Карітас України за підтримки Союзу Українських Організацій в Австралії реалізовує проєкт «Програма реабілітації ветеранів та їх родин, що постраждали внаслідок збройного конфлікту на Сході України». Серед основних напрямків допомоги – медична допомога та реабілітація, психологічна допомога та реабілітація, зокрема реабілітація від алкогольної та наркозалежності. Ветерани  – учасники проєкту, котрі страждають від залежності і мають можливість пройти реабілітацію в центрі «Назарет» поблизу Дрогобича.

Детальніше про лікування ветеранів від залежностей у розмові з наркологом, лікарем-психіатром реабілітаційного центру «Назарет» Віктором Буляком.

Яким чином участь в бойових діях впливає на психіку військовослужбовців?

Війна, без сумніву, здійснює сильний вплив на психіку учасників бойових дій, піддаючи її серйозним якісним змінам, які можуть набувати як чітко виражених форм так і бути прихованими, відтермінованими у часі реакціями. Внаслідок  виснаження нервово-психічного потенціалу військовослужбовців, відбувається низка деструктивних порушень психічної діяльності, серед них ключове місце займає ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Світова статистика засвідчує що кожен 5 учасник бойових дій за відсутності будь-яких фізичних ушкоджень страждає на нервово-психічні розлади, а серед поранених та покалічених – кожен третій. Аналіз досвіду бойових дій, які відбуваються на території нашої країни, свідчить про значне зростання психогенних втрат серед особового складу Збройних сил України порівняно з війнами інших періодів та в інших державах які можуть бути незворотними, коли психологічні проблеми трансформуються у психіатричні.

Чи насправді позбутись пережитого стресу без допомоги неможливо?

Небезпека криється в тому, коли бійці кажуть, що намагатимуться все забути, будуть жити новим життям і все минеться. Чим більше неопрацьованих стресових ситуацій переходить у підсвідомість, тим вищим є ризик їх відновлення. Коли людина переживає кризову ситуацію, ситуацію із загрозою для життя, то логіка в ці моменти відключається, через велике емоційне навантаження. Потрібно дати мозку можливість опрацювати стресову ситуацію. Поки цього не станеться то емоції які викликані стресом будуть «живими і свіжими». Це триватиме до того часу, поки людина не зрозуміє, що все це було, але вже закінчилося та пройшло. Людина яка пережила травмуючи ситуацію не живе теперішнім, і не живе майбутнім, воно для неї відсутнє, вона живе тим що сталося, тобто минулим. Завдання психолога – допомогти їй зрозуміти, що вона вже такою ж самою не буде, але вона може бути іншою і може далі жити з цим досвідом.   

Що є «факторами ризику» для виникнення ПТСР?

Головним у розвитку ПТСР є травма яка має екстремальний характер, виходить за межі звичних переживань людини та викликає інтенсивний страх (жах) за своє життя, породжуючи почуття безпорадності. До важливих факторів розвитку ПТСР належить генетична складова (надмірна чутливість та підвищена тривожність), наявність попередньої психічної травми, алкогольна чи наркотична залежність, яка знижує здатність особистості до подолання травматичних стресових переживань, відігрування на дітях тривожної поведінки батьків, насильство над дітьми в тому числі й сексуальне, підліткові знущання. Зловживання алкоголем чи наркотиками посилює посттравматичні переживання. Профілактики ПТСР немає, тобто неможливо людину підготувати до біди на війні, щоб вона не відреагувала ПТСР. Прояв ПТСР не залежить від терміну перебування в АТО, а корелює з інтенсивністю травмуючи факторів та рівнем особистісної тривожності. До моментів які полегшують перебіг ПТСР можна віднести рівень освіти (можуть бачити ситуацію з різних сторін), зрілий вік (мають більший життєвий досвід), соціальний статус в суспільстві, реалістична та адекватна родинна, фінансова та соціальна підтримка.  

В чому полягає специфіка реабілітації від залежності саме ветеранів, які підходи є найефективнішими?

Для бійців що страждають ПТСР психіатри запропонували термін «моральна рана» для позначення психологічного, культурного та духовного аспектів бойової травми. Вона руйнує здатність довіряти, залишає по собі відчай та очікування, що тобі зашкодять, принизять чи використають. Сама природа посттравматичного стресового розладу робить ветеранів зневіреними, тому традиційна медична модель «терапія в кабінеті чи офісі за зачиненими дверима» є останньою річчю яка їм потрібна. Саме тут потрібні так звані «приятелі», такі ж ветерани, вони є незамінними в реабілітаційних центрах. Підтримка приятелів дозволяє встановити контакт з ветеранами, з чим часто не справляються професіонали в сфері психічного здоров’я, долати  щоденні виклики та адаптуватись до цивільного життя. Задача приятелів не надавати психіатричні послуги, а допомагати долати бар’єри, які заважають ветеранам отримувати необхідну допомогу. Результат роботи є значно кращий, коли колишні бійці переконують своїх товаришів долучатися до програми реабілітації, підтримують у вирішенні щоденних проблем. Слабкою ланкою у цьому процесі є те, що така робота повинна бути системною, а той хто надає допомогу та дає поради – підготовленим. Ефективними у роботі з ветеранами є різні види психотерапевтичних технік: вислуховування, консультування, короткочасна та довгострокова динамічна психотерапія. Справлятися зі стресом допомагає віра в Бога, віра в іншу людину, віра в свої сили, пошук позитивних емоцій через спілкування, піклування про дітей, рідних, тварин; арт-терапія (малювати, вирізати, ліпити, читати),фізична активність.

Чому на вашу думку лікування ветеранів від залежності є важливою складовою їх соціалізації та адаптації до «мирного» життя?

У багатьох воїнів, які брали участь у локальних військових конфліктах, особистість набуває агресивного або деструктивного забарвлення. Ветерани підходять до мирного життя з фронтовими мірками і переносять військовий спосіб поведінки на мирний ґрунт. Психологічні наслідки участі в бойових діях призводять до того, що в умовах вже мирного часу через підвищене почуття справедливості, підвищену тривожність, «вибухові реакції», що періодично виникають, депресивні стани у ветеранів порушується соціальна взаємодія, виникають сімейні конфлікти (великий відсоток розлучень) та проблеми з працевлаштуванням, вони втрачають інтерес до суспільного життя, знижується їх активність при вирішенні життєво важливих проблем. У ветеранів частіше фіксують такі форми деструктивної поведінки як алкоголізм чи наркоманія, схильність до вчинення актів насильства, скоєння злочинів, аутоагресивна поведінка у вигляді самоушкоджень та суїцидальних спроб. Вони мають «тунельне бачення», тобто нездатність побачити те позитивне, що могло б бути прийнятним для них. Наявні спостереження, що після війни втрати людей значно більші ніж під час бойових дій через алкоголізм, наркоманію, самогубства, криміналізацію колишніх військових, насильства в сім’ях. Тому психологічна реабілітація після закінчення бойових дій потребує особливого значення для нашого суспільства, чим раніше і повніше її надаватимуть учасникам АТО то менше проблем виникатиме у майбутньому.                             

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/