Карітас у Львові закликає зміцнювати наші сім’ї

07.06.13, Львів
Нещодавно діти і молодь з Дитячо-юнацького соціального центру Карітасу у Львові провели ряд заходів, присвячених сімейній тематиці. Беручи до уваги  складну і нестабільну ситуацію в підопічних сім’ях, основна увага заходів концентрувалась на близьких людях, – тих, хто завжди намагається бути поряд і в кожну хвилину готовий допомогти.

Фінансова нестабільність в державі, непрозорість і непередбачуваність економічних коливань, мала заробітна платня, борги за комунальні послуги – це наболілі питання більшості людей, що живуть в Україні. Не є винятком і  потребуючі сім’ї, які відвідують львівський Карітас. Тому працівники благодійного фонду організували вечір фінансової грамотності для батьків своїх підопічних.

«Наша держава підтримує сім’ї у складних життєвих обставинах матеріально. Але є ряд перешкод в отриманні цієї грошової допомоги, навіть незважаючи на те, що рівень такої допомоги кратно менший від потреби сімей, що опинились у кризі. Наприклад, не завжди сім’ї обізнані, під яку категорію допомоги вони підлягають і куди саме їм потрібно звернутися.

Саме тому працівники місцевого Карітасу проводять роз’яснювальну роботу з сім’ями щодо отримання пільг від держави, роз’яснюють, як грамотно використовувати фінанси, надають психологічно-педагогічні консультації. Знаєте, це працює!», – коментує заходи по фінансовій грамотності для батьків підопічних Карітасу координатор проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» у Львові Віталій Герасимів.

Дуже важливо, щоби батьки цікавились своїми дітьми, а діти не були байдужі до своїх батьків, – вважають у місцевому Карітасі. Це ключ до вирішення будь-яких питань. Задля цього працівники Дитячо-юнацького соціального центру організували також вечір, який підготували самі діти для своїх матерів і близьких.

Вірші, пісні, душевні історії, презентації, музичний супровід і музичні твори виконані самими дітьми приємно вразили присутніх батьків. В цей день лунали найщиріші побажання рідним батькам. На заході були присутні декілька десятків людей, і всі залишились вельми задоволені святом.

А на завершення діти  від імені Карітасу Львів УГКЦ подарували батькам набори засобів гігієни та миючих засобів, саморобні презенти,  а також частували своїх батьків солодощами.

Довідка:

Дитячо-юнацький соціальний центр львівського Карітасу понад 10 років допомагає дітям з кризових, малозабезпечених, багатодітних сімей і дітям, які опинились у складних життєвих обставинах.  Метою роботи соціального центру є сприяти тому, щоби десятки проблемних дітей віднайшли перспективи у своєму житті, розвинули свої позитивні риси, подолали кризові обставини, а також навчити їх вести здоровий спосіб життя, дотримуватись християнських цінностей.

Працівники Карітасу Львів УГКЦ при роботі з сім’ями здійснюють наступні діяльності:
– виявлення кризових сімей та визначення їхніх потреб
– відвідування кризових сімей, з’ясування психологічного клімату та побутових умов, укладання угоди соціального супроводу
– інформування та консультації сімей щодо отримання належних їм соціальних виплат; супровід сімей під час збору пакету документів
– організація та проведення тренінгів для подолання конфліктів та насилля в сім’ї
– організація заходів дозвілля для батьків та дітей для кращого налагодження стосунків в сім’ї, (екскурсії, змагання, культурні заходи, спільний відпочинок)
– організація та проведення заходів з неформальної освіти у «Школі батьківської освіти» (планування бюджету, відповідальне батьківство, самодопомога, побутове життя)
– проведення психолого-педагогічних консультацій
– організація юридичних консультацій через партнерські служби
– організація та підтримка клубу взаємопідтримки для батьків, організація регулярних зустрічей

Діти трудових мігрантів пізнають історію України


Екскурсія в музей ім. С.Бандери в Івано-Франківську
30.03.2011
18 березня у рамках проектів Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ «Клуб людей похилого віку «Надвечір» і «Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів» відбулася екскурсія учнів Угорницької ЗОШ в Меморіальний комплекс імені Степана Бандери, який знаходиться в селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.



Музейний комплекс складається з хати-плебанії, в якій проживала родина Степана Бандери, та виставкових зал, де презентовано історію виникнення та діяльності націоналістичних організацій Українська Військова Організація та Організація Українських Націоналістів, розкрито процес становлення Степана Бандери як провідника Організації Українських Націоналістів. В одному з залів учасники екскурсії – діти трудових мігрантів, якими опікується Карітас, – мали змогу також побачити особисті речі Степана Бандери, немовби доторкнутись до його тогочасного життя.

В ході екскурсії учні поспілкувалися з Марією Турчин – головою історико-просвітницького товариства «Меморіал» м. Івано-Франківськ, яка займалася пошуком старовинних експонатів для облаштування будинку родини Бандери, для відновлення їхнього домашнього побуту.

Таким чином діти, яких було запрошено на таку екскурсію, змогли самостійно побачити й почути, ким є національний герой України, яким було його минуле і ставлення до державності. Також така екскурсія – прекрасна нагода для дітей не лише збагатитись розумово, але й стоваришуватись і гарно провести вільний час.

Нетиповий заклад


У Коломиї відкриють
християнський садочок
21.01.2011
Діти з малозабезпечених сімей та сироти будуть навчатися у християнському садочку. Опікуватиметься християнським садочком Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії. Основну підтримку надаватиме Коломийсько-Чернівецька єпархія. Виховання дітей буде в християнському, національному дусі.



 
Дітей буде виховувати підготовлений церковний персонал. Допомагати будуть священнослужителі, сестри-монахині і волонтери. Католицький садок розрахований на 100 дітей. Діти зможуть перебувати у садочку цілодобово, 7 днів на тиждень. Заклад нетипового для міста виховання в Івано-Франківській області буде єдиним.
 
Приміщення, де навчатимуться діти, в експлуатацію планують здати через 2-3 роки. Близько 10 років приміщення не використовувалося, тому споруда занепала і зараз в аварійному стані. Одноповерхову будівлю хочуть добудувати на поверх вище. Садок для дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей планують зробити у європейському стилі. На реставрацію потрібно понад мільйон гривень.
 
«Ми мусимо тут зробити капітальні ремонти. Кошти ми шукаємо серед місцевих жертводавців, звертаємося до закордонних меценатів… Надіємося, що державна влада також зможе допомогти дитячому садочку», – розповів Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії.
 
Дивитись відео.

Інтерв’ю тижня


«В нас є дівчинка, яка не бачила маму більше року»
Соціально-економічні труднощі примусили мільйони українців виїхати за кордон на заробітки. Фахівці Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ створили соціальний центр для дітей, які лишилися без батьківської уваги, виховання та догляду. Координатор проекту Юлія Марунчак та психолог Галина Демків розповіли про діяльність центру,



специфіку роботи з дітьми заробітчан та плани розвитку.
– Чим викликана необхідність створення у Дрогобичі Центру для дітей, батьки яких виїхали на заробітки?
Ю.М.: Діти, які лишилися без батьків, потребують перш за все моральної підтримки і, на жаль, опікуни не можуть їм забезпечити належної уваги. Тому маємо на меті допомагати таким дітям в моральному плані різними вишколами і цікавим проведенням часу.
 
– Серед ваших підопічних дітей якої вікової групи віку більше за всіх?
Ю.М.: Ми поділили дітей на три групи: молодша, середня і старша. За нашими спостереженнями, більшість дітей припадає на середню групу – 12-14 років. Менше підопічних припадатиме на старшу групу – тим кому близько сімнадцяти років, бо вони вже самостійні.
 
– Чи можете розповісти про основні небезпеки, з якими стикаються діти заробітчан?
Ю.М.: Ці діти вважаються матеріально забезпеченими. Мають більшість матеріальних можливостей ніж інші, бо батьки компенсують грошима відсутність свого виховання. Також вони, певною мірою, є відкинутими від суспільства. Маючи кошти діти можуть потрапити під шкідливий вплив, використовувати свої фінансові можливості на алкоголь, наркотики. Починаючи з середньої групи вже можна очікувати на подібні проблеми. В інших є труднощі із соціалізацією, оскільки не мають доброї підтримки від близьких. Це відкладається на психіці дитини. Отже виховання розвивається у неконструктивному русі.
 
– Наскільки діти, що лишилися без батьківської уваги, більше схильні до зловживання алкоголю, наркотиками тощо?
Ю.М.: Соціологічних досліджень на руках ми не маємо і для себе так само поки що не проводили. Але можемо сказати, що для цих дітей характерні подібні проблеми, як й для інших наших підопічних.
 
– Як часто батьки, що перебувають за кордоном на заробітках, бачаться зі своїми дітьми?
Ю.М.: Це залежить від умов перебування тих батьків за кордоном. Якщо вони там вже легальні, то приїжджають не частіше як раз на рік і не на тривалий період – до місяця часу. Ті які на нелегальному статусі ще рідше приїжджають на батьківщину, оскільки турбуються, що назад (за кордон) їм буде важко повернутися. В нас є дівчинка шести років, яка вже не бачила маму більше року. Матір контактує з дитиною, але не має можливостей приїхати, оскільки не має документів. Тобто боїться , що то її останнє перебування за кордоном.
 
– Ваш Центр надаватиме психологічну підтримку дітям. На що саме ви звертатиме увагу?
Ю.М.: У нас в центрі працюватиме психолог, наразі ми шукаємо соціального працівника. До них безпосередньо діти можуть звернутися. Вивчивши їхні проблеми, спеціалісти зможуть вже надати кваліфіковану допомогу.
 
Г.Д.: Не можу сказати у загальному. Насамперед, в них проявляється агресія і протест по відношенню до суспільства. Треба зрозуміти їх, треба показати, що батьки не проти них. Вони дуже добрі, але через свою агресивну поведінку намагаються себе захистити.
Через наявність великих грошей вони починають рано палити, вживати алкоголь. Отже хочуть довести свою дорослість. Тому проводитимемо для них тренінги щодо соціалізації, сприяння відкритості до спілкування з іншими людьми.
 
– Ви вже маєте власні напрацювання або запозичили чужі розробки тренінгів?
Г.Д.: Нещодавно у Дрогобичі відбулася конференція з представниками інших громадських міжнародних організацій, які презентували свої методики, активно ділилися з нами. Також за час роботи з дітьми ми вже напрацювали власні схеми та підходи.
 
– Яку кількість дітей розрахований ваш центр?
Г.Д.: Ми сподіваємося залучити дітей, які будуть в нас знаходитися на регулярній основі, так й тих, що будуть час від часу відвідувати центр. Загалом ми зараз можемо опікуватися приблизно 35 дітьми, які будуть постійно ходити до центру.
 
– Скільки фахівців потребується для функціонування центру?
Г.Д.: Інколи ця робота проводитиметься  в школах. Скажімо молодші класи не мають можливості відвідувати центр, але теж потребують допомоги. І ми будемо приходити до них і займатися вже у стінах школи. Зараз важко ще сказати яка точна кількість фахівців потрібна, оскільки формуються групи дітей.
 
– Чи можете розповісти про те, як проходитиме процес роботи з дітьми?
Г.Д.: Робота буде проводитися після обіду – до цього часу вони в школі. Також ми зосередимо нашу увагу не тільки на дітей: працюватимемо з педагогами та опікунами. З дітьми, що мають девіантну поведінку або проблеми з навчанням буде індивідуальний підхід. А так спілкування та виховання підопічних вестиметься у групах. Щоб діти краще засвоювали теми наших обговорень, будемо робити імітації певних життєвих ситуацій, із наступним обговоренням. Тут нам принагідним стануть перегляди фільмів, через які будемо доносити до дітей певні цінності.
 
Оскільки підопічні регулярно спілкуються з батьками, то ми повідомлятимемо останнім про проблеми їхніх дітей, про те як триває процес виховання.
 
Під час занять фахівці центру обговорюватимуть різні теми, наголошуватимуть на протидії шкідливим звичкам. На це літо заплановано відпочинковий табір, на який шукаємо кошти. Зараз домовляємося із дирекцією одної школи, де плануємо проводити табір.
 
– Чи вистачить Центру коштів для того, щоб забезпечити якісне дозвілля дітям? Бо відвідування вистав, кінотеатрів тощо вимагає чималих грошей.
Г.Д.: Звісно, тих грошей, що виділено на цей проект недостатньо для повноцінного забезпечення дозвілля нашим підопічним. Але ми думаємо працювати із опікунами та батьками. Ми їм повідомлятимемо про наші заходи і сподіваємося, що вони будуть частково фінансувати відвідування їхніми дітьми відпочинкових заходів.
 
– Мабуть тоді є сенс вже якось зазначати батькам, щоб вони робили певні внески чи фінансували ваші програми, оскільки ви безкоштовно опікуєтеся їхніми дітьми?
Г.Д.: Ми наразі не ставили собі мети – терміново отримати часткове фінансування від опікунів або батьків. Це може відклякнути людей і тоді ми не зможемо нормально реалізувати програму щодо виховання дітей. Люди можуть подумати, що ми прагнемо не допомогти, а витягнути з них гроші. А у нас головна мета – запобігти потраплянню дітей на вулиці або в інтернати.

Інтерв’ю тижня


«Нам треба допомагати
дитині комплексно»
Ольга Байдарова прийшла до Карітасу Київ як аспірант Київського національного університету ім. Т. Шевченка для продовження свого наукового дослідження (згодом захистила кандидатську дисертацію з психології) і залишилась працювати з «дітьми вулиці». Сьогодні соціальний центр Карітас Київ



піклується біля сотнею підлітків-сиріт або дітей з кризових родин. У розмові Ольга розповіла про щоденну роботу центру та поділилася баченням корінного змінення ситуації у сфері допомоги дітям: від сприяння формуванню сімейних цінностей до створення мережі організацій, що працюють із дітьми для надання останнім комплексної допомоги.
 
– Олю, аналізуючи свій досвід, які важкі моменти у роботі з дітьми можете відмітити?
Треба розділити мої перші враження, досвід і те що є зараз. На початку було дуже важко працювати з дітьми, які мають тривалий досвід перебування на вулиці. Вони вже мають свою структуру відносин. Таке відчуття, що живуть у своєму світі за своїми законами, своїми нормами моралі. І ти мусиш якось розуміти їхню систему координат. Діти тобі не пояснять, отже треба на крок вперед розуміти: саме так, бо інакше буде погана реакція.
 
Наведу один приклад. В нас відбулася крадіжка у приміщенні соціального центру. Працівники звернулися до дітей і пояснили, що ті вкрали в себе, бо центр не зможе повноцінно для них працювати. І через деякий час вони самі з’ясували, принесли і повернули. Дивно, бо у багатьох подібних випадках річ втрачається і продається за 15 хвилин. Наші підопічні зрозуміли: ми в одному човні, тому мусимо якось існувати.
 
– Як змінився Ваш погляд на роботу з дітьми?
Я почала краще розуміти звідки “ростуть ноги”. Останні декілька місяців виношую плани щодо реорганізації роботи з сім’ями: і “ноги ростуть” з сімейних проблем. Багато «дітей вулиці» мають свої родини, але вони не можуть у достатній мірі задовольнити ті потреби. Діти знаходяться без батьківського догляду, а потім з’являються на вулиці. Маючи дах над головою вони нікому не потрібні, і ніхто ними не цікавиться. Друга проблема – низький рівень освіченості батьків щодо виховання дітей, їхнього розвитку та відповідальність.
 
– Батьки розуміють в якому стані знаходяться їхні діти?
Є кілька варіантів. Перший – батьки не розуміють глибини проблеми: «Він не сидить у в’язниці, не наркоман». Другий варіант – відмова від дитини. З дитиною щось трапляється, а батьки замість допомоги звинувачують: сам винен і це твої проблеми. Третій варіант – діти мають контакт з родиною, де тато може бути алкоголіком і мама каже, що не розірвусь за всіма слідкувати. Нерозуміння того, що не можна кидати людину напризволяще. Батьки не усвідомлюють необхідності підтримувати дитину поки не «відчує землю під ногами» і не буде заробляти нормальним способом на життя. Деяким дорослим здається, що достатньо й мінімальної уваги до своїх дітей.
 
– Які фундаментальні причини відсутності родинного зв’язку?
Зараз актуальна причина: відсутність підтримки та актуалізації сімейних цінностей, сімейного життя. Діти не розуміють яке це велике щастя мати родину, а коли її втрачають, то через деякий час починають жалітися. В нас є підопічний Валік, який шкодує за родиною, ображений на цілий світ. Ми з ним спілкувалися і запитували: чому не цінував, коли мав? На жаль, у масовій свідомості, фільмах та ЗМІ не підтримується ідея про цінність родини. Це ж найголовніше: велике щастя мати когось поруч себе, комусь допомагати.
 
– Чи прагнете долати ці прогалини?
Це найперше, що ми робимо. Діти дуже грубо спілкуються між собою. Я не кажу про нецензурну лексику. Просто брутально. Слова ввічливості взагалі відсутні у лексиконі. Ми намагаємося показати, що можна спілкуватися  і буде приємно від цього спілкування. Тому в нашому центрі вони можуть отримати добре слово: хтось їх похвалить протягом дня.
 
– Чи не спостерігали ви в дітей байдужого ставлення до центру?
Байдужість може бути в дітей, до яких ми виїжджаємо і вони знаходяться у стані токсикологічного сп’яніння. З ними спілкуватися дуже важко. А коли тверезі, то нормальні стосунки. «Діти вулиці» взагалі один одного приводять до нашого центру.
Тим не менш є сенс шукати власне «дітей вулиці». Якщо раніше було легше це зробити (вони перебували у закоулках вокзалу, ринку), то зараз важко. З початком минулого року через діяльність правоохоронних органів (регулярні рейди) вони стали більш обережними.
 
– Наскільки ефективна така практика «міліцейських облог»?
Вона має свій сенс. Представник міліції повинен бути при такому рейді, бо бувають різні випадки. Але як завжди гарні ідеї реалізовуються негарно. Часто з представником міліції немає представника служби у справах дітей, немає представника громадської організації, які б підтвердили законність дій. Наприклад, чи доцільно дитину направляти у розподільник? Повнолітніх забирають, зокрема, до СІЗО. На якій підставі? Хіба безпритульність – це злочин? З цією проблемою треба працювати. Тому повинні бути міждисциплінарні команди, де є представники різних служб – державних і недержавних.
 
– А зараз як Ви виходите на це середовище?
Переважно через знайомих дітей. Ми зробили останні чотири рейди і вони були безрезультатні. Навіть домовлялися з дітьми: казали, що матимемо вільне авто і приїдемо, привеземо їжу, аптечку, поговоримо. Приїжджаємо через два дні – нікого немає.
У нас завжди з собою є аптечка, бо діти мають справу з порізами, гноїнням. Маємо певні харчі, вони приваблюють голодних дітей. Простий сухпайок – хліб, масло, сир, консерви, інколи солодощі.
 
Наша розмова будується наступним чином:
– Привіт!
– Привіт!
– Як справи? Чим займаєтеся?
Зазвичай знаємо обличчя двох із п’яти дітей: «Як Вася, Петя? А ця дитина звідки? Документи є?»
 
Далі з’ясовуємо ситуацію. Ми пропонуємо поїхати до нашого центру, але вони переважно не готові. Тоді ми залишаємо контакти, пояснюємо як дістатися. І вони приходять через день-два.
 
Насамперед діти можуть розраховувати на можливість помитися, чистий одяг, якщо потрібно, дезінфекція, перукарня. Отже привести себе в людський вигляд. Для них це актуально, бо не хочуть виділятися від решти народу.
 
Для дітей ми маємо гарячий обід. Не часто, зараз на жаль можемо запропонувати лише двічі на тиждень. Але в інші дні – канапки, компот. Під час харчування  з’ясовуємо їхні проблеми.
В нас центр денного перебування, отже житла ми не можемо запропонувати. Але в нас є контакти з іншими організаціями, наприклад «Соціальний гуртожиток». Там за умов підписання певної угоди та її дотримання дитина може перебувати до вирішення своїх проблем. Є звісно державний притулок, але туди, щиро кажучи, діти не дуже хочуть. Їхня органічна нездатність до режиму тому є причиною. По-друге, все ж таки там по іншому організовано спілкування: якась атмосфера закритості, важко з психологічної точки зору. Всі наші діти там перебули і повертатися не мають бажання. Напевно їхні проблема також не були вирішені. Зазвичай лише повертається статус-кво (попереднє становище): повертають до інтернат або до сім’ї, де залишилися попередні проблеми.
 
– Чи вам вдавалися позитивні зміни в самих сім’ях?
Важко в сім’ї щось змінити. Сім’я – це система. А проблемна сім’ї – це закрита система. Але в нас є позитивні результати. У центрі знаходилась дівчинка, яка втекла з дому: був повний розрив контактів. Хотіла жити своїм життям. В неї вже був великий сексуальний досвід, що є звичайним для таких дітей. Але ми домоглися, показати їй іншу перспективу: проявляти себе в позитивній ролі. Наші працівники багато з нею працювали, розповідали про можливість малювати, складати вірші. Потім вона вже сама брала участь майже як волонтер в організації творчих вечорів. Були надзвичайні результати: сім’я зрозуміла, що вона є іншою, не тільки втікачка і бунтарка.
 
Для роботи з дітьми в нас є декілька програм. Перша – базова, де ліквідуються пробіли в навчанні, творчі заняття. Інша пов’язана із певними подіями через які хочемо навчити певним чеснотам. Наприклад, День землі (екологія), День захисту дитини (права людини). Це дає відчуття розуміння того, що відбувається в суспільстві. А так вони губляться в пріоритетах, святах, який взагалі день на вулиці.
 
Є інший позитивний приклад зміни людини. Останній волонтер, яким пишаємося, двадцятирічний Семен. Він зараз створив родину, народилася дитина. До останнього приходив до центру і спільно працював із психологом, соціальним працівником. Минулого року взяли на вишкіл. Ми організовували квестову програму. Було дуже цікаво. Йому більше довіряють діти, бо він сам жив колись у підвалі.
 
– Чи розробляються в центрі власні підходи вирішення проблем?
Я не раз наголошувала на зустрічах наших працівників і мене підтримували, що наша головна вада – відсутність методичної бази для працівників. Якщо ще є психологічні наробітки з окремим типами девіантів: вживання алкогольних, наркотичних речовин або з гіперактивними та агресивними дітьми. В нашій ситуації соціальний працівник стикається з цілим букетом проблем в одній дитині. В одній групі із 12 дітей можуть бути всі з різними проблемами і тоді важко працювати з такою «різноманітністю». Намагаємося робити однорідні групи.
 
– Тобто ви намагаєтеся власними зусиллями сформувати ці методики роботи?
В нас навіть така одна із цілей проекту. Слава Богу, виділені кошти на сформування методичної частини роботи. Ми самі закуповуємо та шукаємо організацій, які б могли безкоштовно передати посібники, свої розробки. Можливо в нас не багатий арсенал – до 30 одиниць різноманітної літератури. Приємно, що починають з’являтися створені силами інших громадських організацій спеціальні ігри для дітей. Наприклад, громадська організація «Волонтер» активно впроваджують ігрову методику у профілактиці хвороб, що передаються статевим шляхом. Крім того використовуємо розвиваючи ігри, що є у продажі: адаптуємо до наших потреб.
 
– Які у Вас плани розвитку?
В мене є бажання  сприяти створенню мережі організацій, які працюють в цьому напрямку. Щоб ми могли співпрацювати на мінімальних контактно-договірних основах. В нас зараз наступна ситуація: одна організація знайшла дві-три інших. Але їхніх ресурсів на весь фронт роботи не вистачає. Складна ситуація у взаємовідносинах із державними органами. Все залежить від контактів з людьми на місцях: якщо чиновник розуміє наші потреби, то співпраця іде.
 
Ми вже більше року намагаємося товаришувати з міліцією, але не виходить. В них сильний стереотип, що ми займаємося непотрібною справою. Навіть гірше: ми підтримуємо розвиток цієї спільноти ледачих дітей, які не хочуть вчитися.
 
Ось знайшли організацію «Ла Страда» для ознайомлення наших підопічних із ризиками торгівлі людьми. Це не лише сексуальне рабство дівчат за кордоном. Подібне явище має місце і в середовищі дітей вулиці, тому що є відсоток дівчат, які надають сексуальні послуги. В них є свої «начальники» – хто збирає заробіток. По-друге, діти не мають документів, отже не можуть легально працевлаштуватися. Тому багато випадків, коли попрацювали і нічого не отримали.
 
Отже нам треба переходити з рівня партнерської співпраці двох-трьох організацій на рівень мережі, об’єднувати зусилля. Я можу вирішити цю проблему дитини, а ви – цю. Тобто допомагати дитині комплексно.

Превентивна допомога


Українці вдячні Філядельфійськії Архиєпархії УГКЦ за перемогу над грипом
01.03.2010
Під час другої хвилі епідемії грипу співробітники Карітасу України активно працювали, щоб запобігти захворюванню своїх підопічних. Допомога вірних Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ дозволила придбати ліків на $40 тис. для



найбільш незахищених верств населення – дітей, осіб похилого віку, ВІЛ-інфікованих. Серце бенефіціарів торкнуло бажання людей протягнути їм руку милосердя.
 
3 грудня  у Львові під час зустрічі Архиєпископа Української Греко-Католицької Архиєпархії Філадельфії Стефана Сороки та президента Карітасу України Андрія Васьковича була досягнута домовленість про передачі коштів у розмірі $40 тис. на боротьбу з розповсюдженням епідемії грипу. Необхідну суму зібрали вірні Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ.
 
«Карітас України не ставив собі за мету підтримати усіх мешканців країни. Цільовими верствами населення, яким надавалася підтримка, стали найбільш уразливі групи: особи похилого віку, діти вулиці та діти із кризових сімей, ВІЛ-позитивні дорослі та діти, а також пацієнти Шпиталю Шептицького у Львові», – розповідає деталі акції генеральний секретар Карітасу України Анатолій Козак.
 
«Коли пандемія досягнула критичної точки, ми усі побачили реальну паніку на вулицях, особливо у Західній Україні. Буквально через декілька днів, усі аптеки залишились без запасу вітамінів, імуностимулюючих та протигрипозних препаратів» – зазначив Анатолій Козак. – На жаль, саме найбідніші верстви населення опинились у найбільш критичній ситуації. З огляду на послаблену імунну систему, недоїдання та інші супутні фактори, вони стали найкращими цілями такого захворювання, як грип. Проводячи ці превентивні заходи ми подаємо чіткий сигнал не лише для бідних, але й для решти українського суспільства, що їх не забули».
 
Акцією було охоплено близько 1000 осіб усіх перелічених категорій. Допомога надавалася через мережу регіональних осередків Карітасу в Україні: у Львові (Карітас Львів і Шпиталь Шептицького), Тернополі, Івано-Франківську, Хмельницькому, Києві, Донецьку, Одесі, Сокалі, Дрогобичі, Бориславі, Коломиї і Чорткові.
 
Загалом було придбано 2045 пакетів із медикаментами, а саме: 690 пакетів для людей похилого віку, що містять Гепадиф, Седасен, Тизин, вітамін С; 940 пакетів для дітей, що містять Аміксин, сироп «Бронхіпрет», Тизин, вітамін «Кіндер-Біовіталь» і 415 пакетів для ВІЛ-інфікованих дітей і дорослих, що містять Біофер, Седавіт, Тизин, вітаміни Centrum. Ліки поширювалися включно до лютого 2010 року – допоки волонтери не передали останній препарат.
 
«Допомога була вкрай нам необхідна, адже наше місто було в епіцентрі першої хвилі епідемії», – ділиться враженням директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії Сергій Триф’як.
 
Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії розподілив отримані медпрепарати між підопічними проектів «Домашня опіка» та Дитячим соціальним центром, також частину ліків отримали діти-інваліди спільноти «Боже милосердя». Ліки роздавалися за призначенням — дітям та людям похилого віку оскільки вони є найбільш вразливими до хвороби. 38 дітей – підопічні Соціального центру при Карітасі, 12 дітей-інвалідів спільноти «Боже Милосердя» та 48 осіб похилого віку, якими опікується Карітас в рамках проекту «Домашня опіка» отримали комплект з препаратами.
 
 
«У 25% дітей спостерігалися симптоми захворювання і лише застосування цих медикаментів їх ліквідувало, – розповідає волонтер Карітасу у Коломиї (Івано-Франківська область) Наталя Григорчик. – З Божою допомогою всіх дітей, які є підопічними соціального центру обминула епідемія грипу».
 
Запобігання від хвороби є одним із складових загальної цінності подібної допомоги. Увага та турбота ще ніколи не були зайвими для людей, особливо, для уразливих груп населення.
 
«Люди завжди сприймають допомогу з вдячністю і тішаться, що існує хтось, кому не байдуже їхнє життя», – розповіла про реакцію підопічних координатор соціального центру Карітасу Одеси Світлана Колодчин.
 
В Одеському обласному стаціонарі для людей хворих на СНІД не менше раділи від отриманої допомоги лікарі та весь медичний персонал. «Їхні серця торкнуло бажання людей здалека протягнути руку милосердя», – додає Світлана Колодчин.
 
Карітас Хмельницька  у рамках проекту «Консолідація та розширення мобільної роботи з молоддю в Україні» зосередив свою увагу на дітях, бо в регіоні вони є одним із більш незахищених верств населення. «З-поміж усіх речей, найбільше хочеться сконцентрувати свою увагу на відгуках та реакції, які ілюструють те на скільки іноді буває важливою рука допомоги дитині, яка опинилась в складних життєвих обставинах», – каже керівник Соціального центру для дітей та молоді Карітасу Хмельницька Дмитро Лисий. 
 
Дівчинка Юля М. часто хворіла гостро респіраторні захворювання, але після лікування  сиропом «Бронхіпрет» та краплями «Тизин», одужала через п’ять днів. Вона прийшла в соціальний центр Карітасу і вигукнула: «Такі Ваші ліки класні! Дякувати Богу, що я пропустила мало уроків і вже ходжу до школи».
 
Маленька Віолета Д. кожної зими хворіє бронхітом, грипом. Лікарі призначали різні ліки, але повного одужання не було. «Коли ми запропонували їй сироп «Бронхіпрет», мати не дуже повірила в те, що буде добрий результат», – поділився Дмитро Лисий. Врешті мати з Віолетою прийшли до Карітасу з вдячністю: «Дуже добрий ефект лікування цим сиропом, ми вдячні тим, хто допоміг нашій дитині отримати їх».
 
Хлопчик Андрій хворіє не перший раз, але не дуже любить вживати таблетки. Працівники спробували його вмовити грою у лікаря і запропонували випити ложечку сиропу «Бронхіпрет». З часом одужання не примусило себе довго чекати.
 
Усі волонтери Карітасу відмічають, що акція відбувалася без жодних проблем, конфліктів та непорозумінь. Люди проявляли надзвичайну відкритість, щирість та вдячність. Тому просили переказати велику подяку усім жертводавцям Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ та особисто Владиці Стефану.

Превентивна допомога


Українці вдячні Філядельфійськії Архиєпархії УГКЦ за перемогу над грипом
01.03.2010
Під час другої хвилі епідемії грипу співробітники Карітасу України активно працювали, щоб запобігти захворюванню своїх підопічних. Допомога вірних Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ дозволила придбати ліків на $40 тис. для



найбільш незахищених верств населення – дітей, осіб похилого віку, ВІЛ-інфікованих. Серце бенефіціарів торкнуло бажання людей протягнути їм руку милосердя.
 
3 грудня  у Львові під час зустрічі Архиєпископа Української Греко-Католицької Архиєпархії Філадельфії Стефана Сороки та президента Карітасу України Андрія Васьковича була досягнута домовленість про передачі коштів у розмірі $40 тис. на боротьбу з розповсюдженням епідемії грипу. Необхідну суму зібрали вірні Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ.
 
«Карітас України не ставив собі за мету підтримати усіх мешканців країни. Цільовими верствами населення, яким надавалася підтримка, стали найбільш уразливі групи: особи похилого віку, діти вулиці та діти із кризових сімей, ВІЛ-позитивні дорослі та діти, а також пацієнти Шпиталю Шептицького у Львові», – розповідає деталі акції генеральний секретар Карітасу України Анатолій Козак.
 
«Коли пандемія досягнула критичної точки, ми усі побачили реальну паніку на вулицях, особливо у Західній Україні. Буквально через декілька днів, усі аптеки залишились без запасу вітамінів, імуностимулюючих та протигрипозних препаратів» – зазначив Анатолій Козак. – На жаль, саме найбідніші верстви населення опинились у найбільш критичній ситуації. З огляду на послаблену імунну систему, недоїдання та інші супутні фактори, вони стали найкращими цілями такого захворювання, як грип. Проводячи ці превентивні заходи ми подаємо чіткий сигнал не лише для бідних, але й для решти українського суспільства, що їх не забули».
 
Акцією було охоплено близько 1000 осіб усіх перелічених категорій. Допомога надавалася через мережу регіональних осередків Карітасу в Україні: у Львові (Карітас Львів і Шпиталь Шептицького), Тернополі, Івано-Франківську, Хмельницькому, Києві, Донецьку, Одесі, Сокалі, Дрогобичі, Бориславі, Коломиї і Чорткові.
 
Загалом було придбано 2045 пакетів із медикаментами, а саме: 690 пакетів для людей похилого віку, що містять Гепадиф, Седасен, Тизин, вітамін С; 940 пакетів для дітей, що містять Аміксин, сироп «Бронхіпрет», Тизин, вітамін «Кіндер-Біовіталь» і 415 пакетів для ВІЛ-інфікованих дітей і дорослих, що містять Біофер, Седавіт, Тизин, вітаміни Centrum. Ліки поширювалися включно до лютого 2010 року – допоки волонтери не передали останній препарат.
 
«Допомога була вкрай нам необхідна, адже наше місто було в епіцентрі першої хвилі епідемії», – ділиться враженням директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії Сергій Триф’як.
 
Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії розподілив отримані медпрепарати між підопічними проектів «Домашня опіка» та Дитячим соціальним центром, також частину ліків отримали діти-інваліди спільноти «Боже милосердя». Ліки роздавалися за призначенням — дітям та людям похилого віку оскільки вони є найбільш вразливими до хвороби. 38 дітей – підопічні Соціального центру при Карітасі, 12 дітей-інвалідів спільноти «Боже Милосердя» та 48 осіб похилого віку, якими опікується Карітас в рамках проекту «Домашня опіка» отримали комплект з препаратами.
 
 
«У 25% дітей спостерігалися симптоми захворювання і лише застосування цих медикаментів їх ліквідувало, – розповідає волонтер Карітасу у Коломиї (Івано-Франківська область) Наталя Григорчик. – З Божою допомогою всіх дітей, які є підопічними соціального центру обминула епідемія грипу».
 
Запобігання від хвороби є одним із складових загальної цінності подібної допомоги. Увага та турбота ще ніколи не були зайвими для людей, особливо, для уразливих груп населення.
 
«Люди завжди сприймають допомогу з вдячністю і тішаться, що існує хтось, кому не байдуже їхнє життя», – розповіла про реакцію підопічних координатор соціального центру Карітасу Одеси Світлана Колодчин.
 
В Одеському обласному стаціонарі для людей хворих на СНІД не менше раділи від отриманої допомоги лікарі та весь медичний персонал. «Їхні серця торкнуло бажання людей здалека протягнути руку милосердя», – додає Світлана Колодчин.
 
Карітас Хмельницька  у рамках проекту «Консолідація та розширення мобільної роботи з молоддю в Україні» зосередив свою увагу на дітях, бо в регіоні вони є одним із більш незахищених верств населення. «З-поміж усіх речей, найбільше хочеться сконцентрувати свою увагу на відгуках та реакції, які ілюструють те на скільки іноді буває важливою рука допомоги дитині, яка опинилась в складних життєвих обставинах», – каже керівник Соціального центру для дітей та молоді Карітасу Хмельницька Дмитро Лисий. 
 
Дівчинка Юля М. часто хворіла гостро респіраторні захворювання, але після лікування  сиропом «Бронхіпрет» та краплями «Тизин», одужала через п’ять днів. Вона прийшла в соціальний центр Карітасу і вигукнула: «Такі Ваші ліки класні! Дякувати Богу, що я пропустила мало уроків і вже ходжу до школи».
 
Маленька Віолета Д. кожної зими хворіє бронхітом, грипом. Лікарі призначали різні ліки, але повного одужання не було. «Коли ми запропонували їй сироп «Бронхіпрет», мати не дуже повірила в те, що буде добрий результат», – поділився Дмитро Лисий. Врешті мати з Віолетою прийшли до Карітасу з вдячністю: «Дуже добрий ефект лікування цим сиропом, ми вдячні тим, хто допоміг нашій дитині отримати їх».
 
Хлопчик Андрій хворіє не перший раз, але не дуже любить вживати таблетки. Працівники спробували його вмовити грою у лікаря і запропонували випити ложечку сиропу «Бронхіпрет». З часом одужання не примусило себе довго чекати.
 
Усі волонтери Карітасу відмічають, що акція відбувалася без жодних проблем, конфліктів та непорозумінь. Люди проявляли надзвичайну відкритість, щирість та вдячність. Тому просили переказати велику подяку усім жертводавцям Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ та особисто Владиці Стефану.

Інтеграція у суспільство осіб з особливими потребами


Позитивний соціальний досвід  Карітасу
10.12.2009
У кінці листопада відбувся «Форум молодих науковців Львова», де були обговорені актуальні для Львівщини соціальні, економічні і управлінські проблеми. Карітас України на цьому науковому заході представляла Оксана  Магура, національний координатор проекту



«Мережа центрів дозвілля та соціальної адаптації для осіб з особливими потребами».
 
Результати роботи Форуму відображені у збірнику тез його учасників обсягом 234 сторінки. Метою проведення Форуму організатори називають поєднання зусиль працівників наукових установ та органів влади щодо пошуків шляхів розв’язання проблем Львівщини та її громадян. На науковому заході обговорювалися і проблеми у роботі з неповносправними особами – діти від Бога, називають їх у народі.
 
Бути особливим є нелегко… Більшість осіб з розумовою неповносправністю в Україні є закритими у великих закладах чи психіатричних лікарнях або у своїх домівках.
 
Звертаючись до досвіду західних держав, бачимо, що велику увагу підтримці людей з особливими потребами приділяє держава. В Україні ж цим займаються благодійні фонди, недержавні та релігійні організації, частково компенсуючи відсутність державних програм та сприяючи тим самим соціальній адаптації цієї категорії людей та їх родин. Однак, потреби у соціальних програмах та фаховій підтримці є набагато більшими, ніж їх можуть надати окремі громадські організації, тому такою важливою є державна підтримка.
 
«На сьогоднішній день діють 4 центри для осіб з особливими потребам у регіональних організаціях Карітас. Ці центри співпрацюють також з іншими недержавними організаціями, які надають підтримку особам з розумовою неповносправністю, – розповіла Оксана Магура. – Наші програми дозволяють особам з розумовою неповносправністю розкрити свою внутрішню цінність і вартість, зростати і виявляти свою творчість. Діяльність центрів допомагає не лише соціальній адаптації особливих осіб, але також надає можливість суспільству відкрити для себе людей, які є інакшими, мають інші можливості і потреби. Центри надають також велику моральну та психологічну підтримку батькам.»
 
Важливе місце в діяльності Центрів займає інтеграція у суспільство осіб з особливими потребами. Після відвідування Центру дозвілля для молоді з вадами розумового розвитку «Дивовижні долоні» у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, журналіст газети “Галицька Зоря” Ірина Михаць написала:
 
«Коли я відчинила двері одного з кабінетів у новозбудованому приміщенні Карітасу, мене зустріла привітна і усміхнена жінка – Людмила Петрівна Смолень. Тільки-но встигши вмоститись у зручному кріслі, мене обступили діти, вихованці Людмили Петрівни, які наввипередки почали розповідати про те, чим тут займаються і яку велику радість отримують від плодів своєї роботи.
Я мала можливість переглянути роботи, які виготовили діти під мудрим керівництвом Людмили Смолень, Ірини Дзюрах і Лілії Флюнт. Перед моїми очима постали різнобарвні намиста з бісеру, картини, аплікації.
Аж ніяк не хотілося після цієї подорожі світом любові й душевної теплоти повертатися у бурхливе, інколи зі сильними штормами, що аж дух перехоплює, море життя. Того дня я стала якось іншою, ніби відбулося внутрішнє переродження, облагородження душі. У центрі дозвілля вдалося посмакувати із невичерпного джерела любові Людмили Смолень і зарядити серце оптимізмом і незламністю дітей від Бога, як влучно називають їх у народі. Тепер залишається одне: зберегти і збагатити ці духовні набутки до кінця життя.»
 

 
* Стаття Оксани  Магури для збірнику тез наукового Форуму:  Соціальна адаптація осіб з особливими потребами через діяльність Карітасу
 
* Статтю Ірини Михаць про діяльність центру для дітей з особливими потребами, який координує Карітас України в Дрогобичі: «Дивовижні долоні» – світ, освячений любов’ю

Гаївки


Гаївки – традиції українського народу
27.04.2009
Великодні свята – радість для усіх… Христос здійснив найбільше чудо – воскрес із мертвих і дарував нам життя. Все довкола сповнюється радістю, оживає, всі люди усміхнені, вітають одне одного і, ділячись свяченим яйцем, складають



святкові побажання.
 
Особливим виявом великодньої радості в селах України були гаївки й різні ігри на майдані коло Церкви. Веснянки-гаївки є створені нашими прародичами ще в ІV-VI сторіччі (а може і раніше) за часів Антської держави. Крізь морок тисячоліть, через століття великих негод, війн, наїздів, поневолення вони дійшли до нас, затримавши свою провідну думку, головну ідею, свій зміст – замінено лише слова стародавні на нові…
 
На превеликий жаль, традиції в теперішній модерний час відходять на задній план. Багато молодих людей, дітей не знають про обрядові звичаї нашого народу, тому важливим моментом в сьогоденні є підтримати ці скарби високої культури нашого минулого.
 
26 квітня діти та молодь Центру соціально-психологічної допомоги для дітей та молоді Карітас Івано-Франківськ УГКЦ,  у рамках свята «Великодній кошик» нагадали людям про гаївки. Діти та неповносправна молодь разом з волонтерами, біля храму Успіня Пресвятої Богородиці у с. Крихівцях, поділилися з усіма присутніми воскресною радістю, засвідчили глибоку віру і любов до своїх обрядів. Наші прадіди вважали ці традиції і звичаї українського народу за святиню й велич, хоронили їх, зберігали та дотримувались. І сьогодні вихованцям Центру вдалося розпалити серця тих людей, які втратили справжнє відчуття свята. Через вияв відкритості та духу єдності раділи всі: і великі, і малі. Адже ці скарби високої культури нашого минулого віддзеркалюють наш внутрішній світ.
 
Отож, давайте дотримуватися своїх традицій, щоб передавати їх своїм нащадкам, як дорогоцінний скарб, із роду в рід!

Табір розкриває таланти та змінює поведінку дітей вулиці


Табір розкриває таланти та змінює поведінку дітей вулиці
03.07.2008
«Літній табір для дітей – це не тільки чудова нагода відпочити, а й поспілкуватися з молоддю різного віку. І за цей час, діти адаптуються до середовища, змінюють свою



поведінку та погляди на світ», – відмічає Леся Дорош, координатор соціального дитячого центру Карітас у Івано-Франківську.
 
Літній оздоровчий табір у с. Заріччя, Надвірнянського району, біля м. Яремча Івано-Франківської області, цього червня приймав 15 дітей позбавлених батьківського піклування, 32 дітей з кризових родин та 38 дітей дитячого соціального Центру Карітас з Івано-Франківська та області. Організацією повноцінного відпочинку та всебічного розвитку дітей займалися спеціалісти різного профілю: педагоги, вихователі, музиканти, психологи, екологи, спортсмени.
 
Кожна дитина мала змогу займатися тим, що їй найбільше подобалось. Щоб самовиразитись, розкрити свої задатки та можливості діти брали участь у роботі різноманітних гуртків. Проводилися конкурси малюнків, зачісок, конкурс «Танго»,  «День сміху», «День здивування», «Брейн-ринг», шоу-програма «Зірка караоке», спортивні змагання.
 
За час перебування у таборі у поведінці дітей спостерігалися позитивні зміни. Зокрема, ті діти, які на початку відпочинку були агресивні, гіперактивні, відчували страх перед старшими вожатими-волонтерами, під кінець табірної зміни стали більш довірливими, спокійними. Їх поведінка змінилася на краще.