера настає розчарування, з’являється зневіра. Це приводить до знецінення своєї праці, виникає почуття провини або відсторонення.
В цей момент волонтеру важливо відстежити свою поведінку, як на нього реагують люди, або спробувати стати до роботи в парі з іншим волонтером. Головне, не доводити себе до виснаження.
Ми підібрали деякі «рецепти» від вигорання. Cподіваємось, що вони можуть стати вам у нагоді.
• Застосуйте різноманітні дихальні техніки, які дозволять наситити ті частини тіла, де є напруга, часом це нагадуватиме йогу;
• Зробіть вправи на розтяжку. Спочатку відчуйте сильну напругу у м’язах, а потім розслабте. Це виводить стрес;
• Змініть вид діяльності. Якщо ви, наприклад, займаєтесь розумовою працею, то змініть на якійсь силові активності (наведіть лад у шафах, догляньте кімнатні рослини, тощо);
• Застосуйте метод «п’яти маленьких кроків». Він полягає у пошуку 5 активностей, які допоможуть мобілізувати сили і дозволять швидко побачити результат: приготувати щось смачненьке, попрасувати речі, вимити вікно, тощо;
• Поговоріть відверто з близькою людиною/з координатором волонтерських програм організації, з якою співпрцюєте;
• Візьміть участь у групі взаємопідтримки волонтерів;
• Побудуйте свій тайм-менеджмент. Знайдіть для себе баланс між «треба» і «хочу»;
• Застосуйте у команді ретрит (від англ.retreat). Це період особистого чи групового усамітнення чи психологічної роботи над собою. Цей принцип використовують для підвищення ефективності та результативності через міні-лекції, коучінг, виконання практичних завдань, використання мозкового штурму. Це сильне емоційне і розумове навантаження, так би мовити стрес для організму і він «включає» всі резерви.
Рецептів може бути безліч. А ми, зі свого боку, не будемо втомлюватись нагадувати нашим добровільним помічникам про важливість їхньої допомоги і дякувати за всі добрі справи, що вони зробили.
З порожньої склянки не наллєш! Пам’ятайте про цей принцип надання допомоги ближньому, наповнюйтесь і бережіть себе!!!
Телефон спеціаліста по роботі з волонтерами Простору Підтримки Карітасу Маріуполь: 097 174 42 57.
___
Фахівець по роботі з волонтерами працює в рамках проекту “Створення соціальних центрів для посилення можливостей подолання труднощів та розвитку потенціалу самодопомоги постраждалих від конфлікту людей і громад в Україні” за підтримки Карітасу Німеччини та Карітасу України.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Історії людей, які надихають і мотивують розвиватися та рухатися вперед.
Стрічку «Життя у повноті» презентували у Карітасі Тернопіль. У ній розповідають про життя учасників однойменного соціального проєкту, який впродовж 4 років діє у місті.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
30 листопада 2020 року, в управлінні Коломийської єпархії УГКЦ, м. Коломия відбулася конференція щодо розвитку та забезпечення стаціонарного догляду та підтриманого проживання осіб, які потребують даної соціальної послуги.
В роботі конференції, яку організував Карітас Коломия, спільно з Коломийською єпархією УГКЦ та Коломийською РДА взяли участь Протосинкел єпархії о. Роман Кіцелюк, Голова Коломийської РДА п. Любомир Глушков, п. Людмила Непийвода – Регіональний представник Уповноваженого ВРУ з прав людини у Офіс Омбудсмана України, Голови та заступники Голів ОТГ Коломийщини, спеціалісти фінансових відділів та відділів соціальної роботи ОТГ.
Через ZOOM-конференцію з ними спілкувалися п. Олена Фартушна – Заступник начальника Управління інтегрованих соціальних послуг-начальник відділу моніторингу політики у сфері соціальних послуг Міністерства соціальної політики України та юрист Карітас Україна п. Ростислав Кісь.
На конференції обговорювалися шляхи співфінансування Будинку Милосердя Святого Миколая Чарнецького в с. Ковалівка (колишнього геріатричного пансіонату), в якому мешкають 22 особи з усіх ОТГ Коломийщини, які потребують постійного стаціонарного перебування та догляду.
Директор Будинку пані Марта Конечна представила відео про Будинок Милосердя, а в презентації розповіла про умови проживання мешканців, медичну підтримку та працю, яку персонал проводить, щоб наші мешканці почували себе як дома.
Отець Сергій Триф’як представив морально-етичні аспекти спільної відповідальності громад за тих людей, які потребують соціальної опіки та допомоги, а п. Любомир Глушков наголосив на юридичних та законних аспектах та подякував особисто Владиці Василію Івасюку і Карітас Коломия, які від квітня місяця взяли на себе відповідальність та опіку над мешканцями Ковалівського геріатричного пансіонату, який вже тоді районна влада мусила закрити, а 22 перестарілі одинокі особи, люди з важкою інвалідністю, які самостійно не мають змоги і не можуть проживати – мусіли бут покинуті напризволяще.
Дуже вагомий вклад у роботу конференції та роз’яснення механізмів співфінансування таких закладів зробили п. Олена Фартушна та п. Людмила Непийвода, які на базі сучасного законодавства розповіли присутнім про перспективи співпраці ОТГ та держави в утриманні подібних закладів підтриманого постійного проживання.
Дякуємо всім представникам об’єднаних територіальних громад Коломийщини, які, незважаючи на важку фінансово-економічну ситуацію, все-таки шукають способів виконання свого соціального обов’язку та відповідальності перед старшими поколіннями, та підтримання постійного проживання одиноких важкохворих і перестарілих людей, які мешкають в Будинку Милосердя Святого Миколая Чарнецького у Ковалівці.
Завдяки спільній праці і соціальній відповідальності ці люди будуть мати гідну старість і спокійне майбутнє.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Карітас Запоріжжя один з найбільш активних в плані волонтерства місцевих осередків Карітасу в Україні. Тут регулярно проводять Школи волонтерства, допомагають дітям та самотнім стареньким, проводять лекції та, у докарантинні часи, кіноклуби, а у карантинні – роздають захисні маски. Більше 60 волонтерів Карітас Запоріжжя готові допомагати тим, кому тяжче своїм часом, навичками та гарним настроєм. Зараз звісно в основному онлайн. Але, щоб волонтери були ще й задоволені, натхнені та ефективні, потрібен хороший менеджер з волонтерства. І це наш герой – Юрій Вдовцов, який зацікавився цією темою ще у 2008 році, коли поїхав до школи-інтернату разом з друзями у якості волонтера. З тих пір Юрій не лише працює з волонтерами, але й волонтерить у свій вільний час, бо волонтерство для нього – це спосіб життя.
Ми задали Юрію кілька питань, щоб краще зрозуміти секрет його ентузіазму.
Юрію, як ви почали працювати менеджером з волонтерства?
Я багато їздив, як волонтер до інтернатів, дитячих будинків, реабілітаційних центрів, лікарень і мав певну репутацію у місті Запоріжжя, як хороший волонтер. Але після закінчення навчання спершу пішов працювати на завод. У цей самий час мені почали пропонувати роботу в соціальній сфері, і я погодився. Тому волонтерство справді змінило моє життя, принаймні професійно. І зараз, працюючи у Карітас Запоріжжя, я зробив своє хобі основною діяльністю.
Наскільки я розумію, у свій вільний час Ви теж займаєтесь волонтерством. Скільки це займає у Вас часу?
Звісно зараз, через карантин, немає можливості бути дуже активним, але до цього я 4-5 разів на місяць їздив до різних дитячих будинків Запоріжжя та області. Ми з друзями проводили квести, майстер-класи, концерти, дискотеки, щоб допомогти дітям із соціалізацією. Мені дуже подобається допомагати дітям. Я сам отримую від цього багато позитиву, коли бачу їхні щасливі очі. Тоді я відчуваю, що все не дарма.
Юрію, а що для Вас означає працювати саме у Карітасі?
Це велика відповідальність, адже я організовую роботу волонтерів осередку. Я маю навчити їх, як бути хорошими волонтерами. У Карітас Запоріжжя, ми регулярно навчаємо наших волонтерів. Тут ми теж часто працюємо з дітьми, готуємо старшокласників до здачі ЗНО, волонтери працюють у «соціальному гардеробі» (місце, куди можна принести або взяти вживані речі), годують безхатьків та потребуючих.
Я отримує велике задоволення, коли бачу, як до нас приходять волонтери, як вони починають допомагати та дарують іншим трошки свого тепла та добра. І, як менеджер, я маю змогу переконатись, що волонтери допомагають правильно та не вигорають.
Щоб Ви могли порадити тим, хто хоче стати волонтером, але не знає що від цього очікувати?
Така людина має усвідомити сама для себе, кому вона хоче допомагати і як саме, та що вона хоче отримати у кінцевому результаті.
У Карітас Запоріжжя ми також намагаємось мотивувати наших волонтерів – даємо можливість відвідувати різні заклади, наприклад, театри, самі проводимо цікаві заходи, знову ж таки – даємо можливість проходити безкоштовне навчання у тому, що стосується волонтерства, та розвиватись.
З вересня ми зробили «Книжку волонтера» та враховуємо у ній всі відвідані заходи та напрацювання кожної людини.
Хоча є люди, що приходять до нас волонтерити і чекають для себе за це на якусь матеріальну винагороду, що звісно суперечить принципам волонтерства. З такими людьми треба спілкуватись окремо та пояснювати.
Карітас Запоріжжя регулярно проводить Школи волонтерів. Чому б Ви радили її відвідати?
Під час таких Шкіл ми намагаємось навчити волонтерів тому, хто такий волонтер, які у нього права та обов’язки, які бувають види волонтерів, які можливості для саморозвитку є у нашому осередку. До нас приходять викладати експерти з різних областей знань. Також тут ми розповідаємо, як волонтерство може змінити життя людини. Наша мета – залучити до осередку свідомих грамотних волонтерів, щоб потім вони не розчаровувались у волонтерстві, а навпаки мали лише позитивні емоції від цього.
Якщо Ви хочете стати волонтером Карітасу України, заповняйте форму на нашому сайті – http://caritas.ua/volunteer/
Також більше інформації про Карітас Запоріжжя та майбутні «Школи волонтерства» читайте тут http://zp.caritas.ua/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Молодь з особливими потребами, якою опікується Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії, долучилась до боротьби з пандемією COVID-19 та об’єднали довкола цієї проблеми громаду Дрогобича.
Головна мета – допомогти найбільш вразливій категорії людей – безхатькам.
Оскільки всі установи харчування під час карантину були зачинені, бездомні не мали змоги просити їжу. Їм загрожувала голодна смерть (карантин тривав 5 місяців). Неповносправні молоді люди з Карітасу спільно з волонтерами вдома вишивали бісером картини.
Вони організували та провели онлайн акцію #ЩедрийВівторокNow.
Метою цієї акції було зібрати кошти на закупівлю та формування базових продуктових наборів, засобів гігієни, а також засобів захисту для бездомних осіб.
Онлайн акцію “Молодь з особливими потребами допомагає у боротьбі з пандемією” підтримали мешканці міста Дрогобича, які розкупили картини. Було зібрано значну суму коштів.
Ми з впевненістю можемо сказати, що ДОПОМАГАТИ МОЖЕ КОЖЕН.
Зараз просимо і вас допомогти та проголосувати за цю ініціативу на конкурсі соціальних ініціатив: https://cutt.ly/HhlOd3U
Кожен бажаючий зможе проголосувати за ініціативу “Молодь з особливими потребами допомагає у боротьбі з пандемією” (з 1 грудня по 15 грудня включно).
Кожного року 3 грудня відзначають Міжнародний День людей з інвалідністю. У 2020 році темою цього дня стала «Не кожна неповносправність видима», вона сфокусована на розумінні та сприйнятті інвалідності, яка не завжди видима на перший погляд.
Згідно даних ВООЗ, 15% населення світу живуть з інвалідністю.
Це лише приклад того, що мільйони людей мають інвалідність, і значна частина серед них не є такою видимою. Саме в цей день важливо нагадати про важливість безбар’єрності для усіх людей, сприйняття, розуміння, підтримки , супроводу, чи просто прийняття.
Варто також зауважити, що пандемія COVID-19 має негативний вплив, зокрема на людей з інвалідністю. Вона призвела до поглиблення ізоляції, зміни способу життя, погіршення отримання медичних та соціальних послуг, а також має значний вплив на їх психічне самопочуття.
Карітас України налічує 6 соціальних центрів для молоді з інвалідністю у Львові та області, Івано–Франківську та Тернопільській області.
Група самодопомоги для людей з інвалідністю в Карітасі БурштинЦентр для молоді з інвалідністю “Дивовижні долоні” від Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархіїЦентр “Дивовижні долоні” від Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Молодь з інвалідністю, що відвідує Карітас Стрий
Діяльність центрів має одну мету – соціальна інтеграція та включення в життя місцевих громад молоді з інвалідністю.
За 13 років роботи з молоддю з інвалідністю Карітас України здобув досвід та знання основних тенденцій соціального та громадського розвитку в різних регіонах України. Діяльність має вплив на інтеграцію, отримання навичок соціалізації, поліпшення якості життя.
Коли говоримо про Міжнародний день людей з інвалідністю, то хотіла б поділитись роздумами колеги, п.Оксани Ільків, локальної менеджерки соціального центру для молоді з інвалідністю Карітасу Стрийської Єпархії:
«Під час прогулянки із молоддю з інвалідністю поруч місцевого стадіону, ми вирішили “пробігтися” кілька кіл. Пишу в лапках, тому що насправді не кожному з нашої молоді через стан здоров’я можна бігти, тому вирішили просто пройтися кілька разів по колу стадіону. Нас обганяли інші люди, які робили в цьому часі спортивні пробіжки. Одна дівчина серед наших бенефіціарів теж раптом побігла і пробігши кілька метрів зупинилася, почала погано себе почувати.
Ми відійшли в сторону і присіли на траві. За деякий час, коли небезпека минула, я спитала: “Чому ж ти побігла?”. Вона з сумом і похиленою до низу головою відповіла дуже тихо: “Я захотіла побути “нормальною””. Не знала я в той момент, що їй відповісти. І коли подивилася ще раз на бігову доріжку стадіону, то побачила одного хлопця, в контексті цієї історії – “нормального”, який просто так як ми, ходив по колу стадіону і не бігав як усі. Тоді я спитала, чи бачить вона цього хлопця, і чи він відноситься до категорії “нормальних” на її погляд? Вона підняла голову, подивилася, усміхнулася і радісно сказала: “Так”. Питання “нормальності” зразу відпало, адже він теж просто ходив.
Коли ми йшли до дому, я собі подумала, як часом мало потрібно, щоб відчути себе “нормальним” і щасливим, просто присутність людини, яка скерує твій погляд у потрібному напрямку…
Молодь з інвалідністю, що відвідує Карітас СтрийМолодь з інвалідністю, що відвідує Карітас СтрийМолодь з інвалідністю, що відвідує Карітас Стрий
З цієї життєвої історії можна сказати, що живучи в світі різноманітних і дуже умовних, але часом болючих, поділів на бідних і багатих, успішних і не дуже, хворих і здорових тощо, важливо пам’ятати одне, що ким би ми не були, до якої групи нас би не віднесли, є щось таке дуже особливе, що нас всіх об’єднує і що насправді є важливе – ми просто є людьми, і ніщо не може перекреслити нашої людської гідності.
За словами богослова Джоу Востерманса:“Наша людськість полягає не в розумі, наша людськість – у серці”. Тому найкраще, що ми можемо робити щось один одному, це відкривати іншій людині її “красу” і неповторність, її дари і важливість, бо тоді зможемо й самі відкрити в собі щось особливе. А шляхів робити це велика різноманітність…Головне, щоб це було від серця…
Напевно неодноразово в нас могло виникати таке питання: “Я не розумію, яким є дар осіб з неповносправністю?”. На це питання свого часу гарно відповів Джоу Востерманс, канадійський богослов, людина, яка багато років прожила з людьми з неповносправністю: ” Неповносправність сама по собі не є даром. Вона є великим стражданням. Ми бачимо це…Через цю неповносправність їх відштовхнули, відкинули… Ми бачимо страждання їхніх родин. І це не є даром. Я нікому би цього не побажав. Але даром є те, що сховано у цих людей всередині. Їх багато разів ранили, але попри все вони далі хочуть любити. Даром є їхнє вміння пробачати і любити. Для мене це завжди було таємницею. Як вони можуть стільки страждати і бути при цьому такими люблячими, відкритими, щирими, радісними? Саме це є їхнім даром для нас…”»
Підготувала Людмила Сухарєва, програмний менеджер з роботи з людьми з інвалідністю, ПСС експерт Карітасу України.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Що таке профорієнтація, які її види.
