Час бути разом: як інтеграційні виїзди SUN 2 допомагають родинам відновлювати сили

«За довгий час це, мабуть, уперше ми мали можливість просто побути вдвох і присвятити час одне одному», – так одна з учасниць описала три днів відпочинку на сімейному інтеграційному заходу.

П’ять таких подій уже відбулися в межах другої фази проєкту Карітасу України «Зміцнюємо Україну зараз. Підтримка освіти та засобів до існування для вразливих українських дітей та їхніх родин» (SUN 2). Ще один захід запланований на останній тиждень літа.

SUN 2 реалізують Карітас Вінниця, Карітас Житомир і Карітас Кропивницький за підтримки Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT. У сімейних виїздах уже взяли участь понад 150 дорослих і дітей. Для них це була можливість кілька днів провести разом, відпочити від роботи, побутових справ, телефонних дзвінків і постійної необхідності щось вирішувати.

Серед учасників – внутрішньо переміщені родини, багатодітні та сім’ї опікунів, родини, у яких виховуються діти з інвалідністю або особливими освітніми потребами, сім’ї ветеранів, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій, а також люди, які нещодавно виїхали з тимчасово окупованих територій. Для багатьох із них можливість просто побути разом і приділити час одне одному трапляється нечасто.

Бути частиною спільноти

Кожен інтеграційний виїзд об’єднує 10-12 родин. З ними працюють психолог, фахівець із питань інклюзії та аніматори. Для проведення заходів обирають доступні локації, пристосовані до потреб людей з інвалідністю.

Програма поєднує спільні сімейні активності, творчі майстер-класи, командні завдання, окремі зустрічі для батьків і дітей, арттерапевтичні практики, вправи на довіру та комунікацію. Водночас у ній навмисно залишають достатньо простору для звичайного відпочинку – можливості поговорити, погратися, прогулятися або просто побути разом.

Анна Кілас, менеджерка проєкту «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN 2), наголошує: ключове слово цих заходів – інтеграція:

«Це інтеграція і дітей, і батьків, і різних категорій сімей, які є учасниками нашого проєкту. Для нас важливо, щоб кожна людина, відчувала себе включеною і мала можливість бути частиною спільноти.

Особливо це важливо для дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами. Ми хочемо дати їм можливість бути серед інших дітей, почуватися вільними, радіти, брати участь у спільних активностях, пізнавати себе, друзів і своїх батьків по-новому».

Але інтеграція стосується не лише знайомства з іншими людьми. Це також можливість заново побачити тих, хто поруч щодня.

«Сім’я може жити в одному домі, але при цьому майже не мати часу просто побути разом, – говорить Анна Кілас. – Є робота, побутові питання, постійні справи, а сьогодні до цього додаються повітряні тривоги, щоденна небезпека, вибухи та переживання за рідних. Під час таких виїздів родини можуть трохи розслабитися, присвятити час дитині й одне одному, знову подумати про сім’ю як про найбільшу цінність і зміцнити свої стосунки».

Простір для різних

У Карітасі Вінниця вже провели два інтеграційні виїзди, до яких долучилися 34 та 36 учасників. І хоча структура програми була схожою, самі заходи виявилися дуже різними.

Юлія Комарницька, координаторка проєкту «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN 2) у Карітасі Вінниця, пояснює: одна й та сама програма може зовсім по-різному працювати залежно від потреб конкретної групи.

«Для першої групи було особливо важливо дати більше вільного часу і можливості просто спілкуватися, адже ці родини переживають менше навантаження. У другій групі було більше сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами та інвалідністю. Такі родини часто досить ізольовані та зосереджені на вирішенні власних щоденних проблем. Інтеграційний захід дає їм можливість зустріти інших людей із подібними викликами й побачити, що вони не самі».

У 15 школах Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей з вересня продовжать працювати «Простори щастя» Карітасу від проєкту SUN 2. Діти із запрошених на захід родин навчаються у цих закладах, тож такі знайомства змінюють і сприйняття звичного шкільного середовища. За словами Юлії Комарницької, батьки починають бачити ліцей не лише як місце, куди дитина приходить на уроки, а як спільноту.

«Там є інші родини зі схожими труднощами, є вчителі, які можуть підтримати чи порадити щось по-людськи. Це допомагає ширше подивитися і на освіту, і на можливості взаємної підтримки», – говорить вона.

Окремий запит батьків стосувався дитячо-батьківських взаємин: як залишатися спроможним дорослим у складних обставинах, конструктивно говорити з дитиною, реагувати на сильні емоції, особливо якщо дитина має особливі освітні потреби. Батьки також говорили про необхідність краще розуміти свої права та можливості впливати на освітній процес.

Завдання для дітей водночас значно простіше – і не менш важливе. «Їм потрібне активне дозвілля і можливість мати звичайне дитинство: побешкетувати, побігати, погратися, познайомитися й поспілкуватися одне з одним», – пояснює Юлія Комарницька.

Саме поєднання підтримки та звичайних сімейних моментів найчастіше звучить і у відгуках після виїздів. Батьки говорять про нові знайомства, можливість обмінятися досвідом, спокій, якого давно не відчували, і про час, який нарешті вдалося провести зі своїми дітьми без поспіху.

«Дуже важливо було відчути і почути кожного з нас. Ми всі різні, але водночас у багатьох речах розуміємо одне одного. Ці дні дали можливість зупинитися, подивитися навколо і подумати, що можна змінити у своєму житті. Дітям було комфортно, весело й цікаво, а для дорослих був час подумати, заспокоїтися і просто відпочити».

А ще одна учасниця після завершення виїзду сформулювала те, заради чого, власне, і створюється такий простір: «Ми маємо вірити в себе і в наших дітей. Дякую, що нагадали нам, що ми сильні».

Рюкзак як квиток до шкільної спільноти: SUN 2 підтримав ініціативу «Шкільний портфелик 2026»

Для дорослого рюкзак – це містка сумка з кількома відділеннями. Для дитини, яка готується до школи, – значно більше. Портфелик із зошитами, ручками, кольоровими олівцями та пеналом стає видимою ознакою нового статусу – школярка або школяра. Це особистий простір, який дитина наповнює своїми уподобаннями та очікуваннями від нового навчального року.

Психологиня Карітасу Вінниця Ірина Кедик нагадує, що про школу діти часто починають чути задовго до першого дзвоника. У дитячому садку їм розповідають, що незабаром вони стануть старшими, сядуть за парти, матимуть уроки і домашні завдання. І одним із головних атрибутів цього майбутнього стає портфелик. Своєрідна «магічна скриня», про яку багато дітей знають із раннього дитинства.

Цього року учні 15 шкіл Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей отримають 1500 стандартних і 59 додаткових інклюзивних наборів з рюкзака і канцтоварів завдяки проєкту «SUN 2. Зміцнюємо Україну зараз. Підтримка освіти та засобів до існування для вразливих українських дітей та їхніх родин», який реалізується за підтримки Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT.

Ініціатива долучається до Всеукраїнської акції Карітасу України «Шкільний портфелик», яку мережа проводить уже 27-й рік.

Крім базового набору шкільного приладдя, кожен портфелик міститиме набір психологічної підтримки, який допоможе дітям справлятися з тривогою, стресом і наслідками життя в умовах війни.

Фахівчині проєкту SUN 2 з Карітасу Вінниці, Карітасу Житомир та Карітасу Кропивницький розповідають, чому шкільний портфелик важливий для дитини та як інклюзивні набори допомагають повноцінно долучатися до навчання.

Відчути себе школярем

Школа починається не з першого уроку і навіть не з першого дзвоника. Вона входить в життя дитини з вибором рюкзака, зошитів та канцтоварів. Підготовка допомагає поступово прийняти нову роль і відчути: навчальний рік справді наближається і дитина готова стати школярем.

Саме тому психологині радять не сприймати шкільний набір лише як перелік канцтоварів. Вручення рюкзака можна розглядати як символічне запрошення до шкільної спільноти. Це повідомлення дитині: на тебе чекають, твоє навчання важливе, ти маєш своє місце серед інших учнів.

Особливо значущим такий жест може бути для родин, які через фінансові труднощі не можуть самостійно придбати все необхідне до початку навчального року. «Важливо, що цей набір подарують особисто дитині. Подарунок – це зрозуміла мова піклування і турботи», – пояснює психологиня Карітасу Житомир Євгенія Юрченко.

Стандартні набори, підготовлені в межах ініціативи SUN 2, відрізнятимуться відповідно до віку дітей – для учнів від 6 до 11 років і підлітків від 12 до 17 років передбачені різні розміри та кольори рюкзаків, зошити і антистрес-іграшки.

Водночас основа набору залишається спільною: пенал, ручка, олівець, чинка для олівців, гумка, лінійка, восковий пластилін, дошка для пластиліну, ножиці зі зворотним механізмом, кольоровий папір, кольоровий картон, клейовий олівець, кольорові олівці, фломастери, альбом для малювання, розмальовка, зошити у лінію, зошити у клітинку, ергономічна пляшка для води, антистрес-іграшка, об’ємні наліпки, компактна настільна гра та ліхтарик.

У молодшому віці, пояснює психологиня Карітасу Вінниця Ірина Кедик, діти активно пізнають світ, тому кожен предмет у наборі їм захочеться роздивитися і дослідити. Так одночасно залучаються зір, дотик та увага. Євгенія Юрченко додає, що малюки люблять яскраві предмети, тому для таких дітей будуть обрані більш дитячі варіанти оформлення.

У свою чергу підлітки хочуть спокійних кольорів, відсутності мультиплікаційних персонажів та зайвої айдентики, тому для них підберуть стриманіше оформлені рюкзак та канцелярію.

Окреме місце в наборі посідає антистрес-іграшка. В українських реаліях вона давно перестала бути просто модною дрібничкою. Нею можна користуватися під час перерви, фізкультхвилинки або перебування в укритті. Євгенія Юрченко пояснює, що стискання м’якого предмета допомагає переключити увагу та дещо знизити рівень напруження.

«Якщо йдеться про молодшу школу, антистрес може навіть лежати на парті, і дитина матиме змогу пожмакати його у вільну хвилину під час уроку», – зазначає психологиня.

Це особливо важливо з огляду на те, що повітряні тривоги та нічні обстріли впливають на сон дітей. Вони можуть приходити до школи невиспаними, але мають дотримуватися розпорядку, слухати вчителя, запам’ятовувати нову інформацію та взаємодіяти з іншими.

Психологині пояснюють, що недосипання позначається на увазі, пам’яті, засвоєнні матеріалу та здатності адаптуватися до навантаження. Тому навіть невелика річ, яка допомагає на кілька хвилин знизити напруження, стає частиною ширшої психосоціальної підтримки, яку протягом року надають дітям шкіл у «Просторах щастя» Карітасу в рамках проєкту SUN 2.

Не однакове для всіх, але доступне для кожного

Для більшості дітей базовий шкільний набір закриє основні потреби в канцелярії. Однак частині учнів з особливими освітніми потребами потрібні додаткові засоби, які допоможуть читати, писати, концентруватися, організовувати роботу і взаємодіяти з педагогами та однокласниками. Саме тому SUN 2 підготує 59 додаткових інклюзивних наборів відповідно до потреб учнів 15 шкіл.

До них увійдуть силіконові насадки на ручки та олівці, коректори-тренажери, похилі підставки для книг і зошитів, лінійки-трекери для читання, тижневі планери, магнітно-маркерні дошки з цифрами та знаками, папки-планшети із затискачами та сенсорні смужки.

Соціальна працівниця з інклюзії Карітасу Кропивницький Олена Ковальова передбачає, що не кожна дитина користуватиметься всіма складовими набору. «Навіть за однакової нозології потреби і поведінка дітей під час навчання можуть суттєво відрізнятися. Тому такий набір не є готовою універсальною інструкцією, а радше добіркою інструментів, із яких можна обрати потрібні конкретній дитині», – уточнює вона.

Наприклад, силіконові насадки допомагають зручніше утримувати ручку чи олівець. Водночас їх можна безпечно жувати. Для дитини, яка через хвилювання або сенсорну потребу прагне щось стискати зубами чи тримати в роті, така насадка може стати способом зменшити напруження і не відволікатися від заняття.

«Дитина, яка хвилюється або має потребу постійно щось тримати в руках чи в роті, може жувати таку насадку або стискати її зубами. Це безпечний спосіб впоратися з напруженням і задовольнити відповідну сенсорну потребу», – пояснює Олена Ковальова.

Похилі підставки допомагають розташувати книжку або зошит під зручним кутом. Для дітей зі слабким зором це може полегшити сприйняття тексту, зменшити необхідність низько схилися над партою і зробити роботу з навчальним матеріалом доступнішою.

Лінійка-трекер допомагає не втрачати рядок під час читання, утримувати увагу на потрібній частині сторінки та просуватися текстом у власному темпі. Для когось це лише зручна закладка, а для іншої дитини – засіб, без якого сторінка перетворюється на надмірну кількість інформації, у якій складно орієнтуватися.

Не менш важливою є передбачуваність. Тижневий планер допомагає побачити послідовність уроків і зрозуміти, що відбуватиметься далі. Для дитини, якій складно швидко перемикатися між видами діяльності або сприймати усні пояснення, візуальний розклад може знизити тривогу та зробити шкільний день зрозумілішим.

Сенсорні смужки можна використовувати для маркування зошитів, книжок та інших навчальних матеріалів. За словами Олени Ковальової, вони є багатофункціональними: можуть позначати речі для конкретних предметів або допомагати дитині розрізняти їх на дотик. Це особливо корисно, коли візуальних підказок недостатньо або коли дитині простіше орієнтуватися за фактурою.

Такі засоби не виконують навчальну роботу замість учня. Їхнє завдання – прибрати або зменшити бар’єр, який заважає дитині впоратися самостійно. Адже іноді враження, що учень «неуважний», «повільний» або «не справляється», виникає не через нестачу здібностей чи старання, а тому, що середовище не враховує його способу сприйняття інформації.

«Цей набір стане допоміжним інструментом у навчальному процесі. Він допомагатиме дітям справлятися з хвилюванням, краще розуміти інформацію, комунікувати з педагогами та іншими учнями», – зазначає Олена Ковальова.

Окремі речі можуть бути корисними не лише на уроках. Сенсорна насадка чи інший предмет для саморегуляції може знадобитися під час перерви, у момент очікування або в укритті. Таким чином набір підтримує дитину не в одній конкретній навчальній дії, а протягом усього шкільного дня.

Водночас інклюзивність не варто зводити до окремого набору для окремої дитини. Психологиня Карітасу Вінниця Ірина Кедик наголошує, що це підхід до організації простору всього класу. Чимало інструментів, створених для учнів з особливими освітніми потребами, можуть бути зручними й для інших дітей. Коли такі засоби доступні в класі без осуду та зайвого акцентування, вони перестають бути позначкою «іншості» та стають звичайними навчальними інструментами.

«Інклюзивність – це не лише про окрему дитину, а про весь клас. Половина інструментів з інклюзивного набору була б корисною і для нормотипових дітей. Можливо діти спробують і при нагоді попросять батьків це придбати», – зазначає Ірина Кедик.

Психологиня пропонує дивитися ширше і на функції самих предметів. Діти здатні знаходити несподівані способи використання звичних речей, якщо дорослі не обмежують їх лише одним правильним варіантом. Закладка, підставка чи сенсорна смужка можуть перетворитися на частину гри, конструкції чи навчального завдання. Такий підхід залучає увагу та уяву, розвиває гнучкість мислення і допомагає пізнавати світ не лише дітям з ООП, а всьому класу.

«Ми часто надто зосереджені лише на конкретному призначенні предмета. Натомість інклюзивний підхід в конкретному класі може допомогти знайти нестандартний спосіб не тільки для використання певного предмету, але і загалом до навчання», – заохочує психологиня.

Карітас розпочав проєкт SUN 2: підтримка дітей, шкіл і родин триває

Під час щорічної партнерської зустрічі мережі Карітасу України, яка цього року відбулася у Львові, було підписано договір про продовження ініціативи, що вже стала важливою підтримкою для шкільних спільнот Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей.

Проєкт реалізується за підтримки Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT і продовжує роботу, яка протягом останніх 14 місяців допомагала школам створювати безпечне освітнє середовище, підтримувати психоемоційний стан дітей, долати освітні втрати та зміцнювати економічну спроможність родин.

«Маємо можливість продовжити активності в напрямку підтримки учнів, батьків та педагогічного колективу у 15 школах, – розповідає менеджерка проєкту Анна Кілас. – Проєкт має досить довгу назву, але ми любимо називати його коротко англійською – SUN. Цього року це вже SUN 2».

Проєкт має покращити психосоціальне благополуччя 6300 дітей, батьків, опікунів та педагогів, забезпечити 5000 дітей підтримкою для покращення їхніх освітніх результатів, посилити спроможність 820 учителів і батьків створювати інклюзивне, безпечне та підтримувальне шкільне середовище, а також сприяти економічній стійкості 483 вразливих батьків та опікунів, насамперед жінок, через підтримку засобів до існування та розвиток можливостей для отримання доходу.

Друга фаза SUN, як і попередня, побудована на комплексному підході. Вона поєднує психосоціальну підтримку в школах, послуги з надолуження освітніх втрат і неформальної освіти, програму фінансової грамотності та підприємництва FLEEP, програми інтеграції дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами, грантову підтримку домогосподарств, професійно-технічне навчання й перекваліфікацію, а також новий адвокаційний компонент, який покликаний забезпечити сталість результатів після завершення проєкту. 

Команда Карітасу України разом із місцевими організаціями прагне продовжити вже успішні практики, розширити підтримку для дітей, педагогів і сімей, які щодня живуть в умовах повномасштабної війни, а також адвокатувати необхідність реалізації компонентів ініціативи державою та громадами.

«Простори щастя»

Попри те, що проєкт має назву «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN), він є частиною значно ширшої програми Карітасу України «Щасливі МИ», яка розвиває системний підхід до психосоціальної підтримки дітей у школах.

У 83 школах ця програма стала основою для створення середовища, де дитина може не лише навчатися, а й почуватися у безпеці, отримувати підтримку дорослих, навчатися розуміти власні емоції та будувати здорові стосунки з однолітками.

Карітас прагне вибудовувати довготривалу співпрацю зі школами, під час якої команда заходить у навчальний заклад, вибудовує партнерські відносини з адміністрацією, педагогами та батьками, а в самій школі створюється спеціально обладнаний простір для психосоціальної підтримки. Такі місця отримали назву «Простори щастя».

Сьогодні в межах програми «Щасливі МИ» функціонує 51 «Простір щастя» у шести областях України, і саме ця модель продовжує масштабуватися в межах другої фази проєкту SUN.

Основою цієї роботи є структурована програма «Безпечний простір», розроблена фахівцями Києво-Могилянської академії, – за нею безпосередньо працюють соціальні педагоги просторів.

Одним із важливих нововведень другої фази стане впровадження методики «Відкритий діалог». Якщо раніше значна увага приділялася супервізійній підтримці педагогів, то тепер команда переходить до нового формату роботи – інтервізії. Такий підхід дозволяє педагогам створювати професійну спільноту взаємної підтримки. Саме розвиток професійної спільноти педагогів є одним із ключових завдань нового етапу проєкту.

FLEEP

Одним із напрямків, який продовжить розвиватися у другій фазі проєкту SUN, залишається програма фінансової грамотності та підприємництва FLEEP. За час реалізації першої фази вона довела свою ефективність, та в кожній школі було створено соціальне підприємство, однак новий етап враховує досвід, отриманий під час практичної роботи зі школярами.

До програми буде залучено 600 дітей віком від 11 до 17 років. Це будуть як учасники, які вже працювали в попередній фазі проєкту, так і нові школярі – ті, хто раніше не мав можливості долучитися до FLEEP, перейшов до партнерської школи або став старшим і тепер відповідає віковим вимогам програми.

«Ми продовжуємо реалізовувати програму фінансової грамотності та підприємництва FLEEP, але цього року вона дещо видозмінена. Минулого року ми поставили собі досить високий показник і на практиці побачили, що не всі діти є активними учасниками програми протягом її реалізації, хоча інтерес до неї був великий. Насправді ця програма потребує великої залученості, тому зараз діяльність буде зосереджуватися на вужчому колі учнів, які самостійно вирішили розвивати своє шкільне підприємство», – уточнює Анна Кілас.

Попри зміни в кількісних показниках, головна ідея програми залишається незмінною. FLEEP не обмежується лише знайомством із поняттями бюджету, фінансового планування чи підприємництва. Її головне завдання – допомогти підліткам зрозуміти, як знання можна перетворити на реальні навички та гроші. Саме розвиток створених у першій фазі підприємств стане головним акцентом другої фази.

«Учителі не лише викладатимуть теоретичну базу. Їм відводиться особлива роль – фактично бізнес-консультантів, – розповідає асистентка проєкту Світлана Сосновська. Вони забезпечуватимуть не лише контроль виробництва та якості продукції, а й допомагатимуть будувати партнерські відносини з місцевими установами та бізнесом, щоб сформувати постійні канали збуту».

Для учасників програми будуть передбачені навчальні виїзди на підприємства та виробництва, відвідування лабораторій, участь у презентаціях, виставках і ярмарках продукції. Також школярі матимуть можливість зустрічатися з підприємцями, фахівцями з бізнесу, маркетингу та фінансів, які ділитимуться власним досвідом і допомагатимуть дітям краще зрозуміти, як працює сучасне підприємництво.

Відновлення засобів до існування

Один із важливих напрямків проєкту SUN: допомога вразливим родинам не лише подолати наслідки війни, а й отримати можливість забезпечувати себе самостійно. На новому етапі основний акцент буде зроблено на підтримці самозайнятості та професійному розвитку.

Протягом року проєкт передбачає надання 330 мінігрантів для розвитку або започаткування власної справи, а також 153 грантів на професійно-технічне навчання та перекваліфікацію.

 «У попередній фазі ми вже надали гранти батькам із наших партнерських шкіл, які належали до визначених категорій вразливості та виявили бажання долучитися до проєкту, зазначає Анна Кілас. Водночас проєкт передбачає важливу умову: отримати грант у другій фазі зможуть лише нові учасники».

Адвокація

Однією з головних новацій SUN 2 стане адвокаційний компонент. Якщо раніше основна увага приділялася впровадженню нових підходів у школах, то тепер команда Карітасу України працюватиме над тим, щоб ці зміни продовжували діяти і після завершення проєкту.

«Новим у цьому році є адвокаційний компонент, оскільки проєкт фінансуватиметься лише вже в цій фазі, а третьої фази не передбачено. Ми будемо працювати над тим, щоб забезпечити сталість надання послуг і після виходу Карітасу з партнерських шкіл», пояснює Анна Кілас.

Потреба в такому напрямку виникла завдяки самим школам. Під час обласного підсумкового форуму, який відбувся в Кропивницькому, директори навчальних закладів говорили про бажання активніше долучатися до розвитку «Просторів щастя» та продовжувати цю роботу власними силами.

«Ми чули від директорів, що вони теж хочуть бути залучені до проєкту. Вони підтримують роботу “Просторів щастя”, але хотіли б самостійно долучатися до їх розвитку. Саме тому ми хочемо разом із ними напрацювати плани дій, які допоможуть забезпечити роботу цих просторів після завершення проєкту», уточнює менеджерка.

Для цього Карітас України проведе зустрічі з керівниками партнерських шкіл, а також регіональні адвокаційні заходи за участю громад і відділів освіти. Запланований також національний форум у Києві з представниками вітчизняної та міжнародної спільноти, органів влади та освітніх департаментів, шкіл та команд Карітасу, щоб спільно обговорити подальший розвиток психосоціальної підтримки у школах.