Позначка: центр

18.07.13, Україна
(з етичних міркувань ім’я підопічних реабілітаційного центру «Назарет» змінено)
«Мене звати Роман, я залежний від наркотиків. Те, що в мене є хвороба, я не хотів визнавати. Я розумів, що іноді вживаю, але не визнавав звички анітрохи. Приїхати у реабілітаційний центр «Назарет» змусили мене батьки. Після буквально декількох днів перебування тут і деяких розмов, побаченого і почутого, я зрозумів – я хворий наркоманією.

Спочатку перебуваючи в центрі я багато чого не виконував, опирався, вважав зайвим. Але минув якийсь час і спільнота центру допомогла мені, я багато чого усвідомив, почав змінюватись, виникло бажання рухатись і удосконалюватись. Зараз тут я себе почуваю  радісним  і набагато впевненішим, переборов багато чого в собі, призвичаївся до обов’язків, навчився готувати їсти і нести відповідальність за свої вчинки».

В Україні щороку суттєво зростає кількість людей, залежних від алкоголю і наркотиків, серед них – велика кількість молоді та жінок. У результаті вживання алкоголю щороку в світі помирає 2,5 млн. людей. Згідно даних, які оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я, Україна – на 5 місці у світі за рівнем вживання алкоголю на душу населення.  Майже 40% українських підлітків віком 14-18 років регулярно вживають спиртні напої і, власне, за даними ВООЗ Україна посідає перше місце у світі за рівнем дитячого алкоголізму. Назагал від зловживання спиртним гине більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу і воєн.

Такою ж жахливою є статистика вживання наркотичних речовин: сьогодні в Україні регулярно вживають наркотики 5 млн. осіб, 20% від загальної цифри – це школярі, 60% – молодь у віці 16-30 років, і 20% – особи зрілого  віку. Кількість смертей від вживання наркотиків за останні роки зросла в 12 разів, а серед дітей – в 42 рази. Проблема  алко- і наркоузалежнення несе загрозу як економічному, демографічному, суспільно-культурному станові України, так і особисте горе: узалежнені люди втрачають здоров’я, роботу, а найгірше – руйнуються сім’ї,  страждають неповнолітні діти.

«Я Назар, залежний від алкоголю, наркотиків, азартних ігор. Рідні мені поставили нещодавно умову: якщо я не розпочну лікування, то вони відмовляться від мене. І я думав, що не зможу стриматись, що не маю сили волі, але пройшов час і мені колосально допомогли.
2  місяці перебуваючи в «Назареті» я зрозумів, що життя моє змінилось в кращу сторону, я тепер не вживаю. У мене найвищий статус з усіх реабілітантів,  які є тут  в даний час. Я вже тут 8 місяців і почуваю себе прекрасно!».

Державні лікувальні установи займаються встановленням діагнозу та детоксикацією організму узалежнених осіб. Після короткої лікарняної детоксикації ці люди залишаються наодинці із хворобою, що опановує їх  і фізично, і психологічно. Як показує світовий досвід, узалежненим особам необхідно  проходити тривалу програму реабілітації в умовах стаціонарного центру, яка поєднує як медичне лікування, так і зміну ментального стану людини. Одним з таких успішних місць позбавлення від алко- і наркозалежності  в Україні є реабілітаційний центр «Назарет», заснований в 2004 році Карітасом Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Розташований осередок «Назарет» на покинутій військовій базі поблизу м. Дрогобич на Львівщині. Мета його роботи – надавати безкоштовну допомогу соціально незахищеним людям із алкогольною залежністю, наркотичною залежністю, хворим на туберкульоз, а також ВІЛ-позитивним. Тут надаються три види послуг: консультування, реабілітація і ресоціалізація.

Прийом до реабілітаційного центру відбувається через консультативний пункт в дрогобицькому Карітасі. В осередок приймають чоловіків віком від 18 до 55 років, незалежно від національного чи соціального походження, віросповідання. Термін перебування в реабілітаційному центрі становить щонайменше 12 місяців. Середня кількість людей на реабілітації – 20-30 осіб.

«Назарет» працює в режимі терапевтичної спільноти, що побудована на довірі і допомозі в пізнанні самого себе. Основами, на яких будується реабілітаційний центр є: молитва, духовна програма “12 кроків”,  дружба і взаємопідтримка, також  почуття обов’язку, відповідальності за себе та спільноту. Також мешканці реабілітаційного центру залучені до занять трудотерапією: ведуть господарство, вигодовують свійських тварин, мають власну хлібопекарню, заготовляють дрова для опалення, – відбувається соціалізація осіб, що раніше звикли жити згідно лише власних бажань, потреб і слабкостей. «Очевидно, що реабілітація узалежнених повинна бути місцем не просто ізоляції від алкогольних, наркотичних чи тютюнових речовин, – це місце ментального зміцнення і виховання, переосмислення принципів життя», – каже Олександра Козакевич, керівник програм у «Назареті».

«Мене звати Ярослав. Декілька місяців тому я не справився  зі своєю вільністю, горілка почала керувати моїм життям, і тепер я ось тут. «Назарет дав мені нове життя, тут я одужую, стаю тверезим, зараз не вживаю і мені тут добре. Переосмислю чимало речей і своїх помилок. Я хочу пройти 12 кроків по «Назарету», маю надію, що ця програма мені допоможе в житті. Головна моя мета зараз в житті – навчитися відповідальності і духовно рости. Нічого не трапляється випадково, так само і з моєю хворобою ж».

З узалежненими в «Назареті» працюють психологи, консультанти та духовні наставники. Всі працівники центру мають належну кваліфікацію – психологічну, богословську або освіту в сфері соціальної роботи, також проходять навчання на тему терапії узалежнених. Також працівники «Назарету» регулярно проходять стажування в інших реабілітаційних центрах. Ведеться постійний пошук і встановлення контактів, співпраці з іншими подібними центрами в Україні  і за кордоном.

В майбутньому керівництво реабілітаційного центру планує розширювати і урізноманітнювати свою діяльність. Єдина проблема – фінансування. Адже періодично в «Назареті» настає такий етап кризи, що на утримання підопічних, комунальні послуги і їжу немає коштів.  

Більше про РЦ «Назарет»:
Веб-сайт РЦ «Назарет»
«Назарет – «місто», де живуть відлюдники…» – газета «Високий Замок»
Фільм про центр для узалежнених від алкоголю та наркоманії “Назарет”, відзнятий УГКЦ
Інформаційний фільм

Діє цей медико-соціальний центр при Шпиталеві імені Митрополита Андрея Шептицького, на вул. Озаркевича, 4. Він є частиною програми, що спрямована на підтримання можливостей отримання послуг повноцінного харчування, гігієни та здоров’я для соціально неблагополучних і незахищених категорій населення. Функціонує на постійній основі в комплексі інших послуг. Така програма стала можливою завдяки проектові “Підтримка діяльності медико-соціального центру опіки для людей у кризових ситуціях на базі БУ “Шпиталь ім. Шептицького” консорціуму МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону» і МФ «Відродження» за сприяння Emergency Fund OSI (Інститут відкритого суспільства) та Антикризової гуманітарної програми МФВ.

Незважаючи на те, що за офіційною статистикою темпи економічної кризи в Україні уповільнилися, все ж, за недавно оприлюдненою статистикою ООН зараз за межею бідності в Україні перебувають 78% людей. Україна посідає 83-те місце за рівнем розвитку суспільства. Доходи українців в 2009-2010 роках впали на 10%, значно зросла кількість малозабезпечених людей. Індекс споживчих цін за останній рік зріс на 111%, а реальна заробітна плата у Львівській області, незважаючи на загальноукраїнську тенденцію до збільшення, продовжує знижуватися. І все це є тривожним показником рівня бідності в Україні.

Відтак робота проекту соціального центру з благодійною їдальнею і пральнею, що розпочалась у Львові 1 лютого, є дуже доречною. 15 осіб щодня можуть отримувати послуги на базі благодійної їдальні, що певною мірою підвищить їхній рівень життя, а також дасть змогу розширити можливості для спілкування, подолати самотність, покращити психологічний стан. Очікується, що послугами пральні будуть користуватися щомісяця близько 50 осіб. Працюватиме така програма щонайменше 10 місяців.

«Проект медико-соціального центру не є новим для нас, адже в 2003 шпиталь ім. Шептицького вже працював зі схожою ініціативою, і щодня ми годували близько 40 осіб. Це були безпритульні або ті, які не мають, за що жити – через втрату годувальника, низьку заробітню плату, інвалідність, шахрайство тощо.

Я рада, що нині розпочав роботу новий проект соціального центру для потребуючих. Ініціатива, про яку ми зараз розмовляємо, зможе допомогти у вирішенні соціально-побутових та психологічних проблем цільової групи, взяти на себе частину витрат клієнтів, – розповідає директор Шпиталю Шептицького, п. Дзвенислава Чайківська.

Ярослава Пілат, координатор проекту, додає: «Наша робота передбачає не лише надання певних послуг, а турботу і піклування для осіб, що опинились у складних життєвих обставинах. Ми використовуємо досвід і напрацювання проекту «Домашня опіка» (прим. всеукраїнський проект МБФ «Карітас України», що здійснюється у Львові на базі шпиталю Шептицького з 1998 року; полягає в наданні послуг хворим спеціально підготовленими доглядальниками на дому – догляд за хворими, придбання і надання лікарських засобів, обслуговування ВІЛ/СНІД-хворих, психологічна турбота, консультування рідних по догляду за хворими та інше), – обов’язкове близьке знайомство із відвідувачами соціального центру в шпиталі. Це дуже важливо, адже дозволяє зрозуміти більше проблем, аніж люди насправді озвучують. Відповідно ми надаємо потребуючим також інформаційну, психологічну і юридичну допомогу, допомагаємо із пошуком житла, оформленням документів».