Табори Карітасу Чернівецької єпархії: спогади про літо, яке повертає дітям відчуття дитинства

Понад дві сотні дітей із Буковини та Прикарпаття цього літа відпочили у таборах «Карітасу Чернівецької Єпархії».

Дитинство має особливі ознаки і прикмети: дзвінкий сміх, нові друзі, радість від кожної дрібниці, змагання, у яких перемога здається надзвичайно важливою, вечірні душевні розмови, спільні пісні й відчуття, що попереду ціле житя, а світ навколо – доброзичливий і щирий.

Навіть коли навколо війна.

Цього літа «Карітас Чернівецької Єпархії» подарував такі моменти понад двом сотням дітей із родин у складних життєвих обставинах та вразливих категорій. Для одних це були кілька годин на природі, для інших – день у горах, а для ще когось – кілька днів справжнього таборуваня з наметами і ватрою під розлогим горіхом.

Географія літніх таборів вийшла чималою: Чернівці, Вижниця, Глибока, Новодністровськ, Коломия і мальовничий Нижній Березів на Івано-Франківщині. Охопили і Буковину, і нашу Бессарабію, і сусіднє Прикарпаття. А об’єднало всіх бажання дати дітям те, чого вони зараз особливо потребують: безпеку, спілкування, підтримку і звичайне щасливе дитинство.

Там, де мрії здіймаються в небо

Однією з найяскравіших сторінок цього літа стали Карпати.

На таборовій ділянці «Карітасу Чернівецької Єпархії» у Нижньому Березові зустрілися діти з Чернівців, місцеві дітлахи та гості з Коломиї. Одноденне свято «Дружба без кордонів» об’єднало близько 60 юних учасників.

На зустрічі, яку організували спільно з «Карітасом Коломия» та за участі місцевої громади Нижнього Березова, не було часу нудьгувати. Командні естафети, квест, ігри, нові знайомства, спільна молитва – усе це швидко стерло межі між «своїми» і «гостями». Діти знайомилися, підтримували одне одного, змагалися, сміялися.

А потім у карпатське небо здійнялися повітряні змії.

Мабуть, важко придумати кращий символ для такого дня. Дитячі мрії, як ті різнокольорові змії, теж повинні мати крила — незалежно від того, скільки випробувань доводиться переживати країні.

Чотири дні серед гір

Для 25 дітей – вихованців Дитячого центру «Карітасу» з Чернівців та місцевих дітей — Нижній Березів став місцем уже не одноденної зустрічі, а справжньої чотириденної таборової пригоди.

Перші хвилини після приїзду — і вже починається нове життя: молитва, знайомство, ігри, перші таборові завдання. Діти вчилися встановлювати намети, працювати в команді, допомагати одне одному.

Були квести, спортивні змагання, творчі завдання, вечірні перегляди фільмів. На полонині запускали повітряних зміїв, а на заняттях із домедичної допомоги вчилися не розгубитися у небезпечній ситуації. На катехизації говорили про Бога, а на Вечорі талантів кожен міг показати, що вміє найкраще.

Такі табори важливі не лише тому, що дитина змінює обстановку. Вони вчать бути разом — слухати, домовлятися, підтримувати, довіряти.

Чотириденний табір реалізували в межах проєкту «Готуємо дітей та молодь до майбутнього» за підтримки Caritas Piemonte (Італія) в особі єпископа Альби Марко Брунетті та всієї спільноти, яка підтримує українських дітей.

Карпати як простір відновлення

У гори цього літа приїздили й діти з Вижницької та Глибоцької громад. Для кожної групи — по 20 учасників — провели одноденні ретрити.

Здавалося б, один день — зовсім небагато. Але іноді саме зміна звичної «картинки» і кілька годин далеко від повсякдення можуть дати дитині дуже багато.

Гори, свіже повітря, пісні під гітару, ігри, молитва, нові знайомства і щире спілкування. Діти просто були разом із можливістю побачити довкілля трохи інакше.

Ретрити відбулися в межах проєкту «Безпечні простори для вразливих дітей: психосоціальна підтримка та неформальна освіта в Чернівецькій області (2026–2027)».

Карпати прийняли й молодь з інвалідністю — учасників «Інклюзивної кав’ярні» «Карітасу». Для них спільний ретрит став нагодою відпочити, поспілкуватися та просто побути разом.

Адже «Інклюзивна кав’ярня» як місце навчання, стажування, праці чи волонтерства для молодих людей — це ще й спільнота, де їх приймають і цінують. А справжній спільноті, як і родині, час від часу теж потрібен час разом.

Шість днів «Стежками добра»

Ще одна таборова історія розгорнулася неподалік Чернівців — на Екофермі чернівецького «Карітасу» «Козиний двір».

Шість днів табору «Стежками добра» були схожі на маленьке окреме життя. Зі своїм ранковим ритмом, спільними піснями, пригодами, вечірніми розмовами й казками і безліччю подій.

Діти грали у футбол і волейбол, проходили квести, створювали власні вироби, брали участь у театральних сценках, співали й танцювали на Шоу талантів. Але не менш важливими були заняття, спрямовані на розвиток — мовленнєві вправи з логопедом, знайомство з профорієнтацією, бесіди про віру, вдячність і добрі справи.

Особливе місце посів квест «Шлях віри», де дітям довелося проявити не лише спритність, а й кмітливість, довіру до команди та знання біблійних історій.

А потім був світ, який не побачиш у звичайному міському таборі, — світ ферми. Діти знайомилися з козами, побували на сироварні, дізналися, як із натурального молока виготовляють сир. Виявилося, що цікаво було не лише дітям: під час батьківського дня до екскурсії долучилися і дорослі.

Табір також став можливим завдяки проєкту «Готуємо дітей та молодь до майбутнього» та підтримці Caritas Piemonte (Італія), єпископа Альби Марко Брунетті й усієї спільноти, яка допомагає українським дітям.

Літо, яке підтримує

А в Новодністровську таборове життя мало ще один важливий вимір – відпочинок поєднали з турботою про емоційний стан дітей.

Тут учасниками триденного табору стали майже шість десятків дітей у межах проєкту «Сприяння психічному здоров’ю та психосоціальна підтримка дітей, травмованих війною та переміщенням у Новодністровську, Україна».

Психологічні тренінги доповнювали арттерапевтичні заняття, творчість, спортивні та настільні ігри.

На маленьких полотнах народжувалися дитячі картини, пластилін перетворювався на різноманітні фігурки, картонні будиночки та об’ємні квіти — на маленькі історії, які можна забрати додому.

Діти грали у бадмінтон, теніс, настільний футбол та хокей, змагалися командами, вчилися взаємодіяти й довіряти одне одному.

А особливим гостем став патрульний поліцейський. Діти могли поставити запитання, познайомитися з роботою правоохоронців та оглянути службовий автомобіль.

Завершуючи табір, учасники говорили про те, що допомагає відновлювати сили, зберігати добрий настрій, віру в себе та довіру до Бога.

Більше ніж відпочинок

Якщо спробувати одним реченням пояснити, навіщо потрібні дитячі табори під час війни, відповідь буде простою: щоб дитина хоча б на кілька днів могла знову відчути себе просто дитиною.

Без тривожних новин і дорослих проблем, які їй доводиться розуміти занадто рано. З можливістю бігати, гратися, дружити, творити, помилятися й пробувати ще раз.

Цього літа «Карітас Чернівецької Єпархії» створив такі можливості для понад двох сотень дітей. І кожна з них привезла додому щось своє: фотографії з гір, нову дружбу, власноруч зроблений виріб, нове вміння… А хтось, можливо, просто вперше за довгий час повернувся додому з відчуттям, що літо таки було справжнім.

Адже це і є дитинство: неймовірні краєвиди,  пісні під гітару, повітряні змії, що летять у небо, іскри вечірнього багаття, обійми друзів. І упевненість, що поруч є люди, яким ти потрібен.

І якщо після табору дитина повертається додому з усмішкою та запитанням: «А коли наступний табір?», — значить, літо вдалося.

Маріанна Антонюк, комунікаційниця Дитячого центру “Карітасу Чернівецької Єпархії” в проєкті “Готуємо дітей та молодь до майбутнього”

Теги: