Інтерв’ю тижня
«В нас є дівчинка, яка не бачила маму більше року» Соціально-економічні труднощі примусили мільйони українців виїхати за кордон на заробітки. Фахівці Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ створили соціальний центр для дітей, які лишилися без батьківської уваги, виховання та догляду. Координатор проекту Юлія Марунчак та психолог Галина Демків розповіли про діяльність центру, специфіку роботи з дітьми заробітчан та […]

Ю.М.: Діти, які лишилися без батьків, потребують перш за все моральної підтримки і, на жаль, опікуни не можуть їм забезпечити належної уваги. Тому маємо на меті допомагати таким дітям в моральному плані різними вишколами і цікавим проведенням часу.
Ю.М.: Ми поділили дітей на три групи: молодша, середня і старша. За нашими спостереженнями, більшість дітей припадає на середню групу – 12-14 років. Менше підопічних припадатиме на старшу групу – тим кому близько сімнадцяти років, бо вони вже самостійні.
Ю.М.: Ці діти вважаються матеріально забезпеченими. Мають більшість матеріальних можливостей ніж інші, бо батьки компенсують грошима відсутність свого виховання. Також вони, певною мірою, є відкинутими від суспільства. Маючи кошти діти можуть потрапити під шкідливий вплив, використовувати свої фінансові можливості на алкоголь, наркотики. Починаючи з середньої групи вже можна очікувати на подібні проблеми. В інших є труднощі із соціалізацією, оскільки не мають доброї підтримки від близьких. Це відкладається на психіці дитини. Отже виховання розвивається у неконструктивному русі.
Ю.М.: Соціологічних досліджень на руках ми не маємо і для себе так само поки що не проводили. Але можемо сказати, що для цих дітей характерні подібні проблеми, як й для інших наших підопічних.
Ю.М.: Це залежить від умов перебування тих батьків за кордоном. Якщо вони там вже легальні, то приїжджають не частіше як раз на рік і не на тривалий період – до місяця часу. Ті які на нелегальному статусі ще рідше приїжджають на батьківщину, оскільки турбуються, що назад (за кордон) їм буде важко повернутися. В нас є дівчинка шести років, яка вже не бачила маму більше року. Матір контактує з дитиною, але не має можливостей приїхати, оскільки не має документів. Тобто боїться , що то її останнє перебування за кордоном.
Ю.М.: У нас в центрі працюватиме психолог, наразі ми шукаємо соціального працівника. До них безпосередньо діти можуть звернутися. Вивчивши їхні проблеми, спеціалісти зможуть вже надати кваліфіковану допомогу.
Г.Д.: Не можу сказати у загальному. Насамперед, в них проявляється агресія і протест по відношенню до суспільства. Треба зрозуміти їх, треба показати, що батьки не проти них. Вони дуже добрі, але через свою агресивну поведінку намагаються себе захистити.Г.Д.: Нещодавно у Дрогобичі відбулася конференція з представниками інших громадських міжнародних організацій, які презентували свої методики, активно ділилися з нами. Також за час роботи з дітьми ми вже напрацювали власні схеми та підходи.
– Яку кількість дітей розрахований ваш центр?
Г.Д.: Ми сподіваємося залучити дітей, які будуть в нас знаходитися на регулярній основі, так й тих, що будуть час від часу відвідувати центр. Загалом ми зараз можемо опікуватися приблизно 35 дітьми, які будуть постійно ходити до центру.
– Скільки фахівців потребується для функціонування центру?
Г.Д.: Інколи ця робота проводитиметься в школах. Скажімо молодші класи не мають можливості відвідувати центр, але теж потребують допомоги. І ми будемо приходити до них і займатися вже у стінах школи. Зараз важко ще сказати яка точна кількість фахівців потрібна, оскільки формуються групи дітей.
Г.Д.: Робота буде проводитися після обіду – до цього часу вони в школі. Також ми зосередимо нашу увагу не тільки на дітей: працюватимемо з педагогами та опікунами. З дітьми, що мають девіантну поведінку або проблеми з навчанням буде індивідуальний підхід. А так спілкування та виховання підопічних вестиметься у групах. Щоб діти краще засвоювали теми наших обговорень, будемо робити імітації певних життєвих ситуацій, із наступним обговоренням. Тут нам принагідним стануть перегляди фільмів, через які будемо доносити до дітей певні цінності.
Оскільки підопічні регулярно спілкуються з батьками, то ми повідомлятимемо останнім про проблеми їхніх дітей, про те як триває процес виховання.
Г.Д.: Звісно, тих грошей, що виділено на цей проект недостатньо для повноцінного забезпечення дозвілля нашим підопічним. Але ми думаємо працювати із опікунами та батьками. Ми їм повідомлятимемо про наші заходи і сподіваємося, що вони будуть частково фінансувати відвідування їхніми дітьми відпочинкових заходів.
Г.Д.: Ми наразі не ставили собі мети – терміново отримати часткове фінансування від опікунів або батьків. Це може відклякнути людей і тоді ми не зможемо нормально реалізувати програму щодо виховання дітей. Люди можуть подумати, що ми прагнемо не допомогти, а витягнути з них гроші. А у нас головна мета – запобігти потраплянню дітей на вулиці або в інтернати.
Теги:
Читайте також
Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.
Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин
«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»
Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.
«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки
Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.